Справа № 991/9372/25

Номер провадження 1-кп/991/114/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Краматорськ Донецької області та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) перебувають матеріали окресленого кримінального провадження.

1.2. 01 жовтня 2026 року до ВАКС надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів.

Заява обґрунтована тим, що щодо всього складу колегії суддів існують об`єктивні обставини, які викликають обґрунтований сумнів у її безсторонності. Зокрема, захисник зазначив, що:

- первісно цією колегією суддів розглядалось кримінальне провадження (справа № 991/1329/22) за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . Ухвалою ВАКС від 12 вересня 2025 року судове провадження щодо ОСОБА_6 було зупинено, а матеріали щодо нього - виділено в окреме провадження, якому присвоєно № 991/9372/25. 11 червня 2026 року ця ж колегія суддів ухвалила вирок, яким визнала ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України. Наразі судове провадження щодо ОСОБА_6 відновлено, і його розглядає той самий склад суду;

- у вироку від 11 червня 2026 року ОСОБА_6 позначено як «Особа_1», а у п. 6.2.2 вироку суд виснував те, що «ОСОБА_14 та Особа_1 вживали заходів задля виконання спільного плану, спрямованого на забезпечення прийняття рішення на користь Товариства за надання неправомірної вигоди». На думку захисника, у такий спосіб колегія суддів уже надала правову оцінку узгодженості поведінки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 і спрямованості їхніх дій, тобто саме тим фактичним питанням, які підлягають самостійній перевірці під час розгляду обвинувачення ОСОБА_6 ;

- у п. 6.4.4. вироку суд встановив, що «ОСОБА_14 загалом одержав від ОСОБА_19 100 000 доларів США, з них 20 000 доларів США залишив собі, а 80 000 доларів США - передав Особа_1», чим, за твердженням захисника, визначив конкретну роль ОСОБА_6 у передачі коштів, яким надав оцінку як неправомірній вигоді;

- у п. 6.6.4. вироку суд надав оцінку доказам, наданим стороною захисту ОСОБА_6 на підтвердження провокації, зокрема висновку ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 23 грудня 2021 року за результатами почеркознавчого дослідження (т. 27, а.с. 14-18), та дійшов висновку, що він «не відповідає ознакам висновку експерта як джерела доказів у кримінальному провадженні». На переконання захисника, судді вже сформували і виклали у вироку негативну оцінку конкретного доказу сторони захисту ОСОБА_6 , а тепер мають повторно оцінювати доводи сторони захисту та значення цього матеріалу;

- у п. 6.6.5. вироку суд пов`язав неможливість допиту свідка з поведінкою сторони захисту, «спрямованою на свідоме затягування судового розгляду», попередньо описавши, зокрема, мобілізацію, участь та неявки ОСОБА_6 , що, на думку захисника, у сукупності з іншими наведеними висновками свідчить про сформоване ставлення колегії суддів до його захисної позиції;

- під час допиту свідка ОСОБА_10 обвинуваченим ОСОБА_9 суд припинив трансляцію судового засідання з мотиву недопущення перегляду цього допиту іншим обвинуваченим - ОСОБА_6 . За твердженням захисника, зміст запитань і відповідей, які стосувались тривалих професійних і довірливих відносин ОСОБА_9 із ОСОБА_11 та її прохання про допомогу, був істотним для перевірки версії сторони захисту ОСОБА_6 про провокацію, позаяк сам ОСОБА_6 зі свідком не спілкувався, а провокація відбувалась опосередковано через ОСОБА_9 . При цьому допити інших свідків транслювались без такого обмеження. Отже, на думку захисника, таке обмеження було персонально спрямоване на ОСОБА_6 , створило штучні перешкоди для встановлення обставин провокації та у поєднанні з подальшою оцінкою версії про провокацію у вироку підсилює об`єктивні сумніви у безсторонності колегії суддів.

Обґрунтовуючи свою позицію, адвокат ОСОБА_7 послався на п. 1, 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 КПК України, рішення ЄСПЛ у справах Mucha v. Slovakia (№ 63703/19, рішення від 25 листопада 2021 року) та Gorse v. Slovenia (№ 47186/21, рішення від 06 березня 2025 року), а також на постанову ККС ВС від 06 травня 2025 року у справі № 991/1324/20. На переконання захисника, формальна відсутність преюдиційного значення вироку не усуває ризику передчасного визначення вини, а наведені у вироку конкретні судження про узгоджену поведінку ОСОБА_6 та докази його захисту у своїй сукупності створюють об`єктивно обґрунтований сумнів у безсторонності колегії суддів.

