Справа № 991/9858/26

Провадження 1-кс/991/9874/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_4 від 30.07.2026, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021,

В С Т А Н О В И В:

31.07.2026 на розгляд слідчого судді надійшла скарга захисника ОСОБА_4 (далі - заявник) від 30.07.2026, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021.

Заявник уважав, що у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021 наявні передбачені законом підстави для скасування пред`явленої ОСОБА_6 підозри на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Скарга подана у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді ВАКС.

У судовому засіданні підозрюваний та його захисники подану скаргу підтримали, просили її задовольнити, надали усні та письмові пояснення та докази на підтвердження своєї позиції, заявили ряд клопотання, у тому числі, про долучення доказів, виклик свідка, розгляд справи з урахуванням змісту зміненого повідомлення про підозру. Аргументи сторони захисту зводилися до того, що з формули підозри за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України виключено вказівку на умисел і корисливі мотиви, а мета, яку сторона обвинувачення приписує підозрюваній, є метою звичайної підприємницької діяльності; твердження про попередню змову ОСОБА_6 з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підтверджене жодним доказом, а обставини «залучення» ОСОБА_8 сторона обвинувачення сама визнає невстановленими; дії, які подаються як зловживання службовим становищем з боку ОСОБА_8 , є звичайним порядком роботи Головного управління Держгеокадастру у Київській області та пройшли повну внутрішню процедуру погодження; твердження про зміну цільового призначення земельної ділянки 31.03.2021 прямо суперечить висновку судового експерта, отриманому самою стороною обвинувачення; теза про порушення ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» не має фактичної основи, оскільки проєкт землеустрою державному кадастровому реєстратору не подавався; підозра за ч. 3 ст. 209 КК України є похідною і за відсутності обґрунтованої підозри у предикатному кримінальному правопорушенні позбавлена підстави. Сторона захисту просила скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021.

Детектив проти задоволення скарги заперечував, уважав її необґрунтованою, надав усні пояснення, письмові заперечення та письмові докази на підтвердження своєї позиції. Зокрема, детектив уважав у достатній мірі доведеним, що ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вчинили дії спрямовані на приховування походження одержаного злочинним шляхом майна, а також на приховування спільного володіння ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вищевказаними земельними ділянками, та прав на них. Зазначили, що підозра ґрунтується на сукупності зібраних доказів - документах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій, протоколах огляду електронних поштових скриньок, висновках судових експертиз, протоколах допитів свідків, а обґрунтованість підозри не потребує доведеності поза розумним сумнівом на цій стадії. Сторона обвинувачення також посилалася на те, що сукупність дій - звернення ТОВ «РСП «Столичний», доповідна записка Управління державного земельного кадастру, резолюція керівника, виправлення відомостей Державного земельного кадастру, накази про поділ і передачу земельних ділянок дев`ятьом громадянам та подальший перепродаж ділянок на користь юридичних осіб - становить єдиний узгоджений механізм, який не міг бути реалізований без координації, а стислі строки вчинення цих дій свідчать про попередню домовленість.

Згідно з пунктами 4 і 6 ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду такої скарги може бути, зокрема, про скасування повідомлення про підозру (п. 1-1) або про відмову у задоволенні скарги (п. 4).

Дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021, зокрема, щодо ОСОБА_6 .

06.09.2025 у цьому провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

В подальшому, 06.08.2026 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, відповідно до змісту якої вона підозрюється у тому, що у період часу не пізніше 25.05.2021, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , організувала заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах - 9 земельними ділянками з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5888, 3222486200:04:001:5889, 3222486200:04:001:5890, 3222486200:04:001:5891, 3222486200:04:001:5893, 3222486200:04:001:5894, 3222486200:04:001:5895, 3222486200:04:001:5896, 3222486200:04:001:5897, ринкова вартість яких на 25.05.2021 становила 160 013 390 грн, шляхом зловживання службовою особою - в.о. начальника ГУ ДГК у Київській області ОСОБА_8 своїм службовим становищем (ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України), а також у тому, що у період часу не пізніше 11.06.2021, шляхом використання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а у подальшому, у період часу не пізніше 01.10.2021, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинила дії, спрямовані на приховування походження, володіння та прав на майно у особливо великому розмірі, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, - тих самих земельних ділянок (ч. 3 ст. 209 КК України).

