Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/415/26Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/107/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2026 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретарки судового засідання ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

власника майна ОСОБА_8,

прокурора ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду дві апеляційні скарги ОСОБА_6, апеляційну скаргу ОСОБА_7, подані на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2026 року, та апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2026 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42025000000001123,

В С Т А Н О В И Л А:

І. Процедура

1. Судове провадження у цій справі розпочато Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду згідно з отриманими 22.01.2026 апеляційними скаргами, направленими електронною поштою ОСОБА_7 21.01.2026 і ОСОБА_6 22.01.2026, а також отриманою 23.01.2026, направленою електронною поштою прокурором 22.01.2026, поданими відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ на ухвали слідчого судді від 21.01.2026 (т. 5 а. с.189-196, 200-203, 205-207, 228-231; т. 6 а. с.9-12, 27-66, 50-55 ).

ІІ. Зміст оскаржуваного рішення

2. Слідчий суддя в одній справі постановив дві ухвали від 21.01.2026.

3. Однією з них, шляхом заборони відчуження, розпорядження і користування майном, вилученим під час проведення 13.01.2026 обшуку за місцем розташування політичної партії ВО «Батьківщина» (м. Київ, вул. Турівська, 13), яким у т. ч. користується ОСОБА_8, накладено арешт на: (1) мобільні телефони (Iphone 13 із сім-картою «Водафон», «Samsung Galaxy А07» із сім-картою «Лайфсел», Iphone 14 Pro Max, «Samsung Galaxy А07» з сім-картою «Лайфсел», «Iphone 13», Apple Iphone 11 Pro з сім-картою Київстар); (2) системний блок комп`ютера; (3) грошові кошти номіналом по 100 доларів США у кількості 400 купюр, на загальну суму 40 000 (сорок тисяч) доларів США разом із пакетом «Нова пошта»; (4) грошові кошти номіналом по 100 доларів США у кількості 63 купюри, на загальну суму 6300 (шість тисяч триста) доларів США; (5) чорнові записи; (6) блокноти (т. 5 а. с. 150, 179-185).

4. Іншою ухвалою, шляхом заборони відчужувати і розпоряджатися, накладено арешт на таке майно як об`єкти спільної сумісної власності подружжя, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_10 : (1) автомобілі легкові (Toyota Land Cruiser 200, 2018 року випуску, ГАЗ 14, 1983 року випуску, Audi A8, 2016 року випуску); (2) гаражі у м. Дніпро (один загальною площею 44,2 кв. м в автогаражному кооперативі «Механізатор» під НОМЕР_22, а інший загальною площею 18,2 кв. м на АДРЕСА_5). Цим же рішенням відмовлено у накладенні арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_8 в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» /далі - АТ «Ощадбанк»/ (т. 5 а. с. 151, 175-1178).

5. Зазначені рішення мотивовані пред`явленням ОСОБА_8 підозри у кримінальному провадженні №42025000000001123 щодо здійснення пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище (народному депутату), надати їй та третім особам (іншим народним депутатам) неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

5.1. Крім того, в ухвалі про арешт майна, вилученого під час обшуку, зазначається про: (1) проведення 13-14.01.2026 детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ невідкладного обшуку за місцем розташування політичної партії, яким, у тому числі, користується ОСОБА_8, в ході якого вилучені речі й документи, на які накладено арешт; (2) визнання вилученого майна речовими доказами; (3) призначення судових комп`ютерно-технічних експертиз мобільних телефонів і системного блоку комп`ютера, а також судової експертизи матеріалів документів; (4) направлення 14.01.2026 клопотання до слідчого судді та його задоволенням ухвалою від 19.01.2026, якою детективам надано дозвіл на проведення обшуків, у тому числі у приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання документів і речей, що мають значення для встановлення обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні; (5) накладення арешту на грошові кошти лише з метою забезпечення спеціальної конфіскації (т. 5 а. с. 179-185).

5.2. Водночас в ухвалі про накладення арешту на нерухоме майно і транспортні засоби слідчий суддя вказав про: (1) наявністю у власності чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_10 автомобілів Toyota Land Cruiser 200, ГАЗ 14, Audi A8, і двох гаражів у м. Дніпро, які є спільною сумісною власністю подружжя; (2) відповідність накладення арешту на таке майно вимогам законності обмеження права власності й дотримання справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності; (3) необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання; (4) здатність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження досягти мети з якою його застосовано; (5) порушення в разі накладення арешту на кошти на банківських рахунках справедливого баланс між законними інтересами підозрюваної як власниці майна й публічного діяча та інтересами досудового розслідування (т. 5 а. с. 175-178).

ІІI. Вимоги та доводи осіб, які звернулися з апеляційними скаргами

6. В апеляційних скаргах просять скасувати ухвалу та постановити нову: (1) якою відмовити в накладенні арешту на майно, вилучене під час обшуку (захисники ОСОБА_7, ОСОБА_6 ); (2) в частині накладення арешту на три транспортні засоби і два гаража, відмовивши у накладенні арешту на таке майно (захисник ОСОБА_6 ); (3) якою клопотання про арешт майна ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі (прокурор ОСОБА_9 ).

