Справа № 991/12711/25

Провадження №11-сс/991/23/26

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Суддя - доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

підозрюваної ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

прокурора ОСОБА_12,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 про застосування запобіжного заходу стосовно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вишгород Київської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, у кримінальному провадженні № 42025000000000706 від 19.08.2025.

ВСТАНОВИЛА:

1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14, погоджене Генеральним прокурором ОСОБА_15 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000 гривень, з покладенням на ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025000000000706 від 19.08.2025, у межах якого зокрема ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Дослідивши копії матеріалів кримінального провадження № 42025000000000706 від 19.08.2025 року, слідчий суддя прийшов до переконання про обґрунтованість підозри та причетність ОСОБА_6 до підбурення до надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.

Також слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

При цьому, слідчий суддя вказав, що наведені у клопотанні обставини щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не встановлені.

Оцінюючи підстави застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов до переконання, що на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді застави є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.

При визначенні розміру застави слідчий суддя врахував майновий стан підозрюваної та її причетність до кримінального правопорушення і вказав, що запропонований детективом у клопотанні розмір застави 10 598 000 грн є невиправданим, та встановив заставу у розмірі 3 028 000 грн, який на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами цього кримінального провадження, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної і покладені на неї обов`язки.

2.Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі з доповненнями прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14, погодженого Генеральним прокурором ОСОБА_15, про застосування запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_6 у вигляді застави.

В обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:

1) повідомлена у кримінальному провадженні № 42025000000000706 підозра ОСОБА_6 є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам кримінального провадження. Захисник вважає, що сторона обвинувачення мала б додатково кваліфікувати дії осіб, яким повідомлено про підозру ще й за ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, захисник вказує про вчинення детективами НАБУ фальсифікації матеріалів кримінального провадження, які виражались у не зазначенні місця проведення процесуальних дій у протоколах від 20.08.2025, 07.09.2025, 20.08.2025, 07.09.2025, а також у протоколі обшуку від 05.12.2025. Крім того, захисник зауважує, що з матеріалів НСРД не відомо куди поділись імітаційні та справні кошти, чи було їх передано ОСОБА_6, чи передавала вона їх комусь, натомість під час здійснення НСРД ОСОБА_16 повідомляв про те, що ОСОБА_6 не отримує жодної вигоди та користі від того, що надає допомогу;

2) щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сторона захисту вказує, що, наведені у клопотанні ризики щодо переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та/або суду, перешкоджання кримінальному провадженню, впливу на свідків є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами. Адже після повідомлення ОСОБА_6 про підозру вона не вчиняла жодних дій, спрямованих на перетин державного кордону для переховування від органу досудового розслідування, не вчиняла жодних дій, спрямованих на знищення доказів у кримінальному провадженні, а також не вчиняла жодних дій, які б виражались у впливі на свідків. Вказане, зокрема, підтверджується висновком поліграфічного дослідження;

3) щодо встановлених обов`язків, сторона захисту вважає, що покладений обов`язок на ОСОБА_6, зокрема у носінні електронного засобу контролю, обмежує підозрюваній виконання своїх службових обов`язків народного депутата України, а також обмежує можливість вільно пересуватись у прифронтових зонах держави через безпекову заборону використання таких пристроїв у зоні ведення бойових дій. Крім того, носіння ЕЗК негативно впливає на повсякденне життя ОСОБА_6, вона не може носити зимове взуття та зимовий одяг в холодну пору, здійснювати звичні гігієнічні процедури. Таке обмеження посягає на людську гідність, право на приватне життя, свободу та самовираження;

4) щодо невідповідності розміру застави, захисник вказує, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу, який би свідчив про наявність у підозрюваної доходів чи фінансових ресурсів, що дозволять виконати покладенні обмеження без фактичного позбавлення особи можливості реалізувати право на свободу. Посилаючись на майновий стан підозрюваної, прокурор проігнорував той факт, що ухвалою суду в рамках цивільної справи на майно підозрюваної вже накладено арешт, а слідчим суддею проігноровано довідку про доходи та виписку із рахунків ОСОБА_6, що підтверджує реальну неспівмірність розміру застави із майновим станом підозрюваної;

5) крім того, сторона захисту звертає увагу на те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, є громадянином та народним депутатом України, має постійне місце проживання та малолітню дитину на утриманні, раніше не підозрювалась у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, а також має велику кількість подяк та відзнак від військових бойових підрозділів, благодійних та міжнародних організацій. Наявність соціальних зав`язків є запорукою належної поведінки останньої;

6) при оцінці можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу сторона захисту вважає, що стороною обвинувачення не були доведенні достатні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому слідчий суддя мав право застосувати більш м`який запобіжний захід ніж застава.

