Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/3425/26Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/296/26

 

 

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

 

13 травня 2026 рокумісто Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2026 року щодо застосування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні №42024000000000635,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

Ухвалою слідчого судді до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід - застава в розмірі 3 000 000 грн (три мільйони) грн із покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/ (т. 4 а. с. 84, 92-99).

Наведене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000635 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366-2, ст. 368-5 Кримінального кодексу України /далі - КК/; (2) наявністю обґрунтованої підозри, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368-5 КК; (3) існуванням ризиків, наведених у п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК; (4) неможливістю в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж застава забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, з огляду на обставини, що доводять існування ризиків; (5) здатністю застави у визначеному розмірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків; (6) непропорційність втручання у права підозрюваного на медичну допомогу, яка є необхідною для проходження дієвого лікування, в разі покладення на нього обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави в розмірі 12 738 796 (дванадцять мільйонів сімсот тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто шість) грн, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що слідчим суддею: (1) не надано належної оцінки відомостям про підозрюваного, його службовий та майновий стан, злочин у якому підозрюється; (2) не в повній мірі враховано ризики; (3) визначено завідомо недостатню суму застави, яка не здатна забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і запобігти ризикам (т. 4 а. с. 103-105, 127-130).

В судовому засіданні прокурор підтримав свою апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів. Додатково, на запитання головуючого, повідомив, що на майно, яке є об`єктом ймовірного незаконного збагачення, накладено арешт.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Надаючи оцінку висновкам слідчого судді апеляційний суд виходить із того, що хоча прокурор і просить суд скасувати оскаржувану ухвалу в цілому та постановити нову, але фактично він не погоджується із вказаним рішенням лише в частині визначеного розміру застави, яку просить збільшити, та відмови у покладенні обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК, який просить покласти. В іншій частині ухвалу слідчого судді він по суті не оскаржує.

Зокрема, прокурор вказав, що необхідно застосувати заставу в розмірі не 3 млн грн, а 12 738 796 грн, і додатково до покладених обов`язків зобов`язати підозрюваного здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що, на його думку, зможе належним чином гарантувати виконання покладених обов`язків, запобігши встановленим ризикам.

Сторона захисту зазначила, що визначений розмір застави достатній для належного виконання покладених обов`язків та здатен запобігти встановленим ризикам. Крім того, ОСОБА_7 повідомив, що потребує лікування, яке можливе тільки за межами України, враховуючи, що така необхідність виникла саме через, як він стверджує, неправильно проведене лікування в нашій країні.

Слідчий суддя, відмовляючи у визначенні застави в розмірі 12 738 796 грн, та покладенні передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК обов`язку, але визначаючи заставу в меншому розмірі та покладаючи на підозрюваного ряд інших визначених кримінальним процесуальним законом обов`язків, виходив із того, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_7 , які його майновий стан і стан здоров`я, в т. ч. щодо нагальності отримання лікування за межами України, чи є можливості внесення застави, зважаючи на накладення арешту на майно, та які є ризики.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів вважає, що слідчий суддя, враховуючи наведене, встановив достатню суму застави та правильно застосував принцип пропорційності під час визначив кола покладених на підозрюваного обов`язків.

Так, порядок визначення розміру застави регулюється ст. 182 КПК.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182). У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого кримінального правопорушення, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК).

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Водночас сума застави повинна бути оцінена з врахуванням особи підозрюваного, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива її втрати, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні (п. 78 рішення ЄСПЛ від 28.09.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії»/ Mangouras v. Spain, заява №12050/04).

Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів виходить із таких обставин, згідно з якими:

(1) ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ст. 368-5 КК, який стосується незаконного збагачення на суму 12 737 190,99 грн, тобто у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи (т. 4 а. с. 1-11);

(2) відповідно до поданої підозрюваним як суб`єктом декларування декларації за період 2024 року: (а) у нього наявні активи у розмірі 600 000 грн та 180 000 дол. США; (б) ОСОБА_7 та його дружині на праві власності належить таке майно: квартира площею 135,3 кв. м. у м. Києві, дві земельні ділянки (одна загальною площею 593 кв. м, а інша - 622 кв. м) у м. Києві, два паркомісця у м. Києві (т. 2 а. с. 238-250);

(3) ОСОБА_7 має захворювання, з огляду на яке та наявність рецидиву йому проведені були вже декілька разів (один раз в Україні та тричі в Німеччині) оперативні втручання лікарів й наявна потреба у подальшому спостереженні за станом хворого та продовженні лікування (т. 4 а. с. 59-61, 63-75, 140-142).

Колегія суддів зауважує, що розмір застави, про який просить прокурор, не може залежати від розміру ймовірного незаконного збагачення, що інкримінується підозрюваному, а визначається з урахуванням вимог ст. 177 КПК.

Ураховуючи особу ОСОБА_7 , наявність обґрунтованої підозри вчинення ним тяжкого злочину, його майновий стан та наявність накладеного арешту на майно, яке є предметом незаконного збагачення, що визнав прокурор, визначений розмір застави є достатнім, щоб у сукупності з покладеними обов`язками запобігти установленим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку.

Стосовно доводу прокурора щодо необхідності покладення на підозрюваного обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, то, стороною обвинувачення не наведено достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги у цій частині. Такий висновок судом зроблено, зважаючи як на стан здоров`я підозрюваного й необхідність отримання ним лікування за межами України, так і враховуючи норму КК, за якою кваліфіковані його дії, та визначену судом суму застави.

На думку суду запобігти реалізації ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду саме за обставин цієї справи, виходячи з його захворювання, зможе наявність покладеного обов`язку не відлучатися із м. Києва без дозволу детективів чи прокурорів із можливістю звернення визначеної суми застави в дохід держави за порушення покладених обов`язків. Також судом враховано й те, що, як зазначив прокурор, на предмет незаконного збагачення, яке інкримінується підозрюваному, накладено арешт.

Отже, колегія суддів погоджується зі слідчим суддею, що покладення обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, за обставин саме цієї справи буде непропорційним втручанням у права підозрюваного на медичну допомогу.

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК).

У зв`язку з наведеним в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 132, 176-178, 182, 193, 194, 309, 370, 376, 393, 395, 404, 407, 411, 418, 419, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 квітня 2026 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

 

Головуючий:ОСОБА_2  Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4