Документ № 129659238

Справа № 991/7153/25

Провадження №11-сс/991/548/25

Суддя 1 інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

представника третьої особи

АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ

ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

підозрюваний ОСОБА_9 не доставлявся,

представник третьої особи

АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ

ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» ОСОБА_10 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги представника третьої особи АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - в особі керівника ОСОБА_10 та підозрюваного ОСОБА_9, яка подана через захисника ОСОБА_6, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2025 року клопотання детектива НАБУ задоволено, накладено арешт на майно, яке особисто або опосередковано через інші юридичні особи належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_9, шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження ним, зокрема на корпоративні права в розмірі 23,91% корпоративних прав АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00190911), що становить 1 403 146 527 акцій, а також на 23,91 % власності вказаного суб`єкта господарської діяльності, згідно переліку, що зазначений у клопотанні. Судове рішення мотивоване тим, що норми КПК України не передбачають можливості накладення арешту на майно юридичних осіб з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання щодо фізичної особи (підозрюваного). Однак, накладення арешту лише на корпоративні права не дають стовідсоткової впевненості у неможливості відчуження будь-яких об`єктів матеріального світу, які опосередковано належать засновникам (учасникам) юридичної особи. Разом з тим, оскільки встановлені обґрунтовані підстави для накладення арешту на корпоративні права, якими особисто чи опосередковано володіє ОСОБА_9, а також те, що їх вартість напряму залежить, у тому числі від наявного у юридичної особи майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на таке майно пропорційно належній підозрюваному частці, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено підозрюваному ОСОБА_9

07 серпня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга третьої особи АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» - в особі керівника ОСОБА_10, у якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна відмовити. У разі встановлення обставин звернення з клопотанням поза межами строку досудового розслідування - закрити провадження. Вважає, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки слідчим суддею незаконно накладено арешт на майно, яке безпосередньо належить юридичній особі. Крім того, незаконно накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК», незважаючи на те, що частка ОСОБА_9 у статутному капіталі товариства становить 23,91%, яке не має відношення до кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року. Отже, накладаючи арешт на майно ОСОБА_9 шляхом арешту всього рухомого та нерухомого майна АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» слідчий суддя порушив вимоги, передбачені ч.5 ст.170 КПК України, та ухвалив судове рішення, яке не відповідає нормам чинного КПК України. Крім того, судове рішення не відповідає також й іншим актам законодавства, які чітко розділяють поняття «власність юридичної особи» та «власність учасника юридичної особи» як дві окремі категорії. Право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів, тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності та не може належати на праві власності іншим особам. Крім того, просить врахувати, що Високим судом правосуддя господарських та майнових судів Англії та Уельсу ще 15 січня 2018 року було заарештовано всі активи, які належать ОСОБА_9 . Відповідно до Указу Президента України №81/2025 від 12 лютого 2025 року введено в дію Рішення РНБОУ від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо майна ОСОБА_9 введено обмежувальні заходи. Таким чином, вказані обставини спростовують твердження слідчого судді про можливість у даному конкретному випадку «відчуження об`єктів матеріального світу, які опосередковано належать засновникам (учасникам) юридичної особи» та свідчать про відсутність ризиків, на які посилався слідчий суддя, обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на майно АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_9 . Слідчим суддею не мотивовано необхідність накладення арешту на майно, яке належить АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК», який не має у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року статусу юридичної особи, щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, адже відповідні відомості щодо АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» до ЄРДР не вносились. У даному кримінальному провадженні АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» в силу положень ст.64-2 КПК України має статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Отже, оскаржуване судове рішення є очевидним проявом свавільного втручання з боку держави у мирне володіння АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» своїм майно. У кримінальному провадженні №12017040000000531 закінчився строк досудового розслідування, а тому відсутні будь-які законні підстави для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернулася неуповноважена особа, зокрема детектив НАБУ замість прокурора. Отже, вказані обставини вказують, що при постановленні ухвали були істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, просить врахувати, що ухвалу слідчого судді представник АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» отримав 04 серпня 2025 року, разом з тим просить поновити строк на апеляційне оскарження з огляду на різну судову практику.

