Справа № 991/10186/26

Провадження 1-кп/991/92/26

У Х В А Л А 

іменем України

19 серпня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , 

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисників про закриття кримінального провадження № 52025000000000084 від 19.02.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Караван-Солодкий Марківського району Луганської області, який проживає за адресою:  АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Новий Буг Новобузького району Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. До Вищого антикорупційного суду 10.08.2026 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000084, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.

1.1. У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10 подав клопотання про закриття кримінального провадження № 52025000000000084 від 19.02.2025. Клопотання мотивовано тим, що матеріали провадження № 52025000000000084 від 19.02.2025 виділені з кримінального провадження №52022000000000169, яке зареєстровано у період дії редакцій ст.219, 294 та 295-1 КПК України, що передбачали продовження строку досудового розслідування слідчим суддею. Надалі, 08.12.2023 внесені зміни, які виключили положення щодо обчислення строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру. Втім, вони вступили в силу 01.01.2024. Водночас, строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 спливали 06.01.2024, а тому клопотання про їх продовження у відповідності до ч.5 ст.294 КПК України повинно бути подано 01.01.2024. На переконання захисника, законодавча зміна не могла автоматично припинити процесуальний обов`язок прокурора звернутися із клопотанням, який виник ще під час дії попередньої редакції КПК України. Таким чином, строк досудового розслідування сплив 06.01.2024.

1.2. Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат  ОСОБА_8 подав клопотання про закриття кримінального провадження з аналогічних мотивів. Додатковою підставою визначив те, що 23.05.2023 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , матеріали щодо яких виділені 15.08.2023 в окреме провадження. У випадку продовження обчислення строків досудового розслідування після виділення матеріалів станом на 27.01.2025 (повідомлення ОСОБА_7 про підозру) строки спливли. Водночас, у випадку припинення їх обчислення у зв`язку із виділенням, строки, передбачені ст.219 КПК України, мали поновитися після нових повідомлень про підозри. За таких обставин, на момент виділення матеріалів (15.08.2023) в органу досудового розслідування залишалось 44 календарних дні, які спливли 28.09.2023.

1.3. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_12 також заявила клопотання про закриття кримінального провадження. Клопотання мотивовано тим, що виділення матеріалів кримінального провадження після повідомлення особи про підозру не перетворює провадження у таке, що здійснюється за фактом вчинення кримінального правопорушення до повідомлення про підозру. Тому після першого повідомлення про підозру (23.05.2023) строк досудового розслідування завершився 24.08.2023, тобто після спливу тримісячного строку, продовженого постановою від 12.07.2023. Виділення матеріалів кримінального провадження не зупинило перебігу строків досудового розслідування та не створило самостійної процесуальної підстави для їх нового обчислення. Водночас, після повідомлення інших підозр (13.03.2024) орган досудового розслідування мав 8 днів для звернення із відповідним клопотанням про продовження строку досудового розслідування. Втім, протягом цього строку сторона обвинувачення не зверталась із клопотаннями про продовження строку досудового розслідування відповідно до вимог п.4 ч.3 ст.219 КПК України, а тому цей строк завершився 21.03.2024.

1.4. Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_11 подав клопотання про закриття кримінального провадження з огляду на невиконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України попри всі вжиті стороною захисту заходи для такого ознайомлення. На переконання захисника, перебіг строків досудового розслідування не зупинявся у період з 08.03.2025 (наступний день після повідомлення про відкриття матеріалів) по 08.08.2026 (наступний день після встановленого судом строку на ознайомлення), а тому строк досудового розслідування завершився саме 08.03.2025. 

1.5. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 також звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження. Клопотання частково мотивовано аргументами, аналогічними з доводами захисника ОСОБА_12 . Втім, строк досудового розслідування у такому випадку, на його думку, сплив 20.03.2024. Додатковою підставою є те, що 19.02.2025 до ЄРДР у кримінальному провадженні № 52025000000000084 були по-новому внесені відомості про кримінальні правопорушення, зокрема щодо закупівлі кабелів (договори №ЦЗВ-02-03921-01 від 01.09.2022, №ЦЗВ-02-00522-01 від 18.05.2022) та за договором закупівлі трансформаторів «Узелектро», які в подальшому «загубилися». Станом на 13.03.2025 (гранична дата, до якої продовжено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169) залишалось 6 невикористаних днів, які обчислюються з моменту відновлення досудового розслідування і повідомлення про його завершення - 06.08.2026. Таким чином, 12.08.2026 спливли строки досудового розслідування за вказаними трьома епізодами, за якими раніше ОСОБА_4 повідомлено про підозру. Для з`ясування руху кримінального провадження, а також відшукання «загублених» епізодів просив до вирішення питання про закриття кримінального провадження розглянути клопотання про тимчасовий доступ (повний) до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 

1.6. За таких обставин захисники просили закрити кримінальне провадження № 52025000000000084 від 19.02.2025 на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України. Ураховуючи, що доводи захисників стосуються одного питання про наявність підстав для закриття кримінального провадження, Суд розглядає ці клопотання одночасно.

