- Головуючий суддя (АП ВАКС): Боднар С.Б.
- Суддя (АП ВАКС): Панаід І.В., Панкулич В.І.
- Секретар : Дубина Т.Ю.
- Захисник/адвокат : Стороженко Д.О.
- Прокурор : Скибенко О.І.
Справа № 760/21803/19
Провадження №11-сс/4911/9/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
Головуючого судді Боднара С.Б.
суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.
секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.
за участю:
захисника Стороженка Д.О.
прокурора Скибенко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стоянова Миколи Михайловича на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01серпня 2019 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Єременка І.Г., погодженого прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Скибенком О.І. та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, на майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження №52017000000000785 від 10 листопада 2017 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Єременка І.Г., погодженого прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Скибенком О.І. та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_1 , а саме:
-1/4 квартири, загальною площею 69,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
-1/2 квартири, загальною площею 93,0 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно вказаної ухвали, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість клопотання детектива та необхідність накладення арешту на вказане майно, з підстав, передбачених ст. 59 КК України та ст. 170 КПК України. Прийняте рішення мотивував тим, що викладенні в клопотанні доводи про необхідність накладення арешту на вказане в ньому майно, з метою забезпечення можливої конфіскації, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки незастосування арешту може призвести до його відчуження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Стоянов М.М. звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01.08.2019 р. та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Покладені в основу ухвали мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання детектива є необґрунтованими та незаконними, а ухвала слідчого судді передчасною та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Слідчий суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 10 вересня 2019 року постановила передати матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Стоянова М.М. для розгляду до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
В судове засідання 25 вересня 2019 року захисники Стороженко Д.О. та Стоянов М.М., які діють в інтересах ОСОБА_1 не з`явились. Колегією суддів задоволено клопотання захисника Стороженка Д.О. про відкладення розгляду справи, при цьому колегія суддів враховує, що захисниками Стороженком Д.О. та Стояновим М.М., які діють в інтересах ОСОБА_1 , не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин зазначених ними в їхніх заявах з приводу підстав для відкладення розгляду справи.
В судове засідання 03 жовтня 2019 року з`явились адвокат Стороженко Д.О. та прокурор Скибенко О.І. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_1 - адвоката Стороженка Д.О., який підтримав подану Стояновим М.М. апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Стоянова М.М. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000785 від 10 листопада 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 25 липня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
29 липня 2019 року детектив Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Єременко І.Г., за погодженням з прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Скибенком О.І., звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_1 , шляхом заборони його відчуження.
Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року зазначене клопотання було задоволено та накладено арешт на вказане майно.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, тобто з метою конфіскації майна, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд, у випадку, передбаченому Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить майно, а саме: 1/4 квартири, загальною площею 69,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/ 2 квартири, загальною площею 93,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу відсутності обґрунтованої підозри у зв`язку з неправильною оцінкою судом доказів, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
25 липня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
ОСОБА_1 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, на обґрунтування поданої апеляційної скарги Стоянов М.М. зазначає, що підозрюваний був позбавлений можливості надати пояснення чи докази на спростування доводів, викладених у клопотанні, в наслідок чого було порушено право власника майна на захист.
Звертаючись з клопотанням про арешт вказаного майна, детектив зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є конфіскація майна як виду покарання. З метою забезпечення дієвості такого заходу забезпечення кримінального провадження, детектив просив розглянути подане клопотання про арешт майна без повідомлення власників майна.
Слідчим суддею на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України прийнято рішення провести розгляд даного клопотання без повідомлення власників майна, з наведених детективом підстав.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що проведення розгляду без повідомлення власника майна є обґрунтованим та таким що відповідає КПК України.
Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на те, що слідчий суддя при прийнятті рішення не дотримався порядку накладення арешту на майно, передбаченого ч.5 ст. 173 КПК України, не зазначив спосіб арешту майна та порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб, не визначив тимчасове місце зберігання арештованого майна, колегія суддів визнає необґрунтованими.
Згідно ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року, арешт на майно ОСОБА_1 , накладено у вигляді заборони його відчуження. Стосовно місця зберігання арештованого майна необхідно зазначити, що арешт накладено на нерухоме майно, а тому визначення місця його зберігання, на думку колегії суддів є недоцільним.
Слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва дійсно не зазначено порядок виконання ухвали та способу інформування заінтересованих осіб., проте колегія суддів приходить до висновку, що вказане не є істотним порушенням вимок КПК України та не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Також колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 175 КК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором, а відповідно до розписки (а.с. 57) 01 серпня 2019 року, тобто в день постановлення три копії оскаржуваної ухвали було вручено детективу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Єременку І.Г .
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особою, яка подала апеляційну скаргу не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи все вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що надані детективом матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене ним рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2019 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Четвертого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Єременка І.Г . , погодженого прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Скибенком О.І. та накладено арешт у вигляді заборони відчуження, на майно, яке належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження №52017000000000785 від 10 листопада 2017 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стоянова Миколи Михайловича, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 04 жовтня 2019 року о 16 годині 35 хвилин.
Головуючий суддя: С.Б. Боднар
Судді: І.В. Панаід
В. І. Панкулич