07 серпня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_9, подана через захисника ОСОБА_6, у якій він просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про арешт майна. Судове рішення вважає незаконним, оскільки у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року останнім днем строку досудового розслідування було 06 травня 2023 року, а тому клопотання про арешт майна подано поза межам строку досудового розслідування. Чинний КПК України чітко визначає межі, коли досудове розслідування вважається завершеним та які дії сторона обвинувачення має вчинити в межах визначених законом строків досудового розслідування. Органом досудового розслідування не виконуються судові рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, які набрали законної сили та є обов`язковими до виконання. У результаті вказаних дій ОСОБА_9 зазнає істотних порушень прав, оскільки детективи НАБУ повторно ініціювали подання клопотанням про арешт майна, незважаючи на те, що аналогічне клопотання вже було предметом розгляду у справі №991/7961/23. Судовими рішеннями встановлено факт закінчення строків досудового розслідування, разом з тим, вказані обставини органом досудового розслідування ігноруються. Строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року закінчились 06 травня 2023 року, а тому клопотання про арешт майна подано поза межами строку досудового розслідування, що є підставою для відмови у його задоволенні. Всупереч закону арешт накладено на майно, що належить юридичній особі, яка не має в кримінальному провадженні статусу юридичної особи щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованих ОСОБА_9 злочинів є необґрунтованим та вручене поза межами строків досудового розслідування. Він не може бути суб`єктом злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, оскільки умовою наявності складу злочину за ст.191 КК України є встановлення того, що дії винної особи були зумовлені її службовим становищем та перебували у безпосередньому зв`язку з її службовими повноваженнями. Обставини, що викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України не мають юридичного зв`язку із службовими його повноваженнями під час перебування на посаді голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, а тому твердження про організацію ОСОБА_9 заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах є юридично безпідставними. Крім того, відсутні докази наявності складу злочину, передбаченого ст.366 КК України, оскільки сторона обвинувачення не долучає жодного доказу, який би підтверджував підроблення відповідних документів. Також, відсутній склад злочину, передбачений ст.209 КК України, оскільки відсутні докази на підтвердження даних обставин, а правочини, на підставі яких сторона обвинувачення обґрунтовує зміст повідомлення про підозру, є дійсними та у судовому порядку не оспорювалися, тому діє презумпція правомірності правочинів. У повідомленні про підозру стороною обвинувачення по суті підмінені комерційні відносини на кримінальне правопорушення. Також просить врахувати, що з клопотанням про арешт майна звернулася неуповноважена особа зокрема детектив НАБУ, а не прокурор. Отже, при постановленні ухвали слідчим суддею допущено істотне порушення вимог КПК України, має місце невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що свідчить про незаконність такої ухвали. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки розгляд клопотання про арешт майна було здійснено лише за участі сторони обвинувачення, а копію оскаржуваного судового рішення йому вручено 04 серпня 2025 року у Відділі забезпечення досудового слідства СБУ, яка 05 серпня 2025 року передана захисникам.