Заявник та інші представники сторони захисту зосередили у своїх поясненнях увагу на аналізі фактичних обставин, викладених у повідомленні на підозру, зокрема, зазначивши, що:

- у повідомленні про підозру в редакції від 06.08.2026 ключові обставини викладені через формулювання «за невстановлених стороною обвинувачення обставин». Отже, на думку сторони захисту, сторона обвинувачення прямо зазначає, що спосіб, час, місце і зміст дій, які становлять серцевину інкримінованої змови, їй невідомі;

- порівняння чинної редакції повідомлення про підозру з редакцією від 06.09.2025 показує, що з формули підозри за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України виключено слова «умисно, з корисливих мотивів», а також вказівку на завдання збитків державі в особі Бучанської районної державної адміністрації. Водночас в описовій частині повідомлення зазначено, що «у ОСОБА_6 виник умисел заволодіти частиною земельної ділянки… шляхом оформлення її у приватну власність підконтрольних ОСОБА_6 осіб з метою подальшого будівництва на ній нерухомості, її продажу та отримання прибутку» і що вона мала стати «кінцевим вигодонабувачем внаслідок вчинення злочину»;

- у повідомленні зазначено, що ОСОБА_6 та підконтрольні їй компанії «постійно зацікавлені в отриманні у власність або користування нових земельних ділянок із вигідним розташуванням, будівництві об`єктів нерухомості на цих землях та продаж спорудженої нерухомості з метою отримання прибутку». Отже, як мету інкримінованого діяння описано звичайну мету підприємницької діяльності у сфері будівництва. На думку захисту, ознакою складу вона може бути лише тоді, коли її досягнення передбачалося шляхом незаконного обернення чужого майна, тобто, у цьому провадженні, через зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою з підозрюваною.

- умисел підозрюваної на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем передбачає, що підозрювана знала про таке зловживання і заздалегідь про нього домовилася з відповідними особами. Але ці обставини, на думку захисту, не підтверджені, твердження про такий умисел залишається припущенням сторони обвинувачення;

- наявність попередньої змови має підтверджуватися конкретними даними про домовленість, досягнуту до початку виконання об`єктивної сторони. Захист уважає, що сторона обвинувачення таких даних не навела;

- доводи сторони обвинувачення про те, що узгодженість і швидкість послідовних дій самі по собі свідчать про попередню домовленість, слідчий суддя не може визнати переконливими. Послідовність адміністративних процедур, кожна з яких пояснена посадовими особами як звичайний порядок роботи органу, на думку захисту, сама по собі не є доказом змови;

- підозра ґрунтується також на тому, що відомості внесено до Державного земельного кадастру на підставі документа з виправленнями, внесеними за невстановлених обставин, у порушення ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Проте з наявних доказів убачається, що проєкт землеустрою державному кадастровому реєстратору для відкриття поземельної книги не подавався, а код «03.10» потрапив до Державного земельного кадастру разом з даними локальної бази земельного управління, сформованими ще до 01.01.2013 на підставі електронного файлу проєкту, а не внаслідок подання документа з виправленнями. Захист стверджує, що виправлення ж до проєкту землеустрою вніс сам ОСОБА_17 у 2012 році як керівник управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі, у межах службових обов`язків.

Також захист стверджує, що обидві обставини, які сторона обвинувачення кладе в основу протиправності вибуття земельних ділянок з державної власності, - поява в кадастрових відомостях коду «03.10» і внесення виправлень до проєкту землеустрою - мали місце у 2012 році, тобто за дев`ять років до подій, які інкримінуються ОСОБА_6 , були вчинені іншою особою у межах її службових повноважень, і жодних даних про зв`язок цих дій з підозрюваною матеріали провадження не містять.

У цьому випадку, на думку захисту, подія, яка могла б мати ознаки протиправного діяння, якщо і мала місце, то у 2012 році, а не у 2021 році, і включення обставин 2012 року до механізму злочину 2021 року за відсутності такого зв`язку є необґрунтованим.

