- Головуюча суддя (ВАКС): Михайленко В.В.
Справа № 991/9167/24
Провадження 1-кп/991/103/24
У Х В А Л А
іменем України
02 червня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 369, частиною 4 статті 358 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України.
1.1. Прокурор подала клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
1.2. Клопотання мотивовано тим, що наразі стосовно ОСОБА_5 діє запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 19 000 000 грн із покладенням процесуальних обов`язків. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.04.2026 строк дії процесуальних обов`язків продовжено до 09.06.2026 включно.
1.3. Прокурор зазначила, що метою продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 процесуальних обов`язків є забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків і запобігання спробам переховуватися від суду.
1.4. Посилаючись на вказані обставини, прокурор просила продовжити на два місяці дію обов`язків, покладених на ОСОБА_5 , а саме:
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.
2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1. Прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , просила його задовольнити.
2.2. Захисник ОСОБА_6 і обвинувачений ОСОБА_5 проти клопотання заперечили, зазначивши про відсутність нових обставин, які б виправдовували необхідність продовження відповідних обов`язків.
3. Заслухавши учасників і дослідивши клопотання, Суд дійшов таких висновків.
3.1. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.02.2026 на обвинуваченого ОСОБА_5 покладено ряд процесуальних обов`язків, а саме:
-не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу суду;
-здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Суд встановив актуальність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Надалі, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09.04.2026 строк дії покладених процесуальних обов`язків продовжено до 09.06.2026.
3.2. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.
3.3. На підставі ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник мають право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
3.4. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
3.5. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.
3.6. Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
3.7. Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу Суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість підстав застосування запобіжного заходу, а заявник не може ставити під сумнів висновки, покладені в основу рішень слідчого судді про застосування або попередню зміну запобіжного заходу. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну взятих до уваги обставин, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Суд не переглядає рішення про застосування або попередню зміну запобіжного заходу, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює факти, що виникають у зв`язку з плином кримінального провадження і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання.
3.8. Це кримінальне провадження, у якому ОСОБА_5 має процесуальний статус обвинуваченого, знаходиться на стадії судового розгляду, а саме дослідження доказів сторони обвинувачення. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у ст. 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.9. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
3.10. З урахуванням наявних обставин, пов`язаних із розглядом кримінального провадження, Суд доходить висновку, що актуальним залишається ризик переховування від суду. Учасники кримінального провадження не надали жодних нових обставин, які можуть свідчити про посилення або зменшення цих ризиків.
3.11. Ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованого діяння в їх сукупності. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України. Санкція ч. 4 ст. 369 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. При чому ст. 369 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Суд враховує, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Крім цього, ризик переховування може посилюватися з урахуванням кримінального переслідування в межах іншого кримінального провадження. Суд також враховує, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, що надає йому право на безперешкодний виїзд за межі України в умовах дії воєнного стану.
3.11. Оцінюючи наявність ризику переховування, суд бере до уваги не лише поведінку обвинуваченого (яка в контексті виконання ОСОБА_5 обов`язку прибувати за викликом може характеризуватися як належна), але й об`єктивні умови здійснення судового провадження. У цьому контексті істотного значення набуває тривалість судового розгляду, яка, навіть за відсутності зловживань з боку обвинуваченого, сама по собі впливає на інтенсивність ризику. Адже з плином часу послаблюється стримуючий ефект очікування кримінальної відповідальності, оскільки віддаленість моменту ухвалення судового рішення може формувати уявлення про можливість уникнення негативних правових наслідків. Така обставина об`єктивно підвищує вірогідність того, що особа може вдатися до ухилення від правосуддя, у тому числі шляхом виїзду за межі України.
Крім того, тривалий перебіг судового розгляду, що в даному випадку має об`єктивний характер, пов`язаний із станом правової невизначеності і супроводжується психологічним навантаженням. У сукупності з усвідомленням потенційної суворості покарання це може спонукати його до пошуку способів уникнення участі у подальшому судовому провадженні.
Суд також враховує, що з перебігом часу обвинувачений об`єктивно отримує більше можливостей для створення умов, які можуть сприяти переховуванню, зокрема налагодження контактів за кордоном, вирішення питань матеріального забезпечення та організації свого перебування поза межами юрисдикції України. Саме тому можливість вільного виїзду за кордон за відсутності відповідного контролю з боку суду істотно підвищує ризик невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
При цьому повільність судового розгляду, незалежно від причин її виникнення, не нівелює тяжкість пред`явленого обвинувачення та пов`язані з ним правові наслідки, які залишаються вагомим стимулом для можливого ухилення від суду.
3.12. Додатково суд враховує, що покладений на обвинуваченого обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду і здати документ, який надає таке право, не має ознак надмірного втручання у його права та свободи. Хоча формально вони визначені як окремі процесуальні обов`язки, за своєю правовою природою становлять єдиний комплекс взаємопов`язаних обмежень. Обов`язок здати документ для виїзду за кордон не має самостійного регулятивного значення і не переслідує окремої процесуальної мети. Його призначення полягає виключно у забезпеченні належного виконання основного обов`язку - не залишати територію України без відповідного дозволу суду. Водночас обов`язок не відлучатися за межі України був би значною мірою позбавлений практичної ефективності без механізму його забезпечення у вигляді вилучення документа, що надає право на перетин державного кордону. Таким чином, зазначені обов`язки перебувають у нерозривному функціональному зв`язку та фактично утворюють єдиний комплексний запобіжний механізм, спрямований на досягнення однієї процесуальної мети - забезпечення перебування обвинуваченого в межах юрисдикції України та гарантування його належної процесуальної поведінки. З огляду на це оцінка пропорційності, необхідності та тривалості застосування таких обмежень має здійснюватися не ізольовано щодо кожного з них, а з урахуванням їх сукупного впливу на права та свободи особи. Зазначений обов`язок є єдиним, який із раніше покладених залишається чинним, що свідчить про поступове пом`якшення процесуальних обмежень та індивідуалізацію застосованих до обвинуваченого заходів процесуального примусу.
3.13. Водночас за весь період судового розгляду обвинувачений не звертався до суду з клопотаннями про надання дозволу на виїзд за межі України, що дає підстави дійти висновку про відсутність у нього об`єктивної потреби у здійсненні таких поїздок. За таких обставин продовження відповідного обов`язку не створює для нього непропорційного тягаря та не перешкоджає реалізації повсякденних прав та інтересів. З огляду на відсутність спроб обвинуваченого скористатися механізмом отримання дозволу на виїзд за кордон, встановлення судового контролю за можливістю залишення території України не може розглядатися як обмеження, що має реальний негативний вплив на його становище, натомість виступає виключно превентивним інструментом, спрямованим на забезпечення належної процесуальної поведінки.
Таким чином, з урахуванням характеру покладеного обов`язку, його обсягу, тривалості застосування, а також фактичної відсутності потреби у його скасуванні з боку обвинуваченого, суд доходить висновку, що такий обов`язок є співмірним, розумним та необхідним у контексті забезпечення ефективності судового провадження.
4. Ураховуючи викладене, Суд доходить висновку, що обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад обвинуваченого і здатні запобігти встановленим ризикам. Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, Суд виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а втручання у права є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження. Застосований розмір застави не є непомірним і відповідає фактичним обставинам провадження.
Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 201, 331, 376 КПК України, Суд,
П О С Т А Н О В И В:
1.Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків задовольнити.
2.Продовжити до 02.08.2026 включно обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_9