Справа № 991/1307/25

Провадження № 11-кп/991/76/26

Головуюча суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1 

 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

08 липня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на вирок Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження № 42019171190000068 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сульське Білопільського району Сумської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, остання відома адреса: АДРЕСА_2 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_11 , 

обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

 

У С Т А Н О В И Л А:

 

Історія провадження

12.02.2025 до Вищого антикорупційного суду (далі - суд першої інстанції) зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019171190000068, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2019, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України 

У зв`язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_8 у судові засідання й оголошенням його у міжнародний розшук, суд першої інстанції 01.04.2025 постановив ухвалу про здійснення відносно нього спеціального судового провадження.

Виклики обвинуваченого ОСОБА_8 здійснювалися, зокрема, за останнім відомим місцем проживання - АДРЕСА_2 . Судові повістки повернулись до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оголошення про виклик до суду ОСОБА_8 публікувались в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті Вищого антикорупційного суду.

Протягом судового розгляду захист обвинуваченого ОСОБА_8 здійснював обраний ним на власний розсуд адвокат ОСОБА_9 . Захисник мав доступ до всіх правових засобів, міг подавати докази, заявляв клопотання, висловлював позицію захисту по всіх питаннях, які виникали в ході судового розгляду. 

24.04.2025 на адресу суду першої інстанції від Офісу Генерального прокурора надійшло повідомлення про затримання ОСОБА_8 на території Федеративної Республіки Німеччина для вирішення питання про ініціювання Міністерством юстиції України звернення до компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина із запитом про видачу (екстрадицію) обвинуваченого. Суд першої інстанції 30.04.2025 підготував клопотання про видачу ОСОБА_8 для притягнення його до кримінальної відповідальності, 16.05.2025 переклав необхідні документи та 19.05.2025 направив на адресу Міністерства юстиції України. Від Міністерства юстиції України 03.06.2025 надійшло повідомлення про звернення 27.05.2025 до Федерального Міністерства юстиції Федеративної Республіки Німеччини із запитом про видачу ОСОБА_8 . Іншими відомостями стосовно виконання запиту про видачу ОСОБА_8 станом на ухвалення вироку (11.12.2025) суд першої інстанції не володів.

Отже, за результатами розгляду кримінального провадження по суті, суд першої інстанції 11.12.2025 ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а ОСОБА_8 - ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, та призначив їм покарання:

- ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях державної та комунальної форм власності (тих, в яких розмір державної частки становить більше 50%), пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на 3 роки, зі штрафом 13 600 грн

- ОСОБА_8 у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців з позбавленням права обіймати посади в суб`єктах господарювання усіх форм власності, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 2 роки 10 місяців зі штрафом 12 750 грн.

Поряд із тим суд першої інстанції вирішив питання щодо запобіжних заходів, цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат.

Обвинувачені не погодилися із вироком суду першої інстанції, а тому їх захисники адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.

15.01.2026 матеріали кримінального провадження разом з апеляційними скаргами захисту надійшли до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі також суд апеляційної інстанції).

Оскільки у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції ухвалою від 01.04.2025 постановив здійснювати спеціальне судове провадження відносно ОСОБА_8 , то повістки про його виклик та інформацію про процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, суд апеляційної інстанції надсилав та публікував відповідно до вимог ст. 297-5 та ч. 3 ст. 323 КПК України. Зокрема, повістки про виклики обвинуваченого ОСОБА_8 надсилалися за останнім відомим місцем проживання - АДРЕСА_2 . Судові повістки повернулись до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оголошення про виклик ОСОБА_8 до суду публікувались в газетах «Урядовий кур`єр» та «Голос України», а також на офіційному сайті Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Захист обвинуваченого ОСОБА_8 протягом апеляційного розгляду здійснював обраний ним на власний розсуд адвокат ОСОБА_9 , який мав доступ до всіх правових засобів, міг подавати докази, заявляв клопотання, висловлював позицію захисту по всіх питаннях, які виникали в ході судового розгляду.

У зв`язку з затриманням 21.04.2025 ОСОБА_8 на території Федеративної Республіки Німеччина, Федеральне Міністерство Юстиції Федеративної Республіки Німеччина прийняло рішення про його видачу до України для притягнення до кримінальної відповідальності.

13.04.2026 о 17.30 год у приміщенні міжнародного автомобільного пункту пропуску Краківець (Корчова) на лінії українсько-польського кордону Яворівського району Львівської області ОСОБА_8 був переданий представникам Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ). 

15.04.2026 Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду застосувала до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, та визначила йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 5 000 000 гривень. 

Отже, після доставлення обвинуваченого ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції, судовий розгляд продовжився згідно із загальними правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).

 

Формулювання обвинувачення, визнане судом першої інстанції доведеним

У період серпня-вересня 2020 року в.о. генерального директора ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та за його пособництва доручив підготувати й погодив укладення завідомо невигідних для державного підприємства додаткових угод від 17.09.2020 №2 до договорів № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР. Надалі згідно з актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) у період з 07.11.2020 до 03.12.2020 усупереч інтересам ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» ОСОБА_6 прийняв до оплати штучно завищені на користь ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» витрати, чим ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Полтавської філії нанесено матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 4 348 899,81 грн. 

Крім того, ОСОБА_6 діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та за його пособництва погодив внесення змін до договорів від 22.01.2020 № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф угодами від 12.05.2020 № 1 та подальше виконання їх умов щодо реалізації кукурудзи на користь ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» за штучно заниженою ціною, чим ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» в особі Полтавської філії нанесено матеріальну шкоду на загальну суму 9 058 941,55 грн. 

Своєю чергою, ОСОБА_8 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_6 , в інтересах ТОВ «Козельщинський пелетний завод» і ТОВ «Шишацький пелетний завод», забезпечив підготовку проєктів додаткових угод від 17.09.2020 № 2 до договорів № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР із завищеною вартістю робіт та матеріалів, а також угод від 12.05.2020 № 1 до договорів від 22.01.2020 № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф із заниженою вартістю кукурудзи, чим сприяв ОСОБА_6 у реалізації злочинного наміру.

Таким чином ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживання службовим становищем шляхом використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки. 

ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, тобто пособництво у зловживанні службовим становищем шляхом використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд першої інстанції дійшов переконання, що сторона обвинувачення довела:

- штучне завищення вартості виконаних сільськогосподарських робіт у порівнянні з фактичною вартістю, визначеною субпідрядником, при виконанні договорів № 24-15/2020-ПР та № 22-15/2020-ПР шляхом укладення додаткових угод до них;

- штучне заниження вартості за тону кукурудзи, яка суттєво відрізнялась від середньої ринкової ціни, при виконанні договорів № 25-15/2020-Ф та № 23-15/2020-Ф шляхом укладення додаткових угод до них;

- фактичний контроль ОСОБА_8 над фінансово-господарською діяльністю ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» та його вирішальний вплив на прийняття рішень, пов`язаних з діяльністю цих товариств;

- погодження ОСОБА_6 додаткових угод з метою завищення вартості проведених за договорами № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР сільськогосподарських робіт та зменшення ринкової вартості кукурудзи, що реалізовувалася на підставі договорів № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф;

- умисний характер і узгодженість дій ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , що полягало в їх комунікації з приводу виконання договорів, що є предметом розгляду, та спрямування ОСОБА_6 вектору підготовки необхідної документації; 

- оплата ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» завищеної вартості за виконані сільськогосподарські роботи та отримання ним заниженої вартості реалізованої сільськогосподарської продукції призвело до отримання товариствами неправомірної вигоди й одночасно завдало підприємству шкоди у загальному розмірі 13 407 841 грн.

 

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали 

Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 .

Адвокат ОСОБА_7 вважає вирок незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, суд першої інстанції не дотримався вимог щодо стандарту доведення вини поза розумним сумнівом та вимог до мотивованості судового рішення, передбачених ст. 370 КПК України. Також суд першої інстанції неповно дослідив докази, надав перевагу доказам сторони обвинувачення, не дав належної оцінки доказам захисту та допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. 410-412 КПК України є підставою для скасування вироку та закриття кримінального провадження.

По першому епізоду (сільськогосподарські роботи) захист стверджує, що суд першої інстанції безпідставно погодився з висновками експертизи про завищення витрат, а також не дослідив повний обсяг витрат підрядників та субпідрядників, зокрема витрати на збір урожаю, транспортування, сушіння та очищення зерна. Зазначене, на думку захисту, не було враховано експертом. Крім того, до справи не були долучені або досліджені документи щодо витрат інших виконавців робіт, а експертні висновки ґрунтуються лише на частині первинної документації. Захист вважає, що суд першої інстанції не дав оцінку показанням свідків, які підтверджували наявність додаткових витрат, а також документам щодо закупівлі зерна та обліку врожаю. На думку захисту, це призвело до помилкового висновку про наявність збитків.

Окремо сторона захисту вказує на суперечності між різними висновками експертів, а також на те, що експерти використовували лише середні ринкові ціни зерна без урахування якості продукції, вологості, ступеня очищення та умов продажу. Деякі експерти прямо вказували на неможливість визначити точний розмір шкоди через відсутність частини документів або через діючий характер договорів. 

