Справа № 991/9862/26

Провадження 1-кс/991/9878/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , детектива ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_7 від 31.07.2026, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021,

В С Т А Н О В И В:

31.07.2026 на розгляд слідчого судді надійшла скарга захисника ОСОБА_7 (далі - заявник) від 31.07.2026, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021.

Заявник уважав, що у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021 наявні передбачені законом підстави для скасування пред`явленої ОСОБА_8 підозри на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Скарга подана у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) згідно із статтями 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд належить до повноважень слідчого судді ВАКС.

У судовому засіданні захисники подану скаргу підтримали, просили її задовольнити, надали усні та письмові пояснення та докази на підтвердження своєї позиції, заявили ряд клопотань, у тому числі, про долучення доказів, виклик свідків, розгляд справи з урахуванням змісту зміненого повідомлення про підозру.

Детектив проти задоволення скарги заперечував, уважав її необґрунтованою, надав усні пояснення, письмові заперечення та письмові докази на підтвердження своєї позиції. Зокрема, детектив уважав у достатній мірі доведеним, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили дії спрямовані на приховування походження одержаного злочинним шляхом майна, а також на приховування спільного володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вищевказаними земельними ділянками, та прав на них. Зазначили, що підозра ґрунтується на сукупності зібраних доказів - документах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій, протоколах огляду електронних поштових скриньок, висновках судових експертиз, протоколах допитів свідків, а обґрунтованість підозри не потребує доведеності поза розумним сумнівом на цій стадії. Сторона обвинувачення також посилалася на те, що сукупність дій - звернення ТОВ «РСП «Столичний», доповідна записка Управління державного земельного кадастру, резолюція керівника, виправлення відомостей Державного земельного кадастру, накази про поділ і передачу земельних ділянок дев`ятьом громадянам та подальший перепродаж ділянок на користь юридичних осіб - становить єдиний узгоджений механізм, який не міг бути реалізований без координації, а стислі строки вчинення цих дій свідчать про попередню домовленість.

Згідно з пунктами 4 і 6 ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити зміст підозри та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.

Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду такої скарги може бути, зокрема, про скасування повідомлення про підозру (п. 1-1) або про відмову у задоволенні скарги (п. 4).

Дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя встановив наступне.

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021, зокрема, щодо ОСОБА_8 , якому в цьому провадженні 06.09.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, та 06.08.2026 повідомлено про змінену підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_10 у період з 10.06.2021 по 01.10.2021 спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , умисно, з корисливих мотивів, організував легалізацію (відмивання) одержаних злочинним шляхом 9 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5888, 3222486200:04:001:5889, 3222486200:04:001:5891, 3222486200:04:001:5893, 3222486200:04:001:5890, 3222486200:04:001:5894, 3222486200:04:001:5895, 3222486200:04:001:5896, 3222486200:04:001:5897, загальною площею 18 га, ринковою вартістю 160 013 390 грн, на території Борщагівської територіальної громади Бучанського р-ну Київської обл., шляхом набуття та володіння ними ОСОБА_12 , кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ДІЛВАЙ», ТОВ «ДЕМОЛ-Україна», ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС», який знав, що ці земельні ділянки прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

За змістом зміненої підозри ОСОБА_10 підозрюється у тому, що у період часу не пізніше 01.10.2021, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , знаючи, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинив дії, спрямовані на приховування походження, володіння та прав на майно у особливо великому розмірі, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, - земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5888, 3222486200:04:001:5889, 3222486200:04:001:5893, 3222486200:04:001:5890, 3222486200:04:001:5894, 3222486200:04:001:5891, 3222486200:04:001:5895, 3222486200:04:001:5896, 3222486200:04:001:5897, ринкова вартість яких на 25.05.2021 становила 160 013 390 грн.

