Справа № 991/9167/24

Провадження 1-кп/991/103/24

У Х В А Л А 

іменем України

12 червня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, ОСОБА_11 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023, за обвинуваченням 

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 369 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_5 , 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 369, частиною 4 статті 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000358 від 03.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України.

1.1. Прокурор подала клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

1.2. Клопотання мотивовано тим, що наразі стосовно ОСОБА_6 діє запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 002 848 грн із покладенням процесуальних обов`язків. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.04.2026 у справі №991/9167/24 строком до 28.06.2026 включно на обвинуваченого покладено ряд обов`язків:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.

1.3. Прокурор зазначила, що метою продовження покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків є забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків і запобігання спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків.

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила задовольнити.

2.2. Захисник ОСОБА_9 заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що частина доказів, на які посилається прокурор, не досліджені під час судового розгляду, а ризики кримінального провадження не є реальними. 

2.3. Захисник ОСОБА_8 заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що доводи прокурора не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах закону. Повторив аргументи, які неодноразово зазначалися стороною захисту щодо обов`язку здати на зберігання паспорт для виїзду закордон. 

2.4. Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали позицію сторони захисту.

3. Заслухавши учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.04.2026 на обвинуваченого ОСОБА_6 покладено ряд процесуальних обов`язків, а саме: 

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.

Суд встановив актуальність ризиків переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків.

3.2. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

3.3. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.4. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.5. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.

3.6. Це кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а саме дослідження доказів, ОСОБА_6 має процесуальний статус обвинуваченого. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання Суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у ст. 178 КПК України, та обґрунтовані прокурором ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

3.7. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх ймовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. 

3.8. Суд звертає увагу, що оцінка доказів з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності здійснюється судом в нарадчій кімнаті при прийняті рішення по суті. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 94 КПК України). Суд під час розгляду відповідного клопотання надає оцінку доказам виключно в рамках доводів сторін, які стосуються посилення/зменшення ризиків кримінального провадження. При цьому Суд не надає правову оцінку ще недослідженим доказам для їх врахування в контексті реальності ризиків кримінальному провадження.

3.9. З урахуванням руху судового розгляду Суд доходить висновку, що актуальними залишається ризик переховування від суду та незаконного впливу на свідків. Учасники кримінального провадження не надали жодних нових обставин, які можуть свідчити про посилення або зменшення цих ризиків. 

Суд також зважує, що переважній частині доводів сторони захисту, зокрема щодо майнового стану обвинуваченого, можливості незаконного впливу на свідків і доцільності продовження обов`язку здати на зберігання паспорт(и) для виїзду за кордон, вже неодноразово надавалась вичерпна оцінка у попередніх судових рішеннях. Втім, нових істотних обставин, які дозволяють дійти інакших висновків щодо їх необґрунтованості, Суду не надано, а тому відсутня необхідність повторно переоцінювати вказані обставини. 

Причому ступінь доказування під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу і продовження покладених процесуальних обов`язків є різним за своїм змістом. Якщо на етапі первинного застосування запобіжного заходу підлягає встановленню наявність відповідних ризиків і детальна їх оцінка, то під час вирішення питання про продовження обов`язків підлягає оцінці насамперед їх актуальність та наявність або відсутність обставин, які свідчать про їх зменшення або зникнення. Відтак, саме по собі незазначення стороною обвинувачення нових фактичних обставин автоматично не свідчить про відсутність ризиків кримінального провадження або неможливості їх продовження. Вирішальним є наявність або відсутність змін фактичних обставин, які були покладені в основу попередніх судових рішень, та чи зберігають ці ризики свою актуальність станом на момент розгляду відповідного клопотання. 

3.10. Ризик переховування обвинуваченого від суду є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання його винуватим у вчинені інкримінованого діяння в їх сукупності. Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Санкція цієї статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Причому ч. 4 ст. 369 КК України є корупційним злочином, що унеможливлює застосування положень про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, звільнення від відбування покарання з випробуванням тощо. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду. 

3.11. Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого у будь-який момент судового розгляду. Співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Тим більше жодних обставин, які б однозначно утримували обвинуваченого на території України Суд не встановив. 

3.12. Оцінюючи наявність ризику переховування, Суд також бере до уваги, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.04.2026 вже констатовано, що процесуальна поведінка обвинуваченого не є цілком належною і добросовісною. 

