Справа № 991/2803/26

Провадження №11-сс/991/301/26

Суддя 1 інст. ОСОБА_1 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

22 травня 2026 року місто Київ

 

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 

ОСОБА_11 , 

підозрюваний ОСОБА_12 не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року стосовно  ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львів, раніше не судимого,зареєстрований та проживає у  АДРЕСА_1 , 

за ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України,

 

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року задоволено клопотання детектива НАБУ: обрано стосовно підозрюваного ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з часу його затримання і доставки до місця кримінального провадження для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід. Підставами для постановлення ухвали зазначено, що ОСОБА_12 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень; він набув статусу підозрюваного; перебуває у міжнародному розшуку, тобто наявні підстави проводити розгляд справи у відповідності до ч.6 ст.193 КПК України. Також, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. 

22 квітня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга, 13 травня 2026 року та 22 травня 2026 року доповнення до неї захисника підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_10 , у якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання стосовно ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На його думку, судове рішення є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню. ОСОБА_12 не набув статусу підозрюваного, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу (розписки, відеозапису, тощо) вручення йому повідомлення про підозру. Про факт складання стосовно нього підозри стороні захисту стало відомо із ЗМІ та повідомлення, яке опубліковане на сайті НАБУ.Орган досудового розслідування станом на дату складання повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року був обізнаний, що ОСОБА_12 з вересня 2022 року постійно проживає за межами України, зокрема на території за адресою: АДРЕСА_2 . Вказана адреса відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України вважається місцем проживання ОСОБА_13 , що підтверджується: ухвалою Вищого антикорупційного суду від 14 березня 2025 року (справа №991/2222/25) згідно якої надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою як у житлі, яке перебуває у фактичному володінні ОСОБА_12 та його членів сім`ї; запитом НАБУ від 17 вересня 2024 року до компетентних органів Австрії, згідно з яким просили встановити місце проживання ОСОБА_12 на території Австрії; звітом про обшук від 29 жовтня 2025 року та листом Центральної прокуратури з протидії економічним злочинам та корупції від 30 жовтня 2025 року. Просить врахувати, що сторона захисту невідкладно повідомила про місце проживання ОСОБА_12 орган досудового розслідування, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами. Таким чином, з огляду на наявність у сторони обвинувачення інформації про залишення ОСОБА_12 місця постійного проживання в Україні та про його довготривале проживання на території Республіки Австрія за адресою: АДРЕСА_2 , вручення йому повідомлення про підозру мало здійснюватися виключно на підставі вимог ч.7 ст.135 КПК України, а не ч.2 ст.135 КПК України. Оголошення ОСОБА_12 у міжнародний розшук, яке є обов`язковою умовою для обрання запобіжного заходу в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, було здійснене з грубим порушенням вимог ч.1 ст. 281 КПК України, оскільки прийняттю відповідної постанови не передував жодний належний його виклик у порядку, визначеному ч.7 ст.135 КПК України та ч.1 ст.566 КПК України (постанова Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року у справі №757/16005/22-к). Ігнорування встановленого порядку виклику особи, яка проживає за кордоном, є неприпустимим, оскільки він спрямований на забезпечення дотримання гарантій, встановлених ст.12 Європейської конвенції про взаємну правову допомогу у кримінальних справах 1959 року та відображених у ст.566 КПК України. ОСОБА_12 як резидент Республіки Австрія, за умови неповідомлення компетентних органів влади за місцем його проживання про виклик, буде позбавлений можливості контролю з боку цієї країни за дотриманням імунітету, що порушуватиме його права. Також просить урахувати, що детективами НАБУ одночасно застосовані процедури, що передбачені ч.1, 2 та ч.8 ст.135 КПК України, які є взаємовиключними, оскільки положення ч.1,2 ст.135 КПК України підлягають застосуванню за умови постійного проживання особи на території України та/або короткострокової тимчасової відсутності особи за місцем проживання, тоді як обов`язковою умовою для використання положень ч.8 ст.135 КПК України є достатні дані щодо виїзду особи та її перебування на тимчасово окупованій території України або території держави агресора та за умови обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч.1, 2, 4, 7 цієї статті. Грубе порушення, встановленої ст.281 КПК України процедури, оголошення ОСОБА_12 у міжнародний розшук унеможливлює сприйняття постанови детектива НАБУ від 12 лютого 2026 року у якості належної підстави на підтвердження оголошення його міжнародного розшуку для цілей, передбачених ч.6 ст.193 КПК України.