Справа № 991/2795/24

Провадження 1-кп/991/32/24

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

 

18 травня 2026 року м. Київ

 

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , розглянувши заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні № 12014030160000065 від 26 лютого 2014 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Володимирі-Волинському Волинської області, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, місце проживання: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

 

УСТАНОВИВ:

 

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження. Наразі здійснюється допит свідків сторони обвинувачення.

18 травня 2026 року в судовому засіданні під час допиту свідка сторони обвинувачення ОСОБА_6 захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 заявив відвід прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 . 

Свій відвід адвокат ОСОБА_3 обґрунтував посиланням на положення ст. 77 КПК України, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, відповідно до якого прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто заінтересований у його результатах або існують інші обставини, що викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості. На думку сторони захисту, позиція сторони обвинувачення вже визначена в обвинувальному акті, а судовий розгляд має здійснюватися виключно в межах пред`явленого обвинувачення та вирішення питання щодо наявності чи відсутності у діях обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Разом із тим, як зазначає сторона захисту, під час судового розгляду неодноразово підтверджувалося, що прокурор, по-перше, є заінтересованим у результатах цього кримінального провадження, а по-друге, його дії та позиція свідчать про упереджене ставлення до результатів розгляду справи. Крім того, на думку захисту, з метою притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності прокурор вводить суд в оману, зокрема посилається на наявність у матеріалах справи документів, які фактично не надавалися ані стороні захисту, ані суду. Сторона захисту зазначила, що прокурор ставить запитання щодо компаній, які, на його думку, не мають жодного відношення до обставин, що досліджуються в межах даного кримінального провадження, зокрема щодо компанії «Континіум» та інших підприємств. При цьому прокурор посилається на те, що відповідно до обвинувального акта та матеріалів справи зазначені компанії нібито отримували кошти, які є предметом даного судового розгляду. Разом із тим, як вказує сторона захисту, фактичні обставини справи та матеріали, що перебувають у розпорядженні суду, не підтверджують отримання цими компаніями будь-яких коштів. На думку захисту, перелік компаній, зазначених в обвинувальному акті, не підтверджується належними та допустимими доказами, які на даний час містяться у матеріалах провадження. Також сторона захисту вважає, що прокурор щонайменше двічі вводив суд в оману. По-перше, щодо наявності інформації ДФС стосовно доходів свідків, викликаних у судове засідання, яка не була надана стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України. По-друге, щодо нібито перерахування коштів на рахунки компаній, стосовно яких прокурор ставив запитання у судовому засіданні. Водночас, як зазначає захист, надані матеріали справи, у тому числі обвинувальний акт, не містять відомостей про будь-які суми коштів, що перераховувалися таким компаніям, зокрема ТОВ «Континіум». У зв`язку з цим сторона захисту вважає, що існують підстави для відводу прокурора, оскільки наявні обставини викликають сумніви у його неупередженості, що, на думку захисту, відповідає підставам, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.

Позиції учасників провадження

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 підтримав заявлений відвід та просив його задовольнити. 

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні також повністю підтримала заяву про відвід із заявлених підстав. Крім того, на її думку, прокурор використовує судовий процес у власних цілях для отримання певної інформації, при цьому стороні захисту невідомо, з якою саме метою та яким чином вона може бути використана. Вона звернула увагу на те, що із поставлених прокурором запитань вбачається його зацікавленість у з`ясуванні обставин, які, на переконання сторони захисту, не мають жодного відношення до цього кримінального провадження. Захисту невідомі справжні мотиви таких дій прокурора, однак, за її словами, особливо під час сьогоднішнього судового засідання чітко простежувалося, що прокурор намагався встановити обставини, які не стосуються предмета розгляду у даній справі. Також захисту стало відомо, що у провадженні НАБ України перебувало провадження стосовно ОСОБА_8 , який уже був допитаний в якості свідка у даному провадженні. Нагляд за досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_9 . Із відповіді на адвокатський запит вбачається, що прокурор ОСОБА_4 не був у складі групи прокурорів, однак без відповідного витягу достовірно це перевірити сторона захисту не може. Разом з тим правова кваліфікація дій ОСОБА_10 була змінена, а кримінальне провадження було спрямовано до іншого органу досудового розслідування, що захист пов`язує із домовленістю про надання ОСОБА_10 показань у даному провадженні. Така обставина також пов`язується захистом із можливою упередженістю прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засідання підтримав позицію адвокатів. 

