Документ № 140981603

Провадження № 52024000000000534

Справа № 991/9348/26

Дата засідання

22/10/2026

Дата винесення рішення

22/10/2026

Інстанція ВАКС

Форма судочинства Кримінальне

Головуюча суддя (ВАКС) Чернова О.В.

Справа № 991/9348/26

Провадження 1-кп/991/85/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

його захисників ОСОБА_7 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_8 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_9 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_10 ,

його захисників (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_11 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_12 ,

обвинуваченої (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_13 ,

її захисників ОСОБА_14 ,

(у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_15 ,

представника потерпілого (у режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024,

за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Львів, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нові Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

17.07.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч.2 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21.07.2026 призначено підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та постановлено проводити підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 25.08.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІІ. Клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 вчергове було продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , до 25.10.2026 року включно.

15.10.2026, тобто до закінчення дії вказаних обов`язків, від прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 до суду надійшли клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .

ІІІ. Обґрунтування заявлених прокурором клопотань

В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначив, що наразі продовжують існувати передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ризики - (1) переховування обвинувачених від суду та (2) здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, що обумовлюють необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13

(1) Ризик переховування обвинувачених від суду, за твердженнями сторони обвинувачення, обґрунтовується тяжкістю та невідворотністю покарання за вчинення корупційних правопорушень, а також вагомістю наявних доказів вчинення інкримінованого їм злочину.

Також, на переконання прокурора, про можливість переховування обвинувачених від суду може свідчити:

- наявність у обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- можливість безперешкодного виїзду ОСОБА_17 , з огляду на його вік, за межі території України, а також фактичне проживання за кордоном колишньої дружини та малолітнього сина останнього;

- наявність у обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 широкого кола зв`язків, зокрема серед службових осіб органів державної влади та правоохоронних органів, місцевого самоврядування, набутих ними в період перебування на посаді судді;

- зареєстроване та фактичне місце проживання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 у прикордонній з Республікою Польща області , а також неодноразові перетини державного кордону України та майновий стан, що вказує на можливість тривалого перебування за межами України;

- майновий стан обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , зокрема декларування ними та членами їх сімей грошових активів, нерухомого майна та транспортних засобів.

(2) Ризик здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, на переконання прокурора, обумовлюється необхідністю безпосереднього дослідження доказів та отримання показань судом на стадії судового розгляду.

Окрім того, з урахуванням наявності в ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 набутих соціальних зв`язків, існує можливість впливу останніх на інших обвинувачених та свідків, зокрема на суддів та працівників Західного апеляційного господарського суду та Господарського суду Львівської області.

Також прокурор зазначив про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а також стверджував, що покладення на обвинувачених зазначених у клопотанні обов`язків становитиме мінімальне та пропорційне втручання у їх права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти наведеним ризикам.

З урахуванням наведеного прокурор просив:

(1) продовжити на два місяці строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , з потерпілим ОСОБА_18 , свідками ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

(2) продовжити на два місяці строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язків:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , з потерпілим ОСОБА_18 , свідками ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області свій паспорт для виїзду за кордон (якщо такий не здано).

(3) продовжити на два місяці строк дії покладених на обвинувачену ОСОБА_13 обов`язків:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , з потерпілим ОСОБА_18 , свідками ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з приводу обставин, щодо яких здійснюється судове провадження у кримінальному провадженні №52024000000000534 від 14.10.2024;

I V. Позиції учасників підготовчого судового засідання щодо вказаних клопотань

(1) У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав заявлені клопотання з підстав, викладених у них.

Стверджував про продовження існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу на учасників кримінального провадження, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на що просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , на два місяці.

(2.1) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Також у підготовчому судовому засіданні надав суду відповідні письмові заперечення, у яких зазначив, що прокурор не довів обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, клопотання є типовим, фактично відтворює попередні клопотання стадії досудового розслідування та не містить жодної нової обставини, яка б свідчила, що заявлені ризики існують саме станом на день його розгляду.

Захисник зазначив, що внесена 06.02.2025 застава продовжує діяти та є достатнім стимулом для належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тоді як прокурор не обґрунтував необхідності додатково покладених обов`язків. Протягом понад 20 місяців обвинувачений належно виконував всі покладені на нього процесуальні обов`язки, що свідчить про зменшення ризиків, наявність яких не доведено прокурором у клопотанні. Додатково зазначив, що прокурор не навів жодної нової обставини порівняно з ухвалою від 25.08.2026, водночас ще два місяці бездоганної поведінки обвинуваченого є обставиною, що зменшує ризики.

