Справа № 991/12079/26

Провадження №11-сс/991/705/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представників Національного банку України ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу Національного банку України в особі представника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2026 у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені слідчим суддею обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2026 у справі № 991/11216/26 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_13 на строк 60 днів із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 15 000 000 грн.

Захисник підозрюваного ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_7 29.09.2026 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням (скаргою) в порядку ст. 206 КПК України, зазначивши, що банківськими установами здійснюється повне перешкоджання у внесенні застави на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 08.09.2026, чим порушуються права ОСОБА_13 як особи, яка знаходиться під вартою. Захисник вважав необхідним втручання слідчого судді для перевірки обставин, які перешкоджають реалізації права на звільнення під заставу, та вжиття заходів, спрямованих на припинення порушення права особи на свободу та особисту недоторканість.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2026 скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_7 задоволено частково.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини ухвали зобов`язано Національний банк України надати Вищому антикорупційному суду і захисникам ОСОБА_13 не пізніше 24 годин з моменту отримання ухвали:

інформацію про наявність або відсутність будь-яких встановлених Національним банком України обмежень, заборон, рекомендацій, роз`яснень чи інших вказівок банкам та надавачам платіжних послуг щодо проведення платежів із призначенням «застава» на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду IBAN UA678201720355279004000096000; копії відповідних листів, рекомендацій, роз`яснень, повідомлень або інших документів, якщо такі існують; інформацію про надходження до Національного банку України звернень, повідомлень або скарг щодо відмов банків у проведенні платежів на цей депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду, зокрема щодо внесення застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 08.09.2026 у справі № 991/11216/26.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини ухвали зобов`язано Національний банк України та Державну службу фінансового моніторингу України у межах повноважень державного регулювання і нагляду на платіжному ринку невідкладно з моменту одержання ухвали:

перевірити факти блокування банками платежів на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду як «застава» щодо ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295; оцінити дотримання надавачами платіжних послуг статей 43 і 44 Закону України «Про платіжні послуги» щодо неможливості внесення застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295; вжити передбачених законом заходів реагування у разі виявлення безпідставної відмови щодо сплати застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295 лише за видом платежу, отримувачем або ІВAN; забезпечити надавачами платіжних послуг наявність фактично доступних каналів для прийняття застави за ОСОБА_13 та розгляду належно оформлених платіжних інструкцій заставодавців за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295.

Згідно з пунктом 4 резолютивної частини ухвали зобов`язано Національний банк України невідкладно повідомити Вищий антикорупційний суд (адреса електронної пошти: [email protected]) та захисників ОСОБА_13 (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2) про вжиті заходи щодо забезпечення можливості подання та виконання платіжних інструкцій заставодавців, а також про результати проведеної перевірки.

Слідчим суддею в ухвалі від 30.09.2026 було встановлено, що заставодавці неодноразово намагалися сплатити заставу на зазначені судом реквізити. Натомість здійснити платіжну операцію не вдалося через блокування банками платежів (п. 33). Отже, застосовуючи до ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя визначив альтернативний запобіжний захід - заставу, яка відповідно до ст. 182 КПК України може бути внесена як самим підозрюваним, так і заставодавцем. Водночас, особи, які мали намір внести заставу, не змогли реалізувати це за обставин, які не залежали від їх волі, оскільки банки, до яких вони зверталися, не надали належних пояснень щодо правових підстав неможливості проведення платіжних операцій (п. 42).

Слідчий суддя також вказав, що Національний банк України є центральним банком держави, уповноваженим здійснювати державне регулювання та нагляд за діяльністю банків, наділений повноваженнями перевірити обставини, на які покликається сторона захисту, з`ясувати причини відмов у проведенні платіжних операцій, які мали намір здійснити заставодавці, звертаючись до банківських установ та, за наявності законних підстав, вжити передбачених законодавством заходів реагування (п. 56).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Національний банк України в особі представника ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30.09.2026 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_7 .

