Документ № 130094043

Справа № 991/8126/25

Провадження 1-кс/991/8202/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_5, на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть скарги

08.08.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга, у якій адвокат ОСОБА_4 просив скасувати повідомлення про підозру, складене 06.02.2025 у межах кримінального провадження № 52023000000000154 від 03.04.2023 щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, та зобов`язати уповноваженого детектива слідчої групи або прокурора групи прокурорів внести відповідні відомості до ЄРДР.

Скарга обґрунтована двома підставами:

(1) повідомлення про підозру в частині епізоду, кваліфікованого за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України (організація незакінченого замаху на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс», вчиненому злочинною організацією, у т.ч. службовою особою з використанням службового становища) не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України щодо обґрунтованості причетності ОСОБА_5, оскільки:

- наданими стороною захисту декількома рішеннями адміністративного та господарського судів, які набрали законної сили, підтверджуються допущені ПП «Колібріс» порушення щодо розміщення на орендованих земельних ділянках малих архітектурних форм (торгівельних рядів) та факт самочинного будівництва капітальних будівель, а відтак спростовує версію сторони обвинувачення про законність дій ПП «Колібріс» як землекористувача та пов`язаність факту не продовження строку дії договору оренди з діями, бездіяльністю кожного з фігурантів окремо та всіх їх разом, у т.ч. ОСОБА_5 ;

- у повідомленні про підозру не конкретизовано чи був реалізований намір висловити неправомірну вимогу представникам ПП «Колібріс» щодо припинення господарської діяльності (ким саме, кому саме, коли, де, за яких обставин);

- у повідомленні про підозру також не конкретизовано твердження про висловлення погроз, їх зміст та не зазначено які саме дії, передбачені ч. 3 ст. 27 КК України, нібито вчинила ОСОБА_5 (яким чином вона керувала вчиненням кримінального правопорушення або підготовкою до його вчинення);

(2) сторона обвинувачення порушила процедуру вручення повідомлення про підозру, адже:

- особисто ОСОБА_5 не отримувала письмове повідомлення про підозру та матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження такого вручення у розумінні ч. 1 ст. 136 КПК України;

- у зв`язку з виїздом підозрюваної за кордон повідомлення про підозру мало б вручатися їй у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135, ч. 1 ст. 566 КПК України, тобто через міжнародну правову допомогу.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 підтримав скаргу з наведених у ній мотивів. Повідомив, що з березня 2022 року ОСОБА_5 постійно проживає у Відні (Республіка Австрія) та відвідує Україну лише протягом незначного проміжку часу кілька разів на рік. ОСОБА_5 виїхала за кордон разом з членами сім`ї з огляду на військову агресію Російської Федерації проти України, своє місцезнаходження не приховувала, оскільки оформила відповідну посвідку на проживання. Поряд з цим, орган досудового розслідування був достеменно обізнаний про даний факт ще у грудні 2024 року, тобто за два місяці до складання повідомлення про підозру, що підтверджується відомостями з державної прикордонної служби, отриманими детективом НАБУ. Ба більше, перебування ОСОБА_5 в Австрії також було зафіксовано під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, на переконання сторони захисту, застосований стороною обвинувачення процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру був нерелевантний у даному випадку. Вважає, що у зв`язку з виїздом підозрюваної за кордон повідомлення про підозру мало б вручатися їй у порядку ч. 7 ст. 135, ч.1 ст. 566 КПК України. При цьому зауважив, що відповідно до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах не передбачено обов`язкової обізнаності щодо конкретного місця проживання (адреси) особи на території іноземної країни для виконання відповідного доручення. Тож, з цих підстав ОСОБА_5 не набула статусу підозрюваної особи.

Крім того, захисник стверджував, що підозра за одним з епізодів, а саме за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України (організація незакінченого замаху на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс») не відповідає критеріям мінімальної обґрунтованості. На переконання захисника, здобуті стороною обвинувачення документи та викладена в повідомленні про підозру версія обставин чітко вказують на відсутність події кримінального правопорушення, адже вказані дії не охоплюють об`єктивну сторону цього злочину - доведення до відома представників ПП «Колібріс» протиправної вимоги, поєднаної з погрозами. Натомість, описані в повідомленні про підозру дії щодо створення перешкод у продовженні договору оренди земельної ділянки не могли призвести до перешкоджання господарській діяльності ПП «Колібріс», оскільки відповідно до долученої судової практики Верховного Суду Касаційного господарського суду відсутність договору оренди не перешкоджало підприємству в подальшому здавати в оренду власне майно та користуватися ним. Поряд з цим, відомості за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій свідчать про необізнаність ОСОБА_5 з обставинами вчинення цього злочину, відтак не дозволяє стверджувати про її причетність як організатора.

