справа № 991/6448/26

провадження №11-сс/991/373/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , а саме на 1/2 будинку площею 199,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 земельної ділянки площею 0,0777 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:5236, за цією ж адресою; автомобіль Lexus RX 450H 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ; а також на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» станом на день отримання ОСОБА_5 повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року. Водночас наступні кошти, які надходитимуть на рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата чи соціальні виплати, арешту не підлягають.

Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, зазначене майно належить йому на праві власності, а незастосування арешту може призвести до його відчуження або розпорядження грошовими коштами на банківських рахунках.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль та грошові кошти на банківських рахунках, підозрюваний ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року, у частині арешту 1/2 автомобіля Lexus RX 450H 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , а також грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «ОЩАДБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» станом на день отримання ним повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначав, що оскаржувана ухвала в цій частині постановлена за неповного судового розгляду та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Апелянт посилався на те, що право власності на автомобіль Lexus RX 450H виникло на підставі договору купівлі-продажу від 08 січня 2022 року у нього та його дружини ОСОБА_8 , яка також зазначена співвласником транспортного засобу у свідоцтві про його реєстрацію. У зв`язку з цим ОСОБА_5 вважав відсутніми підстави для накладення арешту на частину автомобіля, яка належить його дружині, та водночас не заперечував проти арешту належної йому 1/2 частки цього автомобіля.

Також ОСОБА_5 зазначав, що повідомлення про підозру від 19 травня 2026 року вручено йому о 12:18 цього ж дня, і саме з цього моменту він набув процесуального статусу підозрюваного, а сторона обвинувачення отримала право звернутися з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. За твердженням апелянта, на цей момент грошові кошти на його рахунках в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» були відсутні, рахунок «Зроблено в Україні» був порожнім, а за рахунком «Чорна картка monobank» використано кредитний ліміт. Тому, на його думку, підстав для накладення арешту на кошти на цих рахунках не існувало, а сам арешт лише створює побутові незручності під час використання безготівкової форми розрахунків.

Щодо рахунку в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» апелянт зазначав, що грошові кошти на ньому відсутні, цей рахунок є єдиним у відповідній банківській установі та призначений для зарахування його грошового утримання як судді у відставці, що є єдиним джерелом його доходів. Щодо рахунку в АТ «ОЩАДБАНК» ОСОБА_5 вказував, що він пов`язаний із виплатами компенсацій за знеціненими вкладами Ощадбанку СРСР, отриманими ним у спадок від матері, такі виплати наразі не здійснюються, інших рахунків у цій банківській установі він не має, а арешт цього рахунку не створює юридичних наслідків.

Крім того, ОСОБА_5 посилався на те, що прокурор перед поданням клопотання не дослідив усіх наявних обставин, а слідчий суддя не врахував вимоги п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження і наслідків арешту майна для третіх осіб.

Також захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких зазначив про відсутність обґрунтованої підозри, оскільки, на думку сторони захисту, повідомлення про підозру ґрунтується на припущеннях, ОСОБА_5 не був залучений до первинного ланцюга комунікацій між особами, яким інкримінується передача неправомірної вигоди, не голосував за рішення, яке сторона обвинувачення вважає ухваленим в інтересах ОСОБА_9 та компанії Ferrexpo AG, а його правова позиція у справі №910/15551/20 була послідовною та викладеною в окремій думці. Також захисник підтримав доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для арешту 1/2 автомобіля, яка, за твердженням сторони захисту, належить дружині підозрюваного ОСОБА_8 , та додатково зазначив, що фактичне блокування банківських рахунків, на яких відсутні кошти або які використовуються для отримання довічного грошового утримання судді у відставці, не відповідає меті арешту майна, є нерозумним і неспіврозмірним обмеженням права власності.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги в частині скасування арешту автомобіля, вважаючи оскаржувану ухвалу в цій частині законною та обґрунтованою. Водночас щодо накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_5 прокурор зазначив, що на час звернення з клопотанням про арешт майна сторона обвинувачення не володіла повною актуальною інформацією про стан відповідних рахунків та орієнтувалася на відомості, зазначені у декларації підозрюваного. З огляду на надані стороною захисту документи та встановлені під час апеляційного розгляду обставини щодо відсутності грошових коштів на цих рахунках, прокурор не заперечував проти скасування арешту та відповідно задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного, його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень сторони захисту, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, недоторканості права власності, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування в установленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно підлягає можливій конфіскації майна.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя відповідно до вимог ст.94, 132, 170, 173 КПК повинен перевірити, зокрема, наявність правової підстави для арешту майна, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, можливість призначення покарання у виді конфіскації майна, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки такого арешту для підозрюваного та інших осіб.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону суд перевіряє доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень сторони захисту.