Прокурор Спеціалізваної антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 проти задоволення заяви заперечив, звернув увагу на те, що позиція сторони захисту фактично ґрунтується на незгоді з процесуальною позицією сторони обвинувачення. Щодо справи стосовно ОСОБА_8 , прокурор зазначив, що дізнався про неї лише під час судових засідань у цій справі. також він зауважив, що, попри обов`язок захисників представляти інтереси фізичних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , їхні дії у цьому процесі, на його думку, спрямовані переважно на те, щоб у суді не згадувалися компанії, пов`язані з брендом «WOG». Прокурор висловив переконання, що саме це є основною метою сторони захисту, тоді як належного захисту своїх клієнтів вони фактично не здійснюють. У зв`язку з тим, що стороною захисту не наведено жодних передбачених законом підстав для відводу прокурора, він вважає, що підстав для задоволення заяви про відвід немає.

Мотиви та висновки суду.

Перелік підстав, за наявності яких прокурор підлягає відводу, визначений ст. 77 КПК України. Так, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України передбачає, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 цього Кодексу, прокурор зобов`язаний заявити самовідвід. За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частинами 4, 5 ст. 80 КПК України унормовано, що заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та бути підтверджені відповідними доказами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.

Прокурор у кримінальному провадженні відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об`єктивність і неупередженість прокурора є не менш важливими для досягнення завдань кримінального провадження, ніж судді, оскільки він згідно зі ст. 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати чи звужувати права і свободи особи.

Неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання ним своїх конституційних функцій, передбачених ст. 131-1 Конституції України, та виконання повноважень на досудовому розслідуванні, під час судового провадження (ст. 36 КПК України), для здійснення завдань кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України, забезпечення законності згідно зі ст. 9 КПК України.

Норми кримінального процесуального законодавства не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночний характер цієї обставини в кожному конкретному випадку.

Суть доводів сторони захисту щодо упередженості прокурора ОСОБА_4 зводиться до тверджень про його заінтересованість у результатах кримінального провадження, введення суду в оману шляхом посилання на документи, які не надавалися стороні захисту та суду, а також до постановки питань щодо компаній, які, на думку захисту, не стосуються предмета розгляду. Також в ході розгляду заяви прозвучав довід про можлиу причетність прокурора ОСОБА_4 до руху кримінального провадження щодо допитаного свідка.

Разом з тим, суд відхиляє вказані доводи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (ч. 1 ст. 37 КПК України).

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 цього Кодексу та ч. 3 цієї статті (ч. 2 ст. 37 КПК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Тобто прокурор, реалізовуючи свої процесуальні повноваження у кримінальному провадженні, вправі доводити перед судом свою правову позицію з того чи іншого питання за допомогою засобів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Реалізація такого права не свідчить про упередженість прокурора у кримінальному провадженні.

Той факт, що сторона захисту не погоджується із позицією прокурора ОСОБА_4 не є підставою для відводу останнього.

На переконання сторони захисту, прокурор, ставлячи запитання свідкам щодо компаній, які, на його думку, прямо не деталізовані в обвинувальному акті, нібито виходить за межі пред`явленого обвинувачення. 

Так, за версією обвинувачення, яка викладена в обвинувальному акті вбачається, що директор ДП «Волиньторф» ОСОБА_5 та директор ТОВ «Пром-Газ-Інвест» (ТОВ «Сетерус») ОСОБА_2 , зловживаючи службовим становищем за попередньою змовою з іншими невстановлених досудовим розслідуванням особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, заволоділи грошовими коштами ДП «Волиньторф» в розмірі 5 570 068,49 грн., як спосіб укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів, засновниками емітента яких є пов`язані особи. 

Предметом договорів купівлі-продажу цінних паперів між ТОВ «КУА «Прайм-Тайм», ДП «Волиньторф» та ТОВ «Пром-Газ-Інвест» були інвестиційні сертифікати бездокументарні іменні (ІSIN: UA4000146435) (далі - цінні папери), пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду «Глобал Капітал» (код ЄДРІСІ 23300077), емітента ТОВ «КУА «Гроші та Капітал». 

