Справа № 991/13030/24

Провадження №11-кп/991/117/26

 

У Х В А Л А

18 травня 2026 року          місто Київ

 

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 перевірив апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17.12.2024 у кримінальному провадженні № 52024000000000486 від 20.09.2024 за частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Історія провадження

1.17.12.2024 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) та обвинуваченим ОСОБА_4 .

2.11.05.2026 на зазначений вирок адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, яка надійшла до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 13.05.2026.

Короткий зміст оскаржуваного вироку

3.Оскаржуваним вироком: (1) затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором САП та обвинуваченим ОСОБА_4 у межах кримінального провадження № 52024000000000486 від 20.09.2024; (2) ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364 КК, та (3) призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років cі штрафом у розмірі 8 500 грн; (4) на підставі частини 2 статті 75 КК звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік; (5) на підставі статті 76 КК покладено на ОСОБА_4 ряд обов`язків.

4.Суд першої інстанції визнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364 КК, а саме у тому, що ОСОБА_4 , будучи членом злочинної організації, забезпечив вчинення нею тяжкого злочину - зловживання службовими особами Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» службовим становищем всупереч інтересам служби, що спричинило у період з 01.05.2020 до 31.10.2021 охоронюваним законом державним інтересам збитки на суму 554 458 753, 63 грн.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги

5.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 висловила прохання: (1) поновити строк апеляційного оскарження; (2) скасувати оскаржуваний вирок та (3) направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

6.Апеляційна скарга містить доводи щодо: (1) права на оскарження вироку; (2) порушення оскаржуваним вироком прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 ; (3) незаконності вироку.

7.В обґрунтування цих доводів адвокат зазначив, що оскаржуваний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 , з огляду на таке: (1) загальний розмір матеріальної шкоди у кримінальному провадженні № 12020000000000236 (з якого в подальшому виділено в окреме провадження стосовно ОСОБА_4 ) становить 11,4 млрд грн, а відповідно до оскаржуваного вироку ОСОБА_4 , будучи учасником злочинної організації, зобов`язався відшкодувати лише 100 000 грн; (2) з огляду на це матеріальні збитки фактично у повному обсязі підлягатимуть відшкодуванню іншими співучасниками, зокрема, ОСОБА_3 ; (3) за інформацією адвоката, яка представляє інтереси ОСОБА_3 в Австрії в екстрадиційному провадженні та у справі щодо арешту транспортного засобу, встановлено, що українська сторона передала до австрійських органів влади копію оскаржуваного вироку щодо належності ОСОБА_3 до злочинної організації; (4) так, у оскаржуваному вироку зазначено, що до структури злочинного формування входила, зокрема, «Особа_9». Відповідно до довідки про персональні дані, яка була долучена прокурором до копії направленого вироку, цією особою є ОСОБА_3 ; (5) отже, на переконання апелянта наведені в оскаржуваному вироку відомості про розмір шкоди, яку відшкодовуватиме ОСОБА_4 , а також направлення копії цього вироку до австрійських органів влади із довідкою про персональні дані, зокрема, стосовно ОСОБА_3 , стосуються прав, свобод та інтересів останнього.

8.Крім того, апеляційна скарга містить, зокрема, твердження, що оскаржуваний вирок та умови затвердженої угоди суперечать вимогам законодавства та інтересам суспільства, а також доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Оцінка та мотиви судді-доповідача

9.На етапі вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач перевіряє апеляційну скаргу на предмет прийнятності та відсутності перешкод призначення її до апеляційного розгляду, що передбачені пунктами 1-4 частини 3 та частиною 4 статті 399 КПК.

10.Однією з таких перешкод є подання апеляційної скарги особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу (пункт 2 частини 3 статті 399 КПК).

11.КПК визначає вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості - ними є обвинувачений, його захисник, законний представник та  прокурор (частина 4 статті 394 КПК).

