- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Михайленко Д.Г.
- Суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С., Чорненька Д.С.
- Секретар : Онуфрієнко І.В.
Справа № 991/1463/19
Провадження №11-сс/991/229/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2019 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого Михайленка Д. Г., суддів Глотова М. С., Чорненької Д. С.,
за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,
учасники судового провадження: захисник Мельник Д. М., прокурор Макар О. І.,
розглянула апеляційну скаргу прокурора Макара Олега Ігоровича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2019 про відмову в накладенні арешту на майно у кримінальному провадженні № 22019270000000053 від 19.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України.
Історія провадження
1.14.08.2019 ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) (том 1 а. с. 31-41).
2.При затриманні в результаті особистого обшуку у ОСОБА_1 було вилучено серед іншого купюри номіналом 100 доларів США в кількості п`яти штук із серійними номерами: КВ 49726632 D, КВ 49726636 D, КВ 49726635 D, КВ 49726634 D, КВ 49726633 D (далі - купюри), фіскальний чек - квитанцію від 13.08.2019 № 129267 про здійснення валютно - обмінної операції, відповідно до якої здійснено обмін 2500 доларів США на 63000 гривень (далі - чек) та мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «RedmiNote 6» (M1806E7TG) чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (далі - телефон).
3.15.08.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК.
4.18.10.2019 ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (дії кваліфіковані за частиною 2 статті 28 - частиною 3 статті 369-2 КК) (том 1 а. с. 42-106).
5.21.10.2019 прокурором визначена підслідність кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 22019270000000053 за детективами Національного антикорупційного бюро України (том 1 а. с. 7-8).
6.15.11.2019 детектив Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нестеренко О. І. подав до слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт майна.
7.26.11.2019 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановила відмовити в задоволенні клопотання детектива та повернути вилучене майно ОСОБА_1 , крім 5 купюр номіналом 100 доларів США (том 1 а. с. 247-248).
8.30.11.2019 на вказану ухвалу прокурор засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу.
9.02.12.2019 суддя-доповідач призначив апеляційну скаргу до розгляду.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали та мотиви слідчого судді
10.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2019 було: (1) відмовлено в задоволенні клопотання детектива про арешт майна; (2) вилучене під час особистого обшуку, проведеного 14.08.2019, майно, фіскальний чек-квитанцію від 13.08.2019 № 129267 та мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «RedmiNote 6» - повернуто власнику ОСОБА_1 , за винятком п`яти купюр номіналом 100 доларів США.
11.При постановленні ухвали слідчий суддя виходила з того, що детектив пропустив встановлений КПК строк на подання клопотання про арешт майна, яке було тимчасово вилучено в ході обшуку, а саме: (1) зазначені у клопотанні детектива речі були вилучені у ОСОБА_1 14.08.2019 під час особистого обшуку; (2) клопотання про арешт цього майна мало бути подано протягом 48 годин після вилучення; (3) останнім днем подання клопотання було 16.08.2019; (4) клопотання про арешт майна подано лише 15.11.2019.
12.Слідчий судді дійшла висновку про неможливість повернення ОСОБА_1 вилучених у нього п`яти купюр номіналом 100 доларів США, оскільки останній не є їх власником. Ці грошові кошти були вилучені у нього лише через те, що були передані ОСОБА_1 в межах проведення негласної слідчої (розшукової) дії.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги
13.В апеляційній скарзі прокурор висловлює прохання скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвали про задоволення клопотання детектива про арешт майна.
14.Апеляційна скарга мотивована таким: (1) вилучені у ОСОБА_1 речі є речовими доказами; (2) необхідність збереження речових доказів забезпечується шляхом накладення арешту; (3) нормами КПК не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна як недотримання строків звернення з цим клопотання до слідчого судді; (4) слідчий суддя не встановила обставин, які є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна відповідно до частини 1 статті 173 КПК; (5) питання щодо строків подання клопотання про арешт не належить до питань, які має встановити суд при розгляді такого клопотання згідно з частиною 2 статті 173 КПК; (6) нормами КПК встановлено вичерпний переляк питань, які суд має встановити при вирішенні питання про арешт майна; (7) нормами КПК не передбачено строків можливого звернення з клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових доказів.
Позиції учасників судового провадження
15.Прокурор Макар О. І. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
16.Захисник Мельник Д. М. заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Оцінка та мотиви Суду
17.Для правильного розгляду апеляційної скарги Суду необхідно надати відповідь на таке питання: чи можливий арешт тимчасово вилученого майна з метою забезпечення збереження речових доказів, якщо клопотання про арешт було подане з пропущенням встановленого КПК строку на звернення з таким клопотанням.