08 серпня 2025 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, у яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, вивчивши клопотання та матеріали, додані до нього, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваного як виду покарання. У межах досудового розслідування в кримінальному провадженні детективами НАБУ встановлено, що підозрюваному ОСОБА_9 прямо чи опосередковано через інші юридичні особи належать частки в статутних капіталах товариств, та, як наслідок, майно, яке відповідно до ст.51 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» підлягає розподілу між його учасниками пропорційно до належних їм часток у статутному капіталі товариства, у разі його припинення. Також відповідно до ст.9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акціонер приватного або публічного акціонерного товариства має право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Отже, з метою виконання завдань кримінального провадження, а також унеможливлення відчуження будь-яких об`єктів матеріального світу, які прямо чи опосередковано належать ОСОБА_9 орган досудового розслідування звернувся з клопотанням про накладення арешту не лише на частки у статутному капіталі суб`єктів господарської діяльності, а й пропорційні їм частки майна суб`єктів господарської діяльності, які належать підозрюваному, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання шляхом запобігання можливості відчуження часток корпоративних прав та майна юридичних осіб у якості забезпечення даних часток корпоративних прав. Згідно оскаржуваної ухвали суду арешт накладено саме на об`єкти цивільних прав підозрюваного ОСОБА_9 у відсотковому співвідношенні до розміру його частки корпоративних прав. Необхідність арешту зазначеного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_9, обґрунтовується запобіганням можливості його відчуження підозрюваним або іншими особами з метою уникнення конфіскації вказаного майна, як виду покарання. Сторона обвинувачення зверталася до суду з клопотанням про арешт майна, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання підозрюваного, а не як третьої особи, а тому доводи апеляційних скарг щодо неуповноваженого суб`єкта звернення є безпідставними. Строки досудового розслідування не завершені з врахуванням позиції ВС у справі №991/7976/23, який зазначив, що вказане питання може бути предметом оцінки у разі надходження обвинувального акту. Посилання скаржників на судові рішення, які ухвалені у 2023 році, не можуть бути підставою для задоволення апеляційних скарг, оскільки предмет розгляду був іншим, на даний час сформувалася актуальна практика ВС щодо порядку обчислення строків досудового розслідування та змінилось чинне законодавство, яке регулює дане питання.

У судовому засіданні представник АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» ОСОБА_7, апеляційну скаргу, яка подана представником АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» ОСОБА_10 підтримав, просив її задовольнити. Крім того, підтримав апеляційну скаргу, яка подана підозрюваним ОСОБА_9, через захисника ОСОБА_6 .

Захисник підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_17 підтримав апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_9 та просив її вимоги задовольнити. Крім того, підтримав апеляційну скаргу представника АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» ОСОБА_10 .

Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін та надав пояснення аналогічні доводам, які зазначені у запереченнях.

Підозрюваний ОСОБА_9 про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, у судове засідання клопотання про особисту участь не подав, в апеляційній скарзі зазначив про її розгляд за його відсутності, тому судом не доставлявся. Представник АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.117 КПК України пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Відповідно до абзацу третього ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 14 липня 2025 року за участі детектива НАБУ, без повідомлення підозрюваного та співвласників майна, супровідним листом від 29 липня 2025 року направлена на адресу адресатів.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, оскаржувана ухвала слідчого судді вручена за довіреністю представнику АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК», 05 серпня 2025 року (трекінг: 0610270888235) (т.7, а.с.43) та підозрюваному ОСОБА_9 04 серпня 2025 року, що підтверджується копією розписки (т.7 а.с.46), у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк для подачі апеляційних скарг ними не пропущено, а тому клопотання про його поновлення задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, у зв`язку з чим колегія суддів перевіряє на законність судове рішення у межах вимог, що зазначені в апеляційних скаргах.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а метою, крім іншого, конфіскації майна як виду покарання (ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч.3 ст.132 КПК України).

З матеріалів судової справи вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2, ст.205 (чинна до 25 вересня 2019 року), ч.3 ст.209, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України. У даному ЄРДР обліковується 14 епізодів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_9, який одночасно був кінцевим бенефіціарним власником (контролером) та членом наглядової ради ПАТ КБ «Приватбанк», маючи на меті заволодіти коштами вказаного банку, не пізніше періоду 26 січня 2015 року - 16 березня 2015 року організував та очолив стійку організовану групу, до складу якої, поряд з ним, у різний час входили Голова Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_12, заступник керівника напрямку - директор департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_13, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступник Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директор казначейства ОСОБА_14, начальник департаменту підтримки міжбанківських операцій казначейства ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_15, заступник керівника Департаменту з обслуговування рахунків ЛОРО банків - кореспондентів, нерезидентів головного офісу ПАТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_16 та інші, невстановлені органом досудового розслідування, особи, які надали згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.