У своїй скарзі заявник, посилаючись на порушення, на його думку, порядку повідомлення про підозру, необґрунтованість підозри, відсутність у повідомленні про підозру ознак складу злочину, інкримінованого ОСОБА_8 , недоведеність у підозрі факту вчинення предикатного злочину та недоведеність обізнаності ОСОБА_8 про вчинення предикатного злочину, просив скасувати підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Так, заявник стверджував, що:

- орган досудового розслідування порушив вимоги КПК України, здійснивши повідомлення ОСОБА_8 про підозру шляхом публікації в газеті «Урядовий кур`єр», та на офіційному веб-сайті Офісу генерального прокурора;

- у повідомленні про підозру відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України;

- у повідомленні про підозру відсутні докази обізнаності ОСОБА_8 про вчинення предикатного злочину, вчинення якого відповідно до інкримінується іншим підозрюваним у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021.

На спростування доводів обвинувачення про вчинення предикатного злочину заявник зазначив, що:

- класифікація видів цільового призначення земель (наказ Держкомзему № 548 від 23.07.2010) розрізняє код 01.12 (землі сільськогосподарського призначення - для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції) та код 03.10 (землі громадської забудови - для будівництва й обслуговування будівель ринкової інфраструктури). Первинний Державний акт визначав спірну ділянку (1448,5994 га, надану ДП «Пуща-Водиця») як землі сільськогосподарського призначення (підрозділ 01.01 - товарне сільгоспвиробництво);

- проєкт землеустрою 2011-2012 рр. (розроблений ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою», затверджений Києво-Святошинською РДА розпорядженням № 2223 від 13.09.2011) прямо визначає: вихідне цільове використання - землі сільськогосподарського призначення (товарне виробництво), а запроєктоване використання відведеної частини - код 01.12. У документі «Умови відведення земельної ділянки» від 30.03.2012 № 4153 код 03.10 закреслено, поруч записано «01.12» з приміткою «виправленому на 01.12 вірити», засвідченою підписом і печаткою в.о. начальника управління Держкомзему;

- розпорядження Києво-Святошинської РДА № 1207 від 22.06.2012 надало ділянку в оренду на 25 років для будівництва й обслуговування комплексу будівель оптового ринку; склад угідь (рілля, господарські шляхи, лісосмуги, забудовані землі) відповідає сільськогосподарським угіддям, а не землям громадської забудови, і жодного рішення про зміну категорії земель прийнято не було. Договір оренди від 11.09.2012 також не містить вказівки на код 03.10. Ні розпорядження № 2223, ні розпорядження № 1207, ні договір оренди в судовому порядку не оскаржувались і не скасовувались;

- проєкт землеустрою погоджено висновками ряду компетентних органів (Держкомзем, екологічне управління, управління водних ресурсів, СЕС, відділ містобудування та архітектури, управління культури і туризму), а державною експертизою землевпорядної документації від 19.06.2012 № 869 визнано в цілому відповідним чинному законодавству, з прямою вказівкою, що ділянка належить до земель сільськогосподарського фонду. Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі, яке видавало документи, припинило діяльність ще 12.04.2016 внаслідок реорганізації, що узгоджується з тим, що виправлення в документах було внесено задовго до 2021 року - періоду, який досліджується у цьому провадженні;

- посилання обвинувачення на Поземельну книгу (відкрита 11.10.2012), де зазначено код «03.10», не спростовує позиції захисту: та ж сама книга містить й іншу недостовірну інформацію (форму власності вказано як «приватна», хоча ділянка перебувала у державній власності), що свідчить про технічну недостовірність самого документа; за висновком спеціаліста-землевпорядника, під час розробки проєкту та внесення відомостей до реєстру земель було допущено технічну помилку у визначенні коду цільового призначення;

- висновок судової експертизи № 1956-Е від 23.11.2023 (Київське відділення Львівського НДІСЕ) визначив, що проєкт відведення ділянки не відповідає земельному законодавству через порушення п. «б» ч. 15 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України. Проте, за ст. 242 КПК, експертиза не допускається для з`ясування питань права, а зазначений висновок фактично містить правову оцінку дотримання процедури й рішень органів влади, що виходить за межі компетенції експерта.