Окремо захист зазначив, що підозра за ч. 3 ст. 209 КК України сформульована як вчинення дій, спрямованих на приховування походження, володіння та прав на майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, за умови, що особа знала про таке походження майна.

Захист зазначив, що за його оцінкою єдиним предикатним кримінальним правопорушенням, на яке посилається сторона обвинувачення, є заволодіння тими самими земельними ділянками, описане у першому епізоді. Підозра за ч. 3 ст. 209 КК України має похідний характер, і її обґрунтованість не може бути вищою за обґрунтованість підозри у предикатному правопорушенні.

Сукупність наведеного, на думку захисту, свідчить про те, що на цей час матеріали провадження не містять даних, які підтверджували б вчинення у 2021 році предикатного кримінального правопорушення у тій формі, яка описана у повідомленні про підозру, а відтак і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Недоведеність перелічених обставин, на думку захисту, свідчить про відсутність у діях підозрюваної складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

За клопотанням сторони захисту слідчий суддя також допитав у судових засіданнях свідків.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 (в.о. начальник - голова комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Київській області) повідомив, що з ОСОБА_6 не був знайомий з нею або її довіреними особами з питань земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006 не зустрічався; вказівок щодо прийняття конкретного рішення не отримував; право підпису від імені Головного управління належало виключно керівникові і не могло бути передане за довіреністю, тому до нотаріуса він виїжджав особисто, а подібних договорів було 10-15 і більше; законодавство швидкості розгляду звернень не регламентує, встановлюючи лише граничні строки, а за півтора року виконання ним обов`язків розглянуто понад 40 тисяч документів; зміна цільового призначення означає віднесення ділянки до іншої категорії земель, тоді як категорія не змінювалась; точних обставин скасування наказу від 24.05.2021 наказом від 09.06.2021 свідок не пригадав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 (начальник Управління державного земельного кадастру Головного управління Держгеокадастру у Київській області) повідомив, що з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 не знайомий, вказівок щодо внесення або зміни відомостей Державного земельного кадастру не отримував і про наявність у ОСОБА_8 будь-яких домовленостей з переліченими особами не знав; доповідна записка від 30.03.2021 підготовлена в межах звичайної процедури, її зміст і висновки визначалися без втручань, нагадувань чи тиску; віза ОСОБА_8 на ній означає лише прийняття записки до роботи і доручення державному кадастровому реєстратору розглянути питання по суті; прийняття реєстратором конкретного рішення про виправлення коду «03.10» на «01.12» доповідна записка не передбачала; його віза на наказі від 24.05.2021 означає, що документацію розглянуто; код «03.10» ділянці, наскільки він пам`ятає, не відповідав цільовому призначенню, а Головне управління було розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту; обставин підготовки наказу від 09.06.2021 і причин скасування наказу від 24.05.2021 свідок не пригадав, проте зв`язок скасування з помилками чи неправомірними діями працівників Головного управління заперечив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 (державний кадастровий реєстратор) повідомила, що з ОСОБА_6 та іншими переліченими особами не знайома; повідомлення про виявлення помилки № ЗВ-3222762532021, та доручення щодо його розгляду не містили вказівки, яке рішення слід прийняти; ніхто не просив її прийняти відповідне рішення про виправлення, саме рішення вона ні з ким не погоджувала і нікому наперед не повідомляла; розподілу повідомлень між державними кадастровими реєстраторами не існувало - кожен реєстратор заходив до Національної кадастрової системи за власним ключем і опрацьовував справи в порядку черги; свою дію вона розцінювала як приведення відомостей електронного реєстру у відповідність, а не зміну цільового призначення ділянки; жодних виправлень, закреслень чи вклеєних фрагментів у документації вона не помічала і не може пригадати який зовнішній вигляд мав документ станом на 31.03.2021.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 (колишній керівник управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі) повідомив, що з ОСОБА_6 не знайомий і ніколи з нею не зустрічався; до 2013 року кадастровий номер присвоювався на підставі електронного файлу до проходження документацією погодження; паперовий примірник проєкту згодом виправили, а електронний документ - ні; із набранням чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр» з 01.01.2013 поземельні книги відкривалися автоматично, а дані з локальних баз земельних управлінь перенесено до єдиного порталу з усім наявним наповненням; виправлення до проєкту землеустрою свідок вніс особисто у 2012 році, як керівник управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі; під час погодження виникло питання про відсутність розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва за кодом «03.10», але на нараді з районною державною адміністрацією було встановлено, що категорія і цільове призначення не змінюються, тому відповідний розрахунок не потрібен; виправлення було внесено частково, що пояснює збереження коду «03.10» на інших аркушах проєкту; код «03.10» позначає землі житлової та громадської забудови, які юридично не можуть існувати за межами населеного пункту, а відповідна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 (інженер-землевпорядник) повідомила, що у травні 2021 року працювала інженером-землевпорядником у землевпорядній організації, і як фізична особа-підприємець особисто розробляла документацію із землеустрою; з ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не знайома; правовою підставою розроблення проєкту був наказ Головного управління від 14.05.2021, без якого завершити проєкт було неможливо, інформації про незаконність цього наказу вона не мала; земельні ділянки відводилися за рахунок уже існуючої земельної ділянки, на яку було зареєстроване право користування, була згода землекористувача на вилучення її частини; про заперечення землекористувача їй відомо не було; законодавство встановлює лише максимальний шестимісячний строк розроблення документації із землеустрою, мінімального строку немає; розроблений проєкт вона особисто подавала на погодження через свій електронний кабінет у системі Держгеокадастру; у які строки розроблено саме цей проєкт, коли саме отримано наказ від 14.05.2021, і яким чином до неї звернулися дев`ять громадян, свідок не пригадала.

