Справа № 991/8743/25

Провадження 1-кп/991/106/25

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 липня 2026 року м. Київ

 

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: 

головуючого судді         ОСОБА_1 ,

суддів           ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,

прокурора          ОСОБА_5 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції)     ОСОБА_6 ,

його захисника          ОСОБА_7 ,

обвинуваченого         ОСОБА_8 ,

його захисника          ОСОБА_9 ,

обвинуваченого         ОСОБА_10 ,

його захисника          ОСОБА_11 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції)     ОСОБА_12 ,

його захисника (в режимі відеоконференції)     ОСОБА_13 ,

обвинуваченого         ОСОБА_14 ,

його захисника (в режимі відеоконференції)     ОСОБА_15 ,

представника потерпілого (Міністерства оборони України)   ОСОБА_16 ,

заставодавця          ОСОБА_17 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві (1) клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених  ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , (2) клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , про надання дозволу на виїзд за межі України обвинуваченого ОСОБА_10 та (3) клопотання заставодавця ОСОБА_17 про повернення застави, внесеної за ОСОБА_12 ,

у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Одес Ухтинського району Республіки Комі, російської федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сміла Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сульському Білопільського району Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,

ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, 

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

26 серпня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.08.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03.09.2025 у справі №991/1307/25 (провадження 1-кп/12/25) відмовлено в об`єднанні цього кримінального провадження №42023000000000674 від 20.04.2023 з матеріалами кримінального провадження №42019171190000068 від 05.09.2019.

Кримінальне провадження №42023000000000674 від 20.04.2023 (справа №991/8743/25, провадження №1-кп/991/106/25) передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою від 05.09.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 17 вересня 2025 року.

Ухвалою від 17.09.2025 постановлено проводити підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 17.09.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_20 та ОСОБА_3 . 

Ухвалою від 19.09.2025 заяву судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_20 про самовідвід задоволено. Відведено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_20 від розгляду даного кримінального провадження, матеріали справи передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для заміни відведеної судді із складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою від 24.11.2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.

Ухвалою від 16.06.2026 було вчергове продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , до 16.08.2026 включно.

До закінчення дії вказаних обов`язків прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку їх дії.

ІІ. Заявлені у межах вказаного кримінального провадження клопотання

(1) 23.07.2026 від прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, та захисту інвестицій Офісу Генерального ОСОБА_18 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , у межах вказаного кримінального провадження.

(2) 27.07.2027 від захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , надійшли заперечення на вказане клопотання прокурора. У запереченнях захисник обвинуваченого просив відмовити у задоволенні зазначеного клопотання та альтернативно, у випадку задоволення клопотання прокурора, просив:

- надати дозвіл ОСОБА_10 на виїзд за межі України в межах службового відрядження в період з 01.08.2026 по 31.08.2026; 

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати паспорт ОСОБА_10 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 03.11.2016, виданий 3302, на період службового відрядження з 01.08.2026 по 31.08.2026 з подальшою його здачею на зберігання після повернення на територію України.

(3) Окрім того, 13.07.2026 від заставодавця ОСОБА_17 надійшло клопотання про повернення застави, внесеної за ОСОБА_12 .

ІІІ. Обґрунтування заявлених клопотань

3.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання

В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, зокрема, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.12.2024 застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 2 500 000 грн із покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. 

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 застосований до ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання з 23:00 до 06:00 наступної доби змінено на особисте зобов`язання із покладенням обов`язків, визначених ст. 194 КПК України. 

Строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , неодноразово продовжувався. 

В обґрунтування необхідності продовження строку дії покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків прокурор зазначив про існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим (1) переховування від суду, (2) здійснення ними незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, (3) вчинення ними іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачуються, та (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

(1) Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовував тяжкістю інкримінованих  ОСОБА_10 та ОСОБА_14 злочинів, вчинених у складі організованої групи, невідворотністю покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання їх винуватими, а також можливість переховування від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, ураховуючи те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_14 раніше неодноразово виїздили за кордон, не мають для цього жодних перешкод. Також просив врахувати сталість організованої групи і зв`язки її членів у кримінальному середовищі, зазначив, що обвинувачені можуть вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності. 

(2) В обґрунтування ризику незаконного впливу ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на свідків та на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників прокурор зазначив, що обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Оскільки, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ризик впливу на цих осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.

(3) На переконання прокурора, продовжує існувати й ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення чи продовження ними вчинення кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки тривалість вчинення вищевказаного злочину вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинувачених. Додатковою підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень вказував необхідність в отриманні обвинуваченим джерел доходів для забезпечення його життєдіяльності. Також зазначив, що ОСОБА_14 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та вчинив його під час воєнного стану. 

(4) Також продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), який обґрунтовується тим, що учасники організованої групи обговорювали наміри про можливість незаконного впливу на орган досудового розслідування, а саме «забрати» до іншого органу досудового розслідування матеріали зазначеного кримінального провадження, у якому вони набули статусу обвинувачених. 

Відтак, на переконання прокурора, на теперішній час існує необхідність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 :

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України(якщо такі не здано).

3.2. Заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 .

У вказаних запереченнях захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_11 , зазначив про незгоду з викладеними у клопотанні доводами прокурора та їх необґрунтованість. 

Стверджував про відсутність ризиків, які з плином часу втратили будь-яку актуальність, у зв`язку з чим зазначив про недоцільність продовження строку дії обов`язків, покладених на  ОСОБА_10 .

Зазначив, що з моменту зміни ОСОБА_10 запобіжного заходу із тримання під вартою на заставу у розмірі 2,5 млн грн з покладенням ряду процесуальних обов`язків обвинувачений не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, не ухилявся від отримання процесуальних документів сторони обвинувачення та жодним чином не перешкоджав кримінальному провадженню. Стороною обвинувачення не надано доказів, що спростовували б вказане.

За твердженнями захисника, ризик переховування обґрунтовується виключно тяжкістю інкримінованого злочину та неодноразовими перетинами  ОСОБА_10 кордону, чого недостатньо для продовження обов`язків та обмеження свободи пересування останнього. 

Захисник зазначив, що відповідною ухвалою суду від 27.04.2026 обвинуваченому ОСОБА_10 було надано дозвіл на виїзд за межі України до Латвійської Республіки, у результаті чого останній здійснив виїзд за межі України у період з 20.05.2026 по 31.05.2026, після чого повернувся і здав до Державної міграційної служби України відповідний паспорт.