З огляду на викладене захисник просив відвести колегію суддів ВАКС у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від розгляду окресленого кримінального провадження.

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_6 висловила консолідовану позицію, якою підтримала заяву адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів з викладених у ній мотивів.

2.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення заяви адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів у зв`язку із її необґрунтованістю.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, проаналізувавши заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів, матеріали кримінального провадження, вирок ВАКС від 11 червня 2026 року у справі № 991/1329/22, провадження № 1-кп/991/10/22 (в системі АСДС Д-3) у межах, необхідних для вирішення цієї заяви, суд дійшов таких висновків.

3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується суд

3.2.1. Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді (колегії суддів) відвід, який повинен бути вмотивованим відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України.

Перелік підстав, які виключають участь судді (колегії суддів) в кримінальному провадженні та за наявності яких може бути заявлено відвід судді, передбачений статтями 75, 76 КПК України.

Зокрема, у своїй заяві адвокат ОСОБА_7 посилався на наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

3.2.2. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як правило, неупередженість являє собою відсутність упереджень, при цьому її наявність чи відсутність можуть бути перевірені різними способами (Kyprianou v. Cyprus [GC], пункт 118; Micallef v. Malta [GC], пункт 93).

ЄСПЛ вирізняє суб`єктивний підхід, тобто бажання упевнитись у суб`єктивному обвинуваченні чи інтересі певного судді в конкретній справі, та об`єктивний підхід, тобто визначення, чи були надані суддею достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви у цьому відношенні (Kyprianou v. Cyprus [GC], пункт 118; Piersack v. Belgium, пункт 30; Grieves v. the United Kingdom [GC], пункт 69).

Здійснюючи перевірку з точки зору суб`єктивного тесту, ЄСПЛ неодноразово робив висновок, що особиста неупередженість судді має презюмуватись за відсутності доказів зворотнього (Kyprianou v. Cyprus [GC], пункт 119; Hauschildt v. Denmark, пункт 47).

Оскільки в деяких справах може бути важко надати доказ, який дозволив би спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості забезпечує додаткову значиму гарантію. У зв`язку з наведеним ЄСПЛ визнав складність встановлення порушення статті 6 Конвенції в частині суб`єктивної упередженості і тому в переважній більшості справ він зосередився на об`єктивному критерії (Kyprianou v. Cyprus [GC], пункт 119).

Тест об`єктивності, який застосовується до органу, що засідає колегіально, передбачає встановлення того, чи існують доведені факти (незалежно від особистої поведінки будь-кого з членів цього органу), які можуть викликати сумніви щодо їх неупередженості (Castillo Algar v. Spain, пункт 45).

3.2.3. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Отже, тягар доведення обґрунтованості того чи іншого клопотання, заяви чи скарги, покладається безпосередньо на сторону, яка його ініціює.

3.3. Обставини, встановлені судом

3.3.1. На розгляді ВАКС перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України (справа № 991/1329/22, провадження № 1-кп/991/10/22).

Ухвалою ВАКС від 12 вересня 2025 року було, серед іншого, зупинено судове провадження з розгляду кримінального провадження за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 та виділено в окреме судове провадження матеріали в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

Того ж дня протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду цьому кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України, визначено номер справи № 991/9372/25 та номер провадження № 1-кп/991/114/25.

Ухвалою ВАКС від 17 вересня 2026 року було відновлено судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52021000000000016 від 14 січня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 366-2 КК України.

3.3.2. Вироком ВАКС від 11 червня 2026 року ОСОБА_9 (1) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та 3 (трьох) років позбавлення права займатись адвокатською діяльністю, (2) на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_9 від покарання, а також вирішено низку питань щодо заходів забезпечення, процесуальних витрат та речових доказів.

