Справа № 991/10098/26

Провадження 1-кп/991/91/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених: ОСОБА_6 (у залі суду), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (в режимі відеоконференцзв`язку),

захисників: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

представника потерпілого ОСОБА_21 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду заяви захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 про відвід прокурора ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні № 12017040000000531 від 06.03.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014),

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами №2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014),

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України (в редакції Закону № 430-IV від 16.01.2003, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 4025-VI від 15.11.2011, № 1702-VII від 14.10.2014), -

ВСТАНОВИВ:

Зміст заяв про відвід.

На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває вищезазначений обвинувальний акт.

17.09.2026 у судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 , обвинуваченої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_20 , обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_16 , обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_18 заявили усні відводи прокурору ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи відвід, захисник ОСОБА_12 зазначив, що відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР у 2017 році, тоді як прокурора включено до складу групи прокурорів лише напередодні судового засідання, що, на думку захисника, породжує сумнів у належній обізнаності прокурора з матеріалами кримінального провадження та рівні його підготовки. Адвокат підкреслив, що сторона захисту, яка тривалий час бере участь у провадженні, досконало володіє його обставинами, тоді як вступ у процес нового прокурора унеможливлює повноцінну правову дискусію.

Крім того, захисник вказав на суперечливість процесуальної поведінки прокурора щодо клопотань обвинувачених про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції: щодо одних осіб прокурор заперечує, щодо інших - підтримує. На переконання адвоката, сторона обвинувачення не вправі займати суперечливу позицію, а отже прокурор зобов`язаний дотримуватися єдиного підходу або узгоджувати свої дії з керівництвом; вибірковість же його дій підриває довіру до нього.

Заявник також припустив, що участь непідготовленого, на його думку, прокурора в засіданні одразу після призначення може свідчити про прагнення отримати заохочення чи підвищення по службі, а відтак - про його особисту заінтересованість. Правовою підставою відводу захисник визначив п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.

Захисник ОСОБА_20 обґрунтував заяву про відвід особистою заінтересованістю прокурора в результатах провадження та наявністю обґрунтованих сумнівів у його неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України). Адвокат наголосив, що, хоча прокурора ОСОБА_5 включено до складу групи прокурорів лише напередодні засідання, на нього поширюються ті самі процесуальні обов`язки, що й на старшого групи. На переконання захисника, після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та обвинувальним актом єдиним правомірним рішенням прокурора мало стати визнання факту закінчення строку досудового розслідування.

За доводами заявника, щонайменше вісім судових рішень ВАКС та Апеляційної палати ВАКС (частину з яких залишено без змін судом касаційної інстанції) констатують закінчення строку досудового розслідування у цьому провадженні 06.05.2023. Підтримання публічного обвинувачення за наявності таких рішень, на думку захисника, свідчить про упередженість прокурора. Крім того, адвокат вказав на ігнорування прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури судових рішень та суперечливість їхньої позиції з тих самих процесуальних питань у межах цього провадження, пославшись на висновок колегії суддів АП ВАКС, викладений в ухвалі за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора на стадії досудового розслідування.

Захисник ОСОБА_16 зазначив, що вступ прокурора у справу безпосередньо перед судовим засіданням унеможливлює повноцінне ознайомлення з понад 150 томами матеріалів провадження, а це об`єктивно виключає як надання виважених пояснень щодо місцезнаходження його підзахисного, так і належне підтримання публічного обвинувачення загалом. Захисник наголосив, що позиція прокурора щодо клопотань безпосередньо впливає на інтереси обвинуваченого. Як приклад належної процесуальної поведінки нового учасника провадження адвокат навів власне клопотання про відкладення засідання для ознайомлення з матеріалами справи. Упередженість прокурора захисник також вбачав у тому, що щодо одних учасників той не заперечує проти участі в режимі відеоконференції, а щодо інших - заперечує.