Детектив ОСОБА_3 заперечила проти задоволення скарги. На переконання детектива, докази на підтвердження цих обставин на цій стадії кримінального провадження є достатньо вагомими, в тому числі і за стандартом доказування «достатні докази», «обґрунтована підозра». Крім того, акцентувала увагу на тому, що саме повідомлення про підозру не є остаточним та може бути змінене в результаті здійснення подальшого розслідування з урахуванням всіх встановлених обставин. Зауважила, що наміри перешкоджати господарській діяльності ПП «Колібріс» та роль ОСОБА_5 у наведеному епізоді чітко доводиться наданими матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. Вважає, що викладені обставини підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті у сукупності з іншими доказами. На підтвердження своїх доводів підтримала раніше подані детективом ОСОБА_6 письмові заперечення з матеріалами кримінального провадження, якими, на їх переконання, обґрунтовується підозра ОСОБА_5 у межах цього кримінального провадження. Також вважає, що згадані захисником судові рішення не мають преюдиційного значення для цілей кримінального провадження, а факти щодо їх ухвалення і прийняття знаходяться поза межами предмету доказування у цьому кримінальному провадженні, оскільки склад злочину та будь-які кримінально-правові ознаки визначаються станом на момент вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Крім того, зауважила, що на момент складання повідомлення про підозру, так і станом на зараз ОСОБА_5 значиться зареєстрованою в м. Києві. Будь-яких відомостей про точне місце проживання за кордоном станом на лютий 2025 року органу досудового розслідування не було відомо і по цей час залишається невідомим. Поряд з цим, питання обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри неодноразово було предметом судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду та суддями Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, у т.ч. під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу та під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування.

ІІІ. Мотиви слідчого судді

Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя

Частина 1 ст. 276 КПК України визначає обов`язок сторони обвинувачення повідомити особі про підозру у випадку:

- затримання її на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

- обрання до неї одного з передбачених кримінальним процесуальним законом запобіжних заходів;

- наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з приписами ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та має містити такі відомості:

- прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

- анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

- найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

- зміст підозри;

- правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

- стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;

- права підозрюваного;

- підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ст. 278 КПК).

На досудовому провадженні підозрюваним, його захисником може бути оскаржене, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК).

Кримінальний процесуальний закон не визначає окремих підстав скасування повідомлення про підозру, втім системний аналіз норм, які передбачають вимоги до рішень органів досудового розслідування та прокурора, зокрема і до повідомлення про підозру як одного з таких рішень, дозволяє виокремити такі особливості цього інституту оскарження та вимоги до повідомлення про підозру, а також вимоги до повідомлення до підозру, недотримання яких може бути підставою для його скасування:

- суб`єктом оскарження є підозрюваний, його захисник чи законний представник (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України;

- строк оскарження безпосередньо визначений п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України та є спеціальним по відношенню до загального строку оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України. Повідомлення може бути оскаржене після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом;

- повідомлення про підозру має бути складене уповноваженим суб`єктом;

- підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (ч. 3 ст. 17 КПК);

- повідомлення про підозру має бути обґрунтованим, що передбачає наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України);

- зміст повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ст. 277 КПК України. Адже викладена в письмовому повідомленні підозра слугує підґрунтям для початку реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, а відповідність його змісту вимогам кримінального процесуального закону є гарантією дотримання права на захист. Лише за умови належного повідомлення особі у вчиненні якого саме кримінального правопорушення вона підозрюється, сторона захисту отримує можливості ефективно реалізовувати своє право та спростувати позицію сторони обвинувачення;

- визначені законом строки оскарження повідомлення про підозру, зокрема заборона подання скарги раніше двох місяців з дня повідомлення, орієнтують слідчого суддю враховувати тривалість перебування особи у статусі підозрюваного, зокрема виправданість продовження досудового розслідування виходячи з існуючих для підозри підстав та причин неухвалення одного з рішень, яким закінчується кримінальне провадження, що передбачені ч. 2 ст. 283 КПК України.

Зміст повідомлення про підозру

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 у період 2019-2023 років створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 років здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноваженьОСОБА_8, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_9, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_10, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_11, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_12, а також ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_7 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.

Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_7 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.

У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 років з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.

При цьому, згідно розподілених ролейОСОБА_5, будучи особливо довіреною особою ОСОБА_7, координувала реалізацію визначених напрямків діяльності злочинної організації та інформувала ОСОБА_7 та учасників злочинної організації про етапи реалізації злочинних механізмів, наявні перешкоди в їх реалізації та шляхи їх вирішення. Також, ОСОБА_5, проводила економічний аналіз вигідності та доцільності будівництва об`єктів торгівлі на відібраних земельних ділянках. Крім того, ОСОБА_5, як співорганізатор, забезпечувала комунікацію ймовірних учасників із ОСОБА_7, брала участь у вирішенні інших питань, пов`язаних із реалізацією злочинного плану. Поряд з цим, у травні 2024 року ОСОБА_7, як організатор злочинної організації, ухвалив рішення про надання ОСОБА_10 неправомірної вигоди для забезпечення її лояльності та подальшої співпраці в інтересах угруповання, за вчинення дій в інтересах злочинної організації з використанням повноважень депутата КМР та члена земельної комісії КМР. Для реалізації цього задуму ОСОБА_7 залучив ОСОБА_5, яка виконувала його вказівки та слугувала зв`язковою ланкою у передачі інформації.

