Документ № 87174280

Справа № 760/22550/19

Провадження1-кп/991/183/19

У Х В А Л А

23 січня 2020 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Ткаченка О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

прокурора - Касьяна А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кам`янське (м.Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ,

розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінальних проваджень №42019000000000543 та №52017000000000095(справа №760/22550/19),

установив:

28 листопада 2019 року до Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 05 вересня 2019 року надійшло кримінальне провадження №42019000000000543 (справа №760/22550/19) щодо ОСОБА_1 , якому відповідно обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, згідно з положеннями ч. 3 ст. 35 КПК України, для розгляду кримінального провадження було визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої Задорожної Л.І., суддів Федорова О.В. та Шкодіна Я.В..

Розпорядженням керівника апарату Вищого антикорупційного суду Крикливенка Б.В. за №46ав від 03 грудня 2019 року призначено повторний авторозподіл у цій справі. Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи в складі колегії замінено суддю Федорова О.В. на суддю Ткаченка О.В..

Ухвалою суду від 03 грудня 2019 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

12 грудня 2019 року до Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали Солом`янського районного суду м.Києва від 05 вересня 2019 року надійшло кримінальне провадження № 52017000000000095 (справа №760/4159/18) щодо ОСОБА_1 , якому відповідно обвинувального акта висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України.

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказане кримінальне провадження передано для розгляду питання про об`єднання(спільного розгляду) колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючої Задорожної Л.І., суддів Ткаченка О.В. та Шкодіна Я.В..

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року у кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

13 січня 2020 року ухвалою Вищого антикорупційного суду було постановлено рішення про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №42019000000000543 та № 52017000000000095, об`єднаному кримінальному провадженню було присвоєно єдиний унікальний номер 760/22550/19, провадження №1-кп/991/183/19.

Під час підготовчого судового засідання в об`єднаному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття кримінальних проваджень №42019000000000543 та №52017000000000095(справа №760/22550/19), виходячи із змісту статей 7,8,9,42 КПК України та статей 3,21,32,58,64 Конституції України. Вказав, що відповідно до обох обвинувальних актів йому інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-1 КК України, що було вчинене шляхом відмови в отриманні електронного цифрового підпису (ЕЦП), внаслідок чого фактично подані ним декларації за 2015-2018 роки не знаходяться на офіційному веб-сайті НАЗК. Проте, як беззаперечно свідчать зібрані докази в об`єднаному кримінальному провадженні, ним у електронному форматі PDF, за особистим підписом та в передбачені законом строки, за затвердженою рішенням НАЗК 10 червня 2016 року формою №3, на електронну поштову адресу НАЗК направлялись декларації у відкритий спосіб. Зауважив, що відповідальності за відмову у отриманні ЕЦП законодавством не передбачено. Крім того, виготовлення ЕЦП можливе лише за наявності згоди особи на обробку своїх персональних даних, а безальтернативна вимога ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» пов`язана з примусовим застосуванням електронного підпису, відповідно до ст. 64 Конституції України є обмеженням його конституційних прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, жодного закону, який передбачав би будь-яку відповідальність за відмову у отриманні ЕЦП чи за ненадання згоди на обробку своїх персональних даних взагалі не існує, а за ч.2 ст.58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення, а тому суд має відповідно до ч.6 ст.9 КПК України застосувати загальні засади кримінального провадження, які визначені ч.1 ст.7 КПК України, до яких, зокрема, відноситься верховенство права і закрити кримінальне провадження, оскільки держава не є всевладною щодо людини і у своїй діяльності має бути обмежена правами і свободами людини.

Прокурор Касьян А.О. заперечував проти задоволення вказаного клопотання, посилаючись на те, що ч.3 ст.314 КПК України не надає суду права закривати провадження з підстав, вказаних в клопотанні обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Пунктом другим частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України передбачено перелік підстав для закриття провадження на стадії підготовчого судового засідання. До таких підстав належать ті, що передбачені пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, суд має право закрити провадження з підстав, визначених ч.1 ст.284 КПК України у випадку набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою(п.4); смерті підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого(п.5); якщо існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню(п.6); якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством(п.7); стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу(п.8); після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи(п.10).

Частина друга статті 284 КПК України визначає, що кримінальне провадження закривається судом:1) у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;1-1) з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті;2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом; 3) досягнуто податковий компроміс у справах про кримінальні правопорушення, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Обвинувачений обґрунтовує своє клопотання про закриття провадження тим, що жодного закону, який передбачав би будь-яку відповідальність за відмову в отриманні електронного цифрового підпису чи за ненадання згоди на обробку своїх персональних даних взагалі не існує, тому у відповідності до ч.2 ст.58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення. При цьому, його клопотання не містить обґрунтування підстав для закриття кримінального провадження, визначених п.2 ч.3 ст.314 КПК України.

Таким чином, обставини, на які посилається сторона захисту у своєму клопотанні, не є підставою для прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового засідання, оскільки під час підготовчого судового засідання суд не здійснює перевірку та оцінку доказів, тому не може перевірити доводів обвинуваченого про подання ним декларацій за 2015, 2016, 2017 роки, перед звільненням та за 2018 рік. Крім того, п.2 ч.3 ст.314 КПК України містить вичерпний перелік випадків коли суд має право закрити провадження та не може тлумачитись ширше, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.

В той же час необхідно зауважити, що розгляд судом відповідних доводів обвинуваченого можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд, за участю сторін судового провадження, на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

Керуючись ст.ст.284,314,372,376 КПК України, суд -

постановив:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінальних проваджень №42019000000000543 та №52017000000000095(справа №760/22550/19) - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: О.В. Ткаченко

Я.В. Шкодін