Щодо другого епізоду (реалізація кукурудзи за нібито заниженою ціною), захист заперечує сам факт завдання шкоди. Суд першої інстанції безпідставно визначив ринкову ціну зерна, оскільки ринкова вартість у різних експертних дослідженнях суттєво відрізняється. Експерти проводили лише маркетингове дослідження цін на ринку без аналізу індивідуальних характеристик товару. Відсутність аналізу якості зерна, його сортності, вологості та місця реалізації робить висновки про розмір збитків недостовірними. Також захист посилається на власні розрахунки, згідно з якими підприємство фактично отримало чистий прибуток від виконання договорів, а не збитки. Зокрема, зазначається, що за договірними відносинами підприємство отримало авансові платежі та додаткові фінансові вигоди, що, на думку захисту, виключає наявність істотної шкоди як обов`язкової ознаки складу злочину.

Захист заперечує доведеність суб`єктивної сторони злочину. Вважає, що прокурор не довів мету отримання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб. Навпаки, дії ОСОБА_6 були спрямовані на отримання максимальної вигоди для державного підприємства. Приватні підприємства фактично не отримали неправомірної вигоди, оскільки навіть за розрахунками сторони обвинувачення вони могли мати збитки за результатами господарської діяльності.

Також сторона захисту заперечує наявність попередньої змови групи осіб. Суд першої інстанції лише формально констатував факт великої кількості телефонних з`єднань між фігурантами, але не встановив зміст переговорів. У матеріалах НС(Р)Д відсутні розмови, які прямо підтверджують домовленість про вчинення злочину. Отже, висновки суду першої інстанції про змову ґрунтуються лише на припущеннях.

Окрім зазначеного, захист посилається на процесуальні порушення. Вважає, що вирок був підготовлений заздалегідь, оскільки суд після останнього слова обвинуваченого перебував у нарадчій кімнаті близько 40 хвилин, що, на думку захисту, є недостатнім для підготовки 42 сторінок мотивованого вироку. Це на думку захисту, свідчить про можливе порушення вимог щодо таємниці нарадчої кімнати та вимог щодо безпосередності ухвалення судового рішення.

Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 .

Адвокат ОСОБА_9 також вважає оскаржуваний вирок незаконним, необґрунтованим та постановленим з істотними порушеннями процесуального закону. Захисник переконаний, що вина його клієнта недоведена поза розумним сумнівом. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_8 винним як пособник у зловживанні службовим становищем за попередньою змовою з ОСОБА_6 . Йому інкримінували фактичний вплив на діяльність двох приватних товариств - ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод». На думку суду першої інстанції, ОСОБА_8 фактично координував господарську діяльність цих підприємств, комунікував із ОСОБА_6 та спрямовував підготовку документів для реалізації схеми з державним підприємством. Однак, сторона захисту категорично заперечує наявність умислу ОСОБА_8 на вчинення злочину. У матеріалах справи відсутні докази попередньої змови між ним і ОСОБА_6 . Суд першої інстанції зробив висновок лише на підставі непрямих ознак, зокрема факту телефонних контактів та згадування ОСОБА_8 у комунікаціях. Сам факт спілкування не доводить участі у злочині без підтвердження змісту розмов, наміру або конкретних протиправних дій.

Захист заперечує висновок суду про штучне завищення вартості сільськогосподарських робіт. Суд першої інстанції не врахував усі витрати заводів, зокрема документи, які підтверджують виконання робіт іншими підрядниками. Наприклад, частину робіт з оранки виконувало ФГ «Зеніт», що підтверджується договорами та актами виконаних робіт. Окрім цього, роботи зі збору врожаю, транспортування, сушіння та очищення зерна також виконували інші підрядники, але ці витрати, на думку захисту, суд не проаналізував.

Щодо висновку суду першої інстанції про заниження ціни кукурудзи. Захист зазначає, що реальна кількість зібраного врожаю була меншою, ніж зазначено в обвинувальному акті. За версією захисту, замість приблизно 3 066 тонн фактично було зібрано близько 1 300 тонн зерна, яке було продано єдиному покупцю - ТОВ «УЗТК Трейд». Тому, на думку захисту, не можна говорити про заниження ціни як про спосіб заподіяння шкоди.

Окремо захист посилається на те, що заводи фактично не отримали прибутку від співпраці з державним підприємством. Навпаки, згідно з актами зарахування зустрічних вимог, підприємства навіть зазнали збитків. Наприклад, після взаємозаліків залишок заборгованості свідчив про збитки близько 863 тисяч грн для одного підприємства та близько 239 тисяч грн для іншого, тобто загалом понад 1,1 млн грн збитків для заводів, що, на думку захисту, суперечить версії обвинувачення про отримання неправомірної вигоди.

Також захист заперечує, що ОСОБА_8 був фактичним бенефіціаром або керівником заводів. Він був директором компанії-засновника і діяв лише в інтересах цієї компанії, кінцевим бенефіціаром якої була інша особа. Висновки суду про вирішальний вплив ОСОБА_8 на діяльність товариств захист вважає необґрунтованими.

Окрім зазначеного, захист стверджує про порушення права його клієнта на захист. ОСОБА_8 перебував під вартою на території Німеччини і просив забезпечити його участь у судовому засіданні через відеоконференцію, однак суд першої інстанції відмовив в цьому. Це, на думку сторони захисту, є порушенням права бути вислуханим у суді, права давати пояснення, брати участь у дебатах і виголосити останнє слово. 

Адвокат ОСОБА_9 також вважає, що було порушено таємницю нарадчої кімнати, адже повний текст вироку з 42 сторінок був отриманий майже одразу після проголошення резолютивної частини, що може свідчити про його підготовку заздалегідь.

Отже, з урахуванням зазначеного, захист просить скасувати вирок, закрити кримінальне провадження через відсутність складу злочину та залишити цивільний позов без розгляду, оскільки сторона обвинувачення не довела вину ОСОБА_8 .

 

Показання обвинуваченого ОСОБА_8 , надані суду апеляційної інстанції

На підставі ч. 3 ст. 404 КПК України колегія суддів за клопотанням сторони захисту безпосередньо допитала обвинуваченого ОСОБА_8 , який не був допитаний судом першої інстанції у зв`язку зі здійсненням щодо нього спеціального судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_8 надав суду такі показання.

Обвинувачений є директором німецько-українського підприємства Brown Industrial Technologies зі стовідсотковими іноземними інвестиціями. Власником і кінцевим бенефіціаром підприємства є громадянин Німеччини ОСОБА_12 . На території України компанія займається проєктуванням і будівництвом біогазових станцій, сміттєпереробних заводів, які виробляють біогаз і синтез-газ, а також підприємств із виробництва паливних пелетів для реалізації в Україні та Європі. Це підприємство, від імені ОСОБА_13 виступило засновником ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод». Жодних посад чи статусу бенефіціара в цих товариствах обвинувачений не мав.

За словами обвинуваченого, зазначені товариства були створені ОСОБА_14 , який є їх кінцевим бенефіціаром. Оскільки останній не зміг прибути до України для підписання статутів, він за довіреністю уповноважив обвинуваченого їх підписати. Первинною метою діяльності заводів було виробництво паливних пелетів для реалізації в Україні та Німеччині. Вирощування сільськогосподарської продукції не планувалося через відсутність відповідних спеціалістів. Після залучення ОСОБА_15 ОСОБА_12 зацікавився також вирощуванням, реалізацією та експортом зерна. З огляду на це ОСОБА_12 надав йому 10 % частки у двох товариствах.

Обвинувачений повідомив, що саме він порекомендував ОСОБА_16 , з яким був знайомий нетривалий час через свого племінника. ОСОБА_15 справив на нього позитивне враження, адже він був депутатом Полтавської обласної ради та раніше керував аграрними підприємствами. 

Із ОСОБА_6 обвинувачений познайомився у 2017 чи 2018 році через спільного знайомого ОСОБА_17 . У 2019 році він дізнався про призначення ОСОБА_6 директором ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Під час відвідування підприємства йому стало відомо про наявність великої кількості дослідних станцій, які могли використовуватися для розміщення обладнання з виробництва паливних пелетів. Після огляду баз «Гуєвка» та «Градецьк» він переконався, що вони придатні для цих цілей.

Обвинувачений запропонував ОСОБА_6 співпрацю з німецькими інвестиціями щодо розвитку біоенергетики в Україні. ОСОБА_6 повідомив, що підприємство має близько 15 тис. га землі, які можна використовувати для вирощування сільськогосподарської продукції. Обвинувачений пояснив, що у виробництві паливних пелетів використовується солома, яка залишається після вирощування зернових культур, тому вони були готові викупати всю солому для забезпечення заводів сировиною. Пізніше він дізнався про передачу підприємства до Фонду державного майна України для приватизації, що також викликало зацікавленість у можливому придбанні відповідних баз.

За словами обвинуваченого, саме ОСОБА_6 запропонував займатися вирощуванням сільськогосподарської продукції. Він повідомив про це ОСОБА_15 , який погодився, після чого це питання було обговорено з ОСОБА_14 , який погодився фінансувати посівну кампанію та подальшу діяльність підприємств. Сам обвинувачений повідомив, що не може займатися цими питаннями через завантаженість основною роботою та відсутність спеціальних знань у сфері сільського господарства. Додаткової винагороди за участь у діяльності заводів він не отримував. У разі отримання прибутку кошти надходили б на рахунок Німецько-Українського підприємства «БІТ», а рішення щодо їх використання приймав би ОСОБА_12 .

Після цього обвинувачений познайомив між собою ОСОБА_15 та ОСОБА_6 . Вони почали співпрацювати, а через відсутність у ОСОБА_15 достатнього досвіду на цьому підприємстві керівництво фактично здійснював ОСОБА_6 . Перший час обвинувачений допомагав їм налагоджувати комунікацію, адже вони перебували в різних містах (Київ - Полтава).

