справа № 991/11488/26

провадження №11-сс/991/659/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 вересня 2026 року про повернення без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу (скасування застави) у кримінальному провадженні №52023000000000503 від 03 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

11 вересня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло подане в порядку ст.201 КПК клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу, застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2026 року у справі №991/6498/26.

У клопотанні захисник просив змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід, скасувати застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 900 000 грн., повернути заставу особам, які її внесли, відповідно до ч.11 ст.182 КПК.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 вересня 2026 року клопотання захисника ОСОБА_7 про скасування застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави повернуто без розгляду.

Слідчий суддя виходив із того, що положення ч.1 ст.201 КПК надають стороні захисту право ініціювати зміну запобіжного заходу, а також скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК, або зміну способу їх виконання. Водночас, на думку слідчого судді, фактично захисник просив не змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід на інший, а скасувати заставу, що положеннями ст.201 КПК не передбачено.

Також слідчий суддя зазначив, що право ініціювати скасування запобіжного заходу передбачене ст.201-1 КПК, однак ініціатором такого звернення закон визначає лише прокурора, при цьому сторона захисту не позбавлена права звернутися до прокурора з відповідним клопотанням. З огляду на це слідчий суддя дійшов висновку про невідповідність клопотання вимогам КПК та неможливість його розгляду по суті.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 21 вересня 2026 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 14 вересня 2026 року та постановити нову, якою направити матеріали клопотання до Вищого антикорупційного суду для його розгляду по суті в порядку ст.201 КПК.

Захисник зазначав, що КПК не передбачає повернення без розгляду клопотання, поданого в порядку ст.201 КПК, з підстав, наведених слідчим суддею. На його думку, ст.201 КПК встановлює механізм судового перегляду подальшої необхідності застосованого запобіжного заходу, а сформульована у клопотанні вимога про його зміну була конкретизована вимогами про скасування застави та повернення коштів заставодавцям.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник також посилався на те, що ст.201-1 КПК є спеціальною нормою, яка регулює скасування запобіжного заходу у зв`язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного або обвинуваченого для обміну як військовополоненого, а тому не регулює спірні правовідносини.

Окремо захисник вказував, що можлива незгода слідчого судді з юридичним формулюванням прохальної частини клопотання могла бути предметом його оцінки під час розгляду по суті, але не утворювала передбаченої КПК підстави для повернення клопотання без розгляду.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з наведених у ній підстав.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

З урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК неявка прокурора, належним чином повідомленого про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання щодо законності повернення без розгляду клопотання сторони захисту, колегія суддів вважає за необхідне насамперед визначити зміст та призначення передбаченого ст.201 КПК механізму перегляду застосованого до особи запобіжного заходу.

Запобіжний захід є заходом процесуального примусу, застосування якого обумовлюється існуванням передбачених законом підстав та ризиків. Відповідно, необхідність у подальшому застосуванні такого заходу та обсяг пов`язаних із ним обмежень не можуть оцінюватися відірвано від актуальних обставин кримінального провадження.

Саме з цією метою КПК передбачає можливість повторного судового контролю за вже застосованим запобіжним заходом. Частина 1 ст.201 КПК прямо надає підозрюваному, обвинуваченому та його захиснику право звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу.

При цьому визначення того, чи зберігається необхідність у подальшому застосуванні запобіжного заходу, в якому обсязі та за яких умов, належить саме до повноважень слідчого судді. Сторони кримінального провадження ініціюють відповідний судовий контроль та наводять обставини на обґрунтування своїх позицій, однак остаточна оцінка необхідності подальшого процесуального примусу здійснюється судом.

Назва ст.201 КПК - «Клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу» - сама по собі не дає підстав зводити зміст передбаченого цією нормою судового контролю виключно до механічної заміни одного виду запобіжного заходу іншим.

За своєю правовою природою передбачений ст.201 КПК механізм, спрямований на перевірку того, чи зберігається на час розгляду клопотання необхідність у подальшому застосуванні раніше обраного запобіжного заходу та відповідного обсягу процесуального примусу.

На такий зміст цієї норми вказує, зокрема, ч.5 ст.201 КПК, яка пов`язує можливість повторного звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу з виникненням нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею раніше або після спливу тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Отже, предметом розгляду за ст.201 КПК є не лише питання про формальну заміну одного найменування запобіжного заходу іншим, а подальша необхідність раніше встановленого обсягу процесуального примусу.

