Справа № 991/11355/26

Провадження №11-сс/991/687/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2026, якою частково задоволено клопотання про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №52026000000000295 від 28.05.2026,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, а також ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.

05.09.2026 детективами НАБУ на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.08.2026 проведено обшук у службових кабінетах працівників та керівництва Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_12 ОСОБА_12 (каб. № 1001Б, 1002Б), ОСОБА_7 (каб. № 509Б), ОСОБА_13 (каб. № 504Б), ОСОБА_14 (каб. № 1301Б), ОСОБА_15 (каб. № 610Б), ОСОБА_16 (4 поверх), ОСОБА_17 (каб. № 1309Б), ОСОБА_11 (каб. № 1302Б), а також у підвальних приміщеннях Офісу Генерального прокурора.

25.09.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу, якою частково задовольнив клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - прокурор САП) ОСОБА_18 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026. Водночас, слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 50000 доларів США, вилучені в ході проведення обшуку 05.09.2026 у службовому кабінеті ОСОБА_13 .

Вимоги апеляційної скарги та доповнень до неї

Прокурор САП ОСОБА_19 не погодився з ухвалою слідчого судді від 25.09.2026, а тому звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна.

Узагальнені доводи апеляційної скарги та доповнень до неї зводяться до такого.

Прокурор САП ОСОБА_19 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що слідчим суддею безпідставно та необґрунтованою відмовлено в накладенні арешту на кошти в сумі 50000 доларів США, а ухвала є такою, що постановлена внаслідок неправильної оцінки обставин справи.

На думку прокурора САП, слідчий суддя при постановленні ухвали застосував завищений стандарт доказування, який притаманний ухваленню остаточного судового рішення по суті обвинувачення («поза розумним сумнівом»), а не стадії застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та безпідставно поклав в основу рішення факт наявності у деклараціях ОСОБА_13 відомостей про задекларовані грошові активи та доходи його дружини, оскільки відсутні докази того, що вилучені під час проведення обшуку кошти є саме задекларованими коштами.

Також прокурор САП зазначає, що у межах даного кримінального провадження підлягають перевірці факти можливої легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 209 КК України), у тому числі через суб`єктів господарювання, пов`язаних із близькими особами фігурантів провадження, а в протоколах НСРД наявні розмови ОСОБА_7 з іншими співучасниками про залучення ОСОБА_13 до координації дій, моніторингу запланованих обшуків по «саll-центрах» та винесення процесуальних рішень.

Додатково прокурор САП спростовує версію ОСОБА_13 та його представника про те, що кошти зберігалися в кабінеті ОГП з метою їх захисту від ракетно-дронових атак країни-агресора по житловому сектору м. Києва, оскільки така версія є нелогічною та безпідставною через те, що будівля ОГП як центральний орган державної влади, навпаки, є об`єктом підвищеного ризику.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор САП ОСОБА_19 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник власника майна ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_20 до початку апеляційного розгляду надіслав до Апеляційної палати ВАКС клопотання про розгляд справи без його участі.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та апеляційної скарги, доводи та заперечення учасників судового провадження, перевірила доводи апеляційної скарги, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, та дійшла таких висновків.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із таких заходів.

Частина 1 статті 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Водночас, завданням арешту майна є недопущення його приховування, пошкодження, знищення, втрати, зміни, передачі чи іншого відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Речовими доказами, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Отже, у межах доводів апеляційної скарги із метою правильного їх вирішення колегія суддів має визначити, чи наявні правові підстави для накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі 50000 доларів США, вилучені в службовому кабінеті ОСОБА_13 .

З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52026000000000295 від 28.05.2026, зокрема, щодо можливої легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі. Одним із фактів, що перевіряється слідством у зазначеному кримінальному провадженні, є функціонування злочинної організації під керівництвом ОСОБА_7 , діяльність якої пов`язана зі систематичним отриманням неправомірної вигоди від представників «саll-центрів» за закриття проваджень та уникнення від відповідальності.

З матеріалів справи встановлено, що 05.09.2026 у вказаному кримінальному провадженні проведено обшук приміщень, розташованих у будівлі Офісу Генерального прокурора за адресою: місто Київ, вулиця Різницька, 13/15 (земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:82:067:0003), яка перебуває у власності Держава Україна в особі Київської міської державної адміністрації на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 26.08.2026 (справа № 991/10870/26, провадження № 1- кс/991/10899/26) . Зокрема, проведено обшук у службовому кабінеті ОСОБА_13 № 504б.

Відповідно до клопотання про арешт майна, під час обшуку в кабінеті ОСОБА_13 відшукано та вилучено: проєкт пояснень ОСОБА_13 від 11.12.2025 на адресу Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; аркуші паперу із відомостями про кримінальні провадження та «проханнями» за кожним із них, усього 3 аркуші; довідка в/ч НОМЕР_1 від 08.05.2026 N? 222/1/3/10/210 про перебування ОСОБА_13 на військовому обліку; військово-обліковий документ ОСОБА_13 (станом на 23.04.2026); документи (рахунки, акти, платіжні інструкції) щодо взаємовідносин між ТОВ «Агенція віртуальних активів» і ТОВ «Квінн Пропертіз Юкрейн» за 2026 рік.; мобільний телефон Apple iPhone, IMEI НОМЕР_2 , разом із SIM-картою «Київстар» з написом НОМЕР_3 (захищений системою логічного захисту (6-значний пароль), подолати яку під час обшуку не виявилося за можливе); флеш-накопичувач Kingston DataTraveler 3.0, s/n0EC491D19029/OC9D92C199FEE411097F02A1; грошові кошти у загальній сумі 50000 доларів США, які зберігалися у пакеті білого кольору в робочому столі ОСОБА_13 .

