справа № 991/6445/26

провадження №11-сс/991/417/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваної ОСОБА_5 та представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно, яке перебуває у власності, у тому числі спільній сумісній власності підозрюваної ОСОБА_5 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва - садовий/дачний будинок площею 200 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва - альтанку площею 15 кв.м., розташовану на цій же земельній ділянці; автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» станом на день отримання нею повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року. Водночас наступні кошти, які надходитимуть на рахунки після 19 травня 2026 року як заробітна плата, арешту не підлягають.

Накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, зазначене майно належить їй на праві власності, у тому числі спільної сумісної власності, а незастосування арешту може призвести до його відчуження або розпорядження грошовими коштами на банківському рахунку.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваної ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.

Зокрема, сторона захисту просила накласти арешт лише на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - садового/дачного будинку площею 200 кв.м., розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва - альтанки площею 15 кв.м., розташованої на цій же земельній ділянці; 1/2 частину автомобіля Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; а також на грошові кошти в сумі 2 476 774 грн., розміщені на банківському рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_3 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду.

На думку сторони захисту, слідчий суддя безпідставно розглянув клопотання прокурора без повідомлення підозрюваної та її захисника, оскільки на час звернення прокурора з клопотанням ОСОБА_5 вже повідомлено про підозру, а стороні захисту вручено клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками. Також захисник зазначав, що йому відмовлено в ознайомленні з матеріалами судової справи, що порушило засади змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначалось, що слідчий суддя не перевірив належним чином обґрунтованість підозри, хоча така перевірка є необхідною під час накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Окремо захисник вказував, що квартира, об`єкти незавершеного будівництва та автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а тому арешт міг бути накладений лише на 1/2 частину цього майна. Аналогічно, грошові кошти, розміщені на рахунку № НОМЕР_3 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим арешту могла підлягати лише половина суми, яка перебувала на цьому рахунку станом на 19 травня 2026 року.

Також сторона захисту зазначала, що банківський рахунок № НОМЕР_4 використовується виключно для отримання пенсійних та соціальних виплат, а тому кошти на ньому не могли бути арештовані. Крім того, внаслідок арешту коштів на рахунку № НОМЕР_3 заблоковано можливість використання 2 000 000 грн. для внесення застави, визначеної ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник підозрюваної ОСОБА_5 та представник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених у ній підстав, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про часткове задоволення клопотання прокурора.

Прокурор ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилався на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, у зв`язку з чим просив залишити її без змін.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 та прокурора, перевіривши матеріали апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.395 КПК апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.

За положеннями абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 04 листопада 2019 року у справі №760/12179/16-к дійшла висновку, що за змістом абз.2 ч.3 ст.395 КПК якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

З матеріалів апеляційного провадження вбачається, що 20 травня 2026 року розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без виклику підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника. Копію оскаржуваної ухвали захисник отримав 05 червня 2026 року, а 10 червня 2026 року направив апеляційну скаргу на електронну пошту суду. У зв`язку з цим за приписами ст.395 КПК апеляційна скарга подана в межах строку апеляційного оскарження, а тому строк апеляційного оскарження не є пропущеним.

Відтак за наслідками розгляду клопотання суд має вирішити по суті питання щодо поновлення процесуального строку, тобто відмовити у його задоволенні або задовольнити таке клопотання, лише у разі пропущення цього строку. Оскільки строк апеляційного оскарження у цьому випадку дотримано, колегія суддів встановлює відсутність предмета розгляду клопотання про його поновлення, у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити це клопотання без розгляду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, недоторканості права власності, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування в установленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно підлягає можливій конфіскації майна.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч.5 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя відповідно до вимог ст.94, 132, 170, 173 КПК повинен перевірити, зокрема, наявність правової підстави для арешту майна, достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення, можливість призначення покарання у виді конфіскації майна, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки такого арешту для підозрюваного та інших осіб.

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону суд перевіряє доводи апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи сторони захисту про відсутність належної оцінки обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів виходить з такого.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відтак на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо неналежної перевірки обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, колегія суддів встановила таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року, у межах якого 19 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

За повідомленням про підозру ОСОБА_5 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданої їй влади та службового становища судді Верховного Суду, в особливо великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

За версією сторони обвинувачення, у межах кримінального провадження розслідуються обставини можливого одержання суддями Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення судового рішення у справі №910/15551/20 в інтересах ОСОБА_9 та компанії Ferrexpo AG. ОСОБА_5 інкримінується одержання частини неправомірної вигоди у розмірі 50 000 доларів США.

