Документ № 139333779

Провадження № 52024000000000534

Справа № 991/9348/26

Дата засідання

25/08/2026

Дата винесення рішення

25/08/2026

Інстанція ВАКС

Форма судочинства Кримінальне

Головуюча суддя (ВАКС) Чернова О.В.

Справа № 991/9348/26

Провадження 1-кп/991/85/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисників ОСОБА_5 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

його захисників ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

обвинуваченої ОСОБА_11 ,

її захисників(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

представника потерпілого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Львів, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 368, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Нові Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.368, ч.2 ст.369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

17.07.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.07.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 25.08.2026.

ІІ. Клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 .

Відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.07.2026 (щодо ОСОБА_4 ) та 26.06.2026 (щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_11 ) продовжено на 2 місяці строк дії покладених на обвинувачених обов`язків.

03.08.2026, тобто до закінчення дії вказаних обов`язків, від прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшли клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 .

ІІІ. Обґрунтування заявлених прокурором клопотань

В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначив, що наразі продовжують існувати передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ризики - (1) переховування обвинувачених від суду та (2) здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, що обумовлюють необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 .

Ризик переховування обвинувачених від суду, за твердженнями сторони обвинувачення, обґрунтовується тяжкістю та невідворотністю покарання за вчинення корупційних правопорушень, а також вагомістю наявних доказів вчинення інкримінованого їм злочину.

Також, на переконання прокурора, про можливість переховування обвинувачених від суду може свідчити:

- наявність у обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- можливість безперешкодного виїзду ОСОБА_15 за межі території України, а також фактичне проживання членів сім`ї останнього за кордоном;

- наявність у обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 широкого кола зв`язків, зокрема серед службових осіб органів державної влади та правоохоронних органів, місцевого самоврядування, набутих ними в період перебування на посаді судді;

- зареєстроване та фактичне місце проживання у обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 у прикордонній з Республікою Польща області, а також неодноразові перетини державного кордону України та майновий стан, що вказує на можливість тривалого перебування за межами України;

- майновий стан ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , зокрема декларування ними та членами їх сімей грошових активів, нерухомого майна та транспортних засобів.

Ризик здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, на переконання прокурора, обумовлюється необхідністю безпосереднього дослідження доказів та отримання судом показань судом на стадії судового розгляду.

Окрім того, з урахуванням наявності в ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 набутих соціальних зв`язків, існує можливість впливу останніх на інших обвинувачених та свідків, зокрема на суддів та працівників Західного апеляційного господарського суду та Господарського суду Львівської області.

Також прокурор зазначив про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а також стверджував, що покладення на обвинувачених зазначених у клопотанні обов`язків становитиме мінімальне та пропорційне втручання у їх права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти наведеним ризикам.

З урахуванням наведеного прокурор просив:

(1) продовжити на два місяці строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків:

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з обвинуваченими ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , потерпілим ОСОБА_16 , свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а також з ОСОБА_24 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

(2) продовжити на два місяці строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 обов`язків:

- прибувати за першою вимогою до прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024, з іншими обвинуваченими: ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , потерпілим ОСОБА_16 , а також зі свідками: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області свій паспорт для виїзду за кордон (якщо такий не здано).

(3) продовжити на два місяці строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_11 обов`язків:

- прибувати за першою вимогою до прокурора або суду;

- не відлучатись за межі України без дозволу суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024, з іншими обвинуваченими: ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , потерпілим ОСОБА_16 , а також зі свідками: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ;

IV. Позиції учасників підготовчого судового засідання щодо вказаних клопотань

(1) У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заявлені клопотання з підстав, викладених у них. Зазначив, що продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на учасників кримінального провадження, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на що просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , на два місяці.

У частині обов`язків ОСОБА_4 просив суд покласти на обвинуваченого обов`язок здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон до ГУ ДМС України - органу, до якого обвинуваченим був безпосередньо зданий відповідний паспорт.

Окрім того, на спростування тверджень сторони захисту прокурор повідомив про відсутність фактів здійснення ним тиску на обвинувачену ОСОБА_11 та зазначив, що телефонував їй з метою повідомити про направлення їй клопотання з додатками та просив підтвердити його отримання.