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 підтримали клопотання одне одного, обвинувачені підтримали закриття кримінального провадження. 

2.2. Захисник ОСОБА_9 просив до моменту розгляду і вирішення питання про закриття кримінального провадження розглянути клопотання про тимчасовий доступ (повний) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за результатами якого сторона захисту зможе продемонструвати суду відповідні підстави для закриття. Аналогічне клопотання про витребування інформації з ЄРДР про рух провадження у межах розгляду клопотання про закриття кримінального провадження заявив і захисник ОСОБА_10 .

Суд, відповідно до встановленого ст.314, 315 КПК України порядку, відмовив у розгляді цього клопотання до вирішення питання про закриття кримінального провадження з огляду на таке. 

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України за результатами підготовчого судового засідання суд має право закрити кримінальне провадження у випадку встановлення передбачених законом підстав. Отже, предметом розгляду суду на цій стадії є саме наявність визначеної законом обставини, яка унеможливлює подальше здійснення кримінального провадження, а не з`ясування того, чи можуть існувати будь-які обставини, які потенційно у майбутньому могли б утворити таку підставу. Такий підхід зумовлений самою процесуальною природою підготовчого судового засідання. Після направлення обвинувального акта до суду досудове розслідування закінчене, а судове провадження переходить до стадії, на якій суд має визначити можливість його подальшого здійснення та вирішити передбачені ст.314 КПК України питання. Підготовче судове засідання не є продовженням досудового розслідування і не може використовуватися для відновлення пошуку доказової інформації, яка могла б лише сформувати підставу для заявленого клопотання. Заявляючи клопотання про тимчасовий доступ з метою пошуку підстав для закриття кримінального провадження захисник ОСОБА_9 пропонує іншу концепцію, за якою спочатку сторона захисту висловлює припущення про можливе існування певної обставини, далі ініціює отримання документів чи відомостей для перевірки цього припущення, після чого на підставі отриманих матеріалів формує остаточну позицію щодо наявності підстави для закриття кримінального провадження. У такому випадку суд уже не перевіряє заявлену стороною підставу, а фактично бере участь у її пошуку та формуванні.

Право сторони захисту звернутися з клопотанням про закриття кримінального провадження не означає право вимагати від суду здійснення пошукових дій із метою встановлення обставин, які в момент заявлення такого клопотання сторона лише припускає. Зміст відповідного процесуального права полягає у можливості поставити перед судом питання про припинення кримінального провадження за наявності визначеної законом підстави, а не у можливості використовувати підготовче судове засідання для з`ясування, чи існує така підстава взагалі.

Суд не заперечує права сторони захисту отримувати та подавати докази на підтвердження своєї процесуальної позиції. Водночас реалізація такого права передбачає визначеність предмета доказування: сторона повинна вказати, яку саме обставину вона прагне довести, яке значення для кримінального провадження має відповідна інформація та яким чином її отримання може підтвердити вже заявлену позицію. З іншого боку, тимчасовий доступ до речей і документів за своєю процесуальною природою є способом отримання конкретних відомостей, необхідних для встановлення конкретних обставин кримінального провадження, а не є універсальним інструментом пошуку доказів на випадок, якщо в отриманій інформації буде виявлено обставину, яка потенційно може стати підставою для закриття кримінального провадження.

У разі коли сторона захисту, заявляючи клопотання про закриття кримінального провадження, не посилається на вже встановлені обставини, які утворюють передбачену законом підставу для такого рішення, а просить суд спочатку надати їй можливість отримати додаткову інформацію з метою з`ясування, чи не містить вона відповідних обставин, фактично пропонуючи здійснити не перевірку підстави для закриття, а її пошук. Суд не може погодитися з таким підходом, оскільки він суперечить як процесуальній природі підготовчого судового засідання, так і розподілу процесуальних функцій між сторонами та судом.

Тому Суд оцінює доводи сторони захисту виходячи з тих обставин і матеріалів, які покладені нею в основу клопотання про закриття кримінального провадження, та не вбачає процесуальних підстав для попереднього розгляду клопотання про тимчасовий доступ до відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань, якщо його метою є не отримання конкретного доказу на підтвердження вже визначеної обставини, а пошук такої обставини.