Окрім того, обвинувачений належним чином виконує обов`язки керівника ТОВ «Львівський Арсенал», вчиняє необхідні дії для виконання укладених контрактів з Міністерством оборони України (далі - МОУ) та військовими частинами СБУ, ГУР МОУ, а також проводить відповідні переговори. 

Також ОСОБА_10 має на утриманні матір похилого віку, яка за станом здоров`я перебуває у важкому стані.

На переконання сторони захисту, наявні обставини свідчать про наявність у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків, постійного місця роботи, гарної ділової репутації, відсутність судимостей, що в сукупності вказує на необґрунтованість припущення прокурора щодо можливості переховування ОСОБА_10 , оскільки це призведе до втрати або обмеження вказаних зв`язків. 

На момент звернення прокурора з клопотанням сторона обвинувачення вже зібрала всі докази, які вважала необхідними для формування обвинувального акта, зокрема показання свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

На переконання сторони захисту, наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має підтверджуватися конкретними фактичними обставинами, які б свідчили про спроби тиску на свідків, їх підкупу, схиляння до надання неправдивих показань чи інші форми незаконного впливу. Втім, стороною обвинувачення не встановлено жодного факту впливу обвинуваченого на свідків, спроб контакту з метою зміни їхніх показань, психологічного тиску, погроз чи підкупу. Відповідно, захисник стверджував про відсутність ризику з огляду на його недоведеність, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували існування такого ризику, а відтак, є виключно припущеннями, не підтвердженими жодними фактичними даними.

Окрім того, на переконання сторони захисту, єдиним аргументом сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення є припущення про те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою отримання доходів для забезпечення власної життєдіяльності. 

Втім, обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та не має кримінального минулого, яке б свідчило про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Окрім того,  ОСОБА_10 упродовж тривалого часу обіймав керівні посади у державному та приватному секторі, є пенсіонером та отримує пенсію, має належний майновий стан, здійснює підприємницьку діяльність та володіє законними джерелами доходів, що спростовує припущення прокурора про наявність у нього потреби в отриманні коштів незаконним шляхом. Вказане свідчить про соціальний статус ОСОБА_10 , його професійну реалізацію та сталі соціальні зв`язки, що не узгоджується з припущенням про наявність намірів вчиняти нові кримінальні правопорушення для забезпечення власного існування. 

За твердженнями захисника, прокурором не наведено жодного факту, який би свідчив про підготовку обвинуваченим нового кримінального правопорушення або намір його вчинити. Саме припущення про можливу потребу особи в отриманні доходів не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, за відсутності доказів скрутного матеріального становища обвинуваченого чи його схильності до вчинення корисливих злочинів. 

Також захисник зазначив, що прокурор також посилається на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Втім сторона обвинувачення не зазначає жодної конкретної обставини, яка б свідчила про його існування, з урахуванням того, що обвинувальний акт передано до суду, а всі докази, які сторона обвинувачення вважала необхідними для обґрунтування висунутого обвинувачення, вже зібрані та долучені до матеріалів кримінального провадження. 

Таким чином, на переконання сторони захисту, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик стороною обвинувачення не доведений та не може бути покладений в основу клопотання про продовження дії процесуальних обов`язків. 

3.2.1. Обґрунтування клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 про надання дозволу на виїзд за межі України

Додатково захисник обвинуваченого  ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_11 , зазначив про недопустимість обмеження виїзду ОСОБА_10 з України у зв`язку з необхідністю належного виконання договорів поставки продукції військового призначення. 

На переконання захисника, продовження ОСОБА_10 строку дії обов`язків не відлучатися за межі України без дозволу суду та здати на зберігання закордонний паспорт є недоцільним та перешкоджатиме поставці боєприпасів Силам оборони України, з огляду на діяльність ОСОБА_10 щодо забезпечення виконання державного контракту з поставки мінометних пострілів.

Щодо цього захисник зазначив, що за ініціативою МОУ відбулася відеоконференція з представниками компаніїї «Sevotech» (Словаччина) та компанії WDG Promet d.o.o. (Хорватія), які є отримувачами 35% коштів передоплати за постачання мінометних пострілів, за наслідками якої між ЗСУ, МОУ та ТОВ «Львівський арсенал» відбулася нарада щодо узгодження подальшого виконання державного контракту між МОУ та ТОВ «Львівський арсенал» від 11.10.2022. 

За твердженнями захисника, під час вказаної наради ТОВ «Львівський арсенал» запропоновано поставити на безоплатній основі за рахунок погашення дебіторської заборгованості за державним контрактом 3 000 мінометних пострілів калібру 82 мм, які знаходяться на складі компанії «Sevotech» у Словаччині. Також під час наради було запропоновано розглянути запит компанії WDG Promet d.o.o. на надання сертифікату кінцевого споживача з метою постачання боєприпасів 152 мм (12900 од.) та 120 мм до Д-30 (30 000 од.) китайського виробництва в рамках виконання державного контракту. ОСОБА_10 як єдиним власником та керівником ТОВ «Львівський арсенал» здійснюються зусилля, спрямовані на виконання зобов`язань за державним контрактом з метою його виконання в повному обсязі. 

Окрім того, за ініціативи МОУ була проведена відеоконференція з представниками хорватської компанії WDG Promet d.o.o. Аташе з питань оборони посольства України в Республіці Індія була проведена попередня інспекція складів зберігання продукції військового призначення (пострілів 120 мм), що мали постачатися за відповідними державними контрактами. За результатами відповідної наради МОУ рекомендувало звернутися до компанії WDG Promet d.o.o. з пропозицію проведення відстрілу продукції військового призначення в місці зберігання боєприпасів з метою підтвердження їх належної якості, зокремапострілів 120 мм. 

Директором ТОВ «Львівський арсенал» на виконання зазначених домовленостей було отримано сертифікат кінцевого споживача В/ч НОМЕР_2 на постачання 35100 шт 120 мм пострілів до міномета та 5000 шт. 122 мм фугасних артилерійських снарядів на загальну суму 25 552 000,00 євро. 

Державною службою експортного контролю України надано ТОВ «Львівський арсенал» разовий дозвіл на ввезення на територію України 120 мм пострілів до міномета та 122 мм фугасних артилерійських снарядів для потреб В/Ч НОМЕР_2 , постачальником яких являться компанії WDG Promet d.o.o. Вказаний дозвіл виданий на строк до 31.12.2026 WDG Promet d.o.o. на адресу Міністерства оборони України було направлено листа №01062026-1 від 01.06.2026р., з якого вбачається готовність проведення інспекції та відстрілу продукції військового призначення, що зберігається на території Республіки Шрі-Ланка, за погодженням з Міністерством оборони цієї країни та компанії Black Rock Defence Weapon Spare Parts Trading LLC, що має відповідну ліцензію.

