Справа № 991/745/26

Провадження №11-сс/991/133/26

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

за участю:

прокурора ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

підозрюваної ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2026, якою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42025000000000706 від 19.08.2025.

ВСТАНОВИЛА:

1.Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2026 задоволено скаргу адвоката ОСОБА_7, захисника підозрюваної ОСОБА_8, подану в порядку п. 7) ч. 1 ст. 303 КПК України на рішення прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42025000000000706 від 19.08.2025.

Слідчий суддя встановив, що 28.01.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга адвоката ОСОБА_7 - захисника підозрюваної ОСОБА_8 на постанову прокурора САП ОСОБА_6 про відмову у задоволенні клопотання від 19.01.2026 про проведення одночасного допиту підозрюваної ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 (до якого застосовано заходи безпеки у вигляді зміни анкетних даних).

У своїй скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати постанову прокурора про відмову та зобов`язати прокурорів САП, які здійснюють процесуальний нагляд у кримінальному провадженні № 42025000000000706 від 19.08.2025, та детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 42025000000000706 від 19.08.2025, в межах процесуальних строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, провести процесуальну дію, а саме одночасний допит підозрюваної ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 .

Слідчий суддя зазначив, що відповідно до ч. 9 ст. 224 КПК України слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з`ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. Як встановлено з пояснень захисника підозрюваної та протоколів допитів підозрюваної та свідка, наявні певні розбіжності між їхніми показаннями. Підозрювана в показаннях стверджує, що не вимагала та не отримувала неправомірної вигоди, а заявник зазначає, що такі факти мали місце.

Щодо позиції прокурора про неможливість зобов`язати його до проведення слідчої дії, то, згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчим суддею може бути постановлена ухвала про: скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію. Оскільки прокурор в оскаржуваній постанові вже висловив свою позицію щодо клопотання і така позиція не відповідає закону, то лише скасування постанови прокурора й зобов`язання повторно розглянути клопотання не забезпечить поновлення порушеного права сторони захисту. Тому слідчий суддя вважає за необхідне не лише скасувати постанову, а й зобов`язати прокурора, слідчого провести відповідну слідчу дію (допит), про яку йшлося в клопотанні.

Таким чином, слідчий суддя вважав, що наявні підстави для задоволення скарги захисника.

2.Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та вихід слідчого судді за межі своїх повноважень, прокурор САП ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати ВАКС з апеляційною скаргою, в якій прохав скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 .

В обґрунтування права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді прокурор послався на наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 309, 392, 399 КПК України, ухвала, постановлена в результаті розгляду скарги на постанову про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, не належить до переліку рішень суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Проте оскаржуване рішення, постановлене слідчим суддею ВАКС, очевидно, не передбачене кримінальним процесуальним законодавством. Кримінальний процесуальний закон не надає права слідчому судді втручатись у дискреційні повноваження прокурора у кримінальному провадженні. Зобов`язуючи прокурора провести слідчу дію, а саме одночасний допит підозрюваної та свідка, слідчий суддя втрутився у дискреційні повноваження прокурора, який як процесуальний керівник може проводити слідчі (розшукові) дії та процесуальні дії у кримінальному провадженні, що розслідується органом досудового розслідування, лише у необхідних випадках.

Прокурор вважає, що сторона обвинувачення має право на оскарження цього судового рішення відповідно до положень п. 17) ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК України з урахуванням позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 237/1459/17 (провадження № 13-19кс18).

По суті вимог апеляційної скарги прокурор послався на необґрунтованість клопотання захисника про проведення одночасного допиту, оскільки підставою для звернення з таким клопотанням є незгода підозрюваної ОСОБА_8 з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру. При цьому клопотання захисника не містить посилання на конкретні розбіжності в показаннях підозрюваної та свідка з приводу тих обставин, які є предметом доказування у кримінальному провадженні.

3.Позиції учасників судового провадження.

Прокурор САП ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора з підстав неможливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 29.01.2026, подав суду письмові заперечення (а. п. 146).

Підозрювана ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

4.Мотиви суду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали апеляційного провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з п. 7) ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

При цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 29.01.2026, колегія суддів виходить із наступного.

Верховний Суд неодноразово у власних рішеннях вказував, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, яка не передбачена кримінальними процесуальними нормами до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17) ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України (постанова ККС ВС від 14.02.2023 у справі № 405/680/22, постанова ККС ВС від 18.07.2023 у справі № 757/17760/22-к, постанова ККС ВС від 05.04.2023 у справі № 188/1146/22).

Також у постанові від 14.02.2023 у справі № 405/680/22 Верховний Суд зазначає, що стаття 307 КПК України чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться в усіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК України не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії». Навпаки, відповідно до КПК України «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається - дія здійснюється, дія має початок і закінчення - рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників - процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі - рішення оформлюється постановою. Таким чином, положення КПК України не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним із різновидів процесуальної дії.

Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК України визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійсненні дії слідчий суддя має повноваження зобов`язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. Водночас по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов`язати прийняти рішення.

Хоча у своїй скарзі слідчому судді захисник, крім вимоги про скасування постанови прокурора від 19.01.2026, безпосередньо прохав слідчого суддю саме про зобов`язання прокурорів та детективів у кримінальному провадженні 42025000000000706 провести відповідну слідчу дію, однак, відповідно до положень ст. 303 КПК України, слідчий суддя має повноваження зобов`язати прокурора вчинити певну дію лише у випадку, якщо вчинити таку дію суб`єкт оскарження зобов`язаний в силу приписів закону. Водночас відповідно до положень ч. 9 ст. 224 КПК України прокурор наділений саме правом, а не обов`язком провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з`ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. А відтак відмова у проведенні такої слідчої дії не породжує можливості визнання факту її непроведення бездіяльністю та не має наслідком зобов`язання її вчинити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя у своїй ухвалі від 29.01.2026 вийшов за межі своїх повноважень, приймаючи рішення не лише скасувати постанову прокурора, а й зобов`язуючи його провести слідчу дію, чим втрутився у дискреційні повноваження прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні. Тому така ухвала слідчого судді підлягає апеляційному оскарженню, оскільки можливість її постановлення в частині зобов`язання прокурора провести одночасний допит не передбачена положеннями кримінального процесуального законодавства.