12.Частиною 2 статті 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

13.У разі подання апеляційної скарги на вирок на підставі угоди іншою особою (представником іншої особи), суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог статті 398 КПК питання про відкриття апеляційного провадження, має впевнитися, що: (1) у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; (2) крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб (постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19).

14.Виходячи з наведеного, суддя-доповідач першочергово має перевірити зміст резолютивної частини вироку на предмет того, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів іншої особи (її майна) - чи вирішено питання про її винуватість та покарання, стягнуто з неї грошові кошти, покладено будь-які обов`язки, вирішено питання про її майно тощо.

15.Враховуючи наведене вище та доводи апеляційної скарги, суддя-доповідач в межах перевірки апеляційної скарги на прийнятність має встановити: (1) чи стосується оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 та (2) чи можливо його ідентифікувати з тексту вироку?

16.На ці питання суддя-доповідач надає негативні відповіді з таких мотивів.

(1) Чи стосується оскаржуваний вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 .?

17.Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що резолютивна частина стосується тільки ОСОБА_4 - вирішено питання виключно щодо його винуватості, призначення йому покарання, покладення на нього обов`язків.

18.Отже, у резолютивній частині оскаржуваного вироку відсутні жодні відомості про ОСОБА_3 , щодо його інтересів жодного рішення суд першої інстанції не приймав.

19.Щодо тверджень апелянта про встановлення вчинення ОСОБА_3 злочину в мотивувальній частині вироку при викладенні формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 суддя-доповідач зазначає таке.

20.Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною 3 статті 475 КПК.

21.На відміну від вироків, ухвалених за результатами розгляду по суті [в мотивувальній частині яких у разі визнання особи винуватою зазначається «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним», із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення (пункт 2 частини 3 статті 374 КПК)], мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити лише «формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа» (частини 3 статті 475 КПК).

22.Тобто мотивувальна частина вироку на підставі угоди не містить обставин обвинувачення (кримінального правопорушення), які встановлювались судом і визнаються доведеними при розгляді по суті - у ній міститься лише те формулювання, яке беззастережно визнається обвинуваченим.

23.Зазначене додатково підтверджується змістом:

(1) частини 1 статті 471 КПК, відповідно до якої в угоді про визнання винуватості зазначаються беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення;

(2) пункту 1 частини 4 статті 474 КПК, за яким перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з`ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, саме під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують;

(3) статтями 474 та 314 КПК, згідно з якими якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду та розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. У підготовчому судовому засіданні суд має право рішення  затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК (частини 1 та 2 статті 474, пункт 1 частини 3 статті 314 КПК).

24.Отже, обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються в результаті повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції через визнання цих обставин сторонами угоди та затвердження її судом (постанови ККС ВС від 19.11.2019 у справі № 759/10575/16-к, від 12.11.2020 у справі № 757/415/19-к, від 26.05.2021 у справі № 263/15273/17, від 01.11.2022 у справі № 686/26679/19, від 09.12.2024 у справі № 520/1470/18).

25.На переконання судді-доповідача мотивувальною частиною вироку [при викладенні формулювання обвинувачення] не можна вирішити питання про винуватість іншої особи, щодо якої немає відповідного висновку в резолютивній частині. При цьому саме по собі зазначення даних чи дій іншої особи при викладенні фактичних обставин злочину, у вчинення якого обвинувачується особа-сторона угоди, не може свідчити про автоматичне встановлення винуватості іншої особи, питання про винуватість якої не вирішується. У протилежному випадку неможливо було б викласти фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення декількома особами або вчинених у співучасті та перевіряти правильність кваліфікації злочину (як того вимагає пункт 1 частини 7 статті 474 КПК).

