Справа № 991/11401/26

Провадження 1-кп/991/107/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурорів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 і її захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисниці: ОСОБА_10 , обвинуваченого: ОСОБА_11 та його захисника: ОСОБА_12 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків обвинуваченій ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №62024240010000369, в якому

ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: м.Скалат Підволочиського району Тернопільської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2, ч.2 ст.209 та статтею 368-5 КК України,

ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 і ч.2 ст.209 КК України,

ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження: м.Хмельницький; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2 та ч.5 ст.27 і стаття 368-5 КК України,

а учасниками судового провадження є: сторона обвинувачення - прокурор ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , сторона захисту - обвинувачена ОСОБА_5 і її захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 та його захисниця: ОСОБА_10 , обвинувачений: ОСОБА_11 та його захисник: ОСОБА_12 ,

в с т а н о в и в :

До Вищого антикорупційного суду 09 вересня 2026 року надійшов обвинувальний акт по вказаному кримінальному провадженню (т.1 а.с.1-68).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2026 року обвинуваченій ОСОБА_5 було продовжено строк дії обов`язків до 07 жовтня 2026 року включно (т.1 а.с.69-147).

Разом з цим, 28.09.2026 року прокурор подав клопотання про продовження строку дії обов`язків на 2 місяці (т.2 а.с.94-108)

Тож суд вирішував це питання з ініціативи прокурора.

Аргументи прокурора.

Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_5 спочатку було застосовано тримання під вартою із внесенням застави, але пізніше тільки заставу у розмірі 20 млн.грн. разом з обов`язками, обсяг яких кілька разів зменшувався. Останнього разу, ухвалою від 07.08.2026 року обвинуваченій було продовжено до 07.10.2026 року включно строк дії наступних обов`язків: повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до уповноваженого органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

При цьому, застосовуючи вказані обов`язки слідчий суддя виходив з наявності наступних ризиків, які не втратили своєї актуальності, продовжують існувати та не зменшились: переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні; продовження вчинення кримінальних правопорушень або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вказував, що ОСОБА_5 вже набула статус обвинуваченої у вчиненні двох нетяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.366-2, а також у вчиненні двох тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.209 та ст.368-5 КК України, за вчинення яких їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3 років та конфіскація майна.

Тож ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави з покладанням на неї вказаних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, продовжують існувати і не зменшились.

Щодо ризику переховування, прокурор зазначав.

Вважав наявним і таким, що продовжує існувати ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки цей ризик обумовлюється: тяжкістю покарання за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 та неможливістю застосування звільнення особи від покарання з іспитовим строком, тобто загроза застосування до неї реального покарання у виді позбавлення волі; ймовірністю покинути територію України поза межами пунктів пропуску; майновим станом ОСОБА_5 та її близьких осіб, який є достатнім для перебування в умовах розшуку в інших країнах; фактом вивезення ОСОБА_5 валютних цінностей з території України поза митним оформленням зі сторони національних органів, що може свідчить про наявність у неї зв`язків у митних органах, за допомогою яких вона ймовірно уникнула проходження відповідних процедур; наявністю у ОСОБА_5 , членів її сім`ї та близьких осіб посвідок на проживання в Республіці Австрія, строк дії яких закінчився у червні 2024 року та фактом оформлення обвинуваченою 20.06.2024 медичного страхування в Австрії, що може свідчити про обізнаність ОСОБА_5 із процедурою одержання дозволу на тимчасове проживання у іншій державі та її можливість використати знання для переховування від кримінального переслідування; наявністю у обвинуваченої, її чоловіка та невістки рахунків у банках в Австрії, Польщі, Швейцарській Конфедерації, на яких розміщенні (були розміщені) значні суми коштів; широким колом зв`язків у ОСОБА_5 серед посадових осіб державних органів влади (зокрема, працівники ДБР, керівництво прокуратури Хмельницької області, працівники митниці тощо), які вона може використати з метою переховування від органу досудового розслідування та суду.

Детально пояснюючи ризик переховування прокурор вказував на те, що:

- ОСОБА_5 має діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон та протягом 2022, 2023, 2024 років вона, її чоловік ОСОБА_9 , невістка ОСОБА_14 неодноразово виїжджали за межі України;

- ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є кінцевими бенефіцарними власниками ТОВ «ЛЕНД-КАПІТАЛ». І згідно з декларацією ОСОБА_5 та ОСОБА_9 мають частки у статутному капіталі ТОВ «СОЛАР-ІНВЕСТ» у розмірі 25% у кожного, вартістю у грошовому вираженні складає 1 250 000 грн кожна, отримані в якості подарунка від ОСОБА_11 ;

- у 2018 році ОСОБА_11 став власником підприємства ТОВ «Солар Інвест» та надалі в період 28.11.2018 до 05.08.2019 вніс в уставний фонд підприємства готівкові кошти в сумі 24 595 462грн.72коп., перебуваючи на посаді першого заступника голови районної державної адміністрації Хмельницької РДА та не маючи офіційних доходів у відповідному розмірі;

- згідно з даними декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої ОСОБА_5 за 2023 рік її грошові активи, як готівкові, так і розміщені на банківських рахунках на кінець 2023 року склали 15 295 999 грн, 70 000 доларів США та 4 849 євро, а її чоловіка ОСОБА_9 - 581 980 грн, 105 508 доларів США та 27 737 євро;

- відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо доходів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за 1-й та 2-й квартали 2024 року за цей період ОСОБА_5 отримала дохід у розмірі 1 045 216 гривень, а її чоловік ОСОБА_9 - у розмірі 2 390 509 гривень;

- оглядом відомостей про доходи та витрати ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , які містяться в базах даних державних органів, до яких Національному бюро надано доступ (скорочені назви): ДРАЦС (Міністерство юстиції України), Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (НАЗК), Державний реєстр фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особи, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами (Державна податкова служба України), Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Пенсійний фонд України), ДРРП, ДРОРМ, РРП (Міністерство юстиції України), інформаційна система Головного сервісного центру МВС України (МВС України) в період з 1 кварталу 1998 по 3 квартал 2024 року встановлено, що загальні їх доходи становлять 38 941 510,18 грн., що є значно менше, ніж сума виявлених під час обшуків готівкових коштів;

- під час обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_4 виявлено документи щодо переміщення обвинуваченою 23.04.2022 при виїзді з території України та в`їзді на територію Європейського Союзу, а саме Республіка Польща, у пункті пропуску «Зосін» коштів у сумі 51 000 доларів США та 7 000 євро. Цього ж дня ОСОБА_9 при в`їзді до Європейського Союзу задекларував готівкові кошти у сумі 207 000 доларів США;

- 29.05.2022 ОСОБА_9 в`їжджаючи разом з ОСОБА_5 на територію Європейського союзу, а саме Республіка Польща, в пункті пропуску «Зосін» задекларував готівкові кошти у сумі 300 000 доларів та 19 000 євро для переміщення до кінцевого пункту призначення - Австрійської Республіки, зазначивши, що єдиним одержувачем цих коштів є ОСОБА_5 ;

- згідно виявленої під час обшуку декларації про готівкові кошти встановлено, що ОСОБА_5 25.10.2022 під час в`їзду на територію Європейського союзу, а саме Республіка Польща, в пункті пропуску «Зосін» задекларувала готівкові кошти у сумі 600 000 доларів США;

- виявлено виписку іноземного банку «BANK PEKAO» щодо підтвердження надходження 26.10.2022 грошових коштів у сумі 590 000 доларів США на рахунок обвинуваченої № НОМЕР_1 та документ цієї ж банківської установи щодо внесення нею 27.10.2022 коштів у сумі 10 000 доларів США на цей же банківський рахунок. Таким чином перемістивши 25.10.2022 кошти у сумі 600 000 доларів США через державний кордон України, ОСОБА_5 26.10.2022 та 27.10.2022 розмістила їх на рахунку у банківській установі Республіки Польща;

- під час обшуку житла ОСОБА_5 знайдено дві банківські картки банківських установ Республіки Польща на ім`я ОСОБА_5 ;

- також виявлено та вилучено посвідки на проживання на території Австрії на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , документи щодо медичного страхування в Австрії вказаних осіб та документи, що свідчать про відкриття ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 рахунків в установах іноземних банків «Oberbank», «Erstebank»;

- ОСОБА_11 , син ОСОБА_5 , є засновником підприємства «Novis Food», зареєстрованого в Республіці Польща, про що свідчать документи, вилучені в ході обшуків та в подальшому оглянуті.

Все це, на думку прокурора свідчить про наявні фінансові ресурси, як самої обвинуваченої, так і членів її сім`ї, які є більш ніж достатніми для життя обвинуваченої за кордоном без необхідності повернення в Україну. А отже, про продовження існування ризику переховування обвинуваченої від органу досудового розслідування та/або суду.

Додатковим аргументом на підтвердження зазначеного ризику є також те, що з огляду на соціальний статус ОСОБА_5 , яка протягом тривалого періоду часу обіймала посаду головного лікаря КЗОЗ «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи», а також з 07.12.2020 є депутаткою Хмельницької обласної ради, обвинувачена має достатньо сталі соціальні зв`язки, у тому числі серед співробітників правоохоронних органів, в тому числі митних органів, що створюють передумови для виїзду ОСОБА_5 за кордон з метою переховування від правоохоронних органів та уникнення від кримінальної відповідальності.

Підтвердженням чого, є огляд мобільного телефону ОСОБА_5 , в якому було виявлено листування в месенджерах, яке містить заяви ОСОБА_5 , в тому числі на ім`я Міністра охорони здоров`я ОСОБА_15 щодо надання їй дозволу на перетин кордону з метою лікування в медичних закладах Туреччини. Також виявлено листування із невстановленою на даний час особою на ім`я ОСОБА_16 , в якому ОСОБА_5 просить «залишити якійсь слід в клініці, у випадку звернення до лікувального закладу із запитом з України, щоб відповіли, що вона проходила лікування», через те, що вона фактично не перебувала на лікуванні в цьому закладі, а перебувала на відпочинку в іншому місці.

Також оглядом телефона ОСОБА_11 зафіксовано її спілкування з приводу вирішення питання з керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_17 стосовно надання відстрочок іншим особам ( ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ).

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, прокурор вказував наступне.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

З метою подальшого безперешкодного кримінального провадження та встановлення усіх обставин необхідно обмежити обвинувачену у можливості спілкування зі свідками з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений обов`язок на обвинувачену не буде занадто обтяжливим.

Крім того, прокурор вказував, що ОСОБА_5 та члени її сім`ї мають високий рівень фінансового достатку, а тому можна прийти до висновку про наявність у неї можливості для підкупу як свідків, так і інших учасників кримінального провадження, з метою створення штучних доказів своєї невинуватості.