За результатами проведених операцій протягом 17 березня 2015 року - 18 березня 2015 року на підставі підроблених договорів купівлі-продажу від 10 лютого 2014 року, договорів РЕПО від 10 лютого 2014 року та договорів про внесення змін до договорів РЕПО організована злочинна група у складі ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інших, невстановлених у ході досудового розслідування, осіб заволоділи грошовими коштами ПАТ «КБ «Приватбанк» в особливо великих розмірах, зокрема на суму 9 254 807 860,40 грн.

ОСОБА_9 як організатор організованої злочинної групи у складі Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_12, заступника керівника напрямку - директора департаменту міжбанківського дилінгу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_13, який одночасно був довіреним представником компанії нерезидента DROVALE LIMITED, пов`язаної з АТ КБ «Приватбанк», заступника Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» - директора казначейства ОСОБА_14 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, які будучи службовими особами та виконуючи свої ролі у реалізації злочинного плану, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою штучного створення підстав наявності зобов`язань у Банку виплатити грошові кошти компанії DROVALE LIMITED за облігації серії V, W, X, Y здійснив службове підроблення як організатор злочинної групи - тобто умисне створення та підписання завідома неправдивих офіційних документів, що спричинило збитки ПАТ КБ «Приватбанк» у особливо великих розмірах у сумі 9 254 807 860,40 грн.

Крім того, ОСОБА_9, виконуючи свою роль у організованій групі та на виконання спільного злочинного умислу через залучених необізнаних службових осіб підконтрольних йому юридичних осіб, забезпечив виконання правочинів із цінними паперами та проведення фінансових операцій, чим здійснив переміщення коштів від ТОВ «Меріста» у сумі 133 270 400 грн та ТОВ «Вітязь» у сумі 312 768 520 грн на його рахунок, що разом становить 446 038 920 грн. Отже, ОСОБА_9 здійснив легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом, у сумі 446 038 920 грн, під виглядом отримання вказаних коштів за продаж належних йому цінних паперів.

Після отримання 31 березня 2015 року грошових коштів у сумі 446 038 920 грн на свій особистий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_9 шляхом організації вчинення фінансових операцій 19 червня 2015 року використав дані кошти, шляхом перерахування платіжним дорученням від 19 червня 2023 року №1 на рахунок ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 у складі суми коштів 1 788 833 615,68 грн із призначенням платежу «Внесок до статутного капіталу ПАТ КБ «Приватбанк», згідно протоколу загальних зборів акціонерів №37 від 27 квітня 2015 року за акції прості іменні, без ПДВ», чим збільшив власну частку у статутному капіталі банку та виконання вимог Програми фінансового оздоровлення ПАТ КБ «Приватбанк» на 2015-2017 рік, в частині збільшення статутного Банку за рахунок акціонерів у червні 2015 року.

Дані обставини підтверджуються доказами, доданими до клопотання, а тому доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри є безпідставними.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги стороною обвинувачення при поданні клопотання про арешт майна виконані.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 підозрюється у організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.

Крім того, підозрюється у організації складання, видачі службовою особою завідома неправдивих офіційних документів, вчиненим організованою групою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України.

Також, ОСОБА_9 підозрюється у організації вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів та вчинення дій, спрямованих на маскування незаконного походження таких коштів, джерела їх походження, а також використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

07 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

Злочини, передбачені ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року), належать до категорії особливо тяжких злочинів та злочин - ст.366 КК України - невеликої тяжкості.

Зазначені вище обставини та докази, які додано до матеріалів справи, підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_9 - ОСОБА_6 щодо невірної кваліфікації є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч.2 ст.173 КПК України під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. У кримінальних справах точна і повна інформація про обвинувачення, висунуте проти особи, та юридичну кваліфікацію дій винного є основною умовою справедливості провадження. Обвинувальний акт у цьому контексті відіграє вирішальну роль, оскільки саме з дня його складення, особа, відносно якої здійснювалося кримінальне переслідування, має можливість бути поінформованою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї остаточних обвинувачень. Таким чином, питання щодо точної правової кваліфікації злочину, який інкримінується особі, вирішується під час розгляду справи по суті, у сукупності з наданими доказами, як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а не під час вирішення питання про арешт майна.

Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації.

Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07 липня 2025 року, відповідно до структури власності, ОСОБА_9 опосередковано належить частка в розмірі 23,91% корпоративних прав АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00190911) та складає 1 403 146 527 акцій, опосередковано через FIANEX HOLDINGS LIMITED (6,0% опосередкованої частки, що становить 21 997 530 акцій); опосередковано через HUMAX ENTERPRISES LIMITED (5,97% опосередкованої частки, що становить 21 887 542 акцій); опосередковано через MOSFILIA INVESTMENTS LIMITED (5,97% опосередкованої частки, що становить 21 887 542 акцій); опосередковано через COUTTENMAX HOLDINGS LIMITED (5,97% опосередкованої частки, що становить 21 887 542 акцій).

ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року), а тому у випадку доведеності його вини, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає обов`язкове призначення такого додаткового покарання. Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо накладення арешту, зокрема на корпоративні права в розмірі 23,91% корпоративних прав АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» (код ЄДРПОУ 00190911), що становить 1 403 146 527 акцій шляхом тимчасового позбавлення права відчуження та розпорядження ним, оскільки згідно ч.10 ст.170 КПК України корпоративні права належать до категорії об`єктів, на які може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання підозрюваного ОСОБА_9 . Колегія суддів зазначає, що накладення арешту на корпоративні права АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» жодним чином не обмежує підприємство у праві на здійснення його господарської діяльності, оскільки арешт майна накладено виключно на корпоративні права підозрюваного.

Разом з тим, висновки слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на 23,91% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у виді майна згідно переліку, який зазначено у клопотанні детектива НАБУ, не підтверджуються доказами, які досліджені під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.

Згідно зі ст.152 ЦК України акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Вказана норма узгоджується з п.30 ч.1 ст.2 Закону України "Про акціонерні товариства", згідно якого статутний капітал це капітал акціонерного товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій такого товариства. Акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства (стаття 5).

Згідно зі ст.12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній станом на дату реєстрації юридичної особи у 1996 році) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Тобто, якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Таким чином, перелік нерухомого та рухомого майна АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК», який зазначено у клопотанні детектива НАБУ не може належати підозрюваному ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності у співвідношешенні до його частки у корпоративних правах у АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК», оскільки з точки зору закону вказане майно є власністю акціонерного товариства. Отже, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до ч.11 ст.170 КПК України не доведено, що незастосування заборони або обмеження користування, розпорядження нерухомим та рухомим майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, що зареєстроване за відповідними акціонерними товариствами. Враховуючи вищезазаначені обставини, доводи апеляційної скарги представника власника майна АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» - ОСОБА_10 у цій частині є обгрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на 23,91% власності суб`єкта господарської діяльності - АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» у виді майна згідно переліку та у цій частині клопотання детектива НАБУ щодо арешту майна згідно переліку необхідно залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки відомості за фактом вчинення АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК» злочину до ЄРДР не вносилися, є необґрунтованими. Так, ст.96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, у тому числі, брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Разом з тим, доказів неможливості здійснення підприємницької діяльності за обставин заборони відчуження та розпорядження корпоративними правами без заборони користування ним, колегії суддів не надано. Таким чином, на даному етапі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні детектива НАБУ. Накладення арешту на корпоративні права не є припиненням права власності на них або позбавленням таких прав, обмеження власників майна у реалізації певних правомочностей права власності є тимчасовим заходом, та, зважаючи на фактичні обставини кримінального провадження, такі обмеження є розумними, співмірними та виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно ж до ч.1 ст.49 КВК України "Майно, що підлягає конфіскації" конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

Таким чином, накладення арешту на корпоративні права підозрюваного ОСОБА_9 із забороною відчуження та розпорядження ними, у межах кримінального провадження №12017040000000531 від 06 березня 2017 року, не порушує права АТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК».