Інспекція та відстріл мають бути проведені зокрема щодо продукції, яка буде постачатись за державним контрактом №403/1/22/317 від 11.10.2022, укладеним між МОУ та ТОВ «Львівський арсенал». Компанією WDG Promet d.o.o. також представлено копію Меморандуму від 26.05.2026 про співробітництво з компанією Black Rock Defence Weapon Spare Parts Trading LLC, якою фактично буде здійснюватися інспекція, відстріл та подальше відвантаження продукції військового призначення. 

Захисник зазначив, що згідно з меморандумом, компанія WDG Promet d.o.o. фінансово забезпечить проведення інспекції. Листом від 20.06.2026 підтверджується намір компанії WDG Promet d.o.o. здійснити фінансування інспекції та випробувань (відстрілу), а також направлення чотирьох технічних спеціалістів. 

Компанією Black Rock Defence Weapon Spare Parts Trading LLC листом від 20.06.2026 запропоновано представнику ТОВ «Львівський Арсенал» та військовому аташе України в Республіці Індія взяти участь в інспекції продукції військового призначення, а саме артилерійських пострілів 122 мм (D30), артилерійських пострілів 152 мм та мінометних мін 120 мм, частина з якої буде постачатись до України. 

Зазначена інспекція має відбутись на території Республіки Шрі-Ланка у період з 01 по 30 серпня 2026 року. У зверненні компанії Black Rock Defence Weapon Spare Parts Trading LLC до Міністерства оборони Республіки Шрі-Ланка визначено уповноваженого представника компанії під час проведення інспекції продукції військового призначення. 

Крім того, представника ТОВ «Львівський Арсенал» було запрошено компанією Baltic Bullets у період з 17 по 21 серпня 2026 року до Турецької Республіки з метою проведення інспекції продукції військового призначення, що постачається за Договором №12/03/АЗ від 12.03.2026 (Контракт №13/04/AZ від 13.04.2026). 

Зазначені обставини також підтверджуються Сертифікатом кінцевого споживача В/Ч НОМЕР_3 від 13.04.2026 та дозволом Державної служби експортного контролю України на імпортування ТОВ «Львівський Арсенал» 70 000 гранатометних пострілів калібру 40Х46 осколково-фугасних. 

За твердженнями захисника обвинуваченого, у разі успішного постачання продукції будуть повністю повернуті кошти, що були перераховані в якості передоплати іноземному постачальнику, а за загальним обсягом поставки продукції державний контракт фактично буде виконаний. 

На переконання сторони захисту, обвинувачений ОСОБА_10 є директором і фактично єдиним співробітником ТОВ «Львівський арсенал», тому лише він може представляти інтереси Товариства під час проведення інспекції, відстрілу та відвантаження продукції військового призначення. 

На переконання сторони захисту, З огляду на зазначене, існує об`єктивна необхідність у виїзді ОСОБА_10 за межі території України з метою належного виконання Державного контракту та інших договорів щодо постачання продукції військового призначення, зокрема для участі у проведенні подальших інспекцій боєприпасів. 

Зазначене забезпечить ефективне та своєчасне здійснення  ОСОБА_10 дій, спрямованих на забезпечення обороноздатності України під час воєнного стану, та погашення заборгованості перед Міністерством оборони України. 

Таким чином, на переконання сторони захисту, з огляду на об`єктивну необхідність виїзду ОСОБА_10 за межі України та недоведеність і відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України - обмеження території перебування ОСОБА_10 є неприпустимим з огляду на необхідність виконання договірних зобов`язань з поставки боєприпасів для Сил оборони України.

У зв`язку з вказаним захисник обвинуваченого ОСОБА_10 , адвокат ОСОБА_11 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а також альтернативно, у випадку задоволення клопотання прокурора, просив:

- надати дозвіл ОСОБА_10 на виїзд за межі України в межах службового відрядження в період з 01.08.2026 по 31.08.2026; 

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області видати паспорт ОСОБА_10 для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 03.11.2016, виданий 3302, на період службового відрядження з 01.08.2026 по 31.08.2026 з подальшою його здачею на зберігання після повернення на територію України.

 

3.3. Обґрунтування клопотання заставодавця ОСОБА_17 про повернення застави, внесеної за ОСОБА_12 .

У своєму клопотанні ОСОБА_17 просила повернути грошові кошти, сплачені в якості застави за ОСОБА_12 у розмірі 908 400,00 грн. у зв`язку із закінченням дії строку запобіжного заходу та перебуванням ОСОБА_12 під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання заставодавець ОСОБА_17 зазначила, зокрема, що в провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться вищезазначена справа, в межах якої відповідно до ухвали Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 до ОСОБА_12 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 грн. Вказаною ухвалою суду термін дії обов`язків встановлено до 27.03.2024.

Зазначає, що відповідно до ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу. 

Припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні пов`язує із закінченням дії ухвали про обрання запобіжного заходу, що відбулося, як на її думку, 27.03.2024, тобто із закінченням дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 ОСОБА_17 як заставодавцем на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду було внесено вищевказану заставу, що підтверджується квитанцією.

Крім цього, відповідно до вироку Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025 по справі №991/1307/25, залишеним в силі ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.07.2026, ОСОБА_12 було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 08.07.2026 на виконання вироку ОСОБА_12 взято під варту негайно.

Окрім припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу, необхідність у застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 відсутня і через перебування останнього під вартою, що унеможливлює ризики, визначені рішеннями про застосування запобіжного заходу.

За час дії запобіжного заходу у вигляді застави питання про звернення застави в дохід держави не вирішувалося, клопотань від прокурора до слідчого судді не надходило, суд за власною ініціативою також не розглядав даного клопотання, а тому на підставі ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, має бути повернена заставодавцю, оскільки дія цього запобіжного заходу закінчилась 27.03.2024.

ІV. Позиції учасників щодо (1) клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , (2) щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 про надання дозволу на виїзд за межі України та (3) щодо клопотання заставодавця ОСОБА_17 про повернення застави

(1) У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подане прокурором ОСОБА_18 клопотання з наведених у ньому мотивів. Зазначила, що на теперішній час існує необхідність у продовженні обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , оскільки ризики, зазначені в клопотанні, не перестали існувати. Відтак, на думку прокурора, існують підстави для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . 

Щодо задоволення клопотання про надання дозволу на виїзд за межі України ОСОБА_10 заперечувала, обґрунтовуючи це тим, що у разі виїзду за кордон ОСОБА_10 відсутні гарантії його повернення в Україну. 