Таким чином ОСОБА_5 , використовуючи свої особисті та ділові зв`язки, соціальний статус, авторитет та фінанси, може впливати на вказаних осіб, надавати їм рекомендації або чинити на них тиск щодо надання необхідних свідчень під час допитів в якості свідків.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення

чи продовжити кримінальне правопорушення, прокурор зазначав наступне.

Під час проведення 03.10.2024 обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_5 виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 93 000 доларів США та 2 000 Євро, коробки з виробами (прикрасами) із металу жовтого кольору, з камінням, документи щодо проєктування будівництва будинків, а також під час обшуку за адресою її мешкання виявлені медичні документи (направлення на МСЕК, виписні епікризи, копії паспортів) інших осіб, листи паперу з даними різних осіб в пакуваннях разом з виявленими грошовими коштами.

Також до Національного антикорупційного бюро України від НАЗК надійшли обґрунтовані висновки щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, в яких зазначено, що ОСОБА_5 в 2022 році набула необґрунтовані активи у розмірі 16 449 035,50 грн, а саме частина коштів, задекларованих її чоловіком ОСОБА_9 та нею під час в`їзду на територію Європейського союзу, а саме Республіки Польща, в пункті пропуску «Зосін» 23.04.2022, 29.05.2022, 26.10.2022 та не зазначила вказані кошти та джерело їх походження в декларації за 2022 рік.

Також згідно обґрунтованого висновку НАЗК встановлено, що ОСОБА_5 не вказала в декларації за 2023 рік відомості в розділі «Грошові активи» в сумі 18 356 398,50 грн, що складаються з:

- фінансового зобов`язання в сумі 18 000 000 грн, яке виникло у ОСОБА_9 на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01-23/01 від 10.01.2023, укладений між ТОВ «А.С.Трейд», ТОВ «Солар-Інвест» та ОСОБА_9 , згідно якого ТОВ «А.С.Трейд» передав ОСОБА_9 право вимоги до ТОВ «Солар-Інвест» щодо повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги;

- дивідендів, отриманих від ТОВ «Солар інвест», в сумі 305 475 грн;

- різниці у вартості нерухомого майна у сумі 50 923 грн.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_5 систематично вчиняла дії, спрямовані на отримання незаконних доходів, а відтак остання може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти правопорушення, в якому обвинувачується.

Аргументи сторони захисту.

Позиція ОСОБА_5 . Зазначала, що вона хворіє на

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

І просила врахувати, що стан її хвороби прогресує. А тому вона має потребу у санаторно-курортному лікуванні в країнах з теплим морським кліматом. Раніше, лікування відбувалось в Херсоні та Миколаєві, але наразі це неможливо. Тому з метою поліпшення стану свого здоров`я вона має потребу у виїзді за кордон, а покладені на неї обов`язки заважають це зробити. Тому просить не продовжувати строк дії покладених на неї обов`язків.

Позиція її захисника ОСОБА_7 . Сторона обвинувачення так і не надала суду доказів обсягу і змісту реальних активів обвинуваченої, хоча прокурор констатує факт наявності у неї значного фінансового стану. Що стосується готівкових коштів, які були у неї вилучені, то вони арештовані, і відповідно обвинувачена не може ними розпоряджатись, як і всіма своїми об`єктами рухомого та нерухомого майна, які теж арештовані. Посилаючись на сприятливий переховуванню від суду фінансовий стан членів сім`ї та близьких родичів обвинуваченої, прокурор посилався на витяг з реєстру речових прав з інформацією про наявні права власності на об`єкти нерухомого майна, а також виписки по банківських рахунках ОСОБА_20 , але вона згідно чинного законодавства України, не являється обвинуваченій ні членом сім`ї, ні близьким родичем, а тому майновий стан такої особи не може братись до уваги при визначенні майнового стану обвинуваченої. Посилання прокурора на рух грошових коштів в «Bank Pekao» є недоцільним, оскільки прокурором не було оголошено, що вказаний рахунок є закритим і на ньому немає жодних грошових коштів.

Крім цього вказував, що відвертими припущеннями є доводи прокурора, стосовно внесення ОСОБА_11 грошових коштів у статутний капітал підприємства, як отриманих з незаконних джерел, а також що ОСОБА_5 отримала кошти внаслідок вчинення нею злочину у вигляді неправомірної вигоди. Також прокурор не спростував цивільну презумпцію правомірності правочину, зокрема договору про купівлю-продаж об`єкта нерухомості від продажу якого ОСОБА_5 отримала законний дохід.

Щодо ризику втечі захисник зазначив, що ОСОБА_5 з`являлась на першу вимогу суду і на вимогу слідчих завжди. Щодо ризику впливу на свідків зазначив, що свідки були відкриті 10 місяців назад і за цей час могли б проявитись елементи впливу на свідків враховуючи той факт, що обвинувачена могла спілкуватись зі свідками, однак прокурором не було надано будь-якого підтвердження щодо цього.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення захисник зазначив, що злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_5 за даними обвинувального акту є закінченими. Прокурором також не зазначається, в яких саме правоохоронних органах має ОСОБА_5 зв`язки. Також це нівельовується тим, що обвинувачена вже на являється ні головою МСЕК, ні депутаткою з 28.10.2024 року. Щодо знань отриманих при дозволі на проживання в Австрії захисник зазначив, що такі документи втратили свою дію та по них неможливо проживати.

