Документ № 141469787

Провадження № 52016000000000005
Справа № 760/18987/18
Дата засідання 10/11/2026
Дата винесення рішення 10/11/2026
Інстанція АП ВАКС
Форма судочинства Кримінальне
Головуюча суддя (АП ВАКС) Калугіна І.О.

Справа № 760/18987/18

Провадження № 11-кп/991/180/26

Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

10 листопада 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14.09.2026, якою ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження № 52016000000000005 від 14.01.2016 у частині його обвинувачення,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

 

В С Т А Н О В И Л А:

 

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

До Вищого антикорупційного суду 27.09.2019 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52016000000000005 від 14.01.2016 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

14.09.2026 суд першої інстанції задовольнив клопотання захисниці ОСОБА_8 та звільнив обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. Кримінальне провадження в цій частині закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. У зв`язку з цим суд першої інстанції вирішив питання щодо скасування арештів майна, долі речових доказів та цивільного позову.

Своє рішення мотивував тим, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є закінченим з моменту останньої поставки продукції ДП «ОГХК», яка відбулася 27.07.2016, а тому десятирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчився. Доводи прокурора про вчинення злочину до 31.12.2016 суд відхилив, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, що виходять за межі пред`явленого обвинувачення, та документах, які не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Враховуючи відсутність підстав для зупинення чи переривання строків давності та згоду обвинуваченого на звільнення від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ст. 49 КК України.

Вимоги апеляційної скарги й доводи особи, яка її подала

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 не погодився з ухвалою суду першої інстанції, у зв`язку з чим подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржувану ухвалу.

На думку прокурора, суд першої інстанції помилково визначив момент закінчення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та дійшов передчасного висновку про закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вважає, що інкримінований злочин має продовжуваний характер, оскільки укладені ОСОБА_7 від імені ДП «ОГХК» контракти на поставку продукції продовжували виконуватися після 31.07.2016, зокрема у листопаді 2016 року. На підтвердження цього посилається на рахунки-фактури, інвойси, акт звірки взаємних розрахунків та претензію підприємства від 11.11.2016 щодо наявності заборгованості за поставлену продукцію.

Прокурор зазначає, що з огляду на матеріальний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди остаточно настають після завершення фінансових розрахунків за договорами, а не в момент відвантаження продукції. Оскільки строк дії відповідних контрактів визначено до 31.12.2016, саме цю дату вважає моментом закінчення інкримінованого злочину, від якого необхідно обчислювати строк давності.

Також прокурор не погоджується з висновком суду про те, що наведені ним обставини виходять за межі пред`явленого обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті прямо зазначено контракт № 01/16 від 01.12.2015 та додатки до нього, за якими поставки продукції здійснювалися і після 31.07.2016.

За таких обставин прокурор вважає, що десятирічний строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності закінчується лише 31.12.2026, а тому підстав для його звільнення від кримінальної відповідальності на момент постановлення оскаржуваної ухвали не було.

 

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.

Захисник у судовому засіданні заперечує щодо задоволення апеляційної скарги. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваної ухвали та поданої апеляційної скарги, вислухала учасників судового провадження, перевірила доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах апеляційного перегляду і дійшла таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення до дня набрання вироком законної сили минули встановлені законом строки давності, за відсутності обставин, які зупиняють або переривають їх перебіг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину становить десять років.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, яке полягає у зловживанні службовим становищем шляхом укладення від імені ДП «ОГХК» контрактів на поставку рудних концентратів через компанії-посередники Bollwerk та Adelis Trade LLP, що, за версією обвинувачення, спричинило підприємству збитки в розмірі 296 840 119,93 грн.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, має матеріальний склад та вважається закінченим із моменту настання передбачених законом тяжких наслідків. Отже, визначальним для обчислення строку давності є момент фактичного настання таких наслідків, а не дата закінчення строку дії договорів, у межах яких, за твердженням сторони обвинувачення, вчинялися протиправні дії.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення остання поставка продукції, з якою пов`язується заподіяння збитків ДП «ОГХК», здійснювалася за контрактом № 005/16-1 від 18.01.2016, укладеним із компанією Adelis Trade LLP.