(2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Стверджував, що значний обсяг матеріалів, долучених прокурором до клопотання, зокрема протоколи негласних слідчих (розшукових) дій та інших матеріалів кримінального провадження, мають доказове значення та не підлягають поданню і дослідженню судом на цій стадії судового провадження. Тому просив повернути стороні обвинувачення саме ті з долучених матеріалів, які є доказами, для їх подальшого подання та дослідження у встановленому КПК України порядку.

По суті обвинувачення вказав на його неприйнятність та необґрунтованість, зокрема в частині кваліфікації дій ОСОБА_4 ..

На переконання захисника, вказані прокурором ризики мають формальний характер і не підтверджуються конкретними діями обвинуваченого. Наявність можливості переховуватися або впливати на інших осіб не свідчить про існування реального ризику такої поведінки.

(3) Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник зазначила, що подане прокурором клопотання не містить обґрунтування необхідності покладення на обвинуваченого кожного конкретного обов`язку, з огляду на наведення загальних посилань на існування ризиків, однак не наведено конкретних обставин, які б обумовлювали необхідність продовження саме кожного із заявлених обов`язків. На переконання захисника, клопотання прокурора не відповідає приписам ст. 132 КПК України, оскільки не містить належного обґрунтування наведених ризиків.

Окрім того, стверджувала, що в попередніх судових рішеннях, постановлених під час досудового розслідування, при продовженні застосування заходів забезпечення кримінального провадження враховувалося поступове зменшення ризиків у зв`язку з чим не було продовжено низку відповідних обов`язків.

На переконання захисника, наведені обставини свідчать про зменшення ризиків, які існували на початкових етапах кримінального провадження. З урахуванням того, що на цей час досудове розслідування завершено, а кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, захисник вважала необґрунтованим подальше покладення на ОСОБА_4 усіх обов`язків, про які просить прокурор.

(4) Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_6 , також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Стверджував, що заявлені прокурором ризики мають формальний характер. Для продовження обов`язків недостатньо встановлення лише гіпотетичної можливості вчинення певних дій, а має існувати саме реальний ризик неналежної процесуальної поведінки, який сторона обвинувачення повинна довести відповідними доказами.

Також захисник зазначив про тривалий строк досудового розслідування та належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність реальних ризиків переховування останнього від суду або вчинення інших дій, для запобігання яких необхідне продовження відповідних обов`язків.

(5) Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

На його думку, клопотання прокурора фактично ґрунтується на припущеннях, оскільки жодних доказів на підтвердження існування заявлених ризиків стороною обвинувачення не надано. Заперечив наведені прокурором відомості щодо наявності у нього документів для виїзду за кордон, зазначивши, що закордонний паспорт був зданий ним ще під час перебування у СІЗО.

Також заперечив відомості щодо наявності у нього нерухомого майна та наголосив на своїй належній процесуальній поведінці протягом усього кримінального провадження, що свідчить про відсутність намірів переховуватися від суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

(6) Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 , адвокат ОСОБА_9 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав доводи, наведені іншими захисниками.

Зазначив, що наведені прокурором обставини про майновий стан обвинуваченого не відповідають дійсності, оскільки 10.06.2025 шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_26 розірвано, а майно поділено за рішенням суду. Відтак, захисник стверджував про неактуальність наведених прокурором відомостей про майновий стан ОСОБА_15 .

Також стверджував, що закордонний паспорт ОСОБА_15 здано, а строк його дії закінчився, у зв`язку з чим посилання прокурора на можливість виїзду за кордон є безпідставними.

Окрім того, за твердженнями захисника, недоведеним є ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших обвинувачених. Зазначив, що обвинувачений належно виконував покладені на нього обов`язки та не допускав їх порушення.

(7) Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 , адвокат ОСОБА_10 , підтримав позицію захисника ОСОБА_9 та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначив, що протягом періоду, коли строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 обов`язків закінчився, а нове клопотання прокурора ще не було розглянуто, обвинувачений не переховувався, не виїжджав за кордон та не здійснював впливу на учасників кримінального провадження, що свідчить про відсутність реальних ризиків.

Стверджував, що обов`язок прибувати за першою вимогою до прокурора створює можливість для необґрунтованого виклику обвинуваченого та тиску на сторону захисту, а також зазначив про необґрунтованість обов`язку повідомляти прокурора про зміну місця проживання, оскільки прокурор не є органом пробації.

