- Головуючий суддя (АП ВАКС) : Михайленко Д.Г.
- Суддя (АП ВАКС) : Глотов М.С., Чорненька Д.С.
- Секретар : Онуфрієнко І.В.
Справа № 991/1463/19
Провадження №11-сс/991/230/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2019 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого ОСОБА_1,суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
учасники судового провадження: захисник ОСОБА_5, прокурор ОСОБА_6,
розглянула апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від26.11.2019 про відмову в накладенні арешту на майно (провадження №1-кс/991/2349/19) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019270000000053 від 19.08.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною3 статті369-2 Кримінального кодексу України.
Історія провадження
1.14.08.2019 ОСОБА_7 затримано в рамках кримінального провадження №12014000000000046 від 04.02.2014 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК) (том 1 а. с. 181-188).
2.При затриманні в ході особистого обшуку у ОСОБА_7 було вилучено серед іншого мобільний телефон марки Apple IPhone X MQCL2LL/A, НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 .
3.15.08.2019 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною4 статті190 КК.
4.18.10.2019 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (його дії кваліфіковані за частиною2 статті28 частиною3 статті369-2КК) (том1 а.с.17-81).
5.21.10.2019 прокурором визначена підслідність кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні №22019270000000053 за детективами Національного антикорупційного бюро України (том1 а.с.6-7).
6.15.11.2019 детектив Четвертого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 подав до слідчого судді Вищого антикорупційного суду клопотання про арешт майна.
7.26.11.2019слідчий суддя Вищого антикорупційногосуду постановилавідмовити взадоволенні клопотаннядетектива таповернути вилученемайно ОСОБА_7 (том1 а.с.233-234).
8.02.12.2019 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від26.11.2019 про відмову в накладенні арешту на майно (провадження №1-кс/991/2349/19) у кримінальному провадженні №22019270000000053 від 19.08.2019 02.12.2019
9.02.12.2019 суддя-доповідач призначив апеляційну скаргу до розгляду.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали та мотиви слідчого судді
10.Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.11.2019: (1) відмовлено в задоволенні клопотання детектива про арешт майна; (2) вилучене під час особистого обшуку, проведеного 14.08.2019, майно, а саме: мобільний телефон марки Apple IPhone X MQCL2LL/A, НОМЕР_1 IMEI НОМЕР_2 вирішено повернуто власнику ОСОБА_7 .
11.При постановленні ухвали слідчий суддя виходила з того, що детектив пропустив встановлений КПК строк на подання клопотання про арешт майна, яке було тимчасово вилучено в ході обшуку, а саме: (1) зазначені у клопотанні детектива речі були вилучені у ОСОБА_7 14.08.2019 під час особистого обшуку; (2) клопотання про арешт цього майна мало бути подано протягом 48 годин після вилучення, останнім днем подання клопотання було 16.08.2019, клопотання про арешт майна подано лише 15.11.2019.
Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги
12.В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про задоволення клопотання детектива про арешт майна.
13.Апеляційна скарга мотивована таким: (1) вилучені у ОСОБА_7 речі є речовими доказами; (2) необхідність збереження речових доказів забезпечується шляхом накладення арешту; (3) нормами КПК не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна як недотримання строків звернення з цим клопотання до слідчого судді; (4) слідчий суддя не встановила обставин, які є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна відповідно до частини1 статті173 КПК; (5) питання щодо строків подання клопотання про арешт не належить до питань, які має встановити суд при розгляді такого клопотання згідно з частиною2 статті173 КПК; (6) нормами КПК встановлено вичерпний переляк питань, які суд має встановити при вирішенні питання про арешт майна; (7) нормами КПК не передбачено строків можливого звернення з клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових доказів.
Позиції учасників судового провадження
14.Прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
15.Захисник ОСОБА_5 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Оцінка та мотиви Суду
16.Для правильного розгляду апеляційної скарги Суду необхідно надати відповідь на таке питання: чи можливий арешт тимчасово вилученого майна з метою забезпечення збереження речових доказів, якщо клопотання про арешт було подане з пропущенням встановленого КПК строку на звернення з таким клопотанням.
17.На це питання Суд надає позитивну відповідь і не погоджується з висновками слідчого судді з цього приводу.
18.Вирішуючи зазначене питання, Суд проаналізував такі обставини: (1) кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа; (2) майно, яке було вилучено та щодо якого подано клопотання про арешт; його значення для кримінального провадження; (3) завдання та мету арешту; (4) підстави для відмови в арешті; (5) правові наслідки пропуску строк на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна; (6) розумність та співмірність обмеження права власності.
(1) Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа
19. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною2 статті28 частиною3 статті369-2 КК: одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішень особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене за попередньою змовою групою осіб (том1 а.с.17-81).