2.3. Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотань захисників про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України. Зазначив, шо твердження сторони захисту, що після виділення матеріалів строк досудового розслідування обчислюється паралельно у двох кримінальних провадження або повинен додаватися до строку досудового розслідування, який почав свій перебіг після 13.03.2025, не ґрунтується на положення КПК України та суперечить правовим позиціям Верховного Суду. Факт виділення матеріалів за підозрою в окреме провадження не впливає на обчислення строку досудового розслідування за фактом тих кримінальних правопорушень, в яких жодній особі не повідомлено про підозру. При цьому слідчі судді Вищого антикорупційного суду неодноразово надавали оцінку перебігу строку досудового розслідування і продовжували такий строк.

Стосовно доводів про неподання клопотання про продовження строків досудового розслідування, які спливали 06.01.2024, зазначив, що після 01.01.2024 у зв`язку із законодавчими змінами та з урахуванням положень ст.5 КПК України були відсутні підстави для продовження строків у «фактових» кримінальних провадженнях. 

Щодо доводів про не направлення окремих епізодів щодо ОСОБА_4 до суду за даними епізодами прокурор вказав, що всі кримінальні правопорушення розслідувалися у межах кримінального провадження №52022000000000169 та існували на момент повідомлення про підозру. Доводи про «загублені» епізоди не відповідають дійсності. Прокурор у постанові від 19.02.2025 прийняв рішення про виділення двох кримінальних правопорушень повністю щодо всіх осіб, яким повідомлено про підозру, а тому номери кримінальних проваджень та їх первісні картки зберіглись і відповідають руху в ЄРДР. Разом із тим, стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 здійснено реєстраційну дію «виділення правопорушника», а не всього факту заволодіння коштами за трьома договорами, оскільки про підозру повідомлено великій кількості осіб. За таких умов ЄРДР автоматично присвоює новий номер провадження, тому що кримінальне провадження разом із іншими підозрюваними залишилось в межах провадження №52022000000000169. Вказане є виключною технічною особливістю ЄРДР, яка не може 1) впливати на обчислення строків досудового розслідування, 2) свідчити про закінчення строків досудового розслідування, або 3) розцінюватися як ненаправлення окремих епізодів до суду. 

3. Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків. 

3.1. Підготовче судове засідання, окрім притаманних йому завдань організаційного характеру, спрямованих на з`ясування можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, виступає процесуальним фільтром між досудовим розслідуванням і судовим розглядом. Його призначення не зводиться до формальної перевірки готовності провадження до слухання по суті. На цій стадії суд має пересвідчитися, що кримінальне провадження, передане прокурором до суду, відповідає встановленим законом передумовам для подальшого судового розгляду. Тому законодавець наділив суд у підготовчому судовому засіданні повноваженням не лише організувати майбутній судовий розгляд, а й припинити провадження тоді, коли для його подальшого здійснення вже відсутні передбачені законом правові підстави. Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити кримінальне провадження у випадку встановлення підстав, передбачених, зокрема, п.п.5-8, 10 ч.1 або ч.2 ст.284 цього Кодексу. 

Отже, у підготовчому провадженні суд має можливість зупинити рух провадження, якщо його подальше існування у судовій площині не відповідає закону. Це проявляється у п.10 ч.1 ст.284 КПК України, згідно з яким кримінальне провадження закривається, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. 

Зміст цієї підстави для закриття кримінального провадження необхідно розглядати в контексті загальної логіки строків досудового розслідування. Встановлення законом часових меж для здійснення кримінального переслідування є однією з процесуальних гарантій особи. Органи правопорядку, отримавши повноваження розслідувати кримінальне правопорушення та притягувати особу до кримінальної відповідальності, одночасно отримують й часові межі для реалізації цих повноважень. Інакше кажучи, право держави на кримінальне переслідування не є безстроковим.

Саме тому закінчення строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру безпосередньо впливає на можливість держави продовжувати кримінальне переслідування у відповідному процесуальному порядку. Після спливу встановленого законом строку питання полягає вже не в тому, чи могла сторона обвинувачення виконати певну процесуальну дію раніше, а в тому, чи зберігається після спливу цього строку сама законна можливість продовжувати досудове розслідування та передавати його результати на розгляд суду.

У цьому контексті передбачене п.2 ч.3 ст.314 КПК України повноваження суду набуває особливого значення. Суд не повинен перетворювати підготовче судове засідання на формальну процедуру, після якої будь-яке провадження автоматично переходить до розгляду по суті. Навпаки, якщо на цій стадії встановлено обставину, яка відповідно до прямої вказівки закону виключає можливість подальшого провадження, суд має процесуальний обов`язок надати цій обставині належну правову оцінку. 

Особливого значення це набуває з огляду на те, що після направлення обвинувального акта до суду сторона обвинувачення вже не може розглядати процесуальні строки досудового розслідування як питання виключно внутрішньої організації роботи органу досудового розслідування чи прокуратури. Встановлений законом строк є межею здійснення відповідних процесуальних повноважень. Його дотримання підлягає судовому контролю, а наслідки пропуску визначаються законом.