З урахуванням викладеного, сторона захисту вважає, що відсутня обґрунтована підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та, відповідно, відсутні підстави для застосування запобіжного заходу, а застосований запобіжний захід до ОСОБА_6 є надмірним, непропорційним та таким, що не відповідає принципу мінімального необхідного втручання, з урахуванням результатів пройденого дослідження на поліграфі, запобіжний захід є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, в апеляційній скарзі прохає ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 скасувати в частині визначення розміру застави та визначити заставу в розмірі 3500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 598 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що висновки слідчого судді при визначені розміру застави ОСОБА_6 у сумі 3 028 000 грн є помилковими. Так, слідчий суддя не врахував майновий стан підозрюваної ОСОБА_6, а також встановлені обставини кримінального провадження (спосіб вчинення, розмір предмета неправомірної вигоди до якого підбурювала зокрема ОСОБА_6 ), які вказують на наявність виключного випадку, за якого застава у визначеному розмірі не здатна забезпечити виконання особою, покладених на неї обов`язків.

З урахуванням вказаного, прокурор вважає, що застава визначена слідчим суддею у розмірі 3 028 000 грн, не відповідає вимогам ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.

3.Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги захисника, наполягала на їх задоволенні. Заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту, наполягали на її задоволенні. Пояснення надали аналогічні її змісту, заперечували проти апеляційної скарги прокурора. Захисник ОСОБА_9 подав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу прокурора (т. 3 а. п. 215 - 218).

Прокурор ОСОБА_12 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_13, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

4.Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині необґрунтованості підозри ОСОБА_6 .

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2025 за № 42025000000000706 та підозрою, зокрема, ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України (т. 2 а. п. 5-13).

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 як народний депутат, будучи обізнаною у зв`язку із службовим становищем про підстави і механізм застосування санкцій до фізичних осіб та юридичних осіб відповідно до Закону України «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014, а також суб`єктів, що уповноважені приймати рішення щодо застосування таких санкцій щодо юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи, передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», не пізніше 18.07.2025, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, прийняла рішення вчинити підбурення ОСОБА_17 (дійсні анкетні дані змінено у зв`язку із застосуванням заходів безпеки відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами, в інтересах ОСОБА_17, дій з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Встановлено, що ОСОБА_6 не пізніше 18.07.2025, більш точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, довела зміст своїх намірів до відома ОСОБА_16 та ОСОБА_18, повідомивши їх про свій злочинний умисел, спрямований на підбурення ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах ОСОБА_17 дій з використанням службового становища, а саме прийняття Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, як членом Ради національної безпеки і оборони України, рішення щодо застосування передбачених Законом України «Про санкції», санкцій щодо ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3», та запропонувала ОСОБА_18 та ОСОБА_16 взяти участь у вчиненні вказаного вище умисного корупційного злочину.

ОСОБА_6 визначила роль ОСОБА_18, як особи, яка має здійснювати подальше безпосереднє спілкування із ОСОБА_17 з приводу: одержання неправомірної вигоди, роз`яснення строків накладення санкцій на ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3» та з інших питань, що пов`язані із організацією передання неправомірної вигоди службовим особам Ради національної безпеки і оборони України, як необхідної умови застосування санкцій щодо ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3». У свою чергу ОСОБА_16 визначено роль особи, яка має у співучасті з іншими суб`єктами кримінального правопорушення безпосередньо під час зустрічей вчиняти активні дії у вигляді висловлювань з метою підбурення ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди.