7. Апеляційна скарга ОСОБА_7 мотивована: (1) необґрунтованістю підозри щодо ОСОБА_8 і відсутністю самої події злочину; (2) відсутністю правової підстави для накладення арешту на грошові кошти; (3) недоведеністю наявності на вилучених носіях (телефонах, системному блокові комп`ютера, блокнотах та в чорнових записах) відомостей, які можуть бути використані як докази; (4) не проведенням слідчим суддею аналізу необхідності накладення арешту по кожному з об`єктів; (5) не допустимістю вилучених речей та документів у якості доказів із огляду на незаконність обшуку з причини відсутності реальної необхідності провести його невідкладно; (6) незаконністю проведення легалізації обшуку за відсутності в засіданні у слідчого судді сторони захисту; (7) незаконністю втручання у діяльність політичної партії (т. 5 а. с. 190-196).

8. Апеляційні скарги ОСОБА_6 мотивовані: (1) незаконністю накладення арешту на майно, оскільки його прив`язано до злочину, відомості щодо якого не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/; (2) незаконністю об`єднання слідчим суддею двох справ, які мають самостійний предмет, підстави та порядок розгляду, в одну; (3) набуттям майна ОСОБА_10, на яке накладено арешт, задовго до подій, які інкримінуються ОСОБА_8 ; (4) помилковістю накладення арешту на майно чоловіка підозрюваної з метою конфіскації, оскільки арешт із відповідною метою не може накладатися на майно третіх осіб, які не мають статусу сторони кримінального провадження (т. 5 а. с. 202-203, 208; т. 6 а. с. 50-55).

9. Апеляційна скарга прокурора мотивована: (1) помилковістю та необґрунтованістю висновків слідчого судді щодо непропорційності втручання держави в право власності у випадку накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_8 в АТ «Ощадбанк», враховуючи, що сторона обвинувачення просила про його накладення лише на кошти, які зберігалися на рахунках на момент вчинення можливого кримінального правопорушення (станом на 00.01 год 14.01.2026); (2) ненаданням стороною захисту доказів на підтвердження того, що відповідні банківські рахунки використовуються як єдине джерело для забезпечення життєдіяльності підозрюваної; (3) необхідністю накладення арешту на грошові кошти з метою можливої їх подальшої конфіскації як виду покарання.

10. В судовому засіданні захисники підтримали доводи своїх апеляційних скарг і апеляційні скарги один одного та просили їх задовольнити з наведених у них мотивів. В той же час заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

11. Прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг захисників, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно, зазначене в оскаржуваних ухвалах.

IV. Узагальнені позиції інших учасників

12. Інші учасники судового провадження висловили свої позиції.

12.1. ОСОБА_8 просила задовольнити апеляційні скарги своїх захисників з наведених у них мотивів та відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.

12.2. ОСОБА_10 в судове засідання не прибув. Сторони не заперечили проти розгляду апеляційних скарг за його відсутності.

V. Встановлені обставини та їх оцінка колегією суддів

13. Надаючи оцінку обставинам, установленим слідчим суддею, та зробленим ним висновкам, апеляційний суд виходить із такого.

14. В оскаржуваних ухвалах слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується, а тому є підстави застосувати такий захід забезпечення як арешт майна.

14.1. Захисники та власниця майна зазначили, що обґрунтована підозра відсутня як і відсутня сама подія злочину.

14.2. Прокурор вказав, що підозра належним чином обґрунтована.

14.3. За підсумками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що наявна обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, з огляду на який може бути застосований такий захід як арешт майна.

14.4. Надаючи оцінку наведеним доводам суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

14.4.1. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо, зокрема, слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).

14.4.2. Крім того, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (зокрема, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання) (п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК).

14.4.3. У чинному КПК, як і в інших законах України та підзаконних актах, поняття «обґрунтована підозра» відсутнє, у зв`язку з чим, зважаючи на ч. 5 ст. 9 КПК, під час оцінки відповідності фактичним обставинам кримінального провадження висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини /далі - ЄСПЛ/.

14.4.4. «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

14.4.5. Тому, якщо арешт на майно накладається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, то відповідний захід забезпечення кримінального провадження не може бути застосований до особи, щодо якої відсутня обґрунтована підозра вчинення нею кримінального правопорушення.

14.4.6. Адже, в ситуації, коли метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, обов`язковими умовами для застосування відповідного заходу є не лише наявність підозри вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК), але й наявність обґрунтованої підозри вчинення злочину певною особою (п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК).

14.5. Ураховуючи, що 14.01.2026 ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42025000000001123 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК [пропозиція службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй та третім особам неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища] (т. 2 а. с. 98-110), то на належне їй майно може бути накладено арешт з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання.

14.5.1. Водночас самого факту здійснення в даному кримінальному провадженні досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 і ч. 4 ст. 369 КК (т. 2 а. с.1-2, 13, 17-18), достатньо для того, щоб дійти висновку про можливість накладення у межах такого провадження арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та / або спеціальної конфіскації.

14.5.2. Наведене повністю спростовує доводи сторони захисту про відсутність підстав для накладення арешту на майно.

