Справа № 991/2475/26

Провадження 1-кс/991/2493/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

підозрюваної ОСОБА_3 і захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3

про зміну запобіжного заходу щодо

ОСОБА_3 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпро (раніше - Дніпропетровськ), громадянка України, зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1, народний депутат України),

підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу України (далі-КК),

у кримінальному провадженні №42025000000001123 від 27.11.2025

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

17.03.2026 до ВАКС надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу адвоката ОСОБА_4 (далі-захисник) в інтересах підозрюваної ОСОБА_3, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 19.03.2026.

2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.

2.1. Захисник у клопотанні просив: «1) Змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року №991/414/26 в частині покладених обов`язків; 2) Скасувати обов`язок здати на зберігання до органів Державної міграційної служби України паспорт(и) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України»; 3) Зобов`язати Центральне міжрегіональну управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київської області повернути паспорт громадянина України для виїзду за кордон№ НОМЕР_1, дійсний до 02.10.2029, дипломатичний паспорт № НОМЕР_2, дійсний до 10.04.2030 р., ОСОБА_3 »,

що обґрунтовувалось зокрема таким: «Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16 січня 2026 року у справі №991/414/26 до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 33 280 000 гривень, із покладенням низки процесуальних обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України. Серед таких обов`язків, зокрема, було визначено обов`язок здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_3 добросовісно, своєчасно та у повному обсязі виконала всі покладені на неї процесуальні обов`язки, у тому числі здала всі наявні документи для виїзду за кордон до відповідного органу Державної міграційної служби України, що підтверджується офіційними відмітками та не заперечується стороною обвинувачення. З моменту застосування запобіжного заходу підозрювана не допустила жодних порушень процесуальної дисципліни, з`являлася за всіма викликами, не вчиняла дій, які могли б свідчити про ухилення від кримінального провадження чи перешкоджання досудовому розслідуванню.

26 січня 2026 року Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду було постановлено ухвалу, якою апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 задоволено частково та скасовано ухвалу слідчого судлі ВАКС віл 16.01.2026 року в частині покладення обов`язків не відлучатися за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, а також утримуватися від спілкування з народними депутатами України. В іншій частині ухвалу слідчого судді залишено без змін, у тому числі щодо виду запобіжного заходу та обов`язку здати паспортні документи для виїзду за кордон.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.03.2026 року у справі №991/2224/26 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, продовжено до 13.05.2026 строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3 у кримінальному провадженню за СРДР №42025000000001 123 від 27.11.2025 р., а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду: 2) повідомляти детективів, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи: 3) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Наразі підставою для звернення сторони захисту з клопотанням про зміну запобіжного заходу є сукупність істотних обставин, що виникли та були встановлені після його застосування, які свідчать про необхідність перегляду доцільності збереження окремих процесуальних обов`язків. Зокрема, обов`язок здати на зберігання паспортні документи для виїзду за кордон фактично перешкоджає здійсненню ОСОБА_3 її законної діяльності як народного депутата України та втратив свою практичну й процесуальну доцільність, оскільки відсутній обов`язок не відлучатися за межі України, а реальна потреба в такому обмеженні з огляду на поведінку підозрюваної та перебіг досудового розслідування відпала. Водночас з часу обрання запобіжного заходу ризики, покладені в основу застосування застави та покладення додаткових обов`язків, істотно зменшилися або припинили своє існування, а сторона обвинувачення протягом досудового розслідування не надала жодних нових або належних доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, тоді як стороною захисту, навпаки, встановлено обставини, що ставлять її під сумнів. У сукупності зазначене свідчить про необхідність перегляду застосованого запобіжного заходу в частині покладених обов`язків з метою приведення його у відповідність до принципів пропорційності, розумної необхідності та мінімального втручання у права і свободи особи, що й зумовлює подання цього клопотання.

1. Відсутність потреби в подальшому існуванні обов`язку здати на зберігання паспортні документи для виїзду за кордон.

Так на сьогодні, після згаданої ухвали АП ВАКС від 26.01.2026 р., у межах цього кримінального провадження відсутній будь-який обов`язок ОСОБА_3 не відлучатися за межі України, а також будь-які інші прямі обмеження її свободи пересування, окрім фактичного утримання у державному органі її паспортних документів для виїзду за кордон. За таких умов обов`язок здати паспортні документи втратив свій самостійний процесуальний сенс та перестав бути логічно і юридично пов`язаним з іншими покладеними обмеженнями, оскільки більше не слугує інструментом забезпечення будь-якого чинного територіального обмеження. Фактично цей обов?язок існує ізольовано, без процесуальної мети, що суперечить самій природі запобіжних заходів як засобів забезпечення конкретних ризиків, а не самостійних форм покарання чи превентивного тиску.