Повідомлення про підозру містить зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому викладено фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення.

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, що можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються сукупністю зібраних у ході досудового розслідування матеріалів, у тому числі повідомленням про підозру, матеріалами щодо обставин розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/15551/20, відомостями про можливу передачу неправомірної вигоди через ОСОБА_10 , протоколами допитів, а також матеріалами щодо виявлення та вилучення частини грошових коштів, які сторона обвинувачення пов`язує з предметом неправомірної вигоди.

На цій стадії кримінального провадження суд не вирішує питання про достовірність, допустимість і достатність доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 , оскільки така оцінка належить до предмета судового розгляду по суті. Предметом перевірки суду є лише те, чи містять надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності факти та інформацію, достатні для висновку про можливу причетність особи до інкримінованого кримінального правопорушення.

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя не перевірив належним чином обґрунтованість підозри, не спростовують відповідного висновку, оскільки зводяться до незгоди сторони захисту з оцінкою матеріалів сторони обвинувачення та передчасного вирішення питань, які належать до предмета подальшого досудового розслідування або судового розгляду по суті.

За таких обставин слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, не вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_5 та остаточну кваліфікацію її дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у цьому кримінальному провадженні доказів, які на час розгляду клопотання об`єктивно пов`язують підозрювану з інкримінованим їй кримінальним правопорушенням та підтверджують існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин.

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про неналежну перевірку обґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри колегія суддів вважає такими, що не спростовують відповідних висновків слідчого судді.

Встановивши наявність достатнього для цієї стадії кримінального провадження рівня обґрунтованої підозри, суд переходить до перевірки доводів апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для арешту конкретного майна.

Як зазначено вище, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК.

Санкція ч.4 ст.368 КК передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Отже, з огляду на характер повідомленої ОСОБА_5 підозри та санкцію інкримінованого їй кримінального правопорушення, у цьому кримінальному провадженні наявна передбачена п.3 ч.2, ч.5 ст.170 КПК правова підстава для накладення арешту на майно підозрюваної з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Водночас наявність такої правової підстави не звільняє слідчого суддю від обов`язку перевірити чи належить відповідне майно підозрюваній, чи може воно бути предметом арешту саме з цією метою, а також чи є обмеження права власності розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржуваною ухвалою арешт накладено на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; об`єкт незавершеного будівництва - садовий/дачний будинок площею 200 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:019:0333 за адресою: АДРЕСА_2 ; об`єкт незавершеного будівництва - альтанку площею 15 кв.м., розташовану на цій же земельній ділянці; автомобіль Mercedes-Benz GLE 300D, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; а також грошові кошти в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що сторона захисту не заперечувала належність зазначеного майна ОСОБА_5 , однак вважала, що квартира, об`єкти незавершеного будівництва, автомобіль та грошові кошти на рахунку № НОМЕР_3 є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим арешт мав бути накладений лише на 1/2 частину такого майна та половину відповідних коштів, що належить підозрюваній.

За положеннями ч.5 ст.170 КПК арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути накладено лише на майно, що належить підозрюваному, обвинуваченому, засудженому або юридичній особі, щодо якої здійснюється провадження.

Разом з тим доводи апеляційної скарги щодо необхідності обмеження арешту 1/2 частиною квартири, об`єктів незавершеного будівництва, автомобіля та половиною грошових коштів фактично стосуються можливого порушення прав іншої особи - ОСОБА_6 , якому, за твердженням сторони захисту, може належати частка у спільному майні подружжя.

Апеляційну скаргу подано захисником ОСОБА_7 саме в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 . Водночас ОСОБА_6 самостійно з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді не звертався, а також не уповноважував іншу особу на подання апеляційної скарги в його інтересах з метою захисту його майнових прав.

Участь адвоката ОСОБА_7 у судовому засіданні також як представника ОСОБА_6 не змінює меж апеляційного перегляду, оскільки такі межі визначаються апеляційною скаргою, її вимогами та особою, в інтересах якої вона подана. Саме по собі представництво ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не є тотожним поданню ним апеляційної скарги та не створює для суду підстав переглядати ухвалу слідчого судді в інтересах особи, яка самостійно такого перегляду не ініціювала.

