Документ № 86206653

Справа № 4910/34/19

Провадження №11-сс/991/175/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Глотова М. С., Чорненької Д. С.,

за участю секретаря судового засідання Сердюк Ю.С.,

учасники судового провадження: представник власника майна адвокат Кульчицька А. Б. (в інтересах ОСОБА_1 ), прокурор Мусіяка В. В.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кульчицької Андріани Богданівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Історія провадження

1.15.10.2019 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва в кримінальному провадженні № 42016000000001254 (далі також - ухвала слідчого судді) задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України Цвєткова Ю. С. про арешт майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 , та вирішено накласти арешт на майно за переліком, зазначеним в ухвалі.

2.15.11.2019 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Кульчицької А. Б. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.10.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 (далі також - апеляційна скарга) за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

3.15.11.2019 ухвалою судді-доповідача призначено розгляд апеляційної скарги.

4.20.11.2019 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшло доповнення до апеляційної скарги адвоката Кульчицької А. Б. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.10.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016.

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

5.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива та вирішено накласти арешт на таке майно: (1) житловий будинок, житловою площею 199.3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 627945 (далі - житловий будинок), шляхом заборони його відчуження та розпорядження ним; (2) земельну ділянку площею 2 га за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, селищна рада Личківська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 141385812223 (далі - земельна ділянка), шляхом заборони її відчуження та розпорядження нею; (3) корпоративні права ТОВ «Хайрок» код ЄДРПОУ 40878905, у вигляді внеску до статутного капіталу у розмірі 10000 грн (далі - корпоративні права ТОВ «Хайрок» чи корпоративні права), із забороною їх відчуження, розпорядження та користування; (4) корпоративні права ТОВ «Хайрок Трейд», код ЄДРПОУ 41230611, у вигляді внеску до статутного капіталу у розмірі 100 грн (далі - корпоративні права ТОВ «Хайрок Трейд» чи корпоративні права), із забороною їх відчуження, розпорядження та користування.

6.Слідчий суддя обґрунтував задоволення клопотання детектива тим, що: (1) ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 12.01.1983 по даний час; (2) 27.09.2019 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 364, частиною 1 статті 366 КК; (3) згідно з підозрою вчинення злочину пов`язане із тим, що у 2014 році група компаній «Креатив», на чолі з ОСОБА_2 , його родичами та іншими бізнес-партнерами, отримала кредит в державному банку - АТ «Ощадбанк» в розмірі 20 000 000 доларів США. Термін повернення кредиту сплив наприкінці 2017 року. Отримані гроші ПрАТ «Креатив» перерахував на рахунки компаній-нерезидентів під виглядом виконання контрактів з постачання тропічної олії. Досудовим розслідуванням встановлено, що товар за вказаними контрактами не поставлявся. У той же час, внаслідок легалізації вищезазначених коштів, ОСОБА_2 опосередковано, а саме шляхом передачі своєму синові ОСОБА_3 акцій компаній-нерезидентів, встановив контроль над ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон» та ТОВ «Одеський олійноекстракційний завод». Зазначені дії спричинили матеріальні збитки АТ «Ощадбанк» в сумі 160 000 000 грн; (4) майно, арешт на яке просить накласти детектив, зареєстроване за ОСОБА_1 та набуто нею після укладення шлюбу з підозрюваним; (5) слідчим суддею не виявлено обставин, згідно з якими зазначене майно, яке зареєстровано на ОСОБА_1 , можна віднести до її особистої власності, зокрема, набуте на підставі договору дарування в порядку спадкування або за кошти, які належали їй особисто, тому є підстави для висновку що житловий будинок, земельна ділянка та корпоративні права є об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вимоги і доводи апеляційної скарги

7.В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та постановити нову, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 про арешт майна відмовити.