26.Із матеріалів справи вбачається, що у цьому провадженні суд першої інстанції: (1) не здійснював повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури та не встановлював обставини, які можуть бути предметом доказування у кримінальному провадженні, оскільки основою при формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_4 є саме викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості обставини та їх беззаперечне визнання обвинуваченим (стороною угоди); (2) конкретизував обвинувачення стосовно ОСОБА_4 та навів опис діянь, за вчинення яких останній засуджується вироком, необхідність чого обумовлена, зокрема, метою уникнення подвійного притягнення особи до кримінальної відповідальності за одне й те саме правопорушення (частина 1 статті 61 Конституції України, частина 1 статті 19 КПК); (3) не здійснював дослідження й оцінку правомірності чи неправомірності дій будь-яких інших осіб, не встановлював наявність чи відсутність їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень та не констатував вчинення ними злочину; (4) використовував словесні конструкції та словосполучення, що слугують виключно елементом конкретизації обвинувачення, та жодним чином не встановлюють наявність в діяннях інших осіб елементів (ознак) складу будь-якого кримінального правопорушення; (5) в оскаржуваному вироку наведені формулювання пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення у чіткій відповідності до обвинувального акту, без критерію визнання викладеного обвинувачення доведеним судом, як цього вимагає законодавство при ухваленні вироків по суті.

27.Отже, у цьому провадженні суд першої інстанції не досліджував докази та не надавав оцінку діям ОСОБА_3 , а викладення формулювання обвинувачення у вироку є вимогою КПК та воно стосується виключно ОСОБА_4 .

28.Щодо доводів апелянта про те, що відображення в оскаржуваному вироку умов угоди про часткове відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди порушує права та інтереси ОСОБА_3 , суддя-доповідач зазначає таке.

29.Суд першої інстанції в оскаржуваному вироку зазначив, що: (1) внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364 КК у складі злочинної організації Акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» завдано матеріальну шкоду у розмірі 554 458 753, 63 грн; (2) цивільний позов до ОСОБА_4 не пред`являвся; (3) одночасно з цим, в угоді вирішено питання щодо часткового відшкодування шкоди, спричиненої вчиненим ОСОБА_4 злочином, а саме обвинувачений зобов`язався перерахувати на спеціальний казначейський рахунок 100 000 грн як часткове відшкодування шкоди; (4) узгоджуючи умову часткового звільнення від цивільної відповідальності, прокурором враховано характер та ступінь участі ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, наслідки викриття ним злочинів; (5) до угоди про визнання винуватості долучено письмову згоду потерпілого (Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод») на її укладання (том 1 а. с. 114).

30.У цьому аспекті суддя-доповідач відхиляє довід апелянта, що такі твердження суду першої інстанції стосовно часткового відшкодування ОСОБА_4 шкоди, завданої вчиненим ним злочином, порушує права та інтереси ОСОБА_3 , оскільки: (1) суд в оскаржуваному вироку відобразив відомості про укладену угоду та її умови, при цьому згода сторін щодо часткового відшкодування заподіяної шкоди у визначеному в угоді розмірі (та відсутність заперечень щодо цього потерпілого, якому за версією слідства така шкода завдана) жодним чином не порушує права та інтереси будь-яких інших осіб; (2) так, суд першої інстанції зазначив саме той розмір відшкодування шкоди, який міститься в угоді про визнання винуватості та узгоджений сторонами такої угоди; (3) відшкодування шкоди покладено виключно на ОСОБА_4 та відсутні жодні твердження про необхідність відшкодування збитків будь-якими іншими особами; (4) оскаржуваним вироком взагалі не вирішувалось питання наявності / відсутності підстав та обсягу цивільно-правової відповідальності будь-яких осіб, оскільки у рішенні зазначено, що цивільний позов не пред`являвся.

31.Такий висновок відповідає практиці Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Так, суд касаційної інстанції погодився із висновками Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, що залишення без розгляду цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого (сторони угоди) компенсації завданої злочином шкоди не означає розв`язання питання про цивільно-правову відповідальність засудженого та інших осіб, отже, вирок на підставі угоди не може порушувати в цій частині права та свободи інших осіб (постанова ККС ВС від 07.05.2026 у справі № 991/2053/22, ухвала ККС ВС від 21.10.2025 у справі № 991/5352/25).