Обвинувачений повідомив, що часто спілкувався телефоном із ОСОБА_6 . Обговорювали питання, пов`язані з біоенергетикою, а також діяльністю підприємств, оскільки у ОСОБА_15 виникали проблеми через посуху та взаємовідносини з контрагентами. За його словами, протягом дня між ними могло бути кілька дзвінків, у тому числі без відповіді через зайнятість. Твердження про 102 тисячі телефонних з`єднань із ОСОБА_6 за 15 місяців не відповідає дійсності, оскільки фактично йдеться приблизно про 102 дзвінки з його боку та 146 - із боку ОСОБА_6 , або навпаки.

Обвинувачений зазначив, що не погоджував із ОСОБА_6 укладення договорів, додаткових угод чи актів зарахування зустрічних вимог між заводами, оскільки не був спеціалістом у цій сфері. Цими питаннями займалися ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , якого він ніколи не бачив і з яким не спілкувався. ОСОБА_19 він бачив лише двічі на початку організації комунікації з ДП. З ОСОБА_20 лише вітався. Телефонні дзвінки до нього здійснювалися виключно для з`ясування, чи перебуває ОСОБА_6 на місці та чи може прийняти ОСОБА_15 .

За словами обвинуваченого, під час зустрічей із ОСОБА_6 обговорювалися питання оренди баз, а після появи можливості їх приватизації - технічні питання щодо електропостачання, наявного обладнання, персоналу та перспектив встановлення обладнання для виробництва паливних пелетів. Аграрні питання вони не обговорювали.

Також обвинувачений підтримував зв`язок із ОСОБА_15 , який часто приїздив до нього в офіс у Києві не лише з питань діяльності ОСОБА_24 та ОСОБА_21 пелетних заводів, а й щодо інших проєктів, зокрема біогазових підприємств у Полтавській області. Від ОСОБА_15 , його працівників та представників ДП він знав про перебіг вирощування зернових культур, у тому числі про ризик втрати врожаю через несприятливі погодні умови. Цю інформацію він передавав ОСОБА_16 .

Окремо зазначив, що спочатку посіви кукурудзи добре зійшли та розвивалися, однак через відсутність опадів у період формування качанів врожайність різко погіршилася. Про ці агротехнічні особливості йому розповідали ОСОБА_6 та ОСОБА_15 . На полях він особисто не був і про ситуацію знав виключно з їхніх слів.

Після отримання інформації про можливу низьку врожайність ОСОБА_12 відмовився від подальшого фінансування підприємств. Надалі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 погодилися надавати ОСОБА_15 послуги з обробітку землі та вирощування врожаю з оплатою після отримання прибутку. За словами обвинуваченого, коштів на підприємствах уже не було, а ОСОБА_15 , маючи авторитет у Полтавській області, зміг залучити підрядників, постачальників добрив і посівного матеріалу, які погодилися працювати на таких умовах.

Обвинувачений наголосив, що не впливав і не міг впливати на рішення ОСОБА_15 , оскільки це було визначено ОСОБА_14 . Він також не мав права втручатися в діяльність ОСОБА_24 та ОСОБА_21 пелетних заводів, однак був обізнаний про стан їхніх справ, оскільки постійно інформував ОСОБА_13 про діяльність усіх підприємств, зареєстрованих в Україні, у тому числі цих двох заводів.

За його словами, усі рішення щодо господарської діяльності приймав ОСОБА_15 , який визначав контрагентів, ціни та співпрацював із ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Коли ОСОБА_15 приїздив до Києва, вони разом відвідували ОСОБА_6 та обговорювали питання оренди баз, оскільки обвинувачений був обізнаний про стан підприємств і розумів складність їхнього фінансового становища.

Обвинувачений зазначив, що справами підприємств він фактично не займався. Після припинення співпраці у 2020 році ОСОБА_12 відмовився від розвитку аграрного напряму та вийшов зі складу цих підприємств.

Надалі ОСОБА_24 пелетний завод придбав ОСОБА_23 , а Козельщинський пелетний завод за згодою ОСОБА_13 був переоформлений на обвинуваченого, оскільки мав значну кредиторську заборгованість і обвинувачений не хотів, щоб це негативно вплинуло на репутацію ОСОБА_13 . Його завданням було розрахуватися з кредиторами, а надалі за рахунок діяльності з виробництва та продажу паливних пелетів погасити наявні борги.

Після переоформлення Козельщинського пелетного заводу ОСОБА_15 під час особистої зустрічі в Києві передав обвинуваченому всі наявні в нього документи, зокрема бухгалтерську документацію та договори. На той момент, за словами обвинуваченого, жодних претензій до підприємства, у тому числі з боку правоохоронних органів, не було.

Ознайомившись із переданими документами, обвинувачений встановив, що Козельщинським пелетним заводом було зібрано близько 900 тонн зерна (приблизно 892 тонни). Згодом саме ця цифра містилася у вироку та інших матеріалах справи. Він поцікавився у ОСОБА_15 , як це можливо, якщо за договором мало бути близько 3000 тонн, на що той відповів: «Так було треба». При цьому в переданих документах обвинувачений не знайшов підтвердження реалізації саме 3 000 тонн зерна.

Також обвинувачений зазначив, що йому не відомо про існування інших покупців зерна Козельщинського пелетного заводу, у тому числі неофіційних (за готівку, криптовалюту тощо), окрім ТОВ «УЗДК Трейд» та Агропостач.

 

Позиції учасників судового провадження

Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_11 підтримали подану апеляційну скаргу в інтересах їх клієнта в повному обсязі, просили задовольнити з мотивів, наведених у тексті апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав позицію своїх захисників, просив задовольнити апеляційну скаргу подану в його інтересах.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 підтримав подану ним апеляційну скаргу, наполягав на її задоволенні та скасуванні оскаржуваного судового рішення.

Обвинувачений ОСОБА_8 погодився з доводами свого захисника, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_10 у судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту заперечував у повному обсязі. Наголосив, що вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, у зв`язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - без задоволення.

 

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданих апеляційних скарг, вислухала доводи й заперечення учасників судового провадження, повторно дослідила обставини, встановлені під час кримінального провадження, у межах заявлених сторонами клопотань, провела судові дебати, заслухала останнє слово обвинувачених, перевірила матеріали кримінального провадження й обговорила доводи апеляційних скарг, та дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. 

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому разі, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Отже, для правильного вирішення апеляційних скарг, колегія суддів у межах наведених сторонами доводів має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, правильність встановлення фактичних обставин та застосування норм права.

При перевірці доводів апеляційних скарг колегія суддів має оцінити належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, досліджених судом першої інстанції, а також перевірити правильність правової кваліфікації встановлених фактичних обставин.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційних скаргах захисників обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не порушується питання про очевидну недопустимість конкретних доказів у розумінні ст. 87-89 КПК України з мотивів порушення уповноваженими особами процесуального порядку їх збирання (отримання) під час досудового розслідування.

Натомість суть доводів сторони захисту зводиться до заперечення належності, повноти та достовірності наданих обвинуваченням доказів (зокрема, висновків судових експертиз та документів щодо обліку витрат і врожаю), а також достатності всієї сукупності зібраних доказів для доведення винуватості осіб поза розумним сумнівом за інкримінованими епізодами.

З огляду на це, оцінка відповідних аргументів здійснюється колегією суддів у наступних розділах цього судового рішення за правилами ст. 94 КПК України - з точки зору належності, достовірності, достатності та взаємозв`язку доказів у їх сукупності.

Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК України

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що вирок не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції навів формулювання обвинувачення, яке визнав доведеним, із зазначенням часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, форми вини, мотиву, ролі кожного зі співучасників, наслідків кримінального правопорушення та правової кваліфікації їхніх дій. Крім того, у мотивувальній частині вироку наведено докази, якими підтверджуються встановлені обставини, а також мотиви, з яких суд відхилив доводи сторони захисту та окремі докази.

Фактично наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про невідповідність вироку вимогам ст. 374 КПК України, а зводяться до незгоди захисту з оцінкою доказів та встановленими судом фактичними обставинами, що саме по собі не є підставою для висновку про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Перевірка доводів сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам 

Щодо доводів захисту про неврахування судом фактичних витрат на виконання сільськогосподарських робіт та участі інших підрядників

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, оскільки не врахував витрати, понесені ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» при виконанні сільськогосподарських робіт, а також документи щодо виконання окремих робіт ФГ «Зеніт», ФОП ОСОБА_23 , ФГ ОСОБА_22 та ТОВ «Партнерагропостач».

Такі доводи є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що правовою та фактичною підставою для виникнення фінансових зобов`язань ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» перед ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» були договори про виконання сільськогосподарських робіт № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР, додаткові угоди до них, акти здачі-приймання робіт, рахунки на оплату, податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського обліку.

Саме ці документи відображали офіційно оформлений обсяг і вартість робіт, які були пред`явлені до оплати державному підприємству, а тому мали визначальне значення для оцінки того, чи була така вартість штучно завищена.

Водночас із матеріалів провадження вбачається, що переважну частину сільськогосподарських робіт фактично виконувало ФГ ОСОБА_22 , причому за суттєво нижчою вартістю, ніж та, яка була надалі виставлена товариствами до оплати ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Саме порівняння фактичної вартості робіт, виконаних субпідрядником, із сумами, зазначеними в актах здачі-приймання робіт, стало підставою для висновку про штучне завищення вартості робіт.