При цьому, серед учасників ТОВ «КУА «Гроші та Капітал», в управлінні якого перебували активи ПЗНВІФ «Глобал Капітал», під час затвердження тексту емісії ПЗНВІФ «Глобал Капітал» були фірми, що належали до фінансово - промислової групи «КОНТИНІУМ», а саме: ТДВ «Континіум-Траст-Компані», ТОВ «Континіум», ТОВ «ТД «Волиньгаз», ТОВ «Спецпроект - Перспектива», ТОВ «Спецпроект-Стандарт», ТОВ «Спецпроект-Ексклюзив», ТОВ «Спецпроект-Капітал», ТОВ «Молпром-Інвестор», ТОВ «Молпром-Експерт», ТОВ «Бухальянс», ТОВ «ВВ» (том 1, а.с. 41-42).

Також в обвинувальному акті викладено пряме твердження про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та інші невстановлені особи, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, використали для заволодіння грошовими коштами ДП "Волиньторф", як спосіб укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів, засновниками емітента яких є пов`язані особи. У зв`язку з пов`язаністю суб`єктів господарювання, їх директорів, засновників та представників, які залучені до схеми заволодіння грошовими коштами, учасникам злочину було відомо, що активи ПЗНВІФ "Глобал Капітал" є неприбутковими.

З наведеного змісту обвинувального акта вбачається, що за версією обвинувачення обставини кримінального провадження безпосередньо пов`язані з діяльністю ряду юридичних осіб, зокрема тих, що входили до фінансово-промислової групи «КОНТИНІУМ». Відтак, твердження сторони захисту про те, що прокурор виходить за межі обвинувального акта, ставлячи запитання щодо відповідних компаній, є необґрунтованим, оскільки прокурор неодноразово висловлював свою позицію про те, що юридичні та фізичні особи, які брали участь у схемі ймовірного заволодіння грошовими коштами ДП "Волиньторф", є пов`язаними між собою особами у розумінні п.14 ст.1 Закону України "Про інститути спільного інвестування", що узгоджується із викладеною в обвинувальному акті фабулою обвинувачення та описаним механізму вчинення відповідних дій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Разом із тим межі обвинувачення визначаються не виключно буквальним переліком усіх доказів, осіб чи суб`єктів, згаданих в обвинувальному акті, а фактичними обставинами кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню в суді.

Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення; винуватість особи; форма вини, мотив і мета; обставини, що впливають на ступінь тяжкості; характер і розмір шкоди; інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

З огляду на викладене, прокурор має право досліджувати у судовому засіданні обставини руху коштів, механізми їх виведення, використання окремих підприємств, взаємозв`язки між суб`єктами господарювання та інші фактичні дані, якщо вони стосуються предмета доказування у провадженні.

Більше того, питання які ставилися прокурором до свідків, ґрунтувалися не на припущеннях чи нових, невідомих суду твердженнях, а на матеріалах, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, та які вже були досліджені судом під час судового розгляду. Прокурор, реалізуючи функцію підтримання публічного обвинувачення, має право ставити свідкам запитання щодо обставин, які випливають із досліджених доказів та обґрунтовують версію сторони обвинувачення. При цьому саме по собі посилання прокурора на певні компанії або механізм руху коштів не означає автоматичного виходу за межі обвинувачення. Вирішення питання про те, чи підтверджуються ці обставини належними та допустимими доказами, а також чи мають вони значення для висновку про винуватість, в даному випадку ОСОБА_5 та ОСОБА_2 належить виключно до компетенції суду під час ухвалення остаточного рішення у справі.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Така оцінка здійснюється судом за внутрішнім переконанням після безпосереднього дослідження всіх доказів у їх сукупності. Саме тому на стадії допиту свідків суд не вправі наперед констатувати, що певні питання «виходять за межі обвинувачення», оскільки це фактично означало б передчасну оцінку доказів та формування висновків по суті спору до завершення судового розгляду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Реалізуючи зазначені повноваження, головуючий має дискрецію щодо реагування на поставлені запитання. Той факт, що суд не зняв окремі запитання прокурора, та не врахував протест сторони захисту, не свідчить про упередженість суду чи підтримку позиції сторони обвинувачення. Навпаки, це свідчить про дотримання судом принципів безпосередності та змагальності, оскільки остаточна оцінка значення таких запитань, відповідей свідків та всіх доказів у справі може бути надана лише у нарадчій кімнаті після завершення судового розгляду. 

