УХВАЛА

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 991/5021/20

провадження № 51-3922 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2026 року щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд вказаних судових рішень в касаційному порядку.

Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.

Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 зазначає про незаконність Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2026 року щодо нього у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, при цьому не наводить доводів, які би з урахуванням установлених у справі фактів й у розумінні статей 84-87, 92, 94, 370, 374, 404, 405, 412, 413, 419 КПК свідчили про допущення судами попередніх інстанцій істотних порушень норм права та неналежну оцінку здобутих доказів, що стало б підставою для обов`язкового скасування оскаржуваних судових рішень.

Натомість у поданій скарзі скаржник ставить питання про перевірку оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з тим, що не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, вказує на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Окрім цього, засуджений не вказує й конкретних порушень вимог норм матеріального та процесуального права, які, на його думку, були допущені апеляційним судом при перевірці вироку, зважаючи на приписи ст. 419 КПК, та не конкретизував, на які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не було надано відповіді судом апеляційної інстанції, і яким чином це з огляду на положення ст. 412 КПК перешкодило чи могло перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Частиною 5 ст. 427 КПК передбачено, що до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.

Всупереч вказаним вимогам, скаржник не долучив до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості визначитись з предметом оскарження та перевірити дотримання суб`єктом подання касаційної скарги вимог ст.ст. 424, 426 КПК та розглянути його касаційну скаргу по суті.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши засудженому строк для усунення недоліків.

Також, Суд роз`яснює, що клопотання про зупинення виконання судових рішень, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 430 КПК, суддя-доповідач вирішує тільки після відкриття касаційного провадження, за наявності належного обґрунтування та підстав.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11 червня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 18 травня 2026 року щодо нього залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом п`ятнадцяти днів із дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

 

 

ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_3