За твердженнями захисника, обвинувачений ОСОБА_15 не спілкувався з потерпілим, паспорти вже здані на зберігання, а тому відповідні обов`язки фактично дублюють уже виконані дії, а також додатково звернув увагу на стан здоров`я обвинуваченого.

(8) Обвинувачений ОСОБА_15 підтримав позицію своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначив про погіршення стану свого здоров`я, зокрема після перебування у СІЗО. Стверджував, що доводи сторони обвинувачення дублюються та мають формальний характер, а наведені прокурором в обвинувальному акті та клопотанні відомості, зокрема щодо отримання ним частини коштів, суперечать матеріалам кримінального провадження.

Звернув увагу суду на той факт, що він жодного разу не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки та не перешкоджав кримінальному провадженню, що свідчить про належну процесуальну поведінку та відсутність підстав для продовження обов`язків.

(9) Захисник обвинуваченої ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_13 , зазначив, що вирішення питання про продовження обов`язків суддею одноособово суперечитиме вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судове провадження має здійснюватися компетентним судом.

Заперечував проти покладення на обвинувачену обов`язку прибувати за викликом прокурора, оскільки справа вже перебуває на розгляді суду, а тому виклики учасників провадження мають здійснюватися судом. Покладення такого обов`язку суперечитиме принципу змагальності та рівності сторін, а телефонне звернення прокурора до обвинуваченої розцінюється стороною захисту як тиск на неї.

Не заперечував проти збереження обов`язку не спілкуватися зі свідками з метою запобігання позапроцесуальному спілкуванню. Додатково зазначив, що обов`язок здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон обвинуваченою вже виконаний, повторне його покладення є недоцільним, а інші обов`язки є передбаченими ст. 42 КПК України.

У зв`язку з цим, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі врахування судом доводів сторони захисту щодо складу суду - залишити клопотання без розгляду та передати його на розгляд колегії суддів.

(10) Захисник обвинуваченої ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_12 , підтримав доводи інших захисників та заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Стверджував, що прокурор в обґрунтування необхідності продовження дії обов`язків посилається на докази, долучає їх до клопотання та фактично формує у суду певне уявлення про обставини кримінального провадження до початку його розгляду по суті, що є недопустимим на стадії підготовчого судового засідання.

Також захисник заперечував проти покладення на обвинувачену обов`язку прибувати за викликом прокурора, вважаючи такий обов`язок проявом тиску на обвинувачену, оскільки після направлення обвинувального акта до суду процесуальні обов`язки обвинуваченої мають забезпечувати її належну поведінку саме перед судом, а не перед прокурором.

Водночас щодо інших обов`язків захисник зазначив, що обвинувачена не заперечує проти їх продовження, оскільки належним чином виконувала їх під час досудового розслідування і будь-яких претензій щодо їх виконання до неї не виникало.

(11) Обвинувачена ОСОБА_11 підтримала позицію своїх захисників.

(12) Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_14 , підтримала позицію прокурора та просила задовольнити клопотання.

V. Мотиви суду

Заслухавши й оцінивши доводи учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказані клопотання прокурора підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

5.1. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

5.2. Обставини, встановлені судом

З наявних матеріалів справи, зокрема доданого до обвинувального акта реєстру матеріалів досудового розслідування та відповідних клопотань з додатками, вбачається таке.

(1) Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.12.2024 (справа № 991/13893/24, провадження № 1-кс/991/13983/24) щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення визначеного розміру застави у розмірі 20 000 000 грн та покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою від 05.02.2025 (справа №991/945/25 провадження № 1-кс/991/947/25) строк тримання під вартою ОСОБА_4 було продовжено на 33 дні, до 09.03.2025. Водночас вказаною ухвалою ОСОБА_4 було визначено заставу у розмірі 6 000 000 грн, та за умови внесення застави покладено визначені слідчим суддею відповідні процесуальні обов`язки.