14.5.3. Тобто у кримінальному провадженні №42025000000001123 існує обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 369 КК) такого ступеня тяжкості (вчинення тяжкого злочину), що може бути підставою для накладення арешту на майно.

15. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя наклав арешт на таке майно, яке як об`єкти спільної сумісної власності подружжя належить чоловіку підозрюваної ОСОБА_10 : (1) три легкові автомобілі (Toyota Land Cruiser 200, 2018 року випуску; ГАЗ 14, 1983 року випуску; Audi A8, 2016 року випуску); (2) два гаражі у м. Дніпро (один загальною площею 44,2 кв. м в автогаражному кооперативі «Механізатор» під НОМЕР_22, а інший загальною площею 18,2 кв. м на АДРЕСА_5). Разом з тим, цією ж ухвалою слідчий суддя відмовив у накладенні арешту на кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_8 в АТ «Ощадбанк».

15.1. Захисник ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі вказав на неможливість накладення арешту на майно чоловіка ОСОБА_8 з метою конфіскації, оскільки: (1) він не є стороною кримінального провадження; (2) арештоване майно є особистою власністю ОСОБА_10 і набуте ним задовго до подій, які є предметом розслідування. Водночас сторона захисту заперечила проти доводів прокурора. ОСОБА_8 зазначила, що на вказані рахунки надходить її заробітна плата як народного депутата, а також кошти, надані Верховною Радою України для забезпечення її депутатської діяльності.

15.2. Прокурор не погодився з вказаним рішенням щодо відмови в арешті грошових коштів на рахунках та в апеляційній скарзі вказав, що: (1) стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що відповідні банківські рахунки використовуються як єдине джерело для забезпечення життєдіяльності підозрюваної; (2) в разі визнання ОСОБА_8 винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення вказані грошові кошти можуть бути конфісковані в порядку застосування до неї додаткового покарання. Також зазначив, що оскільки арештоване майно набуте у шлюбі, то є спільною сумісною власністю подружжя на яку може бути накладений арешт.

15.3. За підсумками перевірки аргументів сторін суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки слідчого судді щодо можливості накладення арешту на 1/2 частину майна, зареєстрованого за ОСОБА_10, з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання для ОСОБА_8 . Проте колегія суддів не погоджується з накладенням арешту на іншу 1/2 частки такого майна та відмовою слідчого судді накласти арешт на грошові кошти підозрюваної, розміщені на її вкладному банківському рахунку.

15.4. Оцінюючи доводи сторін, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна допускається з метою, зокрема, конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК).

15.4.1. У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті (конфіскації майна як вид покарання), арешт накладається на майно, зокрема, підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).

15.4.2. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У відповідності до ч. 2 ст. 52 КК конфіскація майна є додатковим видом покарання.

15.4.3. Згідно з ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

15.4.4. Як передбачає ч. 5 ст. 12 КК тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

15.4.5. Санкцією ч. 4 ст. 369 КК передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

15.4.6. Тобто закон про кримінальну відповідальність передбачає можливість конфіскації майна у випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК.

15.4.7. Тому в разі засудження ОСОБА_8 за вчинення наведеного злочину, вчинення якого їй інкримінується стороною обвинувачення, до неї може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке їй належить, в тому числі щодо її частки у спільній сумісній власності подружжя, права на яке зареєстровані за її чоловіком.

15.4.8. Однак колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді про можливість накладення арешту на частку ОСОБА_10 у спільній сумісній власності, набутій ним під час перебування у шлюбі з підозрюваною.

15.4.9. У відповідності до ч. 1 ст. 355 Цивільного кодексу України /далі - ЦК/ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

15.4.10. Згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України /далі - СК/ майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК). Такий же підхід до питання належності особам, які є подружжям, на праві власності майна, набутого ними за час шлюбу, передбачають ч. ч. 3, 4 ст. 368 ЦК.

15.4.11. Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

15.4.12. У відповідності до ч. 1 ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

15.4.13. За приписами ч. 2 ст. 370 ЦК у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

15.4.14. У відповідності до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

15.4.15. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

15.4.16. Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

15.4.17. У межах кримінального провадження є неприпустимим вирішення спору про право власності на майно шляхом поділу його з виділенням часток (постанова Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №752/7440/18).

15.4.18. Із огляду на наведене у разі вирішення питання щодо накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, зокрема з метою конфіскації як виду покарання, підлягає арешту не все майно, а лише та його частина, яка потенційно може бути конфіскована в майбутньому в разі засудження особи за вчинення злочину. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11 (провадження №14-105цс19).

15.4.19. Оскільки гаражі та автомобілі, на які наклав арешт слідчий суддя, були набуті ОСОБА_10 (гараж НОМЕР_22 набутий у власність 30.11.2022, а гараж НОМЕР_23 - 08.02.2021; автомобілі набуті у власність 26.01.2019 - Toyota Land Cruiser 200, 20.12.2014 - ГАЗ 14, 22.02.2019 - Audi A8) під час перебування в шлюбі з ОСОБА_8, зареєстрованому 15.09.1979 і чинному по даний час (т. 2 а. с. 135-137, 140-145, 146-150), то у випадку засудження ОСОБА_8 за злочин, вчинення якого їй інкримінується у цьому кримінальному провадженні, до 1/2 зазначеного майна може бути застосовано конфіскацію як вид покарання.