У контексті положень ч.2 ст.135 КПК України, у випадку відсутності за місцем проживання особи понад 6 місяців, якщо при цьому особа протягом цього строку безперервно проживала в іншому місці, вже має місце не тимчасова її відсутність за місцем проживання, а його зміна. Просить врахувати, що протокол допиту ОСОБА_14 не дозволяє зробити висновок, що будь-яке подання даних, після 01 липня 2022 року автоматично було завідомо неправдивим. Навпаки, даний свідок підтверджує існування технічно складної ситуації, у якій поєднувалися втрата фізичного контролю, застосування режимів заміщення даних та відсутність одномоментної регуляторної реакції усіх суб`єктів ринку. Також просить звернути увагу на протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 12 вересня 2025 року та протокол огляду від 09 травня 2025 року журналу диспетчерських команд, які дають підстави стверджувати, що мали місце проблеми диспетчерсько-оперативної комунікації та роботи в умовах відсутності зв`язку, але надані ним показання не доводять відсутності генерації та електричного зв`язку з об`єднаною енергетичною системою України, у тому числі участь ОСОБА_13 у вказаному процесі. Посилання на протокол НСРД від 21 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_16 не підтверджують втручання ОСОБА_13 у процес прийняття рішень щодо діяльності СЕС, оскільки у ньому зафіксовано розмови з невідомою особою з приводу питань обліку, передачі та розподілу електроенергії. Долучені стороною обвинувачення документи підтверджують форс-мажорний характер ситуації, проте не встановлюють факт заволодіння коштами, а лише описують об`єктивно ускладнений режим функціонування енергетичної системи в умовах війни та окупації. Стверджує, що відсутній факт заволодіння коштами, оскільки спірні виплати були здійснені у межах нормативно врегульованої процедури комерційного обліку та розрахунків на ринку електричної енергії. Зокрема, пункт 6 постанови НКРЕКП від 31 травня 2022 року №555 передбачав, що до моменту врегулювання суперечки, пріоритет для поточних розрахунків мають дані, сформовані оператором системи розподілу. Водночас п.10.2.26 ККОЕЕ встановлює спеціальний порядок дій у разі виникнення спору щодо даних комерційного обліку - шляхом нового формування сертифікованих даних адміністратором комерційного обліку. Тому, закон прямо передбачав механізм, за яким, у разі наявності сумнівів, розбіжностей чи спору, застосовується не кримінально-правове реагування, а спеціальна регуляторна процедура уточнення та коригування даних. До моменту зміни таких даних у встановленому порядку всі учасники ринку були зобов`язані керуватися саме чинними сертифікованими показниками як належною підставою для проведення розрахунків. Здійснення виплат на підставі сертифікованих даних підтверджує, що відповідні дії відбувалися у межах формально визначеної нормативної процедури, а отже не утворюють складу злочину. Слідчий суддя не надав належної оцінки протоколу огляду від 10 вересня 2024 року, не перевірив повноти даних та обґрунтованість висновку спеціаліста. Пояснення спеціаліста про відсутність перетоку електричної енергії між окупованою та підконтрольними частинами України є припущеннями та не підтверджуються жодними доказами. Крім того, протоколи огляду інформаційних ресурсів від 31 жовтня 2025 року та 05 листопада 2025 року містять виключно загальну інформацію про розпорядження окупаційної влади на окупованій частині Запорізької області. Проте інформація, яка міститься в Указі самопроголошеного губернатора Запорізької області від 31 жовтня 2024 року №792-у, не доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_13 , оскільки огляд загальнодоступної інформації не може бути достатньою підставою для висновків про дотичність ПП «Нацпрод» та ТОВ «КД Енерджі 2» до забезпечення роботи «Запорізького залізорудного комбінату». Також посилання на нормативні акти самопроголошених органів прямо суперечать чинному законодавству України, оскільки відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті є недійсним і не створює правових наслідків. Тому, документи, на які посилається сторона обвинувачення, не мають юридичної сили та не можуть породжувати жодних правових наслідків, не є належною та допустимою підставою для підтвердження обґрунтованості підозри. Слідчий суддя не надав належної оцінки тому, що матеріали, на які посилається сторона обвинувачення для підтвердження нібито організаторської ролі ОСОБА_12 , не містить жодних прямих доказів координації ним будь-яких протиправних дій або узгодження злочинного плану. Ймовірна участь ОСОБА_12 в групових чатах свідчить лише про те, що він був одним з учасників інформаційної комунікації, з долученого листування не вбачається жодної його вказівки, доручення чи команди щодо викривлення даних, зміни обліку або вчинення дій, спрямованих на протиправне заволодіння майном. Долучене стороною обвинувачення листування зводиться до забезпечення вирішення операційних питань ТОВ «НІК», погодження процесів в умовах постійної турбулентності у зв`язку з воєнним станом та окупацією територій. Також у матеріалах справи відсутні докази щодо наявності збитків, оскільки висновок спеціалістів Державної аудиторської служби та висновки судової економічної експертизи від 25 листопада 2025 року містять лише фінансові розрахунки, в яких прямо зазначено примітку, що ці розрахунки можуть свідчити про наявність збитків лише у випадку доведення того, що вироблена електроенергія не була відпущена в ОЕС України, проте такі дані у матеріалах справи відсутні. Наведені стороною обвинувачення обставини разом з долученими доказами не містять даних, які б підтверджували вчинення ОСОБА_12 організаторських чи будь-яких інших дій у межах інкримінованого йому злочину. Вчинені дії не виходять за межі звичайної комунікації з господарських, організаційних та адміністративних питань та не дають підстав для висновку про наявність ознак злочину, передбаченого ст.191 КК України. Також слідчий суддя дійшов необгрунтованого висновку щодо наявності складу злочину, передбаченого ст.209 КК України, оскільки матеріали справи не містять доказів, що правочини між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 були фіктивними, удаваними або не мали реального економічного змісту.