Доводи сторони захисту про те, що окремі роботи виконували також ФГ «Зеніт», ФОП ОСОБА_23 та ТОВ «Партнерагропостач», самі по собі не спростовують такого висновку. Навіть якщо окремі види робіт виконувалися іншими суб`єктами господарювання, це не змінює того, що саме товариствами до оплати державному підприємству були пред`явлені акти із завищеною вартістю робіт, яка не відповідала фактичним витратам і не була належно підтверджена первинними документами.

Крім того, матеріали провадження містять листування у груповому чаті ОСОБА_15 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 у месенджері WhatsApp протягом січня-лютого 2021 року, у якому обговорювалися значні розбіжності у даних щодо виконання робіт за договорами № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР, необхідність підготовки первинної документації, проблеми з податковими накладними, оформленням актів та закриттям взаєморозрахунків. Таке листування узгоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинна документація за спірними договорами формувалася не як звичайне відображення фактично виконаних робіт, а з метою подальшого документального оформлення вже погоджених фінансових показників.

Зокрема, 04.02.2021 ОСОБА_15 повідомляв про необхідність підготувати всю первинну документацію в електронному вигляді та звертав увагу на підписання актів наприкінці року. Надалі, 17.02.2021 у цьому ж чаті обговорювалися проблеми з відображенням використання міндобрив, необхідність шукати ФОП, який «випише документи на добрива», а також питання оформлення збирання врожаю, переміщення на склад і товарно-транспортних накладних. Зміст цієї комунікації свідчить про усвідомлення учасниками наявності розбіжностей між фактичним виконанням робіт та їх документальним оформленням.

Водночас посилання сторони захисту на документи щодо взаємовідносин із ФГ «Зеніт», ФОП ОСОБА_23 чи ТОВ «Партнерагропостач» не спростовує того, що розмір матеріальної шкоди за договорами № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР підтверджений висновком експерта від 14.08.2023 № 6, відповідно до якого документально підтверджується розмір матеріальної шкоди у сумі 3 548 613,49 грн за договором № 22-15/2020-ПР та 800 286,32 грн за договором № 24-15/2020-ПР, усього 4 348 899,81 грн.

При цьому вказаний висновок експерта ґрунтується на дослідженні договорів, додаткових угод, актів здачі-приймання робіт, видаткових накладних, рахунків на оплату та довідки від 06.07.2023, складеної за результатами участі спеціалістів-аудиторів Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області.

Отже, документи, на які посилається сторона захисту, не спростовують сукупності офіційних первинних документів, листування учасників господарських відносин та висновку експерта, які підтверджують штучне завищення вартості виконаних сільськогосподарських робіт.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що залучення окремих субпідрядників не виключає і не спростовує факту завищення вартості робіт, пред`явлених до оплати ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», а наведені захистом доводи фактично зводяться до іншої оцінки тих самих доказів.

Щодо доводів захисту про неправильне встановлення фактичного обсягу вирощеної кукурудзи та відсутність заниження вартості її реалізації

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про те, що суд першої інстанції неправильно визначив фактичний обсяг вирощеної кукурудзи, безпідставно виходив із кількості понад 3 000 тонн урожаю та, як наслідок, дійшов помилкового висновку щодо штучного заниження вартості її реалізації.

Такі доводи не узгоджуються з дослідженими судом доказами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, фактичний обсяг вирощеної та переданої ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» сільськогосподарської продукції підтверджується сукупністю первинних документів, а саме договорами поставки майбутнього врожаю № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф, додатковими угодами до них, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі продукції, статистичною звітністю та документами бухгалтерського обліку.

Саме ці документи використовувалися сторонами господарських правовідносин при здійсненні поставок, були підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку і створювали юридичні наслідки для сторін договорів.

Крім документальних доказів, суд першої інстанції обґрунтовано врахував результати негласних слідчих (розшукових) дій, а саме протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 03.07.2020 та 15.09.2020, якими зафіксовано розмови між ОСОБА_15 та ОСОБА_8 щодо стану посівів, урожайності та очікуваних обсягів зібраної кукурудзи. Зміст цих розмов узгоджується з офіційною звітністю та не підтверджує версію захисту про отримання врожаю лише близько 1 300 тонн.

Посилання сторони захисту на записи із так званого «щоденника Бобиля», в якому містяться окремі рукописні позначки щодо кількості зерна, колегія суддів також вважає неспроможними.

Такі записи не є первинними бухгалтерськими документами, не містять обов`язкових реквізитів, не підтверджують здійснення господарських операцій та не можуть мати переважної доказової сили порівняно з офіційними документами бухгалтерського, податкового та статистичного обліку, які досліджені судом першої інстанції.

Не спростовує висновків суду і твердження захисту про те, що єдиним покупцем зерна було ТОВ «УЗТК Трейд», якому фактично було реалізовано близько 1 291 тонни кукурудзи.

Предметом доказування у цьому кримінальному провадженні було не встановлення подальшого руху всього вирощеного врожаю, а перевірка законності визначення вартості зерна, яке реалізовувалося ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» за договорами № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф. Сам по собі факт реалізації певної кількості зерна одному покупцю не спростовує встановлених судом обставин щодо штучного заниження ціни реалізації продукції державного підприємства.

Щобільше, розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок реалізації кукурудзи за заниженими цінами, підтверджується висновком додаткової судової економічної експертизи від 13.12.2022 № СЕ-19/117/22/15423-ЕК, виконаної на підставі повного обсягу первинних документів, вилучених під час досудового розслідування, яка була досліджена судом першої інстанції та визнана належним, допустимим і достовірним доказом.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що доводи сторони захисту про фактичне вирощення лише близько 1 300 тонн кукурудзи ґрунтуються переважно на власному тлумаченні окремих документів та не спростовують сукупності належних і допустимих доказів, досліджених судом першої інстанції, які підтверджують встановлені ним фактичні обставини щодо обсягу врожаю та штучного заниження вартості його реалізації.

Щодо доводів захисту про відсутність збитків, отримання прибутку від виконання договорів та значення актів зарахування зустрічних однорідних вимог

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» не зазнало майнової шкоди, укладені між підприємством і ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» договори були взаємовигідними, а акти зарахування зустрічних однорідних вимог свідчать про відсутність збитків та виключають відповідальність ОСОБА_6 за їх наслідки. Такі доводи не узгоджуються з дослідженими судом доказами та ґрунтуються на вибірковому тлумаченні окремих господарських документів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок про заподіяння ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» майнової шкоди зроблено не на підставі актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2021, на які посилається сторона захисту, а на підставі сукупності первинних документів, що підтверджують фактичні господарські операції, а також висновку судової економічної експертизи № СЕ-19/117/22/15423-ЕК від 13.12.2022, якою визначено розмір збитків, завданих державному підприємству внаслідок штучного завищення вартості сільськогосподарських робіт та реалізації кукурудзи за ціною, нижчою від ринкової.

Зазначений висновок експерта виконано на підставі первинних бухгалтерських документів, договорів, додаткових угод, актів приймання-передачі робіт, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів та інших матеріалів кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені судом першої інстанції. Висновок містить послідовне обґрунтування розрахунку матеріальної шкоди та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема довідкою Державної аудиторської служби України, первинною бухгалтерською документацією та показаннями свідків.

Посилання захисту на те, що за результатами взаємозаліків ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» нібито зазнали збитків, а відтак не могли отримати будь-яку вигоду від співпраці з державним підприємством, не спростовує встановленого судом факту заподіяння шкоди ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Акти зарахування зустрічних однорідних вимог лише підтверджують спосіб припинення взаємних грошових зобов`язань сторін після виконання договорів та не відображають економічної обґрунтованості вартості виконаних робіт чи реалізованої продукції. Відповідно, арифметичне співставлення сум зустрічних вимог саме по собі не дає можливості встановити наявність або відсутність майнової шкоди, заподіяної державному підприємству.

Крім того, доводи сторони захисту фактично ґрунтуються на припущенні, що оцінка наслідків укладених договорів повинна здійснюватися виключно з огляду на фінансовий результат діяльності приватних товариств. Водночас предметом доказування у цьому кримінальному провадженні було встановлення майнових наслідків для ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», які виникли внаслідок оплати робіт за завищеною вартістю та реалізації сільськогосподарської продукції за заниженими цінами, а не визначення прибутковості чи збитковості господарської діяльності контрагентів державного підприємства.

Сам по собі факт того, що приватні товариства могли не отримати очікуваного прибутку або навіть зазнати збитків за результатами виконання договорів, не спростовує встановленої судом першої інстанції обставини щодо заподіяння шкоди державному підприємству та не впливає на правильність визначеного експертним шляхом її розміру.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не може нести відповідальність за наслідки складання актів зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки їх підписав ОСОБА_18 . Як правильно встановив суд першої інстанції, зазначені акти самі по собі не становили тих дій, якими було закінчено інкриміноване кримінальне правопорушення, а лише оформлювали припинення взаємних грошових зобов`язань сторін після виконання договорів. На момент їх підписання тяжкі наслідки вже були заподіяні, а тому відсутність особистого підпису ОСОБА_6 на цих документах не спростовує встановленої судом першої інстанції його ролі у вчиненні кримінального правопорушення та не впливає на правильність кваліфікації його дій.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені стороною захисту розрахунки, засновані на актах зарахування зустрічних однорідних вимог та власній оцінці фінансового результату діяльності товариств, не спростовують висновків судової економічної експертизи, інших досліджених доказів та не дають підстав для висновку про відсутність майнової шкоди, заподіяної ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Щодо доводів захисту про відсутність змови між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 і непричетність ОСОБА_8 до діяльності ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод»

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів попередньої змови між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а останній не був причетний до діяльності ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод», оскільки такі твердження не відповідають сукупності досліджених судом доказів.