- у адміністративній справі № 826/6817/15 за позовом Державної інспекції сільського господарства, предметом якої також було питання цільового призначення ділянки, суди встановили протилежне: цільове призначення «для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об`єктами інфраструктури» за своєю суттю повністю відповідає визначенню «для розміщення інфраструктури оптових ринків» (ст. 22, 134, 149, 208 ЗК, ст. 1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції, п.п. 14.1.76 ст. 14 ПК), тобто коду 01.12. Це підтверджено як державною експертизою № 869, так і науково-правовою експертизою Інституту держави і права НАН України № 126/31-е від 30.03.2015; суд також зазначив, що проєкт відведення не є правовстановлюючим документом, а недоліки акта не тягнуть незаконність правовідносин у цілому;

- рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2015 набрало законної сили; Київський апеляційний адміністративний суд (ухвала від 22.10.2015) погодився з висновками першої інстанції, додатково зауваживши, що жодних належних доказів зміни цільового призначення ділянки у встановленому законом порядку (ст. 20 ЗК, ст. 31 Закону «Про землеустрій») відповідачем надано не було;

- судова експертиза сторони обвинувачення встановила (з урахуванням листа Архівного відділу Бучанської РДА від 11.07.2023 № 05-06/595 про відсутність рішення про затвердження зміни цільового призначення), що цільове призначення ділянки фактично не змінювалося. Це узгоджується з тим, що заява ТОВ від 29.03.2021 стосувалась виправлення технічної помилки в реєстрації, а не зміни цільового призначення. Стаття 37 Закону «Про Державний земельний кадастр» та пункти 138-144 Порядку ведення ДЗК (постанова КМУ № 1051) передбачають окрему спрощену процедуру виправлення технічних (описки, друкарські, граматичні, арифметичні) помилок державним кадастровим реєстратором - без розробки проєкту землеустрою. Саме за цією процедурою, за висновком спеціаліста-землевпорядника, і було виправлено раніше допущену помилку у визначенні коду; висновок експерта обвинувачення це питання взагалі не досліджував, а тому не є релевантним для оцінки правомірності виправлення;

- висновок експерта № 1131/26-41 від 13.05.2026: станом на 31.03.2021 зміна цільового призначення ділянки не відбулася, а в Державному земельному кадастрі того ж дня було виправлено помилку про цільове призначення ділянки (п. 7 висновку); з урахуванням ст. 20 ЗК України та лексичного значення термінів «відносити», «змінювати», «формування земельної ділянки», проєкт землеустрою щодо відведення ділянки передбачав формування ділянки, визначення її категорії та виду цільового призначення, але не передбачав зміни цільового призначення, оскільки зміна цільового призначення можлива лише за умови існування ділянки як об`єкта цивільних прав, а до затвердження проєкту землеустрою розпорядженням КиєвоСвятошинської РДА № 1207 від 22.06.2012 ділянка з цим кадастровим номером не існувала (п. 4 висновку); невідповідностей вимогам нормативно-правових та інших актів з питань землеустрою та землекористування, чинним станом на 15.04.2021, у технічній документації із землеустрою щодо поділу ділянки, розробленій ТОВ «Київзем», не виявлено (п. 9 висновку);

- договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5006, за яким права та обов`язки орендаря перейшли до ТОВ «ОЛСІ», було укладено та зареєстровано лише 06.04.2021 (запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 40992365), тобто вже після подання ТОВ «РСП «Столичний» заяви про виправлення помилки 29.03.2021. Відповідно, станом на дату подання цієї заяви ТОВ «ОЛСІ» ще не мало зареєстрованого права оренди спірної ділянки, а орендарем, який мав право звертатися із відповідною заявою, залишалося саме ТОВ «РСП «Столичний» на підставі чинного та зареєстрованого договору оренди від 11.09.2012; при цьому спору між ТОВ «РСП «Столичний» та ТОВ «ОЛСІ» з приводу порушення прав останнього внаслідок звернення попереднього орендаря до ГУ Держгеокадастру із заявою від 29.03.2021 не виникало, що додатково підтверджує відсутність будь-якого порушення прав ТОВ «ОЛСІ» цими діями.

- наказ ГУ Держгеокадастру від 14.05.2021 № 10-2109/15-21-сг, яким надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою для 9 громадян. У межах цього проєкту одночасно здійснено: (1) поділ ділянки № 3222486200:04:001:5595 на 10 частин (9 ділянок по 2,0 га та залишок), і (2) зміну цільового призначення виокремлених 9 ділянок з коду 01.12 на код 01.03 (особисте селянське господарство). Обидві дії відповідають ст. 50 Закону «Про землеустрій» (в редакції від 26.02.2021) та ст. 79-1 ЗК України, які прямо передбачають розробку проєкту відведення саме у випадках одночасної зміни цільового призначення та формування нових ділянок; одночасне відведення кількох ділянок одним проєктом не суперечить закону, що підтвердив і спеціаліст-землевпорядник.