06.02.2025 ОСОБА_4 був звільнений з-під варти під заставу, у зв`язку із чим на нього були покладені відповідні процесуальні обов`язки, строк яких неодноразово, зокрема частково, продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.02.2025, 23.04.2025, 18.06.2025, 13.08.2025, 09.10.2025, 05.12.2025, 02.02.2026, 31.03.2026, 25.05.2026 та 14.07.2026. Востаннє - ухвалою від 14.07.2026 (справа № 991/9091/26, провадження № 1-кс/991/9105/26), якою було продовжено на 2 місяці строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків:

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , потерпілим ОСОБА_16 , свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а також з ОСОБА_24 з приводу обставин, щодо яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024;

(2) Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.12.2024 (справа № 991/13915/24, провадження № 1-кс/991/14007/24) до ОСОБА_15 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.02.2025, з альтернативою внесення визначеного розміру застави у розмірі 12 000 000 грн та покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вказаний строк тримання під вартою з альтернативою застави неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.12.2024 (справа № 991/1405/25, провадження № 1-кс/991/1404/25) та від 15.04.2025 (справа № 991/3228/25, провадження № 1-кс/991/3226/25).

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 (справа № 991/3228/25, провадження № 11-сс/991/290/25) було змінено розмір встановленої слідчим суддею застави та визначено ОСОБА_15 заставу у розмірі 3 000 000 грн.

20.05.2025 ОСОБА_15 був звільнений з-під варти під заставу, у зв`язку із чим на нього були покладені відповідні процесуальні обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2025.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2025 (справа № 991/7184/25, провадження № 1-кс/991/7251/25) у задоволенні клопотання про продовження вказаних обов`язків було відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.07.2025 (справа № 991/7290/25, провадження № 1-кс/991/7356/25) на ОСОБА_15 на два місяці, тобто до 22.09.2026, покладено визначені слідчим суддею відповідні процесуальні обов`язки.

Строк вказаних обов`язків у подальшому неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025, 13.11.2025, 07.01.2026, 04.03.2026, 30.04.2026 та 26.06.2026. Востаннє - ухвалою від 26.06.2026 (справа № 991/8434/26, провадження № 1-кс/991/8450/26), якою було продовжено на 2 місяці строк дії покладених на ОСОБА_15 обов`язків:

- прибувати за першою вимогою до детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора або суду;

- повідомляти детектива, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи (залежно від стадії кримінального провадження);

(3) Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2025 (справа № 991/4639/25, провадження № 1-кс/991/4695/25) до ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000 грн та покладено визначені слідчим суддею відповідні процесуальні обов`язки.

Строк вказаних обов`язків у подальшому неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2025, 15.09.2025, 13.11.2025, 07.01.2026, 03.03.2026, 30.04.2026 та 26.06.2026. Востаннє - ухвалою від 26.06.2026 (справа № 991/8435/26, провадження № 1-кс/991/8451/26), якою було продовжено на 2 місяці строк дії покладених на ОСОБА_11 обов`язків:

- прибувати за першою вимогою до детектива Національного антикорупційного бюро України, прокурора або суду;

- не відлучатись за межі України без дозволу детектива, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні № 52024000000000534 від 14.10.2024, з іншими обвинуваченими: ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , потерпілим ОСОБА_16 , а також зі свідками: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ;

Відтак, судом встановлено, що на час розгляду вказаних клопотань прокурора у межах цього кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 діють запобіжні заходи у вигляді застави, а також додаткові обов`язки, строк дії яких неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

5.3. Межі розгляду клопотання

Суд зауважує, що у відповідних клопотаннях прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 обвинувачення з посиланням на відповідні докази.

Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, як на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідками судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

5.4. Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданих клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: (1) переховування від суду, та (2) здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

На переконання суду, зазначені заявлені прокурором ризики не втратили своєї актуальності.

5.4.1. Ризик переховування обвинувачених від суду

Дослідивши клопотання та наявні в суду матеріали провадження, заслухавши думки учасників судового засідання, суд вважає, що ризик переховування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 від суду, продовжує існувати та на час розгляду відповідних клопотань не втратив своєї актуальності.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 інкримінуються злочини за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України та ч. 4 ст. 368 КК України відповідно.

Суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України злочини, передбачені ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України належать до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для кожного з обвинувачених бути засудженим на тривалий строк з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.

На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинувачених вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, який зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Утім, небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

Відповідно, саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинувачених існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

На переконання суду, такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема (1) наявність в обвинувачених сталих зв`язків, сформованих ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 упродовж їхньої професійної діяльності на посаді судді, використання яких може сприяти реалізації ризику переховування від суду, (2) неодноразові перетини обвинуваченими та членами їх сімей державного кордону України, а також (3) майновий стан та наявність фінансових ресурсів в обвинувачених та близьких їм осіб, що у сукупності можуть створювати умови для ухилення від суду.