Надаючи оцінку по суті доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, захисник ОСОБА_7 звернувся із клопотанням від 16.01.2026 про проведення процесуальних дій у порядку ст. 220 КПК України, в якому обґрунтовував потребу у проведенні одночасного допиту необхідністю встановлення істини у кримінальному провадженні, проведенні всебічного, повного і неупередженого досудового розслідування, а також усуненні розбіжностей у показаннях підозрюваної ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 (а. п. 6-7, 128).

Водночас текст клопотання захисника не містить посилання на конкретні розбіжності у показаннях ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які слід усунути під час проведення процесуальної дії, про яку просив захисник ОСОБА_7 .

Постановою прокурора САП ОСОБА_6 від 20.01.2026 захиснику ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання (а. п. 9 - 10, 129).

В обґрунтування постанови від 20.01.2026 прокурор ОСОБА_6 зазначив, що наявні у розпорядженні сторони обвинувачення показання свідка ОСОБА_9 та підозрюваної ОСОБА_8 не містять розбіжностей щодо фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, а клопотання захисника не містить інформації про конкретні розбіжності у показаннях ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які можливо усунути під час одночасного допиту.

У матеріалах провадження наявна копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 20.08.2025, відповідно до якого свідок достатньо детально повідомив про конкретні події та обставини, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000706, зокрема про коло осіб, що брали участь у спілкуванні щодо надання неправомірної вигоди, обставини такого спілкування, участь підозрюваної у таких обговореннях, а також розмір ймовірної неправомірної вигоди тощо (а. п. 15 - 18).

Водночас з протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_8 від 08.12.2025 вбачається, що вона повідомила про невідповідність дійсності обставин інкримінованого кримінального правопорушення, викладених у повідомленні про підозру від 05.12.2025. Також підозрювана зазначила, що: «ніколи та нікому жодного разу не надавала вказівок вимагати чи одержувати неправомірну вигоду на мою користь».

Далі у протоколі підозрювана зазначила про те, що вважає кримінальне провадження провокацією та тиском на неї через політичну позицію на посаді народного депутата України та висловлювання з приводу ситуації в країні, корупції у всіх правоохоронних органах, ОП, ВРУ(а. п. 19 - 21, 131 - 132).

Таким чином, співставляючи зміст протоколів допиту свідка ОСОБА_9 та підозрюваної ОСОБА_8, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суть одночасного допиту підозрюваної та свідка полягає у порівнянні їхніх показань та з`ясуванні причин розбіжностей у таких показаннях. При цьому для кримінального провадження мають значення не будь-які розбіжності, а лише з приводу тих обставин вчиненого кримінального правопорушення, які є предметом доказування і які виникли у показаннях осіб стосовно одних і тих самих питань. Водночас наявні у матеріалах провадження протоколи допиту свідка ОСОБА_9 та підозрюваної ОСОБА_8 не свідчать про існування таких розбіжностей, оскільки цими особами показання фактично надавались з різних питань, а незгода сторони захисту з показаннями свідка ОСОБА_9 є по суті вираженням суперечностей між позиціями сторони обвинувачення і сторони захисту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду захисник надав пояснення, відповідно до яких ним не було наведено у клопотанні посилань на конкретні суперечності між показаннями свідка ОСОБА_9 та його підзахисної, а зі скаргою він звернувся до слідчого судді після отримання постанови прокурора від 20.01.2026 та подальшого ознайомлення з матеріалами провадження, з яких, за твердженням захисника, він пересвідчився у наявності відповідних розбіжностей.

Така хронологія подій підтверджує, що клопотання захисника про проведення одночасного допиту не містило належного обґрунтування необхідності проведення такої слідчої дії, а процесуальне рішення прокурора у вигляді постанови від 20.01.2026 прийнято з урахуванням обґрунтування, наведеного у клопотанні, та з дотриманням вимог, встановлених п. 2) ч. 5 ст. 110 КПК щодо зазначення у постанові змісту обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотивів прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до наявних матеріалів апеляційного провадження та пояснень, наданих учасниками провадження під час апеляційного розгляду, підозрювана ОСОБА_8 після її допиту 08.12.2026 не скористалась своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 42 КПК України, - давати показання з приводу підозри, під час надання яких мала б можливість навести слідчому/прокурору детальні показання, які б могли поставити під сумнів показання свідка ОСОБА_9 та потребували б усунення відповідних розбіжностей.

Враховуючи, що клопотання захисника було розглянуто прокурором відповідно до приписів ст. 220 КПК України, а постанова прокурора відповідає вимогам статті 110 КПК України, колегія суддів, керуючись положеннями ч. 9 ст. 224 КПК України, відповідно до яких рішення про проведення одночасного допиту підозрюваного та свідка належить до дискреційних повноважень прокурора, вважає, що у суду відсутні підстави для скасування постанови прокурора у кримінальному провадженні № 42025000000000706 ОСОБА_6 від 20.01.2026, у зв`язку з чим його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

5. Висновки суду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2) ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За результатами розгляду апеляційної скарги прокурора САП ОСОБА_6 колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2026 з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 .

Керуючись статтями 370, 404, 405, 407, 412, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.01.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 на рішення прокурора про відмову у проведенні слідчих (розшукових) дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4