12 травня 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, у яких він просить у задоволенні апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_10 відмовити, оскільки ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою. Так, підозрюваний ОСОБА_12 зареєстрований за місцем проживання на території України за адресою у АДРЕСА_1 ; він не знятий із реєстрації, не оформив виїзд на постійне місце проживання за кордон, на постійному консульському обліку в дипломатичних установах України не перебуває, а тому повідомлення про підозру було вручено згідно ч.2 ст.135 КПК України. Просить врахувати, що перебування ОСОБА_12 на тимчасовому консульському обліку може підтверджувати лише його місце тимчасового перебування, а не проживання. Також на тимчасовий консульський облік ОСОБА_12 став після повідомлення про підозру - 02 лютого 2026 року, що можна вважати спробою створити аргумент для суду щодо місця перебування ОСОБА_12 .На його думку, стороною захисту не надано належних доказів щодо постійного проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , а тому відсутні правові підстави для вчинення процесуальних дій у порядку, передбаченому ч.7 ст.135 КПК України. Оголошення ОСОБА_12 у міжнародний розшук є законним, оскільки він виїхав та перебуває за межами України, переховується від органу досудового розслідування та не з`являється на виклики без поважних причин. Повідомлення про підозру ОСОБА_12 за ч.5 ст.191, ч.3 ст. 209 КК України є обґрунтованим, що підтверджується доказами, доданими до клопотання. Його дії та дії учасників організованої групи не є господарським спором. Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків щодо наявності ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1ст.177 КПК України, оскільки вказані обставини підтверджуються доказами, які долучено до клопотання про обрання запобіжного заходу.

У судовому засіданні захисники підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_10 та ОСОБА_9 доводи, зазначені в апеляційній скарзі, підтримали та просили їх задовольнити, у тому числі з врахуванням доповнень та доданих письмових документів і судових рішень іншої юрисдикції, які підтверджують відсутність регулятивної бази на період початку повномасштабного вторгнення.

Захисник підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_11 підтримала подану апеляційну скаргу, надала пояснення щодо не набуття, на її думку, ОСОБА_12 статусу підозрюваного та просила зобов`язати орган досудового розслідування виключити такі дані з ЄРДР щодо особи її підзахисного.

Прокурор підтримав заперечення на апеляційну скаргу та надав пояснення, які відповідали їх змісту, а також заперечення на доповнення до апеляційної скарги, аргументуючи їх фактично доводами клопотання про обрання запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_12 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.

Згідно зі ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Обов`язковою умовою для здійснення міжнародного розшуку з метою екстрадиції є чинне процесуальне рішення про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачено нормою національного законодавства, а саме ст.575 КПК України, якою передбачено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо така видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності. 

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів судової справи вбачається, щодетективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що у період з липня 2022 року по 15 червня 2023 року ОСОБА_13 , перебуваючи на посаді заступника Керівника Офісу Президента України, тобто будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, а тому, відповідно, маючи значний вплив у сфері енергетики та розуміючи нормативно врегульовані процеси, що відбуваються у цій галузі, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ДП «Гарантований покупець», організував злочинну схему, спрямовану на протиправне отримання коштів за електричну енергію, нібито відпущену виробниками з альтернативних джерел енергії, без її фактичного надходження в об`єднану енергетичну систему України (далі - ОЕС України).

Взявши на себе функції організатора, ОСОБА_13 здійснив підбір учасників організованої групи, координував їхні дії відповідно до розробленого плану злочинної діяльності та забезпечив створення і функціонування організованої злочинної групи як стійкого об`єднання, а також здійснював загальне керівництво її діяльністю, визначав стратегічні напрями діяльності, контролював реалізацію злочинних планів та розподіляв ролі серед учасників групи.

У складі організованої групи ОСОБА_13 використовував наданий йому статус, владні повноваження, адміністративні ресурси та особисті/бізнес-зв`язки, завдяки чому впливав на прийняття рішень та дії учасників ринку з метою забезпечення виконання злочинної схеми. 

Такий вплив реалізовувався через розпорядження або вказівки щодо порядку дій підконтрольним йому керівникам виробників та координацію дій через виробників як посередників, що маскувало фактичне джерело вказівок.

У свою чергу підозрюваний ОСОБА_12 , який є братом колишнього заступника Керівника Офісу Президента України ОСОБА_13 , як учасник організованої групи здійснював керівництво окремим функціональним (фінансовим) блоком групи та координував діяльність інших її учасників у межах визначених напрямів.

Зокрема, ОСОБА_12 відповідав за управління грошовими потоками групи, контролював отримання та розподіл коштів, визначав напрями використання та переміщення фінансових ресурсів, забезпечував їх легалізацію або приховане переведення через підконтрольні суб`єкти господарювання. 