Водночас збереження зазначеного обов`язку створює для ОСОБА_3 реальні, істотні та системні перешкоди у здійсненні її повноважень як народного депутата України, діяльність якого за своєю конституційною природою передбачає участь у міжнародних заходах, міжпарламентських зустрічах, офіційних! візитах та інших формах зовнішньополітичної та представницької діяльності держави. Фактична неможливість користування паспортними документами для виїзду за кордон унеможливлює виконання цих функцій, що призводить до непропорційного обмеження прав та законних інтересів особи і не відповідає завданням запобіжного заходу, визначеним статтею 177 КПК України.

Це обмеження вже мало конкретні та відчутні наслідки.

Так, ОСОБА_3 отримала офіційне письмове запрошення від членів Конгресу Сполучених Штатів Америки для участі у міжнародному заході - Національному молитовному сніданку у місті Вашингтон (США) у період з 4 по 6 лютого 2026 року, однак через утримання паспортних документів та відмову у наданні дозволу на виїзд не змогла реалізувати цю можливість. Аналогічно, Розпорядженням Першого заступника Голови Верховної Ради України №130 від 10 лютого 2026 року ОСОБА_3 офіційно відряджено з 18 по 26 лютого 2026 року до Федеративної Республіки Німеччина та Королівства Бельгія для участі у З`їзді Християнсько-демократичного союзу Німеччини та Політичній асамблеї Європейської народної партії, що підтверджує об`єктивну необхідність її присутності за кордоном саме у зв`язку з виконанням депутатських повноважень. Далі, схожа ситуація стосувалася і Розпорядження Голови Верховної Ради України №287 від 12 березня 2026 року, яким ОСОБА_3 офіційно відряджено з 16 по 20 березня 2026 року до Королівства Бельгія (м. Брюссель) з метою участі у заходах з нагоди 50-ї річниці Європейської народної партії (ЄНП). Це вкотре підтверджує необхідність її присутності за кордоном саме у зв`язку з виконанням депутатських повноважень.

Особливої уваги потребує те, що зазначені відрядження має безпосередній зв`язок із представленням інтересів України на міжнародному рівні. Участь у заходах на території США та держав - членів Європейського Союзу с складовою парламентської та політичної діяльності, яка становить публічний інтерес держави, особливо в умовах збройної агресії проти України. За таких обставин обмеження свободи пересування політичного діяча повинні застосовуватися з особливою обережністю, щоб не створювати непрямого тиску або перешкод У здійсненні представницьких функцій, що узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Selahattin Demirtas v. Turkey (No. 2).

Звертаючись до слідчого судді із заявами про погодження тимчасових виїздів за межі України, сторона захисту фактично була позбавлена можливості вирішити це питання по суті, оскільки суд послідовно виходив із того, що усунення обмеження, пов`язаного з утриманням паспортних документів, можливе виключно в порядку статті 201 КПК України шляхом зміни запобіжного заходу. При цьому сам слідчий суддя зазначав, що окремого обов`язку не відлучатися за межі України не існує, що лише підкреслює внутрішню суперечливість та необгрунтованість збереження обов`язку здати паспорти;

За таких обставин подання цього клопотання є об?єктивно зумовленим необхідністю усунення дисбалансу між плями кримінального провадження та ступенем втручання У права особи, а також приведення застосованого запобіжного заходу у відповідність до реального перебігу досудового розслідування та зміни процесуальної ситуації. Саме тому сторона захисту наполягає на зміні запобіжного заходу шляхом виключення обов?язку здати паспортні документи втратив, яке дозволяє забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 без надмірного, непропорційного та фактично нефункціонального обмеження її прав.

ІІ. Суттєве зменшення ризиків. З часу застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави процесуальна ситуація у кримінальному провадженні істотно змінилася, що об?єктивно зумовлює необхідність повторної оцінки ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з урахуванням їх реального стану на теперішній момент. Відповідно до усталеної практики національних судів та Європейського суду з прав людини, ризики не можуть вважатися сталими або абстрактними, а підлягають динамічній оцінці залежно від перебігу досудового розслідування, поведінки особи та фактичних обставин справи…

ІІІ. Щодо відсутності переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості підозри. 3 перебігом строку досудового розслідування обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри не лише не була підтверджена новими доказами, а навпаки зазнала істотного зменшення в доказовому сенсі, що вимагає її оцінки саме у динаміці, з урахуванням усієї сукупності відомих на цей час обставин. Сторона обвинувачення, маючи достатній час та процесуальні можливості, не надала жодного нового, належного та допустимого доказу, який би усував виявлені стороною захисту суперечності, аномалії та об`єктивні ознаки штучного формування доказової бази.