3.2. Згідно зі ст.113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

3.3. Суд звертає увагу на непослідовність викладеної стороною захисту позиції щодо моменту закінчення строку досудового розслідування. Заявляючи клопотання про закриття кримінального провадження, сторона захисту наводить декілька різних дат, кожну з яких визначає як можливий момент закінчення строку досудового розслідування. Водночас наведені розрахунки не становлять послідовного обчислення одного й того самого процесуального строку, а ґрунтуються на різних вихідних припущеннях щодо моменту його початку, перебігу або закінчення. За таких обставин суд не може сприймати кожну із зазначених дат як самостійну та рівнозначну підставу для закриття кримінального провадження. Адже питання про сплив строку досудового розслідування не може вирішуватися шляхом вибору судом найбільш сприятливої для сторони захисту дати з кількох запропонованих нею варіантів. Процесуальний строк має одну юридично визначену точку закінчення, яка встановлюється шляхом послідовного застосування передбачених законом правил його обчислення.

Це, однак, не означає, що суд пов`язаний помилковим або непослідовним розрахунком сторони захисту. Вирішуючи питання, передбачене п.10 ч.1 ст.284 КПК України, суд з урахуванням наданих сторонами доводів і матеріалів самостійно встановлює юридично значущі обставини, необхідні для визначення перебігу строку досудового розслідування, та надає їм належну правову оцінку. Отже, множинність наведених стороною захисту дат сама по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити доводи щодо спливу строку, однак і не покладає на суд обов`язку самостійно конструювати за сторону захисту належне обґрунтування клопотання. При цьому завданням суду є не пошук серед наведених стороною захисту альтернативних дат тієї, яка може забезпечити бажаний нею процесуальний результат, а встановлення передбаченого законом моменту закінчення строку досудового розслідування на підставі встановленої сукупності юридично значущих обставин.

Якщо жодна із наведених стороною дат не відповідає встановленому судом порядку обчислення строку досудового розслідування, а фактичні обставини, на які посилається захист, не дають підстав встановити його сплив, клопотання задоволенню не підлягає.

3.4. Наявні у розпорядженні Суду матеріали (реєстр матеріалів досудового розслідування і документи, пов`язані з продовженням строків, передані в розпорядження суду сторонами) дозволяють визначити наступну хронологію:

- 07 липня 2022 року зареєстроване кримінальне провадження №52022000000000169 (т.3 а.с.10);

- 23 травня 2023 року у межах кримінального провадження №52022000000000169 повідомлено про підозру ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.369, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України та ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України ;

- 12 липня 2023 року постановою Заступника Генерального прокурора - керівника САП строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022 продовжено до трьох місяців, а саме до 23.08.2023 (т.2 а.с.144-146, т.3 а.с.125-127);

- 15 серпня 2023 року постановою прокурора САП з матеріалів кримінального провадження №52022000000000169 від 07.07.2022 виділені в окреме провадження матеріали за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369, ч.1,2 ст.209 КК України, та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.369, ч.1,2 ст.209 КК України (т.2 а.с.147-149, т.3 а.с.128-130);

- 13 березня 2024 року повідомлено про підозру ряд осіб, зокрема ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України;

- 08 травня 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/3818/24 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022 до восьми місяців, тобто до 13.11.2024 включно (т.2 а.с.165-183, т.3 а.с.199-217);

- 06 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/12517/24 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022 до одинадцяти місяців, тобто до 13.02.2025 включно (т.2 а.с.184-202, т.3 а.с.57-75);

- 05 лютого 2024 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі №991/665/25 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022 до дванадцяти місяців, тобто до 13.03.2025 включно (т.2 а.с.203-202-221, т.3 а.с.130-148);

-19 лютого 2025 року постановою прокурора САП з матеріалів кримінального провадження №52022000000000169 від 07.07.2022 виділені в окреме провадження матеріали за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України. Виділене провадження зареєстровано за №52025000000000084. Цією ж постановою виділені матеріали за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 КК України. Вказані матеріали зареєстровані за №52025000000000085. Матеріали провадження №52025000000000084 та №52025000000000085 об`єднані в одне провадження - №52025000000000084 (т.2 а.с.68-73, т.3 а.с.92-97);

-07 березня 2025 року сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (т.3 а.с.98);

-22 січня 2026 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду у справі №991/13096/25 встановив стороні захисту строк до 07.08.2026 включно для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000084 (т.3 а.с.99-106);

-06 серпня 2026 року постановою прокурора відновлено досудове розслідування після відкриття матеріалів та повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів;

-10 серпня 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52025000000000084 направлений до Вищого антикорупційного суду . 