- наказ ГУ Держгеокадастру від 24.05.2021 № 10-2300/15-21-сг, яким проєкти землеустрою затверджено, а земельні ділянки загальною площею 18,0 га надано у власність 9 громадянам; одночасно припинено відповідну частину права користування ТОВ «ОІЛСІ» та внесено зміни до договору оренди. Спеціаліст-землевпорядник підтвердив, що станом на дати видання обох наказів ГУ Держгеокадастру мало відповідну виключну компетенцію, а процедура безоплатної приватизації була дотримана повністю.

На спростування доводів обвинувачення про наявність ознак ст. 209 КК України заявник зазначив, що спеціальна мета легалізації - «надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню» предметом злочину (ст. 209 КК). Саме така мета повинна бути доведена щодо конкретного виконавця відповідної фінансової операції/правочину (постанова від 13.02.2020, справа № 667/5470/14-к). Вона не презюмується та не може виводитись із загальних суджень про «схему» чи роль третіх осіб - потрібні прямі або сукупні конкретні індикатори умислу на надання правомірного вигляду (використання підставних осіб саме для маскування походження майна, «шарування» транзакцій тощо).

За підозрою, «спеціальна мета» прямо «приписується» ОСОБА_13 та створеному нею ланцюгу «формальних власників» і підконтрольних юросіб (ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС, ДІЛВАЙ, ДЕМОЛ-Україна), в межах періоду 18.01.2021- 11.06.2021 (виділення, реєстрація, довіреності, продажі 09-11.06.2021).

За твердженням заявника, щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_12 підозра не описує жодної їхньої фінансової операції/розпорядчого акту з «предметом легалізації», спрямованого на надання правомірного вигляду у періоді реалізації умислу вказаного у підозрі як: «умисел заволодіти частиною земельної ділянки з кадастровим №3222486200:04:001:5006 шляхом оформлення її на підконтрольних осіб через механізм безоплатної приватизації для ОСГ з подальшим будівництвом, продажем та отриманням прибутку», що виник у ОСОБА_9 .

Також заявник уважає, що орган досудового розслідування не навів доказів зв`язку ОСОБА_10 з ОСОБА_12 та іншими «довіреними особами», а також причиннонаслідкового зв`язку «підконтрольності» товариств, частки в яких придбав ОСОБА_12 .

