- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
Справа № 910/322/19
Провадження1-кс/991/3538/19
УХВАЛА
26 грудня 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., детектива Войтюк Р.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погоджене із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кимликом Р.В., про арешт майна по кримінальному провадженню № 52016000000000235 від 11.07.2016,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кимликом Р.В., про арешт майна підозрюваної ОСОБА_1 у виді майнових прав ОСОБА_2 на цінні папери за договором купівлі-продажу № БВ-2271/18 від 30.08.2018, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52016000000000235 від 11.07.2016, за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що упродовж грудня 2014 року - лютого 2016 року ОСОБА_1 , будучи службовою особою ПАТ «Черкасиобленерго», діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, з корисливих мотивів, у порушення положень ч. 2 ст. 15-1, ч. 8 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику», п.п. 5.9, 6.3 ПКЕЕ, п. 1 Положення та п. 2.7 Умов та Правил, зловживаючи службовим становищем, уклала ряд договорів, в ході виконання яких ПАТ «Черкасиобленерго» та ДП «Енергоринок» недоотримали доходи у вигляді грошових коштів на суму 22 534 761,44 грн. та 251 504 590,77 грн., відповідно, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Також встановлено, що матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 укладено з ТОВ «КУА «ЮДП ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ» договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-2271/18 від 30.08.2019, щодо об`єкту нерухомості, розташованому в ЖК «Новопечерські Липки» по вул. Професора Підвисоцького у м . Києві . На виконання вказаного договору ОСОБА_2 у період з 13.09.2018 по 11.06.2019 здійснено 4 платежі на загальну суму 2 029 750 гривень. В той же час, згідно Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2000 року по 3 квартал 2019 року одержала дохід на загальну суму 232 993, 77 грн.
На підтвердження права власності на цінні папери ОСОБА_2 детективом надано Договір № БВ-2271/18 купівлі-продажу цінних паперів від 30 серпня 2018 року.
Також у клопотання детектив просить розгляд клопотання проводити без повідомлення сторони захисту та інших осіб, оскільки це є необхідним для забезпечення арешту майна та зменшить ризик передачі або відчуження зазначеного майна третім особам.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Тому відповідно до зазначеної норми, після отримання клопотання слідчим суддею не здійснено судовий виклик особи, з володіння якої було вилучено майно, на яке детектив прохає накласти арешт.
У судовому засіданні детектив клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому. Додатково пояснив, що органом досудового розслідування встановлено факт використання ОСОБА_1 грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності для забезпечення свого комфортного життя. Крім того, згідно інформації наданою Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, ОСОБА_2 не мала грошових активів для придбання цінних паперів, а у самому договорі зазначено контактний номер телефону ОСОБА_1 та згідно довіреностей, остання має право на представництво інтересів своєї матері. У зв`язку з чим, орган досудового розслідування переконаний, що придбання цінних паперів відбулося за гроші ОСОБА_1 .
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частина 3 ст. 132 КПК України зазначає, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як вбачається із матеріалів клопотання, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52016000000000235 від 11.07.2016. У кримінальному провадженні 19.12.2019 повідомлено про підозру ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Так, з приводу конфіскації майна, як виду покарання, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що така конфіскація передбачена нормами чинного законодавства у відношенні підозрюваного, обвинуваченого або засудженого. Як встановлено під час судового засідання, власником речей, на які детектив прохає накласти арешт, є мати підозрюваної ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , якій про підозру у даному кримінальному провадженні не повідомлялося та остання до провадження жодного відношення не має. Отже, правова підстава для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , як можлива конфіскація майна, по кримінальному провадженню № 52016000000000235 не може бути застосована.
Окрім того, як попередньо було встановлено, власником майна, на яке детектив прохає накласти арешт є мати підозрюваної, а отже стороною обвинувачення порушено порядок звернення із клопотанням до суду про арешт майна третьої особи, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, із клопотанням про арешт майна третьої особи, має право звернутись прокурор. Однак із таким клопотанням звернувся детектив, що є порушенням вимог процесуального законодавства.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст. 27, 110, 131-132, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Войтюк Р.В., погодженого із прокурором другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Кимликом Р.В., про арешт майна підозрюваної ОСОБА_1 у виді майнових прав ОСОБА_2 на цінні папери за договором купівлі-продажу № БВ-2271/18 від 30.08.2018 - відмовити.
Ця ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суд.
Слідчий суддя С.М. Мойсак