За змістом апеляційної скарги представник Національного банку України доводить, що вимоги щодо вчинення наглядових дій відносно надавачів платіжних послуг, зокрема, щодо внесення застави за ОСОБА_13 , є необґрунтованими. Зазначає, що Законом України «Про платіжні послуги», Положенням про організацію та проведення інспекційних перевірок, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 № 276, Положенням про здійснення Національним банком України безвиїзного банківського нагляду, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.12.2018 № 135, здійснення Національним банком інспекційних перевірок, безвиїзного нагляду та виїзних перевірок на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду не передбачено. Здійснення виїзних перевірок/безвиїзного нагляду є дискреційними повноваженнями Національного банку України, водночас Закон України «Про Національний банк України» передбачає гарантії невтручання в діяльність Національного банку України, а Закон України «Про банки та банківську діяльність» встановлює заборону органам державної влади та органам місцевого самоврядування будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Також зауважує, що оскаржувана ухвала не містить конкретного визначення банків чи інших фінансових установ, що унеможливлює її виконання.

Щодо права на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що оскільки ухвалу слідчого судді про витребування інформації та зобов`язання вчинити певні дії для органу державної влади не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, заборона на апеляційне оскарження такої ухвали також відсутня, отже Національний банк України наділений правом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.

Заперечення захисника ОСОБА_7 на апеляційну скаргу

Захисник ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника Національного банку України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді від 30.09.2026, відмовити в задоволенні клопотання Національного банку України про зупинення виконання зазначеної ухвали; у разі, якщо апеляційний розгляд вже розпочато або призначено апеляційну скаргу до розгляду, просить закрити апеляційне провадження як таке, що здійснюється за скаргою на рішення, яке не підлягає оскарженню.

В обґрунтування заперечення адвокат ОСОБА_7 вказує, що ч. 3 ст. 309 КПК України не передбачає оскарження ухвали про забезпечення додержання прав особи, яка тримається під вартою, постановленої в порядку ч. 1 ст. 206 КПК України. Вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що КПК України не передбачено постановлення ухвали про витребування інформації та зобов`язання органу державної влади вчинити певні дії, не відповідають змісту ч. 1 ст. 206 КПК України. Зазначає, що зміст оскаржуваної ухвали відповідає законній меті - забезпечити додержання прав ОСОБА_13 , який перебуває під вартою. При цьому, слідчий суддя не призначав конкретної виїзної перевірки, не встановлював конкретної санкції або обов`язку провести платіж усупереч законним підставам для відмови. Не відповідає змісту ухвали твердження щодо невизначеності банків, оскільки обставини звернень до АТ «ПУМБ», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та АТ КБ «ПриватБанк» викладені в п. 34-41 оскаржуваної ухвали. Отже, висновки щодо перегляду ухвал, не передбачених КПК України, не створюють самостійної підстави для відкриття провадження за скаргою Національного банку України. Також захисник доводить, що в апеляційній скарзі не наведено підстав для зупинення виконання ухвали, а сама ухвала спрямована на перевірку перешкод у реалізації визначеної судом альтернативи тримання під вартою.

Позиції учасників провадження в суді

В судовому засіданні представники Національного банку України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просили задовольнити.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_14 у судовому засіданні також підтримав апеляційну скаргу.

Захисники підозрюваного ОСОБА_13 адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не повідомили. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та апеляційної скарги, доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, та дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

У частинах 1 та 2 статті 309 КПК України наведено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Частина 3 ст. 309 КПК України встановлює, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Як встановлено з матеріалів судового провадження, захисник підозрюваного ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_7 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням (скаргою) в порядку статті 206 КПК України та просив:

