Документ № 87242797

Справа № 991/705/20

Провадження1-кс/991/717/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Хамзін Т.Р.

за участю:

секретаря судового засідання Фінько Ю.В.,

прокурора Козачини С.С.,

детектива Рокуня С.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисників Джеваги М.В., Пашковського М.І., Шадріна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Євпаторії АР Крим, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 23.01.2020 для розгляду клопотання визначено слідчого суддю Вищого антикорупційного суду Хамзіна Т.Р.

1.Доводи клопотання

В клопотанні зазначено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 за фактами зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів.

В обґрунтування клопотання детектив посилається на такі фактичні обставини, встановлені в ході досудового розслідування.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 за товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Мандарин Ойл» визнано право власності на 24 627,097 тонн мазуту марки М-100. Вказане майно попередньо було придбано у ТОВ «ТД «Ресурси» на підставі договору поставки від 04.07.2008 №27/05м за 38 172 000,65 грн. за кошти, отримані за кредитним договором укладеним із ПАТ «Родовід Банк».

У подальшому на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 та стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн. вартості мазуту марки М-100.

На початку 2013 року ОСОБА_2 , маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та достовірно знаючи про наявність судового рішення про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн., за попередньою змовою із ОСОБА_3 вирішили розробити протиправну схему щодо заволодіння та легалізації грошових коштів з державного бюджету в особливо великому розмірі шляхом створення видимих правових підстав для звернення до Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) із заявою про нібито невиконання органами державної виконавчої служби України рішення від 21.04.2009 та ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009.

З цією метою 13.09.2013 представник ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» Караман І.В. на прохання адвоката Логвинського Г.В. та згідно п. 1 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) звернувся до ЄСПЛ із заявою проти України, до якої включив відомості про нібито невиконання остаточного рішення у вигляді ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн. В заяві не було зазначено про відступлення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» права вимоги щодо вказаної заборгованості на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004. Також не було вказано, що зупинене виконавче провадження № 13930081 розпочате за заявою ТОВ «ТД «Ресурси», а не ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», яке до органів державної виконавчої служби із наказом про його виконання не зверталося.

29.01.2015 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини надійшов лист, в якому ЄСПЛ просив висловити позицію Уряду України щодо 5 000 справ, які перебувають на розгляді ЄСПЛ про невиконання судових рішень, у тому числі й щодо справи за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл»» проти України щодо виконання рішення та ухвали господарського суду м. Києва від 21.04.2009 та від 12.05.2009 у справі № 41/207.

02.03.2015 виконуючим обов`язки Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4 на виконання доручення Міністра юстиції України від 26.02.2015 систематизовано інформацію про стан розгляду судами України справи №41/207, де серед іншого зазначено, що в судовому порядку підтверджено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 15 991 751,64 грн між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго», а тому загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», складає 38 187 861,76 грн.

Незважаючи на це, всупереч низці діючих на той час положень нормативних документів, якими визначався порядок мирного врегулювання спорів у справах, які розглядалися ЄСПЛ, 22.07.2015 ОСОБА_1 , діючи як Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав, усвідомлюючи, що будь-які правові підстави для прийняття рішення ЄСПЛ про порушення державою Конвенції за дії або бездіяльність ПАТ «Київенерго» чи ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», їх посадових осіб у справі № 63403/13 відсутні, а також достовірно знаючи про необхідність виплати державою, з урахуванням обмеженого розміру відповідної бюджетної програми на 2015 рік, грошових коштів на виконання інших рішень ЄСПЛ у справах проти України, які стали остаточними (ПрАТ«НВО «Агрокомплекс» - 27 000 000 євро, East/West AllianceLimited - 5 000 000,00 євро справедливої сатисфакції, Industrialexport S.A. - 5 180 264,20 доларів США), діючи в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та на виконання вказівок Першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_5 , яка діяла згідно відведеної їй ОСОБА_3 злочинної ролі, шляхом зловживання своїм службовим становищем, підписав декларацію про дружнє врегулювання спору (далі - Декларація), яку цього ж дня надіслав до ЄСПЛ.

У Декларації ОСОБА_1 , незважаючи ні на відступлення ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» права вимоги щодо такої заборгованості ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за договором від 10.04.2013 № 1004, ні на раніше скероване на адресу ЄСПЛ повідомлення про зарахування однорідних зустрічних вимог між ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та ПАТ «Київенерго» та відповідно зменшення суми виплати до 38 187 861, 76 грн, від імені Уряду України взяв зобов`язання виконати відповідно до п. 1 ст. 37 Конвенції ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 щодо виплати ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» грошових коштів, які підлягають сплаті.