Крім того, ОСОБА_12 координував дії підлеглих осіб, які безпосередньо займалися виконанням фінансових операцій, визначав пріоритети їхньої діяльності, забезпечував суворе дотримання встановленої схеми роботи, а також забезпечував виконання вказівок організатора, перевіряв звітність і контролював ефективність проведення операцій. Рішення ОСОБА_12 безпосередньо впливали на здійснення протиправних фінансових операцій групи, управління надходженнями та витратами коштів, що забезпечувало можливість реалізації злочинних планів організатора.

ОСОБА_12 та інші учасники групи діяли спільно, умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою заволодіння чужим майном, а родинний зв`язок створював додатковий захист для порушення інструкцій та сприяв високій надійності реалізації злочинних намірів. ОСОБА_12 діяв, виходячи з розподілу між учасниками групи функції: організатор визначав загальну схему діяльності, а ОСОБА_12 забезпечував її практичну реалізацію через контроль фінансових потоків та координацію підлеглих.

Органом досудового розслідування встановлено, що на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «ВЕЗ» у період з липня 2022 року по червень 2023 року ДП «Гарантований покупець» здійснено розрахунок вартості електричної енергії та сформовані акти купівлі-продажу зазначеним виробникам, яка не була відпущена в ОЕС України, на загальну суму 141 312 064,30 грн, що є матеріальною шкодою (збитками) у вигляді втрати активів.

Таким чином, внаслідок умисних протиправних дій, які полягали у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, організована злочинна група у складі заступника Керівника Офісу Президента України ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 заволоділа коштами ДП «Гарантований покупець» через протиправне отримання на рахунки ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» коштів за електроенергію, вироблену СЕС ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» (м. Дніпрорудне), яка не була відпущена в ОЕС України, чим ДП «Гарантований покупець» завдано збитки у розмірі 141 312 064,30 грн.

Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , маючи безпосередню можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ», діючи спільно з директорами цих компаній - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а також бухгалтером цих компаній ОСОБА_23 , реалізував протиправний умисел, який полягав у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, у загальній сумі 127 640 602 грн, шляхом проведення низки фінансових операцій через пов`язані юридичні особи, контрольовані одними й тими самими особами, та використання фіктивних господарських документів, спрямованих на надання коштам вигляду законних і приховування їх реального джерела походження.

СЕС ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» (м. Дніпрорудне), які фактично не здійснювали відпуск електричної енергії до ОЕС України у період щонайменше з вересня 2022 року по червень 2023 року, були безпідставно включені до балансуючого ринку. Подання недостовірних або завищених прогнозних/фактичних обсягів відпуску створювало хибне уявлення про доступну генерувальну потужність, що призводило до формування необґрунтованих балансуючих обсягів та відповідних фінансових зобов`язань. Такі дії спотворювали результати роботи балансуючого ринку та необґрунтовано покладали додаткові витрати на інших учасників ринку електричної енергії України.

З урахуванням викладеного, у період з липня 2022 року по 15 червня 2023 року ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , діючи умисно, спільно зі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_23 , здійснили легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, шляхом проведення низки фінансових операцій та правочинів з коштами, отриманими через механізм штучного документального оформлення господарських операцій між суб`єктами ринку електричної енергії, включно з використанням коштів, отриманих від ДП «Гарантований покупець» як плату за вироблену електроенергію за «зеленим» тарифом.

У вказаний період часу службові та уповноважені особи виробників електричної енергії - ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ», за попередньою змовою з іншими особами, що діяли в інтересах кінцевого вигодонабувача - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , організували цілеспрямований процес документального створення передумов для отримання надмірних грошових коштів від державного підприємства, яке відповідно до нормативно-правових актів на ринку електричної енергії здійснює оплату виробникам за обсяги виробленої та відпущеної електричної енергії. 

Використовуючи недоліки в системі контролю за достовірністю даних комерційного обліку електроенергії у період дії в Україні воєнного стану, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 організували внесення до технічної та фінансової документації виробника недостовірні показники обсягів виробленої електроенергії. Зокрема, відбувалося систематичне коригування показників приладів обліку, зміна параметрів звітності та формування актів приймання-передачі електроенергії з показниками, що перевищували фактичні технологічно можливі обсяги. Крім того, на рівні адміністратора комерційного обліку створювалася видимість коректності наданих даних, що унеможливлювало для державного підприємства виявлення завищених обсягів поставок.

Унаслідок такого документального оформлення ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» отримали на свої рахунки від ДП «Гарантований покупець» грошові кошти в обсязі, що суттєво перевищував економічно обґрунтовані та фактично вироблені й відпущені в ОЕС України обсяги електроенергії.