Результатом такого перегляду залежно від установлених судом обставин може бути залишення застосованого запобіжного заходу без змін, зменшення інтенсивності пов`язаних із ним обмежень, застосування іншого запобіжного заходу, а також висновок про відсутність подальшої необхідності у відповідному запобіжному заході.

Інше, суто буквальне тлумачення поняття «зміна запобіжного заходу» призводило б до ситуації, за якої підозрюваний мав би право доводити, що встановлені раніше ризики зменшилися настільки, що до нього необхідно застосувати менш суворий запобіжний захід, однак не мав би права поставити перед судом питання про те, що такі ризики відпали повністю і подальша необхідність у застосованому до нього запобіжному заході взагалі відсутня.

Такий підхід не узгоджується з правовою природою запобіжних заходів та призначенням судового контролю за їх застосуванням.

У цьому кримінальному провадженні захисник звернувся до слідчого судді з клопотанням, яке прямо визначив як клопотання про зміну запобіжного заходу та подав у порядку ст.201 КПК. У його прохальній частині захисник просив змінити застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід, скасувати заставу в розмірі 900 000 грн та повернути заставу особам, які її внесли.

Слідчий суддя натомість виходив із того, що ст.201 КПК допускає лише заміну одного виду запобіжного заходу іншим, тоді як вимога про скасування застави цією нормою не охоплюється.

Колегія суддів із таким підходом не погоджується.

Зміст прохальної частини клопотання свідчив про те, що сторона захисту ставила перед слідчим суддею питання саме про подальшу необхідність застосування до ОСОБА_5 застави як запобіжного заходу. Те, що бажаний результат такого перегляду захисник сформулював як скасування застави та повернення внесених коштів, не змінювало правової природи порушеного перед судом питання.

Більше того, застосований до ОСОБА_5 запобіжний режим не зводився виключно до майнового обмеження у вигляді застави. Сторона захисту не ставила питання про скасування чи зміну покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків. Саме на цю обставину захист окремо посилався в апеляційній скарзі.

Тому навіть у разі задоволення клопотання у сформульованій захисником частині щодо застави питання про подальший обсяг процесуальних обмежень підлягало вирішенню слідчим суддею з урахуванням чинних обов`язків та встановлених під час розгляду обставин.

Іншими словами, формулювання прохальної частини клопотання не виключало такого результату судового контролю, за якого майновий елемент застосованого запобіжного режиму припиняється, тоді як інші покладені на підозрюваного обов`язки зберігаються у передбачених законом межах або суд визначає інший належний процесуальний режим їх подальшого виконання.

Водночас питання про те, який саме правовий результат мав бути застосований у цьому кримінальному провадженні, могло бути вирішене лише після розгляду клопотання по суті. Суд апеляційної інстанції не підміняє слідчого суддю у такій оцінці.

За таких обставин можлива недосконалість або спірність юридичного формулювання прохальної частини клопотання могла бути предметом правової оцінки слідчого судді під час його розгляду, однак сама по собі не усувала обов`язку з`ясувати дійсний зміст вимог сторони захисту та надати їм оцінку по суті.

Окремо колегія суддів не погоджується з посиланням слідчого судді на ст.201-1 КПК як на норму, яка нібито свідчить про те, що право ініціювати скасування запобіжного заходу належить виключно прокурору.

Стаття 201-1 КПК має спеціальний предмет регулювання та передбачає звернення прокурора із клопотанням про скасування запобіжного заходу у зв`язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного або обвинуваченого для обміну як військовополоненого. Це прямо випливає зі змісту цієї статті та Закону №2472-IX, яким її включено до КПК.

Отже, ст.201-1 КПК регулює окрему спеціальну підставу для скасування запобіжного заходу та не встановлює загального правила про те, що в усіх інших випадках питання про припинення подальшого застосування запобіжного заходу може бути поставлено перед судом виключно прокурором.

Таке тлумачення було б несумісним і з самим існуванням передбаченого ст.201 КПК права сторони захисту ініціювати судовий перегляд уже застосованого запобіжного заходу.

Водночас колегія суддів враховує й конституційний аспект відповідного судового контролю.