Відповідно до ст.24 КПК кожному гарантується право на перегляд ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Отже, апеляційна перевірка ухвали слідчого судді в частині, яка може стосуватися права власності ОСОБА_6 , без поданої ним або уповноваженою ним особою апеляційної скарги є неможливою, оскільки це порушувало б визначене ст.24 КПК право такої особи самостійно вирішувати питання про перегляд судового рішення, яке стосується її прав.

За таких обставин у цьому апеляційному провадженні колегія суддів не вирішує питання про наявність, обсяг чи належність ОСОБА_6 можливої частки у майні, на яке накладено арешт.

При цьому ОСОБА_6 не позбавлений права самостійно оскаржити судове рішення про арешт майна або звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді в порядку ст.174 КПК як можливий власник або співвласник майна.

З огляду на викладене, посилання сторони захисту на належність арештованого майна до спільної сумісної власності подружжя не зумовлює перегляду ухвали слідчого судді в частині можливих майнових прав ОСОБА_6 за апеляційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності накладення арешту на грошові кошти в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», колегія суддів виходить з такого.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя не зазначив реквізити конкретного банківського рахунку та наклав арешт не на банківський рахунок ОСОБА_5 як такий, а на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_5 в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» станом на день отримання нею повідомлення про підозру - 19 травня 2026 року. Водночас слідчим суддею окремо зазначено, що наступні кошти, які надходитимуть на рахунок після 19 травня 2026 року як заробітна плата, арешту не підлягають.

Отже, предметом арешту в цій частині визначено не банківський рахунок як такий і не всі кошти, які можуть надходити на рахунки ОСОБА_5 у майбутньому, а саме грошові кошти, наявні на відповідному рахунку в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» станом на 19 травня 2026 року.

З наданих стороною захисту довідок АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 08 червня 2026 року вбачається, що у ОСОБА_5 відкрито зарплатний картковий рахунок № НОМЕР_3 , залишок коштів на якому станом на 08 червня 2026 року становив 4 953 548,37 грн., а також пенсійний картковий рахунок № НОМЕР_4 , залишок коштів на якому станом на цю ж дату становив 329,45 грн.

Водночас зі змісту мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваної ухвали в їх системному зв`язку слідує, що арешт у цій частині стосується саме грошових коштів, розміщених на зарплатному картковому рахунку ОСОБА_5 № НОМЕР_3 , а не коштів на її пенсійному картковому рахунку № НОМЕР_4 .

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо грошових коштів в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» зводяться до тверджень про необхідність обмеження арешту половиною коштів на зарплатному картковому рахунку у зв`язку з режимом спільної сумісної власності подружжя, про неможливість використання частини цих коштів для внесення застави, а також про безпідставне, на думку сторони захисту, поширення арешту на пенсійний картковий рахунок.

Щодо коштів на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_3 сторона захисту виходить із того, що вони є спільною сумісною власністю подружжя, а тому арешт мав бути обмежений половиною відповідної суми. Водночас ці доводи фактично спрямовані на захист можливої частки ОСОБА_6 у таких коштах.

З огляду на наведені вище висновки щодо меж апеляційного перегляду, колегія суддів у цьому провадженні не вирішує питання про наявність, обсяг чи належність ОСОБА_6 можливої частки у грошових коштах, розміщених на зазначеному рахунку. У межах апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_5 , оцінці підлягає законність арешту коштів у тій частині, в якій таке судове рішення стосується її прав та інтересів, а не питання про виділення можливої частки іншого співвласника, який самостійного апеляційного перегляду не ініціював.

Отже, посилання сторони захисту на режим спільної сумісної власності подружжя не зумовлює зміни оскаржуваної ухвали в частині арешту грошових коштів за апеляційною скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_5 .

Також сторона захисту посилалась на те, що внаслідок арешту коштів на рахунку № НОМЕР_3 було заблоковано можливість використання 2 000 000 грн. для внесення застави, визначеної ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2026 року.

Разом з тим під час апеляційного розгляду встановлено, що застава за ОСОБА_5 внесена у визначеному слідчим суддею розмірі, у зв`язку з чим наведені доводи сторони захисту в цій частині втратили практичне значення для вирішення питання про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рахунок №UA033003350000000262084283697 використовується для отримання пенсійних та соціальних виплат, суд враховує, що за змістом оскаржуваної ухвали арешт на грошові кошти, розміщені на цьому рахунку, не накладався.

Відтак доводи сторони захисту про спеціальне призначення пенсійного карткового рахунку не спростовують висновків слідчого судді та не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки цей рахунок і кошти на ньому не є предметом накладеного арешту.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо грошових коштів в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності правових підстав для арешту майна та не свідчать про необхідність зміни чи скасування оскаржуваної ухвали в цій частині.