18.На це питання Суд надає позитивну відповідь і не погоджується з висновками слідчого судді з цього приводу.
19.Вирішуючи зазначене питання, Суд проаналізував такі обставини: (1) кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа; (2) майно, яке було вилучено та щодо якого подано клопотання про арешт; його значення для кримінального провадження; (3) завдання та мету арешту; (4) підстави для відмови в арешті; (5) правові наслідки пропуску строк на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна; (6) розумність та співмірність обмеження права власності.
(1) Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа
20. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 28 - частиною 3 статті 369-2 КК: одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб (том 1 а. с. 42-101).
21.За версією органу досудового розслідування 08.08.2019 заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 вимагали у представника ТОВ «Юридичне бюро Юржитло» ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США за вплив на колегію суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо винесення рішення про стягнення боргу в розмірі 10 332 566 гривень з ТОВ «Лубенське шляхово-будівельне управління № 9» на користь ТОВ «Юридичне бюро «Юржитло».
22.08.08.2019 через посередника ОСОБА_4 підозрювані ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 отримали першу частину грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США.
23.У подальшому ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_5 - представника ТОВ «Фірма «Катран-К», грошові кошти у розмірі 1 000 000 доларів США за здійснення впливу на відповідних службових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації шляхом використання своїх службових обов`язків із посадовими особами органів державної влади задля позитивного вирішення питання про отримання ТОВ «Фірма «Катран-К» дозволу на початок проведення будівництва (реконструкції) будівель та споруд «Ринку Рибалка» в місті Києві по вулиці Набережне Шосе, 25/3, яка входить до меж території охоронюваної (буферної зони) зони об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра».
24.14.08.2019 після отримання другої частини коштів за вплив на суддів Верховного Суду в розмірі 30 000 доларів США та частини коштів за вплив на службових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації у розмірі 450 000 доларів США ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було затримано.
25.Виходячи з наявних матеріалів, Суд приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_1 до вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра» для цілей арешту майна.
(2) Майно, яке було тимчасово вилучено у підозрюваного, та щодо якого подано клопотання про арешт, його значення для кримінального провадження
26.При затриманні в ході особистого обшуку у ОСОБА_1 було вилучено серед іншого: (1) купюри номіналом 100 доларів США в кількості п`яти штук із серійними номерами: КВ 49726632 D, КВ 49726636 D, КВ 49726635 D, КВ 49726634 D, КВ 49726633 D; (2) фіскальний чек-квитанцію від 13.08.2019 № 129267 про здійснення валютно-обмінної операції, відповідно до якої здійснено обмін 2500 доларів США на 63000 гривень; (3) мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «RedmiNote 6» (M1806E7TG) чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (том 1 а. с. 31-41).
27.Купюри номіналом 100 доларів США в кількості п`яти штук разом з іншими коштами на загальну суму 50 000 доларів США були використанні в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а саме: 07.08.2019 були оглянуті та врученні свідку ОСОБА_3 для отримання фактичних даних щодо ознак вчинення кримінального правопорушення та 08.08.2019 свідком ОСОБА_3 через ОСОБА_4 були передані підозрюваним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як перша частина неправомірної вигоди у розмірі 50 000 доларів США за вплив на суддів Верховного Суду (протокол огляду та вручення грошових коштів від 07.08.2019, протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 15-16.08.2019, протокол огляду від 19.08.2019) (том 1 а. с. 18-22, 230-236, 213-227).
28.З матеріалів провадження вбачається, що 13.08.2019 ОСОБА_1 здійснив обмін 2500 доларів США у касі ПрАТ «Українська фінансова група» (протокол огляду від 15.08.2019, протокол огляду від 19.08.2019 - том 1 а. с. 23-30, 213-227).
29.У телефоні ОСОБА_1 було виявлено фактичні дані, які стосуються обставин, що встановлюються та підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні (том 1 а. с. 109-210). Зокрема, наявні фотозображення та ймовірна переписка підозрюваного ОСОБА_1 з учасниками кримінального провадження - підозрюваним ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , що може свідчити про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
30.19.08.2019 стороною обвинувачення речі, вилучені у ОСОБА_1 при затриманні, було визнано речовими доказами (постанова прокурора від 19.08.2019, постанова детектива від 19.08.2019 - том 1 а. с. 211-212, 228-229).
31.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (частина 1 статті 98 КПК).
32.Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що вилучені речі об`єктивно пов`язані з подією ймовірного кримінального правопорушення, відповідають критеріям, передбаченим в статті 98 КПК. При цьому з матеріалів провадження вбачається, що вказані речі були вилучені відповідно до частини 1 статті 168, частини 3 статті 208 КПК, їх вилучення в вочевидь непроцесуальний спосіб на цьому етапі не встановлено.