З іншого боку, сам по собі запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 33 280 000 гривень є достатнім і навіть надмірним гарантом належної процесуальної поведінки підозрюваної, який уже забезпечує досягнення всіх цілей кримінального провадження без необхідності застосування додаткових обмежень. За відсутності доведених і актуальних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, покладення додаткових обов`язків, зокрема обов`язку здати паспортні документи, с надлишковим, невиправданим, та таким, що не відповідає принципам необхідності, пропорційності та мінімального втручання.

За таких обставин саме скасування обов`язку здати паспортні документи с достатнім, обґрунтованим та спів мірним способом приведення запобіжного заходу у відповідність до реального стану кримінального провадження без зміни його суті» із доданим такими: ордер і свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, листа членів Конгресу Сполучених Шпатів Америки із перекладом, розпорядження першого заступника Голови ВРУ від 10.02.2026, розпорядження Голови Верховної Ради України №287 від 12.03.2026, заяви про здачу паспортів, ухвали слідчого судді ВАКС від 16.01.2026, ухвали АП ВАКС від 26.01.2026, ухвали слідчого судді ВАКС від 02.02.2026 . докази надіслання копії клопотання із додатками прокурору.

2.2. У судовому засіданні захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та підозрювана ОСОБА_3 підтримали клопотання і просили таке задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 надав письмове заперечення на клопотання, де просив залишити без розгляду клопотання; оскільки « ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Підозрювана є народним депутатом України, а відтак має широкі міжнародні контакти. у тому числі внаслідок участі у міжпарламентських делегаціях, що полегшує виїзд за кордон та легалізацію перебування за межами України. ОСОБА_3 має широке коло знайомих, в тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та державних органів, а тому має реальні можливості переховуватися як на території України, так і покинути її межі в спосіб, який унеможливить її ідентифікацію. ОСОБА_3 має декілька паспортів громадянина України для виїзду за кордон: НОМЕР_3, дійсний до 02.10.2029; НОМЕР_2, дійсний до 10.04.2030. Упродовж останніх трьох років ОСОБА_3 неодноразово (більше 30 разів) безперешкодно виїздила за кордон. ОСОБА_3 володіє суттєвими майновими ресурсами для забезпечення тривалого переховування від органів досудового розслідування та/або суду на території іноземної держави, адже загалом згідно з декларацією розмір грошових активів ОСОБА_3 та її чоловіка перевищує суму, еквіваленту 41 мли гри (без урахування коштів, що позичені третій особі). Окрім цього, сторона обвинувачення посилалася незмінність та актуальність ризиків знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Актуальність відповідних ризиків підтверджена судом ухвалою від 13.03.2026 як і обґрунтованість підозри ОСОБА_3 .

При цьому, доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку дії відповідного обов`язку у ході судового розгляду клопотання прокурора у судовому засіданні 13.03.2026 були аналогічними доводам клопотання в порядку ст. 201 КПК України щодо скасування цього обов`язку та гуртуються на тих же доказах, які досліджувалися судом і у засіданні 13.03.2026.

Зокрема, сторона захисту повторно стверджує про значне обмеження відповідним обов`язком повноважень підозрюваної як народного депутата України та відсутність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Варто наголосити, що сторона захисту, крім незгоди з позицією сторони обвинувачення та суддів ВАКС та АП ВАКС про наявність ризику переховування, не надає власних доказів на спростування відповідних висновків.

При цьому сторона захисту у своєму клопотанні просить скасувати єдиний з діючих на даний час обов`язків, який у пасивному режимі нівелює можливість реалізації підозрюваною ризику переховування від органів розслідування та суду за кордоном.

Окрім цього, законодавець у нормі ст. 178 КПК України прямо зазначив перелік обставин, що враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Серед вказаних обставин відсутні посилання на спосіб та порядок реалізації підозрюваним/обвинуваченим своїх окремих посадових повноважень, що стосуються закордонних відряджень.