Оцінюючи показання свідків слідчий суддя враховує, що в судовому засіданні допитувалися виключно свідки сторони захисту, допит свідків сторони обвинувачення, які могли б підтвердити або спростувати відповідні показання, на цій стадії не відбувався.

Також, з огляду на відсутність повного переліку доказів сторони обвинувачення та сторони захисту, які зібрано в кримінальному провадженні № 52021000000000296, слідчий суддя позбавлений можливості належним чином оцінити достовірність показань цих свідків, та їх узгодженість з іншими доказами.

Слідчий суддя приходить до висновку, що у своїх показаннях свідки підтвердили обставини, загалом викладені у наявних у матеріалах провадження документах, та повідомили певні обставини щодо складання відповідних документів.

Водночас, оцінка належного дотримання встановленої процедура виділення земельних та оцінка відповідності закону цієї процедури, виходить за межі судового розгляду.

Формальне дотримання або недотримання положень законодавства під час виділення земельних ділянок, а також формальна можливість або неможливість підозрюваної впливати на прийняття відповідних рішень, саме по собі не виключає можливого існування злочинного умислу.

Оцінюючи твердження сторони захисту з приводу заявленого клопотання, слідчий суддя уважає їх необгрунтованими.

У своїх твердженнях сторона захисту не спростувала самих фактичних обставин та подій, викладених у повідомленні про підозру, а надала їм власну юридичну оцінку.

Зокрема, сторона захисту не спростувала, що:

- не пізніше початку 2021 року навколо ТОВ «РСП «Столичний» виник корпоративний конфлікт, до якого, у тому числі за інформацією з відкритих джерел, мала відношення ОСОБА_6 , як одна з можливих бенфіціарних власниць товариства;

- 18.01.2021 загальні збори учасників ТОВ «РСП «Столичний» вирішили звільнити з посади директора - ОСОБА_21 , а натомість призначити - ОСОБА_22 , 28.01.2021 загальні збори учасників ТОВ «РСП «Столичний» вирішили звільнити з посади директора ОСОБА_22 , 28.02.2021 загальні збори учасників ТОВ «РСП «Столичний» вирішили перевести директора ОСОБА_21 на посаду генерального директора ТОВ «РСП «Столичний», тобто, не спростована дійсність фактичних обставини, які сторона обвинувачення уважає проявом активної фази корпоративного конфлікту;

- 25.05.2021 відбулася державна реєстрація 9 земельних ділянок у ДРРП;

- 31.05.2021 ОСОБА_11 подав до Національного антикорупційного бюро України повідомлення про кримінальне правопорушення, у якому описав обставини протиправного вибуття з державної власності тих самих 9 земельних ділянок;

- 15.07.2021 було укладено мирову угоду (меморандум);

- 15.09.2021 було підписано документи щодо зміни власників корпоративних прав у ТОВ «ДІЛВАЙ», ТОВ «ДЕМОЛ-Україна», ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС».