15.4.20. Водночас, хоч у матеріалах справи й відсутні докази виділення частки ОСОБА_10 зі спільної сумісної власності з ОСОБА_8, проте у наведеному випадку інша 1/2 частина такого майна не підлягатиме конфіскації як власність ОСОБА_10, який не є підозрюваним у кримінальному провадженні №42025000000001123.

15.4.21. Ураховуючи вимоги ч. ч. 1, 2 ст. 73 СК колегія суддів вважає безпідставним накладення слідчим суддею арешту на все майно, набуте ОСОБА_10 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_8, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Адже арешт майна є заходом, який забезпечує можливість стягнення на підставі п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК, яке може бути здійснене лише в межах частки у спільній сумісній власності, належній підозрюваній, а не її чоловіку.

Так як 1/2 двох гаражів та трьох автомобілів, виходячи з презумпції, наведеної у ч. 1 ст. 70 СК, належить ОСОБА_10, то хоч питання виділення часток не вирішене на час постановлення оскаржуваної ухвали, але на ці частки не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як покарання ОСОБА_8 .

15.5. І хоча захисник ОСОБА_6 у цій справі не є представником ОСОБА_10, в інтересах якого апеляційної скарги не подавалося, але суд апеляційної інстанції враховує положення 2-го реч. ч. 2 ст. 404 КПК, згідно з якими якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

15.5.1. Наведені положення зобов`язують суд апеляційної інстанції прийняти рішення на користь власника майна, який не подавав апеляційної скарги, а саме ОСОБА_10, скасувавши рішення про арешт, накладений на його частку в спільній сумісній власності.

15.5.2. Тому, у відповідній частині оскаржувану ухвалу слід скасувати та прийняти рішення, яким відмовити в накладенні арешту на 1/2 частину автомобілів та гаражів.

15.5.3. Водночас колегія суддів критично ставиться до пояснень сторони захисту про належність відповідного майна ОСОБА_10 на праві особистої власності, оскільки такі твердження матеріалами провадження не підтверджуються. За наявності доказів протилежного в ОСОБА_10 він вправі доводити відповідні обставини в ході звернення до слідчого судді в порядку ст. 174 КПК.

15.6. Щодо відмови слідчого судді в накладенні арешту на грошові кошти підозрюваної на рахунках у банку, то колегія суддів виходить із того, що у відповідності до довідки АТ «Ощадбанк» за ОСОБА_8 зареєстровано наступні банківські рахунки: № НОМЕР_1 (980), номер рахунку IBAN НОМЕР_2 (вклад № 19331264601 від 31/05/18); № НОМЕР_4 (980), номер рахунку IBAN НОМЕР_5, альтернативний номер рахунку НОМЕР_6, БПК ОСОБА_20 ECONOM_UAN_4_MPLATPP ; № НОМЕР_7 (480), номер рахунку IBAN НОМЕР_8, БПК ОСОБА_20 ECONOM_USD_7_VRWPW (т. 2 а. с. 172-186).

15.6.1. Сторона обвинувачення не спростувала доводи сторони захисту стосовно того, що два вказані рахунки, крім вкладного, використовуються підозрюваною для отримання заробітної плати та отримання коштів для забезпечення її діяльності як народного депутата.

15.6.2. Водночас колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо необхідності накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 (980), номер рахунку IBAN НОМЕР_2 (вклад №19331264601 від 31/05/18), оскільки кошти на ньому є вкладом і сторона захисту не довела, що вони використовуються для забезпечення побутових потреб чи забезпечення діяльності ОСОБА_8 як народного депутата.

16. Слідчим суддею накладено арешт на грошові кошти номіналом по 100 дол США у кількості 400 купюр на загальну суму 40 000 дол США разом із пакетом «Нова пошта», та грошові кошти номіналом по 100 дол США у кількості 63 купюри на загальну суму 6300 дол США, вилучені в ході обшуку місця розташування політичної партії ВО «Батьківщина», яким, у т. ч. користується ОСОБА_8, з метою їх можливої спеціальної конфіскації.

16.1. Захисники заперечили необхідність такого арешту, вказавши, що стороною обвинувачення не доведено правових підстав для накладення арешту на грошові кошти з метою спеціальної конфіскації, оскільки вона можлива відносно коштів, отриманих внаслідок вчинення злочину або призначених для його фінансування, а за обставин цієї справи фактичної передачі коштів не відбулося й джерела їх походження лише перевіряються.

16.2. ОСОБА_8 повідомила, що вказані кошти є її особистим майном, яке вона задекларувала, і їх постійно носить з собою з метою їх збереження, зважаючи на постійні обстріли.

16.3. Прокурор зазначив, що слідчий суддя правильно наклав арешт на вилучені кошти.

16.4. Як вважає колегія суддів слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо можливості накласти арешт на грошові кошти в сумі 40 000 дол США з метою забезпечення їх можливої спеціальної конфіскації, але помилково наклав арешт на 6300 дол США.

16.5. Надаючи саме таку оцінку суд апеляційної інстанції враховує, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які зокрема передбачено основне покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 96-1 КК).

