- Головуюча суддя (ВАКС): Широка К.Ю.
- Секретар : Севрюк К.А.
- Захисник/адвокат : Литвиненка В.М.
Справа № 4910/60/19
Провадження1-кс/991/2127/19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2020 року м.Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка К. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,
адвоката Литвиненка В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (НАБУ),
ВСТАНОВИЛА
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 (далі - скаржниця) на неправомірні дії уповноважених осіб НАБУ щодо ненадання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, а саме кримінального провадження № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Скаржниця у скарзі просить зобов`язати НАБУ надати їй для ознайомлення матеріали цього кримінального провадження, зокрема, документи слідчих (розшукових) дій, рапортів, процесуальних рішень детективів, клопотань, судових рішень, тощо, щодо причетності заявниці до:
-юридичного забезпечення, участі в судах та контролю за процедурою ліквідації юридичних осіб, зазначених в ухвалі від 01.02.2018 року по справі № 760/2790/18.
-керівництва групою осіб щодо юридичного забезпечення, участі в судах та контролю за процедурою ліквідації юридичних осіб, зазначених в ухвалі від 01.02.2018 року по справі № 760/2790/18.
Скаржниця також просить надати належним чином завірені копії витягів з ЄРДР та процесуальних рішень щодо призначення детективів та прокурорів, уповноважених здійснювати досудове розслідування та процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні за період з 1 січня 2018 року по цей час.
3 жовтня 2019 року слідча суддя постановила ухвалу про відкриття провадження по скарзі. В подальшому, скарга була передана до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про підсудність. Розгляд скарги було відновлено після повернення матеріалів на розгляд Вищого антикорупційного суду.
Обґрунтування скарги
Скаржниця зазначила, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (КК України).
Скаржниця вказує на те, що вона є особою, яка обвинувачується (підозрюється) у вчиненні [цього] кримінального правопорушення, а тому має право, зокрема, ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. Скаржниця зазначає, що питання статусу особи, щодо якої органи досудового розслідування збирають докази причетності до скоєння злочинів у кримінальному провадженні, не регулюється кримінальним процесуальним законом. Тому, в обґрунтування свого статусу скаржниця наводить усталену практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), а також загальні засади кримінального провадження.
22 жовтня 2018 року скаржниця звернулася до НАБУ з клопотанням на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. 30 листопада 2018 року вона отримала листа від НАБУ, у якому їй відмовили з ознайомленням на підставі того, що скаржниця не є стороною кримінального провадження, а отже, не має права подавати такі клопотання.
Доводи сторін у судовому засіданні
Адвокат підтримав доводи скарги, попросив задовольнити скаргу.
Детектив Олійник Ф. В. не з`явився у судове засідання, раніше детектив Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Прокопенко Б. надав заперечення. У запереченнях він вказав на відсутність процесуального статусу скаржниці у цьому кримінальному провадженні.
Мотивація суду
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників, слідча суддя вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Слідча суддя повинна встановити, чи має скаржниця процесуальний статус особи, яка може ознайомлюватися з матеріалами конкретного кримінального провадження.
Слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню (стаття 221 КПК України). Таким чином, лише сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можуть отримати доступ до матеріалів кримінального провадження.
Скаржниця вказує на те, що відповідно до відомостей, зазначених в текстах ухвал від 01.02.2018 року у справі № 760/2790/18 та від 12.07.2018 року у справі № 760/17428/18, стосовно неї здійснюються слідчі (розшукові дії) у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року. Слідча суддя критично оцінює цей аргумент скаржниці. В першій ухвалі зазначається таке: «в ході проведених слідчих дій у кримінальному провадженні встановлено, що юридичне забезпечення, участь в судах та контроль за процедурою ліквідації вказаних юридичних осіб у місті Харкові здійснюється групою осіб під керівництвом адвоката ОСОБА_1». У другій міститься ідентичний текст, а також таке: «з метою відшукання та вилучення предметів та документів, які мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, надано дозвіл на проведення обшуку в нежитлових приміщеннях, які використовуються (використовувалися) ОСОБА_1 ». В ухвалах не зазначається, що скаржниця є підозрюваною чи обвинуваченою, або має будь-який інший процесуальний статус. Матеріали скарги не містять даних про повідомлення про підозру скаржниці. Матеріали також не містять підтвердження, що вона може бути представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, також з доводів скаржниці вбачається, що вона не є потерпілою у цьому кримінальному провадженні.
Разом з тим, скаржниця зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ та загальних засад кримінального провадження вона набула статусу особи, яка обвинувачується (підозрюється) у вчиненні кримінального правопорушення. Слідча суддя оцінює доводи, зазначені у скарзі, та детектива НАБУ не даючи при цьому оцінки фактам та обставинам самої справи.
З матеріалів скарги вбачається, що у приміщенні, що знаходиться у володінні скаржниці, було дозволено обшук. Кримінальним процесуальним законом не регулюється питання процесуального статусу осіб, у приміщенні яких було дозволено проведення обшуку. Дійсно, усталена практика ЄСПЛ вказує на те, що поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, яке є незалежним від категоризації у національній системі законодавства (серед інших, Рішення Великої Палати у справі Blokhin проти Росії від 23 березня 2016 року, заява № 47152/06, параграф 179). При цьому, особа набуває процесуального статусу особи, проти якої висунуто «кримінальне обвинувачення» у двох випадках: 1) з моменту, коли особа офіційно повідомлена компетентним органом про наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і 2) з моменту, коли ситуація [особи] значно змінилася під впливом дій компетентних органів (тест, встановлений Рішенням у справі Deweer проти Бельгії від 27 лютого 1980 року, заява № 6903/75, параграф 46, пізніше закріплений у, наприклад, Рішенні Великої Палати у справі Ibrahim та інші проти Сполученого Королівства від 13 вересня 2016 року, заяви № 50541/08, 50571/08, 50573/08 та 40351/09, параграф 73). ЄСПЛ зазначив, що особа яка, зокрема, була допитана стосовно своєї причетності у вчиненні кримінального правопорушення, може визнаватися такою, проти якої є «кримінальне обвинувачення». Отже, особа може отримати процесуальні права сторони захисту і у випадку, якщо повідомлення про підозру не було.