Позиція її захисниці ОСОБА_6 . Щодо майнового стану ОСОБА_5 зазначила, що усі кошти які були вилучені у ОСОБА_5 є арештованими, як і рухоме та нерухоме майно на 99%. Також документи на які посилався прокурор, а саме виписки з міжнародних банків, датовані 2022 роком, тобто складені 4 роки тому, і наразі немає щодо них актуальної інформації. Тобто, значного майнового стану, на якій посилався прокурор наразі у ОСОБА_5 немає. Крім того, в обвинуваченої погіршився стан її здоров`я, вона потребує лікування, а через обов`язок не виїжджати за кордон не може виїхати на лікування, але потреба у цьому є. Жоден обов`язок ОСОБА_5 не порушувала за весь час строку дії всіх обов`язків, і від допиту не відмовлялась. Обвинувачена виконувала ухвалу суду та прибула для отримання електронного засобу контролю.

Аргументи ОСОБА_8 . Клопотання прокурора не підлягає задоволенню, оскільки питання про продовження строку дії процесуальних обов`язків не може бути вирішено без використання статей 314 та 315 КПК України. А згідно з ч.3 ст.315 КПК України суд під час підготовчого провадження має право обрати, змінити та скасувати заходи забезпечення кримінального провадження в тому числі запобіжний захід обраний обвинуваченій. Однак, процесуальні обов`язки не являються ні заходом забезпечення кримінального провадження, ні запобіжним заходом, а тому це питання не може вирішувати суд на стадії підготовчого судового засідання взагалі. Також зазначав, що надання суду прокурором інших доказів, окрім обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, в силу статті 291 КПК України забороняється до початку судового розгляду. Усі докази надані прокурором стосуються обвинуваченої, а тому суд не може їх приймати і прокурор не може їх давати, у зв`язку із чим вказані докази суд не може приймати і досліджувати, оскільки це створює ризик фомування у суду упередженого ставлення щодо винності обвинуваченої ще до того, як суд розпочне розгляд обвинувального акту по суті, що неприпустимо. Щодо ризиків на які посилався прокурор захисник зазначив, що вони мають підтверджуватись конкретними фактами і конкретними доказами, а не грунтуватись на припущеннях прокурора про імовірну поведінку обвинуваченої, якщо строк дії обов`язків обвинуваченої продовженим не буде. Всі припущення не мають переваги над фактами, а фактом є бездоганна процесуальна поведінка ОСОБА_5 ; обвинувачена прибувала у всі судові засідання, окрім розгляду відводів; майновий стан обвинуваченої взагалі не є визначальним, оскільки переховуватись від суду можна і без відповідного майнового стану, або навпроти не переховуватись, як це роблять інші обвинувачені, які не мають взагалі таких обов`язків, як ОСОБА_5 , але не переховуються від суду, їздять і повертаються з-за кордону. Також фактом є те, що обвинувачена за рік не виїжджала з країни, однак мала на це можливість. Отже, немає підстав для продовження строку дії покладених на обвинувачену обов`язків.

Аргументи інших учасників.

Позиція ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - підтримали заперечення захисників та обвинуваченої. Крім того вказували на те, що одеський клімат обвинуваченій не підходить, а коли вона лікувалась за кордоном їй стало краще і вона стала менше вживати ліків.

Аргументи захисниці ОСОБА_10 . Прокурор нових ризиків не навів, нових доказів не надав, вплив на свідків ним не доведено, оскільки він не існує, як і вчинення іншого злочину або продовження злочину обвинуваченою. Докази з міграційної служби щодо наявності у обвинуваченої паспортів для виїзду за кордон та її виїзди за кордон не можуть слугувати підставою для обгрунтування ризику переховування, оскільки обвинувачена поверталась до України кожен раз коли її покидала.

Аргументи захисника ОСОБА_12 . Підтримав аргументи всіх захисників та відзначив, що прокурор надав докази імовірного існування тільки двох ризиків, але вони є настільки мінімальними, що продовження строку дії обов`язків є недоцільним.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті (серед яких є і обов`язок повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, а також обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну).

Разом з цим, згідно з ч.7 ст.194 КПК України обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. І у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

До того ж, ч.1 ст.200 КПК України передбачено, що прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому ст.184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.5 статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Отже, вказані кримінально-процесуальні норми прямо спростовують аргументи сторони захисту як про те, що обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України не відносяться до запобіжних заходів, так і про те, що суд не має права вирішувати питання про продовження строку їх дії щодо обвинуваченої на стадії підготовчого судового засідання.

Також суд відзначає одразу, що він відхиляє твердження сторони захисту про неможливість подання прокурором і прийняття судом на дослідження документів сторони обвинувачення при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену, якщо такі документи в майбутньому можуть бути використані в певній частині для доведення обвинувачення. Тут, суд виходить із наступного.