Окрім того, зі змісту окреслено вироку вбачається, що:

- його було ухвалено виключно щодо ОСОБА_9 . Ба більше, після 12 вересня 2025 року обвинувачення ОСОБА_6 предметом судового розгляду в межах зазначеної справи не було, а питання про його винуватість чи невинуватість судом не вирішувалось. Натомість, особа, судове провадження щодо якої було зупинено та матеріали щодо якої було виділено в окреме провадження, у вироку позначена як «Особа_1» (п. 1.2 вироку ВАКС від 11 червня 2026 року);

- у п. 6.1.2 окресленого вироку суд окремо зробив застереження щодо презумпції невинуватості Особа_1. Зокрема, суд навів усталену практику ЄСПЛ, Суду справедливості Європейського Союзу та Верховного Суду, відповідно до якої (1) окремий розгляд обвинувачення, що стосується вчинення злочину у співучасті, за відсутності декого зі стверджуваних співучасників не становить порушення права на справедливий судовий розгляд, (2) окремий розгляд не позбавляє особу можливості ставити під сумнів не лише докази і обставини, що стосуються її ролі у стверджуваному злочині, а й усі аспекти пред`явленого обвинувачення, (3) суди мають уникати надання інформації про третіх осіб у більшому обсязі, ніж це необхідно для оцінки юридичної відповідальності тих осіб, які є обвинуваченими у судовому розгляді, (4) обставини, встановлені у таких рішеннях, не є преюдиційними для суду, який розглядатиме обвинувачення щодо інших осіб і має самостійно оцінити докази, надані сторонами. З урахуванням наведеного суд у вироку констатував: «враховуючи характер обвинувачення проти ОСОБА_14, суд у цьому вироку не міг уникнути встановлення певних обставин, які стосувались Особа_1. Також згадка про Особа_1 в контексті певних обставин була необхідна для вирішення питання про доведеність обвинувачення щодо ОСОБА_14. У той же час опис цих обставин не дорівнює визнанню вини цієї особи, не має обвинувального характеру щодо неї і використовується виключно в контексті встановлення подій та аналізу обставин лише щодо обвинуваченого ОСОБА_14»;

- фрагменти вироку, на які посилається захисник, містяться у розділі VI «Оцінка позицій сторін та висновки суду» та стосуються: (1) п. 6.2.2. - мотивів, з яких суд визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, з огляду на відсутність у нього наміру заволодіти грошовими коштами ОСОБА_19 шляхом обману; (2) п. 6.4. - перекваліфікації дій ОСОБА_9 на ч. 2 ст. 369-2 КК України та встановлення ознак об`єктивної і суб`єктивної сторін цього злочину в його діях; (3) п. 6.6.4, 6.6.5 - перевірки заяви сторони захисту про провокацію злочину щодо ОСОБА_9 ;

- у п. 6.4.3 вироку суд прямо зазначив, що ним не встановлено (1) обставини наступної передачі неправомірної вигоди, (2) наміри обвинуваченого та Особа_1 щодо часу її потенційної передачі, (3) конкретну суму, яка призначалась іншим особам, (4) суб`єктів, які зрештою мали отримати неправомірну вигоду або плату за свої посередницькі послуги. Висновок суду за результатами перевірки заяви про провокацію сформульовано щодо ОСОБА_9 , а саме, що ні заявник, ні детективи НАБУ, ні допитані свідки «не створювали штучних умов, не підбурювали і не втручалися в процес прийняття рішення про вчинення ОСОБА_14 злочину» (п. 6.6.5 вироку ВАКС від 11 червня 2026 року).

3.4. Оцінка суду

3.4.1. Насамперед колегія суддів зазначає, що чинний КПК України не містить заборони участі у розгляді кримінального провадження складу суду (судді/колегії суддів), який раніше ухвалив вирок щодо іншої особи у кримінальному провадженні, з якого було виділено матеріали щодо обвинуваченого. Положення ст. 76 КПК України визначає вичерпний перелік випадків недопустимості повторної участі судді (колегії суддів) у кримінальному провадженні, і окреслена обставина до них не належить.

Відтак доводи сторони захисту підлягають оцінці з точки зору п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, тобто через призму об`єктивного критерію неупередженості суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ сам по собі той факт, що суддя вже вирішував подібні, але не пов`язані між собою кримінальні обвинувачення, або що він уже розглядав справу співобвинуваченого в окремому кримінальному провадженні, не є достатнім для того, щоб поставити під сумнів неупередженість цього судді у подальшій справі. Інша ситуація виникає, якщо попередні рішення містять висновки, які фактично заздалегідь вирішують питання про винуватість обвинуваченого у подальшому провадженні ( Poppe v. the Netherlands, скарга № 32271/04, п.26, рішення ЄСПЛ від 24 березня 2009 року; Schwarzenberger v. Germany, скарга № 75737/01, п. 42, рішення ЄСПЛ від 10 серпня 2006 року).