У задоволенні клопотання заставодавця про повернення застави заперечувала, оскільки немає кінцевого рішення в справі.

(2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 обов`язків з підстав, викладених у письмових запереченнях. 

Зазначив, що ризики, про які зазначає прокурор, втратили свою актуальність. Обвинувачений ОСОБА_10 має бездоганну ділову репутацію та процесуальну поведінку. Після закінчення відрядження за кордоном, повернувся до України, а отже належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов`язки. Також стверджував про відсутність ризиків, заявлених прокурором у судовому засіданні та у відповідному клопотанні. 

Окрім того зазначив про необхідність виїзду ОСОБА_10 за кордон для особистого інспектування відстрілу боєприпасів з метою належного виконання договірних зобов`язань на постачання зброї для ЗСУ, надавши відповідні документи. 

У зв`язку з вказаним просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а також, у разі його задоволення, просив надати дозвіл на виїзд ОСОБА_10 у службове відрядження з 01 по 30 серпня 2026 року з поверненням паспорта на цей період.

(3) Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на нього обов`язків у повному обсязі. У разі, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення цього клопотання, просив надати йому дозвіл на виїзд за кордон для виконання службових обов`язків. 

Щодо тверджень сторони обвинувачення про наявність ризику його переховування від суду, вважав їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що з моменту відкриття кримінального провадження він неодноразово виїжджав за межі України у службових справах і щоразу добровільно та вчасно повертався. Навіть після того, як справа була передана на розгляд суду, він продовжував здійснювати закордонні відрядження, жодного разу не порушивши процесуальних обов`язків. Крім того, він має міцні соціальні зв`язки в Україні: на його утриманні перебуває мати непрацездатного віку (пенсіонерка). Стверджував, що не має жодного наміру залишати Україну чи ухилятися від правосуддя.

Щодо необхідності закордонних виїздів, то наголосив на важливості забезпечення безперебійної діяльності підприємства. Попри накладені арешти, ТОВ «Львівський арсенал» продовжує активну господарську та оборонну діяльність. На сьогодні вже здійснено часткове постачання оборонної продукції. Товариство ефективно співпрацює з різними військовими частинами, ними підписано відповідні угоди та отримано необхідні ліцензії Державної служби експортного контролю України.

Специфіка виконання цих контрактів та постачання продукції військового призначення об`єктивно вимагає його безпосередньої особистої участі в інспектуванні та прийманні товарів за кордоном. Позиція представника МОУ про те, що їм така інспекція не потрібна, не враховує загальної ситуації - ТОВ «Львівський арсенал» здійснює постачання не лише за прямими лініями МОУ, але й забезпечує інші види номенклатури продукції, які безпосередньо постачаються для потреб ЗСУ.

З огляду на це, обмеження його пересування шкодить виконанню оборонних контрактів. Просив суд урахувати його належну процесуальну поведінку та відмовити у продовженні обов`язків або надати дозвіл на виїзд за кордон.

(3.1) У контексті заперечень представника МОУ обвинувачений ОСОБА_10 додатково пояснив, що він єдиний співробітник компанії, і якщо він, згідно з законодавством, буде приймати когось на роботу, він повинен платити заробітну плату, чого він не зможе зробити, оскільки всі рахунки арештовані. Командування сил логістики підтвердило потребу в мінах 82 мм, між сторонами підписано акт прийому-передачі і поставлено ці міни ще чотири місяці тому. 

Запевнив, що партнер компанія «Baltic Bullets» верифікований, а оформлення кінцевого сертифікату через військову частину є прийнятною практикою для господарських операцій. 

Зазначив, що втеча за кордон - це крах його життя та принципів, а його мета - завершити поставки або повернути кошти. Зазначив, що метою поїздки є необхідність інспекції та організації поставок 120-мм, 122-мм снарядів та інших боєприпасів.

(4) Захисник обвинуваченого  ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_14 . Зазначив про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_14 , відсутність будь-яких порушень з боку останнього, а також про абстрактність тверджень прокурора щодо наявності вказаних у клопотанні ризиків, що не підтверджуються жодними доказами. 

(5) Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав позицію свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Стверджував, що зазначені прокурором ризики не існують, а він мав належну процесуальну поведінку, як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

(6) Представник потерпілого ОСОБА_16 підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити. Заперечував щодо клопотання сторони захисту про надання дозволу ОСОБА_10 на виїзд за кордон України. 

Пояснив, що в протоколі наради щодо узгодження питань подальшого виконання державного контракту, укладеного між МОУ та ТОВ «Львівський Арсенал», зазначено, що вирішення питань про проведення інспекції без розгляду належного листа профільним департаментом є передчасним. МОУ не відмовляється від проведення випробувань, поряд з цим, станом на сьогодні щодо листа компанії «Baltic Bullets» від 25.06.2026 відсутні відомості щодо його надходження, а через обмежений час не було можливості надати письмову інформацію щодо реєстрації згаданого листа. 

Відповідальна особа МОУ повідомила про відсутність згаданого листа серед зареєстрованих документів в апараті МОУ. Агенція оборонних закупівель, відповідно до номерів, які вказані в тексті цього листа, не укладає таких договорів з такими номерами. Якщо мова йде про озброєння, військову техніку та майно, реєстраційний номер Агенції оборонних закупівель має зовсім іншу розшифровку цього контракту. Хто конкретно за договором №12/03/АЗ від 12.03.2026 та контрактом №13/04/AZ від 13.04.2026 є постачальником не відомо. 

Щодо сертифіката кінцевого споживача зазначив, що його видає особа - підписант акту. Наголосив, що ВЧ НОМЕР_5 до складу структури та складу ЗСУ не входить, хоч і перебуває у прямому підпорядкуванні МОУ, проте це окрема організаційно-штатна структура. 

Крім цього, деякі листи надані стороною захисту не мають ніякого відношення до МОУ. Будучи у відрядженні минулого разу, ОСОБА_10 повідомляв про мету поїздки - узгодження питання поставки товару, проте станом на сьогодні жодного акта прийому-передачі товару до клопотання не додано, поставка товару ще не здійснена. 