20.За версією сторони обвинувачення 08.08.2019 заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_9 вимагали у представника ТОВ«Юридичне бюро Юржитло» ОСОБА_10 грошові кошти у розмірі 80000 доларів США за вплив на колегію суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо винесення рішення про стягнення боргу в розмірі 10332566гривень з ТОВ«Лубенське шляхово-будівельне управління№9» на користь ТОВ«Юридичне бюро «Юржитло».
21.08.08.2019 через посередника ОСОБА_11 підозрювані ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 отримали першу частину грошових коштів у розмірі 50000 доларів США.
22.У подальшому ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_9 вимагав від ОСОБА_12 представника ТОВ«Фірма«Катран-К», грошові кошти у розмірі 1000000 доларів США за здійснення впливу на відповідних службових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації шляхом використання своїх службових обов`язків із посадовими особами органів державної влади задля позитивного вирішення питання про отримання ТОВ«Фірма«Катран-К» дозволу на початок проведення будівництва (реконструкції) будівель та споруд «Ринку Рибалка» в місті Києві по вулиці Набережне Шосе, 25/3, яка входить до меж території охоронюваної (буферної зони) зони об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра».
23.14.08.2019 після отримання другої частини коштів за вплив на суддів Верховного Суду в розмірі 30000доларів США та частини коштів за вплив на службових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації у розмірі 450000 доларів США ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було затримано.
24.Виходячи з наявних матеріалів, Суд приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра» для цілей арешту майна.
(2) Майно, яке було тимчасово вилучено у підозрюваного, та щодо якого подано клопотання про арешт, його значення для кримінального провадження
25.При затриманні в ході особистого обшуку у ОСОБА_7 було вилучено серед іншого: мобільний телефон Apple IPhone X MQCL2LL/A, G6TVKCDRJCLG IMEI: НОМЕР_2 (далі також мобільний телефон, том1 а.с.181-188).
26.У телефоні ОСОБА_7 було виявлено фактичні дані, які стосуються обставин, що встановлюються та підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні (том1 а.с.84-178). Зокрема, наявні фотозображення та ймовірна переписка підозрюваного ОСОБА_7 з учасниками кримінального провадження підозрюваним ОСОБА_9 (том 1 а.с. 89-99, 167-176) та свідками ОСОБА_11 (том 1а. с. 164, 167-168,173), ОСОБА_10 (том 1 а.с. 141-149, 159-163, 167-176), ОСОБА_12, журнали викликів в «месенджерах» з вказаними особами, що може свідчити про причетність ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень.
27.Крім того, оглядом мобільного телефона встановлена на ньому наявність файлу з назвою «Информация относительно реконструкции рынка «Рыбалка», з приводу якого за версією сторони обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в ОСОБА_12 вимагалися грошові кошти за здійснення впливу на відповідних службових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації задля позитивного вирішення питання про отримання ТОВ«Фірма«Катран-К» дозволу на початок проведення будівництва (реконструкції) будівель та споруд цього ринку.
28.19.08.2019 стороною обвинувачення мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_7 при затриманні, було визнано речовим доказом (постанова прокурора від 19.08.2019, том1 а.с.179-180).
29.Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які, зокрема, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (частина1 статті98КПК).
30.Суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що вилучені речі об`єктивно пов`язані з подією ймовірного кримінального правопорушення, відповідають критеріям, передбаченим в статті98 КПК. При цьому з матеріалів провадження вбачається, що вказані речі були вилучені відповідно до частини1 статті168, частини3 статті208 КПК, їх вилучення в вочевидь непроцесуальний спосіб на цьому етапі не встановлено.
(3) Завдання та мета арешту майна
31.Вирішуючи питання щодо арешту майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, Суд виходить в першу чергу з завдань та мети арешту майна в контексті забезпечення досягнення завдань кримінального провадження.
32.Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, зокрема, задля того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (частина1 статті2 КПК).
33.Арешт є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина1 та пункт7 частина2 статті131 КПК).
34.Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (абзац2 частини1 статті170 КПК).
35.Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт1 частини2 статті170КПК). При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи незалежно від того, чи було таке майно вилучено чи ні, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті98 КПК (абзац1 частина3 статті170КПК).
36.Отже, арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів забезпечує дієвість кримінального провадження, сприяє досягненню завдань та мети кримінального провадження.
37.Як зазначалось вище, мобільний телефон, вилучений при затриманні ОСОБА_7, має ознаки речового доказу, зберіг на собі сліди злочину та може бути використаний при встановленні обставин, які підлягають доказуванню. Оскільки ОСОБА_7 в силу процесуального статусу ймовірно зацікавлений у приховуванні та знищенні доказів, які свідчать про можливу його причетність до злочину, є підстави стверджувати про існування вказаних ризиків. За таких обставин, є підстави для арешту мобільного телефону, вилученого у ОСОБА_7 з метою збереження речових доказів.