8.Вказане мотивоване таким: (1) відсутністю обґрунтованої підозри, так правочини за участю компаній групи «Креатив», в тому числі ПрАТ «Креатив», на чолі з ОСОБА_2 щодо отримання та подальшого розпорядження коштами кредитної лінії АТ «Ощадбанк» в сумі 20 000 000 доларів США кваліфіковано адвокатом як звичайні господарські правовідносини; (2) відповідно до частини 5 статті 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, при цьому ОСОБА_1 не належить до вказаного кола осіб; (3) житловий будинок, на який накладено арешт, належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі договору про виділ майна зі складу спільного майна подружжя від 29.08.2019, тобто не належить на праві спільної сумісної власності підозрюваному та скаржниці, і не може бути підданий арешту; (4) щодо іншого арештованого майна детективом не було обґрунтовано, що воно є спільною сумісною власністю, крім того КПК не передбачає можливості конфіскації майна членів родини підозрюваного, тому відсутні правові підстави арешту та подальшої конфіскації такого майна. Зазначені аргументи супроводжуються посиланнями на практику Європейського суду з прав людини щодо можливого порушення права на мирне володіння майном за статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Україна-Тюмень» проти України, № 22603/02, Sporrong and Lonnroth v Sweden від 23.09.1982 та інші); (5) заборона користування ОСОБА_1 корпоративними правами перешкоджає реалізації нею повноважень щодо прийняття участі в управлінні господарськими товариствами, отриманні дивідендів тощо.

Позиції учасників провадження

9.У судовому засіданні адвокат Кульчицька А. Б. підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

10.Прокурор Мусіяка В. В. заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення.

11.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

12.Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, Суд повинен: (1) перевірити наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 ; (2) дослідити правовий статус кожного з об`єктів майна, що було піддане арешту за ухвалою слідчого судді, чи воно належить до спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю дружини підозрюваного; (3) дослідити доводи щодо непропорційного втручання в права ОСОБА_4 у зв`язку з забороною відчуження, розпорядження та користування корпоративними правами зазначених товариств; (4) перевірити доводи апелянта щодо неможливості конфіскації майна членів родини підозрюваного, що виключає наявність правових підстав арешту та подальшої конфіскації такого майна.

(1) Щодо наявності обґрунтованої підозри

13.У межах цього кримінального провадження, зокрема, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 - частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 - частиною 3 статті 209, частиною 3 статті 27 -частиною 2 статті 364, частиною 3 статті 27 - частиною 1 статті 366 КК (а. с. 9-45).

14.За версією сторони обвинувачення ОСОБА_2 (на той час народний депутат України VII скликання, був засновником та кінцевим бенефіціарним власником публічного акціонерного товариства «Креатив Груп», ініціатор створення групи «Креатив») у період з вересня 2013 року по травень 2014 року вступив у попередню змову зі службовими та іншими особами підконтрольних йому підприємств групи «Креатив» та службовими особами публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та під приводом отримання кредиту організував підроблення документів, заволодіння шляхом зловживання службовими особами своїм службовим становищем коштами вказаного банку, їх легалізацію шляхом виведення на підконтрольні йому закордонні компанії.

15.За версією органу досудового розслідування 16.01.2014 ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які на той час були бенефіціарними власниками групи «Креатив», заволоділи грошовими коштами, отриманими ПрАТ «Креатив» в АТ «Ощадбанк» за договором кредитної лінії № 1 від 14.01.2014 в сумі 20 000 000 доларів США, що на момент ймовірного вчинення злочину складало 158 860 000 гривень за офіційним курсом Національного банку України. Зазначений кредитний договір укладено за відсутності правових підстав та за відсутності достатнього забезпечення виконання ПрАТ «Креатив» зобов`язань за цим договором внаслідок інкримінованого стороною обвинувачення зловживання службовим становищем службовими особами АТ «Ощадбанк». Такі дії службових осіб АТ «Ощадбанк» призвели до настання 01.10.2015 безповоротного зменшення активів АТ «Ощадбанк» (збитків) на суму 133 198 000 гривень через витрати на формування резерву за цим кредитом.