Перевіряючи доводи сторони захисту про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з такого.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, колегія суддів встановила таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року, у межах якого 19 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

За повідомленням про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданої йому влади та службового становища судді Верховного Суду, в особливо великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

За версією сторони обвинувачення, у межах кримінального провадження розслідуються обставини можливого одержання суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення судового рішення у справі №910/15551/20 в інтересах ОСОБА_9 та компанії Ferrexpo AG. ОСОБА_5 інкримінується одержання частини неправомірної вигоди у розмірі 50 000 доларів США.

Повідомлення про підозру містить зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому викладено фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, що можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються сукупністю зібраних у ході досудового розслідування матеріалів, у тому числі повідомленням про підозру, матеріалами щодо обставин розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/15551/20, відомостями про можливу передачу неправомірної вигоди через ОСОБА_10 , протоколами допитів, а також матеріалами щодо виявлення та вилучення частини грошових коштів, які сторона обвинувачення пов`язує з предметом неправомірної вигоди.

На цій стадії кримінального провадження суд не вирішує питання про достовірність, допустимість і достатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 , оскільки така оцінка належить до предмета судового розгляду по суті. Предметом перевірки суду є лише те, чи містять надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності факти та інформацію, достатні для висновку про можливу причетність особи до інкримінованого кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не був залучений до первинного ланцюга комунікацій між особами, яким інкримінується передача неправомірної вигоди, не спілкувався з ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 чи його представниками, а також не голосував за рішення, яке сторона обвинувачення вважає ухваленим в інтересах ОСОБА_9 та компанії Ferrexpo AG, самі по собі не спростовують висновку про наявність обґрунтованої підозри.

Колегія суддів враховує, що наведені доводи фактично спрямовані на спростування версії сторони обвинувачення по суті, оцінку змісту правової позиції ОСОБА_5 у справі №910/15551/20, його голосування, змісту окремої думки та характеру взаємовідносин з іншими особами, які згадуються у повідомленні про підозру. Такі обставини потребують перевірки під час подальшого досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, під час судового розгляду по суті.

Так само доводи сторони захисту про те, що під час обшуку у ОСОБА_5 вилучено лише 2 300 доларів США, тоді як йому інкримінується одержання 50 000 доларів США неправомірної вигоди, не виключають можливості перевірки органом досудового розслідування версії про одержання ним неправомірної вигоди у розмірі, зазначеному у повідомленні про підозру. Пояснення сторони захисту щодо походження вилучених коштів також підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри здебільшого зводяться до власної оцінки матеріалів кримінального провадження та передчасного вирішення питань, які належать до предмета подальшого досудового розслідування або судового розгляду по суті.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 та остаточну кваліфікацію його дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні доказів, які на час розгляду клопотання об`єктивно пов`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням та підтверджують існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри колегія суддів вважає такими, що не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Встановивши наявність достатнього для цієї стадії кримінального провадження рівня обґрунтованої підозри, суд переходить до перевірки доводів апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для арешту конкретного майна.

Як зазначено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

Санкція ч.4 ст.368 КК передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Отже, з огляду на характер повідомленої ОСОБА_5 підозри та санкцію інкримінованого йому кримінального правопорушення, у цьому кримінальному провадженні наявна передбачена п.3 ч.2, ч.5 ст.170 КПК правова підстава для накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Водночас наявність такої правової підстави не звільняє слідчого суддю від обов`язку перевірити чи належить відповідне майно підозрюваному, чи може воно бути предметом арешту саме з цією метою, а також чи є обмеження права власності розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

При цьому суд враховує, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не містить доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваної ухвали в частині накладення арешту на 1/2 будинку площею 199,3 кв.м. та 1/2 земельної ділянки площею 0,0777 га, кадастровий номер 3222487001:01:003:5236, за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на визначені ч.1 ст.404 КПК межі апеляційного перегляду колегія суддів надає оцінку доводам апеляційної скарги лише щодо накладення арешту на автомобіль Lexus RX 450H 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , та грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_5 .

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо безпідставності накладення арешту на 1/2 автомобіля Lexus RX 450H 2022 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , суд враховує таке.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначав, що право власності на вказаний автомобіль виникло на підставі договору купівлі-продажу від 08 січня 2022 року у нього та його дружини ОСОБА_8 , яка також зазначена співвласником транспортного засобу у свідоцтві про його реєстрацію. У зв`язку з цим апелянт вважав відсутніми підстави для накладення арешту на частину автомобіля, яка належить його дружині, та водночас не заперечував проти арешту належної йому 1/2 частки цього автомобіля.

Суд враховує, що за положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.