У матеріалах провадження, за твердженням заявника, відсутні будь-які прямі або непрямі докази умислу ОСОБА_8 на вчинення інкримінованого йому злочину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що з ОСОБА_11 у нього робочі стосунки, ОСОБА_8 був його клієнтом, з ОСОБА_9 свідок не має ніяких стосунків; станом на 08.10.2019 свідок не мав статусу адвоката та не здійснював представництво будь-яких інтересів ОСОБА_8 , будь яких договорів станом на вказану дату між свідком та ОСОБА_8 не укладалися; свідок особисто не знайомий з ОСОБА_8 , станом на 08.10.2019 жодних контактних даних цієї особи свідок не мав, ніколи з вказаною особою особисто не спілкувався; з приводу пред`явленого протоколу огляду від 02.03.2025 (т. 10, а.п. 158), у якому відображений зміст електронного листування від 08.10.2019 свідок повідомив, що не пригадує обставин такого листування; з приводу пред`явленого протоколу огляду від 23.01.2026 (т. 10, а.п. 167) свідок також не зміг надати будь-яких пояснень, зокрема, зазначений у цьому протоколі договір оренди приміщення у м. Москва свідку не пам`ятає; приблизно у 2024-2025 роках свідок представляв інтереси ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, цей клиєнт був залучений адвокатським об`єднанням, у якому працював свідок.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомила, що з ОСОБА_8 вона знайома, ця особа є її сусідом, такі особи як ОСОБА_12 ОСОБА_11 , ОСОБА_9 свідку не знайомі; свідку відомо, що ОСОБА_8 постійно проживає у Франції за адресою АДРЕСА_1 (в будинку на три с`імї) з грудня 2022 року; свідок бачила ОСОБА_8 за вказаною адресою протягом вересня 2025 року та протягом серпня 2026 року; донка свідка перебуває в шлюбі з ОСОБА_15 ; починаючи з 2022 року свідок відвідує Україну не більше ніж на 25 днів на рік, решту часу проживає у Франції.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомила, що з учасників кримінального провадження вона знає тільки ОСОБА_17 , вони разом працюють у КМДА; свідок правцювала в органах Держгеокадаствра на різних посадах у період з 2003 по 2022 роки, у тому числі, на посаді державного реєстратора; у період праці на посаді державного реєстратора до повноважень свідка входила, у тому числі, реєстрація зміни цільового призначення земельних ділянок; конкретних кадастрових номерів таких ділянок свідок не пам`ятає; після надходження документів свідок опрацьовувала пакет документів, та у разі його відповідності реєструвала зміни; свідок не була уповноважена звертатися за отриманням оригіналів землевпорядної документації; якщо документи надходили онлайн, то потреби у будь-яких додаткових оригіналах не було; до архіву за отриманням оригіналів свідок не зверталася, до архіву документи здавалися після опрацювання; документи надає землевпорядна документація, та надає їх у паперовому вигляді (якщо через ЦНАП), або у електронному вигляді; виправлень щодо коду земельної (заклеєний код 3.10) на документах у паперовому вигляді свідок не бачила обставин цього не пам`ятає; процедура встановлення технічної помилки здійснювалася відповідно до існуючих класифікаторів; «3.10» означає що ділянка знаходиться у межах населеного пункту, але ділянка, про яку поставлено запитання, знаходилася за межами населеного пункту; будь-які особи до свідка з питань реєстрації цієї земельної ділянки не зверталися; обставин службової перевірки щодо свідка з приводу реєстрації цієї ділянки свідок не пам`ятає» така особа, як ОСОБА_8 свідку не відома.

Оцінюючи показання свідків слідчий суддя враховує, що в судовому засіданні допитувалися виключно свідки сторони захисту, допит свідків сторони обвинувачення, які могли б підтвердити або спростувати відповідні показання, на цій стадії не відбувався.

Також, з огляду на відсутність повного переліку доказів сторони обвинувачення та сторони захисту, які зібрано в кримінальному провадженні № 52021000000000296, слідчий суддя позбавлений можливості належним чином оцінити достовірність показань цих свідків, та їх узгодженість з іншими доказами.

Слідчий суддя приходить до висновку, що у своїх показаннях свідки підтвердили обставини, загалом викладені у наявних у матеріалах провадження документах, та повідомили певні обставини щодо складання відповідних документів.

Водночас, оцінка показань свідка ОСОБА_16 щодо належного дотримання встановленої процедури реєстрації зміни цільового призначення земельних та оцінка відповідності закону цієї процедури, виходить за межі судового розгляду. Формальне дотримання або недотримання положень законодавства під час зміни цільового призначення земельних ділянок, саме по собі не виключає можливого існування злочинного умислу підозрюваного або інших осіб.

Що стосується показань свідка ОСОБА_14 з приводу фактичного проживання або перебування ОСОБА_8 за кордоном на час пред`явлення йому підозри, то вказані показання не стосуються питання визначення належної адреси підозрюваного для мети повідомлення про пдозру та про змінену підозру.

Оцінюючи твердження сторони захисту з приводу заявленого клопотання, слідчий суддя уважає їх необгрунтованими.

У своїх твердженнях сторона захисту не спростувала самих фактичних обставин та подій, викладених у повідомленні про підозру, а надала їм власну юридичну оцінку.