16.З метою подальшої легалізації коштів ПрАТ «Креатив» 16.01.2014 перерахувало 20 000 000 доларів США в рівних частках (по 10 000 000 доларів США) на банківські рахунки іноземних компаній за поставку тропічної олії - «Quadra Commodities SA Limited» (Беліз) та «Creativ Trading SA». Ці компанії формально не входили до групи «Креатив», проте були підконтрольні ОСОБА_2. Тропічна олія зазначеними компаніями на користь ПрАТ «Креатив» не поставлялась. В подальшому за рахунок кредитних грошових коштів було профінансовано купівлю іноземними компаніями, підконтрольоними бенефіціарним власникам групи «Креатив» - «Quadra Commodities SA Limited» (Беліз) та «Titan LTD» (Беліз), корпоративних прав ПАТ «Чорноморгідрозалізбетон» та ТОВ «Одеський олійноекстрактний завод» (далі - ТОВ «ООЕЗ»), які в свою чергу володіли цінною нерухомістю в Одеській області та в місті Одесі відповідно. В подальшому корпоративні права (контрольні пакети) компаній «Quadra Commodities SA Limited» та «Titan LTD» були оформлені на дітей ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

17.За таких обставин внаслідок заволодіння кредитними коштами, отриманих в АТ «Ощадбанк», було здійснено фінансування придбання корпоративних прав ПАТ «Чорноморгідрозалізбетон» та ТОВ «ООЕЗ» і відповідно майна, яким володіли зазначені юридичні особи.

18.За таких обставин Суд приходить до висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

(2) Щодо перебування об`єктів арештованого майна у спільній сумісній власності підозрюваного чи особистій приватній власності його дружини

Щодо житлового будинку

19.Арешт на нерухоме майно та корпоративні права підозрюваного ОСОБА_2 , які належать йому на праві спільної сумісної власності, був накладений слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, яка передбачена пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК. Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 статті 170 КПК, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

20.У той же час, представником дружини підозрюваного адвокатом ОСОБА_7 надано Суду копію договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна від 29.08.2019, посвідченого нотаріально. Предметом цього договору є житловий будинок, житловою площею 199.3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , тобто той, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді. Згідно пункту 4 цього договору після укладання цього договору житловий будинок переходить у особисту приватну власність дружини - ОСОБА_1 , а право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок припиняється. Відповідний запис про реєстрацію права власності на підставі вказаного договору за ОСОБА_1 внесений за номером 32995360 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 188785029 від 14.11.2019).

21.Таким чином, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали житловий будинок не належав підозрюваному на праві спільної сумісної власності, отже не мав бути підданий арешту.

Щодо земельної ділянки

22.Слідчим суддею встановлено та не оспорюється апелянтом, що підозрюваний ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 з 12.01.1983 (а. с. 48).

23.Представник апелянта стверджує, що арештована земельна ділянка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 141385812223) також є особистою приватною власністю ОСОБА_1 як дружини підозрюваного. На підтвердження цього нею надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових права на нерухоме майно № 188783400 від 14.11.2019. Згідно вказаної інформаційної довідки право власності на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 141385812223) було зареєстроване за ОСОБА_1 07.08.2013, тобто в період перебування у шлюбі з підозрюваним.

24.Підставою виникнення права власності на земельну ділянку зазначено державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯК 643644, виданий 23.01.2012 Магдалинівською районною державною адміністрацією.

25.У той же час адвокатом не надано жодних доказів, які б підтверджували правові підстави набуття ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки саме на праві особистої приватної власності (зокрема, у разі одержання її із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України - стаття 57 Сімейного кодексу України (далі - СК)).

26.Отже, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді в частині арешту цієї земельної ділянки.

(3) Щодо пропорційності втручання в права ОСОБА_4 у зв`язку з забороною відчуження, розпорядження та користування корпоративними правами товариств

27.Щодо доводів апеляційної скарги стосовно належності корпоративних прав особисто ОСОБА_1 . колегія суддів зазначає наступне.

28.Стаття 57 СК визначає правові підстави набуття та правовий режим майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

29.Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК).

30.Вказані норми не містять жодних виключень чи застережень щодо виключення корпоративних прав одного з подружжя з правового режиму спільної сумісної власності, якщо вони були набуті ним під час шлюбу.

31.Згідно пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (на яку посилається представник апелянта в доповненні до апеляційної скарги) при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб`єктом. Тобто, згідно вказаної позиції підтверджується висновок, що корпоративні права як об`єкт майна не належать до особистої приватної власності одного з подружжя за загальним правилом.

