Справа № 991/11346/26

Провадження №11-сс/991/664/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представників власника майна - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги представників власника майна ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2026 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №52026000000000295 від 28.05.2026,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.08.2026 у справі № 991/10427/26 (провадження № 1-кс/991/10433/26) детективи НАБУ 04.09.2026 провели обшук у домоволодінні АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487201:01:010:0343 за адресою: АДРЕСА_2 , та домоволодінні № 7, розташованому за тією ж адресою на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487201:01:010:0116, що перебувають у власності та фактичному користуванні ОСОБА_7 .

08.09.2026 прокурор ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку 04.09.2026 за вищевказаною адресою майно.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2026 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 04.09.2026 за місцем знаходження домоволодінь ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон iPhone А3105 у корпусі білого кольору з сім-картою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 ; моноблок іМас A2438, s/n H4TKC0MPQ6X3; планшет iPad A2378, s/n Y42G4Q2NRW; MacBook Air A2337, s/n FVFFF4U7Q6LC; мобільний телефон iPhone A2890 у корпусі золотого кольору з сім-картою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_2 ; мобільний телефон iPhone у корпусі білого кольору з сім-картою оператора мобільного зв?язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 ; мобільний телефон Samsung SM-F946B/DS, IMEI: НОМЕР_4 ; планшет iPad A2588, s/n FPYKQD7FJ9.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Представники третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не погодилися з ухвалою слідчого судді від 18.09.2026, звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про відмову в задоволенні клопотання.

Адвокат ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї покликається на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості, а отже є такою, що підлягає скасуванню.

Адвокат ОСОБА_6 акцентує увагу на тому, що ОСОБА_7 перебуває у статусі третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а підозру на момент звернення прокурора з клопотанням про арешт майна йому не повідомлено. Крім цього, твердження сторони обвинувачення щодо причетності ОСОБА_7 до протиправної діяльності ОСОБА_8 мають характер припущень, а за відсутності даних про причетність до подій, що є предметом розслідування, відсутні й підстави для застосування щодо належного йому майна заходів кримінального процесуального примусу. Адвокат доводить, що надані стороною обвинувачення фотоматеріали, зафіксовані у протоколах ОРЗ, не є допустимими та достовірними доказами у розумінні ст. 84, 87, 94 КПК України, їх зміст не підтверджує ймовірної причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом цього кримінального провадження, та, відповідно, не може слугувати підставою для застосування щодо його майна заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту. Вважає помилковими висновки слідчого судді, зроблені на підставі витягів з протоколів аудіоконтролю, оскільки зі змісту розмов ОСОБА_8 з особою на ім`я ОСОБА_13 об`єктивно неможливо встановити, з ким саме відбувається спілкування та хто з учасників розмови вимовляв відповідні фрази. Додатково адвокат зауважує, що слідчий суддя досліджував не протоколи ОРЗ, а витяги з них.

Також адвокат ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя в п. 100 оскаржуваної ухвали погодився з доводами сторони захисту про те, що наявність у протоколах ОРЗ відомостей про особу на ім`я ОСОБА_13 , не дає підстав для її ідентифікації, водночас в п.101 обґрунтовує необхідність накладення арешту тим, що захист не надав доказів на противагу стороні обвинувачення, що суперечить положенням ч. 1 ст. 173, ч. 3 ст. 132 та ч. 1 ст. 92 КПК України, які покладають обов`язок доказування на сторону обвинувачення.

Окремо адвокат зауважує, що слідчий суддя протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 18.09.2026, відмовив стороні захисту у витребуванні додатків до протоколів ОРЗ, чим позбавив сторону захисту єдиного доступного джерела відомостей про особу співрозмовника.

На думку адвоката ОСОБА_6 , слідчий суддя при постановленні ухвали не врахував практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду та залишив поза увагою доводи захисту, які стосувались головних питань справи, чим порушив вимоги ст. 370 КПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вважає, що всі доводи, наведені у клопотанні прокурора про арешт майна та враховані слідчим суддею, базуються на припущеннях сторони обвинувачення.

Адвокат ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі вказує, що твердження сторони обвинувачення у клопотанні про те, що існує причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом розслідування в зазначеному кримінальному провадженні, будуються на припущеннях. В клопотанні відсутні докази, які б підтверджували зв`язок ОСОБА_7 з діяльністю «call-центрів», спрямування ОСОБА_7 коштів від їх діяльності ОСОБА_8 , існування домовленостей між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо забезпечення прикриття діяльності «call-центрів» та передачу або одержання неправомірної вигоди у зв`язку з цим. Враховуючи наведене, адвокат зазначає, що припущення не можуть бути підставою для застосування арешту майна.