Зокрема, сторона захисту не спростувала, що:

- не пізніше початку 2021 року навколо ТОВ «РСП «Столичний» виник корпоративний конфлікт, до якого, у тому числі за інформацією з відкритих джерел, мав відношення ОСОБА_8 , як один з можливих бенфіціарних власників товариства;

- 18.01.2021 загальні збори учасників ТОВ «РСП «Столичний» вирішили звільнити з посади директора - ОСОБА_18 , а натомість призначити - ОСОБА_19 , 28.01.2021 загальні збори учасників ТОВ «РСП «Столичний» вирішили звільнити з посади директора ОСОБА_19 , 28.02.2021 загальні збори учасників ТОВ «РСП «Столичний» вирішили перевести директора ОСОБА_18 на посаду генерального директора ТОВ «РСП «Столичний», тобто, не спростована дійсність фактичних обставини, які сторона обвинувачення уважає проявом активної фази корпоративного конфлікту;

- 25.05.2021 відбулася державна реєстрація 9 земельних ділянок у ДРРП;

- 31.05.2021 ОСОБА_12 подав до Національного антикорупційного бюро України повідомлення про кримінальне правопорушення, у якому описав обставини протиправного вибуття з державної власності тих самих 9 земельних ділянок;

- 15.07.2021 було укладено мирову угоду (меморандум), до підписання якого міг мати відношення ОСОБА_8 ;

- 15.09.2021 було підписано документи щодо зміни власників корпоративних прав у ТОВ «ДІЛВАЙ», ТОВ «ДЕМОЛ-Україна», ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС», до яких міг мати відношення ОСОБА_8 , як один з можливих бенефіціарних власників цих товариств.

Зв`язок між собою вищевикладених подій та їх юридична оцінка здійснюються сторонами провадження різним чином.

При цьому формальне дотримання або недотримання положень законодавства під час виділення земельних ділянок, сама по собі не виключає можливого існування у інших підозрюваних злочинного умислу на вчинення предикатного злочину.

Надані стороною захисту з цього приводу стороною захисту судові рішення та експертні висновки не можуть мати жодного наперед визначеного доказового значення у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021.

Отже, в межах цього провадження за стандартом «достатніх підстав» залишається вірогідним, що інші підозрювані у кримінальному провадженні мали злочинний умисел на заволодіння 9 земельними ділянками.

Наведене у повній мірі також стосується і оцінки факту можливої обізнаності ОСОБА_8 про вчинення предикатного злочину.

При цьому за стандартом «достатніх підстав» залишається вірогідним, що ОСОБА_8 міг бути обізнаним про факт подання ОСОБА_12 до Національного антикорупційного бюро України повідомлення про кримінальне правопорушення.

Зміст стандарту обґрунтованої підозри визначено практикою Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 (§ 32) Суд зазначив, що обґрунтована підозра передбачає наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити відповідне правопорушення. У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (§ 175) Суд підкреслив, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які переконали б об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити правопорушення.

Наведені фактичні обставини з урахуванням їх хронології та організованого характеру підготовки звернень дев`яти громадян, з урахуванням змісту меморандуму від 15.09.2021 та інших обставин провадження дають об`єктивному спостерігачеві достатні підстави для висновку про ймовірну причетність ОСОБА_8 до подій, пов`язаних з корпоративним конфліктом навколо ТОВ «РСП «Столичний», та кінцевим переоформленням корпоративних прав у ТОВ «ПРОФАЛЬЯНС СЕРВІС», ТОВ «ДІЛВАЙ» і ТОВ «ДЕМОЛ-Україна», у власності яких знаходилися 9 земельних ділянок (щодо яких є достатні підстави уважати, що вони були здобуті злочинним шляхом).

Також, оцінюючи обгрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_8 , слідчий суддя враховує, що відповідна обставина вже неодноразово встановлювалася у цьому провадженні судовими рішеннями.

Слідчий суддя звертає увагу, що питання належного повідомлення ОСОБА_8 про підозру, та питання обгрунтованості самої підозри було встановлено ухвалою ВАКС від 27.04.2026 (справа № 991/11386/25, провадження 1-кс/991/11475/25), якою було надано дозвіл на здійснення щодо підозрюваного спеціального досудового розслідування.

Зокрема, у вказаній ухвалі було встановлено (з чим погоджується і слідчий суддя) що з огляду на сукупність обставин кримінального провадження належним засобом повідомлення про підозру ОСОБА_8 , була публікація самого повідомлення про підозру та повістки про його виклик на 15.09.2025, 17.09.2025, 31.10.2025, 03.11.2025 та 04.11.2025 в загальнодержавному офіційному виданні «Урядовий кур`єр», та на офіційному веб-сайті Офісу генерального прокурора.