Захисник ОСОБА_18 зазначив, що нещодавнє залучення прокурора до справи виключає можливість повноцінного ознайомлення з матеріалами провадження, ставить під сумнів самостійність його правової позиції та свідчить про залежність від вказівок керівництва. На підтвердження цього адвокат послався на необізнаність прокурора щодо відсутності у ОСОБА_8 статусу підозрюваної в цьому провадженні. За таких обставин, на думку захисника, відстоювання прокурором позиції щодо ухвалення тих чи інших процесуальних рішень є неприпустимим і прямо вказує на його упередженість.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення заяв про відвід, зазначивши, що наведені адвокатами обставини не передбачені КПК України як підстави для відводу. Різницю в позиції щодо участі в режимі відеоконференції прокурор пояснив тим, що одні учасники перебувають у розшуку, а інші - на території України та підтвердили суду можливість і намір прибути до зали судового засідання. На переконання прокурора, такий підхід не може розцінюватися як прояв упередженості. Прокурор також зазначив, що питання закінчення строку досудового розслідування та інші процесуальні питання наразі не вирішуються, а в разі їх ініціювання він висловить правову позицію з урахуванням матеріалів кримінального провадження.

У відповідь адвокат ОСОБА_12 доповнив, що клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності вже подані, що, на його думку, підтверджує необізнаність прокурора з матеріалами справи.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники - адвокати ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - підтримали заявлені відводи.

Захисник ОСОБА_19 зазначив, що обізнаність прокурора з матеріалами кримінального провадження, зокрема з ухваленими в ньому судовими рішеннями, дозволила б йому зайняти законну позицію та повідомити суду релевантні обставини; натомість суперечливість позиції прокурора свідчить про нерозуміння ним перебігу судового засідання.

Захисник ОСОБА_13 погодився з підставами відводу, наведеними заявниками.

Захисник ОСОБА_14 , пославшись на ст. 3, 16 Закону України «Про прокуратуру» щодо гарантій незалежності прокурора, зазначив, що необізнаність прокурора з обсягом матеріалів провадження свідчить про те, що він діє під впливом сторонніх вказівок, а не на підставі власної оцінки матеріалів.

Захисник ОСОБА_15 зазначив, що включення прокурора до складу групи напередодні засідання виключає формування ним власної безсторонньої думки щодо обставин кримінального провадження, що перешкоджає його участі в засіданні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_17 - також підтримав заявлені відводи, зазначивши, що прокурор, не будучи обізнаним з матеріалами кримінального провадження та володіючи лише обмеженою інформацією щодо обставин розшуку, висловив позицію щодо клопотання його підзахисного про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та продемонстрував суперечливий підхід до вирішення процесуальних питань.

Представник потерпілого ОСОБА_21 вважав заяви про відвід необґрунтованими, зазначивши, що ст. 77 КПК України містить чітко визначений перелік підстав для відводу прокурора, тоді як заявники обґрунтовують сумніви в його неупередженості лише тим, що його включено до складу групи напередодні засідання. На думку представника, залучення прокурора до групи вже після закінчення досудового розслідування, навпаки, свідчить про його неупередженість.

Заслухавши думку учасників судового провадження та оцінивши доводи, наведені на обґрунтування усно заявлених відводів, суд дійшов таких висновків.

Правове регулювання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, прокурор як учасник кримінального провадження зі сторони обвинувачення здійснює організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а також підтримання публічного обвинувачення в суді. Відтак, дотримання прокурором стандарту об`єктивності є необхідною умовою успішного виконання ним своїх конституційних функцій і повноважень та неодмінною передумовою забезпечення права на справедливий суд.

Гарантії неупередженості прокурора під час здійснення ним своїх повноважень реалізовані в положеннях ч. 1 ст. 36 КПК України, за змістом яких прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, та положеннях ст. 77 КПК України, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні за наявності підстав, які можуть викликати обґрунтований сумнів в його неупередженості.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід прокурору. Варто підкреслити, що ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід прокурору, особа повинна не просто декларувати сумнів у неупередженості прокурора, а зазначити конкретні обставини, які його викликають, який вплив ці обставини мають на об`єктивність прокурора, та підтвердити їх належними доказами.

