Документ № 141538410

Провадження № 42016040010000006
Справа № 991/1821/23
Дата засідання 17/11/2026
Дата винесення рішення 17/11/2026
Інстанція ККС ВС
Форма судочинства Кримінальне
Головуюча суддя (ККС ВС) Білик Н.В.

 

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

17 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 991/1821/23

провадження № 51-4418 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 у інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2026 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_5 .

Суть питання та встановлені судом обставини

Вироком Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2026 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяця з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн.

За сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов`язані зі здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах державної форми власності, на строк 3 роки, зі штрафом у розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн.

Зараховано у строк остаточно призначеного покарання частково відбуте ним покарання за вироком Вищого антикорупційного суду від 07 липня 2023 року з 10.02.2026 по дату набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день позбавлення волі за один день позбавлення волі.

Покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно. 

Цим же вироком засуджено також ОСОБА_6 .

Вирішено питання щодо початку строку відбування покарання основного і додаткового, заходів забезпечення кримінального провадження, цивільного позову, процесуальних витрат у провадженні. 

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2026 року апеляційні скарги захисників задоволено частково. Вирок Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2026 року змінено в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та скасовано в частині задоволення цивільного позову.

Виключено з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обставини взаємовідносин Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» із ТОВ «НВП «Зоря».

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від покарання. У задоволенні цивільного позову відмовлено. Скасовано запобіжний захід застосований до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , повернуто ОСОБА_6 внесену заставу. Скасовано арешт на майно. 

В іншій частині апеляційні скарги залишено без задоволення, а вирок - без змін.

Захисник  ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, 

в якій не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо засудженого  ОСОБА_5 та порушує питання про їх перегляд в касаційному порядку. 

Мотиви Суду

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, 

суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог 

п. 4 ч. 2, ч. 6 зазначеної статті.

Згідно зі ст. 427 цього Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, відповідно до ч. 6 цієї статті до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання 

про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального 

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх скасування 

чи зміни, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.

Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись 

на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів 

у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Крім того, коли сторона вимагає скасування судових рішень і призначення судового розгляду в суді відповідної інстанції, вона має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на яке вона посилається.

Однак, всупереч вищевказаному захисник  ОСОБА_4 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підстави, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваних судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням статей 412, 413 КПК України не наводить.

Натомість захисник, надає свою оцінку доказам та вказує на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Позиція захисника є суперечливою, з огляду на те, що він акцентує увагу 

на незаконності оскаржуваних судових рішень з підстави істотного порушення кримінального процесуального закону, і разом з тим убачає за можливе закрити кримінальне провадження після їх скасування.

Поза увагою захисника залишилось те, що касаційний суд позбавлений можливості самостійно досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, про що він по суті просить у касаційній скарзі, формулюючи свої вимоги про закриття кримінального провадження щодо  ОСОБА_5 , а лише виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга захисника  ОСОБА_4 подана шляхом її направлення на електронну пошту Суду, проте копій касаційної скарги з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження (на виконання вимог ч. 6 ст. 427 КПК України) або доказів їх надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам кримінального провадження, які не мають офіційної електронної адреси (в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 35 КПК України), Суду не надано.

Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає 

за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2026 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 12 жовтня 2026 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: 

 

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_3