Документ № 87301863

Справа № 409/1465/16-к

Провадження №11-п/991/6/20

УХВАЛА

23 січня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г.,

суддів: Павлишина О. Ф., Глотова М. С., Панаіда І. В., Чорної В. В.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: прокурор Кравченко М. М.,

розглянула подання Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27.07.2016 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України, з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до іншого апеляційного суду за підсудністю.

Історія провадження

1.01.10.2019 ухвалою Донецького апеляційного суду кримінальне провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і у подальшому, 18.10.2019, це провадження надійшло за належністю до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

2.21.10.2019 ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду відкрито апеляційне провадження, а 31.10.2019 - призначено апеляційний розгляд у кримінальному провадженні № 52016000000000042 від 17.02.2016 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК) (том 4 а. с. 30-31).

3.18.12.2019 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в порядку статті 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло подання складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, про направлення кримінального провадження з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до іншого апеляційного суду за підсудністю (далі - подання).

4.18.12.2019 суддею-доповідачем подання призначено до розгляду.

Вимоги і доводи подання

5.У поданні висловлюється прохання направити кримінальне провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 з Вищого антикорупційного суду до іншого суду.

6.Подання мотивовано тим, що вказане кримінальне провадження не віднесене до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 : (1) не займав посаду, вказану в пункті 1 частини 5 статті 216 КПК; (2) не був службовою особою суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків (тобто відсутня умова, передбачена в пункті 2 частини 5 статті 216 КПК); (3) не вчиняв злочин, передбачений статтею 369 чи частиною 1 статті 369-2 КК, щодо службової особи, визначеної у пункті 1 частини 5 статті 216 КПК, оскільки його дії кваліфікуються саме за частиною 2 статті 369-2 КК.

7.Крім того, у поданні звертається увагу, що не може бути підставою для визначення підсудності за Вищим антикорупційним судом факт існування постанови прокурора від 17.02.2016 про визначення Національного антикорупційного бюро органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, оскільки зазначена постанова прийнята в порядку частини 6 статті 217 КПК, а не в порядку абзаців 2, 3 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК (том 1 а. с. 204).

8.У зв`язку із викладеним, у поданні зроблено висновок, що відсутня будь-яка з умов, передбачена пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК, а тому кримінальне провадження № 52016000000000042 стосовно ОСОБА_3 не підсудне Вищому антикорупційному суду.

Позиції учасників провадження

9.У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення подання.

10.Учасники судового провадження, які не з`явилися, не надали Суду свої позиції щодо подання та їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання (частина 4 статті 34 КПК).

Оцінка та мотиви Суду

11.Предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначається статтею 33-1 КПК, а з 22.09.2019 - статтею 33-1 КПК з урахуванням положень пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019, який набрав чинності 22.09.2019.

12.Вищому антикорупційному суду підсудні серед іншого кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці статті 45 КК, зокрема, злочину, передбаченого статтею 369-2 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК (частина 1 статті 33-1 КПК, примітка статті 45 КК).

13.Із зазначеної дати підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена КПК як суду, зокрема, апеляційної інстанції, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, до дня набрання чинності Закону України № 100-IX від 18.09.2019, тобто до 22.09.2019, лише якщо досудове розслідування здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (підпункт 2 абзацу 1 пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019).

14.У кримінальному провадженні № 52016000000000042 органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому що він, будучи захисником обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України становило 135 655 гривень, для впливу на суддю Сєверодонецького міського суду Луганської області за прийняття нею рішення як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та заступника прокурора міста Сєверодонецьк Луганської області за забезпечення ним невжиття прокуратурою заходів до оскарження в апеляційному порядку вироку суду, у тому числі шляхом впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме прокурором у кримінальному провадження № 12015120370000692 - старшим прокурором прокуратури міста Сєверодонецьк Луганської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК.

15.Досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52016000000000042 було розпочате 17.02.2016 (тобто до набуття чинності Законом України № 100-IX від 18.09.2019), здійснювалося детективами Національного антикорупційного бюро України та було закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (том 1 а. с. 1-17).

16.Таким чином, кримінальне провадження № 52016000000000042 за такими критеріями, як (1) злочин, стосовно якого воно здійснюється (зловживання впливом (стаття 369-2 КК)), та (2) орган досудового розслідування, який його здійснював, і прокурор, який його закінчив, належить до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

17.За таких умов Суду слід встановити чи наявна в кримінальному провадженні № 52016000000000042 стосовно корупційного злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , хоча б одна з умов, передбачена пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК.