Загалом протягом липня 2022 року - червня 2023 року ДП «Гарантований покупець» сплатило зазначеним 3 суб`єктам господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, кошти за придбання електроенергії на суму 152 687 678,75 грн, у тому числі: ТОВ «КД Енерджі 2» за договором від 26 вересня 2019 року № 748/01 - 67 086 778,07 грн; ПП «Нацпрод» за договором від 18 квітня 2019 року № 16887/01 - 62 907 491,67 грн та ТОВ «ВЕЗ» за договором від 25 жовтня 2019 року №872/01 - 22 693 409,01 грн; частина з яких у розмірі 141 312 064,30 грн фактично є доходами, одержаними злочинним шляхом, оскільки є результатом вчинення заволодіння чужим майном - коштами ДП «Гарантований покупець» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Надалі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_23 , усвідомлюючи незаконне походження отриманих коштів, вжили заходів, спрямованих на приховування їх фактичного джерела одержання. З цією метою було організовано багаторівневу систему фінансових операцій із типовими показниками й індикаторами відмивання коштів, які сформовані та узагальнені FATF відповідно до Конвенції Ради Європи про відмивання пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, ратифікованої Україною 17 листопада 2010 року.

21 січня 2026 року ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України. 

Дії ОСОБА_12 орган досудового розслідування кваліфікує за ч.5 ст.191 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах. Крім того, його дії кваліфіковано за ч.3 ст.209 КК України як вчинення фінансової операції з коштами в особливо великому розмірі, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування та маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, джерела їх походження, переміщення, а так само володіння та використання таких коштів особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчиненої організованою групою.

Із ухвали слідчого судді від 21 квітня 2026 року вбачається, що слідчий суддя дослідив клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини щодо наявності обґрунтованої підозри мають місце і підтверджуються достатньою сукупністю доказів.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_12 від 21 січня 2026 року у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України є необґрунтоване з огляду на відсутність доказів, які підтверджують дані обставини.

Проте колегія суддів не погоджується з вказаним висновком сторони захисту, оскільки з долучених до клопотання доказів убачається, що підозрюваний ОСОБА_12 , рідний брат колишнього заступника Керівника Офісу Президента України ОСОБА_13 , як учасник організованої групи, відповідав за фінансовий блок діяльності СЕС, управління грошовими потоками, отриманими внаслідок злочинних дій державними коштами, та їх подальшу легалізацію.

Так, згідно відомостей, які зазначено у протоколі огляду від 07 серпня 2025 року, які стосуються ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2», ТОВ «ВЕЗ» та ТОВ «МК-Рітейл», встановлено пряме та опосередковане володіння зазначеними компаніями ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , а також призначення їх керівниками ОСОБА_19 та ОСОБА_18 

18 грудня 2019 року у відповідності до протоколу №18/12/2019 ОСОБА_13 обрано головою наглядової ради АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ГЕЛІОС», засновником якого через компанію «NODA INVESTMENT LIMITED» (Маршалові острови) та ТОВ «СОНЬЄРА ІНВЕСТ» став його рідний брат - ОСОБА_12 .

З долученого до матеріалів справи листування вбачається, що підозрюваний ОСОБА_12 надав вказівки щодо забезпечення передачі даних до НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець», що підтверджується надсиланням підозрюваним ОСОБА_24 у груповий чат 01 вересня 2022 року смс настного змісту: «Добрий день Прохання забезпечити надання даних по станціям в НЕК/Гарпок в найкоротші строки по закінченню декади - оскільки це впливає на фактичні розрахунки. Якщо дані не доступі вивчіть питання подання прогнозних з подальшим уточненням» (т.4, а.с.111 зворот).

Крім того, підозрюваний ОСОБА_12 у липні 2022 року був обізнаний про фактичну втрату контролю над сонячними електростанціями, розташованими на тимчасово окупованій території, про свідчить зміст зафіксованої розмови у протоколі огляду від 06 червня 2024 року (т.4 а.с.104, 111). У повідомленнях зазначається про перебування станцій під контролем військових рф (т.2, а.с.86), відсутність доступу до обладнання, зв`язку та інтернету, а також неможливість повноцінного формування комерційної звітності (т.4, а.с.104 зворот, 111 зворот). 

3 протоколу огляду від 10 вересня 2024 року (т.4, а.с.3-17) вбачається, що 11 вересня 2022 року з окупованою територією Запорізької області, де знаходилися виробничі потужності ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «Відновлювальна енергія Запоріжжя», залишився лише зв`язок із Запорізькою АЕС та Запорізькою ТЕС по лініях напругою 330 та 750 кВ, якими не передавалась електрична енергія, вироблена об`єктами генерації електроенергії з відновлювальних джерел енергії, які розташовані на тимчасово окупованій території Запорізької області. Переважна частка енергії (близько 90%) споживалася локально окупованим Запорізьким залізорудним комбінатом (т.4, а.с.66-79) та не могла потрапити в енергосистему України через пошкоджені мережі. У свою чергу, посилання на наявність господарських відносин, є необґрунтованим, оскільки стороною захисту не надано належних та допустимих доказів того, що така діяльність здійснювалася на законних підставах.