У подальшому, 18.07.2025 у приміщенні закладу громадського харчування по вул. Липська, 9 у м. Києві відбулась зустріч ОСОБА_6 та ОСОБА_19, на яку був запрошений ОСОБА_17 . Під час якої, ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_19 повідомила ОСОБА_17 про можливість організації нею застосування санкцій, передбачених Законом України «Про санкції» до ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3», а також про те, що необхідною умовою організації нею застосування санкцій, передбачених Законом України «Про санкції» до ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3», є надання ОСОБА_17 неправомірної вигоди у розмірі 250 тис доларів США. У свою чергу, ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_17, що після передання грошових коштів ОСОБА_18, ОСОБА_17 має отримати від вказаної особи розписку про нібито позичку грошових коштів від ОСОБА_17 до ОСОБА_18 в якості гарантії виконання обіцяного застосування санкцій щодо ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3», або повернення грошових коштів, що будуть надані ОСОБА_17 .

Після складення ОСОБА_17 та ОСОБА_18 розписок про нібито позичку грошових коштів від ОСОБА_18 до ОСОБА_17 та навпаки, 04.09.2025 приблизно о 17 год 35 хв ОСОБА_17, діючи на виконання попередніх вказівок та вимог ОСОБА_6, ОСОБА_16 і ОСОБА_18, у приміщенні № 29 будинку № 19-Б по вул. Інститутській у м. Києві передав ОСОБА_18 першу частину раніше обумовленої неправомірної вигоду у розмірі 125 тис доларів США, як необхідної умови прийняття службовими особами Ради національної безпеки і оборони України рішення щодо застосування передбачених Законом України «Про санкції», санкцій щодо ТОВ «Транспортна компанія ІНФОРМАЦІЯ_3». У свою чергу, ОСОБА_16 отримав від ОСОБА_18 та ОСОБА_17 складені ними розписки з метою подальшої їх передачі для зберігання ОСОБА_6 .

Окрім того, під час вищевказаної зустрічі ОСОБА_18 після одержання першої частини раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 125 тис доларів США у присутності ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_17, що вищевказані грошові кошти будуть переданні службовим особам Ради національної безпеки і оборони України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обґрунтовано підозрюється, за викладених у клопотанні обставин. Надані стороною обвинувачення докази, на які слідчий суддя посилався в ухвалі, зокрема перехоплені розмови фігурантів провадження, дають підстави для висновків, що ОСОБА_6 могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.

В свою чергу, сторона захисту не погоджується із такими висновками слідчого судді, вважаючи підозру необґрунтованою, а надані детективом документи такими, що не підтверджують жодну із наведених у клопотанні обставин. Крім того, захисник звертає увагу на не повну кваліфікацію інкримінованого кримінального правопорушення.

Колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, дослідила наявні матеріали апеляційного провадження, зокрема ті, які можуть свідчити про ймовірність існування події кримінального правопорушення та залученість до нього ОСОБА_6 .

Такими доказами зокрема є:

- протокол допиту свідка ОСОБА_17 від 20.08.2025, з якого вбачається, що його знайомий ОСОБА_20 повідомив йому, що народний депутат України ОСОБА_6 із використанням свого службового становища та пов`язаних із цим можливостей на посаді народного депутата України, може забезпечити процес накладення санкцій відповідно до ЗУ «Про санкції» на власника та саму компанію ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3». В подальшому, 18.07.2025 під час зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_6 разом з її помічником ОСОБА_16, ОСОБА_6 висловила умови запровадження санкцій, зокрема про необхідність надання їй 250 тисяч доларів США, частина з яких буде передана іншим учасникам процесу запровадження санкцій, а частина лишиться для неї, а також ІНФОРМАЦІЯ_2 які також необхідно передати їй. ОСОБА_6 повідомила, що гроші необхідно передати ОСОБА_18 з яким вона потім зконтактує (т. 1 а. п. 30-33);

- протоколи огляду телефону від 20.08.2025, 30.08.2025, в яких зафіксоване листування у месенджерах ОСОБА_17 зі ОСОБА_6 щодо обставин кримінального правопорушення вказаних у клопотанні (т. 1 а. п. 34 - 65; 73-86);

- протокол за результатами проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину від 05.09.2025, відповідно до якого ОСОБА_17 передає кошти ОСОБА_21 та ОСОБА_18, а ОСОБА_6 в телефонному режимі повідомляє про те, що забере собі розписки про отримання та повернення грошових коштів, як гарант, та як тільки умови угоди будуть виконані вони зустрінуться та знищать їх (т. 1 а. п. 173 - 194).

Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними матеріалами, в тому числі за наслідком проведених негласних слідчих (розшукових) дій, зі змісту яких вбачається підбурення ОСОБА_17 до надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_18 .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення повинна була б додатково кваліфікувати дії осіб, яким повідомлено про підозру ще й за ч. 4 ст. 190 КК України. В цьому аспекті колегія суддів приймає до уваги наведені вище матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала необхідність застосування запобіжного заходу та погоджується з твердженням сторони обвинувачення про можливу участь ОСОБА_6 у інкримінованому злочині, передбаченому ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Щодо додаткової кваліфікації дій підозрюваної/підозрюваних загалом за відповідною частиною ст. 190 КК України, колегія суддів зазначає, що правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність є виключною дискрецією слідчого (детектива), прокурора з урахуванням обставин та матеріалів досудового розслідування. Разом з тим, ані слідчий (детектив), ані прокурор в ході досудового розслідування не позбавлені можливості повідомити особі про нову або про зміну раніше повідомленої підозри з урахуванням вимог ст. 278 КПК України.

Виходячи з викладеного доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_6 відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо встановлених слідчим суддею ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні; ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В той же час захисник не погоджується з існуванням жодного із них.

Обґрунтовуючи наявність ризику переховування підозрюваної Скороход від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а отже може безперешкодно виїхати за межі України (картка ДМС України т. 2 а. п. 14-15). Крім того, факт постійного безперешкодного перетину підозрюваною державного кордону протягом 2022-2025 років (т. 2 а. 41-43 витяг відомостей з АДПСУ), підсилює пересторогу щодо можливості покинути територію України, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що може бути призначене ОСОБА_6 .

Заперечуючи наявність даного ризику, захисник зазначав, що підозрювана ОСОБА_6 здала всі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі свій дипломатичний паспорт, що спростовує вищенаведені висновки слідчого судді.

Такі заперечення апелянта відхиляються колегією суддів, виходячи із наступного. Наявність вказаного ризику встановлювалась слідчим суддею станом на час розгляду клопотання детектива про застосування запобіжного заходу і рівень існування такого ризику оцінювався слідчим суддею в контексті застосування запобіжного заходу у вигляді застави, який не є найтяжчим. У цьому аспекті важливим є те, що ОСОБА_6 набула статус підозрюваної у актуальному провадженні лише 05.12.2025. Відтак ключовим фактором при оцінці ризику переховування має бути ймовірність вжиття особою відповідних дій та заходів саме після набуття статусу підозрюваної, чому саме і має запобігти запобіжний захід. При цьому, ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду не обумовлюється виключно можливістю особи на загальних підставах залишити територію України.

Також, при оцінці наявності даного ризику слід враховувати, що ОСОБА_6 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.27 ч.4 ст.369 КК, яке, відповідне до примітки до ст. 45 КК є корупційним кримінальним правопорушенням, що виключає можливість застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу.

Таким чином, висновок про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовується в тому числі і тим, що у разі визнання судом доведеною вину особи у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, можливим є призначення виключно реального покарання, передбаченого санкцією даної статті - позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, колегія суддів вказує наступне.Відповідно до обставин даного кримінального провадження, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 з метою реалізації злочинного умислу, залучила ОСОБА_16, ОСОБА_18, які неодноразово повідомляли ОСОБА_17 про підготовлений, а у подальшому переданий пакет документів до РНБО для запровадження відповідних санкцій (т. 1 а. п. 244 зв.- 245). В той же час, органом досудового розслідування перелік ймовірно переданих документів РНБО невстановлений та не віднайдений. А тому, колегія суддів, вважає слушними висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_6 використовуючи своє службове становище та наявні у неї зв`язки, може забезпечити, як особисто так із залученням інших осіб, приховування, знищення документів або спотворення їх змісту на свою користь.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, наявним в тій мірі, яка обґрунтовує його врахування з метою застосування запобіжного заходу.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді в частині оцінки наявності ризику незаконного впливу на свідків, з огляду на те, що підозрювана ОСОБА_6 спілкувалась безпосередньо із ОСОБА_17, який може бути ключовим свідком у даному кримінальному провадженні, і на якого в подальшому може безпосередньо або через інших осіб впливати (зокрема шляхом погроз, тиску або застосування інших заходів) для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Також слід враховувати і можливість впливати на ще невстановлених органом досудового розслідування осіб, пов`язаних з діяльністю РНБО, які за версією сторони обвинувачення мали забезпечити застосування санкційного механізму.