3.13. При цьому сторона захисту продовжує неодноразово посилатися на стан здоров`я обвинуваченого як на обставину неможливості його участі в судових засіданнях (зокрема у режимі відеоконференції) та/або як на підставу для їх відкладення, зокрема і 09.06.2026, не представляючи суду доказів на підтвердження тяжкості стану обвинуваченого або реальної неможливості залишити заклад охорони здоров`я, як цього вимагає ст. 138 КПК України. В документах, на які захист посилається в контексті раптового погіршення стану здоров`я перед судовими засіданнями, зазначено про плановість направлення на проведення відповідних медичних заходів (т. 29 а.с.74-75). 

Суд безумовно виходить із того, що здоров`я людини є однією з найвищих соціальних цінностей. Разом із тим саме по собі посилання на стан здоров`я не може автоматично визнаватися достатньою підставою для неучасті у судовому засіданні, якщо відсутні переконливі дані про те, що такий стан об`єктивно унеможливлює участь особи у судовому розгляді.

Оцінюючи наведені обставини, Суд бере до уваги не окремі випадки неявки, а загальну процесуальну поведінку обвинуваченого. Систематичне посилання на погіршення стану здоров`я як причину відсутності у судових засіданнях, за відсутності належного підтвердження неможливості участі у них (як того вимагає п. 5 ч. 1 ст. 138 КПК України) свідчить про неналежне виконання процесуального обов`язку з`являтися за викликом суду та не може залишатися поза увагою при оцінці ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Суд не стверджує, що кожна неявка обвинуваченого була зумовлена виключно небажанням брати участь у судовому розгляді. Водночас систематичний характер таких неявок у поєднанні з недостатнім підтвердженням обставин, які б об`єктивно виключали можливість участі у судових засіданнях, дає підстави вважати, що існує ризик подальшого ухилення від участі у судовому провадженні.

За таких обставин зазначена процесуальна поведінка сама по собі не є беззаперечним доказом наміру переховуватися від суду, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження є одним із факторів, що підтверджує наявність ризику переховування. Такий висновок ґрунтується не на самому факті звернення обвинуваченого до стану свого здоров`я, а на характері та повторюваності його процесуальної поведінки, яка об`єктивно призводить до затягування судового розгляду та створює обґрунтовані сумніви щодо готовності обвинуваченого й надалі належним чином виконувати свій процесуальний обов`язок брати участь у судових засіданнях.

3.14. Суд також враховує об`єктивні умови здійснення цього судового провадження. У світлі обставин цієї справи істотного значення набуває тривалість судового розгляду, яка сама по собі впливає на інтенсивність ризику. Адже з плином часу послаблюється стримуючий ефект очікування кримінальної відповідальності, оскільки віддаленість моменту ухвалення судового рішення може формувати уявлення про можливість уникнення негативних правових наслідків. Така обставина об`єктивно підвищує вірогідність того, що особа може вдатися до ухилення від правосуддя, у тому числі шляхом виїзду за межі України.

Суд також враховує, що з перебігом часу обвинувачений об`єктивно отримує більше можливостей для створення умов, які можуть сприяти переховуванню, зокрема налагодження контактів за кордоном, вирішення питань матеріального забезпечення та організації свого перебування поза межами юрисдикції України. Саме тому можливість вільного виїзду за кордон за відсутності відповідного контролю з боку суду істотно підвищує ризик невиконання обвинуваченим покладених процесуальних обов`язків.

При цьому повільність судового розгляду, незалежно від причин її виникнення, не нівелює тяжкість пред`явленого обвинувачення та пов`язані з ним правові наслідки, які залишаються вагомим стимулом для можливого ухилення від суду.

Такі обставини у своїй сукупності свідчать про реальність існування ризику переховування і відсутності обставин про його зменшення або припинення. 

3.15. Суд зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків. Наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду (дослідження доказів). З огляду на те, що прокурор сформувала і надала перелік свідків, обвинувачений володіє відомостями про них та їхні показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Відтак, ризик впливу на свідків існує не лише на етапі досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. 

3.16. Суд також бере до уваги, що покладені обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на життєвий уклад обвинуваченого, й одночасно здатні нівелювати встановлені ризики. Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, Суд виходить із того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження. 

Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 331, 372, 376, 392 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Клопотання прокурора задовольнити.

2.Продовжити до 12.08.2026 включно обвинуваченому  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за кожним викликом;

- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

- здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя           ОСОБА_23