Постановою детектива НАБУ від 05.09.2026 усі виявлені та вилучені під час проведення обшуку в приміщенні Офісу Генерального прокурора 05.09.2026 речі та документи, зокрема, в кабінеті ОСОБА_13 , визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026.

25.09.2026 ухвалою слідчого судді, з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, накладено арешт, зокрема, на вилучені у службовому кабінеті № 504б ОСОБА_13 : мобільний телефон марки «Apple iPhone», IMEI: НОМЕР_2 , разом із SIM-картою «Київстар» з написом: НОМЕР_3 та флеш-накопичувач марки «Kingston Data Traveler 3.0», s/n: 0EC491D19029/0C9D92C 199FEE411097F02A1, які належать ОСОБА_13 ; в задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Відмовляючи у накладенні арешту на грошові кошти, відшукані в робочому столі ОСОБА_13 у загальній сумі 50000 доларів США, слідчий суддя зазначив, що відповідно до даних, наявних у деклараціях, у 2023 році доходи ОСОБА_13 , отримані за місцем роботи в НАБУ, становили 1 027 945 грн, у ТУ БЕБ у м. Києві - 182 947 грн. Крім цього, у розділі декларації - грошові активи, ним зазначено належну йому суму заощаджень у розмірі 30 000 дол. США; у 2024 році його доходи, отримані за місцем роботи в ТУ БЕБ у м. Києві становили 649 917 грн, власні заощадження - 40 000 дол. США. Також ним відображено доходи його дружини ОСОБА_21 , отримані від зайняття підприємницькою діяльністю у сумі 2 998 415 грн та 35 000 дол. США - власних заощаджень; у 2025 році дохід ОСОБА_13 від зайняття підприємницькою діяльністю становив 2 686 202 грн, а також 690 174 грн, отриманих за місцем роботи в ОГП. Дохід його дружини від заняття підприємницькою діяльністю становив 6 644 326 грн. У розділі грошові активи відображено відомості про належність ОСОБА_13 коштів у розмірі 50 000 дол. США та 32 369 грн, його дружині - 60 000 дол. США.

На підставі зазначеного, слідчий суддя дійшов висновку, що розмір задекларованих ОСОБА_13 особистих та його дружини коштів є достатнім для пояснення походження вилученої суми, а факт того, що під час обшуку за місцем його проживання детективами не було відшукано та вилучено будь-яких заощаджень, підтверджує версію сторони захисту про зберігання власних заощаджень ОСОБА_13 з місцем роботи.

В свою чергу, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, дійшла тотожних висновків.

Також, слідчий суддя зазначив, а колегія суддів погоджується з тим, що наведені в матеріалах відомості та обставини, які свідчать про можливу причетність ОСОБА_13 до протиправної діяльності, пов`язаної з «call-центрами», потребують подальшої перевірки та встановлення. Під час судового розгляду прокурор ствердив, що наразі ОСОБА_13 не набув процесуального статусу в цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Отже, враховуючи зазначене, колегія вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про невідповідність вилучених коштів критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, та недоцільності накладення на них арешту, оскільки доказів, наявних в матеріалах справи, недостатньо для підтвердження протиправного походження таких коштів.

Колегія суддів також відхиляє доводи прокурора САП щодо відсутності доказів на підтвердження факту, що вилучені під час проведення обшуку кошти є саме задекларованими коштами, та акцентує на тому, що відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Разом з цим, прокурором як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду не надано достатніх відомостей, а тому не доведено, що вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти можуть свідчити про акумуляцію та зберігання коштів, здобутих злочинних шляхом.

Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на майно, колегія судів також оцінює співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Європейській суд з прав людини, зокрема, у рішенні в справі Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 прямо наголошує, що для того, аби втручання було сумісним із положеннями ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно має бути законним, здійснюватися в загальних інтересах і бути пропорційним, тобто має забезпечувати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи (див., серед багатьох інших джерел, справу «Беєлер проти Італії» [Велика Палата], заява № 33202/96, § 107, ECHR 2000?I, а також згадану вище справу «Гладишева проти Росії», § 65). Оцінюючи пропорційність втручання, Суд має брати до уваги, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, покладений на заявника, зокрема характер втручання, поведінку заявника, а також поведінку державних органів (див. справу «Їлдірім проти Італії» (рішення щодо прийнятності), заява № 38602/02, ECHR 2003-IV, та справу «Формінстер Ентерпрайзес Лімітед» проти Чеської Республіки», заява № 38238/04, § 75, від 9 жовтня 2008 року).

За сукупністю наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання про арешт майна в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти у сумі 50000 доларів США, діяв в межах чинного законодавства та з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали слідчого судді та задоволення апеляційної скарги прокурора ОСОБА_5 колегією суддів не встановлено. У зв`язку з цим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3