16.5.1. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, тому числі, (а) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення ; (б) були предметом кримінального правопорушення; (в) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК).

16.5.2. У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно, зокрема, підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК (ч. 4 ст. 170 КПК).

16.6. Оцінюючи доводи прокурора та заперечення захисту стосовно можливості накладення арешту на вилучені в ході обшуку грошові кошти, колегія суддів виходить із таких фактів та інформації, у відповідності до яких:

(1) детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування за підозрою ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК (т. 2 а. с. 1-2, 98-110);

(2) протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії /далі - НС(Р)Д/ - аудіоконтролю особи від 12.01.2026 зафіксовано висловлення ОСОБА_8 пропозиції надати неправомірну вигоду народним депутатам України по 10 тис в місяць за голосування «за» чи «проти» під час пленарних засідань Верховної Ради України (т. 2 а. с. 52-59);

(3) під час допиту 09.01.2026 свідок ОСОБА_13 (ім`я змінено, оскільки особа свідка залегендована) зазначив, що в кінці грудня 2025 ОСОБА_8 повідомила йому про готовність платити щомісяця по 10 000 дол США народним депутатам за голосування ними у Верховній Раді таким чином, як це буде доводити вона (т. 2 а. с. 43-45);

(4) під час допиту 12.01.2026 ОСОБА_13 вказав, що ОСОБА_8 12.01.2026 пропонувала йому отримувати неправомірну вигоду для себе та інших двох народних депутатів України в розмірі 10 000 дол США на одного депутата на місяць за голосування за визначені нею законопроєкти, та повідомила про готовність 13.01.2026 передати йому через третіх осіб неправомірну вигоду для нього та ще двох депутатів (т. 2 а. с. 46-49);

(5) детективи НАБУ в ході проведення 13-14.01.2026 невідкладного обшуку вилучили, в т. ч. і такі грошові кошти в особистій сумочці ОСОБА_8 : (1) пакет з логотипом «Нова пошта», у якому виявлено чотири пачки купюр номіналом по 100 дол США, у кожній пачці було по 10 000 дол СШАЮ, а загалом 40 000); (2) у окремому клатчу кошти номіналом по 100 дол США на загальну суму 6 300 дол США (т. 2 а. с. 76-97).

16.7. Наведені обставини переконують колегію суддів, що вилучені кошти в сумі 40 000 дол. США, розкладені на чотири пачки по 10 000 дол. США. могли призначатися для надання неправомірної вигоди депутатам за їх голосування, оскільки саме про суми по 10 000 дол США йшлося в зафіксованій у ході проведення НС(Р)Д розмові та щодо такої суми надав показання свідок як про суму пропонованої неправомірної вигоди кожному депутату.

16.7.1. Що ж до розбіжності між загальною сумою коштів, пропонування надання якої підтверджується результатами НС(Р)Д, та віднайденою під час обшуку сумою коштів (згідно з матеріалами провадження йшла мова про надання трьом народним депутатам по 10 000 дол США, а знайдені та вилучені 40 000 дол США), то ця розбіжність зумовлена тим, що в даному кримінальному провадженні розслідуються факти системного підкупу народних депутатів, а не лише трьох.

16.7.2. Тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на 40 000 дол США з метою забезпечення можливості їх спеціальної конфіскації.

16.8. Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту, що грошові кошти в сумі 6300 дол США є особистими коштами ОСОБА_8, які вона може використовувати для побутових потреб.

16.8.1. Жодних послідовних та логічних аргументів, що ці кошти теж були призначені для надання неправомірної вигоди прокурором наведено не було.

16.8.2. Тому на 6300 дол США не може бути накладено арешт з метою забезпечення можливості їх спеціальної конфіскації. Водночас відмову слідчого судді в їх арешті з метою конфіскації як виду покарання прокурор не оскаржував.

17. Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що вилучені під час проведеного 13-14.01.2026 детективами НАБУ невідкладного обшуку речі та документи відповідають критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК, і щодо мобільних телефонів та системного блока комп`ютера необхідно провести відповідні експертні дослідження, зокрема, пов`язані з подоланням наявних систем логічного захисту, встановленого на телефони.

17.1. У свою чергу захисники вказали, що: (1) не доведено наявність у вилучених мобільних телефонах, системному блоці комп`ютера, а також серед чорнових записів відомостей, які можуть бути використані як докази, оскільки не вказано які саме наявні на них дані та як пов`язані з предметом доказування; (2) майно вилучене в офісі політичної партії стосуються її діяльності та не стосується інкримінованих ОСОБА_8 подій; (3) в порушення ст. 233 КПК обшук проведено за місцем розташування партії без ухвали слідчого судді та без наявності будь-якої потреби в його невідкладності, а тому віднайдені речі та документи вилучені незаконно; (4) системний блок комп`ютера вилучено безпідставно, оскільки ОСОБА_8 цим комп`ютером не користується, а він належить партії; (5) вилучені блокноти містять робочі нотатки, плани зустрічей, організаційні записи, що не пов`язані ні з агентом, ні з пропозицією неправомірної вигоди.