Також ухвалою від 27.04.2026 встановлено що:

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон було видано ОСОБА_10 05.10.2010 з терміном дії до 05.10.2020;

- листом від 18.09.2025 Адміністрацією Державної прикордонної служби України повідомлено про відсутність даних про перетин ОСОБА_10 державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 08.11.2017 по 18.09.2025;

- відсутні відомості про перебування ОСОБА_10 на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України.

У своєму клопотанні та наданих під час судового розгляду поясненнях сторона захисту вказаних обставин не спростовувала, доказів можливої зміни вказаних обставин не надала.

За оцінкою слідчого судді наведене свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_10 обізнаний про кримінальне провадження № 52021000000000296 від 07.06.2021, та продовжує здійснювати свідомі умисні дії по ухиленню від слідства та суду.

При цьому сторона захисту наполягає на недотриманні, за її версією, певних формальних вимог під час повідомлення ОСОБА_8 про підозру.

Слідчий суддя зауважує, що наведені стороною захисту доводи з цього приводу є неспроможними.

Так, сторона захисту не довела, що на момент повідомлення про підозру ОСОБА_8 стороні обвинувачення було достеменно відомо, що:

- мав постійне зареєстроване місце проживання на підконтрольній території України; або

- у встановленому законодавством України виїхав на постійне місце проживання за кордон;

- мав постійне зареєстроване місце проживання в іноземній держав.

Натомість, матеріали провадження підтверджують, що ОСОБА_8 мав останнє зареєстроване місце проживання на непідконтрольній Україні території Донецької області, та з 08.11.2017 не перетинав державний кордон або лінію розмежування, та, при цьому, в органу досудового слідства були достатні підстави уважати, що ОСОБА_8 перебуває на території рф.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Підозрюваний ОСОБА_8 вказаної вимоги закону не виконав.

Водночас, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, у тому числі, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.

Отже, сторона обвинувачення, маючи на той час (станом на вересень - листопад 2025 року) у своєму розпорядженні відповідні відомості, діючи сумлінно та правомірно, здійснила повідомлення ОСОБА_10 про підозру у відповідності до вимог чинного законодавства.

Посилання сторони захисту на те, що при цьому сторона обвинувачення використовувала для виключно відомості щодо обставин і періоду не пізніше 2016 року, не можуть бути прийняті до уваги.

Як вже зазначалося, підозрюваний ОСОБА_8 свідомо порушував вимоги чинного законодавства України з приводу визначення місця проживання / перебування громадянами України.

Також законодавство України не визнає можливості існування у громадянина України більше одного місця постійного проживання.

Тому орган досудового розслідування мав законні підстави використовувати саме ті дані, які були в його розпорядженні на той час.

Наявність у органу досудового розслідування будь-якої оперативної інформації (офіційно не підтвердженої), або намір здійснити запити про міжнародну правову допомогу з метою отримання такої офіційної інформації, не перешкоджають кримінальному провадженню, у тому числі, здійсненню повідомлення про підозру.

Відомості про набуття ОСОБА_8 іноземного громадянства (зокрема громадянства Республіки Болгарія), або відомості про проживання / перебування підозрюваного у певні періоди на території іноземних держав (зокрема, на території Французької республіки) не є доказом наявності у нього зареєстрованого місця постійного проживання на час повідомлення про підозру, про яке було достеменно відомо органу досудового розслідування.

Під час повідомлення ОСОБА_8 про підозру орган досудового розслідування вжив усіх належних заходів для повідомлення про підозру.

При цьому сторона захисту не стверджувала, що ОСОБА_8 не був обізнаний про зміст повідомленої йому підозри, та не зазначила негативних для підозрюваного наслідків саме внаслідок реалізованого стороною обвинувачення способу повідомлення йому про підозру.

Водночас, намагаючись спростувати законність повідомлення про підозру, сторона захисту використовує докази та обставини, які не були, та не могли бути відомі органу досудового розслідування на той час.

Зокрема, надані на цей час в цьому провадженні стороною захисту докази фактичного перебування ОСОБА_10 на території держав Європейського Союзу у 2024-2025 роках на спростовують вищевикладених висновків, та не можуть бути підставою для скасування пред`явленої ОСОБА_8 підозри.