32.Згідно наданих адвокатом роздруківок витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) корпоративні права у ТОВ «Хайрок» були набуті ОСОБА_1 06.10.2016, у ТОВ «Хайрок Трейд» - 23.03.2017, тобто в період перебування у шлюбі з підозрюваним. Таким чином, вказані корпоративні права є спільною сумісною власністю подружжя.

33.Стосовно доводів апеляційної скарги в частині надмірного втручання в права та законні інтереси ОСОБА_1 через заборону відчуження, розпорядження та користування корпоративними правами, бо це становить втручання в здійснення господарської діяльності, Суд зазначає наступне.

34.Накладення арешту на майно, корпоративні права ТОВ «Хайрок» та ТОВ «Хайрок Трейд», відповідає критерію розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, адже вищезазначене майно (корпоративні права) можуть бути використані як майно, що підлягатиме конфіскації як виду покарання у випадку ухвалення обвинувального вироку відносно підозрюваного.

35.У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина 4 статті 173 КПК).

36.У той же час в судовому засіданні представник власниці майна адвокат Кульчицька А. Б. пояснила, що накладення арешту на корпоративні права в частині заборони користування ними жодним чином не перешкоджає здійсненню звичайної господарської діяльності цими господарськими товариствами.

37.Накладення арешту на корпоративні права не є припиненням права власності на них або позбавленням таких прав. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні користуватись та відчужувати майном, з огляду на позицію, висловлену представником власниці майна в судовому засіданні, обмеження права користування корпоративними правами з огляду на характер та обсяг повноважень загальних зборів товариства значним чином не обмежує здійснення поточної господарської діяльності товариствами через виконавчий орган управління. Отже таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.

38.Таким чином, Суд вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими, і приходить до висновку про необхідність залишення обсягу заборони, накладеної ухвалою слідчого судді стосовно користування та розпорядження корпоративними правами ТОВ «Хайрок» та ТОВ «Хайрок Трейд».

(4) Щодо можливості конфіскації майна членів родини підозрюваного та його арешту для цих цілей

39.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України).

40.Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 СК). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (частина 1 статті 67 СК).

41.Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення (стаття 70 СК).

42.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК).

43.Оскільки ні особою, якою подано апеляційну скаргу, ні іншими учасниками провадження не надано доказів визначення часток у майні, набутому за час шлюбу подружжя ОСОБА_8 (окрім житлового будинку), то воно є їх спільною сумісною власністю. Презюмується, що частки кожного з подружжя є рівними, але це питання на момент постановлення ухвали слідчого судді, не вирішено ні самим подружжям, ні судом в порядку позовного провадження. Перелічені об`єкти майна (земельна ділянка, та корпоративні права) не є речами індивідуального користування, тобто не виключені з режиму спільної сумісної власності.

44.Представником власниці майна також, всупереч вимогам частини 5 статті 132 КПК, не надано доказів придбання ОСОБА_1 вказаних об`єктів майна за рахунок власних особистих коштів. Оскільки частки подружжя у праві спільної власності не визначені, суд позбавлений можливості їх визначати на етапі досудового розслідування, поза межами позовного провадження.

45.За таких обставин Суд приходить до висновку про правильність застосування арешту майна, що є спільною сумісною власністю, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

46.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

47.Проте суд апеляційної інстанції обмежений межами апеляційної скарги (стаття 404 КПК), тому не має можливості перевіряти ухвалу слідчого судді в іншій частині, ніж щодо тих доводів, які містяться в апеляційній скарзі.

48.У зв`язку з цим, Суд приходить до висновку, що ухвалу слідчого судді слід скасувати лише в частині.

49.Керуючись статтями 170-173, 175, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу адвоката Кульчицької А. Б. - задовольнити частково.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016 скасувати в частині накладення арешту на житловий будинок, житловою площею 199.3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 627945), шляхом заборони його відчуження та розпорядження ним.

3.У решті ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.10.2019 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката Кульчицької Андріани Богданівни - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді М. С. Глотов

Д. С. Чорненька