- Головуючий суддя (ВАКС): Крикливий В.В.
- Суддя (ВАКС): Галабала М.В., Ногачевський В.В.
- Захисник/адвокат : Денисюка С.Ф., Подосінова А.О., Вилков С.В.
- Прокурор : Перов А.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 638/12275/18
Провадження № 1-кп/991/95/19
У Х В А Л А
10 грудня 2019 рокумісто Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Крикливого В.В.,
суддів: Галабали М.В., Ногачевського В.В.,
за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.О.,
прокурора Перова А.В.,
представника потерпілого Хлопузяна Р.Д.,
захисників: Денисюка С.Ф., Подосінова А.О., Вилкова С.В.,
обвинуваченої ОСОБА_1 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України,
в с т а н о в и л а :
04 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 375 КК України.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року призначено підготовче судове засідання, у якому судом з`ясовано думку учасників щодо можливості призначення справи до судового розгляду, зокрема, наявності підстав для прийняття судом рішень, передбачених п. п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України.
До початку підготовчого судового засідання захисник Лясковець О.В. направив до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору та про розгляд вказаного клопотання за його відсутності, оскільки не може прибути в судове засідання.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисники Подосінов А.О. та Денисюк С.Ф. заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам чинного кримінального процесуального законодавства.
Свої клопотання захисники обґрунтовують тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки містить протиріччя у викладені фактичних обставин злочину інкримінованого обвинуваченій. Захисники звертають увагу на те, що після повідомлення ОСОБА_1 про підозру, на час складання обвинувального акта, закінчився строк досудового розслідування. Захисники зазначають, що строк досудового розслідування у два місяці сплинув на момент відкриття матеріалів стороні захисту, тобто 22 травня 2018 року. Проте обвинувальний акт складений лише через 12 днів після завершення ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стороною захисту.
Крім того, захисники звертають увагу на те, що оскільки ОСОБА_1 є суддею, то вручення повідомлення про підозру судді має підписати і вручити Генеральний прокурор чи його заступник, проте стороною обвинувачення цього зроблено не було.
Захисники також зазначають про те, що 10 серпня 2018 року представнику потерпілого було відкрито матеріали кримінального провадження, однак в даному провадженні потерпілий був відсутній, що, на їх думку, є також підставою для повернення обвинувального акта.
Захисник Вилков С.В. та обвинувачена ОСОБА_1 підтримали клопотання захисників Денисюка С.Ф., Подосінова А.О. та Лясковця О.В.
Прокурор проти задоволення клопотань заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість. Представник потерпілого ПАТ «Укргазвидобування» Хлопузян Р.Д. погодився із думкою прокурора.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів вважає, що клопотання захисників Денисюка С.Ф., Подосінова А.О. та Лясковця О.В. не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Відповідно до вимог частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Як вбачається із змісту пункту 5 частини другої статті 291 згаданого Кодексу, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, які прокурор вважає встановленими.
Відповідно до ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (п.2 Постанови ВС від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16).
Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.
Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Між тим, доводи сторони захисту на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до такої оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення, що є неприпустимим у підготовчому судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння обвинуваченою суті висунутого проти неї обвинувачення.
Таким чином, колегія судів приходить до висновку про те, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні в цілому відповідає вимогам статті 291 КПК України, тому відсутні підстави для його повернення прокурору.
Що стосується доводів сторони захисту необхідність повернення обвинувального акта прокурору з тих мотивів, що його було направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, а також тому, що органами досудового розслідування було порушено визначений законом порядок повідомлення судді Денисюк Т.С. про підозру, колегія суддів зазначає, що такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України, тому наведені стороною захисту мотиви не заслуговують на увагу при вирішенні питання, передбаченого п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи захисників про те, що в даному кримінальному провадженні потерпілий відсутній та орган досудового розслідування незаконно відкрив представнику ПАТ «Укргазвидобування» матеріали провадження, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Разом з тим, положеннями ч. 5 ст. 55 КПК України передбачена можливість слідчого або прокурора за наявності очевидних та достатніх підстав відмовити у визнанні потерпілим, про що виноситься вмотивована постанова про таку відмову, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та пояснень прокурора в підготовчому судовому засіданні ПАТ «Укргазвидобування», у порядку ст. 55 КПК України, подано заяву про визнання потерпілим. Таким чином, з моменту звернення із відповідною заявою ПАТ «Укргазвидобування» набуло статусу потерпілого, так як постанова слідчого або прокурора про відмову у визнанні потерпілим не виносилася.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що в разі відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, ПАТ «Укргазвидобування» вважається потерпілим і тому сторона обвинувачення зобов`язана відкрити його представнику матеріали кримінального провадження (ч.7 ст.290 КПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому клопотання захисників задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 290, 291, 314 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні клопотань про повернення прокурора обвинувального акту прокурору захисникам Лясковцю О.В., Подосінову А.О. та Денисюку С.Ф. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяВ.В. Крикливий
Судді:М.В. Галабала
В.В. Ногачевський