(4) Підстави для відмови в арешті майна
38.Відмовляючи в арешті майна, слідчий суддя виходила з того, що орган досудового розслідування пропустив строк звернення до слідчого суді з відповідним клопотанням. Проте з таким висновком слідчого судді Суд не погоджується, з підстав наведених нижче.
39.Так, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (абзац1 частини5 статті171КПК).
40.Як вбачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування дійсно не забезпечив подання у встановлений строк клопотання про арешт майна, тимчасово вилученого під час затримання підозрюваного ОСОБА_7 .
41.Проте відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом2 частини1 статті170КПК (частина1 статті173КПК).
42.При вирішенні питання про арешт майна, які відповідають критеріям речових доказів, слідчий суддя, суд повинен враховувати: (1) правову підставу для арешту майна; (2)можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК); (3) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; (4)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).
43.Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.
44.Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.
45.Суд також зазначає, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов`язок і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії.
(5) Правові наслідки пропуску строк на звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна
46.Як зазначено вище, наслідком пропущення строку на звернення з клопотанням про арешт майна є обов`язок негайно повернути майно особі, у якої воно було тимчасово вилучено. Тобто з моменту спливу встановленого процесуального строку держава в особі відповідних уповноважених органів та посадових осіб не має правових підстав для утримання такого майна.
47.У разі порушення стороною обвинувачення обов`язку повернення майна та звернення (повторного звернення) до слідчого судді, суду із клопотанням про арешт майна, яке було тимчасово вилучене, з порушенням встановленого процесуального строку, слідчий суддя, суд при вирішенні такого клопотання має керуватися перш за все нормами інституту арешту майна (глава17КПК «Арешт майна»).
48.Тобто, з одного боку порушення передбаченого частиною5 статті171КПК строку, є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (стаття 169 КПК «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого не є підставою для відмови в арешті майна.
49.Така суперечність на думку Суду вирішується наступним чином.
50.Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними з різними цілями та правовими наслідками. Вони стосуються різних аспектів процесу доказування.
51.Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «не пізніше наступного робочого дня» для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що: (1) законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись чи відповідають вилучені речі критеріям речових доказів (чи на предмет відповідності їх умовам арешту з метою можливої конфіскації, спеціальної конфіскації тощо) та підготувати відповідне мотивоване клопотання, з одного боку, та (2) встановити такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, невикористання права звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.
52.Таким чином, положення частини5 статті171 КПК у взаємозв`язку із положеннями частини1 статті 169 КПК визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті особистого обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, після спливу якого необхідно негайно повернути майно), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.
53.У той же час, вказані порушення речових прав не можуть нівелювати доказове значення майна, що відповідає критеріям речового доказу, перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими перш за все є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінально-процесуальних норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. А Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (стаття1КК).
54.Таким чином, норми КПК щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені, зокрема, для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.
55.Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на думку Суду, лежать в площині юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (частина 4 статті 100 КПК), дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав).
56.Показовим в світлі наведених висновків є зміст положень абзацу2 частини3 статті170 КПК, яким встановлено примат цілей кримінального провадження при визначенні пріоритету обтяжень майна, накладених й з інших підстав (цивільно-правових, господарсько-правових тощо): арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства, у такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК.
57.Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (пункт3 частини1 статті169 КПК).
58.Підсумовуючи наведене, Суд зазначає, що вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення доказу в кримінальному провадженні, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.
(6) Щодо розумності та співмірності обмеження права власності
59.Втручання у право власності на майно ОСОБА_7 пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речового доказу, отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремої особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна. Арештом майна на підозрюваного не буде покладено надмірний тягар, адже вартість арештованого майна неспівмірно низька в порівнянні з предметом ймовірного злочину.
60.Також Суд враховує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину (частина4 статті12, примітка1 статті45, частина3 статті369-2КК).
61.Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998). Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абзац 5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікована Законом України № 252 V від 18.10.2006). Корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав (абзаци 2 та 4 преамбули до Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003, ратифікована Законом України №251 V від 18.10.2006).
62.Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних злочинів та необхідності ефективної протидії ним з метоюзахисту особи,суспільства тадержави. Наявність публічного інтересу підтверджується, зокрема, створенням спеціалізованих антикорупційних органів.
63.Зазначене вище слід враховувати при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом застосування заходів забезпечення у кримінальних провадженнях, враховуючи при цьому також особливості проваджень, які підсудні Вищому антикорупційному суду.
64.Наявність значного суспільного інтересу в кримінальному провадженні №22019270000000053 обумовлюється: (1) значенням належного функціонування найвищих органів державної влади; (2)значним розміромнеправомірної вигоди; (3) потребою в забезпеченні збереження історико культурної спадщини України.
65.Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина1 статті6 Конституції України).