Також з матеріалів справи вбачається, що після направлення 24 квітня 2023 року листа ПАТ «Запоріжжяобленерго» на адресу ППКО та виробників ВДЕ, електростанції яких знаходяться на тимчасово окупованій території (т.3, а.с.133), яким було поінформовано про те, що дані комерційного обліку таких станцій не пройшли валідацію, підконтрольні ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . СЕС продовжували подавати недостовірні дані комерційного обліку про відпущену електроенергію та отримувати на підставі цих даних кошти від ДП «Гарантований покупець». Зміст даного листа в день його відправки, тобто 24 квітня 2023 року був предметом обговорення у груповому чаті, учасником якого, зокрема, був і ОСОБА_12 (т.4, а.с.108). Отже доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості підозри за ст.191 КК України є безпідставними.

Крім того, на думку колегії суддів, повідомлення про підозру ОСОБА_12 за ст.209 КК України також є обґрунтованим, оскільки з протоколу огляду від 18 вересня 2025 року вбачається, що у період з 01 серпня 2022 року по 30 червня 2023 року з рахунків ПП «Нацпрод», ТОВ «КД Енерджі 2» та ТОВ «ВЕЗ» на рахунок підконтрольного підозрюваному ОСОБА_12 суб`єкта господарювання - ТОВ «МКРітейл» перераховано грошові кошти на загальну суму 30 335 390,34 грн, зокрема: 10 779 138,70 грн - з рахунку ПП «Нацпрод»; 10 896 360,64 грн - з рахунку ТОВ «КД Енерджі 2»; 8 659 891,47 грн - з рахунку ТОВ «ВЕЗ». Призначення вказаних платежів визначалося як оплата за послуги та роботи, однак органом досудового розслідування встановлено, що фактично вказані послуги не надавалися, тобто мають ознаки фіктивності та використовувалися як механізм виведення грошових коштів. Про фіктивність свідчить листування між ОСОБА_20 (головний енергетик ТОВ «МК-Рітейл» та ОСОБА_25 (т.5, а.с.105), в якому 30 жовтня 2022 року ОСОБА_26 звертається до ОСОБА_20 , про допомогу в вигадуванні робіт інтелектуального характеру, які б були доречними для СЕС. На що ОСОБА_20 надає гіпотетичний перелік робіт. 

Крім того, окремо частина зазначених коштів безпосередньо надходила на користь ОСОБА_12 - з рахунку ТОВ «КД Енерджі 2» на його особистий рахунок, зокрема перераховано 6 025 600 грн під виглядом повернення фінансової допомоги. Надалі, у період з 16 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року з рахунків ТОВ «МК-Рітейл» на особистий рахунок ОСОБА_12 надійшли кошти у загальному розмірі 17 488 731,07 грн під виглядом поворотної фінансової допомоги. Характер зазначених фінансових операцій свідчить про їх взаємопов`язаність, що проявлялась у періодичному внесенні ОСОБА_12 коштів на рахунки товариства з подальшим їх поверненням у значно більшому обсязі. Зазначене, у свою чергу, також свідчить про фактичний контроль ОСОБА_12 над діяльністю ТОВ «МК-Рітейл» та можливість визначати напрямки обсяги руху грошових коштів цього суб`єкта господарювання, а подальший аналіз руху коштів свідчить про їх розподіл між пов`язаними особами.

Посилання сторони захисту на недоведеність заподіяння шкоди є безпідставним та спростовуються висновкамисудової економічної експертизи №01/25.11.2025 року від 25 листопада 2025 року, № 03/25.11.2025 від 25 листопада 2025 року та №02/25.11.2025 від 25 листопада 2025 року. 

Посилання сторони захисту щодо недопустимості використання у якості доказу інформації про розпорядження окупаційної влади на окупованій частині Запорізької області є необгрунтованими та спростовуються позицією Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 02 квітня 2026 року (справа №607/6413/23) згідно якої докази, отримані з відкритих джерел, - це частина електронних (цифрових) доказів, які мають свою специфіку. Правоохоронні органи спочатку концентрують зібрану з відкритих джерел інформацію, а потім вона трансформується у доказ, який сторона обвинувачення використовує в суді. Отже, збирання доказів у такий спосіб відповідає вимогам чинного КПК України.

Відсутність судових рішень про визнання відповідних правочинів недійсними сама по собі не свідчить про відсутність у діях осіб ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК України. Обставини щодо законності походження майна, дійсної мети правочинів, а також наявності чи відсутності складу злочину підлягають встановленню в межах кримінального провадження на підставі сукупності зібраних доказів.

Щодо доводів в частині не набуття ОСОБА_12 статусу підозрюваного, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Згідно зі ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Відповідно до ч.1 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Згідно зі ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

З протоколу огляду від 10 лютого 2026 року вбачається, що 06 травня 2024 року об 11 год 29 хв ОСОБА_12 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» на підставі документа НОМЕР_1. З того часу до України не повертався, що визнається стороною захисту (т.1, а.с.224-225). 

У зв`язку із не встановленням місцезнаходження ОСОБА_12 та неможливістю вручення йому повідомлення про підозру особисто, у день його складення, тобто 21 січня 2026 року, органом досудового розслідування повідомлення разом із пам`яткою про процесуальні права підозрюваного направлено: засобами поштового зв`язку за останнім відомим місцем проживання та реєстрацією ОСОБА_12 ( АДРЕСА_3 ) (т.1, а.с.78) та на адресу житлово-експлуатаційної організації Львівське комунальне підприємство «Княже місто», що обслуговує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яке цього ж дня отримано секретарем керівника ОСОБА_28 (т.1, а.с.80).