Як встановлено під час судового розгляду, роль ОСОБА_8 у діяльності зазначених товариств підтверджується не окремими доказами, а їх сукупністю, яка послідовно свідчить про його фактичне керівництво фінансово-господарською діяльністю товариств, координацію укладення та виконання договорів із ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», а також узгодженість його дій із ОСОБА_6 .

Так, зі змісту протоколів за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж убачається, що директор ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» ОСОБА_15 систематично погоджував із ОСОБА_8 питання, пов`язані з укладенням договорів, фінансуванням, оформленням документів та виконанням господарських операцій. Зокрема, під час розмови від 11.05.2020 ОСОБА_15 повідомляє ОСОБА_22 про необхідність узгодження відповідних питань саме з ОСОБА_8 («...зараз перетелефоную і скажу ОСОБА_27 ...», « ОСОБА_28 , тоді обізвусь до тебе»), під час розмови від 12.05.2020 із ОСОБА_25 зазначає, що «саме його потрібна активна участь у вирішенні питань оцих з договорами», а в розмові від 14.05.2020 прямо вказує, що фінансові питання товариств залежать від ОСОБА_29 (протоколи від 03.07.2020).

Крім того, із протоколів огляду мобільного телефону ОСОБА_15 встановлено наявність постійного листування між ним і ОСОБА_8 через застосунок WhatsApp щодо підготовки договорів, додаткових угод, оформлення первинної бухгалтерської документації, податкових накладних та інших документів, необхідних для виконання спірних договорів. Зміст цього листування узгоджується з матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та показаннями свідків.

Показання свідка ОСОБА_15 також підтверджують, що саме ОСОБА_8 погоджував укладення договорів із ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», координував оформлення відповідної документації, надавав вказівки щодо господарської діяльності товариств, а ОСОБА_15 , будучи їх директором, виконував ці вказівки, тоді як прийняття ключових рішень від нього не залежало.

Колегія суддів також врахувала показання обвинуваченого ОСОБА_8 , надані ним безпосередньо під час апеляційного розгляду, у яких він заперечував наявність у нього фактичного контролю над діяльністю товариств, стверджував, що діяв виключно як директор підприємства-засновника та забезпечував комунікацію між ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_6 . Однак наведені пояснення не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, оскільки оцінюються колегією суддів у сукупності з іншими доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_15 , матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, документами щодо діяльності товариств та іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_8 був лише директором ТОВ «Німецько-Українське підприємство «БІТ», а не керівником чи кінцевим бенефіціарним власником товариств, саме по собі не спростовує встановлених судом обставин. Предметом доказування у цьому кримінальному провадженні було не встановлення корпоративного статусу ОСОБА_8 , а його фактичної ролі у прийнятті рішень та реалізації господарських операцій, що підтверджується наведеними вище доказами.

Не заслуговують на увагу й доводи захисту про те, що відсутність безпосередніх телефонних переговорів між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 свідчить про відсутність між ними попередньої змови. За змістом досліджених доказів взаємодія обвинувачених здійснювалася через узгоджені дії кожного з них у межах реалізації спільного механізму виконання договорів: ОСОБА_6 забезпечував прийняття необхідних рішень від імені державного підприємства, тоді як ОСОБА_8 забезпечував підготовку та підписання відповідних документів з боку приватних товариств. Така узгодженість підтверджується не одним окремим доказом, а сукупністю показань свідків, матеріалів НС(Р)Д, листування, первинних документів та фактичними діями кожного з обвинувачених під час виконання спірних договорів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи та пояснення, надані ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду, фактично зводяться до переоцінки вже досліджених судом першої інстанції доказів та їх вибіркового тлумачення, однак не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо узгодженості дій ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також фактичної ролі останнього в організації та виконанні господарських операцій, які стали предметом цього кримінального провадження.

Щодо доводів захисту про недоведеність фактичної ролі ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів фактичної участі ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а його дії обмежувалися виконанням обов`язків директора ТОВ «Німецько-Українське підприємство «БІТ» як засновника ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод».

Як убачається з досліджених доказів, участь ОСОБА_8 не зводилася лише до формального представництва інтересів засновника товариств. Навпаки, сукупність доказів свідчить про його безпосередню участь у підготовці та реалізації господарських операцій, які стали предметом кримінального провадження.

Так, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, протоколи огляду мобільних телефонів, листування у застосунку WhatsApp, а також показання свідків підтверджують, що саме ОСОБА_8 координував підготовку договорів, додаткових угод, актів виконаних робіт, податкових накладних та інших документів, необхідних для виконання договорів між ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» і товариствами.

Зокрема, зі змісту листування між ОСОБА_15 та ОСОБА_8 вбачається, що останній надавав вказівки щодо оформлення документів, погоджував їх зміст, координував підготовку необхідної документації та контролював її подальше оформлення. Ці обставини узгоджуються із протоколами за результатами зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, відповідно до яких ОСОБА_15 неодноразово зазначав про необхідність погодження відповідних питань саме з ОСОБА_8 .

Крім того, показання свідка ОСОБА_15 підтверджують, що саме ОСОБА_8 визначав порядок дій товариства при виконанні договорів із ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», здійснював координацію взаємодії з державним підприємством та погоджував підготовку документів, необхідних для здійснення господарських операцій.

Безпідставними є й доводи сторони захисту про те, що відсутність у матеріалах кримінального провадження документів, підписаних особисто ОСОБА_8 , або доказів надання ним письмових незаконних вказівок свідчить про його непричетність до інкримінованих дій.

Фактична роль особи у вчиненні кримінального правопорушення може підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, а не виключно документами, складеними безпосередньо цією особою. У цьому кримінальному провадженні така роль встановлена на підставі сукупності взаємоузгоджених доказів, які свідчать про постійну участь ОСОБА_8 у вирішенні питань, пов`язаних із виконанням спірних договорів, погодженням господарських рішень та оформленням відповідної документації.

Водночас доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_8 лише був обізнаний про господарську діяльність товариств, не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних обставин, оскільки досліджені докази свідчать не лише про його обізнаність, а й про активну участь у підготовці та реалізації господарських операцій, що стали предметом кримінального провадження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність фактичної ролі ОСОБА_8 у реалізації механізму виконання договорів між ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та зазначеними товариствами, а доводи апеляційної скарги у цій частині визнає необґрунтованими.

Щодо доводів захисту про неналежність висновків експертиз та неправильне визначення розміру шкоди

Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку висновок додаткової судової економічної експертизи, тоді як не врахував висновки інших експертних досліджень, у яких зазначалося про неможливість визначення ринкової вартості кукурудзи та розміру заподіяної шкоди.

В обґрунтування цих доводів захисники посилаються на висновки судової товарознавчої експертизи № 10204 та судової економічної експертизи № 10224, в яких експерти зазначили про неможливість надати відповіді на окремі поставлені питання, а також стверджують, що під час проведення експертних досліджень не були враховані всі витрати товариств та їх субпідрядників.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції надав оцінку кожному із зазначених експертних висновків відповідно до вимог ст. 94 КПК України та навів мотиви, з яких одним доказам надано перевагу над іншими.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що висновки експертиз № 10204 та № 10224 не містять категоричних висновків щодо визначення ринкової вартості продукції та розміру матеріальної шкоди не тому, що такі показники неможливо встановити в принципі, а через ненадання експертам необхідних документів для проведення відповідних розрахунків. Саме цією обставиною пояснюється неможливість надання відповідей на поставлені питання, що прямо відображено у зазначених експертних висновках.

Водночас додаткова судова економічна експертиза від 13.12.2022 № СЕ-19/117/22/15423-ЕК була проведена після отримання всього необхідного комплексу первинної бухгалтерської документації, вилученої під час досудового розслідування, та містить категоричні відповіді щодо розміру заподіяної шкоди.

Суд першої інстанції, оцінюючи зазначений висновок експерта відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку, що експерт діяв у межах наданих йому повноважень та вихідних даних, а викладені у висновку результати є послідовними, логічними та узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні. Підстав ставити під сумнів належність, допустимість чи достовірність цього висновку суд першої інстанції не встановив, з чим погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Також колегія суддів враховує, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність у висновку експерта окремих характеристик кукурудзи не впливає на його обґрунтованість та не свідчить про порушення методики проведення експертизи. Крім того, висновком експерта від 26.10.2022 № КСЕ-19-22/27671 також визначено ринкову вартість кукурудзи, яка несуттєво відрізняється від ринкової вартості, встановленої експертизою від 18.03.2021 № СЕ-19/117-21/1774-ТВ, що додатково підтверджує правильність висновків суду першої інстанції щодо ринкової ціни продукції.

При цьому сам по собі факт існування кількох експертних досліджень із різними результатами не свідчить про недопустимість чи недостовірність жодного з них. За змістом ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а оцінка кожного доказу здійснюється судом у сукупності з іншими доказами кримінального провадження.

Саме такий підхід був застосований судом першої інстанції, який не обмежився формальним посиланням на висновок додаткової експертизи, а перевірив його узгодженість із первинними бухгалтерськими документами, договорами, додатковими угодами, актами приймання-передачі робіт, податковою документацією, матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Доводи ж захисту фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та пропозиції покласти в основу висновків окремі докази, які, на думку сторони захисту, є більш переконливими. Проте наведені обставини самі по собі не свідчать про неправильність оцінки доказів судом першої інстанції та не спростовують правильності встановленого ним розміру матеріальної шкоди.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме додатковий висновок судової економічної експертизи від 13.12.2022 № СЕ-19/117/22/15423-ЕК у сукупності з іншими дослідженими доказами є належною підставою для встановлення розміру матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, а доводи апеляційних скарг цього висновку не спростовують.