66.Суд враховує приналежність осіб, на яких підозрювані за версією сторони обвинувачення впливали, до вищих посадових осіб виконавчої та судової влади України. Так, підозрюваний ОСОБА_7 на момент інкримінованих йому дій був заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України, тобто заступником міністра Кабінету Міністрів України.
67.Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади (частина1 статті113 Конституції України, частина1 статті1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). До складу Кабінету Міністрів України входять, зокрема, міністри України (частина1 статті114 Конституції України, частина1 статті6 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
68.Міністерство зпитань тимчасовоокупованихтериторійтавнутрішньо переміщенихосібУкраїни(даліМТОТ)єцентральниморганомвиконавчої влади,діяльністьякогоспрямовується ікоординуєтьсяКабінетомМіністрів України. МТОТєголовним органому системіцентральних органіввиконавчої влади,що забезпечуєформування тареалізує державнуполітику зпитань тимчасовоокупованих територійу Донецькійта Луганськійобластях татимчасово окупованоїтериторії АвтономноїРеспубліки Кримі міста Севастополя(пункт1Положенняпро Міністерствоз питаньтимчасово окупованихтериторійта внутрішньопереміщених осібУкраїни,затвердженого постановоюКабінету Міністрів України №376від 08.06.2016) . МТОТ очолює Міністр, який має, зокрема, заступників (пункт10 Положення проМіністерство з питань тимчасово окупованих територійта внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №376 від 08.06.2016).
69.Посада, яку обіймав другий підозрюваний ОСОБА_7, належить до посад державноїслужби категорії «А» (вищий корпус державної служби).
70.За версією сторони обвинувачення підозрюваний ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_9 мав вплинути на посадових осіб Міністерства культури України та Київської міської державної адміністрації, а також суддів Верховного Суду (тобто ОСОБА_7 фактично підозрюється у вчиненні двох злочинів).
71.За даними сторони обвинувачення підозрюваний ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_9 мав здійснити вплив, зокрема, на одного з міністрів Уряду України, а також за допомогою заступника Генерального прокурора на суддів Верховного Суду. При цьому, Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України (частина3 статті125 Конституції України, стаття36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
72.Також Суд враховує значний розмір неправомірних вигод, про які йдеться у наданих слідством матеріалах. За епізодом щодо впливу на посадових осіб Міністерства культури України ОСОБА_7 запопередньоюзмовоюізпідозрюваним ОСОБА_9 заверсією обвинувачення вимагали 1000000 доларів США та одержали 450000 доларів США. За епізодом впливу на суддів Верховного Суду підозрювані за версією слідства одержали неправомірну вигоду у розмірі 80000 доларів США.
73.Підозрюваний ОСОБА_7 за попередньою змовою із підозрюваним ОСОБА_9 підозрюються у здійсненні впливу за отримання дозволу на початок проведення будівництва (реконструкції) будівель та споруд на земельній ділянці, яка входить до меж території охоронюваної (буферної зони) зони об`єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво Печерська Лавра».
74.Свята Софія та Києво-Печерська Лавра у Києві належать до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (пункт №336 у списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО).
75.Об`єкти культурноїспадщини,якізнаходятьсяна територіїУкраїни,умежахїї територіальногоморятаприлеглої зони,охороняютьсядержавою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування (преамбула Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Буферна зонатериторіянавколо об`єктавсесвітньоїспадщини,щозабезпечуєохоронуцілісності таавтентичностівидатноїуніверсальної цінностіцьогооб`єктата умежахякоївстановлюється відповіднийрежимвикористання (абзац27 частина1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
76.Вказані обставини в сукупності обумовлюють наявність значного суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні. Зазначене, за наявності інших необхідних умов, може виправдовувати обмеження прав підозрюваного ОСОБА_7 шляхом накладення арешту на мобільний телефон.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
77.Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття310КПК).
78.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (пункт2 частини3 статті407 КПК).
79.Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення норм вимог кримінального процесуального закону (пункт3 частини1 статті409 КПК).
80.Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (частина 1 статті 412 КПК).
81.Як мотивовано вище, слідчим суддею допущено істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
82.За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали про задоволення клопотання детектива про арешт майна.
83.Керуючись статтями2, 7, 131, 170, 173, 407, 409, 412 КПК, колегія суддів постановила:
1.Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від26.11.2019 про відмову в накладенні арешту на майно скасувати.
3.Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Четвертого відділудетективів Першогопідрозділу детективів Головного підрозділудетективів Національногоантикорупційного бюро України ОСОБА_8 про арештмайна від14.11.2019задовольнити.
4. Накластиарешт намайно,а саме:мобільний телефон Apple IPhone X MQCL2LL/A, НОМЕР_1 IMEI: НОМЕР_2 із забороною відчуження, розпорядження та користування ним.
5.Ухвала про арешт майна виконується негайно детективом, прокурором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3