Також адвокат ОСОБА_5 акцентує увагу на тому, що майно, на яке накладено арешт, не відповідає ознакам, передбаченим ст. 98 КПК України. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що доступ до вилучених пристроїв обмежувався та був пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, що відповідно до клопотання є єдиною підставою накладення арешту. Зазначене, на думку захисника, свідчить про порушення приписів ст. 168 КПК України. Детектив постановою від 06.09.2026 призначив судову комп`ютерно-технічну експертизу вилученої електронної техніки з метою отримання інформації, розміщеної на ній, проте в матеріалах клопотання відсутній протокол огляду арештованих пристроїв.

Окремо адвокат зазначає, що стороною обвинувачення не доведено мети арешту вилучених пристроїв - для збереження їх як речових доказів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність ризиків, передбачених приписами ст. 170 КПК України, зокрема, щодо можливості зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна.

Отже, на думку адвоката ОСОБА_5 , накладення арешту на належне ОСОБА_7 майно не виправдовує потреби досудового розслідування та при зазначених обставинах порушує справедливий баланс між законними інтересами власника майна та завданням кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтримали апеляційні скарги в повному обсязі.

У зв`язку з ненаданням суду документів на підтвердження повноважень відповідно до вимог КПК України, розгляд апеляційних скарг відбувся за відсутності прокурора.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули без повідомлення причин, що згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухала доводи адвокатів, перевірила доводи апеляційних скарг, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, та дійшла таких висновків.

За приписами ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із таких заходів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Водночас, завданням арешту майна є недопущення його приховування, пошкодження, знищення, втрати, зміни, передачі чи іншого відчуження.

Частиною 2 статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Речовими доказами, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Отже, у межах доводів апеляційних скарг з метою їх правильної оцінки колегія суддів має визначити, чи наявні правові підстави для арешту майна ОСОБА_7 .

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 , будучи службовою особою державного органу, зокрема , перебуваючи на посадах: 1) заступника голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій цифровізації; 2) начальника Управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора; 3) заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора, у період часу з серпня 2023 року до травня 2025 року, за попередньою змовою групою осіб, організував легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом на загальну суму 48 264 641 грн, тобто в особливо великому розмірі та використовуючи службове становище, організував стійке ієрархічне об`єднання, до якого увійшли не менше п`яти осіб, зокрема, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та інші члени якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності, з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації. Серед іншого, встановлено, що ОСОБА_8 , за участі членів створеної ним злочинної організації, у період часу з серпня 2025 року до вересня 2026 року, організував вчинення злочинною організацією під його керівництвом легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 41 761 850 грн, тобто в особливо великому розмірі, використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом. Водночас прокурор в клопотанні покликався на те, що ОСОБА_8 вчиняв дії з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про одержання злочинним шляхом, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно.

Крім цього, прокурор зазначав, що ОСОБА_8 , використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, здійснив фінансові операції шляхом переміщення, зміни форми (перетворення) такого майна, а також вчинив дії, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним - коштів на загальну суму не менше 8 348 750 грн.

За версією слідства, ОСОБА_7 може бути причетним до протиправної діяльності ОСОБА_8 , пов`язаної з отриманням неправомірної вигоди від діяльності «call-центрів» та легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Детективами НАБУ встановлено, що ОСОБА_7 підтримує тісний зв`язок, регулярно зустрічається та спілкується, в тому числі, з використанням телефонного зв`язку, з ОСОБА_8 . За даними досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 може бути причетний до організації функціонування низки «call-центрів», від сприяння у діяльності «call-центрів» з яких ОСОБА_8 також отримує неправомірну вигоду. Зокрема, встановлено обставини, які вказують на те, що ОСОБА_7 через свої знайомства збирає для ОСОБА_8 інформацію про діяльність «call-центрів», які не надають неправомірну вигоду останньому. ОСОБА_8 , у свою чергу, скеровує працівників правоохоронних органів на документування протиправної діяльності саме цих осіб. Поряд з цим, ОСОБА_8 отримує від правоохоронців актуальну інформацію про їх плани, можливості та ситуацію по документуванню такого роду діяльності і ділиться ними із ОСОБА_7 з метою убезпечення останнього і його спільників. Також, ОСОБА_8 ймовірно допомагає із легалізацією в Україні іноземців, які працюють в так званих «call-центрах», підконтрольних ОСОБА_7 . Окрім цього, встановлено факти, які свідчать про використання ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 своїх службових повноважень заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора для впливу на якість та обсяг виконання запитів іноземних держав про міжнародну правову допомогу, а саме для уникнення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної відповідальності пов`язаних з ОСОБА_7 та підконтрольних йому осіб, які, можливо, причетні до протиправної діяльності «call-центрів». Водночас ОСОБА_8 контактував з ОСОБА_7 щодо шляхів використання накопичених ним коштів, в тому числі, для інвестиційної діяльності.

Колегія суддів, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, погоджується з висновками слідчого судді про наявність підстав вважати, що ОСОБА_7 може бути причетним до кримінального правопорушення, що розслідується.