Положення ч.5 ст.199 КПК України (в силу ч.7 ст.194) передбачають порядок продовження строку покладених на обвинуваченого обов`язків за клопотання прокурора, і частиною цього порядку є доведення прокурором обставин, зазначених у ч.3 ст.199 КПК України. Тому, і на стадії проведення підготовчого судового засідання прокурор має довести доказами наявність обставин, що свідчать про те, що заявлений раніше ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження строку застосування вказаних обов`язків. При цьому не доведеність прокурором таких обставин, в силу ч.5 ст.199 КПК України має наслідком відмову у продовженні строку дії обов`язків. Що повністю узгоджується із принципом змагальності, закріпленим у ч.1 ст.22 КПК України за яким, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Отже, прокурор має подати докази (якими можуть бути й документи) для підтвердження обставин, що свідчать про те, що заявлений раніше ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження строку застосування вказаних обов`язків.

Доводи сторони захисту, в частині неможливості подання суду прокурором і прийняття та дослідження судом документів, які обгрунтовують саме пред`явлене обвинувачення є слушними, оскільки саме це і забороняє ч.4 ст.291 КПК України, яка передбачає, що надання суду до обвинувального акту інших документів, ніж передбачені ч.4 цієї статті у якості додатків до обвинувального акту, до початку судового розгляду забороняється.

Однак, тлумачення цієї норми неможливе без застосування інших норм КПК України, у тому числі й тих, що вказані судом вище та передбачають навіть не право, а обов`язок прокурора доводити обставини, на які він посилається для обгрунтування необхідності продовження строку дії обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що можливо тільки шляхом подання суду доказів (у тому числі й документів). Що також узгоджується і з ч.4 ст.193 КПК України за якою, за клопотанням сторін або з власної ініціативи суд має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Отже, прокурор зобов`язаний надати суду докази на підтвердження обставин, які мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, частиною якого є відповідні обов`язки, питання щодо продовження строку дії яких суд має право вирішувати окремо або разом із запобіжним заходом, частиною якого вони є. Відповідно, суд має право і досліджувати подані йому прокурором докази (у тому числі й документи). Що узгоджується із правовою позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17.02.2025, справа №283/1638/23 щодо правозастосування статті 314 КПК України та обсягу права суду приймати і досліджувати докази, додані до клопотання.

Проте, і тут сторона захисту має рацію, прокурор дійсно не має права подавати, а суд приймати і досліджувати документи, які стосуються саме пред`явленого обвинувачення, тобто документи, якими прокурор буде обгрунтовувати в майбутньому обставини скоєння кримінальних правопорушень. Що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.04.2025 справа №175/1958/22, за якою заборона на подання до суду інших документів, крім обвинувального акта, яку визначено ч. 4 ст. 291 КПК України стосуються саме тих документів (доказів), що підтверджують наведені в обвинувальному акті обставини скоєння кримінального правопорушення.

Разом з цим, суд відзначає, що в силу статті 84 КПК України доказами є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. А документи є процесуальними джерелами таких фактичних даних.

Отже, доказом наявності або відсутності певних фактичних даних є не сам документ, а виключно ті фактичні дані, які у ньому містяться. Відповідно, цілком очевидно, що може мати місце і така ситуація, коли один і той самий документ може містити різні фактичні дані, що підтверджують наявність або відсутність різних фактів чи обставин. А тому, для доведення обгрунтованості клопотання про продовження строку дії обов`язків обвинуваченій, прокурор може подавати під час підготовчого судового засідання документи, які містять фактичні дані, що підтверджують наявність фактів чи обставин саме цього клопотання, навіть якщо в майбутньому він збирається використовувати цей же документ, але в іншій частині для використання інших фактичних даних, на підтвердження пред`явленого обвинувачення, тобто обставин скоєння кримінальних правопорушень. І тоді суд, має право досліджувати лише ті фактичні дані конкретного документу, які мають відношення саме до клопотання, що розглядається, а не до обставин скоєння кримінальних правопорушень.

У зв`язку із чим суд і вважає, що заборона надання суду документів до початку судового розгляду, не поширюється на випадки подання прокурором документів, якими він обгрунтовує своє клопотання про продовження строку дії обов`язків обвинуваченої і посилається на ту частину фактичних даних документа, якою він обгрунтовує викладені у клопотанні обставини, а не обставини скоєння кримінальних правопорушень.

Щодо суті клопотання прокурора.

Відповідно до ч.7 ст.194 КПК України строк застосування обов`язків, передбачених ч.5 цієї статті у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. А ця стаття вимагає від прокурора довести наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений раніше ризик чи ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження строку застосування вказаних обов`язків.

Що кореспондує із положеннями ч.1 ст.177 КПК України за якими, метою застосування запобіжного заходу забезпечення кримінального провадження, а отже і обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України є запобігання спробам (на які вказував прокурор): переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа.

Разом з цим, в силу ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Отже, хоча прокурор і повинен довести наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується), докази, які повинен надати прокурор для доведення наявності вказаних ризиків мають інший ступінь вагомості, на відміну від доведення обвинувачення в суді під час судового розгляду, тобто доведення вини обвинуваченої у вчиненні конкретних злочинів, у вчиненні яких її обвинувачує держава. КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов`язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що обвинувачена має реальну можливіть їх здійснити у конкретному кримінальноу провадженні. І тому суд відкидає аргументи сторони захисту про те, що продовження строку дії обов`язків може мати місце виключно у випадку доведення прокурором заявлених ним ризиків конкретними доказами і фактами.

Щодо застосованих до обвинуваченої обов`язків.