Отже, вирішальне значення має не сам факт ухвалення колегією суддів вироку щодо ОСОБА_9 , а те, чи містить цей вирок висновки, які заздалегідь вирішують питання про винуватість ОСОБА_6 у межах висунутого йому обвинувачення. Тягар доведення наявності таких висновків покладається на сторону захисту, яка ініціювала відвід (п. 3.2.3 цієї ухвали).

3.4.2. Колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Відтак суд оцінює висунуте обвинувачення та докази у кожному кримінальному провадженні індивідуально щодо кожного обвинуваченого, зокрема щодо його ролі, вчинення/невчинення ним конкретних дій, їх у сукупності в межах висунутого обвинувачення, а також щодо наявності/відсутності в цих діях ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованих кримінальних правопорушень.

Предметом судового розгляду у справі № 991/1329/22 після виділення матеріалів щодо ОСОБА_6 було виключно висунуте обвинувачення ОСОБА_9 , і оцінка доказів здійснювалась судом крізь призму дій, умислу та мети саме цього обвинуваченого. Натомість висунуте обвинувачення ОСОБА_6 відрізняється як за обсягом, так і за змістом, зокрема включає обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, яке взагалі не було предметом розгляду у справі щодо ОСОБА_9 .

У цьому кримінальному провадженні суду належить самостійно встановити, чи вчиняв ОСОБА_6 інкриміновані йому дії, з яким умислом та метою, якою була його роль, а також чи утворюють ці дії склади кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому пред`явлено обвинувачення. Жодне з цих питань вироком ВАКС від 11 червня 2026 року не вирішувалось.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 90 КПК України преюдиційне значення для суду має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яким встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами. Обставини, встановлені вироком щодо іншої особи, такого значення не мають.

Відповідно до ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а докази у цьому кримінальному провадженні підлягають самостійному безпосередньому дослідженню та оцінці за правилами ст. 94 КПК України. При цьому сторона захисту не позбавлена можливості подавати нові докази, заявляти клопотання та ставити під сумнів усі аспекти висунутого обвинувачення.

3.4.3. Щодо посилання сторони захисту на п. 6.2.2. вироку ВАКС від 11 червня 2026 року

Колегія суддів зазначає, що наведене захисником формулювання вирване з контексту мотивувальної частини вироку. Цей фрагмент стосується оцінки обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190 КК України і був наведений на обґрунтування висновку про відсутність у його діях обману щодо ОСОБА_19, а саме, що ОСОБА_9 «майже дослівно передавав» отриману інформацію, «не додаючи від себе жодних подробиць та не спотворюючи отримані відомості». Тобто зазначений опис послідовності зафіксованого у результатах НСРД спілкування був необхідний для вирішення питання саме про наявність чи відсутність ознак шахрайства у діях ОСОБА_9 .

Вирок не містить правової кваліфікації дій Особа_1, висновків про його умисел, обізнаність, форму та вид співучасті у розумінні ст. 26, 27 КК України, а також будь-яких висновків щодо доведеності висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України чи за іншими інкримінованими йому статтями. Висновок суду про недоведеність шахрайства стосувався виключно ОСОБА_9 .

Отже, твердження захисника про те, що колегія суддів уже висловила «остаточне судження» щодо узгодженості поведінки ОСОБА_6 та спрямованості його дій, є суб`єктивним трактуванням стороною захисту встановлених судом у вироку ВАКС від 11 червня 2026 року обставин.

3.4.4. Щодо посилання сторони захисту на п. 6.4.4. вироку ВАКС від 11 червня 2026 року

Обставина передачі ОСОБА_9 частини одержаних коштів Особа_1 наведена у вироку як ознака об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, вчиненого саме ОСОБА_9 , - одержання неправомірної вигоди для себе і третьої особи. Без згадки про особу, якій ОСОБА_9 передав частину коштів, суд був позбавлений можливості встановити та описати діяння, визнане доведеним щодо нього. Оцінка коштів як неправомірної вигоди також здійснювалась виключно в контексті їх одержання ОСОБА_9 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Водночас суд прямо зазначив у вироку, що питання про те, чи передавались фактично такі кошти третій особі, не входить до предмета доказування за ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також що ним не встановлено обставин наступної передачі неправомірної вигоди, намірів Особа_1 щодо її передачі та суб`єктів, які мали її отримати (п. 6.4.1, 6.4.3 вироку ВАКС від 11 червня 2026 року). Питання ж про те, чи одержував ОСОБА_6 грошові кошти, з яким усвідомленням та з якою метою, а також чи утворюють ці дії склади інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підлягає самостійному встановленню у цьому кримінальному провадженні.

