УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 січня 2026 року

м. Київ

справа № 991/12435/25

провадження № 51-25 ск 26

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючої ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

установила:

Як убачається з касаційної скарги та копій судових рішень, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) 4 грудня 2025 року постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про закриття на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000000531 від 6 березня 2017 року.

Це рішення сторона захисту оскаржила в апеляційному порядку.

Суддя Апеляційної палати ВАКС, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, ухвалою від 9 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою скаргою.

ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть аргументів захисника зводиться до того, що оспорювана ухвала незаконна, її постановлено з істотними порушеннями вимог КПК, а неможливість оскарження рішення слідчого судді суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та загальним засадам кримінального провадження.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додану до неї копію оспорюваного рішення, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 3 ст. 392 КПК установлено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

У ст. 309 КПК міститься вичерпний перелік рішень слідчого судді, які оскаржуються в апеляційному порядку під час досудового розслідування й у ньому немає ухвали, якою було відмовлено в задоволенні заяви сторони захисту про закриття кримінального провадження. Отже, апеляційне оскарження такої ухвали процесуальним законом не допускається. Водночас згідно з ч. 3 вказаної статті проти інших, ніж ті, які визначені в переліку, ухвал слідчого судді можуть бути подані заперечення під час підготовчого провадження в суді.

Апеляційний суд установив, що ухвала слідчого судді від 4 грудня 2025 року не входить до переліку рішень, зазначених у ст. 309 КПК, звідси, - і не підлягає апеляційному оскарженню.

За правилами ч. 4 ст. 399 вказаного Кодексу суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою сторони захисту суддя апеляційного суду діяв згідно з вимогами ч. 4 ст. 399 КПК, а доводи скаржника про протилежне є необґрунтованими.

Не можна визнати прийнятними і посилання автора скарги на істотне порушення вимог вказаного Кодексу через наявність у резолютивній частині рішення слідчого судді вказівки про можливість апеляційного оскарження, адже таке саме собою не створює підстав для незастосування імперативних правил ч. 3 ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК, які є обов`язковими для виконання.

За нормами кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення дотримання прав та законних інтересів учасників і можуть бути застосовані лише у випадках розв`язання правових питань у кримінальному процесі, які прямо не врегульовані цим законом, чого немає в конкретній юридичної ситуації.

Право на доступ до суду не є абсолютним, за своїм змістом може піддано дозволеним обмеженням, про що зазначав Європейський суд з прав людини (див. рішення в справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Тож відмова апеляційного суду у відкритті провадження на підставі статей 392, 399 КПК, в яких чітко встановлено правові обмеження оскарження оспорюваного судового рішення, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя.

Крім того, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а тому не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Оскільки з касаційної скарги, наданої копії оспорюваного рішення не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів судового провадження.

Тому згідно з ч. 2 ст. 428 КПК необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_4 .

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 9 грудня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3