На переконання захисника, про наявність ризику переховування від суду не може свідчити тяжкість обвинувачення.

Паспорт для виїзду за кордон здано обвинуваченим на зберігання до ГУ ДМС України у Львівській області, а всі 24 перетинання кордону відбулися обвинуваченим до повідомлення про підозру, були законними та завершилися поверненням обвинуваченого в Україну. Окрім того, ОСОБА_6 має обмеження на перетинання кордону з огляду на триваючий воєнний стан в Україні, а проживання у Львівській області зумовлене місцем постійного проживання та роботи обвинуваченого.

Також захисник заперечив щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків та зазначив, що прокурор не навів жодного факту спроб такого впливу протягом провадження. Показання свідків зафіксовані в протоколах і відкриті сторонам, а основну доказову базу обвинувачення становлять протоколи НСРД, обшуків та оглядів. На думку захисника, відкриття матеріалів провадження не може саме по собі актуалізувати цей ризик, а необхідність заборони спілкування з кожною особою окремо прокурором не обґрунтована.

Натомість клопотання прокурора містить лише загальне твердження про те, що ризики не зменшилися та не втратили актуальності. Також захисник зазначив, що обов`язок здати паспорт для виїзду за кордон обмежує право на вільне пересування, а заборона спілкування - право на повагу до приватного життя та послався на відповідну практику Європейського суду з прав людини.

(2.2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 , також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та зазначила, що натепер ризики мінімізовані, а необхідність продовження процесуальних обов`язків відсутня.

На її переконання, обов`язок з`являтися до суду за викликом вже передбачений КПК України, а інші обов`язки становлять надмірне втручання в особисті та конституційні права обвинуваченого.

Окрім того стверджувала, що свідки вже допитані під час досудового розслідування, а показання більшості з них не підтверджують позицію сторони обвинувачення. Заперечувала проти доводів прокурора щодо необхідності запобігти впливу на свідків, яких викликає сторона захисту, оскільки заходи забезпечення кримінального провадження не можуть застосовуватися з метою унеможливлення спілкування обвинувачених зі свідками, заявленими стороною захисту.

Також за твердженнями захисника, закордонний паспорт ОСОБА_6 уже здано на зберігання, а відсутність порушень покладених на обвинуваченого обов`язків свідчить про його належну процесуальну поведінку.

(2.3) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_8 , також просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначив, що у зв`язку зі спливом значного періоду часу ризики зменшилися. На переконання захисника, з урахуванням процесувальної поведінки ОСОБА_6 , застосований до обвинуваченого розмір застави є істотним та забезпечує виконання процесуальних обов`язків, необхідних для продовження судового розгляду.

Додатково зазначив, що твердження прокурора про наявність ризику переховування має обґрунтовуватися реальною ймовірністю такої поведінки, а не лише припущенням про можливість.

(2.4) Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

За твердженнями обвинуваченого, відсутність закордонного паспорта створює труднощі в сімейному та професійному житті, у зв`язку з чим просив скасувати відповідне обмеження. Зазначив, що після проведення обшуку 06.12.2024 і до моменту затримання, він мав підписаний наказ про закордонне відрядження та закордонний паспорт, однак самостійно скасував це відрядження і не виїхав за кордон.

Додатково повідомив про проживання за кордоном його повнолітньої дочки (25 років).

(3.1) Захисник обвинуваченої ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_14 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що обвинувачена сумлінно виконує покладені на неї обов`язки, а застосований запобіжний захід у вигляді застави продовжує діяти.

На переконання захисника, наведені прокурором ризики є гіпотетичними, не підтверджуються порушеннями процесуальних обов`язків обвинуваченою, а необхідність подальших обмежень не обґрунтована зміною обставин.

Додатково зазначив, що неодноразовий розгляд аналогічних питань спричиняє збільшення обсягу матеріалів справи у цьому кримінальному провадженні.

(3.2) Захисник обвинуваченої ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_15 , заперечив проти задоволення клопотання прокурора та зазначив про виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків.