(1) Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 займав посаду судді Господарського суду Львівської області у період з 17.05.2012 по 15.08.2024, ОСОБА_15 займав посаду судді Господарського суду Львівської області у період з 21.05.2007 по 04.04.2023, а ОСОБА_11 займала посаду судді у Шевченківському районному суді міста Львова, Львівському апеляційному господарському суді та Західному апеляційному господарському суді у період з 14.10.2002 по 07.05.2026.

Відтак, суд допускає наявність в обвинувачених сталих зв`язків, сформованих ними упродовж їхньої професійної діяльності на посаді судді, а також можливе використання яких може сприяти реалізації ризику переховування від суду.

(2) Відповідно до даних Державної міграційної служби України судом встановлена наявність в обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 наявність дійсних паспортів громадян України для виїзду за кордон.

Про перетин державного кордону України обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та членами їх сімей свідчать дані Державної прикордонної служби України.

Так, відповідно до вказаної інформації, обвинувачені ОСОБА_11 ОСОБА_4 , ОСОБА_15 здійснювали неодноразовий перетин кордону України, останні - зокрема й після введення на території України воєнного стану та відповідних обмежень на перетин державного кордону.

Окрім того, матеріали справи містять інформацію про регулярний перетини членами сім`ї та близькими особами ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . Вказане, на переконання суду, підтверджує можливість сприяння у переховуванні їх за межами України.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, у ОСОБА_11 та ОСОБА_15 відсутні обмеження щодо перетину державного кордону.

При цьому суд зазначає, що за наявності обмежень щодо перетину державного кордону у обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не виключає можливість здійснення перетину кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, що є можливим і за відсутності паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Суд також при встановленні цього ризику враховує існування можливості переховування обвинувачених у межах України.

(3) Окрім того, на переконання суду, майновий стан та наявність фінансових ресурсів в обвинувачених та близьких їм осіб, що у сукупності можуть створювати умови для ухилення від суду.

Так, при вирішенні питання про необхідність продовження покладених на обвинувачених обов`язків суд також враховує надані стороною обвинувачення відомості щодо майнового стану обвинувачених та членів їх сімей.

Зокрема, з наведених прокурором відомостей вбачається наявність у ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 та членів їх сімей грошових активів, доходів, нерухомого майна, а також транспортних засобів.

Водночас стороною захисту ОСОБА_4 , та ОСОБА_11 не заперечувалось зазначених обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про їх зміну чи спростовували наведені прокурором відомості.

Суд не бере до уваги доводи захисників ОСОБА_15 про неактуальність зазначених відомостей, оскільки на їх підтвердження стороною захисту не надано жодних доказів, які б свідчили про зміну відповідного майнового стану або спростовували наведені прокурором відомості.

Відтак, ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , а також наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинувачених від суду.

За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на наявність ризику можливого переховування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 від суду, який дотепер залишається актуальним.

5.4.2. Ризик здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні

Оцінюючи можливість здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від вказаних осіб у кримінальному провадженні, а саме те, що на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи у судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й після скерування обвинувального акта до суду, зокрема й на стадії підготовчого судового засідання, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

На переконання суду, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, зокрема з протоколами допитів потерпілого та встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 знають як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

У зв`язку з цим, на переконання суду, існує ймовірність можливості безпосереднього або опосередкованого через третіх осіб впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення надання ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності, зокрема з використанням своїх зв`язків, авторитету, приязних стосунків з такими особами, іншого незаконного впливу (шантажу, підкупу, погроз).

Отже, вказане вище дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу на іншого обвинуваченого, свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, та, відповідно, спотворення доказів у справі.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність вказаного ризику, оскільки на стадії судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста лише актуалізується.

5.5. Щодо доцільності покладення на обвинувачених процесуальних обов`язків

На переконання суду, доцільним є часткове продовження покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 обов`язків, необхідних для забезпечення належного здійснення судового контролю за їхньою процесуальною поведінкою.

(1) Так, з огляду на встановлення ризику переховування обвинувачених від суду, суд вбачає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 такі обов`язки:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

На переконання суду, поінформованість суду про фактичне місцезнаходження обвинувачених є необхідною передумовою для забезпечення їх явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинувачених, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним. Вказаний обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинувачених права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.

Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй - суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинувачених й ефективно здійснювати провадження у разі зміни їх місця перебування без відома суду.

Окрім того, згідно з положеннями ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинувачених є необхідними при оформленні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинувачених.

Водночас суд не вбачає необхідності у покладенні на обвинувачених обов`язку повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи. З огляду на те, що обвинувальний акт уже скеровано до суду, а кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, обов`язок повідомляти суд про відповідні зміни є достатнім, а покладення аналогічного обов`язку щодо прокурора, на переконання суду, є недоцільним.

Також суд зазначає, що незастосування до обвинувачених обов`язку здати на зберігання до ДМС України свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, матиме наслідком надання можливості обвинуваченим отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює зазначений ризик переховування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 від суду.

Щодо обов`язку обвинуваченого ОСОБА_4 здати свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано), суд вважає за необхідне визначити конкретне місце їх зберігання - Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

(2) Додатково суд вбачає необхідність продовжити обвинуваченій ОСОБА_11 обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду.

На переконання суду, з огляду на встановлений відповідний ризик, виїзд обвинуваченої ОСОБА_11 за межі України без попереднього дозволу суду об`єктивно ускладнював би забезпечення її належної участі у судовому провадженні та створював би додаткові перешкоди для здійснення судового розгляду.

При цьому суд враховує, що сам по собі факт попереднього покладення цього обов`язку не є достатньою підставою для його автоматичного продовження.

Однак з урахуванням стадії кримінального провадження та відсутності обставин, які б свідчили про істотне зменшення відповідного ризику, суд дійшов висновку про необхідність його продовження.

Встановлене обмеження не є абсолютним, оскільки не позбавляє обвинувачену можливості виїхати за межі України за наявності обґрунтованої необхідності та отримання відповідного дозволу суду.

(3) Окрім того, з огляду на встановлення ризику здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, суд вбачає необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 обов`язку утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

На переконання суду, продовження покладеного на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні є необхідним та співмірним заходом забезпечення належної процесуальної поведінки, спрямованим на запобігання ризикам, встановленим в п. 5.4 цієї ухвали.

Щодо обмеження обвинувачених спілкування один з одним щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, суд враховує, що обвинувачені обізнані про зміст пред`явленого обвинувачення, обсяг та характер доказів сторони обвинувачення, а також про процесуальну позицію інших учасників кримінального провадження. За таких обставин наявний ризик узгодження між ними показань, вироблення спільної позиції щодо обставин кримінального правопорушення, спотворення фактичних даних або вчинення інших дій, спрямованих на перешкоджання встановленню обставин, які мають значення у кримінальному провадженні.

На переконання суду, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, роль кожного з обвинувачених у подіях, що є предметом судового розгляду, а також необхідність забезпечення безпосередності та достовірності дослідження доказів, відсутність відповідного процесуального обмеження може негативно вплинути на повноту та об`єктивність судового розгляду. Вказаний обов`язок не є абсолютною забороною на будь-яке спілкування між обвинуваченими, а стосується виключно питань, пов`язаних з обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті, що свідчить про його пропорційність та відповідність завданню кримінального провадження.

Покладення на обвинувачених обов`язку утримуватися від спілкування між собою щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, не є порушенням права на захист та не обмежує їх у можливості реалізації процесуальних прав, гарантованих ст. 42 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений обов`язок не позбавляє обвинувачених права знати суть обвинувачення, надавати пояснення, показання, не свідчити проти себе, користуватися правничою допомогою захисника, збирати та подавати докази, брати участь у дослідженні доказів та здійснювати інші процесуальні права. Водночас право на захист не охоплює можливості узгодження між обвинуваченими змісту своїх показань чи вироблення спільної версії подій з метою впливу на результати судового розгляду.

Також суд враховує, що відсутність у законі кримінальної відповідальності обвинуваченого за надання завідомо неправдивих показань не виключає можливості покладення на нього процесуального обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, та не усуває ризиків незаконного впливу на процес доказування.

Право обвинуваченого не свідчити проти себе, а також відсутність кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань є складовими гарантій права на захист та реалізації принципу, що ніхто не зобов`язаний звинувачувати самого себе. Водночас зазначені гарантії не можуть тлумачитися як право на узгодження між кількома обвинуваченими змісту своїх показань, вироблення спільної версії подій або координацію процесуальної поведінки з метою впливу на результати судового розгляду.

