УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

09 червня 2026 року

м. Київ

справа № 991/7868/23

провадження № 51 - 6864 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційні скарги захисника ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року,

встановив:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2026 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 . Звільнено обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні №52022000000000228 від 19 серпня 2022 року. Кримінальне провадження №52022000000000228 від 19 серпня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах захисники, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначають, що в порушення вимог ст. 412 КПК апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та не навів переконливих мотивів їх відхилення. Зокрема, поза увагою суду залишилися аргументи сторони захисту щодо відсутності передбачених законом підстав (ст. 216 КПК) для віднесення цього кримінального провадження до підсудності Вищого антикорупційного суду. У зв`язку з цим захисники вважають, що ухвала про звільнення їх підзахисного від кримінальної відповідальності постановлена незаконним складом суду.

На переконання сторони захисту, зазначені порушення є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення, що є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши оскаржуване судове рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. 

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі вимог ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Разом з цим, статтею 49 КК визначено строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, а також обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Так, п. 2 ч. 1 вказаної статті передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого антикорупційного суду, на розгляді вказаного суду перебуває кримінальне провадження №52022000000000228 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК.

24 вересня 2025 року захисник ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК та закриття кримінального провадження щодо нього у цій частині. 

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. 

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що ОСОБА_7 , окрім іншого, обвинувачується у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК.

За приписами ч. 1 ст. 366 КК складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

За змістом ст. 12 КК в редакції, чинній на момент вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК належить до кримінальних проступків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказаний кримінальний проступок становить три роки.

Установивши, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК минуло понад три роки, а перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, Вищий антикорупційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. 

При цьому, вирішуючи вказане питання, судом з`ясовано думку учасників судового провадження, роз`яснено обвинуваченому суть обвинувачення, підстави такого звільнення та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

ОСОБА_7 проти звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в цій частині не заперечував.

У зв`язку з цим клопотання сторони захисту було задоволено, а кримінальне провадження №52022000000000228 від 19 серпня 2022 року в частині обвинувачення ОСОБА_7 за вказаною статтею КК закрито.

Переглянувши ухвалу Вищого антикорупційного суду в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги сторони захисту, та, обґрунтовано залишив ухвалу вказаного суду без змін, зазначивши в своїй ухвалі підстави прийняття такого рішення.

З висновками попередніх судів погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Щодо доводів сторони захисту про непідсудність кримінального провадження № 52022000000000228 Вищому антикорупційному суду, колегія суддів зазначила про те, що 17 жовтня 2023 року в межах цього кримінального провадження Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду розглянула клопотання захисників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про направлення даного кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська. На обґрунтування своїх вимог захисники посилались на відсутність умов, передбачених пунктами 1 - 3 ч. 5 ст. 216 КПК, що виключає віднесення кримінального провадження до предметної юрисдикції Вищого антикорупційного суду. 

За результатом розгляду клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б вказували на порушення правил підсудності даного кримінального провадження та про необхідність залишення клопотань захисників без задоволення, про що постановила відповідну ухвалу. 

Таким чином, питання предметної підсудності цього кримінального провадження було вирішено у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом щодо всього обсягу обвинувачення, пред`явленого стороною обвинувачення. Подальше закриття провадження в частині обвинувачення за ст. 366 КК у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не змінює того факту, що відповідний епізод входив до предмета судового розгляду та охоплювався кримінальним провадженням, віднесеним до юрисдикції Вищого антикорупційного суду.

Крім того, відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 лютого 2025 року у провадженні № 51-4924 кмо 23 (справа №357/10207/21), кримінальне провадження, що надійшло до суду з порушенням правил підсудності, підлягає передачі на розгляд іншого суду в порядку, передбаченому ч. 2, 3 ст. 34 КПК, лише у випадку, якщо таке порушення виявлено до початку судового розгляду.

Натомість у разі виявлення обставин, які можуть впливати на визначення підсудності, після початку судового розгляду, продовження розгляду справи судом, який його розпочав, не є порушенням правил підсудності у розумінні п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК та не може розцінюватися як підстава для скасування судових рішень.

Що стосується доводів захисників про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду була постановлена суддями, які підлягали відводу, то Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду визнала їх безпідставними з огляду на таке.

Як зазначила колегія суддів Апеляційної палати, під час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК та закриття кримінального провадження в цій частині сторона захисту не заявляла відводів суддям Вищого антикорупційного суду, які здійснювали розгляд зазначеного клопотання.

Водночас з ухвали апеляційного суду вбачається, що стороною захисту було порушено питання про відвід суддів від подальшого розгляду кримінального провадження в цілому. За результатами розгляду відповідних заяв суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для їх задоволення, при цьому навів належні мотиви такого рішення.

Отже, питання щодо відводу суддів було вирішено в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. За таких обставин сама по собі незгода сторони захисту з ухваленим з цього приводу судовим рішенням не свідчить про незаконність складу суду під час розгляду клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційних скарг не містять переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційних скарг та доданої до них копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 11 березня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

 

 

ОСОБА_15 ОСОБА_2 ОСОБА_3