Щодо доводів захисту про недостовірність показань свідка ОСОБА_15 .

Не заслуговують на увагу й доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу вироку показання свідка ОСОБА_15 , який нібито намагався уникнути власної відповідальності та перекласти її на ОСОБА_8 .

Як убачається зі змісту апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 , він неодноразово наголошує, що саме ОСОБА_15 як директор ТОВ «Козельщинський пелетний завод» та ТОВ «Шишацький пелетний завод» був уповноважений приймати рішення щодо поточної господарської діяльності товариств, укладати договори та нести відповідальність за їх виконання, а тому його показання про визначальну роль ОСОБА_8 є способом уникнення власної відповідальності.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції не визнав показання ОСОБА_15 безумовно достовірними лише з огляду на їх зміст та не поклав їх в основу обвинувального вироку як єдиний доказ винуватості обвинувачених.

Навпаки, суд здійснив їх оцінку у сукупності з іншими дослідженими доказами, зокрема матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, змістом телефонних переговорів, договорами, додатковими угодами, первинною бухгалтерською документацією, документами щодо господарської діяльності товариств та іншими доказами, які у своїй сукупності підтвердили фактичну роль кожного з обвинувачених у реалізації злочинного механізму.

При цьому саме узгодженість показань ОСОБА_15 із зазначеними доказами стала підставою для визнання їх достовірними.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції не обмежився формальною констатацією достовірності показань ОСОБА_15 , а навів мотиви, з яких визнав їх такими, що заслуговують на довіру. Зокрема, суд звернув увагу, що повідомлені ним відомості щодо фактичної ролі ОСОБА_8 у діяльності товариств, порядку прийняття управлінських рішень, погодження умов договорів, підготовки та підписання відповідної документації узгоджуються зі змістом матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, телефонних переговорів, письмовими доказами щодо господарської діяльності товариств, а також із фактичною поведінкою учасників правовідносин під час виконання спірних договорів. Саме така узгодженість різних джерел доказів дала суду першої інстанції підстави визнати показання свідка послідовними, логічними та такими, що підтверджуються іншими дослідженими доказами.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_15 як директор товариств ніс самостійну відповідальність за прийняті рішення, саме по собі не спростовує встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо здійснення ОСОБА_8 фактичного керівництва фінансово-господарською діяльністю товариств та координації їх взаємодії із ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу».

Так само не свідчить про недостовірність показань свідка і та обставина, що він був безпосереднім учасником відповідних господарських правовідносин. За змістом ст. 94 КПК України суд оцінює не процесуальний статус свідка чи його можливу заінтересованість самі по собі, а достовірність повідомлених ним відомостей у взаємозв`язку з іншими доказами кримінального провадження.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, однак не містять переконливих аргументів, які б свідчили про суперечливість показань ОСОБА_15 , їх спростування іншими допустимими доказами чи порушення судом правил оцінки доказів.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для переоцінки висновків суду першої інстанції щодо достовірності показань свідка ОСОБА_15 , які були оцінені не відокремлено від інших доказів, а у сукупності з усіма іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Висновки Суду щодо доводів сторони захисту про невідповідності висновків суду фактичним обставинам 

Колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційних скаргах доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Фактично вони зводяться до повторення позиції сторони захисту, яка була предметом перевірки суду першої інстанції, отримала належну оцінку у вироку та не спростовує правильності встановлених судом фактичних обставин.

Перевірка доводів сторін щодо неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність

Загальна характеристика кримінальних правопорушень

Диспозиція ч. 1 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Частина друга зазначеної статті  передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Обов`язковими ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, є: використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; вчинення такого діяння з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи; заподіяння істотної шкоди або тяжких наслідків, а також причинний зв`язок між діями службової особи та такими наслідками.

Суб`єктом цього кримінального правопорушення є спеціальний суб`єкт - службова особа, а суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини та спеціальною метою одержання неправомірної

У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи усуненням перешкод або іншим способом умисно сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

Саме з урахуванням наведених положень кримінального закону колегія суддів перевіряє доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. 

Щодо елементів складу злочинів

Колегія суддів зазначає, що склад кримінального правопорушення включає чотири елементи: два об`єктивних (об`єкт, об`єктивну сторону) і два суб`єктивних (суб`єкт, суб`єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов`язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.

Недоведеність у діяннях обвинувачених хоча б однієї з ознак складу кримінальних правопорушень, що визначені у диспозиції норми КК України, загалом виключає встановлення у діяннях складу кримінальних правопорушень, та є відповідно підставою для виправдання цих осіб.

У своїх апеляційних скаргах сторона захисту фактично ставить під сумнів наявність окремих елементів складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, зокрема щодо використання службового становища всупереч інтересам служби, наявності неправомірної вигоди, тяжких наслідків, причинного зв`язку між діями обвинувачених і такими наслідками, а також суб`єктивної сторони інкримінованих діянь.

Перевіряючи наведені доводи, колегія суддів виходить із такого.

Щодо суб`єкта кримінального правопорушення

Колегія суддів зазначає, що відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею, є службова особа.

На час описаних подій ОСОБА_6 виконував обов`язки генерального директора ДП «ЦСЕНСМ» з відповідним спектром організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов`язків. ДП «ЦСЕНСМ» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Таким чином, у період інкримінованих подій ОСОБА_6 обіймав на державному підприємстві посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був службовою особою у розумінні ч. 2 ст. 364 КК України.

Будь-яких доводів щодо відсутності у ОСОБА_6 статусу службової особи апеляційні скарги не містять, а тому цей елемент складу кримінального правопорушення сторонами фактично не оспорюється.

Водночас ОСОБА_8 засуджений не як виконавець кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а як пособник у його вчиненні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. Відповідно до положень ст. 27 КК України пособником може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності та умисно сприяла вчиненню кримінального правопорушення виконавцем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у цьому кримінальному провадженні належного суб`єкта кримінального правопорушення, а доводи апеляційних скарг не містять обставин, які б ставили під сумнів правильність такого висновку.

Щодо використання службового становища всупереч інтересам служби

Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі стверджує, що дії ОСОБА_6 не містять ознаки використання службового становища всупереч інтересам служби, оскільки укладення договорів та додаткових угод здійснювалося ним у межах наданих повноважень директора Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», а сама господарська діяльність була спрямована на отримання прибутку підприємством.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, словосполучення «всупереч інтересам служби» означає, що службова особа не бажає зважати на покладені на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов`язки, діє всупереч їм та не забезпечує досягнення тих цілей, для реалізації яких її наділено відповідними службовими повноваженнями.

Основним безпосереднім об`єктом зловживання службовим становищем є суспільні відносини, що виникають у сфері реалізації службовими особами наданих їм повноважень виключно в інтересах служби, що забезпечує належну діяльність державного підприємства відповідно до вимог законодавства та його установчих документів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до пункту 3.1 Статуту ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» метою створення підприємства є отримання прибутку від здійснення діяльності, зокрема у сфері сільськогосподарського виробництва та надання послуг у сфері сільського господарства. Пунктом 10.17 Статуту передбачено, що генеральний директор зобов`язаний діяти в інтересах підприємства, здійснювати свої права та виконувати обов`язки розумно і добросовісно. Крім того, відповідно до пункту 1.6 Порядку договірної роботи укладення договорів повинно забезпечувати максимальну економічну ефективність та захист прав і майнових інтересів підприємства у взаємовідносинах із контрагентами. 

Водночас як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, укладені за участю ОСОБА_6 договори та додаткові угоди не забезпечували досягнення зазначених цілей діяльності державного підприємства.

Отже, інтереси служби у цьому кримінальному провадженні визначаються не суб`єктивним баченням службової особи щодо доцільності укладення договорів, а вимогами законодавства, Статуту підприємства та внутрішніх нормативних документів, які зобов`язували керівника діяти виключно в майнових інтересах державного підприємства.

Як уже встановлено під час перевірки доводів щодо фактичних обставин кримінального провадження, укладення додаткових угод призвело до штучного завищення вартості сільськогосподарських робіт, а також реалізації кукурудзи за ціною, істотно нижчою від ринкової. Саме ці встановлені обставини свідчать, що відповідні управлінські рішення не відповідали інтересам державного підприємства.

Колегія суддів також бере до уваги встановлені судом першої інстанції обставини, відповідно до яких ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод» фактично не мали необхідних матеріальних і трудових ресурсів для самостійного виконання взятих на себе зобов`язань, а переважну частину сільськогосподарських робіт виконувало ФГ ОСОБА_22 за вартістю, істотно меншою від тієї, яку зазначені товариства отримали від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу». Ці обставини свідчать, що укладені договори та подальші зміни до них не відповідали інтересам державного підприємства та не були спрямовані на забезпечення ефективного використання його майна. 

