УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 991/1304/24

провадження № 51-1467 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2026 року щодо засудженого ОСОБА_4 .

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року ОСОБА_4 засуджено до покарання за:

- ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна;

- ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та призначеним на посади державної служби в органі державної влади, іншому державному органі строком на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна та з позбавленням права бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування та призначеним на посади державної служби в органі державної влади, іншому державному органі строком на 3 роки. 

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2026 року вирок суду першої інстанції змінено в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_4 та призначення йому покарання. Перекваліфіковано дії ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України. Призначено ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 369-2 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки. В іншій частині вирок залишено без зміни. 

Прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою,у якій він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просив оскаржене судове рішення скасувати.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2026 року касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали. 

Зокрема, прокурор вказував на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, як на підставу, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України для скасування оскарженої ухвали, однак доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням ст. 412 КПК України не наводив.

Прокурор вказував на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, проте не зазначав, які саме доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у цьому судовому рішенні.

Крім цього, скаржник зазначав про незаконність судового рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК України, проте не обґрунтовував наведене з огляду на ст. 414 цього Кодексу.

Вимоги касаційної скарги не узгоджувалися з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.

Зазначені обставини у своїй сукупності перешкодили суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто.

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, Суд дійшов висновку, що її необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу Верховного Суду, копію ухвали від 15 травня 2026 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура отримала 25 травня 2026 року.

Проте скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк. Нової касаційної скарги від нього до Суду не надходило. 

Зважаючи на наведене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Положеннями ч. 4 ст. 429 КПК України визначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України, у межах строку на касаційне оскарження.

З цих підстав Суд постановив:

Повернути прокурору у кримінальному провадженні його касаційну скаргу на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 09 лютого 2026 року щодо засудженого ОСОБА_4 з усіма доданими до неї матеріалами. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: 

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_3