Підсумовуючи наведене, суд констатує, що запитання прокурора узгоджувались із його версією подій, викладеною в обвинувальному акті, наданою ним інтерпретацією письмових доказів, досліджених судом, що має отримати оцінку в сукупності з урахуванням доказів та позиції сторін захисту, однак лише після дослідження всіх доказів під час ухвалення рішення у нарадчій кімнаті. 

Незняття головуючим окремих запитань прокурора є реалізацією процесуальних повноважень суду, передбачених КПК України, і саме по собі не свідчить про упередженість прокурора. Разом з тим питання, які не грунтуються на матеріалах справи або не стосуються обставин, які підлягають доказуванню, знімаються головуючим за протестами сторони захисту.

Доводи, які стосуються дискредитації показань свідка, можуть бути заявлені суду у формі окремих пояснень, доказів захисту чи у судових дебатах. Наразі висловлені припущення про причетність прокурора ОСОБА_4 до кримінального провадження, яке стосувалось свідка, є припущеннями та не можуть бути прийняті до уваги. 

За таких обставин, доводи сторони захисту про упередженість прокурора суд вважає необґрунтованими. 

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що під час судового розгляду даного кримінального провадження, як сторона обвинувачення в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 , так і сторона захисту, в особі захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , допускають підвищену емоційність у процесуальній поведінці та висловлюваннях. При цьому така поведінка має взаємний характер і проявляється в умовах гострої процесуальної дискусії між сторонами щодо дослідження доказів, оцінки обставин справи та перевірки версій сторін.

Судом здійснювалися заходи реагування, передбачені кримінальним процесуальним законом, зокрема учасникам провадження робилися зауваження, вживались заходи задля стабілізації процесуальної атмосфери та забезпечення належного порядку судового розгляду. Разом із тим емоційне напруження між учасниками процесу зумовлене характером змагального судового провадження та наявністю принципових суперечностей між позиціями сторін щодо обставин кримінального провадження.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності сторін, а сторони кримінального провадження мають рівні процесуальні права на збирання та подання доказів, заявлення клопотань, участь у дослідженні доказів та доведення перед судом переконливості своєї правової позиції. Саме реалізація сторонами своїх процесуальних функцій у межах активного змагального процесу об`єктивно може супроводжуватися підвищеним емоційним фоном, особливо у складних та тривалих кримінальних провадженнях.

Прокурор у даному випадку здійснює підтримання публічного обвинувачення та доводить версію сторони обвинувачення, викладену в обвинувальному акті та обґрунтовану доказами, дослідженими у судовому засіданні. У свою чергу сторона захисту реалізує гарантоване законом право на спростування доводів обвинувачення, заперечення проти позиції прокурора, а також право на допит свідків та дослідження доказів на тих самих процесуальних умовах, що й сторона обвинувачення.

Разом із тим сам по собі емоційний характер поведінки учасників процесу, навіть за умови її розумної надмірності, не може автоматично свідчити про упередженість учасників кримінального провадження. Такі обставини не є передбаченими законом підставами для відводу.

Суд наголошує, що згідно зі ст.ст. 75, 77 КПК України підставами для відводу судді чи прокурора є наявність конкретних обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у їхній неупередженості, особиста заінтересованість у результатах провадження або інші прямо визначені законом обставини. Водночас незгода сторони з процесуальною поведінкою іншого учасника, активністю сторони у дослідженні доказів чи емоційною реакцією під час судового розгляду сама по собі не свідчить про існування обставин, які б виключали участь відповідної особи у кримінальному провадженні. Наявна у судовому засіданні емоційність є наслідком реалізації сторонами принципу змагальності та активного відстоювання власних процесуальних позицій, а не проявом упередженості чи порушення засад справедливого судового розгляду. Суд, зі свого боку, продовжує здійснювати процесуальне керівництво судовим розглядом у межах повноважень, визначених КПК України, забезпечуючи баланс між підтриманням порядку в судовому засіданні та реалізацією сторонами їхніх процесуальних прав.

Підсумовуючи викладене, підстав для задоволення заяви сторони захисту про відвід прокурора у даному кримінальному провадженні не вбачається. 

Керуючись ст. 77, 80, 81, 372, 392 КПК України, суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 від участі у кримінальному провадженні № 12014030160000065 від 26 лютого 2014 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

 

 

 

 

 

Суддя ОСОБА_1