3.5. Доводи сторони захисту щодо підстав для закриття кримінального провадження можна узагальнити таким чином:

- не направлення 01.01.2024 клопотання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000169 від 07.07.2022;

- врахування першого повідомлення про підозру (23.05.2023) як початку обрахунку строку досудового розслідування в тому числі після виділення відповідних матеріалів в окреме провадження;

- включення строку ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у перебіг строків у зв`язку із неналежною процедурою ознайомлення;

- не направлення окремих епізодів стосовно ОСОБА_4 до суду. 

3.6. Суд відхиляє доводи щодо спливу строку досудового розслідування 06.01.2024 з огляду на таке. 

3.6.1. Відповідно до ч.1,2 ст.219 КПК України (у редакції, чинній на момент внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Таким чином, за правового регулювання, чинного на момент внесення відомостей до ЄРДР, перебіг строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000169 від 07.07.2022 розпочався з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а 18-місячний строк до повідомлення особі про підозру мав би закінчитися 07.01.2024.

3.6.2. Втім, 01 січня 2024 року набув чинності Закон України від 08.12.2023 № 3509-IX, яким внесені зміни до ст.219 КПК України. Законодавець не лише змінив момент, з якого обчислюється строк досудового розслідування, а й виключив із КПК України передбачену попереднім правовим регулюванням можливість обчислення та продовження строку досудового розслідування до повідомлення особі про підозру.

3.6.3. Відповідно до ч.1 ст.5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Тому з урахуванням змін у законодавчому регулюванні обчислення строків досудового розслідування станом на 01.01.2024 сторона обвинувачення не мала нормативних підстав для звернення до слідчого судді з клопотанням у порядку ст.294 КПК України. При цьому, відповідно до п.20-8 Перехідних положень КПК Україна ч.1 ст.219 цього Кодексу застосовуються до всіх кримінальних проваджень, досудове розслідування або судовий розгляд яких не завершено до дня набрання чинності Законом України від 08.12.2023 № 3509-IX. Жодних особливостей, які б вимагали звернення із клопотанням про продовження строку досудового розслідування з 01.01.2024, зміненими законодавчими положеннями не передбачено. Таким чином, на кримінальне провадження №52022000000000169 від 07.07.2022, в якому станом на 01.01.2024 жодній особі не повідомлено про підозру, поширювалась дія нової редакції ст.219 КПК України. При цьому саме по собі посилання на те, що відповідне клопотання мало бути подане виключно 01.01.2024, не є самостійною і достатньою підставою, яка свідчить про винятковість незастосування Закону України від 08.12.2023 № 3509-IX. 

3.6.4. Посилання захисника на погіршення процесуального становища осіб є нерелевантними, оскільки станом на 01.01.2024 жодному із учасників цього кримінального провадження не повідомлено про підозру, а відтак відсутні підстави для висновку про звуження чи погіршення процесуальних прав конкретної особи або про створення для неї будь-яких процесуальних обмежень. Повідомлення особам про підозру у подальшому не може 1) ретроспективно змінювати процесуальний контекст, який існував до моменту набуття ними такого статусу, а також 2) обумовлювати інакше тлумачення законодавчих змін у частині обчислення строків досудового розслідування. 

3.6.5. При цьому дата внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР (06.07.2022) та дата реєстрації кримінального провадження за вказаним фактом (07.07.2022) не має значення в частині обчислення строків досудового розслідування, оскільки станом на 01.01.2024 такі строки не спливли. 

3.7. Суд також відхиляє доводи сторони захисту стосовно визначального значення першого повідомлення про підозру - 23.05.2023 для обчислення загальних строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

3.7.1. Строки, передбачені ст.219 КПК України, мають гарантійну функцію, оскільки покликані обмежувати тривалість досудового розслідування та забезпечувати особі, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування, право не перебувати протягом невизначеного часу у стані процесуальної невизначеності. Водночас зміст та порядок обчислення таких строків безпосередньо пов`язані з процесуальним статусом особи та конкретним кримінальним провадженням, у межах якого цей статус виник. Саме тому повідомлення особі про підозру є юридично значущою подією, з якою закон пов`язує початок перебігу строку досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Отже, гарантія розумного, а у контексті ст.219 КПК України - чітко визначеного строку, має персоніфікований та процесуально визначений характер: вона покликана захищати особу від надмірної тривалості кримінального переслідування саме в тому провадженні, в якому їй повідомлено про підозру. Натомість така гарантія не може автоматично переноситися на інше кримінальне провадження лише з тієї підстави, що в певний момент воно було пов`язане з провадженням, у межах якого відповідній особі вже повідомлялося про підозру.