Наголошую, що відповідні доводи захисту вже були озвучені, розглянуті та оцінені судом у судовому засіданні 13.03.2026 та з часу їх розгляду і до моменту написання клопотання в порядку ст. 201 КПК України пройшло всього 4 дні. Жодних нових доводів чи доказів про зміну досліджуваних обставин за ці 4 дні у клопотанні сторони захисту від 17.03.2026 не наведено».

3. Обґрунтування позиції суду.

3.1. Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 7 статті 42 КПК підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також статтею 178 КПК визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до частини 1 статті 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11.01.2012 №15), з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами 3 або 4 статті 183 цього кодексу.

Частиною 6 статті 182 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Згідно з частиною 11 статті 182 КПК застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

3.2. Відповідно до частини 1 статті 201 КПК підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 цього кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Водночас частинами 3, 4, 5 статті 201 КПК визначено, що до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Статтею 203 КПК встановлено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим кодексом.

З огляду на вищенаведене, обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження, та таке обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. У той же час підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

Суд зазначає, що усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає, що у разі належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу. Водночас практика ЄСПЛ свідчить, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, але вимагає наявність підстав вважати реальною можливість здійснити такі у майбутньому.

Разом з тим, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу до повноважень слідчого судді не належить оцінка законності і обґрунтованості попередніх ухвал слідчого судді та/або апеляційної інстанції про застосування запобіжного заходу, а саме щодо обґрунтованості підозри, наявності ризиків, помірності розміру застави, а належить винятково оцінка нових обставин або неврахованих під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу.

Тобто у разі надходження клопотання підозрюваного чи його захисника про зміну запобіжного заходу, належатиме з`ясувати доцільність продовження певних обов`язків або їх зміни (зокрема обов`язків не відлучатися за межі України без дозволу та здачі на зберігання до органу Державної міграційної служби України паспортів для виїзду за кордон) з урахуванням принципу змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.

3.3. Суду відомі такі обставини:

27.11.2025 Генеральний прокурор ОСОБА_8 на підставі листа заступника Генерального прокурора-керівника САП ОСОБА_9 (вих. №01-7651 вих-25 від 24.11.2025) вніс до ЄРДР відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК, у кримінальному провадженні №42025000000001123.

27.11.2025 Генеральний прокурор ОСОБА_8 вніс до ЄРДР відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28/частиною 4 статті 368 КК у кримінальному провадженні №42025000000001124.

02.12.2025 постановою прокурора САП ОСОБА_10 об`єднано в одне провадження матеріали кримінальних проваджень №42025000000001123 та №42025000000001124.

14.01.2026 у кримінальному провадженні №42025000000001123 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК, а саме пропозиції службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй та третім особам неправомірну вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує неправомірну вигоду чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

16.01.2026 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 у справі № 991/414/26 задоволено частково клопотання детектива та застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10000 (десяти тисяч) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 33 280 000 (тридцять три мільйони двісті вісімдесят тисяч) гривень, покладено на ОСОБА_3 до 16.03.2026 включно такі обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, та прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; 2) не відлучатись за географічні межі Київської області без дозволу детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво; 3) повідомляти детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів САП, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у чинному повідомленні про підозру, з низкою народних депутатів України; 5) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України.

26.01.2026 ухвалою Апеляційної палати (АП) ВАКС у справі №991/414/26 задоволено частково апеляційні скарги захисників, ухвалу слідчого судді ВАКС від 16.01.2026 скасовано в частині покладення на ОСОБА_3 обов`язків не відлучатися за географічні межі Київської області та утримуватися від спілкування з народними депутатами України, у цій частині постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у покладенні на ОСОБА_3 обов`язків не відлучатися з м. Києва та Київської області (місця проживання підозрюваної) без дозволу слідчого, прокурора або суду, та утримуватися від спілкування з народними депутатами України, відмовлено в задоволенні апеляційних скарг захисників в іншій частині та апеляційної скарги прокурора, ухвалу слідчого судді ВАКС від 16.01.2026 залишено без змін.

13.03.2026 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 у справі № 991/2224/26 задоволено клопотання детектива і продовжено до 13.05.2026 включно строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_3, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, та/або суду; 2) повідомляти детективів, які здійснюють досудове розслідування, чи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво, про зміну свого місця проживання та/або роботи; 3) здати на зберігання до органу Державної міграційної служби України за місцем проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України.