Окрім того, на переконання захисника, прокурор не навів нових ризиків або обставин порушення обов`язків, які б виправдовували подальше обмеження прав обвинуваченої. Зазначив про безпідставність посилання прокурора на можливий вплив на свідків з огляду на стадію судового розгляду.

(3.3) Обвинувачена ОСОБА_13 підтримала позицію своїх захисників.

Повідомила, що самостійно виховує малолітню дочку (12 років), яка проживає разом із нею в Україні. Зазначила, що з 2021 року за кордон не виїжджала, попри наявність такої можливості та необхідності, зокрема для оздоровлення доньки.

(4.1) Захисник обвинуваченого ОСОБА_17 , адвокат ОСОБА_11 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав доводи, наведені іншими захисниками.

Зазначив, що прокурор неодноразово звертався з клопотаннями без належного доказового обґрунтування та не навів нових аргументів або актуальних обставин на підтвердження необхідності продовження процесуальних обов`язків. На переконання захисника, доводи прокурора мають гіпотетичний характер і зводяться переважно до цитування положень КПК України.

Стверджував, що щодо ОСОБА_17 діє запобіжний захід у вигляді застави, а обвинувачений сумлінно та добросовісно виконував усі покладені на нього обов`язки як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Також захисник зазначив, що обвинувачений сам ініціював проведення окремих слідчих дій та власного допиту, оскільки зацікавлений у швидкому завершенні судового процесу й отриманні виправдувального результату.

(4.2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_17 , адвокат ОСОБА_12 , підтримав позицію захисника ОСОБА_11 та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Стверджував, що фактичні обставини, покладені прокурором в основу клопотання, не відповідають дійсним обставинам справи, а також висловив незгоду з правовою кваліфікацією інкримінованих обвинуваченим діянь.

(4.3) Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав позицію своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначив, що прокурор повторно посилається на ті ж ризики, не враховуючи змін обставин.

Стверджував, що закордонний паспорт здав від початку застосування відповідних обов`язків, а строк його дії закінчився у квітні. Щодо попереднього виїзду за кордон на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році зазначив, що він був пов`язаний із діяльністю, яка мала позитивний результат для України. Також повідомив, що розлучений із дружиною, яка проживає в Польщі разом із їхнім неповнолітнім сином (15 років).

Додатково зазначив, що він жодного разу не порушував покладені на нього процесуальні обов`язки та не перешкоджав кримінальному провадженню, що свідчить про належну процесуальну поведінку та відсутність підстав для продовження обов`язків, з урахуванням відсутності відповідних претензій з боку сторони обвинувачення.

(5) Представник потерпілого, адвокат ОСОБА_16 , підтримала позицію прокурора та просила задовольнити клопотання.

V. Мотиви суду

Заслухавши й оцінивши доводи учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказані клопотання прокурора підлягають задоволенню, з огляду на таке.

5.1. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

5.2. Обставини, встановлені судом

З наявних матеріалів справи вбачається таке.

(1) Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.12.2024 (справа № 991/13893/24, провадження № 1-кс/991/13983/24) щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення визначеного розміру застави у розмірі 20 000 000 грн та покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою від 05.02.2025 (справа №991/ 945/25 провадження № 1-кс/991/947/25) строк тримання під вартою ОСОБА_6 було продовжено на 33 дні, до 09.03.2025. Водночас вказаною ухвалою ОСОБА_6 було визначено заставу у розмірі 6 000 000 грн , та за умови внесення застави покладено визначені слідчим суддею відповідні процесуальні обов`язки.

06.02.2025 ОСОБА_6 був звільнений з-під варти під заставу, у зв`язку із чим на нього були покладені відповідні процесуальні обов`язки, строк яких неодноразово, зокрема частково, продовжувався відповідними ухвалами слідчих суддів та Вищого антикорупційного суду від 28.02.2025, 23.04.2025, 18.06.2025, 13.08.2025, 09.10.2025, 05.12.2025, 02.02.2026, 31.03.2026, 25.05.2026, 14.07.2026 та 25.08.2026. Востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 у межах цієї справи , якою було продовжено на 2 місяці строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 :

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

(2) Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.12.2024 (справа № 991/13915/24, провадження № 1-кс/991/14007/24) до ОСОБА_17 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.02.2025, з альтернативою внесення визначеного розміру застави у розмірі 12 000 000 грн та покладенням обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вказаний строк тримання під вартою з альтернативою застави неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.12.2024 (справа № 991/1405/25, провадження № 1-кс/991/1404/25) та від 15.04.2025 (справа № 991/ 3228/25, провадження № 1-кс/991/3226/25).

У хвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15.05.2025 (справа № 991/3228/25, провадження № 11-сс/991/290/25) було змінено розмір встановленої слідчим суддею застави та визначено ОСОБА_17 заставу у розмірі 3 000 000 грн.

20.05.2025 ОСОБА_17 був звільнений з-під варти під заставу , у зв`язку із чим на нього були покладені відповідні процесуальні обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2025.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2025 (справа № 991/7184/25, провадження № 1-кс/991/7251/25) у задоволенні клопотання про продовження вказаних обов`язків було відмовлено.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.07.2025 (справа № 991/7290/25, провадження № 1-кс/991/7356/25) на ОСОБА_17 на два місяці, тобто до 22.09.2026, покладено відповідні процесуальні обов`язки.

Строк вказаних обов`язків у подальшому неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчих суддів та Вищого антикорупційного суду від 18.09.2025, 13.11.2025, 07.01.2026, 04.03.2026, 30.04.2026 , 26.06.2026 та 25.08.2026. Востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 у межах цієї справи, якою було продовжено на 2 місяці строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_17 :

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

(3) Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.05.2025 (справа № 991/4639/25, провадження № 1-кс/991/4695/25) до ОСОБА_13 було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000 грн та покладено визначені слідчим суддею відповідні процесуальні обов`язки.

Строк вказаних обов`язків у подальшому неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчих суддів та Вищого антикорупційного суду від 15.07.2025, 15.09.2025, 13.11.2025, 07.01.2026, 03.03.2026, 30.04.2026, 26.06.2026 та 25.08.2026. Востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 у межах цієї справи, якою було продовжено на 2 місяці строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_13 :

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

Відтак, судом встановлено, що на час розгляду вказаних клопотань прокурора у межах цього кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 діють запобіжні заходи у вигляді застави, а також додаткові обов`язки, строк дії яких неодноразово продовжувався відповідними судовими рішеннями.

5.3. Межі розгляду клопотання

Суд зауважує, що у відповідних клопотаннях прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 обвинувачення з посиланням на відповідні докази.

Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, як на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідками судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

5 .4. Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданих клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: (1) переховування від суду, та (2) здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , у зв`язку з встановленням існування ризиків:

(1) можливого переховування обвинувачених від суду;

(2) ризику здійснення незаконного впливу на здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні.

На переконання суду, зазначені ризики не втратили своєї актуальності.

5.4.1. Ризик переховування обвинувачених від суду

Дослідивши клопотання та наявні в суду матеріали провадження, заслухавши думки учасників судового засідання, суд вважає, що ризик переховування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 від суду, продовжує існувати та на час розгляду відповідних клопотань не втратив своєї актуальності.

Судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 інкримінуються злочини за ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2 КК України та ч. 4 ст. 368 КК України відповідно.

Суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України злочини, передбачені ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України належать до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для кожного з обвинувачених бути засудженим на тривалий строк з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.

На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинувачених вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.

Твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, який зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Утім, небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

Відповідно, саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинувачених існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

На переконання суду, такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема (1) наявність в обвинувачених сталих зв`язків, сформованих ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 упродовж їхньої професійної діяльності на посаді судді, використання яких може сприяти реалізації ризику переховування від суду, (2) неодноразові перетини обвинуваченими та членами їх сімей державного кордону України, а також (3) майновий стан та наявність фінансових ресурсів в обвинувачених та близьких їм осіб, що у сукупності можуть створювати умови для ухилення від суду.

(1) Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 займав посаду судді Господарського суду Львівської області у період з 17.05.2012 по 15.08.2024, ОСОБА_17 займав посаду судді Господарського суду Львівської області у період з 21.05.2007 по 04.04.2023, а ОСОБА_13 займала посаду судді у Шевченківському районному суді міста Львова, Львівському апеляційному господарському суді та Західному апеляційному господарському суді у період з 14.10.2002 по 07.05.2026.

Відтак, суд допускає наявність в обвинувачених сталих зв`язків, сформованих ними упродовж їхньої професійної діяльності на посаді судді, а також можливе використання яких може сприяти реалізації ризику переховування від суду.