В аспекті запобігання ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, колегія суддів враховує специфіку отримання показань свідків судом (або безпосередньо, згідно з вимогами ст.23 КПК, або отримання їх в порядку ст. 225 КПК), що обумовлює актуальність такого ризику до моменту реалізації відповідного процесуального механізму отримання судом показань свідків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що встановлені слідчим суддею ризики не є абстрактними та обумовлені наявними матеріалами апеляційного провадження.

В той же час, колегія суддів відхиляє посилання сторони захисту на висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа, виконаного поліграфологом ОСОБА_22, який було проведено відносно ОСОБА_6 (т. 3 а. п. 184-187), та який нібито спростовує існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з наступних підстав.

Так, у даному випадку висновок наданий стороною захисту не є висновком судово психофізіологічної експертизи; наявність у особи яка проводила дане дослідження відповідної кваліфікації експерта не підтверджена; особа, яка склала висновок не попереджалась про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України (завідомо неправдивий висновок експерта) та ст. 385 КК України (відмова експерта від виконання покладеного на нього обов`язків), а тому колегія суддів вважає, що наявність вказаного висновку не спростовує доводів прокурора та висновків слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, у самому дослідженні зазначено, що він має суто консультативний характер (вірогідний) та не може бути беззаперечним доказом відсутності ризиків у даному випадку без врахування в цілому матеріалів кримінального провадження.

Щодо покладених обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду сторона захисту вказувала на негативні наслідки, спричинені покладеним на ОСОБА_6 обов`язком носити електронний засіб контролю. В тому числі, сторона захисту звертала увагу, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді замість обов`язку не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі м. Києва, на чому наполягала сторона обвинувачення, на підозрювану ОСОБА_6 було покладено обов`язок не відлучатись за межі України.

Крім того, сторона захисту посилалась на наявність у підозрюваної ОСОБА_6 статусу Народного депутата України, посадові обов`язки якого, передбачені Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України» потребують постійно відвідувати інші населені пункти, а її волонтерська діяльність пов`язана з відвідуванням територій, що перебувають у безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення.

Також підозрювана ОСОБА_6 звертала увагу, що носіння ЕЗК негативно впливає на її повсякденне життя, обмежує її у можливості носити одяг та взуття відповідно до пори року та в умовах холодної зимової погоди, здійснювати необхідні гігієнічні процедури.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 КПК, не допускається застосування електронних засобів контролю, які суттєво порушують нормальний уклад життя особи, спричиняють значні незручності у їх носінні або можуть становити небезпеку для життя та здоров`я особи, яка їх використовує.

Виходячи із обставин даного кримінального провадження та особи підозрюваної ОСОБА_6, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про можливість виключення з кола процесуальних обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 оскаржуваною ухвалою обов`язку носити електронний засіб контролю.

Щодо розміру застави в контексті апеляційних скарг сторони захисту та прокурора.

В апеляційній скарзі захисником наведена незгода з розміром застави, застосованої до підозрюваної ОСОБА_6 . В той же час, прокурор в своїй апеляційній скарзі, прохає визначити заставу у розмірі 10 598 000 гривень, оскільки на його переконання лише в такому розмірі застава, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

Колегія суддів зауважує, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5 статті 12 КК України передбачено, що тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди, спричинений кримінальним правопорушенням, сума неправомірної вигоди тощо. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.

Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.

Хоча максимальна межа, вказана у п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена в розмірі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.

Як вбачається із клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 598 000 гривень. Саме такий розмір застави детектив вважав посильним для підозрюваної з урахуванням її майнового стану.

Разом з тим, відповідно до висновків слідчого судді, застава у такому розмірі є невиправданою за обставин наведених у клопотанні, а тому не може бути застосована. Водночас, визначаючи розміру застави, який буде відповідним і достатнім, слідчий суддя дійшов до переконання, що заставу слід встановити у розмірі 3 028 000 грн.