1) зобов`язати Національний банк України та уповноважених службових осіб АТ «ПУМБ», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ КБ «ПриватБанк», а також інших банків і надавачів платіжних послуг, до яких звертатимуться заставодавці, забезпечити додержання права ОСОБА_13 на фактичну реалізацію визначеної судом альтернативи триманню під вартою та не допускати безпідставного блокування, відмови у прийнятті або невиконання належним чином оформлених платіжних інструкцій щодо внесення застави за ОСОБА_13 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду відповідно до ухвали від 08.09.2026 у справі № 991/11216/26 або іншої ухвали у цьому кримінальному провадженні, якою може змінений запобіжний захід чи продовжено строк утримання ОСОБА_13 під вартою;

2) витребувати у Національного банку України та зобов`язати надати Вищому антикорупційному суду і захисникам ОСОБА_13 не пізніше 24 годин з моменту отримання ухвали: - інформацію про наявність або відсутність будь-яких встановлених Національним банком України обмежень, заборон, рекомендацій, роз`яснень чи інших вказівок банкам та надавачам платіжних послуг щодо проведення платежів із призначенням «застава» на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду IBAN НОМЕР_1 ; - копії відповідних листів, рекомендацій, роз`яснень, повідомлень або інших документів, якщо такі існують; - інформацію про надходження до Національного банку України звернень, повідомлень або скарг щодо відмов банків у проведенні платежів на зазначений депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду, у тому числі щодо внесення застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №52026000000000295 від 28.05.2026 на виконання ухвали Вищого антикорупційного суду від 08.09.2026 у справі № 991/11216/26;

3) зобов`язати Національний банк України та Державну службу фінансового моніторингу України у межах повноважень державного регулювання і нагляду на платіжному ринку невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту одержання ухвали: перевірити факти категоріального блокування банками платежів на депозитний рахунок Вищого антикорупційноrо суду як «застава» щодо ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №52026000000000295; оцінити дотримання надавачами платіжних послуг статей 43 і 44 Закону України «Про платіжні послуги» щодо неможливості внесення застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №52026000000000295; вжити передбачених законом заходів реагування у разі виявлення безпідставної відмови щодо сплати застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №52026000000000295 лише за видом платежу, отримувачем або ІВAN; забезпечити надавачами платіжних послуг наявність фактично доступних каналів для прийняття застави за ОСОБА_13 та розгляду належно оформлених платіжних інструкцій заставодавців за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні №52026000000000295;

4) зобов`язати Національний банк України невідкладно повідомити Вищий антикорупційний суд та захисників ОСОБА_13 про вжиті заходи щодо забезпечення можливості подання та виконання платіжних інструкцій заставодавців, а також про результати проведеної перевірки не пізніше 24 на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2026 подану захисником ОСОБА_7 скаргу було частково задоволено, а саме з покликанням на положення статті 206 КПК України, статті 43, 44, 76, 77, 81, 83 Закону України «Про платіжні послуги», статті 2, 7 Закону України «Про Національний банк України» зобов`язано, зокрема, Національний банк України надати зазначену в ухвалі інформацію та провести перевірки за фактами блокування банками платежів при внесенні застави за підозрюваного ОСОБА_13 .

За доводами апелянта, при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя вийшов за межі наданих КПК України повноважень слідчого судді та втрутився у дискреційні повноваження Національного банку України, які встановлені законом.

Оскільки правові підстави звернення захисника зі скаргою до слідчого судді, а також оскаржувана ухвала слідчого судді ґрунтуються на положеннях статті 206 КПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, стаття 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.

Так, згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.

Відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».

Отже, стаття 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.

Таке застосування положень статті 206 КПК України наведене в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17 (провадження № 51-7276 кмо 18), що дає підстави для висновку, що ухвала слідчого судді, постановлена в порядку ст. 206 КПК України, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Водночас, на переконання колегії суддів, встановлені обставини цього провадження, які зумовили звернення захисника підозрюваного із скаргою в порядку статті 206 КПК України, не узгоджуються з положеннями вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме в частині клопотання зобов`язати Національний банк України та Державну службу фінансового моніторингу України в межах повноважень державного регулювання і нагляду провести відповідні перевірки надавачів платіжних послуг.