20.10.2015 за результатами розгляду декларації про дружнє врегулювання спору п`ятою секцією ЄСПЛ справу за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» № 63403/13 проти України вилучено з реєстру справ, у зв`язку з вирішенням спору відповідно до підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції та через те, що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 Конвенції (in fine).

У подальшому на підставі платіжних доручень від 22.02.2016 №810 та від 24.02.2016 №918, засвідчених підписом ОСОБА_5 , Міністерством юстиції України перераховано через Державну казначейську службу України на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 9 182 823,64 грн та 44 996 789,76 грн (всього 54 179 613,40 грн), які у повному обсязі вже через декілька днів (до 01.03.2016) з метою приховання дійсного джерела походження цих грошових коштів перераховані особами, наділеними можливістю здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», на користь іншої підконтрольної їм юридичної особи із ознаками фіктивності ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а надалі з банківського рахунку останнього - на користь ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг».

Ґрунтуючись на цих обставинах, детектив робить висновок про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи можливість здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», діючи за попередньою змовою між собою та іншими особами, заволоділи, шляхом зловживання своїм службовим становищем Першим заступником Міністра юстиції України ОСОБА_5 та Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ ОСОБА_1 ., в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», грошовими коштами з державного бюджету України у особливо великому розмірі, які в подальшому, з метою приховання дійсного джерела їх походження, легалізували.

22.01.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1 , обіймаючи з 17.06.2015 посаду Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, діючи в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», тобто всупереч інтересам служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем через підписання 22.07.2015, всупереч пунктам 5, 6, 8 Порядку забезпечення представництва України під час розгляду справ Європейським судом з прав людини, пунктів 5, 6, 7 Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 784 від 31.05.2006, декларації про дружнє врегулювання спору у справі за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» № 63403/13 до України, за попередньою змовою групою осіб, заволоділи за вказаною вище протиправною схемою грошовими коштами з Державного бюджету України на загальну суму 54 179 613,40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та згідно з приміткою до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.

Підставою для звернення із клопотанням про застосування запобіжного заходу стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

2. Доводи сторони обвинувачення

Прокурор Козачина С.С. та детектив Рокунь С.В. у судовому засіданні наполягали на необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, посилаючись на те, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас до початку розгляду клопотання по суті прокурор, посилаючись на обставини, що були з`ясовані під час допиту ОСОБА_1 24.01.2020, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби з 22:00 до 06:00 та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

3. Доводи сторони захисту

Підозрюваний ОСОБА_1 , захисники Пашковський М.І., Джевага М.В. та Шадрін О.С. проти задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу заперечили.

В обґрунтування своїх заперечень послалися на такі обставини:

1) Необґрунтованість повідомленої підозри. Сторона захисту зазначила про таке:

- органом досудового розслідування не доведено, що особисто ОСОБА_1 надіслав до ЄСПЛ декларацію про дружнє врегулювання спору із ТОВ «Золотий Мандарин Ойл»;

- клопотання та матеріали не містять конкретизації того, у порушення яких конкретно правових норм діяв ОСОБА_1 , підписуючи декларацію про дружнє врегулювання спору, враховуючи, що право на здійснення таких дій було передбачено Положенням про Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ;

- органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_1 підписував декларацію про дружнє врегулювання спору, усвідомлюючи факт відсутності підстав для прийняття ЄСПЛ рішення про порушення Україною Конвенції у справі № 63403/13;

- стороною обвинувачення не продемонстровано правове значення твердження про те, що ОСОБА_1 підписував декларацію про дружнє врегулювання спору знаючи про необхідність виплати державою, з урахуванням обмеженого розміру відповідної бюджетної програми на 2015 рік, грошових коштів на виконання інших рішень ЄСПЛ у справах проти України, які стали остаточними;

- органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_1 діяв в інтересах ТОВ «Золотий Мандарин Ойл». Стверджують про те, що з огляду на ситуацію в державі, яка пов`язана із систематичним невиконанням судових рішень підписання декларації про дружнє врегулювання спору та наступне виключення заяви ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» з реєстру ЄСПЛ насправді було здійснено ОСОБА_1 для унеможливлення встановлення порушення Україною своїх зобов`язань за Конвенцією та присудження ЄСПЛ компенсації у великому розмірі;

- недоведення тієї обставини, що ОСОБА_1 діяв на виконання вказівок першого заступника Міністра юстиції України ОСОБА_5 ;

- недоведення факту зловживання службовим становищем.