Прокурор вказував на те, що ухвалою слідчого судді від 04.09.2025 до обвинуваченої було застосовано заставу у розмірі 20 млн.грн., з покладенням на неї обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строк дії яких продовжувався ухвалами Вищого антикорупційного суду неодноразово, останній раз ухвалою від 07.08.2026 на строк по 07.10.2026 року включно. При цьому слідчий суддя виходив з наявності наступних ризиків: переховування від органу досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні; продовження вчинення кримінального правопорушення або вчинення іншого.

Сторона захисту наполягала на тому, що позиція прокурора не повністю відповідає змісту ухвал слідчого судді. Оскільки в різний час, хоча ухвалами слідчого судді дійсно продовжувався строк дії покладених на обвинувачену обов`язків, їх обсяг змінювався у бік зменшення з урахуванням бездоганної поведінки на той час підозрюваної.

Позиція прокурора, але з урахуванням слушних зауважень сторони захисту підтверджується доданими до клопотання прокурора копіями наступних ухвал слідчого судді, зміст яких ніхто із сторін не оспорював, не просив окремо оголошувати, але посилався на відомості з них:

1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року вирішено змінити підозрюваній ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 20 000 000 грн. та зобов`язано ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та до 04.11.2025 включно зобов`язано виконувати такі обов`язки: не відлучатись із міста Хмельницького без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із працівниками КЗОЗ - Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» у т.ч. колишніми та особами, які зверталися для проведення медико-соціальної експертизи у КЗОЗ «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи»; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з наявності наступних ризиків, на які й посилався прокурор: переховування від органів досудовго розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.6 а.с.77-98).

2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2025 року вирішено продовжити ОСОБА_5 до 29.12.2025 року строк дії обов`язків, а саме: не відлучатись за межі Хмельницької та Тернопільської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудовго розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.6 а.с.199-226)

3. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2025 року було продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_5 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави строком на 2 місяці, тобто до 24 лютого 2025 року включно, а саме: не відлучатись за межі Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Київської областей та м. Києва областей без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудовго розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.6 а.с.227-241).

4. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2026 року вирішено продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_5 , до 18 квітня 2026 року, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.6 а.с.242-268).

5. Ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2026 року, 10.06.2026, 07.08.2026 вирішено продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_5 , у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави строком на 2 місяці, зокрема до 15.06.2026, 10.08.2026 та по 07.10.2026 включно, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дані ухвали слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.6 а.с.269-283; т.7 а.с.1-26; т.7 а.с.27-47).

Разом з цим, суд згідний із прокурором у тому, що вказані два із трьох ризиків продовжують існувати, зокрема: ризик переховування обвинуваченої від суду, але не від органів досудового розслідування (позаяк перед ними у неї немає вже жодних обов`язків і тому суд приймає аргументи сторони захисту в цій частині), а також ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. І ці ризики не зменшились, а з огляду на стадію судового провадження і набуття ОСОБА_5 статусу обвинуваченої збільшили імовірність свого настання.

Що стосується ризику вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, то існування такого ризику прокурор не довів. Тут суд виходить із того, як слушно зазначала сторона захисту, що всі кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачує ОСОБА_5 прокурор, з огляду на зміст обвинувального акту є закінченими, а тому вона апріорі не може продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких її звинувачує прокурор.

На підтвердження ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурор вказував на виявлені у обвинуваченої у службовому кабінеті грошові кошти у різних валютах та в різних розмірах, а також на те, що надходила інформація від НАЗК про наявність ознак набуття необгрунтованих активів обвинуваченою та ознак декларування недостовірної інформації.

Однак, вилучені грошові кошти у службовому кабінеті обвинуваченої, як вказував сам прокурор, на його думку є доказами у даному кримінальному провадженні, а питання набуття обвинуваченою необгрунтованих активів, тобто факт незаконного збагачення, як і декларування недостовірної інформації є предметом саме даного кримінального провадження, що суд досліджувати не може і не буде, оскільки згідний із стороноюзахисту у тому, що такі відомості і докази на їх підтвердження суд не може досліджувати.

А інших обставин та доказів, які б підтверджували їх існування для обгрунтування ризику вчинення обвинуваченою будь-якого іншого кримінального правопорушення, прокурор не надав. Тому суд згідний із стороною захисту тому, що вказаний ризик прокурор не довів жодними доказами.

Чому суд вважає наявним ризик переховування від суду.

1. ОСОБА_5 вже набула статус обвинуваченої у вчиненні двох нетяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.366-2, а також у вчиненні двох тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.209 та ст.368-5 КК України за які їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3 років та конфіскація майна.

При цьому суд враховує, що в силу ст.69 та ст.75 КК України, якщо суд визнає обвинувачену винною у вчиненні вказаних злочинів і вона буде підлягати покаранню, до неї не може бути застосовано звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням чи призначення їй покарання більш м`якого ніж передбачено відповідною частиною статті Особливої частини КК України. Деякі виключення мають місце у випадку укладення сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості, але дані про укладення такої угоди або початий процес укладення, у суді вдсутні.

Тобто тут суд враховує, що якщо буде доведено прокурором вину обвинуваченої у вчиненні вказаних нетяжких та тяжких кримінальних правопорушень, їй загрожує реальне відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. Що, дійсно може спонукати обвинувачену до вчинення дій, які б перешкоджали настанню таких обставин, у тому числі й шляхом переховування від суду.

Слушним є аргумент сторони захисту про те, що сама по собі тяжкість злочинів, у вчиненні яких її обвинувачує прокурор, а також що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій само по собі не можуть бути підставою для твердження про реальність спонукання обвинуваченої до переховування від суду.

