УХВАЛА

14 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 991/4005/22 

провадження № 51-3884 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2025 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2026 року щодо нього,

встановив:

За вироком Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2025 року  ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією 60 100 доларів США. Позбавлено   ОСОБА_4 класного чина - старший радник юстиції.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 .

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21 серпня 2026 року вирок Вищого антикорупційного суду від 03 січня 2025 року залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_4 порушує питання про перегляд вищевказаних судових рішень щодо нього в касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, засуджений указуючи на допущені, на його думку, судами порушення, не обґрунтовує, як ці порушення вплинули на законність та обґрунтованість зазначених судових рішень, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом постановлених щодо нього судових рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 414 419 цього Кодексу.

При цьому, висловлюючи незгоду з оцінкою доказів, скаржник не наводить обґрунтування допущення при здійсненні судового провадження таких порушень, котрі з огляду на статті 84-87, 91, 94, 284, 370, 374 КПК у їх взаємозв`язку та на встановлені в справі факти, зумовлюють скасування вироку на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Водночас у скарзі містяться посилання на неповноту матеріалів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Також у поданій касаційній скарзі засуджений не вказує, які доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.

Крім цього, касатор посилається на не дослідження апеляційним судом доказів, однак слід взяти до уваги, що повторне дослідження доказів є правом суду, а не обов`язком в розумінні приписів ч. 3 ст. 404 КК, оскільки згідно з вказаною нормою повторне дослідження доказів допускається за наявності клопотання учасників кримінального провадження за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями. Власне факт непогодження з висновками суду не є підставою для повторного дослідження доказів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.

Такі вимоги мають відповідати приписам ст. 436 КПК, згідно з якими суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.

Проте вимога засудженого щодо результатів розгляду поданої касаційної скарги, хоча формально і узгоджується з приписами ст. 436 КПК, водночас є процесуально некоректною, оскільки містить альтернативну вимогу скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, або скасувати судові рішення і призначити розгляд у суді першої інстанції. Зазначені вимоги позбавляють Суд можливості однозначно визначити предмет та межі касаційного оскарження.

Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. 

У разі подання матеріалів на усунення недоліків в електронній формі, відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 КПК особі, яка подала касаційну скаргу, потрібно надати докази надсилання іншим учасникам кримінального провадження копій надісланих документів із використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або її окремих підсистем (модулів).

Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд 

постановив:

Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити п`ятнадцятиденнийстрок із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6