Особиста безсторонність представника державного обвинувачення презюмується, доки не надано доказів протилежного. При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний прокурор був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Норми кримінального процесуального законодавства не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночний характер цієї обставини в кожному конкретному випадку, та водночас такі обставини мають бути обумовлені конкретними фактами, які можуть бути перевірені.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, неупередженість повинна визначатись на підставі суб`єктивного критерію (поведінка прокурора, яка надає можливість встановити чи мав він у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість), а також на підставі об`єктивного критерію (чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність прокурора).

Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому така зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об`єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тобто представлені заявником аргументи та надані на їх доведення докази мають сформувати у суду переконання, що прокурор постановляє процесуальні рішення та вчиняє процесуальні дії (або, навпаки, допускає бездіяльність), які, хоч і належать до його повноважень, однак з якоїсь причини, не є об`єктивними і мають приховану (особисту, позапрофесійну) мету, обумовлену інтересами прокурора. Доводи, наведені в мотивування відводу, не можуть ґрунтуватися лише на критиці постановлених рішень та вчинених дій або незгоді з ними.

Водночас упередженість прокурора, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у розгляді кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій прокуратури.

Як правову підставу для відводу захисники зазначили положення п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, яким передбачено неможливість участі прокурора у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні заяв.

Доводи заяв про відвід зводяться до тверджень про те, що через стислий строк після включення до групи прокурорів прокурор не мав змоги в повному обсязі ознайомитися з матеріалами кримінального провадження та сформувати самостійну правову позицію. На думку заявників, це зумовило поверхневе володіння обставинами провадження, залежність прокурора від вказівок керівництва та суперечливість його позиції в судовому засіданні, що породжує обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Отже, по суті доводи заявників ґрунтуються на двох обставинах: залученні прокурора ОСОБА_5 до складу групи прокурорів напередодні судового засідання та незгоді з його процесуальною позицією, зокрема щодо клопотань окремих представників сторони захисту про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Щодо першої обставини суд зазначає таке.

Постановою заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 від 16.09.2026 про зміну групи прокурорів прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 включено до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017040000000531. Таким чином, повноваження прокурора ОСОБА_5 у цьому провадженні визначено керівником органу прокуратури відповідно до ч. 1 ст. 37 КПК України, і саме на підставі цього процесуального рішення він бере участь у судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.11.2019 у справі № 629/847/15-к дійшла висновку, що прокурор, визначений керівником органу прокуратури членом групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, володіє всім обсягом прав прокурора незалежно від того, чи брав він участь у провадженні на попередніх етапах. Усі прокурори групи (за винятком старшого, на якого додатково покладено повноваження з керівництва діями інших прокурорів) є взаємозамінними та рівнозначними в межах цього провадження, а сама група діє як єдиний суб`єкт сторони обвинувачення - прокурор; процесуальні дії прокурорів групи мають взаємодоповнювальний і взаємозамінний характер та спрямовані на реалізацію прав і обов`язків прокурора, передбачених КПК України.

Відтак з моменту включення до складу групи прокурор набуває всього обсягу повноважень сторони обвинувачення незалежно від дати такого включення. Нетривалість перебування прокурора у складі групи та відсутність його попередньої участі у провадженні самі по собі не свідчать ні про його особисту заінтересованість у результатах провадження, ні про упередженість і не створюють об`єктивних підстав для сумнівів у його здатності добросовісно та неупереджено виконувати свої функції. Протилежний підхід означав би встановлення не передбачених законом умов участі прокурора у кримінальному провадженні та обмеження дискреційних повноважень керівника органу прокуратури щодо формування групи прокурорів.