Крім того, зауважив, що оскільки ТОВ «Львівський арсенал» є суб`єктом господарювання, обвинувачений може прийняти на роботу та видати довіреність іншому співробітнику, який не має обмежень на виїзд, для присутності на випробуваннях. Це не перешкоджало б забезпеченню Сил оборони боєприпасами. Присутність представників МОУ та Командування сил логістики на випробуваннях є обов`язковою процедурою, щоб перевірити ефективність зброї («відстріл») перед її прийняттям на озброєння. Зазвичай такі поїздки організовує профільний департамент за участю військових аташе, коли дотримано всіх умов контракту. У цьому ж випадку запит є передчасним, оскільки лист від компанії навіть не пройшов офіційну реєстрацію в апараті МОУ.

(7) Заставодавець ОСОБА_17 у судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про повернення застави з мотивів, викладених у ньому. Просила повернути внесену нею за ОСОБА_12 заставу.

(8) Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав клопотання заставодавця про повернення застави.

(9) Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_13 підтримав клопотання заставодавця про повернення застави. Пояснив, що обвинувачений перебуває під вартою на даний час, а тому застава, яка була внесена втратила свою актуальність, просив задовольнити клопотання та повернути кошти заставодавцю. На вирок суду, за яким наразі ОСОБА_12 відбуває покарання, ними буде подано касаційну скаргу.

(10) Інші учасники судового засідання у вирішенні клопотання прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 та заставодавця ОСОБА_17 поклалися на розсуд суду.

V. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

VI. Обставини, встановлені судом

(1) Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.12.2024 у справі №991/14167/24 змінено запобіжний захід щодо підозрюваного  ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 2 500 000 грн. Зобов`язано ОСОБА_10 прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою; не відлучатися за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_10 визначено до 30 лютого 2025 року включно, та надалі неодноразово продовжувався.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.08.2025 року у справі №991/8101/25 продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_10 до 12.10.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою; не відлучатися за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 

Разом з цим щодо підозрюваного ОСОБА_14 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 у справі №991/4506/25 змінено застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2024 у справі № 991/13015/24 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Зобов`язано ОСОБА_14 прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою та виконувати такі обов`язки: не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України. Строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_14 визначено до 21.07.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_10 неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16.06.2026 строком на два місяці, до 16.08.2026 включно, а саме таких обов`язків: 

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

(2) Судом також встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2024 у справі №991/733/24 (провадження 1-кс/991/749/24) до ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 грн. Покладено на ОСОБА_12 такі обов`язки: здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків визначено до 27.03.2024, та в подальшому не продовжувались.

Відповідно до квитанції №Х74В-Р1М2-98РР-96М1 від 14.03.2024, службової записки начальника управління фінансового забезпечення діяльності суду головного бухгалтера ОСОБА_21 та платіжної інструкції №559741390.1 від 14.03.2024, на депозитний рахунок ВАКС 14.03.2024 надійшли грошові кошти в сумі 908 400,00 грн. Кошти внесено ОСОБА_17 у якості застави за ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 42023000000000674 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 23.02.2024.

 

Разом з цим, вироком Вищого антикорупційного суду від 11.12.2025 у справі № 991/1307/25, залишеним без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.07.2026 у справі № 991/1307/25, ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. Призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, та підприємствах, установах та організаціях державної та комунальної форм власності (тих, в яких розмір державної частки становить більше 50%), пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на 3 роки, зі штрафом 13 600,00 грн. 

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_12 запобіжний захід залишено в силі. 08.07.2026 на виконання вироку ОСОБА_12 взято під варту негайно.

VIІ. Мотиви суду щодо клопотання про продовження обов`язків

7.1. Межі розгляду клопотання 

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого  ОСОБА_10 та ОСОБА_14 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані стороною обвинувачення. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, як на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідками судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

7.2. Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданих клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені стороною обвинувачення ризики, визначені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: (1) переховування від суду, та (2) здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, (3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та (4) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою від 16.06.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених  ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , у зв`язку з встановленням існування ризиків (1) можливого переховування обвинувачених від суду, (2) ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. 

Водночас, у вказаній ухвалі від 16.06.2026 судом було встановлено втрату актуальності у цьому кримінальному провадженні ризиків (3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та (4) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .

На переконання суду, встановлені судом обставини не втратили своєї актуальності.

7.2.1. Ризик переховування обвинувачених від суду

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 від суду прокурор послався на тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, вчинених в складі організованої групи, невідворотність покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання їх винуватими, а також можливість переховуватись від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що обвинувачені раніше неодноразово виїздили за кордон. Також через сталість організованої групи і зв`язки її членів у кримінальному середовищі, можливість вжиття ОСОБА_10 та ОСОБА_14 заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинувачених бути засудженими на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного їм майна.

Твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, який зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Утім, небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону. Окрім того, ризик переховуватися від суду поширюється не лише на можливість ухилення обвинувачених від суду виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Вказані обставини, на переконання суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються  ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , а також зазначені вище особливості закону про кримінальну відповідальність є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинувачених від суду.

За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на продовження існування ризику можливого переховування обвинувачених  ОСОБА_10 та ОСОБА_14 від суду, цей ризик дотепер залишається актуальним.

Відтак, з огляду на встановлення судом ризику переховування обвинувачених від суду, який не втратив своєї актуальності, суд вважає необхідним продовжити дію відповідних обов`язків:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України(якщо такі не здано).

На переконання суду, застосування обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу суду, не має на меті обмеження права обвинувачених на свободу пересування, а є пропорційним заходом процесуального характеру, який дозволяє контролювати місце перебування обвинувачених та запобігати можливому ухиленню від виконання процесуальних обов`язків. При цьому обмеження не є абсолютним, оскільки передбачає можливість залишення меж території України за умови отримання відповідного дозволу суду.

Також у зв`язку з наявністю ризику переховування суд також вбачає необхідність у продовженні застосування до обвинувачених обов`язку повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи. Поінформованість суду про фактичне місцезнаходження та роботи обвинувачених є необхідною передумовою для забезпечення їх явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинувачених, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним.

Цей обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинуваченого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.

Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй: суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинуваченого і ефективно здійснювати провадження у разі зміни місця його перебування без відома суду.

Також, згідно з положеннями ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинувачених є необхідними при написанні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинувачених.

Окрім того, незастосування до обвинувачених обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано), матиме наслідком надання можливості обвинуваченим отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює встановлений судом ризик переховування обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 від суду.

7.2.2. Ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених

Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). 

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків/інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 знають як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

7.3. Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . 

Суд зазначає, що у відповідній ухвалі від 16.06.2026, якою продовжувалися обов`язки обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , судом було констатовано втрату актуальності у цьому кримінальному провадженні ризиків (1) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та (2) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .

Водночас, у поданому 23.07.2026 прокурором клопотанні не наведено нових обставин та не надано жодних нових доказів, які б свідчили про виникнення або актуалізацію вказаних ризиків.