Водночас наведені доводи апеляційної скарги у цій частині фактично стосуються можливого порушення права власності іншої особи - дружини підозрюваного ОСОБА_8 , яка, за твердженням сторони захисту, є співвласницею автомобіля, на який оскаржуваною ухвалою накладено арешт.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги та доданих до матеріалів документів на підтвердження повноважень, апеляційна скарга подана ОСОБА_5 як підозрюваним у цьому кримінальному провадженні, а додаткові пояснення до неї - захисником ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 . Водночас ОСОБА_8 з апеляційною скаргою не зверталася та не уповноважувала будь-яку особу на представлення її інтересів під час перегляду оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.24 КПК кожному гарантується право на перегляд ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Отже, здійснення апеляційної перевірки ухвали слідчого судді в частині, яка може стосуватися права власності іншої особи, крім підозрюваного у цьому провадженні, без її апеляційної скарги або належного підтвердження повноважень на представництво її інтересів є неможливим, оскільки це порушуватиме визначене ст.24 КПК право такої особи самостійно вирішувати питання про перегляд судового рішення, яке стосується її прав.

За таких обставин рішення слідчого судді не може бути скасовано або змінено в частині накладення арешту на майно чи частину майнових прав ОСОБА_8 за відсутності її власного волевиявлення на це.

При цьому ОСОБА_8 не позбавлена права оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді в порядку ст.174 КПК як можливий власник або співвласник майна.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності арешту автомобіля в частині можливої частки ОСОБА_8 не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «ОЩАДБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» станом на день отримання ним повідомлення про підозру, колегія суддів виходить з такого.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя наклав арешт саме на грошові кошти, що знаходяться на відповідних банківських рахунках станом на день отримання ОСОБА_5 повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року. Водночас слідчим суддею окремо зазначено, що наступні кошти, які надходитимуть на рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата чи соціальні виплати, арешту не підлягають.

Отже, предметом арешту в цій частині визначено не банківські рахунки як такі, а саме грошові кошти, наявні на цих рахунках станом на 19 травня 2026 року.

Під час апеляційного розгляду стороною захисту надано документи, які свідчать про відсутність грошових коштів на відповідних банківських рахунках ОСОБА_5 станом на момент набуття ним статусу підозрюваного.

Так, за наданими стороною захисту матеріалами, рахунок ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» мав нульовий залишок та використовувався для отримання грошового утримання судді у відставці. Рахунки в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» також не містили власних грошових коштів ОСОБА_5 , оскільки один із них мав нульовий залишок, а інший - від`ємний баланс у зв`язку з використанням кредитного ліміту. Щодо АТ «ОЩАДБАНК» у судовому засіданні встановлено відсутність актуального рахунку або грошових коштів, які могли б бути предметом арешту.

Суд також враховує позицію прокурора, який у судовому засіданні зазначив, що на час звернення з клопотанням про арешт майна сторона обвинувачення не володіла повною актуальною інформацією про стан відповідних банківських рахунків та орієнтувалася на відомості, зазначені у декларації підозрюваного. З урахуванням наданих стороною захисту документів і встановлених під час апеляційного розгляду обставин прокурор не заперечував проти скасування арешту грошових коштів на зазначених рахунках.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що арешт грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «ОЩАДБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не забезпечує досягнення мети, з якою прокурор звертався з клопотанням, оскільки фактичний предмет такого арешту на цих рахунках відсутній.

Застосування арешту в цій частині за встановлених обставин не відповідає вимогам розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на зазначених банківських рахунках станом на 19 травня 2026 року, підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень сторони захисту є обґрунтованими лише в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «ОЩАДБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» станом на день отримання ним повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року.

В іншій частині доводи сторони захисту не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_5 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Інші доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень сторони захисту не спростовують наведених висновків колегії суддів, не впливають на правильність вирішення питання про арешт майна в частині, яка залишається предметом апеляційного перегляду, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали в іншій частині.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до практики ЄСПЛ ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, а з його змісту має бути зрозуміло, що істотні доводи сторін були розглянуті судом.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року - скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», АТ «ОЩАДБАНК» та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» станом на день отримання ОСОБА_5 повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року, з постановленням у цій частині нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання. В іншій частині ухвалу слідчого судді належить залишити без змін.

Керуючись ст.170, 173, 404, 405, 407, 409, 412, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (код ЄДРПОУ 14305909), АТ «ОЩАДБАНК» (код ЄДРПОУ 00032129), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352) станом на день отримання підозри ОСОБА_5 (19.05.2026) скасувати.

В цій частині постановити нову ухвалу, якою у клопотанні в частині накладення арешту на грошові кошти,знаходяться на вищевказаних банківських рахунках, відмовити.

В іншій частині ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3