У рішенні від 15 липня 2026 року №7-р(II)/2026 Конституційний Суд України, аналізуючи спеціальні механізми скасування запобіжних заходів, зокрема за ст.201-1 та 616 КПК, зазначив, що Кодекс окремо передбачає випадки звернення прокурора з відповідними клопотаннями. При цьому предметом конституційного розгляду було питання про допустимість поставлення доступу особи до судового контролю у залежність від попередньої процесуальної волі сторони обвинувачення.

Наведене рішення КСУ безпосередньо не визначає зміст ст.201 КПК та не вирішує питання про процесуальну форму скасування застави за клопотанням сторони захисту. Водночас воно має значення для оцінки підходу слідчого судді, за яким сторона захисту, вважаючи, що потреба у подальшому застосуванні запобіжного заходу відпала, повинна звернутися до прокурора та залежати від його рішення щодо ініціювання відповідного судового контролю.

Такий підхід фактично означав би, що підозрюваний має самостійне право звернутися до суду, коли просить про менш інтенсивний запобіжний захід, однак втрачає це право саме тоді, коли стверджує про відсутність потреби у подальшому застосуванні запобіжного заходу.

Колегія суддів не вбачає процесуального обґрунтування для такого розмежування.

Саме суд, а не прокурор чи сторона захисту, за результатами розгляду відповідного клопотання має визначити, чи зберігаються підстави для подальшого застосування запобіжного заходу та яким має бути належний обсяг процесуального примусу.

Зазначені висновки не означають, що клопотання захисника підлягало задоволенню або що за встановлених у цьому провадженні обставин застава мала бути скасована.

Це питання слідчий суддя мав вирішити по суті після перевірки наведених стороною захисту обставин, актуальності ризиків, процесуальної поведінки підозрюваного та інших обставин, які мають значення для подальшого застосування запобіжного заходу.

Натомість слідчий суддя, дійшовши висновку про відсутність у сторони захисту права ставити питання про скасування застави, взагалі не здійснив такої перевірки та повернув клопотання без розгляду.

Частиною 5 ст.201 КПК передбачено окремий випадок, коли повторне клопотання про зміну запобіжного заходу може бути залишено без розгляду за відсутності нових обставин, однак оскаржувана ухвала з такої підстави не постановлялася. На це також посилався захисник в апеляційній скарзі.

Отже, слідчий суддя помилково надмірно вузько витлумачив зміст передбаченого ст.201 КПК судового контролю як такого, що допускає виключно заміну одного виду запобіжного заходу іншим та виключає можливість розгляду за ініціативою сторони захисту питання про повне відпадіння потреби у подальшому застосуванні запобіжного заходу.

Наслідком цієї помилки стало постановлення процесуального рішення про повернення клопотання без розгляду.

Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначено Главою 31 КПК.

Згідно з ч.3 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.309 КПК визначено перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Водночас Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду перевіряє правильність судових рішень про неприйнятність процесуальних звернень (клопотань, скарг) до суду першої інстанції для недопущення безпідставного обмеження у доступі до правосуддя.

Оскільки в цьому випадку слідчий суддя замість розгляду поданого в порядку ст.201 КПК клопотання постановив рішення про його повернення без розгляду, така ухвала підлягає апеляційному перегляду.

Повернення клопотання без розгляду фактично перешкодило здійсненню передбаченого законом судового контролю та ухваленню рішення за результатами розгляду заявленого стороною захисту питання по суті.

Таке порушення відповідно до ч.1 ст.412 КПК є істотним, оскільки перешкодило слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням того, що подане захисником клопотання не було предметом розгляду слідчого судді по суті, суд апеляційної інстанції не вирішує питання про наявність підстав для скасування застави, її повернення заставодавцям чи застосування до ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу.

Такі питання підлягають вирішенню слідчим суддею за результатами повного розгляду клопотання сторони захисту.

Тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а матеріали судової справи - поверненню до Вищого антикорупційного суду для розгляду слідчим суддею клопотання по суті.

На підставі наведеного, керуючись ст.201, 309, 392, 404, 407, 409, 412, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 вересня 2026 року про повернення без розгляду клопотання захисника скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою матеріали судової справи №991/11488/26 повернути до Вищого антикорупційного суду для розгляду слідчим суддею клопотання по суті.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3