Також 21 січня 2026 року орган досудового розслідування здійснив вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою вручення повідомлення про підозру ОСОБА_12 під час якого встановлено, що за даною адресою проживає громадянин ОСОБА_27 , 1998 року народження. На запитання детектива НАБУ щодо проживання за даною адресою ОСОБА_12 , він повідомив, що вказана особа йому не відома, на даний час за даною адресою така особа не проживає. ОСОБА_27 стверджував, що він нещодавно почав проживати у цій квартирі, проте підписувати будь-які документи щодо отримання повідомлення про підозру ОСОБА_12 відмовився в категоричній формі. Враховуючи дані обставини, повідомлення про підозру та повістки про виклик до НАБУ залишено у приміщенні квартири. ОСОБА_27 зазначив, що у разі можливості, повідомить власників квартири.

Додатково повідомлення про підозру ОСОБА_12 , згідно ч.1 ст.135 КПК України, надіслано засобами телефонного зв`язку в месенджері «WhatsApp» на абонентські номери телефонів, якими користується ОСОБА_12 , що підтверджується протоколом огляду від 21 січня 2026 року та на його електронні пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка підтверджена підозрюваним у направлених ним листах на електронну пошту САП (т.1, а.с.81)

Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо не набуття ОСОБА_12 статусу підозрюваного є безпідставними, оскільки слідчий суддя належним чином перевірив виконання стороною обвинувачення вимог, передбачених ч.1 ст.276 КПК України, та на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку, що органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення ОСОБА_12 повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року у спосіб, передбачений ст.135 КПК України, а тому він набув статусу підозрюваного, з чим погоджується й колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України, є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні. З точки зору закону підозрюваний не позбавлений можливості вільного пересування у країнах світу до застосування щодо нього обмежувальних заходів судом.

Так, згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV із змінами і доповненнями (далі-Закон №1382-IV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Статтею 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Метою декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи є у тому числі ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою (стаття 3 вказаного Закону).

Статтею 4 даного Закону визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). 

Тобто, чинне законодавство не передбачає юридичної можливості одночасного проживання особи за різними адресами, за якими можливе ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій, оскільки згідно встановленої процедури реєстрації нового місця проживання має відбуватися із зняттям з реєстрації за попереднім місцем проживання.

З матеріалів справи вбачається, що підозрюваний ОСОБА_12 , у встановленому законом порядку, не змінив своє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними з ДМС України станом на 06 листопада 2025 року (т.1, а.с.31), протоколом огляду інформації, що надана ДП «Дія» від 18 листопада 2024 року (т.1, а.с.33 зворот), листом начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Сил України (т.1, а.с.35) та протоколом огляду від 01 липня 2024 року декларацій за 2020-2023 роки брата ОСОБА_12 - ОСОБА_13 (т.2, а.с.29 зворот, 40 зворот).

Крім того, вказані обставини підтверджуються, у тому числі доказами, які надані стороною захисту, зокрема змістом листа директора ЛКП «Княже місто» №294/01-10 від 27 березня 2026 року згідно якого ОСОБА_12 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 29 травня 1995 року.

Зі змісту листа Міністерства закордонних справ України №71/16-533-143914 від 21 листопада 2025 року вбачається, що за даними відомчої інформаційної системи МЗС України відсутня інформація щодо перебування ОСОБА_12 на постійному або тимчасовому консульському обліку в закордонних дипломатичних установах (т.1, а.с.32).

Враховуючи і дані обставини, станом на дату складання повідомлення про підозру в органу досудового розслідування були відсутні підстави для застосування норм ч.7 ст.135 КПК України.

Що стосується наданих стороною захисту документів, зокрема: копії підтвердження реєстрації з Центрального реєстру реєстрацій місця проживання та довідки про перебування на консульському обліку ОСОБА_12 (т.6, а.с.49-54), колегія суддів зазначає таке.

Згідно вимог Порядку ведення обліку громадян України, які проживають за межами України, який затверджено постановою КМ України №85 від 29 січня 2020 року, консульський облік - вчинення уповноваженими посадовими особами закордонних дипломатичних установ України комплексу дій з реєстрації інформації про місце проживання або перебування громадянина України на території іноземної держави шляхом внесення даних до інформаційно-комунікаційної системи «е-Консул».

Тимчасовий консульський облік - реєстрація інформації про місце перебування за межами України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном.

Таким чином, надана стороною захисту довідка про перебування ОСОБА_12 на тимчасовому консульському обліку, у тому числі копія реєстрації з Центрального реєстру реєстрацій місця проживання, свідчить виключно про тимчасове перебування ОСОБА_12 за кордоном з огляду на реалізацію ним права на свободу пересування та не підтверджує факту його проживання за кордоном у розумінні ч.7 ст.135 КПК України.

