Справа № 991/854/24

Провадження № 11-кп/991/90/26

У Х В А Л А

08 квітня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

секретар судового засідання ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 про відвід колегії суддів та секретаря судового засідання від участі в розгляді апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19.01.2026,

за участю:

прокурора ОСОБА_7,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000169 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на вирок Вищого антикорупційного суду від 19.01.2026.

Цим вироком, суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та призначив йому відповідне покарання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заявив відвід колегії суддів та секретарю судового засідання. Узагальнено послався на те, що колегія суддів та секретар виявили упередженість через ігнорування факту перебування обвинуваченого під вартою. Це підтверджується тим, що судові повідомлення тривалий час надсилалися на домашню адресу в ОСОБА_8, а не до СІЗО, що свідчить про формальний підхід та неознайомлення суддів із матеріалами апеляційної скарги. Крім того, суддя-доповідач порушив десятиденний строк розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, фактично проігнорував його до моменту подання клопотання прокурором. Захист також наголошує на порушенні принципу змагальності, оскільки суд перебрав на себе функції обвинувачення, самостійно забезпечив вручення клопотання прокурора в СІЗО, та розпочав розгляд без підтвердження такого вручення. Додатково вказується на обмеження права на безпосередню участь у засіданні через проведення його в режимі відеоконференції без згоди сторони захисту. Окремою підставою зазначається попередня участь суддів у вирішенні питання підсудності цієї ж справи, що, на думку захисника, сформувало у них сталу правову позицію. Це позбавляє захист можливості ефективно доводити порушення правил підсудності під час апеляційного перегляду, оскільки судді вже висловили свою думку з цього приводу раніше. Все це в сукупності, за твердженням захисту, викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості суду та секретаря судового засіадання.

Колегія суддів заслухала сторону захисту щодо відводу, вислухала заперечення прокурора, дослідила матеріали справи, та дійшла таких висновків.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

З метою дотримання цієї гарантії, за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 КПК України, зокрема, суддя, секретар судового засідання, зобов`язані заявити самовідвід, а учасники судового провадження, за цими ж підставами, наділені правом заявити відвід цим особам (ч. 1 та 2 ст. 80 КПК України).

Вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні, наводиться у ст. 75 і 76 КПК України, а секретаря судового засідання у ст. 79 цього ж Кодексу.

На переконання колегії суддів, наведені захистом доводи не містять об`єктивних даних про упередженість колегії суддів чи секретаря судового засідання, а фактично зводяться до незгоди з їхніми процесуальними діями та рішеннями.

Направлення судових повісток за адресою проживання обвинуваченого є додатковим засобом повідомлення особи про розгляд справи, клопотання тощо, і не свідчить про особисту зацікавленість ані суддів, ані секретаря судового засідання, у результаті справи. Таке направлення було здійснено паралельно із направленням до СІЗО. Це спростовує твердження захисту про те, що суду та секретарю не було відомо факт тримання обвинуваченого під вартою. Так само не свідчить про перебирання суду на себе функцій обвинувачення й направлення судом клопотання прокурора до СІЗО, адже такі дії спрямовані на забезпечення обізнаності обвинуваченого та реалізацію його права на захист. Призначення судом відеоконференції з власної ініціативи також є реалізацією повноважень суду щодо організації засідання і не вказує на обмеження прав, які могли б свідчити про упередженість. Доводи про попередню участь суддів у вирішенні питання підсудності не є підставою для відводу згідно зі статтею 76 КПК України, оскільки таке питання не є розглядом справи по суті та не формує у суддів упередженого переконання щодо винуватості особи.

Таким чином, захист не надав доказів, які б за критерієм «стороннього спостерігача» викликали обґрунтовані сумніви у неупередженості суддів та секретаря судового засідання. Аналіз доводів заяви свідчить про те, що вони ґрунтуються виключно на суб`єктивному незадоволенні захисту процесуальними діями суду та прийнятими рішеннями.

Отже, оскільки об`єктивних даних, які б свідчили про наявність особистої неприязні, зацікавленості суддів та секретаря судового засідання у результаті справи або інших обставин, що викликають обґрунтовані сумніви у безсторонності, колегія суддів не встановила, а тому заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 79, 80, 81, 372, 376, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву про відвід залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3