Суд зазначає, що сам факт покликання захисника в скарзі на статтю 206 КПК України не може слугувати достатньою підставою для її застосування в означеній частині, оскільки законодавець в цій нормі процесуального закону не передбачив можливості втручання слідчого судді для забезпечення додержання прав особи, яка тримається під вартою, у спосіб встановлення уповноваженим державним органам обов`язку з проведення відповідних перевірок зі здійснення державного регулювання і нагляду на платіжному ринку.

Оцінюючи наведені в запереченні захисником підозрюваного ОСОБА_13 адвокатом ОСОБА_7 доводи про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, а в разі якщо апеляційну скаргу призначено до апеляційного розгляду - закрити апеляційне провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, колегія суддів звертає увагу на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №757/29843/19-к провадження № 13-70кс25 зазначено, що "ОП ККС у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335кмо20), в якій уточнила раніше сформулюваний підхід до критеріїв апеляційного оскарження рішень слідчого судді, дійшовши таких висновків:

«…серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК у межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, слід виокремити дві групи рішень:

- ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена КПК);

- ухвалені в межах передбаченої КПК процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу».

«Питання неправомірності відмови судом апеляційної інстанції у перевірці законності рішень слідчого судді, які належать до першої групи, отримала своє вирішення на рівні висновків вищої судової інстанції щодо застосування норм права (в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року у справі № 5-142кс(15)17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та №243/6674/17)».

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17 зазначено, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилає положення ч. 3 ст. 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують.

Оскільки діючим КПК України не передбачено постановлення слідчим суддею ухвали про зобов`язання Національного банку України провести перевірки та вжити інші заходи в межах повноважень державного регулювання і нагляду на ринку платіжних послуг, колегія суддів вважає, що в даному випадку закриття апеляційного провадження не відповідає вимогам законодавства та судовій практиці.

А відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи адвоката ОСОБА_7 про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження/ закриття апеляційного провадження, та вважає необхідним перевірити оскаржувану ухвалу слідчого судді.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом про Національний банк та іншими законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує такі функції, зокрема: 6) здійснює державне регулювання на платіжному ринку, визначає засади функціонування платіжного ринку України, регулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, платіжних систем та технологічних операторів платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку; 8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; 30) здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Повноваження Національного банку України на проведення перевірок надавачів платіжних послуг визначені в частині 1 статті 83 Закону України «Про платіжні послуги», якою установлено, що Національний банк України в рамках здійснення нагляду проводить перевірки надавачів платіжних послуг (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування), надавачів обмежених платіжних послуг з метою визначення достовірності звітності надавачів платіжних послуг та дотримання надавачами платіжних послуг, надавачами обмежених платіжних послуг вимог законодавства, що регулює порядок здійснення платіжних операцій та відносини між надавачами і користувачами платіжних послуг, вимог до інформаційної безпеки та забезпечення безперервності надання платіжних послуг, а також дотримання вимог законодавства, виконання яких є умовою авторизації діяльності відповідно до цього Закону, та пруденційних нормативів.

Національний банк України проводить перевірки надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг за їх місцезнаходженням та/або шляхом віддаленого доступу, що надається на період проведення перевірки, до документів, інформації та систем автоматизації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Згідно з частиною 2 статті 83 Закону України «Про платіжні послуги» перевірки банків проводяться у порядку, що встановлюється законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, що регулюють діяльність банків, залежно від виду платіжних послуг, що надаються, та видів діяльності, що здійснюються надавачем платіжних послуг.