32.Щодо тверджень адвоката про те, що копія оскаржуваного вироку була направлена іноземним органам влади із довідкою прокурора про персональні дані осіб суддя-доповідач зазначає наступне: (1) в оскаржуваному вироку відсутні будь-які посилання на персональні дані ОСОБА_3 , які могли б дозволити ідентифікувати його особу з тексту вироку, про що більш детально буде зазначено в наступному розділі цієї ухвали, тому направлення стороною обвинувачення копії такого вироку не може порушувати права та інтереси ОСОБА_3 ; (2) дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором, у цьому чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб; (3) ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого КК (пункт 13 частини 1 статті 3 КПК), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до вимог статей 91, 92, 277, 291 КПК (постанова Об`єднаної палати ККС ВС від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19); (4) отже, зазначення прокурором персональних даних ОСОБА_3 у доданій до копії вироку довідці про особисті дані осіб, указаних в обвинувальному акті, угоді про визнання винуватості та клопотанні про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 52024000000000486, не може свідчити про порушення оскаржуваним вироком прав та інтересів ОСОБА_3 .

33.Суддя-доповідач в цьому аспекті звертає увагу, що оскаржуваний вирок від 17.12.2024 стосовно ОСОБА_4 вже оскаржувався в апеляційному порядку з таких же підстав (зокрема, апелянт посилався на те, що у цьому вироку було констатовано факт участі іншої особи у злочинній організації та копію вироку було направлено до правоохоронних органів Австрійської Республіки із довідкою прокурора про персональні дані осіб). Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12.03.2025 (том 11 а. с. 101-104) таку апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, з підстав того, що оскаржуваний вирок не стосується прав та інтереси іншої особи. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг на ухвалу Апеляційної палати ВАКС від 12.03.2025 про повернення апеляційної скарги на оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_4 (ухвали ККС ВС від 14.04.2025, від 27.05.2025 та від 26.06.2025 у справі № 991/13030/24). При цьому суд касаційної інстанції відхилив, зокрема, довід касаційної скарги, що викладення персональних даних іншої особи у довідці прокурора, доданій до копії вироку на підставі угоди, порушує права та інтереси іншої особи.

34.Суддя-доповідач окремо звертає увагу, що вирок за угодою не має жодного преюдиційного значення для осіб, які не були учасниками такої угоди, та не є доказом їх вини.

35.Так, нормами КПК не передбачено, що вирок на підставі угоди має преюдиційне значення для кримінального провадження відносно інших осіб. Крім цього, оскаржуваним вироком не встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тому він не має преюдиціального значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів відповідно до статті 90 КПК.

36.Такий висновок судді-доповідача узгоджується з усталеною практикою ККС ВС, яка сформована як за наслідками перегляду по суті вироків щодо інших осіб, так і за наслідками розгляду ухвал судів апеляційної інстанції про неприйнятність апеляційних скарг інших осіб на вирок за угодою.

37.Так, виходячи з узагальненої позиції ККС ВС:

(1) зазначення у формулюванні обвинувачення інформації стосовно співучасті обвинуваченого-сторони угоди з іншою особою (чи вчинення обвинуваченим-стороною угоди дій в інтересах іншої особи), яке визнано судом доведеним, стосується лише обвинуваченого-сторони угоди. Викладені у вироку на підставі угоди обставини обвинувачення, відповідно до статті 17 КПК України, не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб, крім обвинуваченого-сторони угоди (ухвали ККС ВС від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21);