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 діяв у межах наданих йому дискреційних повноважень як керівник філії, колегія суддів відхиляє. Надання службовій особі певної свободи розсуду при прийнятті управлінських рішень не означає можливості використовувати такі повноваження всупереч інтересам служби або приймати рішення, які не відповідають цілям діяльності державного підприємства та призводять до заподіяння шкоди його майновим інтересам. За встановлених у цьому кримінальному провадженні обставин дії ОСОБА_6 вийшли за межі правомірної реалізації дискреційних повноважень і були спрямовані на забезпечення інтересів третіх осіб, а не державного підприємства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_6 відповідають ознаці використання службового становища всупереч інтересам служби, оскільки надані йому службові повноваження були використані не для досягнення цілей діяльності ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» та захисту його майнових інтересів, а всупереч цим інтересам, що призвело до укладення збиткових для державного підприємства правочинів та заподіяння йому майнової шкоди.

Щодо доводів захисту про відсутність неправомірної вигоди для іншої юридичної особи

Одним із доводів апеляційних скарг є твердження про відсутність у діях ОСОБА_6 обов`язкової ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме мети одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи. На обґрунтування цієї позиції сторона захисту зазначає, що ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод» не отримали прибутку від виконання спірних договорів, здійснювали господарську діяльність зі збитками, а тому неправомірна вигода була відсутня.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами.

Відповідно до примітки до ст. 364-1 КК України неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у цьому кримінальному провадженні неправомірна вигода ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод» полягала в отриманні від ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» штучно завищеної оплати за виконані сільськогосподарські роботи. Крім того, зазначені товариства як покупці за договорами поставки майбутнього врожаю придбали у ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» зерно кукурудзи за ціною, істотно нижчою від його ринкової вартості, тобто без достатніх правових підстав отримали майнові блага у вигляді різниці між ринковою та фактично сплаченою вартістю сільськогосподарської продукції. 

Наведені висновки узгоджуються з установленими судом першої інстанції фактичними обставинами щодо штучного завищення вартості сільськогосподарських робіт за договорами № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР, а також реалізації кукурудзи за договорами № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф за ціною, що була істотно нижчою від її ринкової вартості. Саме такі господарські операції забезпечили зазначеним товариствам безпідставне отримання майнової переваги за рахунок державного підприємства. 

Посилання сторони захисту на те, що товариства в цілому здійснювали господарську діяльність зі збитками або не отримали прибутку від виконання спірних договорів, правильності наведених висновків не спростовують.

Сам по собі фінансовий результат діяльності юридичної особи не свідчить про відсутність чи наявність неправомірної вигоди у розумінні ст. 364 КК України. Вирішальним є те, чи отримала відповідна юридична особа без достатніх правових підстав майнову перевагу внаслідок використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

У цьому кримінальному провадженні такою майновою перевагою було одержання товариствами коштів за штучно завищеною вартістю виконаних сільськогосподарських робіт та придбання зерна кукурудзи за ціною, істотно нижчою від його ринкової вартості. Подальший фінансовий результат діяльності ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод», а також здійснення між сторонами взаємозаліків не змінюють характеру зазначених господарських операцій і не спростовують факту одержання ними такої неправомірної вигоди. При цьому доводи захисту про збитковість діяльності товариств уже були предметом перевірки колегії суддів під час оцінки доводів щодо фактичних обставин кримінального провадження та обґрунтовано відхилені.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у діях ОСОБА_6 такої обов`язкової ознаки складу кримінального правопорушення, як мета одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, а доводи апеляційних скарг у цій частині визнає необґрунтованими.

Щодо доводів захисту про відсутність тяжких наслідків та причинного зв`язку між діями обвинувачених і заподіяною шкодою

У своїх апеляційних скаргах сторона захисту стверджує, що органом досудового розслідування та судом першої інстанції не доведено настання тяжких наслідків, а визначений розмір матеріальної шкоди є неправильним, оскільки ґрунтується на помилкових розрахунках та висновках експертів. Крім того, захист вважає, що між діями обвинувачених і заподіяною шкодою відсутній причинний зв`язок.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи.

Службове зловживання є кримінальним правопорушенням із матеріальним складом, а тому обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони є настання суспільно небезпечних наслідків та наявність причинного зв`язку між діями службової особи і такими наслідками.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, тяжкими наслідками у розумінні ч. 2 ст. 364 КК України є шкода, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У 2020 році цей показник становив 262 750 грн. 

Як убачається з висновку додаткової судової економічної експертизи № 6 від 14.08.2023, документально підтверджується заподіяння ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» матеріальної шкоди за договорами № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР у загальному розмірі 4 348 899,81 грн, що виникла внаслідок штучного завищення вартості виконаних сільськогосподарських робіт. 

Крім того, згідно з висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/117-22/15423-ЕК від 13.12.2022 документально підтверджується матеріальна шкода за договорами поставки майбутнього врожаю № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф у сумі 9 058 941,55 грн, яка виникла внаслідок реалізації кукурудзи за ціною, істотно нижчою від її ринкової вартості. 

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної державному підприємству, становить 13 407 841,36 грн, що у багато разів перевищує встановлений законом поріг тяжких наслідків. 

Не заслуговують на увагу і доводи захисту про відсутність причинного зв`язку між діями обвинувачених та зазначеними наслідками.

Як правильно встановив суд першої інстанції, саме штучне завищення вартості сільськогосподарських робіт за договорами № 22-15/2020-ПР та № 24-15/2020-ПР, а також реалізація кукурудзи за договорами № 23-15/2020-Ф та № 25-15/2020-Ф за ціною, істотно нижчою від її ринкової вартості, безпосередньо зумовили заподіяння державному підприємству матеріальної шкоди у зазначеному розмірі. Саме ці дії стали головною та вирішальною умовою настання тяжких наслідків, а тому перебувають із ними у прямому причинному зв`язку. 

Доводи сторони захисту фактично зводяться до незгоди з висновками проведених судових економічних експертиз та повторюють аргументи щодо правильності визначення розміру шкоди, які вже були предметом перевірки колегії суддів під час оцінки доводів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Водночас наведені доводи не спростовують ані належності та допустимості зазначених висновків експертів, ані встановленого судом першої інстанції причинного зв`язку між діями обвинувачених та тяжкими наслідками.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність у цьому кримінальному провадженні такої обов`язкової ознаки складу кримінального правопорушення, як тяжкі наслідки, а також наявності прямого причинного зв`язку між використанням ОСОБА_6 службового становища всупереч інтересам служби та заподіяною ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» матеріальною шкодою.

Щодо доводів захисту про відсутність умислу та спеціальної мети одержання неправомірної вигоди

Захисники в апеляційних скаргах стверджують, що стороною обвинувачення не доведено наявність у діях ОСОБА_6 прямого умислу на вчинення кримінального правопорушення, а також спеціальної мети одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи. На їхню думку, укладення спірних договорів було зумовлене виключно необхідністю забезпечення господарської діяльності державного підприємства, а прийняті рішення були результатом здійснення дискреційних повноважень керівника філії.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, характеризується умисною формою вини та спеціальною метою одержання неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. При цьому висновок про наявність умислу робиться не лише з урахуванням пояснень обвинуваченого, а насамперед виходячи із характеру його дій, послідовності їх вчинення, способу реалізації злочинного умислу та інших установлених обставин кримінального провадження.

Як правильно встановив суд першої інстанції, дії ОСОБА_6 не мали характеру помилки, недбалості чи неналежного виконання службових обов`язків. Вони полягали у послідовному укладенні договорів, внесенні до них змін шляхом підписання додаткових угод, погодженні первинної бухгалтерської документації, що забезпечило оплату робіт за штучно завищеною вартістю та реалізацію кукурудзи за ціною, істотно нижчою від ринкової. Такий спосіб дій свідчить про їх цілеспрямований характер і виключає випадковість чи необережність.

Наявність спеціальної мети одержання неправомірної вигоди підтверджується тим, що укладені та виконані договори забезпечили ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод» безпідставне отримання майнової переваги за рахунок державного підприємства, тоді як інтересам ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» такими діями було заподіяно значну майнову шкоду.

Висновок суду першої інстанції про наявність умисної форми вини також ґрунтується на сукупності доказів, які свідчать про узгоджений характер дій учасників, попередню підготовку господарських операцій, координацію виконання договорів, листування між їх учасниками, результати негласних слідчих (розшукових) дій, а також інші досліджені судом докази, які були предметом перевірки колегії суддів під час розгляду доводів про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_6 діяв в інтересах державного підприємства та прагнув отримати прибуток від його господарської діяльності, спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами щодо економічної невигідності укладених правочинів для ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», безпідставного завищення вартості робіт, реалізації кукурудзи за ціною, істотно нижчою від ринкової, та заподіяння підприємству тяжких наслідків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_6 були вчинені умисно, зі спеціальною метою одержання неправомірної вигоди для інших юридичних осіб, а доводи апеляційних скарг про відсутність суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними.

Щодо доводів захисту про відсутність попередньої змови групою осіб

Захисники у своїх апеляційних скаргах зазначають, що матеріалами кримінального провадження не доведено наявності між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 попередньої змови на вчинення кримінального правопорушення, оскільки відсутні докази досягнення ними домовленості, безпосереднього спілкування чи спільного планування інкримінованих дій.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо у його вчиненні брали участь декілька суб`єктів кримінального правопорушення, які до початку його виконання домовилися про спільне його вчинення.

При цьому попередня змова не обов`язково підтверджується безпосередніми доказами усної чи письмової домовленості між співучасниками. Вона може встановлюватися із сукупності доказів, які свідчать про узгодженість дій, розподіл ролей, єдиний умисел та спільну спрямованість поведінки учасників на досягнення злочинного результату.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у цьому кримінальному провадженні узгодженість дій ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтверджується сукупністю досліджених доказів, яким колегія суддів надала оцінку під час перевірки доводів сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, встановлено розподіл функцій між співучасниками: ОСОБА_6 , використовуючи службове становище директора Полтавської філії ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», забезпечував укладення та виконання договорів від імені державного підприємства, тоді як ОСОБА_8 організовував діяльність ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод», координував оформлення документів, фінансові питання та забезпечував виконання відповідних господарських операцій.