2) Недоведеність існування жодного з ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України про які зазначалося у клопотанні про застосування запобіжного заходу.

При розгляді клопотання сторона захисту просила врахувати особисту характеристику ОСОБА_1 , який має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, малолітню дитину на утриманні, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, є відомим фахівцем з міжнародного права, доктором юридичних наук, має подяки за активну правозахисну та наукову діяльність.

До матеріалів клопотання стороною захисту надано відповідні документи на підтвердження доводів, викладених у запереченнях.

У судове засідання надано заяви чотирьох осіб - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про те, що вони поручаються за виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків у разі застосування до нього запобіжного заходу у виді особистої поруки.

Під час розгляду справи зазначені особи підтвердили готовність взяти на себе такі зобов`язання та погодилися із наслідками, що можуть для них настати у випадку невиконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків.

4. Оцінка та висновки слідчого судді

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

4.1. Щодо наявності обґрунтованої підозри

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Разом з цим стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується судом на стадії застосування запобіжного заходу є значно нижчим, а ніж на стадії судового розгляду та вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні злочину.

У п. 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» ЄСПЛ вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

В судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності/непричетності ОСОБА_1 до вчинення злочину у якому він підозрюється:

- розпорядження Прем`єр-міністра України № 605-р від 17.06.2015 про призначення ОСОБА_1 на посаду Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини;

- розпорядження Прем`єр-міністра України № 1357-р від 16.12.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини;

- накази про розподіл повноважень між Першим заступником та заступниками Міністра юстиції України від 17.01.2015 № 59/к, від 18.02.2016 № 753/к, від 23.02.2016 №891/к, відповідно до яких ОСОБА_5 зобов`язано контролювати та координувати діяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та його Секретаріату, а відповідальною за підписання фінансово-господарських документів міністерства визначено заступника Міністра юстиції України ОСОБА_10 ;

- наказ Міністра юстиції України від 22.05.2015 № 146/7 Про утворення міжвідомчої робочої групи (далі - МРГ) з метою підготовки пропозицій щодо забезпечення представництва України в ЄСПЛ у справах щодо тривалого невиконання рішень національних судів;

- протокол засідання МРГ № 5 від 21.12.2015, відповідно до якого узгоджено порядок перерахування на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» 54 179 613,40 грн. на підставі рішення ЄСПЛ;

- наказ Міністра юстиції України від 16.07.2015 № 2192/к «Про деякі питання діяльності Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини», де, серед іншого, визначено, що Уповноважена особою виключно за погодженням із заступником Міністра відповідно до розподілу повноважень укладає угоду про дружнє врегулювання спору відповідно до статті 39 Конвенції та надсилає односторонню декларацію відповідно до Правил 62А Регламенту ЄСПЛ у справах, які знаходяться на розгляді в ЄСПЛ;

- протоколи за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, де в електронних інформаційних системах зафіксовано факт пересилання 08.12.2015 ОСОБА_5 на електронну поштову скриньку «gariklog.gmail.com» повідомлення із заголовком «Fwd: переклад ухвали, яке містить прикріплений файл - документ Word з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл», де міститься чорновий варіант перекладу рішення ЄСПЛ у справі №63403/13 за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до України;

- матеріали за результатами тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні Міністерства юстиції України;

- договір від 10.04.2013 № 1004, про відступлення права вимоги ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі №41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Іссахар-3евулун Імпорт-Експорт» та документи, що підтверджують перерахування ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» коштів ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» за цим договором;

- заява представника ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» Карамана І.В. до ЄСПЛ від 13.09.2013 проти України про стягнення 54 179 613,40 грн. через невиконання рішення від 21.04.2009 та ухвали від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі № 1/207 про стягнення з ПАТ «Київенерго» 54 179 613,40 грн.;

- заява представника ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» Карамана І.В. від 17.07.2015 до Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_1 щодо дружнього врегулювання спору;

- декларація Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_1. про дружнє врегулювання спору від 22.07.2015;

- рішення п`ятої секції ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13 щодо вилучення заяви ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» з реєстру справ у зв`язку із вирішенням спору в значенні підпункту «b» пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 (in fine).