Відтак, прокурор фактично повторно посилається на ті самі обставини, які вже були предметом дослідження суду та отримали належну оцінку в ухвалі від 16.06.2026. Будь-яких нових фактичних даних, які б спростовували висновки суду або свідчили про зміну обставин, що були покладені в основу зазначеної ухвали, стороною обвинувачення не наведено.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від висновків, вказаних в ухвалі від 16.06.2026, якою було встановлено недоведеність зазначених ризиків, з огляду на незазначення прокурором у клопотанні від 23.07.2026 нових обставин, які б свідчили про актуальність наявних ризиків.

7.4. Оцінка доводів сторони захисту

(1) Суд не бере до уваги доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_15 , про сумлінне виконання обвинуваченими відповідних процесуальних обов`язків, оскільки вказане свідчить виключно про дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу, у той час як сам по собі факт належного виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та відсутність випадків їх порушення не свідчить про втрату актуальності відповідного ризику.

Сумлінне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків протягом строку кримінального провадження свідчить про дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу та є належною процесуальною поведінкою, однак не може автоматично свідчити про втрату актуальності ризиків, оскільки саме наявність таких обов`язків та контроль за їх виконанням є одним із механізмів запобігання можливій неналежній поведінці.

(2) На переконання суду, посилання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_10 на сталі соціальні зв`язки, сімейний стан, наявність місця роботи, законних джерел доходу, позитивної ділової репутації, відсутність судимостей, а також належне повернення паспорта після дозволеного судом виїзду за кордон були враховані судом, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження не спростовують існування ризику переховування обвинуваченого від суду, встановленого судом у п. 7.2 цієї ухвали.

(3) Також твердження сторони захисту про відсутність фактів впливу на свідків чи інших учасників провадження не свідчить про припинення відповідних ризиків. Відсутність таких дій протягом попереднього періоду може свідчити про виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, однак не виключає можливості виникнення відповідної поведінки у подальшому, особливо з урахуванням того, що судовий розгляд триває, а свідки у кримінальному провадженні ще не допитані.

(4) Окрім того, на переконання суду, сам по собі факт наявності в обвинуваченого ОСОБА_10 особистих чи професійних потреб у виїзді за кордон не є безумовною підставою для пом`якшення покладених судом на обвинувачених обов`язків у цьому кримінальному провадженні. З урахуванням наявності встановлених ризиків, ситуативна наявність необхідність виїзду за кордон не може бути підставою для зміни чи скасування співмірного ризикам запобіжного заходу й може бути розглянута в межах клопотання про дозвіл на виїзд за межі України з урахуванням критеріїв обґрунтованості, необхідності та доведеності відповідними доказами.

(5) Суд додатково зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, за своєю природою є ймовірнісними, а тому їх встановлення не потребує доведення факту вже вчиненої спроби відповідного порушення обов`язків.

VIІІ. Мотиви суду щодо клопотання про надання дозволу на виїзд за межі України обвинуваченому ОСОБА_10 .

Заслухавши наявні в справі матеріали, думку учасників судового засідання, проаналізувавши доводи поданого клопотання, судом встановлено таке. 

Департамент військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ листом № 220/11/1257 від 19.03.2025 звернувся до ТОВ «Львівський арсенал» з пропозицією долучитись до онлайн зустрічі щодо можливості постачання озброєння в рахунок боргу

ТОВ «Львівський арсенал» за контрактом та обговорення потенційних способів постачання мінометних пострілів, зенітних керованих ракет та іншого озброєння, що пропонувалось компанією ТОВ «Львівський арсенал», компанією Sevotech a.s. та компанією WDG Promet d.o.o.

17.09.2025 директором вказаного департаменту МОУ затверджено протокол наради щодо узгодження питань подальшого виконання державного контракту укладеного між МОУ та ТОВ «Львівський арсенал».

Листом № 735/1/1/11158 від 26.09.2026 Центральне управління забезпечення засобами ураження ОСОБА_22 повідомило про наявність потреби у 82 мм пострілах та використання ЗСУ вказаного озброєння.

13.11.2025 між ТОВ «Львівський арсенал» («Постачальник») в особі директора ОСОБА_10 , який діє на підставі Статуту, та Військовою частиною НОМЕР_2 («Отримувач») в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира, укладено угоду про безоплатну передачу товару №13\11. Найменування товару наведено у відповідному розділі угоди та в сертифікаті кінцевого споживача.

01.05.2026 Державною службою експортного контролю України надано відповідний дозвіл № 30744000 для прийняття товарів зазначених в угоді до митного оформлення, який дійсний до 31.12.2026.

01.06.2026 на адреси Міністерства оборони України, Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки, а також ТОВ «Львівський арсенал» скеровано запрошення від компанії «WDG PROMET» взяти участь в інспекції боєприпасів за місцем зберігання на Шрі Ланка, що відбудеться з 01 по 31 липня 2026 року.

01.06.2026 аналогічний за змістом лист скеровано на адресу МОУ та ТОВ «Львівський арсенал» Компанією Black Rock Defense Weapon Spare Parts Trading LLC. Вказана компанія 26.05.2026 підписала з «WDG PROMET» меморандум про співпрацю та здійснює підготовку для проведення інспекції та відстрілу продукції що знаходяться в місці зберігання (Шрі Ланка).

Відповідно до довідки ТОВ «Львівський арсенал» видано довідку від 24.04.2026 №2404/15-д, у ТОВ «Львівський арсенал» чисельність штатних працівників становить одна людина, у тому числі директор підприємства. Керівником, власником та відповідальною особою за збереження матеріальних цінностей є ОСОБА_10 . Матеріальну відповідальність покладено на керівника відповідно до Статуту підприємства.

20.06.2026 «WDG PROMET» у листі повідомила Black Rock Defense Weapon Spare Parts Trading LLC про проведення інспекції та відстрілу продукції що знаходяться в місці зберігання (Шрі Ланка) у період з 15 по 30 липня 2026 року.

Листом № 2026/LA від 20.06.2026 Black Rock Defense Weapon Spare Parts Trading LLC просило ТОВ «Львівський арсенал» особисто прийняти участь та по можливості залучити відповідних спеціалістів у проведенні інспекції вказаних у листі виробів, частина з яких буде поставлена до України. Окрім того, у вказаному листі просилось по можливості запросити військового аташе Посольства України в Індії до участі в проведенні інспекції (відстрілу) в період з 01 по 30 серпня 2026 року. Окрім того, в листі зазначено, що попередні терміни інспекції були перенесені у зв`язку з відсутністю представників ТОВ «Львівський арсенал».

