справа №757/11061/18-к

провадження №1-кп/991/199/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

«16» березня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: ОСОБА_1,

суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час судового засідання у кримінальному провадженні №52017000000000008 від 04 січня 2017 року стосовно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід колегії суддів,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_6,

захисника - ОСОБА_7,

представника потерпілого - ОСОБА_8,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження №52017000000000008 від 04 січня 2017 року стосовно ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

06 лютого 2026 року на електронну адресу суду від обвинуваченого ОСОБА_5 надійшла заява про відвід складу суду, з посиланням на існування підстав, визначених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України. Обґрунтовуючи свою заяву, обвинувачений ОСОБА_5, посилаючись на порушення його права на захист та доступу до правосуддя зазначає, що він неодноразово звертався до суду із клопотаннями про його участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, проте отримував відмови суду. Вперше йому було відмовлено через те, що подане ним клопотання не підписане ЕЦП. Надіславши до суду таке клопотання з КЕП, він знову отримав відмову суду в доступі до справи. Зазначає, що у задоволенні останнього його клопотання про реалізацію права обвинуваченого на участь у судовому провадженні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), з використанням власних технічних засобів, в якому він детально обґрунтував можливість та підстави для дистанційного судового провадження, суд також відмовив, як і в його проханні у постановленні письмової ухвали. Окрім цього, судом також відмовлено у задоволенні його клопотання про продовження судового розгляду кримінального провадження за загальними правилами. На переконання обвинуваченого, у сукупності зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що суд допустив упереджене ставлення стосовно нього та фактично перейняв функції сторони обвинувачення, що є підставою для відводу складу суду.

В судовому засіданні 16 березня 2026 року адвокат ОСОБА_7, який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_5, заяву про відвід колегії суддів підтримав та просив задовольнити. Пояснив, що це позиція його підзахисного, яка з ним погоджена та була зумовлена неодноразовими відмовами суду у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про здійснення дистанційного судового засідання стосовно останнього, який через побоювання за життя та здоров`я, у зв`язку з військовим станом, позбавлений можливості з`явитися особисто до суду.

Прокурор щодо заяви про відвід колегії суддів заперечував та просив відмовити у її задоволенні, з огляду на те, що така заява є незгодою з прийнятими судом рішеннями.

Представник потерпілого ОСОБА_8 зазначив, що не вбачає будь-якої упередженості з боку колегії суддів.

Заслухавши думки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для розгляду заяви про відвід, суд вважає за можливе розглянути позицію обвинуваченого, справжність (дійсність) якої була підтверджена захисником ОСОБА_7, щодо наявності упередженості в діях колегії суддів під час розгляду даного кримінального провадження, попри направлення цієї заяви звичайною електронною поштою, без скріплення її ЕЦП. На думку суду, розгляд зазначеної заяви обвинуваченого, який оголошений у розшук та не з`являється до суду, буде сприяти виконанню завдань кримінального провадження та кращому розумінню учасниками кримінального провадження мотивів прийняття того чи іншого рішення колегією суддів в межах цього провадження.

Під час вирішення поданої заяви суд враховує наступні обставини: що з 04 січня 2017 року ОСОБА_5 оголошений в розшук, з 11 грудня 2017 року відносно нього проводилося спеціальне досудове розслідування - in absentia (згідно з ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року по справі №760/26808/17), а з 05 травня 2020 року здійснюється спеціальне судове провадження - in absentia (згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду по справі №757/11061/18-к), із забезпеченням обвинуваченому права на захист адвокатом з Центру з надання безоплатної правової допомоги (ухвала суду від 17 січня 2020 року). У жодне призначене судове засідання ОСОБА_5 не з`явився. В усі призначені судові засідання обвинувачений повідомлявся за останньою відомою адресою (судові повістки поверталися до суду без вручення - адресат відсутній за вказаною адресою/закінченням встановленого строку зберігання), через газету «Урядовий кур`єр» та оголошення на сайті Вищого антикорупційного суду.