(2) Відповідно до даних Державної міграційної служби України судом встановлена наявність в обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 дійсних паспортів громадян України для виїзду за кордон.

Про перетин державного кордону України обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 та членами їх сімей свідчать дані Державної прикордонної служби України.

Так, відповідно до вказаної інформації, обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_17 здійснювали неодноразовий перетин кордону України, останні - зокрема й після введення на території України воєнного стану та відповідних обмежень на перетин державного кордону.

Окрім того, матеріали справи містять інформацію про регулярні перетинання державного кордону України членами сім`ї та близькими особами ОСОБА_13 та ОСОБА_17 . Також згідно з повідомленою обвинуваченими у підготовчому судовому засіданні інформацією, за кордоном проживають повнолітня дочка ОСОБА_13 , а також неповнолітній син та колишня дружина ОСОБА_17 .

Вказане, на переконання суду, підтверджує можливість сприяння у переховуванні їх за межами України.

Суд також враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, у ОСОБА_13 та ОСОБА_17 відсутні обмеження щодо перетину державного кордону.

При цьому, за наявності обмежень щодо перетину державного кордону у обвинуваченого ОСОБА_6 , суд не виключає можливість здійснення перетину кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, що є можливим і за відсутності паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

При встановленні цього ризику суд також враховує існування можливості переховування обвинувачених у межах України.

(3) Окрім того, на переконання суду, майновий стан та наявність фінансових ресурсів в обвинувачених та близьких їм осіб, що у сукупності можуть створювати умови для ухилення від суду.

Так, при вирішенні питання про необхідність продовження покладених на обвинувачених обов`язків суд також враховує надані стороною обвинувачення відомості щодо майнового стану обвинувачених та членів їх сімей.

Зокрема, з наведених прокурором відомостей вбачається наявність у ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 та членів їх сімей грошових активів, доходів, нерухомого майна, а також транспортних засобів.

Водночас стороною захисту не заперечувалось зазначених обставин та не надано суду жодних доказів, які б свідчили про зміну відповідного майнового стану або спростовували наведені прокурором відомості.

Відтак, ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , а також наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинувачених від суду.

За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на наявність ризику можливого переховування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 від суду, який дотепер залишається актуальним.

5.4.2. Ризик здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні

Оцінюючи можливість здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від вказаних осіб у кримінальному провадженні, а саме те, що на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи у судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й після скерування обвинувального акта до суду, зокрема й на стадії підготовчого судового засідання, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

На переконання суду, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, зокрема з протоколами допитів потерпілого та встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 знають як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

У зв`язку з цим, на переконання суду, існує ймовірність можливості безпосереднього або опосередкованого через третіх осіб впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення надання ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності, зокрема з використанням своїх зв`язків, авторитету, приязних стосунків з такими особами, іншого незаконного впливу (шантажу, підкупу, погроз).

Щодо обмеження обвинувачених спілкування один з одним щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, суд враховує, що обвинувачені обізнані про зміст пред`явленого обвинувачення, обсяг та характер доказів сторони обвинувачення, а також про процесуальну позицію інших учасників кримінального провадження. За таких обставин наявний ризик узгодження між ними показань, вироблення спільної позиції щодо обставин кримінального правопорушення, спотворення фактичних даних або вчинення інших дій, спрямованих на перешкоджання встановленню обставин, які мають значення у кримінальному провадженні.

На переконання суду, з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, роль кожного з обвинувачених у подіях, що є предметом судового розгляду, а також необхідність забезпечення безпосередності та достовірності дослідження доказів, відсутність відповідного процесуального обмеження може негативно вплинути на повноту та об`єктивність судового розгляду. Вказаний обов`язок не є абсолютною забороною на будь-яке спілкування між обвинуваченими, а стосується виключно питань, пов`язаних з обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті, що свідчить про його пропорційність та відповідність завданню кримінального провадження.

Покладення на обвинувачених обов`язку утримуватися від спілкування між собою щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, не є порушенням права на захист та не обмежує їх у можливості реалізації процесуальних прав, гарантованих ст. 42 КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений обов`язок не позбавляє обвинувачених права знати суть обвинувачення, надавати пояснення, показання, не свідчити проти себе, користуватися правничою допомогою захисника, збирати та подавати докази, брати участь у дослідженні доказів та здійснювати інші процесуальні права. Водночас право на захист не охоплює можливості узгодження між обвинуваченими змісту своїх показань чи вироблення спільної версії подій з метою впливу на результати судового розгляду.