- платіжні доручення від 12.02.2016 № 378 та від 22.02.2016 № 810 на підставі яких ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» перераховано грошові кошти у розмірі 44 996 789,76 грн. (які згодом повернуті на рахунок ДКСУ) та 9 182 823,64 грн.;

- платіжне доручення від 24.02.2016 № 918, засвідченое підписом ОСОБА_5 , на підставі якого ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» перераховано з Державного бюджету України 44 996 789, 76 грн;

- заяви ПАТ «Київенерго» про зарахування зустрічних однорідних вимог на адресу ТОВ «Золотий Мандарин Ойл»;

- доповідна записка начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Крайчинської С.С. щодо обставин, пов`язаних із виконанням рішення Європейського суду з прав людини за яким розпочато процедуру виплати на користь ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн.;

- висновок лінгвістичної експертизи від 22.12.2017 № 256/615, згідно з яким встановлено відмінності в текстуальному розумінні оригіналу рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі за заявою ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» та його перекладом, автентичність якого затверджено працівниками Секретаріату;

- протокол обшуку від 08.07.2017, що був проведений за місцем проживання в.о. Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_4 , де вилучено службові речі та документи у справі №63403/13 від 20.10.2015 за скаргою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл»;

- протокол огляду за участі спеціаліста Білоцького С . Д . від 04.05.2018, який надав висновок про те, що підстав розглядати рішення у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» проти України як рішення про схвалення умов односторонньої декларації та як рішення про дружнє врегулювання з огляду на вимоги національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ не було;

- протоколі огляду веб-ресурсу від 19.12.2019 - рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/22855/17 від 02.10.2019, згідно з яким судом відмовлено у задоволенні вимог Міністерства юстиції України про стягнення в регресному порядку грошових коштів з ПАТ «Київенерго» за результатами виплати відшкодування у справі № 41/207;

- висновок судово-економічної експертизи від 10.12.2019 № 157/7, яким підтверджено факт завдання збитків державі в особі Міністерства юстиції України в розмірі 54 179 613,40 грн.;

- матеріали, надані на підтвердження легалізації доходів, отриманих ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» за результатами виконання рішення ЄСПЛ у справі №63403/13.

Досліджені докази свідчать про те, що дійсно могли мати місце факти заволодіння коштами Державного бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн. та їх подальша легалізація шляхом, зазначеним органом досудового розслідування у клопотанні. Досліджені докази дають підстави для висновку щодо можливої причетності ОСОБА_1 до цих дій, які органом досудового розслідування інкриміновані за ч. 5 ст. 191 КК України.

Таким чином висновки органу досудового розслідування не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Доводи сторони захисту, наведені на спростування доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження існування обґрунтованої підозри слідчий суддя до уваги не бере, оскільки питання оцінки належності, допустимості та достовірності доказів, які обґрунтовують підозру є предметом судового розгляду у разі направлення обвинувального акту до суду.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.

4.2. Щодо наявності ризиків

В обґрунтування клопотання детектив посилається на існування таких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Водночас, з урахуванням наведеного, жоден із ризиків на існування яких посилається орган досудового розслідування, не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування

Так, в обґрунтування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду сторона обвинувачення посилається на:

- тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 ;

- наявність достатніх майнових ресурсів. Детектив посилається на наявність у власності ОСОБА_1 /14 частини квартири у м. Євпаторії, площею 41,1 кв.м та 12,5 % іншої квартири загальною площею 41,1 кв.м. у цьому ж місті, а також наявність у власності дружини ОСОБА_1 ( ОСОБА_14 ) квартири, розташованої у м . Одеса площею 30,9 кв.м.;

- наявність дійсних паспортів громадянина України для виїзду за кордон та систематичні перетини ОСОБА_1 державного кордону України.

Разом з цим наведені обставини, на думку слідчого судді, не доводять існування ризику того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

У своєму рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини вказав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Водночас, ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови»).

Тобто існування ризику переховування повинно підтверджуватися сукупністю обставин, однією з яких є тяжкість можливого покарання.

У судовому засіданні слідчий суддя встановив, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину (2018 року народження), має міцні соціальні зв`язки, стабільний дохід на території України, є головним співробітником Інституту законодавства Верховної ради України, викладає у Міжнародному гуманітарному університеті у м. Одесі, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за попередніми місцями роботи характеризується позитивно.

Доказів того, що з дня відкриття кримінального провадження (2017 р.), ОСОБА_1 намагався переховуватися від органів досудового розслідування, слідчому судді не надано.

Отже, враховуючи моральні якості ОСОБА_1 та його процесуальну поведінку з часу відкриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів та суду є настільки незначним, що не зможе виправдати застосування до нього запобіжного заходу про який просить сторона обвинувачення.