Відповідно до пункту 30 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за банками та філіями іноземних банків, страховиками (перестраховиками), страховими (перестраховими) брокерами, кредитними спілками, ломбардами, іншими фінансовими установами, реєстрацію чи ліцензування діяльності яких здійснює Національний банк, операторами поштового зв`язку, які надають платіжні послуги та/або послуги поштового переказу, та/або здійснюють валютні операції, операторами платіжних систем, філіями або представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України, іншими юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Положеннями статті 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

За такого правового регулювання, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що здійснення Національним банком України виїзних перевірок/ безвиїзного нагляду здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством України, яке не передбачає проведення відповідних перевірок та реалізації інших контрольних функцій на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

При цьому гарантії не втручання в діяльність Національного банку встановлені статтею 53 Закону України про «Національний банк України», відповідно до якої не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначених Конституцією України та Законом про Національний банк.

Вищевказані умови залишилися поза увагою слідчого судді, який без належних правових підстав розглянув відповідні вимоги поданої в порядку статті 206 КПК України скарги захисника підозрюваного ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_7 та згідно з пунктом 3 резолютивної частини ухвали від 30.09.2026 їх задовольнив.

Оскільки ні положеннями статті 206 КПК України, ні застосованими слідчим суддею нормами статей 43, 44, 76, 77, 81, 83 Закону України «Про платіжні послуги», статей 2, 7 Закону України «Про Національний банк України» не передбачено повноважень слідчого судді постановляти ухвалу про зобов`язання Національний банк України та Державну службу фінансового моніторингу України провести перевірку в порядку державного регулювання і нагляду на платіжному ринку, судова колегія доходить висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді в частині пункту 3 резолютивної частин ухвали ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального закону, що призвело до порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме неправильного застосування статті 206 КПК України.

Отже, в зазначеній частині оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що за вимогами апеляційної скарги представник Національного банку України просить скасувати ухвалу слідчого судді повністю. Водночас, всі наведені апелянтом аргументи стосуються обставин, пов`язаних з із встановленими слідчим суддею зобов`язаннями Національного банку України провести відповідні перевірки, тобто пункту 3 резолютивної частини ухвали. При цьому, апелянтом не наведено будь-яких доводів щодо неправомірності ухвали слідчого судді в її іншій частині.

Ба більше, під час судового розгляду представник Національного банку України підтвердив, що на виконання ухвали слідчого судді Національним банком України було надано до Вищого антикорупційного суду інформацію, про яку йдеться в пунктах 2 та 4 оскаржуваної ухвали. Таким чином, в цій частині ухвала фактично виконана.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення без змін ухвали слідчого судді в іншій частині, окрім пункту 3 резолютивної частини.

Водночас, враховуючи висновки суду про те, що в частині встановлення обов`язку Національного банку України провести відповідні перевірки з питань, пов`язаних із внесенням застави за підозрюваного ОСОБА_13 , і захисник при зверненні з клопотанням (скаргою) в порядку статті 206 КПК України, і слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали помилково застосували положення цієї статті Кодексу, яка не передбачає такого способу захисту прав особи, яка тримається під вартою, суд вважає необхідним закрити провадження в означеній частині.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Підсумовуючи наведене у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині пункту 3 резолютивної частини ухвали щодо покладення на Національний банк України та Державну службу фінансового моніторингу України зобов`язання провести перевірку фактів блокування банками платежів на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду як «застава» щодо ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295; оцінити дотримання надавачами платіжних послуг статей 43 і 44 Закону України «Про платіжні послуги» щодо неможливості внесення застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295; вжити передбачених законом заходів реагування у разі виявлення безпідставної відмови щодо сплати застави за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295 лише за видом платежу, отримувачем або ІВAN; забезпечити надавачами платіжних послуг наявність фактично доступних каналів для прийняття застави за ОСОБА_13 та розгляду належно оформлених платіжних інструкцій заставодавців за ОСОБА_13 у кримінальному провадженні № 52026000000000295, із закриттям провадження в цій частині.

В іншій частині відсутні підстави для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2026, отже апеляційну скаргу в цій частині слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національного банку України в особі представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2026 в частині пункту 3 резолютивної частини скасувати.

Провадження за апеляційною скаргою Національного банку України в особі представника ОСОБА_5 в цій частині закрити.

В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.09.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в частині закриття провадження може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3