Також суд враховує, що відсутність у законі кримінальної відповідальності обвинуваченого за надання завідомо неправдивих показань не виключає можливості покладення на нього процесуального обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, та не усуває ризиків незаконного впливу на процес доказування.

Право обвинуваченого не свідчити проти себе, а також відсутність кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань є складовими гарантій права на захист та реалізації принципу, що ніхто не зобов`язаний звинувачувати самого себе. Водночас зазначені гарантії не можуть тлумачитися як право на узгодження між кількома обвинуваченими змісту своїх показань, вироблення спільної версії подій або координацію процесуальної поведінки з метою впливу на результати судового розгляду.

Отже, вказане вище дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу на іншого обвинуваченого, свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, та, відповідно, спотворення доказів у справі.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність вказаного ризику, оскільки на стадії судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста лише актуалізується.

5.5. Щодо доцільності покладення на обвинувачених процесуальних обов`язків

На переконання суду, доцільним є часткове продовження покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 обов`язків, необхідних для забезпечення належного здійснення судового контролю за їхньою процесуальною поведінкою.

(1) Так, з огляду на встановлення ризику переховування обвинувачених від суду, суд вбачає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 такі обов`язки:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

На переконання суду, поінформованість суду про фактичне місцезнаходження обвинувачених є необхідною передумовою для забезпечення їх явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинувачених, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним. Вказаний обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинувачених права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.

Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй - суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинувачених й ефективно здійснювати провадження у разі зміни їх місця перебування без відома суду.

Окрім того, згідно з положеннями ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинувачених є необхідними при оформленні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинувачених.

Також суд зазначає, що незастосування до обвинувачених обов`язку здати на зберігання до ГУ ДМС України у Львівській області свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, матиме наслідком надання можливості обвинуваченим отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює встановлений в п. 5.4 цієї ухвали ризик переховування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 від суду.

(2) Додатково суд вбачає необхідність продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 обов`язок не відлучатися за межі України без дозволу суду.

На переконання суду, з огляду на встановлений відповідний ризик, виїзд обвинуваченої ОСОБА_13 за межі України без попереднього дозволу суду об`єктивно ускладнював би забезпечення її належної участі у судовому провадженні та створював би додаткові перешкоди для здійснення судового розгляду.

При цьому суд враховує, що сам по собі факт попереднього покладення цього обов`язку не є достатньою підставою для його автоматичного продовження. З урахуванням стадії кримінального провадження та відсутності обставин, які б свідчили про істотне зменшення відповідного ризику, суд дійшов висновку про необхідність його продовження.

При цьому, суд вкотре зазначає, що вказане обмеження не є абсолютним, оскільки не позбавляє обвинувачену можливості виїхати за межі України за наявності обґрунтованої необхідності та отримання відповідного дозволу суду.

(3) Окрім того, з огляду на встановлення ризику здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, суд вбачає необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 обов`язку утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

На переконання суду, продовження покладеного на обвинуваченого обов`язку утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні є необхідним та співмірним заходом забезпечення належної процесуальної поведінки, спрямованим на запобігання ризику впливу на вказаних осіб, встановленому в п. 5.4 цієї ухвали.

За таких обставин встановлення відповідного обмеження для обвинувачених є виправданим потребами належного здійснення правосуддя, відповідає принципу пропорційності та спрямоване виключно на забезпечення ефективності судового розгляду і недопущення незаконного впливу на процес доказування.

VІ. Оцінка доводів сторони захисту

На переконання суду, необґрунтованими є доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 , з огляду на таке.

6.1. Щодо фактичного відтворення прокурором змісту попередніх клопотань

Не є обґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про те, що клопотання прокурора фактично відтворює зміст попередніх клопотань та не містить нових обставин чи доказів, що свідчить про відсутність підстав для його задоволення.

Під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків суд оцінює не лише наявність нових обставин, а й те, чи зберегли свою актуальність ризики, які були встановлені раніше, та чи змінилися обставини, що стали підставою для застосування відповідних процесуальних обмежень.