Втім, слідча суддя вказує на відсутність доказів того, що проти скаржниці є «кримінальне обвинувачення» навіть з урахуванням розширеного тлумачення ЄСПЛ. З листа НАБУ та заперечень детектива випливає те, що повідомлення про підозру скаржниці не складалось, не вручалося, щодо вручення не здійснювалися заходи, вона не затримувалася, не визнавалася потерпілою під час досудового розслідування, а також не є представником особи, щодо якої здійснюється провадження. Скаржниця не надає доказів на спростування цього твердження. Скаржниця також не була арештована, їй не було надіслано офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно неї кримінального переслідування, та стосовно неї не проводиться досудове слідство (про що зазначає скаржниця з посиланням на практику ЄСПЛ). З матеріалів скарги вбачається, що єдина причетність скаржниці до провадження - проведення обшуку у приміщенні, що знаходиться у її володінні. Ця обставина не є підставою для виникнення передбаченого КПК України процесуального статусу, який дозволяє особі ознайомитися з матеріалами кримінального провадження. У цьому випадку захист прав особи, у приміщенні якої здійснюється обшук, та про які зазначає скаржниця, забезпечується відповідними процедурами проведення обшуку (із залученням захисника на будь-якому етапі проведення обшуку, тощо).
Також, до канцелярії Вищого антикорупційного суду, а також на ім`я Голови суду надійшли матеріали Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», представники якого неодноразово з`являлися на судові засідання до Солом`янського районного суду міста Києва, Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. У матеріалах зазначається, що справа не підсудна Вищому антикорупційному суду, оскільки відсутні критерії підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачені п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Хоча у епізоді № 7, як вбачається з витягу з ЄРДР, зазначається про ОСОБА_6 , він фігурує не як особа, яка підпадає під суб`єктний склад злочинів, що підсудні Вищому антикорупційному суді.
Відповідно до положень ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 2062, 209, 211, 3661 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Примітка статті 45 КК України деталізує перелік антикорупційних злочинів, до яких входять злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 3641, 3652, 368 - 3692 КК України. Пункти 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України встановлюють вимоги до спеціального суб`єкта кримінального правопорушення та розміру шкоди, предмету злочину. Підпункт 2 пункту 202 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України передбачає, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" [тобто до 22.09.2019 року], якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Слідча суддя зазначає, що питання підсудності скарги вже було вирішене ухвалою про відкриття провадження. Зокрема, в межах цього кримінального провадження досудове розслідування здійснюється за статтями, які передбачають склади злочинів, що підсудні Вищому антикорупційному суду (статті 191, 364 та 368 Кримінального кодексу України). Досудове розслідування здійснюється Національним антикорупційним бюро України. У кримінальному провадженні розслідуються 14 епізодів можливого вчинення кримінального правопорушення, які нерозривно пов`язані одне з одним. Слідча суддя, при прийнятті рішення про визначення підсудності, не заперечує того факту, що ПАТ «Укрнафта» може не бути підприємством, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків. Натомість, слідча суддя звертає увагу на те, що у епізоді № 7 витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року зазначається про правову кваліфікацію злочину за ч. 2 ст. 364 КК України за обставин, у яких зловживання службовим становищем могло бути вчинене Головою правління НАК «Нафтогаз України» та Наглядової ради ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_6 НАК «Нафтогаз України» було утворено на базі підприємств цілої галузі на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 747 від 25.05.1998 року. Статутний фонд цієї компанії сформований державою шляхом передачі до нього майна державних підприємств (організацій), акцій корпоратизованих підприємств та пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, залишених у державній власності. 100% статутного капіталу (190 150 481 000,00 гривень) належить державі в особі Кабінету Міністрів України. Станом на зараз достовірно не встановлено, чи ОСОБА_6 діяв як службова особа НАК «Нафтогаз України» чи ПАТ «Укрнафта» в епізоді № 7. Таким чином, в кримінальному провадженні розслідуються діяння не лише службових осіб ПАТ «Укрнафта», а й інших юридичних осіб, в тому числі державної компанії НАК «Нафтогаз України» Тому, слідча суддя вважає, що цього зв`язку між обставинами що розслідуються достатньо для встановлення підсудності Вищого антикорупційного суду на цьому етапі досудового розслідування.
Щодо вирішення питання по скарзі, слідча суддя приходить до висновку, що ОСОБА_1 (скаржниця) не має процесуального статусу особи, яка може ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження.
Керуючись статтями 2, 8, 221, 303 - 307 КПК України, слідча суддя
ПОСТАНОВИЛА
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії уповноважених осіб НАБУ щодо ненадання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення, а саме кримінального провадження № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Повний текст ухвали було оголошено 27 січня 2020 року о 14 годині 00 хвилин в залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідча суддя Широка К. Ю.