У цьому контексті принципове значення має рішення про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження. Таке рішення змінює процесуальну структуру розслідування, розмежовує його предмет та коло обставин, що підлягають доказуванню, а отже, має враховуватися і при визначенні строків досудового розслідування.

Якщо після виділення матеріалів кримінального провадження щодо певної особи в окреме провадження у первісному провадженні не залишається інших осіб, яким повідомлено про підозру, таке провадження фактично набуває характеру провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення. Відповідно, його подальше існування та перебіг строку досудового розслідування не можуть визначатися процесуальним статусом особи, яка вже не є учасником цього провадження як підозрюваний.

Такий підхід узгоджується з висновком Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.01.2025 у справі № 367/1517/22, відповідно до якого обставини виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень не впливають на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, щодо якого повідомлення про підозру не здійснювалося.

3.7.2. З огляду на наведене Суд не вбачає підстав для ототожнення дати першого повідомлення про підозру (23.05.2023) з початком перебігу строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. На момент такого повідомлення про підозру особи були пов`язані з кримінальним провадженням у тому обсязі та щодо тих фактичних обставин, які на той час становили предмет відповідного кримінального переслідування. Надалі матеріали щодо цих осіб виділені в окреме кримінальне провадження. Відтак після виділення відповідних матеріалів правові наслідки набуття ними статусу підозрюваних у виділеному провадженні не можуть автоматично поширюватися на те кримінальне провадження, з якого ці матеріали були виділені. 

З іншого боку будь-яке повідомлення про підозру, здійснене на певному етапі розслідування, не може назавжди визначати початкову точку обчислення строку досудового розслідування щодо всього кримінального провадження, незалежно від подальшого його предмета, фактичних обставин, кваліфікації та кола осіб. Адже при такому підході не враховується процесуальне значення виділення матеріалів, а первісне повідомлення про підозру перетворюється на універсальний початок обчислення строків у всіх подальших процесуальних формах існування провадження.

Водночас процесуальні гарантії не можуть існувати відірвано від того кримінального переслідування, у межах якого вони виникли. Якщо матеріали щодо особи, яку повідомлено про підозру, виділені в окреме провадження, відсутні правові підстави пов`язувати подальше обчислення строку досудового розслідування у первісному провадженні з процесуальним статусом цієї особи у виділеному провадженні. 

При цьому для вирішення питання про строк досудового розслідування не має визначального значення і те, чи буде в подальшому цій самій особі повідомлено про підозру щодо інших фактичних обставин, які не були предметом первісного повідомлення про підозру. Подальше набуття особою статусу підозрюваного щодо іншого факту не може ретроспективно змінити правову природу попередніх процесуальних відносин або поширити на інше кримінальне провадження процесуальні наслідки первісного повідомлення про підозру.

Таким чином, сама по собі дата 23.05.2023 не визначає початку перебігу строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, оскільки пов`язана з процесуальним статусом осіб у тому обсязі кримінального переслідування, матеріали щодо якого надалі були виділені в окреме провадження.

3.7.3. Отже, період досудового розслідування від дати внесення відомостей до ЄРДР (07.07.2022) до дати повідомлення ОСОБА_4 та іншим особам про підозру (13.03.2024) не підлягає обчисленню як строк досудового розслідування після повідомлення про підозру, оскільки на цьому етапі кримінальне провадження здійснювалося за правилами так званого «фактового провадження», передбаченими ч.1 ст.219 КПК України. Після виділення матеріалів щодо осіб, яким 23.05.2023 було повідомлено про підозру, у первісному кримінальному провадженні не залишилося відповідного персоніфікованого кримінального переслідування, яке могло б визначати перебіг строку за правилами, що застосовуються до провадження після повідомлення особі про підозру.

3.8. Суд відхиляє також доводи сторони захисту про те, що фактичне невиконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України унеможливлює виключення відповідного періоду з обчислення строку досудового розслідування. На переконання Суду, наведена позиція ґрунтується на ототожненні двох різних за своїм змістом питань: правової підстави для зупинення перебігу строку досудового розслідування та належності виконання стороною обвинувачення процедури відкриття матеріалів. Саме по собі оспорювання належності виконання вимог ст.290 КПК України не означає, що період після повідомлення про завершення досудового розслідування автоматично включається до строку, визначеного ст.219 КПК України.

3.8.1. За змістом п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування охоплює період від моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до його закінчення, зокрема шляхом направлення до суду обвинувального акта. Водночас законодавець пов`язує повноцінне закінчення досудового розслідування не лише з фактичним складанням обвинувального акта, а й із виконанням передбаченої законом процедури, яка передує його направленню до суду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування та надати доступ до його матеріалів.