Відповідно до листа Baltic Bullets № 250626/1-AZ від 25.06.2026, представників МОУ, командира ВЧ НОМЕР_3 та ТОВ «Львівський Арсенал», зокрема директора ОСОБА_10 , було запрошено компанією Baltic Bullets у період з 17 по 21 серпня 2026 року до Турецької Республіки з метою проведення інспекції продукції військового призначення, що постачається за Договором №12/03/АЗ від 12.03.2026 (Контракт №13/04/AZ від 13.04.2026). 

Разом з цим, суд із наданих документів не встановив того, що неможливість виїзду ОСОБА_10 для інспекції боєприпасів за місцем зберігання (Турецька Республіка та Шрі Ланка) призведе до будь-яких непоправних наслідків чи суттєво перешкодить обороноздатності України, з огляду на таке.

Суд бере до уваги твердження представника МОУ про те, що питання проведення інспекцій та випробувань продукції військового призначення наразі не погоджене у встановленому порядку, а вирішення питання щодо проведення відповідних заходів без розгляду належним структурним підрозділом Міністерства оборони України є передчасним.

Крім того, суд ураховує, що окремі документи, на які посилається сторона захисту, зокрема листи «WDG PROMET», Black Rock Defense Weapon Spare Parts Trading LLC № 2026/LA від 20.06.2026 та Baltic Bullets № 250626/1-AZ від 25.06.2026 не зареєстровані у МОУ, а відтак МОУ не здійснювало жодних організаційних заходів щодо реалізації викладених у листах пропозицій. 

На переконання суду, вказані листи не містять жодних відомостей про можливість проведення відповідної інспекції за відсутності представників МОУ. Надані стороною захисту матеріали не підтверджують необхідності особистої участі саме  ОСОБА_10 у проведенні відповідних заходів, оскільки ТОВ «Львівський арсенал» є юридичною особою, а відтак його інтереси можуть бути представлені іншою уповноваженою особою на підставі відповідної довіреності. 

Відповідно, доводи обвинуваченого ОСОБА_10 про те, що він є єдиним працівником товариства, самі по собі не свідчать про неможливість такого представництва, оскільки наведені обставини є наслідком організації діяльності самого товариства та не виключають можливості уповноваження іншої особи представляти його інтереси під час проведення відповідних заходів.

Окрім того, суд враховує, що під час попереднього звернення до суду обґрунтування необхідності виїзду також пов`язувалося із забезпеченням поставки продукції військового призначення, однак на момент розгляду цього клопотання доказів фактичного завершення відповідних поставок або досягнення заявленої мети суду не надано.

Відтак, з урахуванням вказаного, підстави для надання ОСОБА_10 дозволу на виїзд за межі України є недоведеними, що зумовлює відмову у задоволенні відповідного клопотання.

ІХ. Мотиви суду щодо клопотання заставодавця про повернення застави, внесеної за ОСОБА_12 .

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. 

Системний аналіз наведеної норми вказує на те, що виконання застави напряму залежить від дотримання особою її базового процесуального статусу. Зокрема, загальний обов`язок підозрюваного (обвинуваченого) не порушувати умови запобіжного заходу конкретизується у ч. 7 ст. 42 КПК України, яка встановлює перелік імперативних обов`язків, невиконання яких є прямою підставою для звернення застави в дохід держави. 

Відповідно, підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: (1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; (2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; (4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.

Разом з цим, відповідно до ч. 2, ч. 8 ст. 182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, яка не була звернена в дохід держави, повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Разом з цим, згідно з положеннями ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

Як встановлено ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому КПК України.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави, метою якої є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього ст. 42 КПК України обов`язків.

Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в цьому випадку є застава) і не є підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу внесеної застави.

Відтак, на переконання суду, суперечить положенням КПК України твердження заставодавця, що запобіжний захід (застава) припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку дії покладених на ОСОБА_12 обов`язків, а тому з цих підстав заставу слід повернути.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Суд, згідно з ч. 4 цієї статті, зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто за правилами ст. 193 КПК України.

На переконання суду, з аналізу вказаної норми вбачається, що повернення застави заставодавцю є похідною процесуальною дією, якій обов`язково має передувати факт припинення або зміни самого запобіжного заходу. Доки діє ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, внесені кошти виконують забезпечувальну функцію кримінального провадження і не можуть бути вилучені з відповідного рахунку.

З огляду на це, суд оцінює заяву заставодавця про повернення застави не як ізольовану технічну процедуру, а в першу чергу як клопотання про зміну запобіжного заходу по суті (шляхом скасування запобіжного заходу), оскільки задоволення вимоги про повернення коштів автоматично припиняє дію чинного запобіжного заходу.

Суд виходить з того, що на момент розгляду клопотання заставодавця фактичний процесуальний статус ОСОБА_12 у іншому кримінальному провадженні (№42019171190000068 від 05.09.2019) зазнав істотних змін, які мають безпосередній вплив на оцінку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також на доцільність і пропорційність подальшого застосування запобіжного заходу у вигляді застави у раніше визначеному розмірі в межах цього кримінального провадження.

Зокрема, встановлено, що після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції від 08.07.2026 вирок ВАКС від 11.12.2025 залишено без змін, у зв`язку з чим ОСОБА_12 набув статусу засудженого, а його подальше тримання в установі попереднього ув`язнення здійснюється вже не в межах запобіжного заходу, а в порядку виконання судового рішення.

Такий правовий режим перебування ОСОБА_12 в ізоляції відрізняється від статусу обвинуваченого, щодо якого застосовано запобіжний захід, оскільки передбачає значно вищий рівень контролю з боку держави, ізоляцію від суспільства, позбавлення свободи пересування, контактів та самостійного визначення поведінки. У цих умовах ОСОБА_12 об`єктивно позбавлений можливості вчиняти дії, які становлять зміст ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Передусім, ризик переховування від суду фактично втрачає свою актуальність не лише внаслідок позбавлення свободи, а й через повну фізичну неможливість залишити  ОСОБА_12 місце відбування покарання без відповідного рішення уповноважених органів. Контроль за місцезнаходженням ОСОБА_12 є постійним і безперервним, що виключає будь-яку автономність його поведінки у цьому аспекті.

Разом з тим, суд бере до уваги, що вказане зниження інтенсивності ризику, встановленого щодо ОСОБА_12 не означає його повного та остаточного усунення у довгостроковій перспективі. На відміну від обставин, які мають незворотний характер, відбування ОСОБА_12 покарання у вигляді позбавлення волі в іншому кримінальному провадженні залежить від подальшого руху цього провадження, включаючи стадію касаційного перегляду.

