Справа № 760/9925/16-к

Провадження № 11-кп/991/91/26

Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13.02.2026 в частині вирішення долі речових доказів,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42015000000002738 від 11.12.2015 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 357 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

14.11.2025 суд першої інстанції оголосив обвинуваченого ОСОБА_7 у розшук та зупинив відносно нього судове провадження до встановлення місцеперебування. Судове провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 продовжено.

Надалі, 02.02.2026 на розгляд суду першої інстанції надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_6, в якому вона просила звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінального провадження. Також у цьому клопотанні обвинувачена просила суд, зокрема скасувати арешти майна та вирішити долю речових доказів у провадженні.

За результатами розгляду вказаного клопотання, Вищий антикорупційний суд своєю ухвалою від 13.02.2026 звільнив обвинувачену ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 357 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд першої інстанції закрив кримінальне провадження № 42015000000002738, у частині обвинувачення ОСОБА_6, у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Разом із тим, суд першої інстанції цією ухвалою, зокрема, відмовив у скасуванні арешту на грошові кошти (долари США), на які накладений арешт ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 14.03.2016 у справі № 760/2447/16-к, провадження № 1-кс/760/750/3012/16. Таке рішення суд мотивував тим, що ці грошові кошти (долари США), за версією сторони обвинувачення, можуть бути предметом надання неправомірної вигоди, оскільки під час їх вилучення в ході проведення обшуку містили у собі, у тому числі ідентифіковані органом досудового розслідування купюри, у зв`язку з чим на них і був накладений арешт з метою збереження їх як речових доказів. Інші вилучені купюри (в доларах), за твердженням сторони обвинувачення, могли піддаватися обмінним операціям зі сторони обвинуваченого ОСОБА_7 та можуть бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, яке йому інкримінується. Вказані обставини підлягають оцінці колегією суддів у нарадчій кімнаті під час винесення кінцевого рішення у справі за результатом дослідження наявних у суду доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції зауважив, що питання щодо долі речових доказів, відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, підлягатиме остаточному вирішенню під час винесення кінцевого рішення у справі.

Вимоги апеляційної скарги й доводи особи, яка її подала

ОСОБА_6 не погодилася з ухвалою від 13.02.2026, а тому звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Зазначає, що вилучені 13.01.2016 в її службовому кабінеті грошові кошти у сумі 3 000 доларів США не мають жодного відношення та значення до кримінального провадження, не є речовими доказами, не можуть підлягати конфіскації, є її власністю, а тому вони підлягають поверненню, адже вона звільнена від кримінальної відповідальності та провадження стосовної неї закрито.

Отже, ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині відмови в поверненні їй грошових коштів в сумі 3 000 доларів США та в цій частині постановити нову ухвалу, якою повернути їй грошові кошти у вказаній сумі.

Позиції учасників судового провадження

Особа, яка подала апеляційну скаргу, підтримала її та просила задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності. Заперечує щодо задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти в доларах США) можуть бути предметом надання неправомірної вигоди, та могли піддаватися обмінним операціям зі сторони обвинуваченого ОСОБА_7 та можуть бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, яке йому інкримінується. А тому є підстави вважати, що за результатами розгляду кримінального провадження по суті до цих грошей може бути застосована спеціальна конфіскація.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваної ухвали та поданої апеляційної скарги, вислухала учасників судового провадження, дослідила матеріали, долучені до апеляційної скарги, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.

Частина 4 ст. 132 КПК України встановлює, що ухвала про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію, зокрема, у разі закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас ч. 4 ст. 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва своєю ухвалою від 14.03.2016 у справі № 760/2447/16-к, провадження № 1-кс/760/750/3012/16, з метою збереження речових доказів (ст. 98 КПК України), наклав арешт на майно ОСОБА_6, зокрема, на грошові кошти в сумі 3 600 доларів США, вилучені під час обшуку 13.01.2016 в її робочому кабінеті (купюри номіналом по 100 доларів) та 200 доларів США (купюрами по 100 доларів).

Суд першої інстанції відмовив ОСОБА_6 у скасуванні арешту з вказаних вище коштів, оскільки дійшов висновку, що на цьому етапі кримінального провадження підстави для скасування арешту відсутні.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неможливості скасування арешту із зазначених грошових коштів, у тому числі 3 000 доларів США, щодо яких ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою. На цьому етапі, фактична незгода ОСОБА_6 з ухвалою слідчого судді про накладення арешту, яка не є предметом розгляду, та її твердження про належність цих коштів, не спростовують того факту, що вказані кошти мають статус речових доказів у межах єдиного кримінального провадження.

Попри те, що стосовно ОСОБА_6 провадження закрито на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, судове провадження щодо іншого обвинуваченого ОСОБА_7, якому інкримінується пособництво у прийнятті неправомірної вигоди, триває. Враховуючи версію обвинувачення про те, що зазначена валюта може бути предметом злочину або результатом обмінних операцій з ідентифікованими купюрами неправомірної вигоди, ці кошти зберігають своє доказове значення для встановлення істини у справі щодо ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції правильно зауважив, що згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким остаточно закінчується кримінальне провадження в цілому. Оскільки розгляд справи щодо пособника зупинено у зв`язку з його розшуком, то передчасне повернення коштів створить ризик втрати речових доказів.

Доводи ОСОБА_6 про порушення її права власності є неспроможними, оскільки обмеження цього права у вигляді арешту майна є виправданим і пропорційним завданням кримінального провадження до моменту остаточного вирішення спору про право, що має відбутися при винесенні кінцевого рішення у справі.

Отже, з урахуванням вище викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 13.02.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4