17.2. Прокурор зазначив, що доводи сторони захисту необґрунтовані, так як спростовуються доказами, наявними у матеріалах провадження, які підтверджують відповідність вилучених речей та документів критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, факту вчинення злочину.

17.3. За підсумками апеляційного розгляду колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо відповідності вилучених мобільних телефонів, системного блока комп`ютера, блокнотів та чорнових записів критеріям речових доказів.

17.4. Надаючи саме таку оцінку суд апеляційної інстанції враховує, що в ході обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження (ч. 7 ст. 236 КПК);

17.4.1. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК).

17.4.2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).

17.4.3. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).

17.4.4. Отже, за змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

17.5. У ході оцінки відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, апеляційним судом ураховуються зміст поняття «речові докази».

17.5.1. У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).

17.5.2. Так, речовими доказами, які використовуються в ході доказування, є матеріальні об`єкти, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

17.5.3. Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

17.5.4. Отже, майно, вилучене за результатами обшуку відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно (1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) було об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуто кримінально протиправним шляхом.

17.6. Застосовуючи наведений підхід до тлумачення норм кримінального процесуального закону в контексті обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких установлених слідчим суддею фактів, які в ході апеляційного перегляду не були спростовані, згідно з якими 13-14.01.2025 детективами НАБУ з метою врятування майна проведено невідкладний обшук місця розташування партії ВО «Батьківщина» (м. Київ, вул. Турівська, 13), яким, у т. ч., користується ОСОБА_8, під час якого, зокрема, були вилучені: (1) мобільні телефони: (а) Iphone 13 (іOS 18.6.2 номер моделі: MLPG3HU/A серійний номер: НОМЕР_9 ємністю 128 Gb, IMEI1 - НОМЕР_10, IMEI2 - НОМЕР_11 ) разом із сім-картою з логотипом «Водафон» [у ньому виявлено акаунти « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та дзвінки і листування з акаунтом «2022» щодо політичного життя, купівлі політичних партій, залучення широких мас населення та можливих пов`язаних із цим витрат]; (б) Samsung Galaxy A07 (серійний номер: R8YYA01GWMF, IMEI1 - НОМЕР_12, IMEI2 - НОМЕР_13 ) із сім-картою з логотипом операторам «Лайфсел» [у ньому виявлено листування з абонентом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з «вчорашнього дня», а також наявні ознаки видалення даних]; (в) Iphone 14 Pro Max (I OS 16.2 номер моделі: MQ9E3J/A серійний номер: НОМЕР_24 ємністю 256 Gb, IMEI1 - НОМЕР_14, IMEI2 - НОМЕР_15 ) [у ньому наявне листування з абонентами (в тому числі з один із абонентів, який надсилає повідомлення: … «Після вчорашньої фракції і сьогодні зранку по кадрам є нюанс, я підійду к Вам і все розповім …») щодо голосування в парламенті за кадрові призначення, по законопроєктах, а також ознаки автовидалення повідомлень]; (г) Samsung Galaxy A07 чорного кольору з сім-картою мобільного оператора «Лайфсел» [із встановленою системою логічного захисту, пароль до якої ОСОБА_8 відмовилася надати]; (ґ) Iphone 13 чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_16 [із встановленою системою логічного захисту, пароль до якої ОСОБА_8 зазначила, що не пам`ятає]; (д) Apple Iphone 11Pro (серійний номер НОМЕР_20, IMEI НОМЕР_17, IMEI2 - НОМЕР_18 ) у якому встановлена сім-карта оператора телекомунікацій Київстар [зі слів ОСОБА_17 цей телефон є корпоративним телефоном офісу ВО ПП «Батьківщина» з акаунтом « ОСОБА_18 »; на телефоні наявне листування щодо народних депутатів України та їх голосування, а також виявлено спроби видалення повідомлень]; (2) системний блок комп`ютера (моноблок) Dell CN-0H1T57-74431-5AO-001 з назвою акаунта користувача «Casa» [на ньому наявні відомості щодо джерел отримання коштів та напрямків їх витрачання, серед яких є записи щодо «кошти ЮВ» та «видала ЮВ», а також списки народних депутатів з результатами їх голосування за законопроєкти]; (3) дві суми грошових коштів [40 000 дол. США разом із пакетом «Нова пошта» і 6300 дол. США]; (4) аркуші з чорновими записами [стосувалися записи позиції щодо голосувань 13-16.01.2026, різних прізвищ і цифр, номерами проєктів та відмітками про голосування, списків депутатів з помітками на них, тощо]; (5) блокноти із записами (т. 2 а. с. 76-97).

17.6.1. 14.01.2026 постановою детектива НАБУ вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами (т. 4 а. с. 142-149).

17.6.2. 14.01.2026 постановами детектива НАБУ призначено комп`ютерно-технічні експертизи мобільних телефонів: (1) Samsung Galaxy A07 серійний номер: НОМЕР_19, IMEI1 - НОМЕР_12, IMEI2 - НОМЕР_13 ; (2) Samsung Galaxy A07 чорного кольору; (3) Iphone 13 чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_16 ; (4) Apple Iphone 11Pro (серійний номер НОМЕР_20, IMEI НОМЕР_17, IMEI2 - НОМЕР_18 ); (5) Iphone 14 Pro Max (I OS 16.2 номер моделі: MQ9E3J/A серійний номер: НОМЕР_24 ємністю 256 Gb, IMEI1 - НОМЕР_14, IMEI2 - НОМЕР_15 ); (6) Samsung Galaxy A07 чорного кольору із сім-картою з мобільного оператора «Лайфсел» (т. 4 а. с. 151-155, 195-199).