Як зазначив ККС ВС, суди зобов`язані якомога точніше встановлювати факти, що мають значення для оцінки відповідальності обвинуваченого, і не можуть представляти встановлені факти лише як припущення чи підозру, у тому числі ті, що стосуються причетності третіх осіб, однак мають уникати надання інформації у більшому обсязі, ніж це необхідно для оцінки юридичної відповідальності обвинуваченого (постанова ККС ВС від 06 травня 2025 року у справі № 991/1324/20). Саме цього підходу дотримався суд, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_9 .

3.4.5. Щодо доводів сторони захисту, які пов`язані з оцінкою судом висновку ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» від 23 грудня 2021 року

Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_7 в цій частині, колегія суддів зазначає, що окреслений документ, як убачається з вироку ВАКС від 11 червня 2026 року, був наданий стороною захисту на підтвердження провокації «щодо ОСОБА_14 та Особа_1», тобто на нього посилалась і сторона захисту ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 94, 374 КПК України суд зобов`язаний оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, і навести у вироку мотиви, з яких він відкидає ті чи інші докази. Отже, оцінка цього документа була процесуальним обов`язком суду під час розгляду заяви про провокацію щодо ОСОБА_9 .

При цьому суд оцінив процесуальну природу та форму документа - відповідність його вимогам, що висуваються до висновку експерта як процесуального джерела доказів, з огляду на криміналістичний характер дослідження та його проведення не державною спеціалізованою установою. Така оцінка не містить жодних суджень про винуватість ОСОБА_6 і не перешкоджає стороні захисту в цьому кримінальному провадженні подавати будь-які докази на підтвердження своєї позиції, зокрема ініціювати питання про проведення відповідної експертизи в установленому КПК України порядку.

Ба більше, провокація злочину оцінюється судом індивідуально щодо кожної особи, тобто з точки зору того, чи схиляли саме цю особу до вчинення злочину, який вона без такого втручання не вчинила б. Висновок про відсутність провокації у вироку стосується виключно ОСОБА_9 . Натомість доводи сторони захисту про те, що провокація щодо ОСОБА_6 відбувалась опосередковано через ОСОБА_9 , підлягають перевірці саме в цьому кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що за логікою захисника будь-який суддя, який в межах кримінального провадження щодо одного зі співучасників надав оцінку доказам, на які посилався інший співучасник, автоматично підлягав би відводу. Такий підхід не узгоджується ані зі ст. 76 КПК України, ані з наведеною практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, відповідно до якої окремий розгляд обвинувачень щодо співучасників сам по собі не порушує права на справедливий суд. Незгода сторони захисту з оцінкою доказів, наданою в іншому кримінальному провадженні, не може бути підставою для відводу складу суду (судді/колегії суддів).

3.4.6. Щодо посилання сторони захисту на п. 6.6.5. вироку ВАКС від 11 червня 2026 року

Оцінюючи твердження адвоката ОСОБА_7 в цій частині, колегія суддів зазначає, що викладені у ньому відомості про відкладення судових засідань, мобілізацію, перебування на лікарняному, застосування приводу та подальшу участь Особа_1 у судових засіданнях є констатацією процесуальних обставин руху кримінального провадження, які підтверджуються його матеріалами, а не оцінкою обставин, що підлягають доказуванню у розумінні ст. 91 КПК України.

Зазначені відомості наведено виключно для оцінки доводу сторони захисту ОСОБА_9 про те, що неможливість допиту свідка ОСОБА_31 свідчить про провокацію щодо нього. Висновок суду про те, що неможливість допиту свідка «певною мірою пов`язана з поведінкою сторони захисту», стосується процесуальної поведінки учасників спільного на той час судового провадження та жодним чином не стосується доведеності чи недоведеності висунутого ОСОБА_6 обвинувачення. Крім того, сторона захисту не позбавлена права ініціювати виклик та допит зазначеного свідка у цьому кримінальному провадженні.

3.4.7. Щодо доводів сторони захисту, які пов`язані із припиненням трансляції допиту свідка ОСОБА_12 .

Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_13 в цій частині, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, що окреслене рішення колегії суддів було ухвалене в межах розгляду висунутого обвинувачення ОСОБА_9 та стосувалось організації судового засідання у ньому. Трансляція судового засідання є одним із засобів забезпечення гласності судового розгляду (ст. 27 КПК України), а не способом реалізації права на захист особи, яка не є учасником конкретного судового провадження/провадження щодо якої зупинене та виділене.