(3) Завдання та мета арешту майна
33.Вирішуючи питання щодо арешту майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, Суд виходить в першу чергу з завдань та мети арешту майна в контексті забезпечення досягнення завдань кримінального провадження.
34.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, задля того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (частина 1 статті 2 КПК).
35.Арешт є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина 1 та пункт 7 частина 2 статті 131 КПК).
36.Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).
37.Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК). При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи незалежно від того, чи було таке майно вилучено чи ні, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (абзац 1 частина 3 статті 170 КПК).
38.Отже, арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів забезпечує дієвість кримінального провадження, сприяє досягненню завдань та мети кримінального провадження.
39.Як зазначалось вище, речі, вилучені при затриманні ОСОБА_1 , мають ознаки речового доказу, є предметом ймовірного злочину (купюри), зберегли на собі сліди злочину (телефон, чек) та можуть бути використані при встановленні, обставин, які підлягають доказуванню. Оскільки ОСОБА_1 в силу процесуального статусу ймовірно зацікавлений у приховуванні та знищенні доказів, які свідчать про можливу його причетність до злочину, є підстави стверджувати про існування вказаних ризиків. За таких обставин, є підстави для арешту речей, вилучених у ОСОБА_1 з метою збереження речових доказів.
(4) Підстави для відмови в арешті
40.Відмовляючи в арешті майна, слідчий суддя виходила з того, що орган досудового розслідування пропустив строк звернення до слідчого суді з відповідним клопотанням. Проте з таким висновком слідчого судді Суд не погоджується, з підстав наведених нижче.
41.Так, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (абзац 1 частини 5 статті 171 КПК).
42.Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив подання у встановлений строк клопотання про арешт майна, тимчасово вилученого під час затримання підозрюваного ОСОБА_1 .
43.Проте відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК (частина 1 статті 173 КПК).
44.При вирішенні питання про арешт майна, які відповідають критеріям речових доказів, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
45.Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
46.Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
47.Суд також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії.
(5) Правові наслідки пропуску строк на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
48.Як зазначено вище, наслідком пропущення строку на звернення з клопотанням про арешт майна є обов`язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено. Тобто з моменту спливу встановленого процесуального строку держава в особі відповідних уповноважених органів та посадових осіб не має правових підстав для утримання такого майна.
49.У разі порушення стороною обвинувачення обов`язку повернення майна та звернення (повторного звернення) до слідчого судді, суду із клопотанням про арешт майна, яке було тимчасово вилучене, з порушенням встановленого процесуального строку, слідчий суддя, суд при вирішенні такого клопотання має керуватися перш за все нормами інституту арешту майна (глава 17 КПК «Арешт майна»).
50.Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною 5 статті 171 КПК строку, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (стаття 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна.
51.Така суперечність на думку Суду вирішується наступним чином.
52.Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
53.Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «не пізніше наступного робочого дня» для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: (1) законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи відповідають вилучені речі критеріям речових доказів (чи на предмет відповідності їх умовам арешту з метою можливої конфіскації, спеціальної конфіскації тощо) та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку та (2) встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, невикористання права звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.
54.Таким чином, положення частини 5 статті 171 КПК у взаємозв`язку із положеннями частини 1 статті 169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті особистого обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
55.У той же час, вказані порушення речових прав не можуть нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими перш за все є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. А Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (стаття 1 КК).
56.Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.
57.Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на думку Суду, лежать в площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав), або можуть отримати оцінку суду в порядку статей 86, 87 КПК.
58.Показовим в світлі наведених висновків є зміст положень абзацу 2 частини 3 статті 170 КПК, яким встановлено примат цілей кримінального провадження при визначенні пріоритету обтяжень майна, накладених й з інших підстав (цивільно-правових, господарсько-правових тощо): арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства, у такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК.
59.Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (пункт 3 частини 1 статті 169 КПК).
60.Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.
(6) Щодо розумності та співмірності обмеження права власності
61.Втручання у право власності на майно ОСОБА_1 пов`язано зі здійснення кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речового доказу, отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремої особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна. Арештом майна на підозрюваного не буде покладено надмірний тягар, адже вартість арештованого майна неспівмірно низька в порівнянні з предметом ймовірного злочину.
62.Також Суд враховує, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина 4 статті 12, примітка 1 статті 45, частина 3 статті 369-2 КК).
63.Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252- V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України № 251- V від 18.10.2006).