17.6.3. 14.01.2026 постановою детектива НАБУ призначено експертизу матеріалів документів: блокнотів на швидкозшивачах з емблемами « ОСОБА_19 » у кількості три штуки, один блокнот без ідентифікації та блокноту з надписом «Ми в силах змінити все!» (т. 4 а. с. 201-204).

17.6.4. 14.01.2026 постановою детектива НАБУ призначено комп`ютерно-технічну експертизу системного блоку комп`ютера (моноблок) Dell CN-0H1T57-74431-5AO-0017 (т. 5 а. с. 122-125).

17.6.5. 14.01.2026 через оператора поштового зв`язку «Укрпошта» направлено клопотання про дозвіл на обшук, яке 19.01.2026 розподілене на суддю (т. 4 а. с. 157-158).

17.6.6. 19.01.2026 ухвалою слідчого судді вказане клопотання задоволено частково - надано детективам НАБУ дозвіл на проведення обшуку, в тому числі й приміщень за адресою: АДРЕСА_1, що використовуються ОСОБА_8, з метою відшукання документів і речей, що мають значення для встановлення обставин, які є предметом доказування у кримінальному провадженні (т. 4 а. с. 191).

17.6.7. Ураховуючи вищевикладене, керуючись стандартом доведення «достатні підстави», колегія суддів вважає, що вилучені під час проведення обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2, речі та документи, крім грошових коштів у сумі 6300 дол США, могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та/або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому, відповідають ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК. Адже, зміст записів, виявлених повідомлень і сума вилучених коштів у розмірі 40 00 дол США корелюють з обставинами, які є предметом перевірки, яка здійснюється в рамках досудового розслідування. У свою чергу до інформації з частини носіїв доступу надано не було та є ознаки видалення, що може свідчити про наявність на них відомостей, які мають значення для проведення розслідування.

17.6.8. Таким чином, за стандартом доведення «достатні підстави», слідчий суддя правильно встановив відповідність вилучених речей та документів, крім коштів у сумі 6300 дол США, на які накладено арешт, ознакам речових доказів.

17.7. Що ж стосується доводу захисників про недоведеність прокурором необхідності невідкладності проведення обшуку, то колегія суддів вважає, що дане питання вирішувалося слідчим суддею при наданні дозволу на проведення обшуку, а тому не підлягає повторній оцінці судом апеляційної інстанції на даній стадії, зважаючи на принцип остаточності судового рішення. Крім того, надаючи відповідну оцінку суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування майна, яке потенційно може мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати (постанова від 07.10.2024 у справі №466/525/22). Обставин, які б спростовували наявність таких ризиків у цій справі сторона захисту суду не повідомила.

18. В оскаржуваних ухвалах слідчий суддя робить висновок, що втручання у право власності власників майна пов`язано зі здійсненням кримінального провадження щодо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.

18.1. Захисники вказали, що накладення арешту не виправдовує заходів забезпечення провадження, що відповідно тягне за собою неспівмірність застосованого заходу.

18.2. Прокурор заперечив проти доводів захисників, зазначивши, що даний захід забезпечення кримінального провадження є розумним та співрозмірним.

18.3. У ході апеляційного перегляду оскаржуваних ухвал, колегія суддів встановила, що втручання у право власності є співрозмірним завданням кримінального провадження, забезпечить збереження речових доказів, можливості конфіскації та спеціальної конфіскації майна і не створюватиме негативних наслідків для власника майна.

18.4. Наведеного висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 132 КПК).

18.5. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, зокрема, що може бути виконане завдання, для виконання якого детектив звертається із клопотанням (п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК).

18.6. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

18.7. Відповідно до вимог ст. ст. 2, 9, 25, 91 КПК на сторону обвинувачення покладається вжиття заходів щодо швидкого, всебічного, повного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення події кримінального правопорушення, осіб, які його вчинили, інших обставин, що підлягають доказуванню.

18.7.1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК).

18.7.2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК).

18.7.3. Отже, сторона обвинувачення самостійно визначає чи достатньо їй певних доказів, зібраних у ході досудового розслідування, для повідомлення особі про підозру та/або висунення обвинувачення.

18.8. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).

18.8.1. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК).

18.8.2. Вищенаведені положення кримінального процесуального закону узгоджуються з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, згідно з яким ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).

18.8.3. Таким чином, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

18.9. У ході застосування до цієї справи наведеного підходу колегія суддів виходить із: (1) права сторони обвинувачення самостійно визначати, які докази необхідно додатково зібрати на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню; (2) існування високої ймовірності (ризику) приховування, пошкодження, знищення або перетворення інформації, яка міститься у віднайдених під час обшуку документах та їх копіях, а також на інших носіях інформації, арешт яких оскаржується у даній справі.