Узгоджений характер таких дій підтверджується матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, показаннями свідків, листуванням, первинними документами та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлена сукупність доказів свідчить не лише про одночасну участь обвинувачених у відповідних господарських операціях, а й про попередню домовленість щодо спільної реалізації злочинного механізму, узгодженість їхніх дій та розподіл ролей між ними.

Доводи апеляційних скарг у цій частині фактично зводяться до повторної оцінки вже досліджених доказів та не спростовують правильності кваліфікації дій обвинувачених за ознакою вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб.

Щодо доводів захисту про відсутність у діях ОСОБА_8 ознак пособництва

У своїх апеляційних скаргах сторона захисту стверджує, що дії ОСОБА_8 не містять ознак пособництва у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки він не був службовою особою ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», не приймав управлінських рішень від імені державного підприємства, не підписував спірні договори від його імені та не мав повноважень впливати на господарську діяльність державного підприємства.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи усуненням перешкод або іншим способом умисно сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.

Отже, для кримінально-правової оцінки дій пособника визначальним є не наявність у нього повноважень виконавця кримінального правопорушення чи виконання ним об`єктивної сторони злочину, а встановлення факту умисного сприяння виконавцю у вчиненні кримінального правопорушення.

Як правильно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_8 безпосередньо не здійснював організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у ДП «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу», однак його роль полягала в організації діяльності ТОВ «Шишацький пелетний завод» та ТОВ «Козельщинський пелетний завод», координації укладення та виконання договорів із державним підприємством, погодженні фінансово-господарських питань, оформленні необхідної документації та забезпеченні реалізації механізму виконання спірних господарських операцій.

Саме такі дії ОСОБА_8 , як установлено судом першої інстанції, створили необхідні умови для реалізації ОСОБА_6 свого злочинного умислу та були спрямовані на забезпечення виконання господарських операцій, які стали підставою для заволодіння майновими перевагами приватними товариствами за рахунок державного підприємства.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційних скарг про непричетність ОСОБА_8 до діяльності товариств, відсутність між ним та ОСОБА_6 попередньої домовленості, а також про недоведеність його фактичної ролі у виконанні спірних договорів уже були предметом перевірки суду апеляційної інстанції під час розгляду доводів щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та обґрунтовано відхилені.

Встановлена сукупність доказів свідчить, що дії ОСОБА_8 не були випадковими чи нейтральними щодо вчинення кримінального правопорушення. Навпаки, вони були взаємопов`язаними з діями виконавця, сприяли реалізації спільного механізму виконання спірних договорів та перебували у причинному зв`язку з досягненням злочинного результату.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України як пособництва у зловживанні службовим становищем, а доводи апеляційних скарг у цій частині визнає необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_8 умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_8 не лише був обізнаний про зміст укладених договорів та додаткових угод, а й фактично забезпечував їх підготовку, координував взаємодію між приватними товариствами та державним підприємством, а також був залучений до вирішення питань, пов`язаних із їх виконанням. Сукупність досліджених доказів свідчить, що він усвідомлював характер своїх дій, їх спрямованість на сприяння реалізації злочинного механізму та бажав такого сприяння, що свідчить про наявність у його діях прямого умислу як пособника.

Перевірка інших доводів апеляційних скарг щодо дотримання вимог кримінального процесуального закону

Щодо доводів захисту про безпідставну відмову суду першої інстанції у проведенні допиту ОСОБА_8 у режимі відеоконференції

В апеляційній скарзі сторона захисту зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит ОСОБА_8 у режимі відеоконференції, чим, на думку захисту, порушив його право на захист та принцип безпосередності судового розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на момент заявлення відповідного клопотання судовий розгляд щодо ОСОБА_8 здійснювався у порядку спеціального судового провадження відповідно до вимог глави 24-1 КПК України. Ухвала про здійснення спеціального судового провадження була постановлена судом у встановленому законом порядку та є чинною. При цьому інтереси ОСОБА_8 у суді першої інстанції представляв захисник ОСОБА_9 , який брав участь у всіх судових засіданнях, користувався усім обсягом процесуальних прав сторони захисту, брав участь у дослідженні доказів, допиті свідків, заявляв клопотання та заперечення, надавав докази і висловлював правову позицію в інтересах обвинуваченого.

За своєю правовою природою спеціальне судове провадження є винятковою процесуальною формою здійснення кримінального провадження за відсутності обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності, за умови обов`язкової участі його захисника. Тому сама відсутність особистої участі обвинуваченого у судовому засіданні або неможливість його допиту під час здійснення спеціального судового провадження не свідчить про порушення права на захист чи незаконність судового розгляду.

Колегія суддів також враховує, що після доставки ОСОБА_8 до України в порядку екстрадиції під час апеляційного розгляду йому було забезпечено можливість особисто реалізувати своє право на захист. За власним бажанням він був безпосередньо допитаний судом апеляційної інстанції, надав пояснення щодо пред`явленого обвинувачення, висловив своє ставлення до досліджених доказів та відповів на запитання учасників судового провадження.

Таким чином, навіть якщо виходити з доводів сторони захисту про необхідність отримання пояснень ОСОБА_8 , таке право було повністю реалізовано під час апеляційного перегляду справи.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про проведення допиту ОСОБА_8 у режимі відеоконференції не призвела до обмеження його права на захист, не вплинула на повноту судового розгляду та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло б бути підставою для скасування вироку.

Щодо доводів захисту про порушення таємниці нарадчої кімнати

В апеляційних скаргах захисники зазначають, що суд першої інстанції порушив таємницю нарадчої кімнати, оскільки після виходу суду до нарадчої кімнати минуло близько 40 хвилин, що, на їхню думку, є недостатнім для складання повного тексту вироку обсягом 42 сторінки. З огляду на це захисники роблять висновок, що вирок був підготовлений до закінчення судового розгляду, що, на їх переконання, свідчить про порушення вимог статей 366, 367 КПК України та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи.

Відповідно до статей 366, 367 КПК України після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення, а під час перебування у нарадчій кімнаті ніхто, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд, не має права в ній перебувати.

Разом із тим наведені норми не встановлюють мінімальної чи максимальної тривалості перебування суду в нарадчій кімнаті, а тому сам по собі час, витрачений судом на ухвалення вироку, не може свідчити про порушення таємниці нарадчої кімнати або про незаконність судового рішення.

Крім того, відповідно до частини 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції діяв саме у спосіб, передбачений зазначеною нормою.

Посилання захисту на те, що повний текст вироку не міг бути підготовлений за час перебування суду в нарадчій кімнаті, ґрунтуються виключно на власних припущеннях та не підтверджені жодними об`єктивними даними. Сам по собі обсяг судового рішення або час його проголошення не свідчать про те, що суд до виходу до нарадчої кімнати визначився з остаточним рішенням у справі чи порушив вимоги статті 367 КПК України.

Колегія суддів також враховує, що підготовка проєкту судового рішення в процесі судового розгляду, під час дослідження доказів та судових дебатів, сама по собі не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, оскільки остаточне рішення формується, обговорюється та ухвалюється судом виключно в нарадчій кімнаті після завершення судового розгляду.

Жодних відомостей, які б свідчили про перебування сторонніх осіб у нарадчій кімнаті, спілкування суду з учасниками кримінального провадження або іншими особами під час ухвалення вироку чи про будь-яке інше порушення таємниці нарадчої кімнати, матеріали кримінального провадження не містять, а стороною захисту таких доказів не надано.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведені в апеляційних скаргах доводи є припущеннями, не підтверджуються матеріалами кримінального провадження та не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке могло б бути підставою для скасування вироку.

Щодо призначеного обвинуваченому покарання

Апеляційні скарги сторона захисту не містять доводів в частині надмірної суворості призначеного судом першої інстанції покарання, тому колегія суддів не переглядає вирок в цій частині.

Щодо інших доводів сторін

В апеляційних скаргах захисту містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. 

Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відхиляючи апеляції, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31), Гарсіа Руїс проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), № 30544/96, § 26, від 21.01.1999.

У цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг захисників про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими судом першої інстанції, яким надано належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Доводи апеляційних скарг зводяться переважно до переоцінки тих самих доказів, незгоди з оцінкою, наданою судом першої інстанції, та власного тлумачення встановлених обставин, однак не містять переконливих аргументів, які б спростовували правильність висновків суду чи свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених.

За таких обставин апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягають, а вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Водночас оскільки після ухвалення вироку ОСОБА_8 було екстрадовано до України, а під час апеляційного розгляду отримано належні документи, які підтверджують період його тримання під вартою на території Федеративної Республіки Німеччина з метою подальшої видачі Україні та вказане учасниками провадження не оспорюється, то колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зарахування зазначеного строку до строку відбування покарання відповідно до вимог ст. 72 КК України та 577 КПК України (з дня першого затримання за кордоном до дня винесення цієї ухвали - з 21.04.2025 до 08.07.2026).

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025 - без змін.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з 21 квітня 2025 року до 08 липня 2026 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На виконання вироку ОСОБА_6 взяти під варту негайно.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

 

 

 

Головуюча суддя       ОСОБА_2 

 

Судді ОСОБА_3 

 

ОСОБА_4