По-друге, це рішення було спрямоване виключно на забезпечення засади безпосередності дослідження показань (ст. 23 КПК України) у виділеному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , у межах якого цей свідок може бути допитаний повторно, та на недопущення впливу показань, наданих в іншому провадженні, на формування доказів у цьому провадженні.

По-третє, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Отже, показання свідка, надані у справі щодо ОСОБА_9 , не є доказами у цьому кримінальному провадженні. Ба більше, сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_6 не позбавлена можливості звернутися до суду з клопотанням про допит свідка ОСОБА_10 безпосередньо у цьому кримінальному провадженні, та за умови його задоволення, поставити їй будь-які запитання, у тому числі щодо характеру її відносин із ОСОБА_9 , ініціативи спілкування та її прохань про допомогу, що повною мірою забезпечує реалізацію права на захист.

З огляду на це доводи захисника про персональну спрямованість зазначеного рішення проти ОСОБА_6 та створення ним штучних перешкод для встановлення обставин провокації є черговим суб`єктивним трактуванням адвокатом ОСОБА_7 , зокрема, ходу розгляду ВАКС кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , після зупинення та виділення з нього матеріалів кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_6 .

3.4.8. Щодо посилань сторони захисту на практику ЄСПЛ та Верховного Суду

Оцінюючи доводи адвоката ОСОБА_13 в цій частині, колегія суддів зазначає таке.

Рішення ЄСПЛ у справі Mucha v. Slovakia стосувалось оцінки змісту судових рішень щодо співучасників, ухвалених на підставі угод, які за своєю правовою природою ґрунтуються на визнанні винуватості та не передбачають дослідження доказів у судовому засіданні, на що звертає увагу і сам захисник. Натомість вирок щодо ОСОБА_9 ухвалено за результатами повного змагального судового розгляду, у ньому міститься окреме застереження щодо презумпції невинуватості Особа_1, а згадки про цю особу обмежені обставинами, без встановлення яких неможливо було вирішити питання про доведеність обвинувачення ОСОБА_9 .

У справі Gorse v. Slovenia, як визнає і сам захисник, ЄСПЛ констатував, що сам по собі попередній розгляд справи співобвинуваченого не свідчить про упередженість суду. Отже, захисник мав довести наявність у вироку конкретних висновків, які заздалегідь вирішують питання про винуватість ОСОБА_6 , чого ним зроблено не було.

Постановою від 06 травня 2025 року у справі № 991/1324/20 ККС ВС залишив без змін вирок ВАКС та ухвалу Апеляційної палати ВАКС, погодившись із тим, що суди не могли уникнути встановлення певних обставин, які стосувались осіб, щодо яких кримінальне провадження здійснювалось окремо, а обсяг встановлених обставин не виходив за межі завдань, пов`язаних із визначенням винуватості засудженого. Саме такий підхід, з урахуванням практики ВАКС та Верховного Суду, був застосований колегією суддів під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_9 , що прямо відображено у п. 6.1.2 вироку ВАКС від 11 червня 2026 року.

Таким чином, наведені захисником рішення не підтверджують його доводів, а навпаки свідчать про те, що згадка про Особа_1 у вироку щодо ОСОБА_9 відповідала усталеним стандартам дотримання презумпції невинуватості особи, провадження щодо якої виділено.

3.5. Висновки суду

3.5.1. Аналізуючи доводи заяви про відвід у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні стороною захисту окремих фрагментів вироку від 11 червня 2026 року, вирваних із контексту його мотивувальної частини, а також на припущеннях щодо мотивів процесуальних рішень, постановлених у ході розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , після факту виділення та зупинення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

Колегія суддя наголошує, що ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_9 , суд зробив застереження щодо презумпції невинуватості Особа_1 та згадував про нього лише в контексті встановлених фактичних обставин, а саме там, де без такої згадки було неможливо вирішити питання про доведеність обвинувачення ОСОБА_9 та ухвалити вирок. Ба більше, колегія суддів не висловлювала жодних суджень щодо винуватості ОСОБА_6 , його ролі, умислу, вчинення чи невчинення ним конкретних дій у межах висунутого йому обвинувачення, а також щодо наявності чи відсутності провокації щодо нього.

3.5.2. Отже, стороною захисту не наведено доведених фактів, які б з точки зору об`єктивного спостерігача могли викликати обґрунтований сумнів у неупередженості колегії суддів, а тому підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, для відводу головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 немає.

За таких обставин у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про відвід колегії суддів, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3