Оцінка обґрунтованості підозри

Слідчий суддя звертає увагу, що досудове розслідування - це діяльність уповноважених суб`єктів, спрямована на встановлення та дослідження обставин з метою надання таким обставинам кримінально-правової оцінки у подальшому. Повідомлення про підозру - це формалізоване відповідним чином твердження сторони обвинувачення про можливу причетність особи до вчинення кримінального правопорушення. Таке повідомлення здійснюється на підставі встановлених обставин та зібраних на їх підтвердження доказів. Вочевидь, враховуючи, що в ході досудового розслідування ступінь повноти з`ясованих обставин може змінюватися в часі, деталізуватися, підтверджуватися чи спростовуватися зібраними доказами, формулювання повідомлення про підозру як позиція сторони обвинувачення також може змінюватися протягом досудового розслідування.

З долученого захисником повідомлення про підозру від 06.02.2025 вбачається, що підставою вручення підозри ОСОБА_5 була наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.

Оцінюючи наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення слідчий суддя зауважує, що цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є підставою виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Переконуючи слідчого суддю у достатності доказів для повідомлення ОСОБА_5 про підозру детективи обґрунтовували свою позицію, зокрема, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій. Відомості, які містяться у наведених матеріалах, свідчать про неодноразові зустрічі учасників злочинної організації - підозрюваних у провадженні ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12,ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та інших осіб, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. При цьому встановлено, що ОСОБА_5 координувала реалізацію визначених напрямків діяльності злочинної організації та інформувала ОСОБА_7 та інших учасників злочинної організації про етапи реалізації злочинних механізмів, наявні перешкоди в їх реалізації та шляхи їх вирішення, проводила економічний аналіз вигідності та доцільності будівництва об`єктів на відібраних земельних ділянках, а також вела облік відомостей про власників нежитлових приміщень (фізичних та юридичних осіб), учасників будівництва та понесених учасниками злочинної організації витрат, пов`язаних з реалізацією злочинних проектів.

Зафіксовані у долучених детективом матеріалах відомості про зміст та обсяг дій усіх ймовірних співучасників, в т.ч. і ОСОБА_5, їх взаємоузгодженість та взаємозалежність, характер та послідовність, створюють у слідчого судді переконання у тому, що встановлені на даному етапі досудового розслідування обставини з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрювану з вчиненими кримінальними правопорушеннями і для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями підозрюваної та вчиненими злочинами. Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, в цілому підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для обґрунтованого припущення, що кримінальні правопорушення було вчинено.

Таким чином, оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами скарги та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5, виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру ОСОБА_5 щодо вчинення останньою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що порушені стороною захисту питання щодо недоведеності окремих елементів складу кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України у повній мірі стосуються питань доведеності вини та оцінки доказів. Розв`язання таких питань потребує аналізу та оцінки всіх наявних у справі доказів, з точки зору їх належності, достовірності, допустимості та достатності, встановлення складу правопорушення, а отже має здійснюватись судом на стадії судового провадження та не належить до повноважень слідчого судді.

Відповідність повідомлення про підозру вимогам кримінального процесуального закону та додержання порядку його вручення

З долученого до скарги повідомлення про підозру від 06.02.2025 вбачається, що його зміст відповідає формальним вимогам КПК України щодо змісту та форми повідомлення про підозру, передбаченим п. 1-8 ч. 1 ст. 277 КПК України. Зокрема, містить відомості про особу, яка його склала, та особу, яка повідомляється про підозру, підпис слідчого та прокурора, ідентифікуючі ознаки кримінального провадження, зміст підозри та виклад фактичних обставин, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Поряд з цим, повідомлення про підозру викладено чіткою та зрозумілою мовою, а фактичні обставини мають достатній ступінь деталізації для розуміння змісту підозри та її кваліфікації.

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні вказував, що у зв`язку з виїздом підозрюваної за кордон повідомлення про підозру мало б вручатися їй у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 135 та ч. 1 ст. 566 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що згадані захисником доводи щодо порушення порядку вручення повідомлення про підозру неодноразово наводилися стороною захисту у цьому кримінальному провадженні, зокрема під час розгляду клопотання сторони обвинувачення про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ухвала ВАКС у справі № 991/2364/25 від 11.04.2025) та під час розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування (ухвала ВАКС у справі № 991/2530/25 від 28.03.2025). Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду проаналізовано наведені доводи та ухвалою суду від 26.05.2025 у справі № 991/2364/25 та від 11.02.2025 у справі № 991/1094/25 констатована відсутність в цій частині порушень вимог кримінального процесуального закону.

У слідчого судді відсутні підстави для іншого висновку, адже нових доводів стороною захисту у цьому контексті не наведено.

Висновки слідчого судді

Підсумовуючи аналіз доводів сторони захисту, слідчий суддя констатує:

- за своєю формальною складовою повідомлення про підозру від 06.02.2025 відповідає вимогам ст. 277 КПК України;

- повідомлення про підозру вручено у відповідності до вимог ст.ст. 42, 135, 278 КПК України.

Отже, враховуючи, що слідчим суддею не встановлено підстав для скасування повідомлення про підозру, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 9, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1