За умовами зазначеного контракту право власності на продукцію переходило до покупця під час прийняття залізницею завантаженої партії товару до перевезення. Дослідженими судом документами, зокрема актом завантаження, рахунками-фактурами та митною декларацією, підтверджено здійснення останньої поставки 27.07.2016.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано пов`язав момент закінчення інкримінованого кримінального правопорушення з вибуттям останньої партії продукції з власності підприємства, оскільки саме з цією обставиною в межах пред`явленого обвинувачення пов`язується настання тяжких наслідків.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що інкриміноване кримінальне правопорушення необхідно вважати закінченим 31.12.2016 у зв`язку із завершенням строку дії відповідних контрактів.

Сам по собі факт дії договорів до зазначеної дати не свідчить про продовження вчинення кримінального правопорушення протягом усього строку їхньої дії. Так само наявність господарських операцій після 31.07.2016 не є достатньою підставою для висновку про те, що такі операції охоплювалися пред`явленим ОСОБА_7 обвинуваченням та спричинили тяжкі наслідки, які становлять об`єктивну сторону інкримінованого йому злочину.

Посилання прокурора на те, що в обвинувальному акті зазначено контракт № 01/16 від 01.12.2015 та додатки до нього, не спростовує цього висновку. Зазначення відповідного контракту серед договорів, укладення яких інкримінується обвинуваченому, саме по собі не означає, що всі подальші господарські операції за цим контрактом, незалежно від часу їх здійснення, охоплюються пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Зі змісту обвинувального акта ОСОБА_7 інкриміновано вчинення протиправних дій у період з 01.12.2014 до 31.07.2016 із заподіянням ДП «ОГХК» збитків у визначеному обвинуваченням розмірі, що не заперечується прокурором. Натомість прокурор обґрунтовує необхідність обчислення строку давності з 31.12.2016 господарськими операціями, здійсненими після завершення зазначеного в обвинувальному акті періоду.

За таких обставин урахування цих операцій як складових інкримінованого кримінального правопорушення фактично означало б вихід за межі пред`явленого обвинувачення.

Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи прокурора про те, що тяжкі наслідки у вигляді майнової шкоди остаточно настають лише після завершення фінансових розрахунків за договорами.

Зі змісту пред`явленого обвинувачення заподіяння збитків підприємству пов`язується з реалізацією продукції через компанії-посередники на економічно невигідних умовах, а не з фактом несвоєчасного виконання покупцями грошових зобов`язань. Тому наявність заборгованості за поставлену продукцію сама по собі не свідчить про те, що інкриміновані тяжкі наслідки не настали на момент її відвантаження.

Крім того, визначення прокурором 31.12.2016 моментом закінчення злочину ґрунтується на даті завершення строку дії контрактів, а не на встановленому моменті діяння, внаслідок якого були завершенні фінансові розрахунки, настали конкретні тяжкі наслідки.

Колегія суддів також враховує, що на підтвердження своєї позиції прокурор посилається на документи, отримані в межах іншого кримінального провадження № 52017000000000057, які, як встановив суд першої інстанції, не були відкриті стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Це також не заперечується й прокурором.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не поклав зазначені документи в основу висновку про момент закінчення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Водночас незалежно від питання можливості використання цих документів їх зміст сам по собі не підтверджує, що наведені прокурором господарські операції охоплювалися пред`явленим обвинуваченням.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення є закінченим 27.07.2016, а встановлений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України десятирічний строк давності закінчився до постановлення оскаржуваної ухвали.

Обставин, які б свідчили про зупинення або переривання перебігу строків давності відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України, суд першої інстанції не встановив. ОСОБА_7 надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з цієї підстави.

За наявності передбачених законом умов звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язком суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а ухвалу від 14.09.2026 - без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, колегія суддів

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду від 14.09.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

 

 

Головуюча суддя ОСОБА_2

 

Судді ОСОБА_3

 

ОСОБА_4