Водночас, колегія суддів зауважує, що на даній стадії кримінального провадження встановлюється лише наявність об`єктивних даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, зазначеного у клопотанні, поданому в межах відповідного досудового розслідування. Проте такі доводи адвокатів, як ідентифікація особи у протоколах проведення ОРЗ, перевірка достовірності таких протоколів, встановлення факту причетності особи до кримінального правопорушення, що розслідується, зводяться до фактичної оцінки доказів, їх належності, допустимості, достовірності й достатності для встановлення винуватості особи. Вирішення цих питань виходить за межі повноважень слідчого судді та суду апеляційної інстанції, визначених ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питанні про арешт майна.

Колегія суддів враховує, що у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 17.08.2026 надано дозвіл на проведення обшуку у домоволодінні АДРЕСА_1 , розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487201:01:010:0343 за адресою: АДРЕСА_3 , розташованому за тією ж адресою на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487201:01:010:0116, що перебувають у власності та фактичному користуванні ОСОБА_7 .

04.09.2026 детективи НАБУ провели обшук за вказаною вище адресою, в ході якого виявили та вилучили, зокрема, три мобільні телефони iPhone, моноблок іМас, планшет iPad MacBook Air, мобільний телефон Samsung, планшет iPad. Відповідно до постанови детектива від 06.09.2026 вилучені під час обшуку технічні пристрої визнано речовими доказами.

З протоколу обшуку колегія суддів встановила, що на електронній техніці встановлено систему логічного захисту. В свою чергу, під час проведення слідчої дії адвокату ОСОБА_5 було запропоновано зв`язатись із власниками майна для надання ними паролів від даної техніки. Після чого адвокат ОСОБА_5 повідомив, що власники техніки паролів не пам`ятають.

У зв`язку зі зазначеними обставинами детектив вилучив зазначену в ухвалі електронну техніку з метою проведення експертного дослідження для подолання системи логічного захисту, а постановою від 06.09.2026 призначив проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо вилучених під час обшуку мобільних телефонів, моноблока, планшетів та комп`ютера.

Зі змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, врахував, що надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності підтверджують можливість вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні. Своєю чергою, вилучена у ОСОБА_7 електронна техніка може містити інформацію, яка може мати значення для кримінального провадження, а також містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в кримінальному провадженні, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

З долучених до клопотання матеріалів слідчий суддя встановив, а колегія суддів погоджується, що за встановленими під час досудового розслідування відомостями, в тому числі зафіксованими протоколами за результатами проведення ОРЗ, ОСОБА_7 регулярно спілкується та підтримує тісний зв`язок із ОСОБА_8 . Під час телефонних розмов між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обговорювались питання, зокрема, щодо діяльності «call-центрів». Отже, висновок про те, що у вилученій у ОСОБА_7 електронній техніці може міститися інформація, яка має значення для кримінального провадження та може бути використана як доказ у ході досудового розслідування, є обґрунтованим.

Беручи до уваги, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень, умови відшукання вилученої електронної техніки, наявність на ній системи логічного захисту та відсутність технічної можливості скопіювати вміст пристрою без безпосереднього вилучення та проведення експертного дослідження, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність накладення арешту на мобільні телефони, планшети, моноблок та комп`ютер з метою забезпечення збереження речових доказів.

При вирішенні питання про арешт майна, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що предметом кримінального провадження, яке перебуває на стадії досудового розслідування, є ймовірна легалізація (відмивання) майна, отриманого злочинним шляхом, в особливо великому розмірі, а характер кримінального правопорушення та обставини його ймовірного вчинення можуть зумовлювати суттєві репутаційні ризики для системи державних органів в цілому, а також і для держави на міжнародному рівні. Водночас, слід зазначити, що арешт майна не є тотожним позбавленню права власності, а ст. 174 КПК України передбачає механізм скасування накладеного арешту.

За сукупністю наведеного, колегія суддів доходить висновку, що на даний час у контексті потреб досудового розслідування, арешт, накладений ухвалою слідчого судді, є розумним та співрозмірним, а висновки слідчого судді в цій частині є правильними та обґрунтованими.

Інші аргументи представників колегія суддів залишає без детальної оцінки, оскільки вони не мають вирішального значення для вирішення поданих апеляційних скарг. За усталеною практикою ЄСПЛ (§ 1 ст. 6 Конвенції), обов`язок суду обґрунтовувати своє рішення не означає необхідності давати відповідь на кожен довід, а суд апеляційної інстанції вправі просто підтвердити мотиви суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», § 29; «Хіро Балані проти Іспанії», § 27; «Гарсіа Руїс проти Іспанії», § 26; «Хелле проти Фінляндії», §§ 59-60; «Гірвісаарі проти Фінляндії», § 30; «Степанян проти Вірменії», § 35; «Емель Бойраз проти Туреччини», § 74; «Їлдиз проти Туреччини», § 31; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представників власника майна ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.09.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3