(2) вирок, ухвалений на підставі угоди стосовно однієї із декількох осіб, не має преюдиціального значення для кримінального провадження відносно інших осіб, а визнання винуватості однією із осіб не є доказом винуватості інших. Чинний КПК не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи (ухвали ККС ВС від 23.01.2024 у справі № 991/6004/21, від 04.01.2024 у справі № 991/2288/21, від 25.08.2023 у справі № 755/1730/20, від 25.01.2024 у справі № 554/8321/23, від 29.02.2024 у справі № 755/17727/23, від 04.03.2024 у справі № 991/8851/21, від 21.10.2025 у справі № 991/5352/25, постанови ККС ВС від 24.05.2023 у справі № 202/11070/22, від 21.09.2023 у справі № 712/3637/22);

(3) право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності незалежно від невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 26.05.2021 у справі № 263/15273/17);

(4) якщо інші особи у кримінальному провадженні не визнали своєї вини, то це не може вплинути на реалізацію права обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості та не є підставою для скасування вироку на підставі цієї угоди (постанова ККС ВС від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19).

38.Отже, оскаржуваний вирок стосується винуватості та створює відповідні правові наслідки виключно щодо ОСОБА_4 та не стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 , суд першої інстанції не здійснював дослідження й оцінку правомірності чи неправомірності дій інших осіб, не встановлював наявність чи відсутність їх вини у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення та не констатував вчинення ними злочину. Цей вирок не має преюдиційного значення і не може бути використаний при розгляді кримінального провадження щодо іншої особи як доказ вини, зокрема, стосовно ОСОБА_3 

(2) Чи можливо ідентифікувати ОСОБА_3 з тексту вироку?

39.У контексті доводів апеляційної скарги суддя-доповідач зазначає таке: (1) в мотивувальній частині вироку, зокрема, при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_4 та у відомостях про укладену угоду, відсутні будь-які посилання на персональні дані ОСОБА_3 , які прямо та конкретно вказують на його особу або які дозволяють апеляційному суду з впевненістю його ідентифікувати; (2) у вироку при викладенні фактичних обставин злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа-сторона угоди (у чіткій відповідності до обвинувального акту, угоди про визнання винуватості та в межах беззаперечного визнання обвинуваченим), зазначено про певних осіб, які за версією сторони обвинувачення є особами, які брали участь у злочинній організації та вчинили кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364 КК. Відомості щодо цих осіб (зокрема, посади, які ці особи обіймали) є повністю деперсоналізованими у тексті вироку та одну із них («Особу_9») апелянт ідентифікує як ОСОБА_3 ; (3) так, зазначення цих осіб у деперсоналізованому вигляді слугує елементом конкретизації обвинувачення особі-стороні угоди та є необхідним для повної правової кваліфікації діянь ОСОБА_4 як пособника у кримінальному правопорушенні, вчиненому злочинною організацією; (4) оскаржуваний вирок при викладенні обвинувачення за частиною 2 статті 255 КК у чіткій відповідності до обвинувального акта та угоди про визнання винуватості містить одну згадку про «Особу_9» як особи, яка входить до структури злочинного формування, без зазначення вчинюваних цією особою діянь, посади, яку ця особа обіймала, тощо (при цьому ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.11.2024 ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 255 КК, на підставі частини 6 цієї статті); (5) при формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 за частиною 5 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 2 статті 364 [оскаржуваним вироком у вчиненні саме цього злочину ОСОБА_4 визнаний винуватим] взагалі відсутні будь-які твердження щодо «Особи_9»; (6) отже, ОСОБА_3 [ймовірно як одного із знеособлених осіб] неможливо ідентифікувати з тексту вироку без дослідження процесуальних документів, складених стороною обвинувачення; (7) зазначення у вироку у знеособленому вигляді інших осіб в контексті детального опису вчиненого кримінального правопорушення є необхідним для ідентифікації події злочину, повної правової кваліфікації діяння (зокрема, вчинення злочину злочинною організацією).

40.Отже, вирок не містить відомостей, які б могли ідентифікувати ОСОБА_3 , а знеособлене зазначення про входження «Особи_9» до структури злочинної організації є лише обов`язковим елементом конкретизації обвинувачення ОСОБА_4 та правової кваліфікації вчиненого ним злочину (зокрема, вчинення злочину злочинною організацією - частина 4 статті 28 КК).