Так, слідчий суддя прийшов правильного висновку щодо обґрунтованості наявності трьох ризиків та висновку, що запобіжний захід у вигляді застави здатен запобігти ризикам, встановленим у цьому кримінальному провадженні. Втім з огляду на доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які є доволі вагомими з огляду на обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги прокурора слушними та вважає, що сума застави має бути збільшена, відносно визначеної слідчим суддею.

При цьому, колегія суддів враховує виключення з кола процесуальних обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_6 оскаржуваною ухвалою, обов`язку носити електронний засіб контролю, про що зазначалось вище, та необхідність урахування даної обставини під час збереження балансу дієвості застосованого запобіжного заходу.

Суд апеляційної інстанції, керуючись внутрішнім переконанням, зважуючи на те, що за наслідком судового розгляду прокурором було доведено актуальність трьох ризиків - ризику переховування, ризику знищення речей та документів, а також ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, приходить до переконання, що у даному випадку застава у розмірі 4 000 000 гривень, здатна запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та сумлінне виконання покладених на неї обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі їх порушення.

В той же час, колегія суддів зауважує, що визначення розміру застави виключно виходячи з наявних у підозрюваної доходів та статків не відповідатиме меті застосування такого запобіжного заходу, який визначений законодавцем не як спосіб покарання особи, а є лише засобом забезпеченням виконання покладених на особу обов`язків, здатним примусити особу з`являтися до слідчого, прокурора, суду та не перешкоджати кримінальному провадженню в цілому.

Колегія суддів враховує, що на час апеляційного розгляду за підозрювану ОСОБА_6 третьою особою внесено заставу, визначену слідчим суддею у розмірі 3 028 000 гривень, що свідчить про неактуальність тверджень сторони захисту про неможливість її внесення через непомірний розмір.

А тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо розміру застави, та частково погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо необхідності збільшення розміру застави, та вважає за необхідне змінити ухвалу слідчого судді від 09.12.2025 в частині визначення розміру застави.

Розглядаючи доводи сторони захисту про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів виходить із наступного.

Так, слідчий суддя вважав, що наявність обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі обґрунтовують мету застосування запобіжного заходу у вигляді застави, який об`єктивно є необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відповідно до градації запобіжних заходів, що визначені у ст. 176 КПК України, більш м`якими запобіжними заходами ніж застава, є особиста порука та особисте зобов`язання.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 є тяжким і передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у разі доведення її вини вироком суду.

В контексті даного кримінального провадження та обставин, встановлених в ході судового розгляду, колегія суддів вважає правильними висновки слідчого судді, що незастосування запобіжного заходу, про який прохав детектив у своєму клопотанні, та застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки чи особистого зобов`язання, може не забезпечити здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків з метою досягнення завдань кримінального провадження, а відтак колегія суддів відхиляє такі доводи сторони захисту, адже у даному випадку застосована до ОСОБА_6 застава є достатнім та належим запобіжним заходом.

Висновки суду.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.

Колегія суддів, оцінивши у сукупності обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням обставин, що характеризують особу підозрюваної, констатує, що слідчий суддя в цілому дійшов обґрунтованих висновків про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Втім, за наслідком апеляційного перегляду колегією суддів було встановлено, що обов`язок покладений на підозрювану ОСОБА_6 носити електронний засіб контролю є надмірно обтяжливим, а визначений розмір застави 3 028 000 гривень може не забезпечити належної процесуальної поведінки та виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, що є підставою для часткового задоволення апеляційних скарг захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13, та зміни ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 у відповідній частині.

Водночас, інші доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, а тому їх слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 09.12.2025 в решті, залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 в частині покладення на підозрювану ОСОБА_6 обов`язку носити електронний засіб контролю та в частині визначення розміру застави 1000 (одна тисяча) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 3 028 000 (три мільйони двадцять вісім тисяч) гривень скасувати.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_14, погодженого Генеральним прокурором ОСОБА_15 про покладення на підозрювану ОСОБА_6 строком на два місяці обов`язку носити електронний засіб контролю; визначити підозрюваній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) гривень.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.12.2025 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4