18.Суд погоджується з доводами подання в тій частині, що за формальними ознаками, передбаченими пунктами 1, 2 та абзацом 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, зазначене кримінальне провадження дійсно є непідсудним Вищому антикорупційному суду.

19.Так, (1) ОСОБА_3 на момент вчинення злочину був адвокатом та не займав жодної з посад, передбачених пунктом 1 частини 5 статті 216 КПК; (2) розмір предмета злочину (135 655 грн) або завданої ним шкоди є меншим за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (689 000 грн), встановленого законом на час вчинення злочину (часом вчинення злочину є 22.10.2015); (3) злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_3 кваліфіковано за частиною 2 статті 369-2 КК, у той час як перелік злочинів, передбачений абзацом 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК містить лише вказівку на частину 1 статті 369-2 КК.

20.Разом із тим, Суд має перевірити чи наявні в кримінальному провадженні № 52016000000000042 стосовно корупційного злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , інші умови, які можуть міститися в пункті 3 частини 5 статті 216 КПК, аніж ті, що перевірялися колегію суддів, яка звернулась з поданням, за якими це кримінальне провадження може бути підсудне Вищому антикорупційному суду.

21.У контексті зазначеного вище та доводів подання Суд має дати відповідь на такі питання:

(1) чи передбачає положення частини 5 статті 216 КПК, за яким «прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам», умову, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду?

За умови ствердної відповіді на перше питання:

(2) який зміст цієї умови (у чому вона полягає)?

(3) у якому порядку та яким суб`єктом зазначена умова оцінюється для визначення належності кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду?

За результатами вирішення викладених вище питань Суд повинен визначити (4) чи відноситься кримінальне провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду?

(1) Чи передбачає цитоване у пункті 21 (1) цієї ухвали положення частини 5 статті 216 КПК умову, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду?

22.Відповідь на це питання залежить від того, чи відноситься зазначене положення частини 5 статті 216 КПК до пункту 3 частини 5 статті 216 КПК.

23.У частині 5 статті 216 КПК міститься абзац, за яким «Детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів». При внесенні змін до зазначеного абзацу його було визначено як «абзац 3 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК» (підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рекомендацій Європейського Союзу з виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно уточнення підслідності органів досудового розслідування» № 771-VIII від 10.11.2015).

24.Таким чином, пункт 3 частини 5 статті 216 КПК складається щонайменше з трьох абзаців, а оскільки цитований у пункті 23 цієї ухвали абзац визначається Законом України № 771-VIII від 10.11.2015 як третій у пункті 3 частини 5 статті 216 КПК, то абзац, який йому передує, є другим.

25.Враховуючи зазначене, Суд приходить до висновку, що абзац частини 5 статті 216 КПК, який складається з двох речень: (1) «Прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним злочином було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам» та (2) «Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб» - є складовою пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, а саме другим абзацом цього пункту.

26.Предметна підсудність Вищого антикорупційного судупов`язується, зокрема, з наявністю хоча б однієї з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК (частина 1 статті 33-1 КПК). При цьому для цілей встановлення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду відсилання у частині 1 статті 33-1 КПК до пунктів 1-3 частини 5 статті 216 КПК не обмежується окремими їх абзацами.

27.За таких умов Суд приходить до висновку, що положення абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК передбачає умову, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.

(2) Який зміст цієї умови (у чому вона полягає)?

28.Пункти 1-3 частини 5 статті 216 КПК передбачають умови, які за КПК виконують дві функції: (1) слугують для визначення підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України та (2) використовуються для визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Зазначене слід враховувати при визначенні умови, передбаченої абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду.

29.Аналіз першого речення абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК дає підстави стверджувати, що в ньому міститься дві складові відповідної умови:

(1) наявність постанови прокурора, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, якою віднесено кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом 1 частини 5 статті 215 КПК, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України (формальна складова);

(2) відповідний злочин заподіяв або міг заподіяти тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам (матеріальна (змістовна) складова).