На думку колегії суддів, отримання ОСОБА_12 вищезазначених документів у лютому 2026 року свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки, будучи обізнаним про обставини даного кримінального провадження, покинувши територію України 06 травня 2024 року, він через більше ніж півтора року звертається до уповноважених посадових осіб закордонних дипломатичних установ України для взяття його на тимчасовий консульський облік.

Наявність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та документів іноземних органів, які отримано в результаті проведення слідчої дії, не є доказами, які підтверджують зміну місця проживання ОСОБА_12 , оскільки за своєю правовою природою є процесуальними документами, що отримані у межах міжнародного співробітництва.

У зв`язку з вищенаведеними фактами та положеннями діючого законодавства у суду відсутні підстави вважати, що у ОСОБА_12 відсутнє місце проживання на території України. Взяття на тимчасовий консульський облік в іншій державі громадянина України не свідчить про втрату ним права на місце проживання в Україні. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування вжито заходи для вручення ОСОБА_12 повідомлення про підозру від 21 січня 2026 року у спосіб, передбачений КПК України, та він набув статусу підозрюваного.

Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту, що вручення повідомлення про підозру ОСОБА_12 має здійснюватися відповідно до вимог ч.7 ст.135 КПК України, є безпідставними з огляду на те, що вказана норма передбачає порядок здійснення виклику особи, яка проживає за кордоном, тобто не має місця проживання в Україні.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ОСОБА_12 набув процесуального статусу підозрюваного в кримінальному провадженні №42023000000001375 від 21 серпня 2023 року, а тому протилежні доводи сторони захисту є безпідставними. Крім цього, про обізнаність ОСОБА_12 про повідомлену підозру та про кримінальне переслідування стосовно нього як підозрюваного, свідчать і його численні звернення з клопотаннями до сторони обвинувачення, а також договори про правову допомогу і залучення захисників у даному кримінальному провадженні за договором. У зв`язку з чим не підлягає задоволенню і клопотання захисника ОСОБА_11 щодо зобов`язання органу досудового розслідування виключити дані про особу ОСОБА_12 як підозрюваного, у тому числі, з врухуванням судової практики щодо відсутності повноважень суду розглядати такі клопотання по суті. 

Згідно з ч.1 ст.281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. 

Відповідно до ч.2 ст.281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведеністю виконання постанови про оголошення міжнародного розшуку, але визначає необхідність прийняття такого рішення, що в даному випадку і було здійснено детективом НАБУ. 

З протоколу огляду від 10 лютого 2026 року вбачається, що 06 травня 2024 року об 11 год 29 хв ОСОБА_12 перетнув державний кордон України у пункті пропуску «Краківець» на підставі документа НОМЕР_1. З того часу до України не повертався, що у тому числі визнається стороною захисту (т.1, а.с.224-225).

Відповідно до Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом №613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року, етап здійснення відповідного запиту щодо розшуку особи до Інтерполу передує оголошення в установленому законодавством порядку особи в розшук правоохоронними органами України, а документом, який додається до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування). Тобто вже на момент звернення із запитом до Інтерполу особа вже має бути оголошеною у міжнародний розшук.

Публікація повісток про виклик ОСОБА_12 на 23 січня 2026 року, 26 січня 2026 року та 28 січня 2026 року, 30 січня 2026 року на веб-сайті Офісу Генерального прокурора України, у засобі інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Голос України» та на веб-сайті НАБУ не спростовує факту наявності його місця проживання у м.Львів так як повістки про його виклик на 26 січня 2026, 28 січня 2026 року та 30 січня 2026 року, в тому числі, направлялися засобами поштового зв`язку за останнім відомим його місцем проживання, яке є місцем реєстрації (т.1, а.с.78) та на адресу житлово-експлуатаційної організації Львівське комунальне підприємство «Княже місто», що обслуговує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.80).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність факту, що ОСОБА_12 оголошений у міжнародний розшук у відповідності до КПК України. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук від 12 лютого 2026 року є достатнім підтвердженням вказаного факту у розумінні вимог ст.281 та ч.6 ст.193 КПК України.

Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_12 (ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України), які є особливо тяжкими злочинами, відповідальність за вчинення одного з них передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, його ступінь родинних зв`язків з ОСОБА_13 , який займав посади заступника Керівника Офісу Президента України та Члена Наглядової Ради НАК «Нафтогаз України»; обставини вчинення інкримінованих злочинів, зокрема вчинення злочинів під час введення в Україні воєнного стану та у період проведення воєнних (бойових) дій на території України; розмір шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_12 у співучасті з іншими особами, яка становить 141 312 064,30 грн, та високий рівень його фінансового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризиків, зазначених у п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, та підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, хоча і за наявності на утриманні його з дружиною трьох малолітніх дітей. 

Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. 

Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має, в тому числі, право залишити ухвалу без змін. 

Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 182-183, 193, 194, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

 

п о с т а н о в и л а:

 

Апеляційнускаргу захисника підозрюваного ОСОБА_12 - ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2026 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

Головуючий суддя ОСОБА_2 

 

судді: ОСОБА_3 

 

ОСОБА_4