Крім того, на думку колегії суддів, наявність рішення РНБО від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо блокування активів ОСОБА_9 не скасовує обов`язку держави проводити кримінальне переслідування та вживати заходи щодо виконання завдань кримінального провадження, у тому числі не є правовою підставою для відмови у задоволення клопотання про арешт майна.

Щодо доводів підозрюваного про закінчення строку досудового розслідування та ініціювання накладення арешту на майно поза межами строку досудового розслідування колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №627/927/19 зроблено висновок, що неналежне здійснення етапу повідомлення про підозру унеможливлює правомірне здійснення наступних етапів кримінального провадження, призводить до викривлення змісту кримінально-правових і кримінальних процесуальних відносин і унеможливлює внаслідок цього належну реалізацію учасниками цих відносин своїх прав і обов`язків.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.219 КПК України у редакції, чинній на час звернення з даним клопотанням, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з п.3 ч.4 ст.219 КПК України строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Пунктом 20-8 розділу XI «Перехідні положення» визначено, що положення ч.1 ст.219 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури».

Зміни до кримінального процесуального законодавства України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КПК України та/або до законодавства про кримінальну відповідальність, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.3 ст.1 КПК України).

Відтак вимоги Закону України №3509-IX від 08 грудня 2023 року є складовою кримінального процесуального законодавства України, які слід застосувати з тією особливістю, які прямо ним визначені.

Наявність у ЄДРСР у межах кримінального №12017040000000531 від 06 березня 2017 року судових рішень, якими встановлено закінчення строків досудового розслідування, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання на даний час, оскільки змінено законодавство щодо їх обрахування.

07 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.27, ч.3 ст.209 КК України (в редакції Закону №430-ІV від 16 січня 2003 року; зі змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VІ від 18 травня 2010 року, №4025-VІ від 15 листопада 2011 року, №1702-VІІ від 14 жовтня 2014 року).

Підозрюваним, його захисником та представниками третіх осіб порушення строку досудового розслідування оспорюється не після вручення повідомлення про підозру, а до цієї дати.

З врахуванням вимог КПК України в редакції дії Закону №3509-IX від 08 грудня 2023 року, змісту постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі №755/6898/21, постанов Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №585/4859/18, від 13 грудня 2023 року у справі №169/867/21, від 14 травня 2024 року у справі №991/7976/23 та від 14 січня 2025 року у справі №367/1517/22, а також доказів, що містяться у матеріалах справи, колегія суддів не погоджується з доводами про пропуск строку досудового розслідування по дному епізоду у 2022 році, так як були внесені відповідні зміни до КПК України. Станом на момент апеляційного розгляду пункт 20-8 розділу XI «Перехідні положення» КПК України діє та не визнаний за рішенням Конституційного Суду України неконституційним, підстави для його незастосування відсутні, а тому вимоги апеляційної скарги, є необґрунтованими.

Доводи щодо подання клопотання неуповноваженим суб`єктом є також необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки метою накладення арешту є конфіскації майна як виду покарання саме підозрюваного ОСОБА_9, а не заходи кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. Вимоги до клопотання про арешт майна та особу, яка може звернутися з ним, передбачено ст.171 КПК України. Тому звернення до слідчого судді детектива НАБУ із клопотанням про арешт майна, погодженим прокурором САП, є правомірним та відповідає положенням ч.1 ст.171 КПК України.

Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу в частині.

На підставі наведеного, керуючись ст.117, 132, 167, 170, 171, 173, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні клопотаньпро поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Апеляційні скарги представника третьої особи АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» - в особі керівника ОСОБА_10 та підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12017040000000531 від 06 березня 2017 року скасувати: в частині накладення арешту на 23,91% власності суб`єкта господарської діяльності - АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» у виді майна згідно переліку та у цій частині постановити нову ухвалу якою клопотання детектива щодо арешту майна згідно переліку залишити без задоволення.

В іншій частині апеляційні скарги залишити без задоволення та ухвалу слідчого судді - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4