18.10. Ураховуючи обставини, зазначені вище, в тому числі встановлені на вилучених носіях системи логічного захисту і відмову ОСОБА_8 надати паролі для їх подолання (незалежно від причин відмови) та наявність ознак видалення повідомлень на телефонах, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки слідчого судді про ймовірну наявність на вказаних телефонах, системному блоці комп`ютера, а також на паперових носіях відомостей, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тобто, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, наведеним у ст. 98 КПК.

18.11. Тому, зважаючи на існування достатніх підстав вважати, що наявні у вилучених речах та документах відомості, які мають значення для кримінального провадження, в інший спосіб отримати неможливо, а незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може спричинити настання ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК (приховування, пошкодження, знищення та перетворення зазначених відомостей), тому накладення арешту на майно є необхідним, оскільки може бути виконане завдання, для виконання якого детектив та прокурор звернулися із клопотаннями.

18.12. Разом із цим, істотної цінності арештовані папери не мають і захисники не зверталися до органу досудового розслідування з метою отримання копій вилучених документів, можливості отримання копій і дублікатів яких вони відповідно до ч. 3 ст. 100 КПК не позбавлені. Також суду не надано даних про те, що б мали місце перешкоди політичній партії в отриманні таких копій вилучених чорнових записів і даних з носіїв.

18.13. Тому, враховуючи завдання кримінального провадження, такі загальні засади кримінального провадження як змагальність (ст. 22 КПК) і диспозитивність (ст. 26 КПК), а також не наведення захисниками достатніх доводів, які б вказували на неможливість отримання їх дублікатів чи засвідчених копій, колегія суддів вважає, що накладення арешту на відповідне майно було розумним та співрозмірним застосованому обмеженню прав власників майна.

19. Стосовно доводів захисників щодо незаконності постановлення слідчим суддею ухвали про об`єднання в одному провадженні двох клопотань про арешт майна та подальшого постановлення двох ухвал, то колегія суддів вважає, що такі доводи хоч частково є слушними та доречними, але не вказують на істотні порушення вимог КПК.

19.1. Слідчий суддя мав право об`єднувати в одному провадженні два клопотання про арешт майна, що уможливлюють ч. 6 ст. 9 у поєднанні зі ст. 217, ст. 334 КПК.

19.2. Однак після прийняття відповідного рішення щодо об`єднання він повинен був розглянути питання по становити лише одну ухвалу, якою вирішити питання щодо арешту майна. Проте постановлення двох ухвал хоч і порушує саму ідею об`єднання, але не спричинило неповноти судового розгляду чи інших негативних наслідків.

20. Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

20.1 За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді колегія суддів суду апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (ч. 3 ст. 407 КПК).

20.2. Оскільки знайшли своє підтвердження доводи прокурора в частині необхідності накладення арешту на депозитний рахунок в АТ «Ощадбанк», кошти на якому не використовуються ОСОБА_8 для побутових потреб чи її діяльності як народного депутата, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне накласти арешт на кошти, що розміщені на такому рахунку.

20.3. Ураховуючи, що слідчий суддя помилково наклав арешт на 1/2 частки ОСОБА_10 у спільній сумісній власності, необхідно в цій частині ухвалу скасувати і відмовити в накладенні арешту на 1/2 частину автомобілів і гаражів. Водночас у частині накладення арешту на іншу половину (по 1/2 трьох автомобілів та двох гаражів) майна, яке може належати ОСОБА_8 у спільній сумісній власності подружжя, рішення слідчого судді про арешт такого майна необхідно залишити без змін.

20.4. Разом з тим, у зв`язку із тим, що прокурор не довів необхідності накладення арешту на грошові кошти в сумі 6 300 дол США, виявлені в особистій сумочці ОСОБА_8 та вилучені в ході обшуку, ухвалу про їх арешт слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 22, 26, 131-132, 170-173, 370, 376, 404, 405, 407, 418, 422, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2026 року, якою накладено арешт на майно ОСОБА_10 й відмовлено в накладенні арешту на кошти, розміщені на банківських рахунках ОСОБА_8 в АТ «Державний ощадний банк України», скасувати в частині та постановити нову, якою:

1) накласти арешт на грошові кошти, розміщені на банківському рахунку ОСОБА_8 НОМЕР_1 (980), номер рахунку IBAN НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України» (вклад №19331264601 від 31/05/18);

2) відмовити в накладенні арешту на 1/2 частину: (1) автомобіля легкового Toyota Land Cruiser 200, 2018 року випуску; (2) автомобіля легкового ГАЗ 14, 1983 року випуску; (3) автомобіля легкового Audi A8, 2016 року випуску; (4) гаража, загальною площею 44,2 (кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; (5) гаража, загальною площею 18,2 (кв. м), розташованого за адресою: АДРЕСА_4, гараж № НОМЕР_21 .

В іншій частині зазначену ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін, апеляційні скарги захисника і прокурора - без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2026 року скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти номіналом по 100 доларів США у кількості 63 купюри, на загальну суму 6300 (шість тисяч триста) доларів США та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про їх арешт.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 січня 2026 року залишити без змін, апеляційні скарги захисників - без задоволення.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4