30.Враховуючи, що перше речення абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, як і будь-яке інше положення пунктів 1-3 частини 5 статті 216 КПК, передбачає умову, яка одночасно визначає підслідність детективів Національного антикорупційного бюро України та предметну підсудність Вищого антикорупційного суду, то Суд має визначити чи всі складові (як формальна, так і матеріальна (змістовна)) є необхідними для встановлення відповідної умови саме для цілей зазначеної предметної підсудності.

31.Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6 Конституції України).

32.Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

33.Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (пункт 1 статті 6 Конвенції).

34.Завданням та метою положень пункту 1 статті 6 Конвенції, що вимагає, щоб суди були «встановлені законом», є забезпечення того, щоб судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежала від розсуду органів виконавчої влади, а регулювалася законом, що приймається парламентом (рішення ЄСПЛ у справах Pandjikidze and others v. Georgia, заява 30323/02, § 105; Richert v. Poland, заява № 54809/07, § 42). Проте це не означає, що делеговане законодавство є як таке неприйнятним у справах, що стосуються судової гілки влади. Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від законодавчого органу врегульовувати кожну деталь у цій сфері шляхом прийняття офіційного акту парламенту, якщо законодавчий орган встановить хоча б організаційну структуру судової влади (правова позиція ЄСПЛ у справах Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 69; Gurov v. Moldova, заява № 36455/02, § 34). Організація судової системи має бути визначена законом і не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це і не виключає певної свободи для тлумачення відповідного законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Coeme and Others v. Belgium, заяви №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96, 33210/96, §§ 99, 107-08).

35.Право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).

36.Постанова прокурора не є ні актом парламенту, ні актом делегованого законодавства, а є правозастосовчим актом, який у контексті наведеної вище практики ЄСПЛ є актом виконавчої влади та який не може впливати на предметну підсудність Вищого антикорупційного суду. Увипадку, передбаченому абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, уповноважений прокурор такою постановою визначає лише підслідність кримінального провадження. Положення, абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, яким закріплюється право прокурора, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою віднести кримінальне провадження у злочинах, передбачених абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, встановлює лише процесуальний прядок зміни підслідності у таких випадках.

37.Таким чином, беручи до уваги положення статті 6 Конституції України, а також зазначену вище практику ЄСПЛ, Суд приходить до висновку, що постанова прокурора, прийнята на підставі абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК не є складовою умови, передбаченої цим абзацом, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. Проте така постанова є необхідною складовою умови, передбаченої абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, наявність якої за статтею 216 КПК визначає, що кримінальне провадження відноситься до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

38.Матеріальна складова (відповідний злочин заподіяв або міг заподіяти визначені тяжкі наслідки) умови, передбаченої абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, є спільною як для визначення підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, так і для визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

39.Отже, перше речення абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК передбачає умову, наявність якої за статтею 33-1 КПК визначає, що кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду, яка полягає у тому, що злочин, передбачений абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК, заподіяв або міг заподіяти тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам.

40.При цьому злочинами, передбаченими абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК, є злочини, передбачені статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК.

41.Злочин, у якому в кримінальному провадженні № 52016000000000042 обвинувачується ОСОБА_3 (зловживання впливом (стаття 369-2 КК)), є таким, до якого може бути застосовна умова, передбачена першим реченням абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, для цілей визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

42.Наявність чи відсутність тяжких наслідків від злочину в конкретному кримінальному провадженні слід встановлювати на підставі законодавчого визначення тяжких наслідків із урахуванням завдання Вищого антикорупційного суду та з огляду на правову природу предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, яка визначена іншими формалізованими критеріями (умови, передбачені пунктами 1-2 та абзацом 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК).

43.Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб (друге речення абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК).

44.Завданням Вищого антикорупційного суду є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов`язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів, дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства (частина 1 статті 3 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»).

45.Враховуючи, що пункти 1-3 частини 5 статті 216 КПК (як уже зазначалося вище) передбачають умови, які слугують для визначення одночасно як підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, так і предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, тобто такі підслідність та підсудність у значній мірі співпадають, то для встановлення правової природи предметної підсудності цього суду слід взяти до уваги завдання Національного антикорупційного бюро України.

46.Завданням Національного антикорупційного бюро України є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції (абзац 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»).