64.Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії ним з метою захисту особи, суспільства та держави. Наявність публічного інтересу підтверджується, зокрема, створенням спеціалізованих антикорупційних органів.
65.Зазначене вище слід враховувати при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом застосування заходів забезпечення у кримінальних провадженнях, враховуючи при цьому також особливості проваджень, які підсудні Вищому антикорупційному суду.
66.Наявність значного суспільного інтересу в кримінальному провадженні № 22019270000000053 обумовлюється: (1) значенням належного функціонування найвищих органів державної влади; (2) значним розміром неправомірної вигоди; (3) потребою в забезпеченні збереження історико- культурної спадщини України.
67.Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина 1 статті 6 Конституції України).
68.Суд враховує приналежність як другого підозрюваного ОСОБА_2 , у попередній змові з яким діяв підозрюваний ОСОБА_1 , так і осіб, на яких вони за версією сторони обвинувачення впливали, до вищих посадових осіб виконавчої та судової влади України. Так, підозрюваний ОСОБА_2 на момент інкримінованих йому дій був заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, тобто заступником міністра Кабінет Міністрів України.
69.Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частина 1 статті 113 Конституції України, частина 1 статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). До складу Кабінету Міністрів України входять, зокрема, міністри України (частина 1 статті 114 Конституції України, частина 1 статті 6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
70.Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - МТОТ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МТОТ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (пункт 1 Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 08.06.2016). МТОТ очолює Міністр, який має, зокрема, заступників (пункт 10 Положення про Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 від 08.06.2016).
71.Посада, яку обіймав другий підозрюваний ОСОБА_2 , належить до посад державної служби категорії «А» (вищий корпус державної служби).
72.За версією сторони обвинувачення підозрюваний ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 мав вплинути на посадових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації, а також суддів Верховного Суду (тобто ОСОБА_1 фактично підозрюється у вчиненні двох злочинів).
73.За даними сторони обвинувачення підозрюваний ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 мав здійснити вплив, зокрема, на одного з міністрів Уряду України, а також за допомогою заступника Генерального прокурора - на суддів Верховного Суду. При цьому, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України (частина 3 статті 125 Конституції України, стаття 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
74.Також Суд враховує значний розмір неправомірних вигод, про які йдеться у наданих слідством матеріалах. За епізодом щодо впливу на посадових осіб Міністерства культури України ОСОБА_2 за попередньою змовою із підозрюваним ОСОБА_1 за версією обвинувачення вимагали 1 000 000 доларів США та одержали 450 000 доларів США. За епізодом впливу на суддів Верховного Суду підозрювані за версією слідства одержали неправомірну вигоду у розмірі 80 000 доларів США.
75.Підозрюваний ОСОБА_1 за попередньою змовою із підозрюваним ОСОБА_2 підозрюються у здійсненні впливу за отримання дозволу на початок проведення будівництва (реконструкції) будівель та споруд на земельній ділянці, яка входить до меж території охоронюваної (буферної зони) зони об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво- Печерська Лавра».
76.Свята Софія та Києво-Печерська Лавра у Києві належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (пункт № 336 у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).
77.Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування (преамбула Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Буферна зона - територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання (абзац 27 частина 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
78.Вказані обставини в сукупності обумовлюють наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні. Зазначене, за наявності інших необхідних умов, може виправдовувати обмеження прав підозрюваного ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
79.Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК).
80.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (пункт 2 частини 3 статті 407 КПК).
81.Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення норм вимог кримінального процесуального закону (пункт 3 частини1 статті 409 КПК).
82.Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина 1 статті 412 КПК).
83.Як мотивовано вище, слідчим суддею допущено істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
84.За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали про задоволення клопотання детектива про арешт майна.
85.Керуючись статтями 2, 7, 131, 170, 173, 407, 409, 412 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2019 про відмову в арешті майна - скасувати.
3.Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Нестеренка Олександра Ігоровича про арешт майна -задовольнити.
4.Накласти арешт на майно, а саме на:(1) купюри номіналом 100 доларів США в кількості п`яти штук із серійними номерами: КВ 49726632 D, КВ 49726633 D, КВ 49726634 D, КВ 49726635 D, КВ 49726636 D; (2) фіскальний чек-квитанцію від 13.08.2019 № 129267 про здійснення валютно-обмінної операції, відповідно до якої здійснено обмін 2500 доларів США на 63000 гривень; (3) мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «Redmi Note 6» (M1806E7TG), чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із забороною відчуження, розпорядження та користування.
5.Ухвала про арешт майна виконується негайно детективом, прокурором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Г. Михайленко
Судді М. С. Глотов
Д. С. Чорненька