Тому суд відзначає, що він враховує ці обставини не самі по собі, а з урахуванням наступного:

а) доречним є посилання прокурора на майновий стан ОСОБА_5 , що дозволить їй перебувати за межами Україні у будь-якій країні світу, якщо вона покине територію України, зважаючи на кількість готівкових грошових коштів, що були нею задекларовані при в`їзді на територію Польщі 23.04.2022 у розмірі 207 тис.доларів США; 29.05.2022 300 тис.доларів США та 19тис.євро для переміщення до Австрійської Республіки, одержувачем яких є вона; 25.10.2022 задекларовані при в`їзді на територію Польщі у розмірі 600 тис.доларів США, які 26 та 27.10.2022 були розміщені на рахунку у банку «Bank Pekao»; 03.07.2023 задекларовані при в`їзді на територію Польщі у розмірі 200 тис.доларів США, які 04.07.2022 були розміщені на рахунку у банку «Bank Pekao»; кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_14 у банку "Oberbank AG" 28.09.2022 та 30.09.2022 у розмірі 346500 доларів США та 188100 доларів США в Австрії, розміщуючи які вона вказала, що вони надані їй ОСОБА_5 .

Тут суд враховує, що сторона захисту заперечувала стосовно існування таких фактів виключно в частині того, що вони грунтуються на документах, датованих 2022 роком, а рахунки у банках були закриті. Проте, жодних відомостей і будь-яких доказів того, що вказаних грошей у розпорядженні ОСОБА_5 вже немає, сторона захисту суду не надала.

Разом з цим суд відзначає, що він не оцінює законність чи незаконність походження таких коштів, оскільки це питання може бути предметом тільки судового розгляду.

б) доречним є посилання прокурора на відповідні документи щодо майнового стану ОСОБА_5 і членів її сім`ї, зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , частину майна яких, як правильно вказувала сторона захисту відповідною ухвалою слідчого судді дійсно було арештовано, на підтвердження чого сторона захисту надала відповідну ухвалу разом із запереченнями на клопотання прокурора. Однак, вказана ухвала свідчить про те, що не на все майно, вказане прокурором у клопотанні було накладено арешт. Зокрема, тільки на 4 з 11 земельних ділянок ОСОБА_5 було накладено арешт з огляду на зміст наданих ухвал стороною захисту, дві квартири її чоловіка ОСОБА_9 не арештовані, як і гараж, а також вільними від арешту залишаються 7 земельних ділянок та автомобіль. Що дійсно вказує на такий їх майновий стан, за яким вони можуть допомогати фінансово обвинуваченій проживати за межами України без необхідності повернення за кордон.

в) доречним є посилання прокурора і на наявний у обвинуваченої досвід виїзду та перебування за кордоном, оформлення нею та членами її сім`ї документів на проживання в Австрії, відкриття банківських рахунків в Австрії, Польщі та Швейцарії. Однак, суд сприймає такі дані (які не оспорювала сторона захисту з точки зору того, що це мало місце) виключно як додатковий, але не вирішальний аргумент. Тут суд згідний із стороною захисту у тому, що самі по собі такі факти не вказують прямо на можливість переховування від суду. Однак у сукупності з іншими вказують.

Що стосується посилання прокурора на ризик покинути територію України обвинуваченою поза межами пунктів пропуску, то така імовірність хоча й існує (зважаючи на відсутність обмежень на пересування обвинуваченою територією України та відсутність обов`язку носити електронний засіб контролю вже тривалий період часу), але обвинувачена могла би це зробити ще до початку проведення підготовчого судовго засідання.

Далі, прокурор посилався на наявність ризику переховування обвинуваченої від суду, зважаючи на факт вивезення ОСОБА_5 валютних цінностей з території України поза митним оформленням зі сторони національних органів, що може свідчить про наявність у обвинуваченої зв`язків у митних органах за допомогою яких вона ймовірно уникнула проходження відповідних процедур. Однак тут суд згідний із стороною захисту, що це взагалі не підтверджене будь-якими фактичними даними відверте припущення прокурора. Як і те, що обвинувачена займаючи протягом кількох років посади депутатки обласної ради та головного лікаря центру медико-соціальної експертизи набула таких соціальних зв`язків у тому числі серед працівників правоохоронних та митних органів, органів прокуратури, що створюють передумови для виїзду обвинуваченої за кордон. У такій позиції прокурора відверто бракує елементарної конкретики (особи, час, місце, ступінь та міцність зв`язку, реальні можливості особи, тощо).

Також суд не погоджується з позицією прокурора про те, що на ризик втечі обвинуваченої можуть вказувати листування обвинуваченої з Міністром охорони здоров`я та з керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позаяк ці події стосувались періоду, коли вона займала відповідні посади, яких вона вже не займає і відповідно такі фактичні дані, саме в аспекті, в якому їх просив врахувати прокурор, врахованими не можуть бути.