47.Таким чином, предметна підсудність Вищого антикорупційного суду визначається статтею 33-1 КПК з урахуванням положень пункту 20-2 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України № 100-IX від 18.09.2019 з метою віднести до компетенції цього суду кримінальні провадження стосовно таких корупційних злочинів, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

48.У частині 5 статті 216 КПК законодавець корупційні злочини, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці визначив як (1) за допомогою формалізованих критеріїв (умови, передбачені пунктами 1-2 та абзацом 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК), так (2) і за допомогою оціночного критерія (наявність тяжких наслідків) (умова, передбачена абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК). При цьому те, що корупційний злочин вчинений вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, встановлюється на підставі формалізованого критерію.

49.Отже, тяжкі наслідки з метою застосування абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК для визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду встановлюються на підставі їх законодавчої дефініції і мають визначати відповідний корупційний злочин як такий, що становить загрозу національній безпеці.

(3) У якому порядку та яким суб`єктом встановлюються тяжкі наслідки для визначення належності кримінального провадження до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду?

50.Наявність чи відсутність відповідних тяжких наслідків для цілей встановлення умови, передбаченої абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, з метою визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, визначається виключно судом.

51.Висновки прокурора про наявність тяжких наслідків, викладені у його постанові про віднесення кримінального провадження у порядку абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, із врахуванням мотивів та висновків Суду, викладених у пунктах 28-37 цієї ухвали, не мають вирішального значення для суду, який у порядку статті 34 КПК чи пункту 4 частини 3 статті 314 КПК, має самостійно визначити наявність чи відсутність тяжких наслідків для цілей визначення предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.

(4) Чи відноситься кримінальне провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду з урахуванням вирішення викладених вище питань?

52.Враховуючи умови, передбачені пунктами 1-2 та абзацом 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, до таких корупційних злочинів, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та відповідно у зв`язку із цим становлять загрозу національній безпеці, законодавець безумовно відносить, зокрема, корупційні злочині вчинені суддями і вчинені щодо суддів.

53.Системне тлумачення пункту 1 та абзацу 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, за якими будь-який активний підкуп щодо судді та зловживання впливом, передбачене частиною 1 статті 369-2 КПК, щодо судді, у взаємозв`язку із завданням Національного антикорупційного бюро України, дає підстави стверджувати, що наведені корупційні злочини є такими, що становить загрозу національній безпеці.

54.У зв`язку із цим, зловживання впливом, передбачене за частиною 2 статті 369-2 КК, метою якого є вплив на прийняття рішення суддею, також є корупційним злочином, що становить загрозу національній безпеці.

55.Окрім цього, (1) зловживання впливом є єдиним складним двостороннім злочином, який складається з двох необхідних взаємопов`язаних елементів - пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди (з одного боку) та прийняття пропозиції, обіцянки або одержання такої вигоди (з другого боку), сторони якого є необхідними співвиконавцями; (2) оцінка тяжкості наслідків, спричинюваних злочином, законодавцем відображається в суворості відповідної санкції: санкція частини 1 статті 369-2 КК передбачає більш м`яке покарання, ніж санкція частини 2 статті 369-2 КК, і (3) сам злочин за першим складом є злочином невеликої тяжкості на противагу злочину середньої тяжкості за частиною 2 статті 369-2 КК.

56.Згідно матеріалів кримінального провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 ОСОБА_3 обвинувачується у тому що він, будучи захисником обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 6 000 доларів США для впливу на суддю за прийняття нею рішення як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та заступника прокурора міста.

57.Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у корупційному злочині, передбаченому абзацом 1 частини 5 статті 216 КПК, який у розумінні абзацу 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК міг заподіяти тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам.

Висновки Суду за результатами розгляду подання

58.Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності (пункт 1 частини 1 статті 34 КПК). Питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, зокрема, за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання, про що постановляється вмотивована ухвала (абзац 2 частини 3 статті 34 КПК).

59.Враховуючи, що кримінальне провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 здійснюється стосовно корупційного злочину, передбаченого в примітці статті 45 КК, і наявна умова, передбачена абзацом 2 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК, то подання слід залишити без задоволення.

60.Керуючись статтями 33-1, 34, 216, 372, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Подання Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду про направлення кримінального провадження № 52016000000000042 від 17.02.2016 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 27.07.2016 відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України, з Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду до іншого апеляційного суду за підсудністю - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді О. Ф. Павлишин

В. В. Чорна

М. С. Глотов

І. В. Панаід