Отже, повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів є юридично значущими процесуальними діями, з якими закон пов`язує перехід провадження до завершальної стадії досудового розслідування. На цій стадії сторона захисту отримує можливість ознайомитися з матеріалами, на яких ґрунтується майбутнє обвинувачення.

3.8.2. Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України у строк досудового розслідування не включається строк ознайомлення сторін кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.290 КПК України. Такий строк обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному та його захиснику повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення і триває до моменту його закінчення.

Таким чином, закон прямо визначає юридичний факт, з яким пов`язується виключення відповідного періоду із загального строку досудового розслідування, - повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів. При цьому ч.5 ст.219 КПК України не ставить виключення цього періоду із строку в залежність від фактичної кількості матеріалів, темпу їх опрацювання стороною захисту чи тривалості організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням доступу.

3.8.3. Судом встановлено, що 07 березня 2025 року сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Відповідно, починаючи з 08 березня 2025 року, перебіг строку досудового розслідування не здійснювався на підставі прямої вказівки ч.5 ст.219 КПК України.

При цьому наведене правило має об`єктивний характер: після настання передбаченої законом процесуальної підстави відповідний період не включається до строку досудового розслідування незалежно від того, скільки часу фактично тривало ознайомлення з матеріалами. Тому сама по собі тривалість процедури ознайомлення, особливості організації доступу, інтенсивність комунікації між сторонами, порядок узгодження часу та місця ознайомлення або інші організаційні обставини не змінюють правової природи цього періоду. Водночас це не означає, що сторона обвинувачення звільняється від обов`язку належним чином виконати вимоги ст.290 КПК України. Йдеться лише про те, що можливе порушення цього обов`язку чи його недобросовісне чи неналежне виконання та питання обчислення строку досудового розслідування є різними процесуальними питаннями, які не можуть автоматично ототожнюватися.

3.8.4. Доводи сторони захисту щодо неналежного або неповного відкриття матеріалів досудового розслідування, недоліків в організації доступу до них чи інших порушень вимог ст.290 КПК України самі по собі не є підставою для включення відповідного періоду до строку досудового розслідування. Вирішуючи питання про дотримання строків, Суд має встановити, чи настала передбачена ч.5 ст.219 КПК України процесуальна обставина, з якою закон пов`язує невключення певного періоду до строку. У цьому випадку така обставина встановлена - 07 березня 2025 року сторону захисту повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до його матеріалів. Натомість питання про те, чи був цей доступ реальним, повним та належним, чи відповідала процедура відкриття матеріалів вимогам ст.290 КПК України, а також які процесуальні наслідки можуть мати встановлені порушення, належать до іншої площини кримінального процесу.

КПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми для реагування на порушення порядку відкриття матеріалів досудового розслідування. Зокрема, наслідки невідкриття матеріалів стороною обвинувачення врегульовані ч.12 ст.290 КПК України та можуть полягати у неможливості суду допустити відповідні відомості як докази.

Отже, оцінка належності виконання стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України не може підміняти собою правила обчислення строку, встановлені ст.219 КПК України. У межах вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для закриття кримінального провадження Суд не встановлює допустимість кожного доказу та не надає остаточної оцінки повноті відкриття матеріалів. Такі питання можуть бути предметом судового контролю та оцінки під час подальшого судового розгляду, якщо кримінальне провадження буде призначене до розгляду по суті.

Таким чином, наявність спору щодо належності виконання вимог ст.290 КПК України не нівелює встановленого ч.5 ст.219 КПК України правила про невключення строку ознайомлення з матеріалами до строку досудового розслідування. Відтак підстав для зарахування періоду з 08 березня 2025 року до загального строку досудового розслідування Суд не вбачає.

3.9. Необґрунтованими Суд вважає також доводи сторони захисту про те, що окремі епізоди кримінального провадження нібито не були направлені до суду, а строк досудового розслідування щодо них сплив 12.08.2026. Такий аргумент ґрунтується на неправильному розумінні правового значення виділення матеріалів кримінального провадження та технічного відображення відповідних відомостей у ЄРДР, а також не узгоджується з установленою послідовністю процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

3.9.1. Відповідно до п. 11 глави 4 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, при виділенні з кримінального провадження матеріалів щодо окремої особи у разі вчинення кримінального правопорушення групою осіб відомості про відповідне правопорушення в Реєстрі обліковуються шляхом застосування функції «Виділення правопорушника». Унаслідок такої операції новоствореному кримінальному провадженню автоматично присвоюється новий номер, а ознака правопорушення «врахувати», яка використовується для статистичних цілей, набуває значення «виділено». Отже, присвоєння виділеному провадженню нового реєстраційного номера не означає виникнення нового кримінального провадження в матеріально-правовому чи процесуальному розумінні. Воно є наслідком технічного та організаційного оформлення вже наявного кримінального провадження після прийняття процесуального рішення про виділення його матеріалів.