Чому суд вважає наявним ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Дійсно, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

А згідно з статтею 23 КПК України, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Отже, показання свідків мають значення і на стадії досудового розслідування, і на стадії судового провадження. При цьому суд враховує, що особливістю такого джерела доказів, як показання свідків, на відміну від письмових і переважної кількості видів речових доказів та висновку експерта є те, що покази можуть бути різними з різних причин на стадії судового провадження, у порівнянні із стадією досудового розслідування. Крім того, кожна людина у випадках, передбачених Конституцією та КПК України може відмовитись давати покази, змінити їх за певних об`єктивних умов. А отже, така ознака незмінності фактичних даних, якими володіють деякі джерела доказів, показанням свідків повною мірою не притаманна. А це означає, що ризик незаконного впливу обвинуваченою на свідків дійсно продовжує існувати, і цей ризик не зменшився, а навпроти набув ще більшої актуальності після спрямування обвинувального акту до суду, відкриття стороні захисту усіх протоколів допиту свідків, в яких містяться не тільки їх покази (що дає зрозуміти стороні захисту цінність показань конкретних свідків), а й адреси свідків. А станом на зараз, обмеження у законному спілкуванні обвинуваченої із свідками вже не діють.

Крім того, на імовірність обвинуваченої вдатись до незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, на думку суду, вказує факт не декларування у 2022 та 2023 році обвинуваченою готівки у митних деклараціях України при перетині кордону обвинуваченою, на що вказував прокурор, і що не було спростовано стороною захисту.

Разом з цим, оскільки прокурор не ставив перед судом питання щодо покладення на обвинувачену обов`язку утриматись від спілкування із свідками, а подав клопотання саме про продовження строку дії вже покладених на неї обов`язків, суд не оцінює і не розглядає як клопотання про покладення на обвинувачену обов`язку утриматись від спілкування із свідками твердження прокурора, вказане у мотивувальній частині його клопотання про продовження строку дії обов`язків, зокрема про необхідність обмежити обвинувачену у можливості спілкування зі свідками з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Суд враховує позицію сторони захисту про те, що обвинувачена протягом 10 місяців не вчиняла ніяких дій щодо свідків і прокурор не довів вчинення не законних дій обвинуваченою. Однак відзначає, що відсутність доказів вчинення обвинуваченою незаконного впливу на свідків не означає і не може розцінюватись судом, як аргумент на користь того, що такі дії не можуть бути вчинені пізніше з огляду на аргументи викладені вище.

Таким чином, вказані прокурором ризики (переховування від суду та незаконний вплив на свідків) дійсно продовжують існувати та не зменшились. І тут суд знову нагадує, що ступінь доведеності наявності ризиків для продовження строку дії покладених на обвинувачену обов`язків є відмінним від ступеня доведеності вини у вчиненні злочинів, і тому не потребує надання безперечних доказів того, що заявлені прокурором ризики можуть настати, як факт (на чому помилково наполягала сторона захисту).

Щодо інших аргументів сторони захисту.

1. Щодо хвороби обвинуваченої на

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Суд уважно вивчив усі надані йому письмові докази з приводу стану здоров`я обвинуваченої (т.9 а.с.189-210) однак констатує, що по-перше надані суду відомості про стан здоров`я обвинуваченої стосуються 2021-2024 років. Актуальні відомості про стан її здоров`я, відсутні, що позбавляє суд можливості його оцінити належно. А по-друге, жоден із наданих суду документів не містить таких фактичних даних, які б однозначно вказували на те, що стан хвороби обвинуваченої прогресує настільки, що вона потребує санаторно-курортного лікування, і що таке лікування взагалі їй потрібне, тим більше виключно в країнах із теплим морським кліматом, як на цьому наголошувала сторона захисту.

2. Суд приймає аргументи сторони захисту і погоджується із тим, що відвертими припущеннями є доводи прокурора про те, що внесення ОСОБА_11 грошових коштів у статутний капітал підприємства, є коштами отриманими з незаконних джерел, а також що ОСОБА_5 отримала кошти внаслідок вчинення нею злочину у вигляді неправомірної вигоди. Правильним є і ті аргументи сторони захисту, які стосуються того, що прокурор не спростував належним чином цивільну презумпцію правомірності правочину, зокрема договору про купівлю-продаж об`єкта нерухомості від продажу якого ОСОБА_5 отримала дохід. А тому такі доводи прокурора суд не приймав до уваги.

3. Щодо бездоганної процесуальної поведінки ОСОБА_5 та прибуття обвинуваченої у всі судові засідання, окрім розгляду відводів. То тут суд відзначає, що на даній стадії судового провадження, такі аргументи свідчать тільки про дієвість застосованих проти неї раніше у різні періоди часу запобіжні заходи. А поведінка інших обвинувачених, які не порушують своїх процесуальних обов`язків не маючи обов`язків, які покладені на обвинувачену, не можуть вказувати на імовірність певної поведінки іншої особи, зокрема і обвинуваченої.

Інші аргументи обвинувачених та захисників суд розглянув і надав їм оцінку вище при оцінці аргументів прокурора, з частиною яких суд згідний, а з частиною ні.

Отже, з огляду на усе вище викладене, клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 , на 2 місяці - підлягає задоволенню.

Отже, керуючись статтями 2,7-29, 30-33, 36, 37, 42, 45-47, 55-57, 73, 75-83, 84-117, 131-132, 133-146, 176-206, 276-279, 291-293, 314-372, 376, 392-395 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_5 , на 2 місяці, - задовольнити.

Продовжити, строком на 2 (два) місяці, обвинуваченій ОСОБА_5 наступні обов`язки: повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до уповноваженого органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Ухвала має строк дії з 05.10.2026 року по 05.12.2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню та не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали оголошено 12 жовтня 2026 року об 16 год.00хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1