Зв`язок між собою вищевикладених подій та їх юридична оцінка здійснюються сторонами провадження різним чином.

Зміст стандарту обґрунтованої підозри визначено практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (§ 32) Суд зазначив, що обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити відповідне правопорушення. У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (§ 175) Суд підкреслив, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які переконали б об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити правопорушення.

Наведені фактичні обставини з урахуванням їх хронології та організованого характеру підготовки звернень дев`яти громадян, з урахуванням змісту меморандуму від 15.09.2021 та інших обставин провадження дають об`єктивному спостерігачеві достатні підстави для висновку про ймовірну причетність ОСОБА_6 до подій, пов`язаних з корпоративним конфліктом навколо ТОВ «РСП «Столичний», первісним оформленням на фізичних осіб дев`яти земельних ділянок, подальшим їх відчуженням на юридичні особи, та кінцевим переоформленням корпоративних прав у ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС», ТОВ «ДІЛВАЙ» і ТОВ «ДЕМОЛ-Україна».

Розгляд скарги відбувається на стадії досудового розслідування з урахуванням обмежень, визначених для цієї стадії положеннями статей 221, 222 КПК України. КПК України при розгляді скарги на повідомлення про підозру не покладає на сторону обвинувачення обов`язку розкривати всі наявні в її розпорядженні докази, або надавати їх слідчому судді на спростування всіх тверджень сторони захисту.

Перевіряючи повідомлення про підозру, слідчий суддя не вирішує питання про винуватість особи, не оцінює доказів з точки зору їх достатності для ухвалення вироку. Предметом перевірки є інше: чи відповідає повідомлення про підозру вимогам статей 276-279 КПК України за формою і змістом та чи існують об`єктивні дані, які у своїй сукупності дають підстави вважати підозру обґрунтованою.

Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, а встановлені обставини - достатніми для виправдання подальшого розслідування.

Повноцінна змагальність під час доведення стороною обвинувачення обставин, визначених ст. 91 КПК України, та спростування версій сторін має реалізовуватися виключно на стадії судового розгляду, і саме на цій стадії застосовується стандарт доведення «поза розумним сумнівом».

При цьому вирішення питання про те, чи утворюють ці події у повній мірі склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 і ч. 3 ст. 209 КК України, знаходиться поза межами судового розгляду.

Отже, за оцінкою сукупності викладених обставин слідчий суддя доходить висновку, що за стандартом «достатніх підстав» вірогідною на цей час є як версія подій, викладена стороною обвинувачення, так і версія подій, викладена стороною захисту.

Наведене за оцінкою слідчого судді означає, що баланс інтересів особи та суспільства у повній мірі виправдовує певне обмеження прав та інші негативні наслідки, яких зазнає підозрювана у цьому провадженні внаслідок повідомлення їй про підозру.

З огляду на викладене слідчий суддя приходить до висновків, що:

- у цьому провадженні має місце складення та вручення повідомлення про підозру належним суб`єктом;

- стороною захисту не доведено порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;

- підозра, повідомлена ОСОБА_6 у редакції від 06.08.2026, на цей час відповідає стандарту «достатніх підстав».

Наведене за оцінкою слідчого судді означає, що баланс інтересів особи та суспільства у повній мірі виправдовує певне обмеження прав та інші негативні наслідки, яких зазнає підозрюваний у цьому провадженні внаслідок повідомлення йому про підозру.

Таким чином, підстави для задоволення поданої скарги на цей час відсутні.

Керуючись статтями 9, 26, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_4 від 30.07.2026, який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1