За таких обставин встановлення відповідного обмеження для обвинувачених є виправданим потребами належного здійснення правосуддя, відповідає принципу пропорційності та спрямоване виключно на забезпечення ефективності судового розгляду і недопущення незаконного впливу на процес доказування.

(4) Водночас, суд не вбачає необхідності у продовженні обов`язку ОСОБА_15 та ОСОБА_11 прибувати за першою вимогою прокурора та суду.

Щодо обов`язку прибувати за вимогою прокурора суд враховує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні вже скеровано до суду, а відтак необхідність забезпечення явки обвинувачених для здійснення процесуальних дій стороною обвинувачення сама по собі не обумовлює продовження відповідного обов`язку.

Обов`язок з`являтися за викликом суду випливає із загальних положень КПК України та не завжди потребує його додаткового застосування запобіжного заходу.

На переконання суду, на даний час, з урахуванням інших обов`язків достатньою мірою забезпеченими є належна процесуальна поведінка обвинувачених та їх доступність для суду.

VІ. Оцінка доводів сторони захисту

На переконання суду, необґрунтованими є доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , з огляду на таке.

(1) Так, є необґрунтованими твердження сторони захисту про те, що відповідні клопотання мають бути залишеними без розгляду та передані на розгляд колегії суддів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після надходження обвинувального акта до суду прокурором подано клопотання про продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків, та вже після цього стороною захисту було заявлено клопотання про розгляд даного кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів.

Під час підготовчого судового засідання суд визначив за необхідне першочергово розглянути саме це питання, оскільки строк дії відповідних обов`язків є обмеженим у часі, а тому його вирішення не може бути відкладене на невизначений строк до остаточного вирішення питання про склад суду та могло б призвести до спливу встановленого строку дії відповідних обов`язків, а відтак, як наслідок - до втрати можливості забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

При цьому право обвинувачених на розгляд кримінального провадження колегією суддів не обмежується. Вирішення питання про склад суду та розгляд питання про продовження дії обов`язків є процесуально самостійними питаннями. Факт наявності у сторони захисту права заявити клопотання про здійснення судового розгляду колегією суддів не зумовлює необхідності відкладення розгляду інших процесуальних питань, що потребують невідкладного розгляду.

До моменту вирішення питання про колегіальний розгляд суд наділений повноваженнями вирішувати питання, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу та продовженням строку дії покладених на обвинувачених процесуальних обов`язків. Таке рішення за своєю природою не є розглядом кримінального провадження по суті та не передбачає здійснення судового розгляду в розумінні положень КПК України, а спрямоване виключно на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених на відповідному етапі провадження.

Відтак, подання стороною захисту клопотання про колегіальний розгляд не позбавляє суд до його розгляду можливості вирішити питання щодо продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків та не звільняє суд від обов`язку розгляду такого клопотання у встановлені строки.

(2) Щодо тверджень захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_7 , та захисника обвинуваченої ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_12 , про те, що значний обсяг матеріалів, долучених прокурором до клопотання, мають доказове значення у кримінальному провадженні та не підлягають дослідженню судом на цій стадії судового провадження, суд зазначає таке.

Позиція суду щодо вказаного питання зазначена у п. 5.3 цієї ухвали, де зазначено межі розгляду та дослідження відповідних доданих прокурором до клопотання доказів. Відповідно, суд при розгляді цього клопотання надавав оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків і оцінював подані документи, які стосуються особи обвинувачених та їх майнового стану, інші матеріали суд постановив повернути прокурору.

Окрім того, з огляду на стадію кримінального провадження, суд не оцінює доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, зокрема його правової кваліфікації, оскільки вказані питання підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті.

(3) Суд не бере до уваги твердження сторони захисту обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , що вказані прокурором ризики мають формальний характер і не підтверджуються конкретними діями чи намірами обвинувачених, з огляду на їх належну процесуальну поведінку, а також про те, що сама по собі наявність у особи фізичної можливості переховуватися або впливати на інших осіб не свідчить про існування реального ризику такої поведінки.

Так, предметом доказування під час вирішення питання продовження обов`язків, покладених на обвинувачених, є існування ризиків, тобто припущення про можливість вчинення особою у майбутньому дій, а не факт їх реалізації.