Сам факт того, що доводи сторони обвинувачення є аналогічними тим, які вже оцінювалися судом, не означає втрату їх актуальності, якщо обставини кримінального провадження залишаються незмінними. При цьому, у попередній ухвалі судом було констатовано відсутність у суду обов`язку встановлювати нові обставини під час чергового продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків.

Під час розгляду клопотання прокурор навів обставини, які, на його переконання, свідчать про продовження існування ризиків, а суд здійснює оцінку їх актуальності з урахуванням усіх наданих обома сторонами матеріалів.

6.2. Щодо тверджень сторони захисту про відсутність вказаних прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинувачених

Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинувачених упродовж всього часу здійснення кримінального провадження.

Як зазначено в ухвалі Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026, предметом доказування під час вирішення питання продовження обов`язків, покладених на обвинувачених, є існування ризиків, тобто припущення про можливість вчинення особою у майбутньому дій, а не факт їх реалізації.

Відповідно, для підтвердження наявності ризику не вимагається доведення того, що особа вже вчинила або намагалася вчинити такі дії. Твердження про необхідність доведення факту реалізації ризику фактично нівелює превентивний характер відповідних обов`язків, оскільки необхідність їх покладення на обвинувачених виникала б лише після реалізації ризику, на запобігання якого вони спрямовані.

Відсутність з боку обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання покладених на них обов`язків, за умови застосування запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику та не свідчить про необхідність зміни запобіжного заходу та/або покладених на них обов`язків. Для такого висновку потрібні нові або змінені обставини, що впливають на оцінку ризиків, чого в ході розгляду клопотання не встановлено.

Сумлінне виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків протягом строку кримінального провадження свідчить про дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу та є належною процесуальною поведінкою, однак не може автоматично свідчити про втрату актуальності ризиків, оскільки саме наявність таких обов`язків та контроль за їх виконанням є одним із механізмів запобігання можливій неналежній поведінці.

6.3. Щодо тверджень сторони захисту про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших обвинувачених

Суд не бере до уваги твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , про відсутність ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших обвинувачених з огляду відсутність факту спроб такого впливу протягом провадження.

Як вже зазначено судом, ризик, передбачений ст. 177 КПК України, за своєю природою є ймовірнісним, а тому його встановлення не потребує доведення відповідного факту порушень, зокрема вже вчиненої спроби переховування або незаконного впливу на учасників.

Доводи сторони захисту про відсутність фактів впливу на свідків чи інших учасників провадження не свідчать про припинення відповідного ризику. Відсутність таких дій протягом попереднього періоду може свідчити про виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків, однак не виключає можливості виникнення відповідної поведінки у подальшому.

Суд також зазначає, що покладений на обвинувачених обов`язок є мінімально необхідним втручанням у їх права, оскільки обмеження на спілкування поширюється виключно щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.

VІІ. Висновки суду

(1) З огляду на викладене та з урахуванням обставин, встановлених у п. 5.4 цієї ухвали, суд вважає, що натепер ризик переховування обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 продовжує існувати.

Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, а також здати на зберігання до ГУ ДМС у Львівській області свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Окрім того, у зв`язку з наявністю цього ризику суд вбачає необхідність продовження обов`язку ОСОБА_13 не відлучатися за межі України без дозволу суду.

(2) Також, на переконання суду, залишається високим ризик здійснення незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Вказане зумовлює необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України - утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілим та свідками у кримінальному провадженні.

Оцінюючи співмірність вказаних обов`язків зі встановленими судом ризиками, суд дійшов висновку, що покладення на обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_17 та ОСОБА_13 вказаних обов`язків становитиме мінімальне втручання у їхні права, а тому є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти вказаним ризикам.

Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на цій стадії судового провадження суд також не вбачає.

Відтак, з огляду на вказане, клопотання прокурора підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.314-315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - задовольнити.

1.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

1.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , до 22 грудня 2026 року включно.

2. Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_17 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - задовольнити.

2.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_17 , а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_17 , до 22 грудня 2026 року включно.

3. Клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_13 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024, - задовольнити.

3.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_13 , а саме:

- не відлучатися за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_13 до 22 грудня 2026 року включно.

4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №52024000000000534 від 14.10.2024.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Пошук

Документ № 140981603