Оцінюючи розумність і співрозмірність застосованого обмеження права власності завданням кримінального провадження, колегія суддів враховує, що арешт нерухомого майна та транспортного засобу накладено у вигляді заборони відчуження та розпорядження таким майном.

Отже, оскаржуваною ухвалою ОСОБА_5 не позбавлено можливості фактичного користування квартирою, об`єктами незавершеного будівництва та автомобілем, а встановлене обмеження спрямоване саме на запобігання їх відчуженню або іншому розпорядженню до вирішення питання про можливу конфіскацію майна у встановленому законом порядку.

Щодо грошових коштів в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» суд враховує, що арешт також має обмежений характер, оскільки стосується лише коштів, які знаходились на банківському рахунку станом на 19 травня 2026 року. Майбутні надходження на рахунок після цієї дати як заробітна плата прямо виключені слідчим суддею з-під арешту, а доводи щодо пенсійних та соціальних виплат не свідчать про заборону їх подальшого отримання.

З огляду на характер повідомленої ОСОБА_5 підозри, тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, санкцію ч.4 ст.368 КК, яка передбачає можливість призначення покарання у виді конфіскації майна, а також тимчасовий характер арешту, колегія суддів вважає застосоване обмеження права власності розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.

При цьому арешт майна не вирішує питання про винуватість ОСОБА_5 , не означає остаточного позбавлення права власності та не перешкоджає особам, які вважають, що арештом порушено їх права чи законні інтереси, звернутися із самостійною апеляційною скаргою або клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя безпідставно розглянув клопотання прокурора без повідомлення підозрюваної ОСОБА_5 та її захисника, колегія суддів оцінює з урахуванням спеціального порядку розгляду клопотань про арешт майна, передбаченого ст.172 КПК.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Водночас згідно з ч.2 ст.172 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Отже, кримінальний процесуальний закон прямо допускає розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення підозрюваного, власника майна та їх представників, якщо такий порядок розгляду є необхідним для забезпечення арешту майна.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду клопотання прокурора без повідомлення підозрюваної та її захисника, оскільки майно, щодо якого порушено питання про арешт, не було тимчасово вилученим, а завчасне повідомлення зацікавлених осіб могло створити ризик його відчуження або розпорядження грошовими коштами.

Посилання сторони захисту на те, що на час звернення прокурора з клопотанням ОСОБА_5 вже повідомлено про підозру, а стороні захисту вручено клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, не виключає можливості застосування слідчим суддею порядку, передбаченого ч.2 ст.172 КПК. Закон пов`язує можливість розгляду клопотання без повідомлення відповідних осіб не з відсутністю у них процесуального статусу чи необізнаністю про кримінальне провадження, а з необхідністю забезпечення ефективності арешту майна.

При цьому сторона захисту реалізувала право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, надала свої доводи та документи на їх підтвердження, а суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість арешту майна з урахуванням цих доводів.

За таких обставин розгляд клопотання прокурора без повідомлення підозрюваної та її захисника не свідчить про істотне порушення вимог КПК і не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Не дають підстав для скасування ухвали слідчого судді й доводи апеляційної скарги про відмову захиснику в ознайомленні з матеріалами судової справи.

Зазначені доводи самі по собі не спростовують встановлених слідчим суддею правових підстав для накладення арешту на майно. Крім того, під час апеляційного розгляду сторона захисту мала можливість викласти свої заперечення щодо арешту майна, надати документи на їх підтвердження та реалізувати процесуальні права, передбачені КПК.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо порушення засад змагальності сторін та рівності їх процесуальних прав не свідчать про такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили слідчому судді ухвалити законне й обґрунтоване рішення або є підставою для його скасування під час апеляційного перегляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків колегії суддів, не впливають на правильність вирішення слідчим суддею питання про арешт майна та не свідчать про наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

При цьому суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для ухвалення рішень, однак не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, а з його змісту має бути зрозуміло, що істотні доводи сторін були розглянуті судом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно ОСОБА_5 з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, дотримався вимог ст.170, 173 КПК, належним чином перевірив наявність правової підстави для арешту майна, врахував характер повідомленої підозри, санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, належність майна підозрюваній, а також розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухвали слідчого судді, під час апеляційного перегляду не встановлено.

З огляду на викладене апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 належить залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.170, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2026 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________   _______________   _______________

ОСОБА_1     ОСОБА_2     ОСОБА_3