Відповідно, для підтвердження наявності ризику не вимагається доведення того, що особа вже вчинила або намагалася вчинити такі дії. Твердження про необхідність доведення факту реалізації ризику фактично нівелює превентивний характер відповідних обов`язків, оскільки необхідність їх покладення на обвинувачених виникала б лише після реалізації ризику, на запобігання якого вони спрямовані.

Відсутність з боку обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання покладених на них обов`язків, за умови застосування запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику та не свідчить про необхідність зміни запобіжного заходу та/або покладених обов`язків. Для такого висновку потрібні нові або змінені обставини, що впливають на оцінку ризиків, чого в ході розгляду клопотання не встановлено.

Сумлінне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків протягом строку кримінального провадження свідчить про дієвість застосованих до обвинувачених запобіжних заходів та є належною процесуальною поведінкою, однак не може автоматично свідчити про втрату актуальності ризиків, оскільки саме наявність таких обов`язків та контроль за їх виконанням є одним із механізмів запобігання можливій неналежній поведінці.

(4) Суд не бере до уваги твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_15 , адвоката ОСОБА_9 , щодо недоведеності можливості виїзду за кордон та ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших обвинувачених.

Як вже зазначено судом, ризик, передбачений ст. 177 КПК України, за своєю природою є ймовірнісним, а тому його встановлення не потребує доведення відповідного факту порушень, зокрема вже вчиненої спроби переховування або незаконного впливу на учасників.

Доводи сторони захисту про відсутність фактів впливу на свідків чи інших учасників провадження не свідчать про припинення відповідного ризику. Відсутність таких дій протягом попереднього періоду може свідчити про виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, однак не виключає можливості виникнення відповідної поведінки у подальшому.

Суд також зазначає, що покладений на обвинувачених обов`язок є мінімально необхідним втручанням у їх права, оскільки обмеження на спілкування поширюється виключно щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.

Окрім того, суд не бере до уваги твердження сторони захисту про неактуальність наведених прокурором відомостей щодо майнового стану ОСОБА_15 , оскільки стороною захисту на підтвердження вказаного захистом не надано жодних доказів, які б свідчили про зміну такого майнового стану або спростовували вказані прокурором відомості.

VІІ. Висновки суду

З огляду на викладене та з урахуванням обставин, встановлених у п. 5.4 цієї ухвали, суд вважає, що натепер ризик переховування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 продовжує існувати.

(1) Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - повідомляти суд про зміну свого місця проживаннята/або місця роботи, а також здати на зберігання до ГУ ДМС у Львівській області свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

(2) Окрім того, у зв`язку з наявністю цього ризику суд вбачає необхідність у покладенні на ОСОБА_11 обов`язку не відлучатися за межі України без дозволу суду.

(3) Також, на переконання суду, залишається високим ризику здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. Відтак, необхідним є продовження обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України - утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

Оцінюючи співмірність вказаних обов`язків зі встановленими судом ризиками, суд дійшов висновку, що покладення на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вказаних обов`язків становитиме мінімальне втручання у їхні права, а тому є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти вказаним ризикам.

Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на цій стадії судового провадження суд також не вбачає.

(4) Водночас, з огляду на стадію кримінального провадження, суд не вбачає необхідності у покладенні на обвинувачених обов`язку повідомляти прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи, а також у продовженні обов`язку ОСОБА_15 та ОСОБА_11 прибувати за першою вимогою прокурора.

Окрім того, суд не вбачає на даний час необхідності у продовженні обов`язку ОСОБА_15 та ОСОБА_11 прибувати й до суду за першою вимогою, оскільки вказаний обов`язок передбачений загальними положеннями КПК України, а з урахуванням інших обов`язків належна процесуальна поведінка обвинувачених та їх доступність для суду є достатньою мірою забезпеченими.

Відтак, з огляду на вказану, клопотання прокурора підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.314-315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - задовольнити частково.

1.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , з потерпілим ОСОБА_16 , свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

1.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , до 25.10.2026 року включно.

2. Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - задовольнити частково.

2.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 , а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , з потерпілим ОСОБА_16 , свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024;

2.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_15 , до 25.10.2026 року включно.

3. Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_11 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - задовольнити частково.

3.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_11 , а саме:

- не відлучатись за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , з потерпілим ОСОБА_16 , свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024;

3.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_11 до 25.10.2026 року включно.

4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Пошук

Документ № 139333779