Суд також зазначає, що навіть якби прокурор на момент участі в судовому засіданні не ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, ця обставина не може бути підставою для його відводу. Інститут відводу спрямований на забезпечення неупередженості учасника провадження, а не на оцінку рівня його підготовки чи якості виконання ним процесуальних обов`язків. Ступінь обізнаності прокурора з матеріалами справи характеризує належність виконання ним своїх функцій, за яке він несе відповідальність у порядку, встановленому законом, однак не свідчить про його особисту заінтересованість у результатах провадження чи наявність інших обставин, що викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України. Недостатня, на думку сторони захисту, підготовка прокурора може впливати лише на переконливість позиції сторони обвинувачення, оцінку якій суд надає під час вирішення відповідних процесуальних питань. Крім того, прокурори групи діють як єдиний суб`єкт сторони обвинувачення, а тому обізнаність з матеріалами провадження забезпечується групою прокурорів у цілому.

Щодо другої обставини суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом; сторони мають рівні права на подання клопотань та реалізацію інших процесуальних прав.

Процесуальна функція прокурора полягає в підтриманні публічного обвинувачення та відстоюванні позиції сторони обвинувачення. Прокурор не зобов`язаний погоджуватися з клопотаннями сторони захисту чи займати щодо них нейтральну позицію і вправі заперечувати проти тих із них, які вважає необґрунтованими або такими, що суперечать інтересам кримінального провадження. Формування та обґрунтування прокурором правової позиції щодо клопотань сторони захисту є реалізацією його повноважень, передбачених ст. 22, 36 КПК України, та звичайним проявом змагальності сторін.

Незгода сторони захисту з позицією прокурора, суб`єктивне тлумачення підстав її формування та власна оцінка обґрунтованості наведених ним мотивів не є обставинами, які свідчать про наявність об`єктивних сумнівів у неупередженості прокурора та можуть бути підставою для його усунення від участі в кримінальному провадженні.

Крім того, з позиції об`єктивного спостерігача, який враховує, що питання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішує суд, побоювання захисту щодо упередженості прокурора не є обґрунтованими. Суд ухвалює процесуальні рішення з дотриманням принципів законності, обґрунтованості та всебічного розгляду, з урахуванням не лише думки учасників судового провадження, а й матеріалів справи в межах заявлених вимог. Відтак позиція прокурора з того чи іншого процесуального питання не є для суду визначальною, зумовлена реалізацією його процесуальних повноважень і не може розцінюватися як прояв упередженості чи підстава для відводу.

Доводи захисту про обов`язок прокурора визнати закінчення строку досудового розслідування стосуються питань, які підлягають вирішенню судом за результатами розгляду відповідних клопотань сторони захисту. Висловлення прокурором з цих питань позиції, відмінної від позиції захисту, є реалізацією його процесуальної функції і не свідчить про упередженість. Твердження ж про можливу заінтересованість прокурора в отриманні заохочення чи підвищення по службі є припущенням, не підтвердженим жодними об`єктивними даними, а тому не може бути підставою для відводу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.

Крім цього, слід враховувати, що інститут відводу не є інструментом усунення прокурора від участі у кримінальному провадженні з мотивів незгоди сторони захисту з позицією прокурора чи із самим фактом його залучення до провадження . Використання інституту відводу з метою впливу на склад учасників кримінального провадження виходить за межі його правового призначення та не відповідає загальним засадам Кримінального процесуального кодексу України.

Під час розгляду заяви про відвід прокурора повноваження суду обмежуються перевіркою наявності чи відсутності обставин, визначених ст. 77 КПК України. Надання оцінки професійній діяльності прокурора, правильності обраної ним процесуальної тактики, якості виконання ним службових обов`язків або вирішення питання щодо його заміни не належать до предмета розгляду заяви про відвід.

Отже, заявники не навели жодних об`єктивних даних, які б підтверджували факт особистої заінтересованості прокурора ОСОБА_5 у результатах цього кримінального провадження чи його упередженості під час здійснення функції державного обвинувачення.

Заявлені відводи не містять належних і підтверджених відомостей, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурора, передбачених законом , з огляду на вказане у їх задоволенні необхідно відмовити.

Керуючись ст. 77, 80, 81, 369, 370, 372, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяв захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 , захисника обвинуваченої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_20 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_18 про відвід прокурора ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набуває законної сили з моменту постановлення та окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3