З цієї ж причини відображення в ЄРДР дати виділення матеріалів, яка у цьому випадку відповідає даті постанови про виділення (19.02.2025), не може розглядатися як дата первинного виявлення відповідного кримінального правопорушення, початку його розслідування або внесення до ЄРДР нових відомостей про окремий епізод.

Таким чином, саме по собі виділення матеріалів, автоматичне присвоєння виділеному провадженню нового номера та відображення відповідної дати в ЄРДР не свідчать про повторне виявлення кримінального правопорушення, нове внесення відомостей про нього до ЄРДР чи початок самостійного розслідування нового епізоду. Визначальним є не те, коли відповідний запис набув нового технічного номера в Реєстрі, а те, коли факти кримінальних правопорушень були первинно внесені до ЄРДР та стали предметом досудового розслідування.

3.9.2. З обвинувального акта вбачається, що епізоди стосовно закупівлі кабелів за договорами № ЦЗВ-02-03921-01 від 01.09.2022, № ЦЗВ-02-00522-01 від 18.05.2022 та за договором закупівлі трансформаторів «Узелектро» первісно розслідувалися у межах кримінального провадження № 52022000000000169, відомості про яке внесені до ЄРДР 07.07.2022. Важливим у цьому контексті є те, що зазначені обставини не з`явилися лише після виділення матеріалів 19.02.2025. Вони послідовно фігурували у процесуальних документах, складених у межах первісного кримінального провадження ще до прийняття рішення про виділення, зокрема у повідомленнях про підозру. Це має принципове значення для визначення початку перебігу строку досудового розслідування. Якщо певні фактичні обставини вже були предметом розслідування у первісному кримінальному провадженні, їх подальше відображення у виділеному провадженні не перетворює їх на нові епізоди, щодо яких строк має обчислюватися заново.

Відтак посилання сторони захисту на дату 19.02.2025 як на момент, з якого нібито слід обчислювати строк досудового розслідування щодо відповідних епізодів, не відповідає фактичному руху провадження та правовій природі виділення матеріалів.

3.9.3. Окремо Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Це процесуальне правило визначає і межі повноважень Суду на відповідній стадії. Суд розглядає питання про наявність чи відсутність підстав для закриття саме того кримінального провадження та щодо того обсягу обвинувачення, який передано на його розгляд.

При цьому позиція сторони захисту щодо спливу строку 12.08.2026 є внутрішньо суперечливою з огляду на встановлену послідовність процесуальних дій. Як убачається з матеріалів провадження, обвинувальний акт подано до Вищого антикорупційного суду 10.08.2026. Отже, на момент, який сторона захисту визначає як дату спливу строку, досудове розслідування вже було закінчене шляхом звернення прокурора до суду з обвинувальним актом. Іншими словами, не може спливати строк досудового розслідування після того, як саме досудове розслідування вже закінчилося у передбачений законом спосіб. Тому дата 12.08.2026 не може бути юридично значущою датою спливу строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

Водночас Суд не надає оцінки припущенням щодо можливого існування певних обставин або епізодів, які, на думку сторони захисту, могли бути не включені до обвинувального акта. Предметом цього розгляду є фактичний зміст пред`явленого обвинувачення, а не гіпотетичний обсяг обвинувачення, який міг би бути сформований за інших процесуальних обставин.

3.9.4. Крім того, на стадії підготовчого судового засідання Суд не наділений повноваженнями встановлювати фактичні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, перевіряти їх доведеність, оцінювати обґрунтованість висунутого обвинувачення по суті або встановлювати, чи відповідає фактичним обставинам кожне твердження, викладене в обвинувальному акті. Такі питання становлять предмет безпосереднього судового розгляду та можуть бути вирішені лише після дослідження доказів у їх сукупності з дотриманням передбаченої КПК України процедури. Тому твердження про те, що певний епізод фактично розслідувався інакше, ніж зазначено в обвинувальному акті, або що до нього можуть бути застосовані інші правила обчислення строку, якщо вони потребують встановлення нових фактичних обставин, не можуть бути вирішені шляхом їх попередньої оцінки на стадії підготовчого провадження.

4. Ураховуючи викладене, строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000084 дотриманий, обвинувальний акт поданий до суду в межах відповідного строку. Тому в задоволенні клопотань захисників про закриття даного кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України слід відмовити.

Керуючись статтями 219, 284, 290, 314, 372, 376, 392 КПК України, Суд 

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні клопотання захисників про закриття кримінального провадження № 52025000000000084 від 19.02.2025 відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя         ОСОБА_17