(3) Щодо інших доводів апеляційної скарги

41.Інші доводи апеляційної скарги (зокрема, щодо невідповідності вироку та умов затвердженої угоди вимогам закону, інтересам суспільства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження) не підлягають перевірці суддею-доповідачем при вирішенні питання про прийнятність апеляційної скарги, оскільки зазначене не стосується прав, свобод, інтересів ОСОБА_3 та не встановлює обов`язків для нього. Наведене узгоджується із позицією ККС ВС про те, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не перевірив доводи апеляційних скарг інших осіб на вирок на підставі угоди, які не порушують прав та не встановлюють обов`язків для таких осіб (ухвала ККС ВС від 08.11.2024 у справі № 991/1563/24).

42.Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суддя-доповідач зазначає таке.

43.У КПК не встановлено черговості дій з перевірки відсутності перешкод для призначення апеляційної скарги до розгляду, передбачених статтею 399 КПК. Вирішення питання щодо поновлення строку апеляційного оскарження належить до повноважень колегії суддів (пункт 4 частини 3 статті 399 КПК). Проте результати вирішення судом по суті цього питання (поновлення чи відмова в поновленні процесуального строку) чи залишення його без вирішення (у зв`язку з непропущенням процесуального строку) не вплине на подальшу можливість апеляційного перегляду вироку від 17.12.2024 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 , оскільки відповідно до положень КПК апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати. Тому у цьому випадку, враховуючи наявність наведеної вище безумовної перешкоди для апеляційного розгляду, суддя-доповідач не призначає до розгляду судом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Висновок судді-доповідача щодо прийнятності апеляційної скарги

44.Враховуючи те, що: (1) ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_2 не належать до суб`єктів оскарження цього вироку відповідно до частини 4 статті 394 КПК; (2) оскаржуваний вирок не стосується прав, свобод чи інтересів ОСОБА_3 , не має преюдиційного значення і не може бути використаний як доказ вини іншої особи при розгляді кримінального провадження щодо неї; (3) ОСОБА_3 неможливо ідентифікувати з тексту оскаржуваного вироку, - апеляційна скарга подана особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

45.З наведених мотивів апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

46.Висновок судді-доповідача щодо неприйнятності апеляційної скарги за описаних вище обставин узгоджується з позицією ККС ВС, висловленою в ухвалах від 18.08.2020 у справі № 991/3382/20, від 24.12.2020 у справі № 991/6995/20, від 25.08.2021 у справі № 991/3848/21, від 04.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 18.10.2021 у справі № 991/3848/21, від 21.08.2023 у справі № 991/2474/23, від 05.12.2023 у справі № 991/2288/21, від 04.01.2024 у справі № 991/2288/21, від 23.01.2024 у справі № 991/6004/21, від 21.02.2024 у справі № 991/7870/23, від 04.03.2024 у справі № 991/8851/21, від 18.03.2024 у справі № 991/7870/23, від 10.06.2024 у справі № 991/429/24, від 29.10.2024 та від 06.01.2025 у справі № 991/5408/24, від 14.04.2025, 27.05.2025 та від 26.06.2025 у справі № 991/13030/24, від 22.07.2025 у справі № 991/2141/25, від 21.10.2025 у справі № 991/5352/25, від 18.12.2025 у справі № 991/7947/25, від 22.12.2025, від 12.01.2026 та від 19.01.2026 у справі № 991/8417/25, від 24.03.2026 у справі № 991/1354/25, від 27.04.2026 у справі № 991/644/26, від 21.04.2026 та від 14.05.2026 у справі № 991/11973/25.

47.Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 399 КПК, суддя-доповідач постановив:

1.Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Вищого антикорупційного суду від 17.12.2024 - повернути особі, яка її подала.

2.Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.

 

Суддя                    ОСОБА_1