Зокрема, у порядку, передбаченому ст. 430 КПК України, суд касаційної інстанції наділений повноваженнями зупинити виконання судового рішення, що може призвести до припинення ізоляції ОСОБА_12 . Так само не виключається можливість скасування судового рішення із закриттям кримінального провадження № 42019171190000068 від 05.09.2019, що також матиме наслідком звільнення ОСОБА_12 з-під варти. 

Окрім цього, у порядку п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції та у порядку абз. 4 п. 3 ч. 1 ст. 442 КПК України ухвалити рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі про запобіжний захід, який може бути не пов`язаний із триманням під вартою.

За таких умов, ризик, який на даний час знижений, може відновити свою актуальність, причому у відносно короткий проміжок часу.

Саме тому, на переконання суду, скасування запобіжного заходу у вигляді застави, наразі не відповідало б принципу забезпечення дієвості кримінального провадження та могло б створити ситуацію, за якої у разі зміни процесуального статусу ОСОБА_12 у провадженні №42019171190000068 від 05.09.2019 буде відсутній ефективний механізм негайного реагування на ризики у цьому провадженні.

Таким чином, суд доходить висновку, що наявні обставини свідчать про зниження інтенсивності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що обумовлює необхідність пом`якшення запобіжного заходу, однак не дає підстав для скасування запобіжного заходу.

На переконання суду, застава у розмірі 266 240 грн з тією ж вірогідністю зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_12 своїх процесуальних обов`язків та буде найбільш ефективним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та обвинуваченого. Решту коштів у сумі 642 160 грн необхідно повернути заставодавцю.

У цьому контексті збереження частини застави виступить як пропорційний та превентивний механізм, який, з одного боку, врахує зменшення потреби у застосуванні поточного розміру застави, а з іншого забезпечить готовність до можливих змін у правовому статусі ОСОБА_12 .

Такий підхід узгоджується з принципом пропорційності, оскільки дозволяє досягти балансу між правами обвинуваченого та інтересами правосуддя, мінімізуючи надмірне втручання у майнову сферу заставодавця, але водночас не позбавляючи запобіжний захід його гарантійної функції.

Ураховуючи характер та ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_12 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його майновий стан, суд вважає, що застава у межах 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього КПК обов`язків. У цьому випадку застава визначається у розмірі 266 240 грн, який, на переконання суду, за наявних обставин є пропорційним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Окрім того, суд зважає на те, що заставу внесено не обвинуваченим, а третьою особою, яка висловила своє добровільне волевиявлення на її внесення, надала свої кошти та зобов`язалась нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вносилась, усвідомлюючи існування ризику її неповернення.

У контексті оцінки доводів клопотання суд не погоджується з висновками заставодавця про повну втрату мети застосування запобіжного заходу у виді застави.

Сам факт відбування покарання у вигляді позбавлення волі у межах виконання вироку, не усуває необхідності існування процесуальних гарантій належної поведінки обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні. Процесуальне становище у різних кримінальних провадженнях має самостійний характер та не є взаємозамінним.

Аргументи щодо відсутності легітимної мети подальшого застосування застави суд вважає необґрунтованими. 

Метою застосування застави є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, і така мета не втрачає свого значення лише з огляду на позбавлення свободи особи у ході виконання вироку в іншому провадженні та закінченням дії обов`язків, встановлених ч. 5 ст. 194 КПК України в цьому кримінальному провадженні. 

Навпаки, збереження запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні гарантує безперервність процесуального контролю за поведінкою обвинуваченого у разі зміни процесуального становища ОСОБА_12 в іншій справі.

Х. Висновки суду

(1) На переконання суду, з урахуванням вказаного вище, клопотання прокурора ОСОБА_18 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених судом у п. 7.2 цієї ухвали ризиків (переховування від суду, а також впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні), суд дійшов висновку про необхідність продовження на два місяці (до 27 вересня 2026 року включно) строку дії покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 таких обов`язків: 

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (якщо такі не здано).

Покладення на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 зазначених обов`язків становитиме мінімальне втручання у їх права, а також є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти ризикам їх переховування від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. 

(2) Суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , про надання дозволу на виїзд за межі України обвинуваченому ОСОБА_10 у зв`язку з недоведеністю того, що неможливість виїзду ОСОБА_10 для інспекції боєприпасів за місцем їх зберігання (Турецька Республіка та Шрі Ланка) призведе до будь-яких непоправних наслідків чи суттєво перешкодить обороноздатності України.

Додатково суд зазначає, що у разі існування в обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 потреби виїзду за кордон у конкретні дати, обвинувачені не позбавлені права на, зокрема повторне, звернення до суду із відповідним клопотанням, надавши відповідні підтверджуючі документи нагальності такої потреби.

(3) Суд також дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання заставодавця ОСОБА_17 про повернення застави, внесеної за ОСОБА_12 у межах кримінального провадження № 42023000000000674 від 20.04.2023.

На переконання суду, існує необхідність у зменшенні обвинуваченому ОСОБА_12 розміру застави з 908 400,00 до 266 240,00 грн, а також у відповідному поверненні заставодавцю ОСОБА_17 частини сплаченої нею застави у розмірі 642 160,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_14 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, - задовольнити.

2. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України(якщо такі не здано).

2.1. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , до 27 вересня 2026 року включно.

3. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , а саме:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (якщо такі не здано).

3.1. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , до 27 вересня 2026 року включно.

4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року.

5. У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 , адвоката ОСОБА_11 , про надання дозволу на виїзд за межі України обвинуваченому ОСОБА_10 , - відмовити.

6. Клопотання заставодавця ОСОБА_17 про повернення застави, внесеної за ОСОБА_12 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023, - задовольнити частково.

6.1. Запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень змінити в частині суми застави, а саме зменшити обвинуваченому ОСОБА_12 розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.

6.2. Повернути заставодавцю ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_4 , частину сплаченої застави у розмірі 642 160 (шістсот сорок дві тисячі сто шістдесят) гривень, внесеної 14.03.2024 відповідно до квитанції №Х74В-Р1М2-98РР-96М1 на рахунок Вищого антикорупційного суду №UA678201720355279004000096000 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 23.02.2024 (кримінальне провадження №42023000000000674) в якості застави за ОСОБА_12 .

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

 

 

 

Головуючий суддя           ОСОБА_1 

 

 

 

Судді           ОСОБА_2 

 

 

 

ОСОБА_3