При цьому, повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри відбувалося вже під час здійснення щодо нього спеціального досудового розслідування.

Слідчий суддя також звертає увагу, що процедурні гарантії, визначені КПК України для здійснення повідомлення про підозру, покликані забезпечити захист законних прав особи.

Водночас, використання відповідних процедур з метою уникнення кримінального провадження на відповідає закріпленим в КПК України принципам законності та верховенства права.

У цьому провадженні захист підозрюваного здійснюють чотири захисники за договором. Отже слідчий суддя приходить до висновку, що право підозрюваного ОСОБА_8 на захист забезпечене належним чином.

Розгляд скарги відбувається на стадії досудового розслідування з урахуванням обмежень, визначених для цієї стадії положеннями статей 221, 222 КПК України. КПК України при розгляді скарги на повідомлення про підозру не покладає на сторону обвинувачення обов`язку розкривати всі наявні в її розпорядженні докази, або надавати їх слідчому судді на спростування всіх тверджень сторони захисту.

Перевіряючи повідомлення про підозру, слідчий суддя не вирішує питання про винуватість особи, не оцінює доказів з точки зору їх достатності для ухвалення вироку. Предметом перевірки є інше: чи відповідає повідомлення про підозру вимогам статей 276-279 КПК України за формою і змістом та чи існують об`єктивні дані, які у своїй сукупності дають підстави вважати підозру обґрунтованою.

Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення ймовірною, а встановлені обставини - достатніми для виправдання подальшого розслідування.

Повноцінна змагальність під час доведення стороною обвинувачення обставин, визначених ст. 91 КПК України, та спростування версій сторін має реалізовуватися виключно на стадії судового розгляду, і саме на стадії судового розгляду застосовується стандарт доведення «поза розумним сумнівом».

Надані стороною захисту докази, та показання, надані свідками захисту не спростовують версію сторони обвинувачення.

При цьому, оцінка всієї сукупності доказів, зібраних сторонами у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021 знаходиться поза межами судового розгляду з приводу поданого клопотання.

Вирішення питань про те, чи утворюють викладені обвинуваченням у підозрі події склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України у повній мірі, або чи підпадають викладені у повідомленні про підозру фактичні обставини ознакам злочину, передбаченого ст. 198 КК України, також знаходиться поза межами розгляду клопотання.

Отже, за оцінкою сукупності викладених обставин слідчий суддя доходить висновку, що за стандартом «достатніх підстав» вірогідною на цей час є як версія подій, викладена стороною обвинувачення, так і версія подій, викладена стороною захисту.

Наведене за оцінкою слідчого судді означає, що баланс інтересів особи та суспільства у повній мірі виправдовує певне обмеження прав та інші негативні наслідки, яких зазнає підозрюваний у цьому провадженні внаслідок повідомлення їй про підозру.

На стадії досудового слідства не вирішуються питання засудження особи або визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Водночас, сукупність матеріалів провадження підтверджує, що обраний стороною обвинувачення засіб повідомлення про підозру є ефективним, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 належним чином обізнаний про здійснення щодо нього кримінального провадження № 52021000000000296 від 07.06.2021, про зміст пред`явленої йому підозри, та здійснює захист своїх законних прав та інтересів у цьому провадженні.

З огляду на викладене слідчий суддя приходить до висновків, що:

- у цьому провадженні має місце складення та вручення повідомлення про підозру належним суб`єктом;

- стороною захисту не доведено порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру;

- підозра, повідомлена ОСОБА_8 , на цей час відповідає стандарту «достатніх підстав»;

- повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри було здійснено з дотриманням вимог КПК України під час здійснення щодо нього спеціального досудового розслідування.

Наведене за оцінкою слідчого судді означає, що баланс інтересів особи та суспільства у повній мірі виправдовує певне обмеження прав та інші негативні наслідки, яких зазнає підозрюваний у цьому провадженні внаслідок повідомлення йому про підозру.

Таким чином, підстави для задоволення поданої скарги на цей час відсутні.

Керуючись статтями 9, 26, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_7 від 31.07.2026, яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1