УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1304/24

провадження № 51-1467 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2026 року щодо засудженого ОСОБА_4 .

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за:

- ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна;

- ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та призначеним на посади державної служби в органі державної влади, іншому державному органі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна та з позбавленням права бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та призначеним на посади державної служби в органі державної влади, іншому державному органі строком на 3 роки. 

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2026 року вирок суду першої інстанції змінено в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_4 та призначення йому покарання. Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України. Призначено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 369-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора, у якій він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить оскаржене судове рішення скасувати.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, 

суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. 

Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни 

чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна 

із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.

Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, вказуючи на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, як воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. 

Однак, всупереч вищевказаному, прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не наводить обґрунтування допущення апеляційним судом таких порушень, які в силу ст. 412 КПК України є істотними та тягнуть за собою скасування оскарженої ухвали на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України.

Прокурор вказує, зокрема, про невідповідність ухвали вимогам ст. 419 КПК України, проте не конкретизує, які саме доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у цьому судовому рішенні.

Крім цього, прокурор зазначає про незаконність судового рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, однак не обґрунтовує наведеного з урахуванням положень ст. 414 цього Кодексу.

Сформульовані у касаційній скарзі вимоги про скасування ухвали апеляційного суду та зміну вироку суду першої інстанції не узгоджуються зі ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

Ураховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає 

за необхідне залишити скаргу прокурора без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2026 року щодо засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: 

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3