Так, в матеріалах кримінального провадження містяться відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_5 10 вересня 2025 року, 23 грудня 2025 року та 23 січня 2026 року звертався до суду з клопотаннями про здійснення дистанційного судового провадження стосовно нього з використанням власних технічних засобів, а також про продовження судового розгляду кримінального провадження за загальними правилами, які, відповідно до журналів судових засідань від 07 листопада 2025 року, 19 січня 2026 року та 26 січня 2026 року, були розглянуті колегією суддів та відмовлено у їх задоволенні з відповідним мотивуванням.

Можливість постановлення рішень колегією суддів без виходу до нарадчої кімнати по ініційованим обвинуваченим питанням не заборонено процесуальним законодавством (п. 5 ч. 1 ст. 108, ч. 4 ст. 371, ст. 372 КПК України), прийняті судом ухвали занесені до журналу судового засідання, з оголошенням висновку суду та мотивів, а тому заперечення обвинуваченого з цього приводу не можуть свідчити про наявність будь-яких упереджень з боку колегії суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід колегії суддів, передбачений ст. ст. 75-76 КПК України. Зокрема, зі змісту п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, участь судді у кримінальному проваджені виключається за наявності інших обставин, які викликають сумнів в його неупередженості.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Сумнів у неупередженості колегії суддів повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес можна було б перетворити у безкінечний ланцюг недовіри до суду та, відповідно, зміну його складу. При цьому, при визначенні існування у даній справі законних підстав сумніватися в неупередженості колегії суддів, позиція учасника, який заявляє відвід, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому має наявність фактів, що дають можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими.

Оцінюючи зазначені обвинуваченим ОСОБА_5 доводи з точки зору наявності підстав для відводу колегії суддів від розгляду кримінального провадження №52017000000000008 від 04 січня 2017 року суд виходить з того, що такі доводи зводяться до незгоди з організацією ведення судового процесу та прийнятими в межах кримінального провадження рішеннями колегією суддів, як за формою (без виходу до нарадчої кімнати) так і по суті - відмов суду у проведенні дистанційного судового провадження за участю обвинуваченого ОСОБА_5 та у продовженні судового розгляду цього кримінального провадження за загальними правилами.

Отже, оскільки в даному конкретному випадку не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об`єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості колегії суддів під час розгляду кримінального провадження № 52017000000000008 від 04 січня 2017 року, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід колегії суддів необхідно відмовити.

Додатково, суд вважає за доцільне зазначити, що загальні підходи у вирішенні питання можливості участі учасника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису базуються на тому, що така можливість передбачена процесуальним законодавством, але це не гарантоване право, і може бути застосоване судом, за умови дотримання певних вимог (відсутність заперечень учасників), і за наявності об`єктивних перешкод для особистої участі особи. Це право не може використовуватися всупереч меті з якої воно надане учаснику провадження та перешкоджати розгляду кримінальних проваджень, що може тлумачитися, як зловживання процесуальними правами. Для вирішення відповідної заяви учасника про відеоконференцію, суду необхідно перевірити наявність реальних та підтверджених перешкод для фізичної присутності у суді, оскільки запроваджений воєнний стан сам по собі не є автоматичною підставою для проведення дистанційного провадження, і необхідно оцінювати конкретну ситуацію, у взаємозв`язку з сукупністю з іншими обставинами (стан здоров`я; перебування в зоні бойових дій; проблеми з безпекою; перебування у країні, де немає можливості виїзду; закриті кордони; відсутність транспортного сполучення тощо) і тільки за наявності реальних та доведених перешкод, суд може допустити заявника до участі в судовому засіданні дистанційно. Крім того, при вирішенні питання відеоконференції потребує оцінки судом і попередня процесуальна поведінка особи та наявність/відсутність заперечень інших учасників провадження. При цьому, за наявності заперечень учасників, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення, а тому відмова в задоволенні клопотання про відеоконференцію не може свідчити про перешкоджання в доступі до правосуддя, оскільки безпосередня явка до суду, за відсутності будь-яких об`єктивних перешкод для цього, залежить виключно від волі та бажання ініціатора відповідного клопотання.

Повний текст ухвали був внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень не у визначений під час проголошення її вступної та резолютивної частин час у зв`язку з участю колегії суддів у підготовці НШСУ та перебуванням члена колегії у відпустці/відрядженні/нарадчій кімнаті.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід колегії суддів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий ОСОБА_9

Судді ОСОБА_10

ОСОБА_11