3.4. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 належить до тяжкого корупційного кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачає відповідно можливість покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Судом встановлено, що під час застосування щодо підозрюваної ОСОБА_3 запобіжного заходу, слідчим суддею ВАКС та колегією суддів АП ВАКС перевірялись обґрунтованість підозри і наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК, які наразі зі спливом вкрай незначного часу не зменшилися настільки, щоб виключити або звести їх нанівець. Зокрема, у суддів був достатній обсяг матеріалів, які обґрунтовували клопотання про застосування запобіжного заходу, що дало підстави виснувати про правильність кваліфікації діянь ОСОБА_3 саме за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 368 КК, й також про доведеність п`яти ризиків.

Разом з тим, КПК не визначає змісту поняття «обґрунтована підозра», й такий стандарт є найнижчим за рівнем переконання у кримінальному провадженні, тому факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення. Відтак, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри з метою застосування запобіжного заходу як виду забезпечення кримінального провадження, оцінка слідчим суддею наданих доказів здійснюється не з точки зору їх достатності і допустимості для доведення чи не доведення винуватості особи (що здійснюється судом при ухваленні вироку), а лише для визначення певної вірогідності причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою настільки, щоби виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не вирішує питання, які повинен вирішувати вже суд під час розгляду кримінального провадження за сутністю.

3.5. Стаття 24 чинного Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 №2790-XII визначає, що народний депутат зобов`язаний: 1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; 2) додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України; 3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; 4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; 5) виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано; 6) інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів; 7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики; 8) як член депутатської фракції (групи): додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України; представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано; 9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких його обрано, та брати участь у їх роботі; додержуватись порядку та норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України; виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями; 10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів; 11) постійно підтримувати зв`язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; 12) інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік; 13) розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян". Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У разі необхідності народний депутат надсилає пропозиції, заяви та скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян чи вирішення порушених у них питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян органи та посадові особи зобов`язані повідомити громадянина, від якого надійшло звернення, і народного депутата у терміни, встановлені Законом України "Про звернення громадян"; 14) проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями. У випадку залучення до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій не пізніш як за три дні до початку прийому народний депутат повідомляє їх про час і місце проведення прийому, а також про орієнтовне коло питань, які мають розглядатися на прийомі; 15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім`я; 16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, що підписуються ним власноручно або із застосуванням електронного цифрового підпису з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З вищенаведеного очевидно випливає відсутність імперативного обов`язку народного депутата здійснювати будь-які закордонні відрядження, зокрема у межах представницької діяльності.

3.6. Слідчий суддя дослідив надані захисником документи, які обґрунтовують необхідність здійснення закордонних поїздок підозрюваною ОСОБА_3 (а саме доданих до клопотання матеріалів щодо запрошення ОСОБА_3 на заходи з нагоди 50-ї річниці Європейської народної партії (ЄНП) в Королівстві Бельгія (місто Брюссель), що має відбутись 18 березня, із зазначенням того, що цей захід присвячений святкуванню 50-ї річниці Європейської народної партії та включає в себе серед іншого - виступи керівництва ЄНП, музичне інтермецо та виступи ключових політичних фігур, а потім відбудеться обід, (також зазначено, що відповідь щодо участі ОСОБА_3 необхідно було надати до 06.03.2026 включно), що вочевидь будь-яким чином не доводить реальної необхідності безпосередньої участі підозрюваної у зазначеному заході з огляду на відсутність прямого зв`язку цього заходу із діяльністю підозрюваної як народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, зокрема реальних фактів забезпечення покращення системи соціальної політики України за результатами таких заходів, відсутність будь-яких конкретних проектів міжнародних угод чи заходів щодо цієї галузі, у розробці чи укладенні яких брала би участь підозрювана, які планувались би до обговорення на таких заходах тощо.

3.7. Слідчий суддя висновує, що надані документи будь-яким чином не обґрунтовують необхідність повернення підозрюваній ОСОБА_3 паспортів для виїзду за межі України, строк відрядження вже фактично сплив й сторона захисту не довела належними доказами будь-яких нових обставин, які б обумовили необхідність зміни запобіжного заходу шляхом зміни обсягу обов`язків, покладених на підозрювану, або тимчасове призупинення дії деяких з них, тому належить відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись статтями 131, 132, 176-201, 309, 369-372, 532 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала не підлягає оскарженню та набирає законної сили з моменту оголошення.

Повний текст ухвали оголошений 26.03.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1 _____________