УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року

м. Київ

справа № 760/7205/22

провадження № 51-1824 ск 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув касаційну скаргу представника потерпілого Міністерства оборони України ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року щодо виправданого ОСОБА_5 .

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2024 року ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у кримінальному провадженні. Цивільний позов Міністерства оборони України залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Представник потерпілого ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджувався з ухваленими щодо ОСОБА_5 судовими рішеннями та порушував питання про їх перегляд у касаційному порядку.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 листопада 2025 року касаційну скаргу представника було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пунктів 3, 4 ч. 2, ч. 6 ст. 427 КПК України та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.

У судовому рішенні йшлося про те, що представник потерпілого допустив суперечності між частинами касаційної скарги, що перешкодило визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку.

Крім того, скаржник посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, однак обґрунтування допущення судами таких порушень, які в силу ст. 412 КПК України є істотними та тягнуть за собою скасування оскаржених вироку і ухвали на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, не наводив.

Натомість представник потерпілого надавав свою оцінку доказам, заперечував правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Скаржник вказував на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, проте не зазначав, які саме доводи його апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у цьому судовому рішенні.

Поза увагою представника потерпілого також залишились положення ч. 6 ст. 427 КПК України.

Зазначені обставини у своїй сукупності перешкодили суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов висновку, що її необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу Верховного Суду, копію ухвали від 10 листопада 2025 року уповноважена особа отримала 14 листопада 2025 року.

Проте представником потерпілого ОСОБА_4 не усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк. Нової касаційної скарги від нього до Суду не надходило.

Зважаючи на наведене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Положеннями ч. 4 ст. 429 КПК України визначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на касаційне оскарження.

З цих підстав Суд постановив:

Повернути представнику потерпілого Міністерства оборони України ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 листопада 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року щодо виправданого ОСОБА_5 з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3