Тих майнових ресурсів на які посилається детектив, як на одну із обставин, що підтверджують наявність ризику переховування, на думку слідчого судді, недостатньо для того, щоб тривалий час переховуватися від слідства чи суду як про це стверджує сторона обвинувачення.

Слідчий суддя також враховує ту обставину, що відповідно до Постанови Уряду Російсько Федерації від 01.11.2018 № 1300 «Щодо заходів із реалізації Указу Президента Російської Федерації від 22.10.2018 № 592» до ОСОБА_1 застосовано спеціальні економічні заходи у виді заморожування (блокування) майна, що розташоване на території РФ чи АР Крим, що власне унеможливлює розпорядження ОСОБА_1 цим майном.

Наявність у ОСОБА_1 паспортів для виїзду за кордон та систематичні перетини ним державного кордону України, з урахуванням вже встановлених обставин, пов`язаних із особою ОСОБА_1 , не є підтвердженням існування ризику переховування та підставою для застосування запобіжного заходу.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів

В обґрунтування існування ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів детектив у клопотанні посилається на те, що на вимогу органу досудового розслідування ОСОБА_1 із електронної скриньки надані лише ті відомості, які б виправдовували його дії, вчинені на посаді Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ. Також орган досудового розслідування на підтвердження існування цього ризику посилається на факт відшукання за місцем проживання ОСОБА_4 , яка була підлеглою ОСОБА_1 робочих документів та службової інформації, яка стосується ТОВ «Золотий Мандарин Ойл».

Оцінюючи ці доводи слідчий суддя вважає, що твердження про те, що ОСОБА_1 на вимогу детектива надав неповну інформацію із його електронної скриньки, є суб`єктивними. До того ж доводи детектива про вчинення ОСОБА_1 таких дій є не конкретними, оскільки не містять посилання на те, які саме відомості були приховані ОСОБА_1 та яке вони мали значення для досудового розслідування.

Безпідставними вважає слідчий суддя і доводи про відшукання за місцем проживання ОСОБА_4 документів, що стосуються ТОВ «Золотий Мандарин Ойл», оскільки як вбачається із матеріалів, доданих до клопотання ОСОБА_4 брала участь у підготовці документів, що стосувалися справи «ТОВ «Золотий Мандарин Ойл» проти України» і до призначення ОСОБА_1 , і після його звільнення 17.12.2015 із посади Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя також враховує, що посаду Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ ОСОБА_1 не обіймає з грудня 2015 року, а тому, враховуючи обставини, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, місцезнаходження документів, які можуть мати значення для цього кримінального провадження, а також той факт, що досудове розслідування триває з 2017 року, слідчий суддя вважає необгрунтованими твердження сторони обвинувачення про існування ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик незаконно впливу підозрюваного на свідків

Не знайшов свого підтвердження і ризик того, що ОСОБА_1 зможе незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так в обґрунтування цього ризику сторона обвинувачення посилається на те, що за час перебування на посаді Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ у ОСОБА_1 склалися тісні професійні і дружні відносини із підлеглими працівниками.

Водночас, як зазначалося вище посаду Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ з червня по грудень 2015 року. Тобто вже більше чотирьох років ОСОБА_1 не перебуває на цій посаді, що ставить під сумнів обґрунтованість цих доводів.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняв тиск на будь-кого із свідків у цьому кримінальному провадженні (заяв свідків про тиск та ін.) матеріали клопотання не містять.

Отже у судовому засіданні не доведено існування ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином

З урахуванням критеріїв, що мають враховуватися при встановленні наявності того чи іншого ризику на які наявне посилання вище, слідчий суддя дійшов висновку, що обставини на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування наявності цього ризику є неконкретними та недостатніми.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя також враховує, власне доводи сторони обвинувачення, які не заперечили факт належної поведінки ОСОБА_1 протягом усього часу, що триває досудове розслідування та факт того, що ОСОБА_1 сприяє встановленню обставин у кримінальному провадженні.

Отже враховуючи, що у судовому засіданні органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_1 може вчинити будь-яку із дій, що визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги відомості, що характеризують ОСОБА_1 , його належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування та сприяння встановленню обставин у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про застосування до нього запобіжного заходу належить відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, але не доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, предбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас згідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України підозрюваний зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

Оскільки обов`язок вже передбачений законодавством, підозрюваний має бездоганну процесуальну поведінку, слідчий суддя не вважає необхідності покладати зазначений процесуальний обов`язок на підозрюваного повторно.

Керуючись статтями 177,194, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання старшого детектива - заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Рокуня С.В., погоджене із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Козачиною С.С., про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Т. Р. Хамзін